1. Проаналізуйте теорії періодизації історії України та історичну схему М. Грушевського
 Скачать 86.02 Kb.
|
|
23. Розкрийте платформу УЦР у відносинах з Росією (березень-жовтень 1917 р.) 3 березня 1917 р. з ініціативи товариства укр. поступовців, соціал-демократів і укр. соціалістів-революціонерів, ряду кооперативних і студентських організацій створена Центральна рада (ЦР), Головою ЦР був обраний М. Грушевський - відомий історик, лідер Товариства укр поступовців. Повноваження Центральної ради і Грушевського були проголошені на Укр. ом національному конгресі (7-8 квітня 1917 р.). До складу ЦР увійшло понад 800 чоловік, що складають усі укр. національні партії, профспілкові організації, селянські спілки. 4-а частина місць належала російським, єврейським, польським і ін. партіям. Керівництво ЦР стало створювати на місцях (повіти, міста, губернії) укр. ради, підтримувала заходи щодо створення укр. преси, введення укр. мови в школах і виникнення культосвітніх організацій. ЦР висувала вимогу перед Тимчасовим урядом про автономію У в складі Російської Федерації. 10 червня 1917 р. ЦР видала свій перший Універсал, у якому проголошувалась автономія У. Незабаром був створений виконавчий орган ЦР - Генеральний секретаріат на чолі з Володимиром Винниченко. Наприкінці червня - початку липня 1917 р. у Києві відбулися переговори між делегаціями ЦР і Тимчасового уряду. Генеральний секретаріат був визнаний вищим органом крайового керування в У. Його влада поширювалася на 5 губерний: Київську, Полтавську, Чернігівську, Подільськ, Волинську. 3 липня 1917 р. ЦР публікує ІІ Універсал, який став кроком назад – ЦР було проголошено краєвим органом управління. Більшовики захопили владу в Петрограді. 7 листопада 1917 р. був опублікований ІІІ Універсал, у якому У проголошувалась народною республікою в складі «Федерації рівних і вільних народів». Давалися обіцянки ліквідувати поміщицьку власність на землю, установити 8-годинний робочий день і встановити державний контроль над виробництвом. У листопаді-грудні 1917 р. різко загострилася боротьба за владу в У. На виборах в Установчі збори укр. партії одержали до 70 % голосів, більшовики одержали усього біля 10%. Багато Рад підтримували ЦР. Керівництво її не визнавало Раднарком на чолі з Леніним і закрила межу з Радянської Росією, припинила вивіз хліба, не пропускало на Дон через територію У військові з'єднання Червоної Армії, щоб уникнути там масового кровопролиття. 25 січня ЦР опублікувала свій ІV Універсал про повну незалежність Укр. Народної Республіки і розірванні всіх зв'язків із більшовицькою Росією. Запізнілість цих мір, а також відсутність серйозної збройної сили і дієздатного адміністративного апарата, молодість і недосвідченість керівників ЦР і Генерального Секретаріату призвели до поразки Центральної Ради і проголошеної нею УНР. 24. Проаналізуйте процес прискореної індустріалізаціїї та її наслідки для України В середині 20-х років Й.Сталін, перемігши у внутрішньопартійній боротьбі своїх опонентів, спрямовує економічну політику Радянського Союзу у напрямку до побудови соціалізму. На 14 з’їзді ВКП(б) у грудні 1925 року проголошено курс на індустріалізацію. Індустріалізація – створення великого машинного виробництва, передусім важкої промисловості (енергетики, металургії, машинобудування, нафтохімії й інших базових галузей), перетворення країни з аграрної в індустріальну, забезпечення її економічної незалежності і зміцнення обороноздатності; технічне переоснащення народного господарства. Шляхи і методи проведення курсу на індустріалізацію були такими: •планування курсу здійснювалось без економічного обґрунтування; •терміни реалізації програми носили характер форсованих (ушвидчених), плановано за 10-15 років збудувати соціалізм, перевищити економічні показники країн Заходу; •зміцненню обороноздатності держави, розвитку важкої промисловості було надано першість; •індустріалізація засновувалась лише на внутрішньодержавному грошовому потенціалі. В УСРР курс на індустріалізацію обговорено і прийнято у грудні 1925 року. Результати і наслідки індустріалізації для України: •значно виріс (у 7 разів) промисловий потенціал, •УСРР з аграрної республіки перетворилась на індустріальну, •індустріалізація носила нерівномірний характер: Правобережна Україна залишилась промислово нерозвиненою, • посилилась і прискорилась урбанізація, •підвищились показники добробуту населення, •поглибилась надцентралізація економіки. Отже, На відміну від розвинених країн світу, в СРСР індустріалізація здійснювалася не для задоволення споживчих потреб населення, а навпаки, споживання промислової продукції населенням обмежувалося.Сама держава ставала не тільки власником створюваних промислових об'єктів, а й споживачем їхньої продукції: в основному зброї та засобів виробництва. 25. Проаналізуйте політику «Воєнного комунізму» та НЕП в Україні Навесні 1919р. на території УСРР було проведено жорстоку економічну політику – політику "воєнного комунізму ", яка передбачала націоналізацію всієї землі, промислових підприємств, торгівлі, ліквідацію товарно-грошових відносин, централізований розподіл продуктів і товарів. Нова влада заборонила діяльність банків, провела конфіскацію золота і інших цінностей. Питання про хліб було найголовнішим питанням для більшовиків. Вони почали відправляти в центральну Росію ешелони з хлібом. Вивіз хліба супроводжувався насильством над селянством, здійснювався терор українських сіл. Наслідками політики більшовиків став голод 1921 – 1923 рр. Особливо болісно голод відбився на дітях. Було заборонено висвітлювати становище у південних губерніях в газетах. У грудні 1921р. продовольчі ресурси України були виснажені, зростала смертність від голоду. У 1921р. вперше запроваджено терор голодом. Становище визвало велике невдоволення з боку більшовиків. Що вилилось у військові заколоти , робітничі страйки і повстання, що охопили Україну і Росію. Це і спричинило крах більшовицькому уряду. У 1921р. більшовики і їх вождь В. Ленін визнали провал політики "воєнного комунізму" і перейшли до нової економічної політики. Основними складовими нової економічної політики були: -відновлення торгівлі та товарно-грошових відносин; -введення стійкої грошової одиниці -дозвіл приватної торгівлі; -денаціонізація середніх та дрібних підприємств, повернення їх старим власникам; -зменшення державного втручання в економіку ; -заміна продрозклатки продподатком Цими складовими неп намагався забезпечити виживання більшовицькому режиму в умовах міжнародної ізоляції і масових виступів населення. НЕП сприяла розгортанню кооперативного руху. Була сформована єдина система кооперації: споживча, сільськогосподарська, кредитна і виробнича. Що сприяло підвищенню продуктивності праці, заготівлі і збуту продукції, ефективому кредитування селянських господарств. Завдяки непу було відновлене господарство, яке було зруйноване за роки війни, зросла промисловість та с/г виробництво, пожвавилась торгівля і товарообмін. Не зважаючи на ці всі позитивні наслідки є і негативні такі як: відстала більшість галузей важкої промисловості. Неп наприкінці 20х р була замінена командно-адміністратиною системою керівництва. 26. Проаналізуйте процес примусової колективізації в Україні та голодомору 1932-1933 р.р. Програму суцільної колективізації об’явили в листопаді 1929 року. Колективізація – перехід від роздрібнених мілких селянських господарств до великих колективних господарств. Перехід означав відчуження безпосередніх виробників як від засобів виробництва, так і від кінцевого продукту їх праці. Колективізацію в Україні плановано завершити восени 1931 року чи навесні 1932 р. вже 1929 року селянство, в переважаючій своїй масі, усвідомлює примусовий характер колективізації. Результати і наслідки колективізації: •репресії, депортації, ув’язнення незгодних з політикою колективізації; •масові незадоволення та виступи селян, •кол-ція супроводжувалась процесом економ самознищення селян: забиванням великої рогатої худоби, свиней, овець; •до кінця 1932 року у республіці колективізовано майже 70% селянських господарств; •зростала заборгованість з хлібозаготівель; Методи проведення колективізації переросли на початок 30-х рр. у прямий терор, мета якого зламати опір означеній політиці. Населення України упродовж 1932-1933 рр. потерпало від голоду. Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні. Кинув він і чорну тілнь на методи й досягнення радянської системи. Результати аналізу свідчать, що причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення . В рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі були значно підвищені; Під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено «свідомо здійснювану конфіскацію продовольства» через запровадження натурального штрафування (м'ясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами) за невиконання планів хлібозаготівлі. Селянам України та Кубані радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій уражених голодом. Голод, який поширювався протягом 1932 р. набув найстрашнішої сили на початку 1933 р. Підраховано, що на початку року середня сім’я з п’яти чоловіка мала близько 80 кг зерна, щоб проіснувати до наступного врожаю. Залишившись без хліба селяни їли котів, собак, щурів, листя. Мали місце численні випадки канібалізму. 27. Розкрийте проблему політичних репресій кінця 20-30 р.р. ХХ ст.в Україні Першим політичним процесом стала так звана "шахтинська справа" (1928 p.). Цей процес мав на меті списати на технічних спеціалістів труднощі реконструктивного періоду, пояснити причини економічних невдач. 11 осіб засудили до вищої міри покарання — розстрілу, більшість була ув'язнена. Через два роки після завершення "шахтинської справи" було організовано новий процес, спрямований проти шкідницької організації, —"Промислової партії". Вона нібито намагалась повалити радянську владу й відновити капіталістичний устрій. На суді усі обвинувачені змушені були визнати себе винними , деякі з них були засуджені до розстрілу. Цей процес, як і "шахтинську справу", було сфальсифіковано. Одним з перших в Україні був політичний процес у справі "Спілки визволення України" (СВУ), осіб звинувачували в підготовці терористичних актів, у шкідництві, намаганні повалити радянську владу, відокремити Україну від СРСР. Ніяких документальних, речових доказів, які підтверджували б існування СВУ, суд не одержав. Новий виток репресій почався у 1933 р. Приховати таке масштабне лихо, як голод і смерть мільйонів людей, було неможливо, тому влада намагалася відвести від себе можливі звинувачення і перекинути їх на "шкідників" — передусім фахівців сільського господарства. Так наприкінці 20-х — на початку 30-х років, в умовах утвердження тоталітаризму, в партійно-державній політиці намітилося посилення репресивних заходів щодо інтелігенції. Посилення тоталітарного режиму передбачало ліквідацію верств населення, які могли критикувати існуючий лад. Владі необхідні були люди, які повністю підтримували б її політику, не розмірковуючи щодо її доцільності. Масштаби репресій значно зросли після вбивства С. Кірова — одного з керівників Компартії, 1934 р. У Києві відбувся суд над учасниками об'єднання українських націоналістів — організації, що начебто мала на меті провалення радянської влади шляхом терористичних актів, шкідництва та диверсій У 1935 р. відбувся новий процес , за яким О. Полоцький, Ю. Мазуренко, та інші колишні члени боротьбистів звинувачувалися у підготовці терористичного акту щодо Сталіна та ін. Усі особи були засуджені до позбавлення волі , більшість з них була розстріляна. Найжорстокішим щодо репресій був 1937 р. Максимальний строк позбавлення волі у справах про державні злочини збільшився з 10 до 25 років. Справи осіб, притягнутих до відповідальності за політичними звинуваченнями розглядали у позасудовому порядку із застосуванням вищої міри покарання. Репресії сталінського режиму завдали відчутного удару по усьому суспільству. Україна зазнала величезних демографічних втрат, був знищений цвіт її інтелігенції, зруйновано генофонд. Засобами репресій в Україні утвердився сталінський тоталітарний режим. 28. Розкрийте проблему УСРР у складі договірної федерації та входження до складу Радянського Союзу Упродовж 1921-1922 рр. східна частина України, радянська, була самостійним об’єктом міжнародної політики. Та входження України до Радянського Союзу покликало за собою процес згортання її зовнішньополітичної діяльності, вже у вересні 1923 в структурі Раднаркому України перестав функціонувати Наркомат закордонних справ. Цей факт означав остаточне припинення зовнішньополітичної діяльності УСРР. Конституція 1919 року визнала Українську Соціалістичну Радянську Республіку незалежною державою, та на практиці її суверенітет носив обмежений характер. Основні причини обмеженості суверенітету УСРР можна віднести те що контроль над УСРР здійснювала Комуністична партія Росії, та те що економічні зв’язки, успадковані від попереднього держаного досвіду, прив’язували УСРР до Росії і навпаки. Упродовж 1919-1922 рр. заключено ряд угод, що призвели до остаточного об’єднання УСРР і РСФРР у 1922 році: •воєнно-політичний союз радянських республік 1919 року передбачав єдиний початок в доволі впливових сферах: оборонній, економічній, транспортній, фінансовій; •у грудні 1920 р. РСФРР і УСРР укладають договір про воєнно-господарчий союз; •упродовж 1921-1922 на УСРР поширювались законодавчі ініціативи РСФРР в питаннях земельних, продовольчих, охорони здоров’я, освіти; •на початку 1922 року укладено міжреспубліканський договір про дипломатичний союз. Стосунки між центром і республіками з цілого ряду причин набували ознак загострених. У середовищі партійно-радянського керівництва визріло два шляхи до розв’язання суперечностей. Ідеологом першого був Сталін. Вироблена ним перспектива заключалась у створенні договірної федерації, автономізації, що неминучо вело до поглинання неросійських республік Росією. Ідеологом другого шляху розвитку взаємовідносин між республіками був Ленін: федерація рівноправних республік. У грудні 1922 року на І з’їзді Рад СРСР затверджено Декларацію про утворення СРСР і заключено Союзний договір. Сталін та його прибічники були у перспективі реалізували план на автономізацію статусу союзних республік. У 1924 року на ІІ з’їзді Рад СРСР, у зв’язку з прийняттям Конституції СРСР, відбулося юридичне оформлення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 1925 року до Конституції УСРР внесено зміни, які визнавали УСРР складовою частиною єдиної союзної держави. 1929 року затверджено нову Конституцію УСРР, в якій вже були прописані переваги союзних органів влади над республіканськими. Все разом означало затвердження плану Сталіна, спрямованого на автономізацію статусу республік. Конституція УСРР закріплювала прямі багатоступеневі, з відкритим голосуванням, вибори. Все перелічене свідчить про втрату УСРР суверенітету, переродження в провінцію унітарної держави керованої політикою диктату. 29.Розкрийте проблему тоталітаризму як політичного режиму в Україні, його сутність та механізм реалізації Тоталітаризм – це такий політ режим, що характ всеохоплюючим тотальним контролем держави або політ сили над усіма сферами життя суспільства. Ознаки тоталітаризму: - Вкрай висока роль державного апарату, проникнення держави практично в усі сфери життя суспільства. - Одержавлення усіх легальних організацій - Заборона демократизації організацій, встановлення однопартійності, ліквідація багатопартійних систем. - Адміністративний контроль над здійсненням правосуддя. Сталіну вдалося створити специфічну адміністративну систему. Традиційна адміністративна система, формально звеличуючи керівника, фактично підпорядковує його собі. її не динамічність веде до застою. Сталін орієнтувався на високі темпи розвитку господарства, для цього йому була потрібна мобільна адміністративна система. Тоталітарний режим, сформований в СРСР у 20— 30-ті роки, характеризувався тотальним відчуженням народу від власності й політичної влади, всеосяжним контролем компартійної верхівки над усіма сферами життя суспільства. Радянському тоталітарному режиму було властиве широке використання єдиної ідеології, намагання пояснити кожен аспект соціального життя. Ще однією важливою рисою радянського тоталітаризму був контроль над економікою. Режим контролював усі галузі економіки через державне соціально-економічне планування, на підставі якого визначались завдання для кожного підприємства. Тому командно-адміністративна система поставала як певна форма організації суспільства та відповідного типу управління. Командна економіка була фундаментом тоталітаризму в СРСР. Радянський тоталітарний режим характеризувався також тенденцією до мілітаризації суспільства, нагнітанням психозу щодо пошуку ворогів, вірогідного нападу капіталістичного оточення, що породжувало агресивну зовнішню політику. Тоталітаризм передбачає домінування державного над особистим, поглинання державою індивіда. Від громадян вимагалась не просто лояльність, а активна відданість, ентузіазм щодо режиму. Встановлення і панування тоталітарного режиму в Україні у 20—30-ті роки було великою трагедією українського народу, що спричинило величезні людські жертви. 30. Проаналізуйте геополітичні наслідки Другої світової війни для України та труднощі відбудови народного господарства(1945-1953 р.р) Друга світова війна мала для України не лише нищівні наслідки. Повоєнна Україна у багатьох важливих відношеннях виявилася дуже відмінною від тієї, якою вона була раніше. Значно розширилися її кордони, зросла політична й економічна вага в СРСР, докорінно змінився склад населення і, що найважливіше, вперше за багато століть усі українці опинилися в межах однієї держави. Унаслідок чотирьох років найбільш руйнівної в історії війни Радянський Союз постав перед колосальним завданням відбудови господарства. Радянська влада почала відбудовувати своє господарство із складання четвертого п'ятирічного плану (1946—1950). Цей план базувався на характерній особливості тоталітарної системи: можливості розпоряджатися ресурсами без огляду на бажання й потреби людей. Звідси і його приголомшуючі вимоги: він закликав відбудувати розорені регіони, підняти промисловість та сільське господарство на довоєнний рівень і навіть перевершити його — і все це за менш ніж п'ять років. Сталін запропонував ряд грандіозних проектів, які передбачали будівництво в Україні величезної греблі на Дніпрі, створення у Степу великих лісосмуг для боротьби з посухами. Незважаючи на жертви та виснаження від війни, робітники повинні були, як ніколи, тяжко працювати, оскільки план вимагав підвищення продуктивності праці майже на 40%. Основні напрями програми відбудови були викладені в законі про п’ятирічний план на 1946—1950 рр.,. Особлива увага приділялась відродженню важкої промисловості і залізничного транспорту, вугільної промисловості республіки. До кінця 1945 р. було відновлено близько третини довоєнного індустріального виробництва республіки. Промисловий розвиток відбувався в умовах зовнішньої ізоляції, за відсутності внутрішнього ринку засобів виробництва. І все ж таки післявоєнна п'ятирічка була виконана достроково, а промислове виробництво в Україні зросло на 15 % порівняно з 1940 р. Відбудова промисловості відбувалася виключно за рахунок зусиль населення і примусових заходів уряду щодо нього. Знову вводилася примусова трудова повинність. 1947 р. була проведена грошова реформа, що мала на меті примусове вилучення коштів у населення на відбудову промисловості. Особливі труднощі переживало сільське господарство. Зменшилися посівні площі та поголів'я худоби, знизилася врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва. Становище ускладнювалося голодом 1946 — 1947 рр., причинами якого був, з одного боку, неврожай 1946 р., а з іншого — політика держави, спрямована на максимальне збереження продовольчих запасів, виконання експортних поставок, що вилилося у проведення продрозкладки в колгоспах і радгоспах. На відбудову сільського господарства було виділено лише 7 % капітальних витрат. Тому воно і на початку 1950-х рр. було збитковим. Це зводило нанівець саму ідею з матеріального стимулювання колгоспників. Усе це разом узяте призвело до невиконання планів четвертої п'ятирічки. На початку 1950 р. сільське господарство залишалось відсталою галуззю. |