1. Проаналізуйте теорії періодизації історії України та історичну схему М. Грушевського
 Скачать 86.02 Kb.
|
|
8. Проаналізуйте державно-політичний, економічний, культурний і релігійний вплив українських земель на Литву У середині ХІV ст. переважна більшість українських земель потрапила під вплив Великого князівства Литовського. Першою під вплив Литви потрапила Волинь, коли у 1340 р. на галицько-волинський престол було поставлено – сина великого литовського князя Гедиміна. Наступний литовський князь Ольгерд зайняв Чернігово-Сіверщину, а перемігши ординців у битві на р. Сині Води, підпорядкував своєму впливу Київщину, Переяславщину і Поділля. Таким чином, Волинь, Київщина, Чернігово-Сіверщина, Переяславщина і Поділля були включені до Великого князівства Литовського. Процес приєднання цих земель носив мирний характер. Українське населення не чинило опору Литві, оскільки литовські князі несли визволення з-під ординського гніту, не порушували внутрішнього устрою руських земель. Литовські князі в управлінні дотримувались правила: «Ми старого не змінюємо, нового не впроваджуємо», що цілком влаштовувало місцеве населення. Навпаки, руські землі, які перебували на вищому рівні суспільно-політичного, культурного розвитку, справили вплив на Литву: руська мова стала у державі офіційною, довгий час діяли норми руського права, руський адміністративний устрій, переймався досвід будівництва фортець, налагодження податкової системи, утверджувалась православна віра. Литовські князі прихильно ставиися до українських звичаїв та системи управління. Місцева знать зберегла свої володіння та привілеї, руська мова була визнана державною, нею писали угоди, літературні твори. Не втратила значення й навіть поширила свій вплив православна церква. «Руські правду» було утверджено державною правовую основою, литовці запозичили руський досвід військової організації будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації. Не випадково нове державне утворення називали Литовсько-Руським князівством. Опинившись у складі Литви, українські князівства одержали сприятливі умови для свого соціально-економічного і культурного розвитку. 9. Проаналізуйте процес інкорпорації Русі Литвою. Розкрийте боротьбу Литовського і Московського князівств за давньоруську спадщину Час перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського складався з неоднакових за тривалістю та змістом періодів, у межах яких домінувала то одна, то інша тенденція. І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь. Головним об'єктом стали західноруські землі. Скориставшись у 50-х роках 14 ст. слабкістю Золотої Орди, литовці включають Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги над татарами на березі р. Сині Води до сфери литовського впливу потрапило і Поділля. II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів. Майже до кінця 14 ст. ВКЛ було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб'єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася стара система управління Фактично ж майже 90% населення становили русини. III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. Литва отримала наприкінці 14 ст. від ослабленої Польщі пропозицію: шляхом династичного шлюбу польської королеви Ядвіги та литовського князя Ягайла об'єднати сили двох держав. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація ВКЛ до складу Польської держави. За умовами унії Ягайло, одружуючись з Ядвігою, отримував титул короля Польщі й зобов'язувався окатоличити литовців та приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Польщі. Нова Городельська унія 1413 р. стала свідченням зростаючої дискримінації православного населення. Відповідно до цього документа католики могли брати участь у великокняжій раді, участь православних у державному управлінні обмежувалася. IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Остаточна втрата українськими землями у складі Литви автономних прав у часі збіглася з піднесенням Московського князівства. Консолідуючи навколо себе навколишні землі, воно трансформувалося в єдину централізовану Російську державу. Початок 16 ст. характеризується загостренням московсько-литовського протистояння. Війни та збройні сутички тривали майже безперервно. За цих обставин під впливом зростаючого соціального гніту, релігійної дискримінації, загрози ополячення та окатоличення в умовах ліквідації залишків автономії в українських землях помітно поширюються проросійські настрої. Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі. 10. Проаналізуйте процес становлення та розвитку ВКЛ. Значення Кревської та Люблінської унії ВКЛ, феодальна держава, що існувала в 13 - 14 століття. Роздрібнена Литва з 30-х років 13 століття стала складатися в державу. Виразником об'єднавчих прагнень у литовців з'явився князь Міндовг, який в 30-х роках 13 століття стає першим литовським князем. Він не тільки об'єднав під своєю владою більшість литовських племен, але захопив також Чорну Русь. Литва стала суб'єктом політики того часу, вона здійснювала самост дипломатію, брала участь у загарбницьких і оборонних війнах. Формування держави проходило дуже динамічно. Багато російські землі добровільно увійшли до складу ВКЛ. Поряд з цим деякі території протягом багатьох років доводилося підкорювати силою зброї. При цьому влада на місцях практично не змінювалася: нових порядків намагалися нікому не нав'язувати. Входження до складу ВКЛ російських, українських, білоруських земель з більш розвиненими громадськими відносинами культурою сприяло подальшому розвитку суспільно-економічних відносин в Литві. У приєднаних землях литовські великі князі зберегли місцевим магнатам значну автономію і іммунітетні права. Утворення ВКЛ процес, який тривав досить довго. Він починається з правління першого великого литовського князя Міндовга і практично закінчується після смерті Ольгерда. Включені до складу ВКЛ рос, білорус та укрземлі з більш високорозвиненою культурою і суспіл віднос зробили вплив на зростання лит культури і прискорили розвиток феодалізму. У серпні 1385 року була підписана Кревська унія яка передбачала обєдн Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу пол. Кор. Ядвіги і лит кн. Ягайло. Забовяз зроб католицтво держ релігією ВКЛ. 1 липня 1569 року був підписаний акт Люблінської унії, згідно з яким Польща й ВКЛ об'єднались в єдину державу — Річ Посполиту. За умовами унії, обирався спільний король, якого одночасно проголошували Великим князем. Спільною була грошова система. Окремими залишалися герби, фінанси, адміністрація та військо. Наслідки Люблінської унії для України були величезні. Україна була розірвана, більш ніж на 220 років значна частина українських земель опинилася під владою Польщі. Після Люблінської унії почалося ополячення і окатоличення українського народу, що поставило під загрозу існування українців як окремої нації. Разом з тим для соціально-економічного і політичного розвитку українських земель в той час рішення Люблінської унії мали й позитивні моменти. 11. процес розвитку укр земель у складі Речі Посполитої (друга половина XVI ст. - XVII ст.) Після Люблінської унії 1569 р. більшість українських земель опинилися в складі Польщі. Поза межами Польщі залишилися: Закарпатська Україна, Північна Буковина і Чернігівщина. У другій половині 16 — пп 17 ст., незважаючи на роз'єднаність різних частин України, на українських землях зростали продуктивні сили в с/г, розвивалося ремесло, зароджувалося мануфактурне виробництво, поглиблювався поділ праці між містом і селом, розширювалися товарно-грошові відносини. На українських землях, що входили до складу Польщі, збільшувалася кількість ремісників і ремісничих спеціальностей як у містах, так і в селах. Найбільшого розвитку ремесло досягло у Східній Галичині і на Волині. При шляхетських маєтках, фільварках засновувалися різноманітні промислові підприємства з переробки сільськогосподарських продуктів та корисних копалин — млини броварні, рудні та ін. Разом із тим створювалися і підприємства, в яких поряд із кріпаками працювали вільнонаймані робітники з числа розорених ремісників і селян, зароджувався поділ праці. У виробництві переважала ручна реміснича праця, хоча певною мірою застосовувалися й машини, рушійною силою яких була вода (водяні колеса). Поступово з простого товарного виробництва виростала мануфактура. Із розвитком ремесла й товарного обігу збільшувалась кількість міського населення, зростали старі міста, виникали й нові. Незважаючи на численні перешкоди, українські землі дедалі ширше втягувалися в товарний обіг, посилювалися економічні зв'язки між окремими місцевостями, починав формуватися національний ринок. Розвивалася і зовнішня торгівля. Посилювалися торговельні зв'язки України з Росією, з країнами Західної Європи, де із зростанням капіталістичного виробництва збільшувався попит на продукти харчування і сільськогосподарську сировину. Одночасно із збільшенням феодальних повинностей і особливо панщини завершувався процес прикріплення селян до землі, перетворення їх на власність феодала. Захоплюючи південні і східні українські землі та засновуючи тут фільваркове господарство, магнати й шляхтичі намагалися завести панщину й закріпачити місцеве населення. Але відразу досягти цього їм не вдавалося. Землі ці були порівняно малозаселені, на них сиділи досі вільні козаки й селяни, які не могли примиритися з тим, що повинні знову гнути спину на панів. Через це магнати й шляхтичі, щоб забезпечити свої нові володіння робочими руками, обіцяли всім, хто живе або поселиться в межах їхніх володінь, пільги на 20—40 років. Але минали роки пільг, і селяни мали йти на панщину й закріпачувалися. 12. Проаналізуйте причини і наслідки національно-визвольної війни українського народу під керівництвом Б. Хмельницького .Місце і роль Переяславської ради 1Причини політичного характеру Напередодні національно-визвольної війни в Україні не було своєї держави. Більша частина українських земель входила до складу Речі Посполитої.. Однією з причин війни стала невідповідність між набуттям козацтвом фактичного політичного лідерства в українському суспільстві та погіршенням його становища 2 Причини національно-релігійного характеру Обмеження для українців у правах при обійманні урядових посад і роботі в органах самоврядування міст; нерівність у правовому та політичному становищі української православної шляхти; польські магнати й шляхта, католицьке духовенство презирливо ставилися до української мови та культури. 3 Причини соціального характеру Знищення природних багатств на українських землях; зростання панщини, натуральної та грошової ренти; збільшення; посилення особистої залежності селянина від польської шляхти та магнатів; розвитку ремесла і торгівлі перешкоджав весь суспільно-політичний устрій Речі Посполитої. Наслідки війни. Юридично фактичне існування Української держави визначається Зборівським договором. Були визначені територія держави, її кордони, адміністративно-територіальний поділ на полки і сотні. Формується апарат управління. За зразок було взято організаційний устрій Запорозької Січі та реєстрового козацтва. За Б. Хмельницького держава виступала як суб'єкт міжнародних відносин. Окрім цього глибокі зміни відбулися в соціально-економічній сфері, де встановлювалася нова модель соціально-економічних відносин. Більшість земель перейшла у власність держави - Війська Запорізького. Селяни, становище яких різко покращилося, дістають права власності на землю. Зміцнився статус православного духовенства. В містах провідна роль перейшла до українського міщанства. У результаті Переяславської Ради і російсько-польської війни, що послідувала за нею, частина російського населення Речі Посполитої, возз'єднавшись з московською Руссю, звільнилися від польсько-католицького поневолення. Для Росії угода призвела до придбання земель Західної Русі. Для Речі Посполитої ця угода стала початком процесів розпаду і розчленовування, що призвели в підсумку до повної втрати незалежності. Друга Переяславська угода була укладена 1659 між Юрієм Хмельницьким і представниками російського Царя. Ця угода дуже сильно обмежило самостійність гетьманів і було прямим наслідком зради Виговського. 13. Проаналізуйте причини виникнення і розвитку українського козацтва. Місце і роль Запорізької Січі як центру консолідації українських національних сил Основна причина утворення козацтва закорінена в соціально-політичних умовах, які склалися на українських землях у другій половині 15— 16 ст. Польща і Литва все більше обмежували самоврядування українських земель, аж до ліквідації залишків їхньої автономності. Посилювалась експансія католицизму. Становище українського населення погіршувалось з кожним роком. Особливість суспільного життя в Україні в 15 — пп16 ст. полягала також і в тому, що основна маса населення зосереджувалася на обжитих землях Галичини, Поділля, Волині, Полісся. Саме тут і відбувалося посилення кріпацтва. Решта території України була майже не заселена. Вже у другій половині 15 — на початку 16 ст. на Наддніпрянщині утворились загони вільних озброєних людей із різних соціальних прошарків: від селян та міщан до дрібної збіднілої шляхти і православного духовенства. На формування козацького стану істотний вплив мав воєнний чинник. У XV—XVII ст. південь України був охоплений полум'ям безперервної боротьби з татаро-турецьки-ми загарбниками. Для оборони з рублених і січених колод будувались укріплення— «січі». Помітну роль у формуванні козацтва відіграло розширення господарської діяльності українського народу, освоєння степової зони, що базувалось на вільній праці. Із середини XVI ст. пришвидшуються темпи формування козацької верстви. Важливу роль у цьому процесі відіграло заснування Запорозької Січі — своєрідного центру козацьких вольностей, який притягував до себе селян та міщан . Вже наприкінці 16 ст. зс починає відігравати помітну роль у міжнародних справах. Зважаючи на Військо Запорізьке як на значну політичну силу. Московська держава, Туреччина, Венеція, Австрія, Крим встановлюють з Січчю постійні зв'язки. Запорізька Січ з більшою інтенсивністю виробляла державно-національну традицію. Було зрозуміло, що жодна держава не буде захищати український народ, а лише грабувати й нищити його. Природно, виникла потреба створити свою державу, яка могла б бути більш гуманною до українців. Від зс залежала вся подальша ідейна державотворча діяльність українського народу, створення ним політично-державницьких прагнень і готовність до їхнього втілення в життя. Таким чином, в організації козацького самоврядування, яке сформувалося в Запорізькій Січі, ми знаходимо зародок майбутньої української державності. 14. Проаналізуйте місце і роль української козацької держави в геополітичних інтересах сусідніх держав. Великої Руїни ПОЛЬЩА(її інтереси) Протягом понад двох десятиліть поляки билися з литовцями, підтримуваними більшістю українців, за Галичину й Волинь. Війна закінчилася польською окупацією всієї Галичини й невеликої частини Волині. Підпорядкування поляками земель і населення України було важливим поворотним пунктом в іст орії обох народів. Для поляків це означало сталу орієнтацію на Схід, на відміну від західної, що переважала раніше; ця зміна несла далекосяжні політичні, культурні та соціально-економічні наслідки. РОСІЯ для відновлення статусу великої держави Росії необхідна Україна. Крім того, панування над Україною дає Росії найкращі природні кордони в Європі – Карпати, нижню течію Дунаю, берег Чорного моря, що забезпечує надзвичайно вигідне економічне та політичне станове у цьому регіоні. КРИМСЬКЕ ХАНСТВО Новостворена кримськотатарська державність була слабкою і в політичному, і в економічному плані. Українські землі були одним з основних об´єктів татарських набігів. Крім того, польсько-литовська держава, у складі якої перебували тоді українські території, була не в змозі надійно захистити свої південні кордони. Прикордонні споруди були занедбані, гарнізони укріплених замків слабкі, наймане військо становило лише 4 тис. осіб і не могло ефективно протидіяти численній та мобільній татарській кінноті Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б. Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Причинами Руїни були: − розкол серед старшини; − слабкість гетьманської влади; − боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої. Можна виділити такі характерні ознаки Руїни: − загострення соціальних конфліктів; − початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою; − жорстока боротьба за владу, зокрема за гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть до знищення суперників (Чорна Рада, 1663 р. тощо). Отже, в добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. 15. Проаналзіуйте період Гетьманщини XVIII століття та процес остаточної ліквідації української гетьманської держави у другій половині XVIII століття З приходом до влади в Росії Катерини II (1762–1796) було завершено справу, розпочату в Україні Петром I по остаточній ліквідації української автономії. Нова імператорка Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління викликала Розумовського в Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії генерал-губернатора П. Румянцева. Колегія складалася з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця). Було взято жорсткий курс на централізацію та русифікацію. Після ліквідації гетьманства осередком формування політичної свідомості українського населення, реальною перешкодою колоніальній політиці Російської імперії на Україні залишилась Запорізька Січ. У червні 1775 р. російські війська оточили і зруйнували Січ. П. Калнишевський – останній кошовий отаман – капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки. Після зруйнування царськими військами Нової Січі у 1775 р. і заслання до Соловецького монастиря понад 5 років провів у жахливих умовах одиночної камери . У 1801 р. указом Олександра I був звільнений з монастирської в’язниці, але залишився у монастирі. Помер у віці майже 113 років. Похований на головному подвір’ї Соловецького монастиря. Значна частина козаків переселилась у межі турецьких володінь і утворила Задунайську Січ. У 1776 р. Катерина II ліквідувала слобідське козацтво – більшість заможних козаків наказним порядком перевела в гусари, а частину – у селянський стан. Старшина отримала офіцерські звання і статус дворянства. На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові. У 1781 р. був ліквідований полково-сотенний устрій. У 1783 року кріпосне право було поширене на українське селянство. У другій половині 18 ст. в Україні утверджується суспільно-політичний устрій, характерний для всієї Російської імперії. Всі органи Української держави були остаточно знищені. |