1. Сутність та основні етапи організації проведення досліджень
 Скачать 244.5 Kb.
|
|
20. Методи кореляційного факторного аналізу Спосіб парної кореляції. Метод кореляційного і регресійного (стохастичного) аналізу широко використовується для визначення тісноти зв'язку між показниками, що не перебувають у функціональній залежності, тобто зв'язок проявляється не в кожному окремому випадку, а в певній залежності. За допомогою кореляції вирішуються два головні завдання: 1) складається модель діючих факторів (рівняння регресії); 2) дається кількісна оцінка тісноти зв'язків (коефіцієнт кореляції). Матричні моделі. Матричні моделі являють собою схематичне відображення економічного явища чи процесу з допомогою наукової абстракції. Найбільшого поширення тут отримав метод аналізу «витрати-випуск», що будується з шахової схемою і дозволяє в найбільш компактній формі представити взаємозв'язок витрат і результатів виробництва. Математичне програмування. Математичне програмування - це основний засіб вирішення завдань щодо оптимізації виробничо-господарської діяльності. Метод дослідження операцій. Метод дослідження операцій спрямований на вивчення економічних систем, в тому числі виробничо-господарської діяльності підприємств, з метою визначення такого поєднання структурних взаємопов'язаних елементів систем, що найбільшою мірою дозволить визначити найкращий економічний показник з ряду можливих. Теорія ігор. Теорія ігор як розділ дослідження операцій - це теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності або конфлікту декількох сторін, що мають різні інтереси. 21. Досліджуючи зв'язки між ознаками, необхідно виділити насамперед два види зв'язків: 1) функціональний (повний) і 2) кореляційний (статистичний) зв'язок. Функціональнимназивають такий зв'язок між ознаками, при якому кожному значенню однієї змінної (аргумента) відповідає строго визначене значення другої змінної (функції). Такі зв'язки спостерігаються в математиці, фізиці, хімії, астрономії та інших науках. Наприклад, площа круга (8 = яР2) і довжина кола (С = 27ГЇР) повністю визначається величиною радіуса, площі трикутника і прямокутника - довжиною їх сторін тощо. Так, із збільшенням радіуса кола на 1 см його довжина збільшується на 6,28 см, на 2 см - на 12,56 см і т.д. У сільськогосподарському виробництві прикладом функціонального зв'язку може бути зв'язок між виручкою від продажу продукції, ціною реалізації 1 ц і кількістю реалізованої продукції; валовим збором, урожайністю і розміром посівної площі; фондовіддачею, вартістю валової продукції і основних фондів; заробітною платою і кількістю відпрацьованого часу при погодинній оплаті тощо. Функціональний зв'язок виявляється як у сукупності в цілому, так і в кожній її одиниці абсолютно точно і виражається за допомогою аналітичних формул. В соціально-економічних явищах функціональні зв'язки між ознаками трапляються рідко. Тут найчастіше мають місце такі зв'язки між змінними величинами, при яких чисельному значенню однієї з них відповідає кілька значень інших. Такий зв'язок між ознаками дістав назву кореляційного (статистичного) зв'язку. Наприклад, відомо, що із збільшенням доз мінеральних добрив і поліпшенням їхньої структури (співвідношення), як правило, урожайність сільськогосподарських культур підвищується, але добре відомо, що приріст урожайності у кожному окремому випадку буде різним при однакових нормах внесення добрив. Крім того, одні і ті самі норми добрив, навіть при дуже вирівняних умовах, часто по-різному впливають на урожайність. Крім самих добрив на величину формування урожайності впливають також інші фактори, насамперед, такі як якість грунту, опади, строки і способи сівби та збирання тощо. Відома закономірність між урожайністю і добривами проявиться при досить великій кількості спостережень і при порівнянні досить великої кількості середніх значень результативної і факторної ознак. Прикладом кореляційного зв'язку в сільськогосподарському виробництві може бути зв'язок між продуктивністю тварин і рівнем годівлі, якістю кормів, породністю худоби; між стажем роботи і продуктивністю праці робітників тощо. Кореляційний зв'язок є неповним, він проявляється при великій кількості спостережень, при порівнянні середніх значень результативної і факторної ознак. У цьому відношенні виявлення кореляційних залежностей пов'язано з дією закону великих чисел: тільки при досить великій кількості спостережень індивідуальні особливості і другорядні фактори згладяться і залежність між результативною і факторною ознаками, якщо вона має місце, виявиться досить виразно. За допомогою кореляційного аналізу вирішують такі основні завдання: а) визначення середньої зміни результативної ознаки під впливом одного або кількох факторів (в абсолютному або відносному вимірі); б) характеристика ступеня залежності результативної ознаки від одного з факторів при фіксованому значенні інших факторів, включених до кореляційної моделі; в) визначення тісноти зв'язку між результативними і факторними ознаками (як з усіма факторами, так і з кожним фактором окремо при виключенні впливу інших); г) визначення і розкладання загального обсягу варіації результативної ознаки на відповідні частини і встановлення ролі кожного окремого фактора в цій варіації; д) статистична оцінка вибіркових показників кореляційного зв'язку. Кореляційний зв'язок виражається відповідними математичними рівняннями. За напрямом зв'язок між корелюючими ознаками може бути прямим і оберненим. При прямому зв'язку обидві ознаки змінюються в одному напрямі, тобто із збільшенням факторної ознаки зростає результативна і навпаки (наприклад, зв'язок між якістю грунту і врожайністю, рівнем годівлі і продуктивністю тварин, стажем роботи і продуктивністю праці). При оберненому зв'язку обидві ознаки змінюються в різних напрямах (наприклад, зв'язок між урожайністю і собівартістю продукції, продуктивністю праці і собівартістю продукції). 22. Методи прогнозування Прогнозування – це дослідження, що базується на всебічному аналізі ретроспективного розвитку та глибокому знанні об’єктивних законів і має на меті наукове обґрунтування можливого стану об’єктів у майбутньому, а також визначення альтернативних шляхів термінів та умов досягнення такого стану. Прогнози, що розробляються на науковій основі, можуть бути розподілені на 9 груп залежно від: 1) відношення до об’єкта прогнозу: - активні; - пасивні; 2) мети прогнозу: - конформативні (спрямовані на підтвердження або спростування певного уявлення про об’єкт); - планіфікаційні (розробляються для того, щоб слугувати основою для побудови плану директивного документа); 3) характеру використовуваних обґрунтувань (у тому числі методів): - інтуїтивні; - логічні, або науково-теоретичні; 4) форми результату прогнозування: - кількісні (які описують у формалізованому, кількісному вимірі параметри мабутнього стану об’єкта); - якісні (засвідчують зміну якісних характеристик або перехід предметів чи явищ у нову форму); 5) кількості досліджуваних факторів, врахованих при розробці прогнозу: - індивідуального фактору; - емпіричних залежностей; - детермінованих (функціональних) залежностей; - стохастичних ( факторних) залежностей; 6) характеру застосовуваних методів: - за характером застосовуваної інформації: евристичні , які у свою чергу поділяються на інтуїтивні та аналітичні; фактографічні (виходять з аналізу накопиченої інформації про об’єкт прогнозування, що поділяються на статистичні і випереджувальні; 7) кількості методів, що використовуються для прогнозування: - симплексний ( один метод); - дуплексний (два методи застосовуються і взаємно доповнюють один одного); - комплексний (більше двох методів); 8) терміну, на який цей прогноз поширюється: - довгостроковий ( в економіці понад 5 років); - середньостроковий (до 5 років); - короткостроковий ( на 1 рік); 9) поставлених завдань: - нормативний (визначаються шляхи досягнення поставлених цілей у послідовності від бажаного майбутнього до сучасного); - дослідницькі, або пошукові ( визначаються можливості досягнення цілей, виходячи із закономірностей розвитку та наявних тенденцій). До основних принципів прогнозування належать: - цілеспрямованість; - системність; - наукова обґрунтованість; - багаторівневе описання; - інформаційна єдність ; - адекватність об’єктивним закономірностям розвитку; - альтернативність; - послідовне вирішення невизначеності. Основні функції економічного прогнозування є такими: 1) науковий аналіз процесів і тенденцій; 2) дослідження об’єктивних зв’язків; 3) визначення факторів та рівнів їх впливу; 4) оцінка об’єкта прогнозування; 5) виявлення альтернатив розвитку економіки; 6) нагромадження наукового матеріалу для планування, проектування та вибору управлінських рішень. Найбільш вживаними методами прогнозування є: - методи екстраполяції та інтерполяції; - методи автокореляційних функцій; - метод регресивних та кореляційних моделей; - використання функцій із гнучкою структурою; - метод нормативного прогнозування; - метод експертних оцінок. 23. Методи моделювання: сутність, класифікація та застосування Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв'язків об’єкта дослідження суттєве значення має моделювання. 3а його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому вивченню. Метод моделювання зарекомендував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (концептуальної, вербальної, математичної, графічної, фізичної тощо). Під моделлюрозуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об’єкт. Метод моделювання має таку структуру: а) постановка завдання; б) визначення аналога; в) створення або вибір моделі; г) розробка конструкту; д) дослідження моделі; е) переведення знань з моделі на оригінал. Всі моделі можна класифікувати за різними ознаками, наприклад: - статичні та динамічні (за ознакою часу та стану досліджуваної системи); - аналітичні та алгоритмічні (за способом математичного опису); - математичні у складі детермінованих і стохастичних (за видом та характером врахування чинників); - з програмним, оптимізаційним та імітаційним управлінням (залежно від методу відображення процесів управління). 24. Програмно – цільовий метод. Його сутність та принципи побудови Програмно – цільовиметод є одним із способів розробки програм, які мають вирішувати певні завдання або сприяти досягненню попередньо визначених параметрів розвитку економічних та інших систем. Основними принципами програмно-цільового методу є: - цільова орієнтація; - комплексность; - ефективность; - адресность; - визначення ключової (провідної) ланки (розподілу всіх елементів цільової комплексної програми на основні та допоміжні, визначення їх співвідношення та обов’язкового врахування цього розподілу на всіх етап розробки і реалізації цільової комплексної програми). 25. Етапи розробки цільових комплексних програм та їх характеристика Програмно – цільови метод є одним із способів розробки програм, які мають вирішувати певні завдання або сприяти досягненню попередньо визначених параметрів розвитку економічних та інших систем. Основні етапи розробки цільових комплексних програм можна подати так: 1 етап – цільове опрацювання програми; 2 етап – структурування програми; 3 етап – розробка ресурсного забезпечення програми; 4 етап – включення програми в діючу економічну систему ( підприємство, регіон, галузь);
26. Евристичні методи: сутність, види та їх застосування в наукових дослідженнях Евристичними називають спеціальні методи здобуття нових знань, засновані на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань Серед евристичних методів розрізняють експертні та психологічні. Застосування експертних методів дає змогу віднайти необхідну для аналізу інформацію, ґрунтуючись на судженнях, ймовірних оцінках виявлених експертами у виробництві та управлінні стосовно досліджуваних причинно-наслідкових зв'язків. Серед експертних методів вирізняють індивідуальні та колективні. Індивідуальні експертні методи – методи, в яких використовують думки експертів – фахівців відповідного профілю, сформульовані кожним із них незалежно один від одного. До індивідуальних належать такі експертні методи, як інтерв'ю і анкетування, здібності окремого експерта Із застосуванням психологічних методів вирішення нових творчих завдань аналізу відбувається швидше. Найпоширенішими є: метод "мозкової атаки (штурму)" розвиває метод комісій; його відмінність від останнього полягає у створенні на нараді експертів неформальної, невимушеної атмосфери, яка стимулюватиме творчий процес. Метод контрольних запитань полягає у вирішенні аналітичних завдань на основі використання заздалегідь складеного переліку навідних запитань, що дають змогу оцінити проблему з різних боків, у тому числі нетрадиційно. Метод морфологічного аналізу має кілька різновидів і спрямований на подолання упередженого ставлення до наявних думок про можливість і шляхи вирішення проблеми. 1 2 |