1. Сутність та основні етапи організації проведення досліджень
 Скачать 244.5 Kb.
|
|
Класифікація спостережень у наукових дослідженцях Спостереження– це початковий етап емпіричного дослідження, який полягає у цілеспрямованому сприйнятті предметів і явищ дійсності для одержання безпосередніх даних про об’єкт пізнання. Спостереження має загальноприйнятну систему класифікаці за токими ознакамиї. - за повнотою охоплення: 1) суцільне; 2) несуцільне: 2.1. вибіркове; 2.2. основного масиву; 2.3. анкетне; 2.4. монографічне. - за характером врахування чинників: 1) регулярне: 1.1. поточне (постійне); 1.2. періодичне; 2) разове. - за способом організування: 1) безпосередній збір даних у прцесі спостереження; 2) документальне збирання інформації у міру виникнення; 3) збір інформації шляхом опитування. Суцільне спостереження – це процес фіксації та збору інформації, орієнтований на повне врахування усіх одиниць сукупності, що складають досліджуване явище. На відміну від нього несуцільне спостереження охоплює лише частину одиниць такої скупності, яка повинна характеризуватись масовістю та нести на собі всі характерні риси повної сукупності. Вибіркове спостереження передбачає спеціальний випадковий відбір певного кола одиниць загальної сукупності, характеристика яких дає змогу судити про всю сукупність. Спостереження основного масиву проводиться за відібраними великими одиницями спостереження, всередині яких сконцентрована значна частина предметів або явищ, які необхідно вивчити. Сутність анкетного обстеження полягає у зборі інформації згідно зі спеціально підготовленими формами – запитами (анкетами) від певного кола осіб, що можуть оцінити певний предмет або явище відповідного до свого фаху або за іншими критеріями. Монографічний опис - спостереження, яке застосовується для детального вивчення одиничних, але типових об’єктів (організаційних схем тощо). Якщо у процесі спостереження систематично і постійно фіксуються факти у міру їх виникнення, воно характеризується як поточне регулярного спостереження. Іншим різновидом регулярного спостереження є періодичне, тобто таке, що повторюється через певні визначені проміжки часу. Разове спостереження організовується із дотриманням загальних правил проведення спостережень, але є актом одномоментним, що не передбачає повторів або постійного збору даних. 13. Методи вибіркового спостереження на засадах відносних та середніх величин Вибіркове спостереження передбачає спеціальний випадковий відбір певного кола одиниць загальної сукупності, характеристика яких дає змогу судити про всю сукупність. Спостереження основного масиву проводиться за відібраними великими одиницями спостереження, всередині яких сконцентрована значна частина предметів або явищ, які необхідно вивчити. Вибіркове спостереження дає змогу досліднику, не вдаючись до суцільного обстеження, отримати узагальнюючі дані, які достовірно, адекватно відображають характеристики всієї сукупності предметів або явищ. Вибіркові сукупності можуть формуватись за допомогою таких методів відбору: - нерайонованого (відбір здійснюється із генеральної сукупності, яка не поділена на частини) та рахованого відбору (генеральна сукупність спочатку розподіляється на декілька груп, які повністю її охоплюють); - випадкового (без поперенього групування, визначення умов відбору, спеціальної послідовності); - механічного (здійснюють сортування всієї сукупності за будь- якою, навіть несуттєвою, ознакою вбо погоджуються з природною послідовністю елементів, визначають інтервал методом співвідношення чисельності генеральної та вибіркової сукупності та формують нову сукупність необхідної кількості); - типового (є синтезом районованого та механічного відборів з тією різницею, що групування обов’язково проводиться за суттєвою ознакою); - багатоетапного (типовий відбір, в якому послідовно відбувається групування за різними суттєвими ознаками на різних рівнях); - багатофазного (типовий відбір, в якому послідовно відбувається групування за єдиним критерієм на всіх рівнях); - комбінованого, згідно з яким зазвичай на перших стадіях досліджують повну нечисленну сукупність, а в подальшому, у міру її розвитку та зростання, застосовують вибірку за будь -яким доцільним методом, або навпаки, переходять від вибіркового дослідження до суцільного; - серійного (до складу досліджуваної вибірки включають не окремі елементи, а цілі серії); - моментного (абсолютно всі елементи процесу, фіксуються та відбираються у певний момент часу); - малого (сукупність елементів вибраної групи не перевищує 20, але дає змогу судити навіть про численну генеральну сукупність). 14. Методи групування та їх характеристика Групування – це розподіл генеральної або вибіркової сукупності за певними сутісними варіюючими ознаками, які мають назву ознак групування або критеріїв. Групування дає змогу упорядкувати первинний матеріал, систематизувати досліджувану сукупність та провести сортування її елементів. З цього, власне, і випливають завдання, які має вирішувавати групування у наукових дослідженняхсеред яких основними є такі: - розподіл генеральної або вибіркової сукупності на якісно однорідні та масштабно менші сукупності, які охоплюють всі досліджувані елементи; - вивчення складу сукупності за певними ознаками; - вивчення взаємозалежної зміни варіюючих ознак у межах сукупності. У результаті вирішення таких завдань формуються типологічні, структурні та аналітичні групування. Простіше формувати типологічні групування за атрибутивними ознаками втакий спосіб – кількість груп та їх чисельність визначається безпосередньо взятою за основу ознакою. Типологічні групування, побудовані за кількісними ознаками, потребують визначення меж окремих груп, які вказують на перехід певних кількісних характеристик у якісні. Структурні групування застосовуються для однотипних сукупностей і орієнтовані на вивчення складу таких сукупностей за варіюючими ознаками, а також взаємозв’язків. Аналітичні групування спрямовані на вивчення взаємозв’язків варіюючи ознак у межах однотипної сукупності. Групування, побудовані за однією ознакою, мають назву простих, а за кількома, застосовуваними послідовно або одночасно, - складних. Останні бувають комбінованми та багатомірними. Комбіновані групування це такі, в яких всередині визначених за однією ознакою груп за іншою ознакою формуються групи другого рівня і т.д. (зазвичай від 2 до 4 ознак). Основна характерна риса цього методу полягає в тому, що здійснюється послідовне застосування різних ознак групування. Багатомірні групування – це розподіл сукупності на групи з одночасним використанням будь-якої кількості суттєвих ознак у комплексі. Подібні багатомірні групування дають можливість формувати однорідні сукупності, відбирати суттєві ознаки та типові групи об’єктів тощо. 15.Методи економічного аналізу та їх класифікація Економічний аналіз – це науковий спосіб пізнання сутності економічних явищ через визначення їх структури, змісту та взаємозв’язків. Як відомо, в економіці розподіляють три рівні аналізу - макроекономічний (рівень світової та національної економік; - регіональний та - мікроекономічний (на рівні окремих суб’єктів підприємництва. Всі види економічного аналізу можна систематизувати за галузевими, часовими, просторовими, функціональними ознаками, а також за ознакою використовуваних методів, суб’єктів користувачів, ступеня охоплення об’єктів, що вивчаються, змісту (спрямованості, головної ідеї) тощо. Класифікація методів економічного аналізу: Залежно від способу пізнання економічних систем, вони поділяються на три групи:
а)методи теоріїпізнання
б)евристичні методи
2.економіко-логічні методи: а)Методи детермінованого факторного аналізу ( елімінування, логарифмічний метод, інтегральний метод) б)Методи загального аналізу (методи порівняння і групування, методи середніх величин та індексів, методи балансового зв'язку, графічні методи, методи комплексної оцінки). 3.економіко-математичніметоди: а)Методи економічної кібернетики, б)Методи дослідження операцій, в)економетричні методи, г)методи математичного програмування, д)методи кореляційно-регресійного зв'язку 16.Принципи застосування методів економічного аналізу в наукових дослідженнях У науці використовується багато різноманітних методів, підходів і прийомів, які тісно між собою пов'язані логічно і структурно. Серед них особливої уваги заслуговують методи економічного аналізу. Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, які базуються на діалектичному методі пізнання, і системне та комплексне використання яких дає змогу приймати обґрунтовані рішення в ході наукового дослідження. До принципів та особливості методів економічного аналізу відносять: 1.Системний та комплексний підхід до аналізу наукових досліджень 2. Застосування системи показників та дотримання взаємозалежності та взаємозв’язку між ними. 3. Аналітичній підхід до загальних показників та їх деталізація відповідно до плану дослідження. 17. Методи інформаційно-логічного аналізу: їх суть і значення в проведені наукових досліджень Методи інформаційно-логічного аналізу дають змогу шляхом зіставлення кількісних та якісних характеристик об'єкта чи явища визначити їх спільні риси, відмінності та співвідношення, при цьому не аналізуючи взаємозв'язків, їх природи, напрямків, сили тощо Метод порівняння дозволяє оцінити роботу підприємства, визначити відхилення від планових показників, встановити причини їх виникнення й виявити наявні резерви. Основні види порівняння, застосовувані при здійсненні аналізу є такими: - порівняння звітних показників з плановими показниками (обсяг виручки, валовий дохід, показники окремих статей витрат, прибуток тощо); - порівняння планових показників з показниками попереднього періоду; - порівняння звітних показників з показниками попереднього періоду; - порівняння показників роботи за кожний день; - порівняння показників підприємства з показниками діяльності конкурентів; - порівняння показників підприємства з середньогалузевими показниками; - порівняння показників технічного рівня та якості послуг даного підприємства з показниками аналогічних підприємств (фондоозброєність, фондовіддача, фондоокупність, коефіцієнти щодо використання обладнання: екстенсивності, інтенсивності, інтегральний тощо). Застосовувані методи порівняння передбачають співставність порівнюваних показників (єдність критеріїв оцінки, одночасність календарних термінів, усунення розбіжностей щодо обсягу, асортименту та якості; врахування сезонних особливостей, географічних умов тощо). Метод аналізу абсолютних, відносних і середніх величин. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з абсолютних величин. Абсолютний означає безвідносний, узятий поза зв'язком, поза порівнянням із чим-небудь. Прикладами можуть бути: обсяг виробництва за вартістю або в натуральних показниках, сума валового доходу, сума прибутку. В процесі аналізу абсолютні величини використовуються як база для розрахунку середніх і відносних величин. Відносний означає встановлений в порівнянні, у зіставленні із чим-небудь іншим, оцінюваний залежно від будь-яких умов і т. п. Економічний аналіз починається з розрахунку відносної величини. Наприклад, якщо планом передбачалося випустити продукції на 100 тис. дол., а випущено лише на 95 тис. дол., то по відношенню до завдання це складає 95 %. Відносні величини використовуються при аналізі динаміки явищ. Вони характеризують зміну показника, явища в часі (відношення, наприклад, випуску продукції за декілька років до базисного періоду, узятого за 100 %). Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників, явищ, процесів. Вони зручні у процесі порівняння досліджуваних ознак за різними сукупностями, дозволяють абстрагуватися від випадковості окремих коливань. У розрахунках застосовуються середня арифметична, середня зважена, мода і т. п Процедура аналізу є органічною складовою будь-якого наукового дослідження. Вона, як правило, становить початкову стадію вивчення об'єкта, на якій дослідник переходить від нерозчленованого опису цього об'єкта до виявлення його структури, складових, а також властивостей. 18. Методи порівняння та розрахунку відносних і середніх величин Метод порівняння Порівняння — найбільш поширений метод проведення економічних досліджень, який полягає у зіставленні однорідних об'єктів з метою знаходження подібних або різних елементів. По суті з нього розпочинається аналіз роботи підприємств, галузі, результатів реалізації економічної політики. В економічних дослідженнях застосовуються такі види порівнянь: з планом, попереднім періодом, нормативом, з іншими однопрофільними (кращими, гіршими, найбільш типовими) або суб'єктами, економічною моделлю, середньогалузевими та регіональними показниками, різними варіантами вирішення економічного завдання і т. п. Обов'язковою умовою порівняння є повна зіставність показників за критеріями предметного змісту, типу виробництва, форм власності і господарювання, методології планування, обліку і калькуляції, виду продукції (валова, товарна, чиста), одиниць вимірювання, галузей, цін тощо. Приведення даних до зіставного вигляду досягається шляхом відбору та відповідної обробки показників, перерахуванням даних за єдиною методикою, приведенням їх до тотожних одиниць вимірювання, відокремленням однорідної сукупності, заміною абсолютних величин на відносні, застосуванням різного роду коефіцієнтів, інтегральних показників. Методи розрахунку відносних та середніх величин Будь-які процеси, що відбуваються в економіці, можна охарактеризувати за допомогою абсолютних та відносних величин. Абсолютними є такі, що кількісно відображають розміри певного предмета або явища безвідносно до його структури та інших об'єктів (наприклад, вартості, ваги, обсягу, тривалості тощо), тоді як відносні застосовуються саме для зіставлення величин різних предметів або явищ, взятих в узгодженій системі координат (коефіцієнти, відсотки, частки тощо). Серед відносних величин, які застосовуються найбільш широко у процесі аналізу, слід назвати відносні величини (проектного) планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності та ефективності. Середні величини широко застосовуються при проведенні економічних досліджень для узагальнення маси однорідних явищ і виявлення закономірностей на основі спостережень. Середні величини—це типові розміри кількісно варіюючих ознак якісно однорідних явищ, процесів. У такому розумінні середня є рівнодіючою впливу всіх факторів на величину ознаки. Залежно від характеру усередненої ознаки і на явних даних в економічних дослідженнях використо вуються: середня арифметична, середня гармонійна, середня геометрична, мода, медіана та інші. 19. Методи функціонального факторного аналізу: сутність, види, сфера застосування. Методи детермінованого (функціонального )факторного аналізу поділяються на дві групи:
Різні методи детермінованого факторного аналізу розроблені та можуть використовуватися для різних типів детермінованих факторних моделей (таблиця 3). Таблиця 3. Сфера застосування методів детермінованого факторного аналізу
Методи ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, ґрунтуються на принципі елімінування. Тому їх часто називають методами елімінування. Елімінування - від латинського eliminare - виключати, усувати. Елімінувати - означає усунути, виключити вплив всіх факторів на величину результативного показника, крім одного1. Елімінування полягає у послідовному визначенні впливу кожного фактора на результативний показник за умови незмінності інших факторів та абстрагування їх від взаємного впливу2. |
