1. Проаналізуйте теорії періодизації історії України та історичну схему М. Грушевського
 Скачать 86.02 Kb.
|
|
16. Проаналізуйте становлення та розвиток українського політичного руху у складі Російської імперії та його основних течій (ХІХ ст.) Український суспільно-політичний рух опирався не тільки на внутрішні джерела, а й на зовнішні чинники. Був відчутний вплив на цей рух Французької революції, зокрема її концепції вільної нації. Одним із виявів цього стало виникнення в Україні таємних політичних товариств. Різновидом таких товариств були масонські ложі. У 1818 р. вони виникли в Києві та в Полтаві. Членами цих об'єднань були відомі українські діячі І. Котляревський, В. Лукашевич, а також пізніші лідери декабристського руху. Створені в Україні масонські ложі все ж не мали послідовно українського національного спрямування. Одним із завдань було прилучення малоросійського дворянства до загальноросійського опозиційного руху. Чи не єдиним винятком був В. Лукашевич, який виступав за відокремлення України від Росії та приєднання її до Польщі. До причин, що привели до виникнення декабристського руху, слід віднести дві: по-перше, це вплив прогресивних європейських ідей народовладдя, свободи та прав людини, які поширювалися після перемоги над наполеонівською Францією, по-друге, це посилення реакції царизму. Ще до початку цього руху в Україні починають виникати перші таємні політичні гуртки, які ставили метою насамперед боротьбу за ліквідацію самодержавства та всіх його інститутів. Одним з них було «Малоросійське товариство», створене у 1819 р. Внутрішньополітичною ситуацією, пов'язаною зі смертю Олександра І, вирішило скористатися Північне товариство. У 1825 р. воно підняло повстання в Петербурзі. Відсутність серйозної підготовки, чіткого розуміння мсти повстання з боку солдат і населення — все це призвело до його поразки. Почалися арешти. У 1825 р. Васильківська управа на чолі з С. Муравйовим підняла повстання в Чернігівському полку. Іони закликали народ повалити самодержавство, встановити демократичний лад, ліквідувати кріпацтво Суд над декабристами, що відбувся в Петербурзі, близько сотні з них засудив до заслання в Сибір і на Кавказ. Керівників повстання було страчено. Причин невдачі повстання існувало багато. Головна ж полягала в тому, що його мета була незрозумілою для широких мас та українського народу. Говорячи про історичне значення виступу декабристів, слід підкреслити, що це була перша спроба повалення російського самодержавства, а мужність та героїзм його учасників стали високим моральним взірцем боротьби проти царизму. 17. Розкрийте процес утворення єдиного національно-господарського комплексу (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Формування української нації Україна тоді була складовою частиною двох імперій — Російської та Австро-Угорської. У Східній Україні промисловість і сільське господарство розвивалося досить високими темпами. Важливими центрами промислового розвитку стали Донбас та Придніпров'я. Виникли нові промислові міста — Юзівка. Сотні тисяч переселенців із Росії в пошуках кращої долі йшли на південь та схід України. Значною була частка іноземного капіталу в металургійній, машинобудівній, гірничій промисловості. На півдні України виникали значні промислові об'єднання, пов'язані з розвитком металургійного, цукрового, машинобудівного, вугільного, рудного, суднобудівного виробництв тощо. Серйозні зміни відбувалися у фінансово-кредитній справі. Постійно розширювалася мережа банків. Швидкими темпами формувався новий клас — буржуазія. З'являлися відомі далеко за межами України промисловці, фінансисти. Один із них — Михайло Терещенко - не тільки перетворив цукровиробництво на одну з найбільш важливих галузей сільського господарства, став відомим банкіром і промисловцем, а й виділяв чималі кошти па розвиток української культури. І в цьому плані він не був одиноким. Тогочасне сільське господарство України визначалося багатоукладністю. Тут продовжували існувати поміщицькі латифундії, і в той же час було багато дрібних селянських господарств. На Правобережжі та Півдні швидкими темпами розвивалися фермерські господарства, які різнилися між собою розмірами землі, обсягом виробництва тощо. Разом із тим в Україні були тисячі безземельних селян. Це в поєднанні з іншими вадами процесу розбудови ринкових відносин, зокрема з безробіттям у містах, створювало гостру соціальну напругу, було соціально-економічним підґрунтям для серйозних класових конфліктів. 18. Проаналізуйте український політичний рух та його течії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) На межі 50–60років XIX ст. відбулося загальне піднесення самосвідомості української інтелігенції, яка організувалась у дві течії національновизвольного руху — хлопоманів та громадівців. Хлопомани— культурнопросвітницька організація, що виникла у 1860 рр. Членами цієї організації були В. Антонович, Т. Рильський та ін. Їх також називали українофілами за любов до всього українського..Своєю метою хлопомани вважали відродження самосвідомості українців. Громадівський рух — головний напрям українського національно визвольного руху другої половини 19 ст. До членів громадівського руху належали П. Куліш, Т. Шевченко, М. Драгомаов, Т. Рильський та ін. Свої устремління члени громад обмежували сферою освіти і культури. Валуєвський циркуляр 1863 року — таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою. Відродження громадівського руху відбулось на межі 60–70років 19 ст., До нових членів громадівського руху, що увійшли до складу належали: Лисенко, Ковалевський, Косач та ін. Значний крок зробили молодіжні організації, особливо Братство тарасівців. Ця організація була дістала свою назву від імені Тараса Шевченка. Тарасівці поширювали твори Грінченка, Нечуя Левицького, організовували студентські зібрання з читанням рефератів. Існування Братства тарасівців не минуло даремно. На поч 20 ст. розгорнулася масова політична боротьба. Продовжувала культурницьку діяльність українська інтелігенція. Вона розвивати національну освіту й культуру. У 1900 р. з ініціативи групи харківських активістів культурницького і студентського руху: Д.Антоновича, П.Андріевського та ін. була створена Революційна українська партія (РУП). У 1902 р від РУП відкололася Українська народна партія (УНП) -організація націоналістичного напрямку, яку очолював Міхновський. Виступали за самостійну демократичну республіку, шанування української мови, традицій. У 1904 р. з РУП вийшла і створила Українську соціал-демо-кратичну спілку (УСДС) . Вона намагалася перетворити партію на автономну організацій Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), що об'єднувала б усіх робітників України, незалежно від національної, належності. Члени РУП у грудні 1905 р. на своєму з'їзді перейменували РУП в Українську соціал-демократмчну робітничу партію (УСДРП). її лідерами стали В.Винниченко, С Петлюра, М.Порш, та ін. УСДРП виступала за автономію України в складі Російської держави. 1904 р. створено в Києві Українську демократичну партію (УДП). 1904 р. окремі члени УДП, які вийшли з неї, поклали початок новій - Українській радикальній партії (УРП). З ряду питань УДП і УРП стояли на автономії України, визнання соціалістичної перспективи. Наприкінці 1905 р.у Києві зорганізувалась Українська демократично-радикальна партія (УДРП). Найвидатнішими її представниками були Б.Грінченко, С.Єфремов, та ін. УДРП була партією парламентського типу, але після червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність. 19.Розкрийтпе державно-правовий і політичний статус і стан Україниу складі Російської імперії(ХІХ – початок ХХ ст.) Росія, після війни з Туреччиною, закріпила за собою землі центральної, південної і східної України. Україна стала провінцією Росії. Остання поширила свій адміністративно-територіальний устрій на землі України. Колишню територію Української держави у 1781 р. було поділено на Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва. Слобідсько-Українська губернія була перетворена в Харківське намісництво. Південні регіони України було об'єднано в Катеринославське намісництво. У 1796 р,, імператор Павло І, прийшовши до влади, скасував намісництва і знову відтворив в Україні губернії. В Україні, поряд із новим адміністративно-територіальним устроєм, запроваджувалися нові органи адміністрації та суду. На чолі губернії стояв губернатор або генерал-губернатор. Цар призначав генерал-губернатора в генерал-губернаторствах, яких в Україні було три: а) Київське, б) Малоросійське, в) Новоросійсько-Бесарабське. Генерал-губернатор на відповідній території здійснював військову і цивільну владу. В губерніях діяли галузеві установи відповідних міністерств. При губернаторі існувало управління в складі віце-губернатора, радників і прокурора. Губернії в Україні ділилися на повіти. В Україні Павлом І були відновлені Генеральний земський і Підкоморний суди та Магдебурзьке право. Увесь час чинним залишався Литовський статут. Було поновлено діяльність уніатської та католицької церкви. Реформи 60-70-х рр. зумовили еволюцію права буржуазним шляхом. З 1863 р. в Росії стало видаватися періодичне зібрання узаконень та розпоряджень уряду. В юридичній практиці оформилися основні галузі права: цивільне, кримінальне, процесуальне, державне та ін. Отже, суверенної держави і права українських земель у період знаходження України в складі Російської імперії не існувало. Територія України була частиною царської Росії. На її території була форма правління у вигляді абсолютної монархії Росії. За формою державного устрою Україна була провінцією Росії, яка включала в себе декілька губерній. Державно-правовий режим був антидемократичним. Однак, зберігалися і традиції феодального права, наприклад вік (7 років) з якого притягували дітей до кримінальної відповідальності. 20.В чому полягало історичне значення Брестського миру та місце і роль Гетьманату та Директорії в українській революції 1917-1920 р.р. 27 січня 1918 між УНР і 4ма державами нім блоку було підписано Брестський мир. За цим договором кордони між УНР та Австро-Уг встановлювались на довоєнних айстро-рос кордонах. Укр забовязалась поставляти Нім велику кіль-ть зерна, круп, м’яса. У відповідь їй обіцяли збройну допомогу у боротьбі з більшовиками. У лютому 1918 Нім і австр війська рушили в Укр. За короткий період вся територія була окупована. 1 березня нім війська зайняли Київ. У квітня 1918 р. Всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив почесного отамана Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського гетьманом України. Центральна Рада була розпущена, і в Україні започатковано нове державне утворення – гетьманат "Українська держава". Суттю державного режиму гетьманату було здійснено перехід верховної влади, як законодавчої, так і виконавчої, в руки однієї особи – гетьмана П. Скоропадського. Досягненнями діяльності гетьманату були: 1. Налагодження діючого адміністративного апарату 2. Налагодження нормального грошового обігу, 3. Організація чіткої кордонної і митної служби. 4. Підвищено авторитет Православної Церкви Щодо прорахунків діяльності гетьманату П. Скоропадського, то вони полягали в наступному: 1. Повернення поміщиків у свої маєтки і «вибивання» компенсації з селян за збитки, завдані маєткам. 2. Закон про заборона страйків, що вело до значного обмеження демократизму. Збільшення тривалості робочого дня до 12 годин. 3. Зайняття чиновницьких посад росіянами (в основному) 4.Велика залежність від німецько-австрійської військової адміністрації. 5. Прийняття Акта про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією тощо - цей «акт» означав фактично офіційне скасування державної самостійності України. 13 листопада на таємному засіданні УНС було вирішено підготувати збройний виступ проти П. Скоропадського і було утворено тимчасовий орган – Директорію До Директорії увійшло 5 чоловік: В.Винниченко - голова; С .Петлюра; Ф. Швець; П. Андрієвський ; А. Макаренко. Головним центром зосередження антигетьманських сил стала Біла Церква. Найбільший бій відбувся під Мотовилівкою у листопаді 1918 р., де війська гетьмана зазнали нищівної поразки. У грудні 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікається влади, і вона повністю переходить в руки Директорії. 26 грудня 1918 р. Директорія проголосила дуже важливий документ, який деякі дослідники називають «Тимчасовою Конституцією України» - Декларацію. Перші тижні перебування Директорії при владі були водночас і періодом її найвищого тріумфу, а далі її сили невпинно занепадали. У січні 1919 р. червоні війська зайняли Харків, більшовицька республіка отримала офіційну назву – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). У листопаді 1919р. Директорія передала свої повноваження С. Петлюрі, який фактично став диктатором. 21.Проаналізуйте процес трансформації революційних процесів у військове протиборство за владу в Україні Перемога більшовицької революції в пролетарських центрах Росії активізувала пробільшовицькі та більшовицькі сили і в Україні. Враховуючи авторитет Центральної Ради серед трудящих, більшовики вирішили повести роботу у напрямі перетворення її у виконавчий орган Рад, очистивши, попередньо від контрреволюціонерів. З метою поглинення Центральної Ради Всеукраїнським з'їздом Рад була розгорнута робота по його підготовці. На з'їзд запрошувалися представники усіх Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів губернського, міського і повітового рівня. Одночасно більшовики зміцнювали військові позиції. У Києві вони утворили військово-революційний комітет, який став готувати нове повстання. Між більшовицькими та українськими військовими підрозділами наростали конфлікти. Раднарком Росії сприйняв як виклик домовленість між Центральною Радою України та Донським військовим урядом генерала О.М.Каледіна про взаємний пропуск військових частин. З усім цим постала реальна загроза для більшовицької Росії втратити бакинську нафту, вугілля, марганець та хліб України. 4 грудня Раднарком Росії в особі Леніна і Троцького виступив з ультиматумом до Центральної Ради. Раднарком вимагав негайного скликання крайового з'їзду українських Рад і визнання радянської влади в Україні. У відповідь на ультиматум в Україні було вирішено припинити транспортування хліба на північ і негайно організувати власну грошову систему. Це був крок до реальної незалежності, а значить- загроза для Росії залишитися без українського вугілля, хліба, цукру, м'яса. Все це могла дати Росії радянська влада України. З метою її поширення на Україну Раднарком Росії розпочав повномасштабну війну з Центральною Радою. Водночас активізувалась діяльність більшовицьких організацій всередині України. 10 грудня у Харкові проголошена радянська влада. На початку 1918 р. в Україні було дві влади, два уряди. 9 (22) січня 1918р. Мала Рада прийняла IV Універсал. Україна була оголошена повністю незалежною державою. У середині січня розгорнувся наступ радянських військ на Київ. Військам Червоної гвардії командував В.Антонов-Овсієнко. На Київ просувалися загони під командуванням полковника царської армії М.Муравйова. В самому Києві більшовики підняли на збройний виступ робітників військового заводу - "Арсеналу". Спроба зупинити Червону гвардію на підступах до Києва під Бахмачем і Кругами зазнала невдачі. За три тижні, які загони Муравйова перебували в Києві, вони встигли провести масові розстріли "контрреволюціонерів". 2 грудня було підписано угоду про перемир'я. Проголосивши незалежність, Українська Народна Республіка стала суб'єктом міжнародного права і на запрошення Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини приєдналася до переговорного процесу. 27 січня (9 лютого) 1918р. угоду між УНР і чотирма державами німецького блоку Брестським мир було підписало. За цим договором кордони між УНР та Австро-Угорщиною встановлювались на довоєнних австро-російських кордонах. Україна зобов'язувалась поставити Німеччині велику кількість зерна, круп, м'яса. У відповідь їй обіцяли збройну допомогу у боротьбі з більшовиками. У середині лютого 1918 р. німецькі й австрійські війська рушили в Україну. За короткий період вся її територія була окупована. Захоплена також значна частина Чорноморського флоту. 1 березня німецькі війська зайняли Київ. 22. Проаналізуйте діяльність політичних сил національно-визвольної революції 1917-1918 р.р.(квітневий прогрес) Під час Української національно-демократичної революції 1917–1920 рр. в Україні активно діяла велика кількість політичних партій різних напрямів. Особливим було те, що тут діяли як суто українські національні, так і загальноросійські партії. Політ влада в укр мала 3 основних форми: 1.ради робітничих солдатських депутатів - обиралась в середині колективів робітників промислових підприємств та військових гарнізонів. До їхнього складу окрім більшовиків, входили також меншовики, есери. Перші такі ради почали виникати влітку 1917 року при об'єднанні рад робітничих депутатів та Рад солдатських депутатів. 2.комісаріати тимчасового уряду,котрі складалися з октябристів - вважали самодержавство основним інститутом влади й відстоювали ідею сполуки народу і царя; і кадетів - перше місце порушували питання необхідність ухвалення Конституції. Кадети вважали головним питання, буде Росія республікою чи монархією. 3. УЦР, яка скл з : Украї́нська соціа́л-демократи́чна робітни́ча партія ЛІДЕРИ: винниченко, порш, петлюра, антонович, виступали за демократизацію суспільства та автономію україни, Українська партія соціалістів-федералістів , Українська партія соціалістів-революціонерів. Універсали уцр: 1 УНІВЕРСАЛ(10червня 1917) Проголошення автономії України. 2 УНІВЕРСАЛ(3липня 1917) Визнання УЦР тимчасовим Урядом. 3УНІВЕРСАЛ(20листопада 1917) Проголосив Українську народну республіку 4УНІВЕРСАЛ(22січня 1918) УЦР проголосило УНР самостійною і суверенною державою. Після цього УЦР ухвалило ряд законів:–про 8-годинний робочий день, про земельну реформу, про державаний герб УНР, про грошову систему, Громадянство в УНР та територіально-адміністративний поділ України. Найважливішим законодавчим актом УЦР було схвалення конституції УНР 29 квітня 1918 р, |