1. Проаналізуйте теорії періодизації історії України та історичну схему М. Грушевського
 Скачать 86.02 Kb.
|
|
1. Проаналізуйте теорії періодизації історії України та історичну схему М.Грушевського Періодизація історії України – це поділ процесів розвитку на основі якісно нові періоди. Наукова періодизація складається відповідно до об’єктивних закономірностей і тенденцій розвитку природи та суспільства. Періодизація всесвітньої історії включає в себе 5 основних періодів: Історія первісного суспільства, історія стародавнього світу, історія середньовіччя,історія Нового часу та історія Новітнього часу. В історичній науці використовуються різні критерії і підходи до періодизації історичного процесу,тому є декілька загальних схем періодизації історії україни,кожна з яких базується на певних методологічних засадах. Отже, будь-яка періодизація є умовною. Основи періодизації історії України закладено видатним укр.. вченим М.С. Грушевським наприкінці Х1Х- на поч.. ХХ ст.. у процесі роботи над десятитомною *історією України-Руси*. Згідно з його схемою історія України поділяється на 4 етапи: *Княжа доба ( І ст. н.е. Завершується процес розселення *українських племен* і до 1349р. *Литовсько-Польська доба (ХIV –перша половина XVI ст.. Повязана із завершенням політико-державної самостійності українських земель,із захопленням їх Литвою,польщею та іншими державами) *Козацька доба (друга половина 16 – 18 ст. Всі верстви української людності єднаються у формі козацтва для досягнення власних національних інтересів) *ХІХст. (оформлення української нації ,історичне й духовне життя українців відбувається під впливом демократичних європейських ідей) Після проголошення незалежності України(24 серпня 1991року) питання періодизації історії України залишаються частково дискусійними,однак більшість дослідників виділяють такі основні періоди: *Стародавня доба (охоплює час від початку формування людської цивілізації на території України і до східно-словянських племен у 7-9ст.У цю добу Україну населяли різноманітні народи і племена. кіммерійці,скіфи,сармати,готи,гуни,авари та інші народи на різних етапах історичного розвитку впливали на життя та побут місцевого населення. *Київсько-Галицький період (охоплює другу половину ХІ – 40-і роки 14ст. – час утворення та існування Київської Русі,спадщину якої перебрала Галицько-Волинська держава.Запровадження християнства *Литовсько-Польська доба (охоплює 40-і роки 14ст.-1648р. –це період ,коли укр.. землі входили до складу Литви та Польщі,відбувалася боротьба за Україну різних пол.. сил.Відбувся процес національно відродження. *Укр. землі в роки ніц. революції та Гетьманщини(охоплюють роки від 1648 до кінця 18ст. Основне- укр.. нац.. революція 17ст. та утворення пол.. суверенітету укр..народу) *Укр.землі в роки рос.-автрійського панування та нац.. відродження (охоплюють кінець 18ст -1917р. Укр.землі входили до складу Рос. та Австр. імперій) *Укр. землі в роки нац..-демократичної революції та боротьби за возз’єднання (1917-1920рр.,які характеризуються наполегливою революційною боротьбою українського народу за відродження укр.. державності.) *Україна в радянську добу ( 1921-серпень1991р. Впровадження радикального соціалістичного,політичного і економічного порядку.Голодомор.) *Україна в роки незалежності (був започаткований проголошенням акта про незалежність.Було покінчено з радянською формою державності України, демократична Україна) 2.Розкрийте зміст трипільської культури та її місце в історії України Трипільці залишили помітний слід в етнокультурному розвитку Європи, починаючи з неоліту і закінчуючи мідно-бронзовим віком. Незважаючи на те, що перші знахідки трипільської культури були зроблені ще на початку XX ст. в с.Трипілля біля Києва, ще й досі не дано належної оцінки її ролі в історії України. Можливо, це спричинено тим, що деякі науковці пов'язують трипільців з майбутніми українцями, проти чого виступила радянська офіційна історична наука. Щодо характеристики економічного життя трипільців, то головним їхнім заняттям було хліборобство та скотарство. Вчені припускають,що трипільська культура простягалась на теренах сучасної України, Молдови та Румунії. Вони розташувались від Карпат до Дніпра.Існування трипільської культури припадає на 4-3 ст. до н.е. Їх такох називають культурою писаної кераміки. Археологи віднайшли безліч глиняних фігурок,орнаментально розписаних ,та статуеток ,що зображуваи образ жінки, богині, матері-землі. Поклоніння такій атрибутиці ми можемо назвати тотемізмом та підсумувати,що окрім організації в побуті,у трипільців були також і зачатки релігії. Існування трипільської культури припадає на добу енеоліту,проте на той час,жодна з цивілізацій не сягнула такого розмаху,трипільці жили у містах,загальна кількість їх жителів на думку деяких вчених сягала 1 000 000 . Саме під час трипільської культура відбувся перехід від матріархату до патріархату,зародилися міжплеменні об’єднання,розвивалося тваринництво та землеробство. Підтвердженням існування цією культури можуть свідчити перші великі глиняні будівлі,але рано чи пізно все закінчується. Так і трипільська культура. Є безліч гіпотез : це і порушення екологічного балансу, що було пов’язано з екстенсивним веденням господарства, і певне похолодання, і внутрішні протиріччя, і наслідок експансії агресивних племен, які прийшли з північного заходу і сходу, та інші причини привели до зникнення трипільської культури. Сучасні археологічні дослідження підтверджують, що окремі елементи трипільської культури (система господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту і кераміки та інше) стали невід’ємною частиною сучасної української культури. 3. Проаналізуйте первісні державні утворення на території України 1.Кіммерійці (9-7 ст. до н.е. Давньоіранські кочові племена ,які заселяли територію між Дністром і Доном,Кримський і Таманський півострови. Землероби,а в 10 ст. перейшли до кочового скотарства. Вмілі воїни.) 2.Скіфи (7-3ст. до н.е. Протодержава Скіфія (столиця Неаполь),яка поділялася на 3 царства,кожне з яких мало свого царя ,яких очолював вождь.Влада царів була спадковою,необмеженою. Більшість населення-вільні.) 3.Сармати (3 ст. до н.е.- 3 ст. н.е . Протожержава Сарматія. Заселення сарматами Північного Причорноморя відбувалося 3 хвилями(1-царські сармати,2-роксолани, 3 – алани. Вмілі воїни,які поклонялися коню.Жінки –воїни-амазонки.) 4.Античні міста-держави північного Причорноморя ( 7ст до н.е. – 4 ст.н.е. Босфорське царство Ольвія (щаслива) – поблизу Миколаєва. Тіра – гирло Дніпра, Херсонес- сімферополь, Пантікапей – Керч. ) 5. Готи ( 3 – 4 ст. н.е. Кочові східні племена, які витісняли сарматів і заселяли Пн. причорноморя) 6.Гуни ( 4-5 ст. н.е. Кочові східні племена , які вели бойові дії з готами та сарматами і заселяли Пн. Причорноморя) 7.Авари ( 6-7 ст. н.е Це великий племінний союз , в якому провідну роль відігравали тюркомовні племена) 8.Болгари (7 ст. група кочових плем =ен, що населяли у другій половині 5 ст. степи причорноморя і приазовя до Каспія і розселялися звідти в Подунавя, Середнє Поволжя та інші регіони. Заснували Волжську Болгарія – прабатьківщину сучасних болгар.) 9.Хозари (7-10 ст. Хозарський каганат – державне утворення . Це тюркомовний кочовий народ. Вперше відомий у Східному Прикавказзі. На Україні займав частково східні терени.Хозарська мова являється вимерлою) 10.Печеніги ( 10-11 ст. Обєднання тюрських та інших племен, що вперше згадуються у 8 ст. У Київській Русі згадуються в *Повісті минулих літ * у 10 ст. , це зазначалося про їх часті напади . Після падіння Хозарського каганату заселили пн.. Причорноморя . Печенігів розбив Ярослав Мудрий. Після нього визнали владу руських князів і осіли в басейні р. Рось.) 11.Половці ( 10-13 ст. Дослівно *люди поля * ,*люди степів та полів *. Це середньовічна народність тбрської мовної групи. Половні укр.. степів були переважно християнами. Оселялись на теренах степової та лісостепової зони Укоаїни,Пн. Причорноморя) 12. Монголо-татари (із 20 р. 13 ст. Монголо-татарське іго – це ординська воєнно- політична диктатура, система політичної та данинної залежності руського народу від монголо-татарських ханів у 13-15 ст.Установлення іго стало можливим в результаті монгольської навали на Русь в 1237-1241 рр.) 4. Проаналізуйте внутрішні та зовнішні фактори у розвитку давньоруської держави Виникнення Давньоруської держави з центром у Києві було закономірним результатом внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку східних слов'ян. Процес їх політичного обэднання зумовлений також рядом інших внутрішніх і зовнішніх факторів: територіальною і культурною спільністю сх слов'ян, економічними зв'язками і їхнім прагненням об'єднати сили в боротьбі з спільними ворогами. Інтеграційні політико-економічні та культурні процеси призвели до етнічного обэдн східних слов'ян, які утворили давньоруську народність. Вони характеризувалися насамперед схожістю мови, спільністю території, матеріальної та духовної культури, релігії. Етнічному згуртуванню східних слов'ян в єдину народність сприяли й однакові традиції, звичаї, закон, військовий устрій, спільна боротьба проти зовнішніх ворогів. Історія виникнення державності у східних слов'ян й утворення Давньоруської держави була спотворена норманською теорією. Прихильники цієї теорії стверджують, що ніби держава у східних слов'ян була створена вихідцями із Скандінавії — "норманськими" князями. Давньоруська держава після її утворення продовжувала розширяти свої території. За князя Олега були приєднані древляни, сіверяни, радимичі. За часів Ігоря до Давньоруської держави були приєднані тиверці, древляни. Князі Святослав і Володимир здійснювали походи у землі в'ятичів. У своєму розвитку Давньоруська держава пройшла два основних етапи. Перший етап охоплює кінець 9 і 10 ст. Тоді КР була ранньофеодальною державою, у межах якої відбувалося становлення феодального суспільного ладу. Тут в основному завершувався процес політичної єдності Русі, встановлювалися державні кордони, відбувалося утворення та вдосконалення апарату влади. Наприкінці 10 — пп 11 ст. КР вступила у період свого розквіту. У другій половині 11 ст. спостерігається тенденція до феодальної роздробленості, а в 12 ст. Давньоруська держава вступила у другий етап— етап феодальної роздробленості. За період правління Ярослава Мудрого розширюються кордони Київської Русі. За допомогою династичних шлюбів Ярослав зміцнив стосунки з кількома провідними європейськими державами. Сам він був одружений зі шведською принцесою, син Ярослава був одружений з дочкою пол. короля Казимира. Значну увагу Ярослав Мудрий приділяв внутрішнім проблемам Київської Русі. За його правління постає перший письмовий звіт норм давньоруського права «Руська правда», які захищали приватну власність і власника. 5. Проаналізуйте теорії походження Київської русі в історіографії В 18ст. німецькі історики висунули норманську концепцію походження Київської держави. «Норманісти» наголошують, що східні слов'яни були нездатні без допомоги створити свою державу, а нормани відіграли вирішальну роль у створенні Київської держави. Також норманісти доводять,що більшість імен,що зафіксовані в договорах з Візантією, мають Скандинавське похдження. 2.Антинорманська теорія наполягає на тому, що назва „Русь” походить від назви річок у Центральній Україні – Рось, Роставиця. А у Скандинавії жодне джерело не вказує на плем’я або народ русів. 3. За хозарською теорію поляни є не слов'янами, а різновидом хазарів, модель влади, яка існувала в Хозарії. Там водночас правили два царі — цар по крові , та його «заступник» .За цією теорією тюркські племена-хазари створили К.русь. Цю теорію створив Пріцак-професор америк університету. Та ця версія не витримує критичної перевірки,бо пам ятки хазарської культури зустрічаються надзвичайно рідко. 4. Теорія природно-історичного розвитку. Прибічниками цієї теорії були і видатні українські історики В. Антонович, М. Грушевський та інші. Прихильниками цієї теорії стверджують, що у східних слов'ян існували політичні та соціально-економічні передумови для створення своєї держави: високий рівень розвитку виробничих відносин, відбувалося захоплення старійшинами общинних земель, багаточисельні військові походи, результатом яких була велика кількість здобичі. Основними джерелами є літопис «Повість минулих літ», який розповідає про правління князя Кия (кін 5 — поч.6 ст.) та хроніка «Бертинські аннали». Сьогодні не можна говорити про переконливу перемогу тієї чи іншої теорії. Найбільш прийнятною є теорія взаємовпливу багатьох факторів, включаючи варязький і хозарський, у процесі становлення ранньофеодальної держави – Київської Русі. Та все ж державність — це результат тривалого соціально-економічного і політичного розвитку, її не можна принести ззовні , тому чимало вчених схиляється до думки, що Київська Русь утворилася на власній основі внаслідок тривалого процесу первіснообщинного ладу та формування класового суспільства у східних слов'ян. Розвиток феодальних відносин, а також переростання органів племінного управління в державні органи сприяли перетворенню союзів племен у «княжіння» державного типу. 6. Розкрийте і проаналізуйте причини роздробленості давньоруських земель та розпаду України-Руси Київська Русь була найбільшою державою середньовічної Європи, однак, починаючи з 30-х років XII ст. держава раптом почала втрачати політичну єдність і розпалася на півтора десятка князівств і земель. Розпочався період феодальної роздробленості. Серед причин політичної роздробленості Київської Русі можна виокремити такі. 1. Прагнення окремих князівств до самостійності. Внаслідок переходу володінь від батька до сина зміцнювалися місцеві князівські династії та їхнє найближче оточення. Вони виявляли щораз більшу самостійність і все рідше зважали на волю великого князя київського, менше цікавилися загальноруськими справами. 2. Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення. Безмежні простори східноєвропейської рівнини, були свідченням державної могутності Київської Русі, але водночас стали і джерелом її слабкості. Великою мірою послаблювала Київську Русь також етнічна неоднорідність її населення. Адже понад 20 народів, які тут проживали, істотно, різнилися за рівнем економічного, політичного, культурного розвитку. 3. Несталий порядок успадкування князівської влади. Здавна на Русі панувало, коли влада переходила від старшого брата до молодшого, від сина старшого брата — до наступного за віком. Однак уже наприкін. XI ст. було проголошено принцип, за яким престолонаслідування йшло від батька до сина. 4. Занепад торгівлі. Важливу роль у піднесенні Київської держави відіграла міжнародна торгівля, яка здійснювалася торговельними шляхами, що проходили через Русь і зв'язували Азію з Європою, Чорне море з Балтійським. Однак із кін. XI ст. транзитна торгівля Київської Русі починає занепадати. Це було спричинено насамперед появою нового середземноморського торговельного шляху, що безпосередньо поєднав Західну Європу з Візантією, Малою Азією та Близьким Сходом. 5. Геополітичне розташування Київської Русі, яка знаходилася на межі зі степовими кочівниками. Віками на українські землі здійснювали спустошливі набіги гуни, хозари, печеніги, половці. У результаті, занепадали міста й села, ремесла, торгівля, сільське господарство, культура. Наслідки політичної роздробленості були згубними для держави. У процесі децентралізації Київської Русі на її території виділяються окремі політичні утворення. Водночас роздробленість Київської Русі зовсім не означала її повного політичного розпаду. Вона й надалі залишалася відносно єдиною державою зі спільними законами, територією, культурою, церквою. Змінилася лише форма державного устрою: на зміну централізованій монархії прийшла федеративна. Київ залишався безумовним загальнодержавним центром. 7. Проаналізуйте процес виникнення та існування Галицько-Волинського князівства як спадкоємця державних і соціокультурних традицій Київської Русі Після поступового занепаду Київської Русі на перші ролі висуваються - Галичина, Волинь. Формування Галицького князівства розпочалось в ХІст. і було пов'язане з діяльністю князя Ростислава Володимировича. Найбільшого розвитку Галицьке князівство досягло за Ярослава Осмомисла; саме за правління цього князя Галичина перетворилась у могутнє князівство. Після смерті Ярослава Осмомисла князем був Володимир (1189 - 1199рр.). Центром Волинського князівства у 10ст. стає місто Володимир .Ця земля вважалась до 12ст. володінням Київських князів. До середини 12ст. Волинь була вотчиною Києва і управлялась безпосередньо з Києва або намісником Київського князя. Лише при Ізяславі Мстиславовичі Волинь дістала статус спадкової вотчини синів Ізяслава. В 1173р. князем Волинського князівства стає Роман Мстиславович. Наприкінці 12 — у першій половині 13ст. князівства Середнього Подніпров'я через низку обставин економічно та політичне занепадають і втрачають свої колишні роль та значення. Кардинально іншою була ситуація у південно-західній частині Русі, де 1199р. з'явилось нове державне об’єднання — Галицько-Волинське князівство, яке відігравало надзвичайно важливу роль у житті східних слов'ян. Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяли наступні чинники: 1. Вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади); 2. Необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії збоку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя. 3. Існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі. Роль Галицько-Волинського князівства як основного політичного центру всієї України після занепаду Києва була дуже значною. Саме воно формувало ідею державності на українських землях, оберігаючи їх від поневолення сусідніми державами. Галицько-Волинські князі вели боротьбу з боярською олігархією в організації держави. Ця держава об'єднувала тільки етнографічні українські землі, і завдяки тому тут виразніше визначились ознаки української культури. Близьке сусідство з Заходом принесло українському народові нові культурні впливи і надбання. Після занепаду Києва Галицько-Волинська держава продовжила на півтора сторіччя існування державної організації і стала головним політичним центром для всієї України. |