відповіді до екзаменаційних питань з ЛСС. 2. Поняття про міф. Міфічна свідомість
 Скачать 103.43 Kb.
|
|
23. Аккадська лірика, тематика і жанри. До ліричних жанрів можна зарахувати гімни, молитви та заклинання. Таких творів збереглося значно більше аккадською мовою, ніж шумерською. Щоправда, існують і двомовні пам’ятки, проте не завжди з певністю можна визначити, якою була мова оригіналу. Із цієї групи творів закляття найменше стосуються поетичної творчості, в них лише подекуди трапляються художні вкраплення. Для прикладу, в заклятті від зубного болю присутній поетичний уривок, в якому йдеться про створення світу й усієї живності, серед якої є й той “зубний хробак”, що спричиняє біль. Або ж – у закляття від дитячого плачу вставлено колискову, а в закляття для породіль – розповідь про кохання божеств. Молитви належали здебільшого до індивідуальної релігійної практики, натомість гімни були частиною офіційного богослужіння. Слід зазначити, що всі вавилонські боги мали своїх шумерських “прототипів”, лише Мардук, головний бог міста Вавилона, зберіг суто шумерське ім’я. Аккадські відповідники імен шумерських богів такі: шумерське Ан – аккадське Ану, Енліль – Елліль, Енкі – Ейа, Уту – Шамаш, Іннін – Іштар. Молитви мали здебільшого стереотипну побудову, повторювану за першо зразками, які створювали зазвичай на спеціальні замовлення царів. Нерідко в тексті молитви залишалося вільне місце, щоб можна було вставити туди ім’я молільника. На відміну від молитов, гімни виконували колективно, хором, під музичний супровід. 24. Дидактика і афористика аркадської літератури. Осереддям науки в стародавньому Дворіччі до середини 2-го тис. до н.е. була так звана е-дубба - тип світської школи-академії, що готувала головним чином писарів, але були, мабуть, і храмові школи. Писар було почесним званням освіченої людини. Відповідно до ступеня ерудиції і спеціалізації розрізнялося близько двадцяти видів писарів. Серед дидактичних шкільних текстів відоме «Повчання землеробові», щось ніби короткого сільськогосподарського довідника. У 1-ій половині 3-го тис. до н.е. література народів Дворіччя була виключно усною. Саме до цього періоду сходить частина шумерських епічних пісень, що дійшли до нас в записах 19-18 ст. до н.е. Цикл пісень про героїв м. Урука - Енмеркаре, Лугальбанде, Гільгамеша - містить деякі реалістичні подробиці. 24- 21 ст. до н.е. - час розквіту історико-героїчного епосу на шумерській і аккадській мовах про діяння і походи царів Саргона і Нарамсина. Їм же були присвячені і повчальні жрецькі поеми з антимонархічною тенденцією, що звинувачують царів в нечесті. Ймовірно, до 22 ст. до н.е. відноситься і аккадська епічна поема про Гільгамеша, з великою художньою силою що розповідає про трагедію людської долі і пошуки безсмертя. До кінця 3-го тис. до н.е. сходить і дидактична література, відома по записах 18 ст. до н.е. і пізнішого часу. До неї відносяться: афористичні повчання, Шуруппаку, що приписувалися, і його синові Зіусудре. Цікаві псалми, що покаялися, літургійні «плачі», іноді достовірно ліричні, такі, що відображають сьогодення людський жаль, а також унікальні дві шумерські весільні і дві похоронні пісні. Класична аккадська література складається, в період літератури 16-12 ст. до н.е.: великий епос космогонії в 7 піснях, що описує створення світу з хаосу, боротьбу старшого і молодшого поколінь богів. З'являються і твори, що виражають скептичне і навіть критичне відношення до дійсності. Літературним шедевром Месопотамії є й релігійно-філософський твір "Діалог пана і раба про смисл життя". У ньому йдеться про мінливість людської долі та марнотратність життя. У VII-VI ст. до н. є. було складено вавилонську збірку афоризмів "Повчання Ахікара". З шумерської доби дійшли до нас перші зразки релігійної драми, основним сюжетом якої був культ вмираючого та воскреслого бога природи. Популярності серед ліричних творів набули "Поема про страждаючого праведника" та "Бесіда пана з рабом". 25. Основи давньоєврейської літератури. Головна писемна пам’ятка давньоєврейської культури відома нам як біблійний Старий Завіт. До складу Старого Завіту входять три великих цикли: Тора – п’ять хронікально-законодавчих книг, створення яких приписують Мойсею; Пророки – розділ, до якого входять давні хроніки, а також власне пророчі твори, написані чотирма “великими” та дванадцятьма “малими” пророками; Писання – зібрання переважно поетично-дидактичних текстів, різних за жанрами. Змістом Тори стали єврейська міфологія та релігійно-юридичні норми, якими регулювалось життя людини. У хронікальних текстах другого розділу Старого Завіту розповідається про обставини завоювання єврейськими племенами Палестини, створення ними державності, царів ізраїльсько-іудейських, численні переступи проти віри і подвиги за неї, боротьбу народу з багатьма загарбниками. Унікальним явищем є давньоєврейська пророча література. Пророк промовляв від імені самого Ягве, був готовий на будь-які гоніння, аби лише виконати покладену на нього місію. До ліричних частин Біблії належать псалми Давидові та “Пісня пісень”. Згідно з традицією, її автором вважається цар Соломон. “Пісня пісень” – гімн на честь кохання. Повчальна проза постає Книгою Йова, що містить елементи різних літературних жанрів: поеми, ліричної драми й філософського трактату, що осмислює нерозв’язані проблеми буття. 26. Структура та жанри ТАНАХУ. Танах - прийняте в івриті назва єврейського Священного писання (у християнській традиції практично повністю відповідає - Старому Заповіту). Слово «ТаНаХ» являє собою акронім (початкові літери) назв трьох розділів єврейського Священного Писання: Тора - П'ятикнижжя, Невиім – Пророки, Ктувім – Письма. Зміст Танаха - описує створення світу і людини, Божественний заповіт і заповіді, а також історію єврейського народу від його виникнення до початку періоду Другого Храму. Євреї вважають ці книги священними, тому що вони були даровані людям духом святості. ТаНаХ, а також релігійно-філософські уявлення іудаїзму послужили основою для становлення християнства та ісламу. Склад Танаха - містить 24 книги. Склад книг ідентичний протестантському Старому Завіту, але відрізняється порядком розташування книг. Єврейський канон поділяється на три частини відповідно за жанром і часом написання тих чи інших книг. Закон, або Тора, що включає П'ятикнижжя Мойсея, Пророки, або Невиим, що включають, крім пророчих, деякі книги, які сьогодні прийнято вважати історичними хроніками. Невиім підрозділяються, у свою чергу, на два розділи. «Ранні пророки»: книги Ісуса Навина, Суддів, 1 і 2 Самуїла (1 і 2 Царств) і 1 і 2 Царів (3 і 4 Царств), «Пізні пророки», які включають 3 книги «великих пророків» (Ісаї, Єремії та Єзекіїля) та 12 «малих пророків». У складі Ктувім виділявся збірник «п'яти свитків», що включає книги Пісня пісень, Руф, Плач Єремії, Проповідник і Естер. Тора складається з п'яти книг, зазвичай званих «П'ятьма Книгами Мойсея». Невиім складається з восьми книг. Цей розділ включає в себе книги, які, в цілому, охоплюють хронологічну еру від входу ізраїльтян в Землю Обітовану до вавилонського полону Іуди («період пророцтва»). Невиім зазвичай діляться на Ранніх Пророків і Пізніх Пророків. Ктувім або «писання» складаються з 11 книг. 27. Історичні умови формування текстів біблійного канону Танах як синтез історичного досвіду єврейського народу. Сама книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із єврейським народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа. Для християн священними є обидві частини Біблії. Проте для євреїв, прихильників іудаїзму, — священною лише перша частина і тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт». Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу складає близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 46 книг, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве з обраним єврейським народом. За змістом християнський канон поділяється на книги: Історичні: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня. 28. Фольклорні основи Танаху. Особливості віршування. В юдейському культі значну роль відіграють молитви, обряди обрізання та обмивання, що мають давнє походження. Основні релігійні свята: – маццот – землеробське весняне свято, злилось з давньою скотарською пасхою (песах); шабуот – святий день суботи; п‘ятидесятниця – свято жнив пшениці; суккот – свято кущів, на честь збору плодів. Основним джерелом віровчення є Старий Заповіт, який у юдаїзмі називають Танах. Мішна – зведення настанов та законів, створених на межі ІІ – ІІІ ст., стала основою всього єврейського законодавства, а стрижнем загальнолюдської моралі - десять заповідей Божих. Записування біблійних текстів тривало понад тисячу років і закінчилося з смертю останнього апостола. Старий Завіт первісне — великою мірою — був написаний старовинною єврейською мовою. Згодом починають уживати й грецької мови, в якій написано і деякі книги. Первісне єврейське письмо походженням фінікійське. У Новому Завіті відображені в основному народні уявлення про злих духів; там вони частіше іменуються "нечистими" або "злими духами", бісами. Вони мешкають у безлюдних місцях, вселяються в людину, опановують його розумом і керують його діями. 29. Тора як єдиний релігійно-історичний епос. То́ра Закон Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з «вуст» Бога. Тора складається з наступних книг: Перша книга Мойсея: Берешит (Буття), Друга книга Мойсея: Шмот (Вихід) Третя книга Мойсея: Ваїкра (Левит) Четверта книга Мойсея: Бемідбар (Числа),П'ята книга Мойсея: Дварим (Повторення закону або Второзаконня). 30. Склад і характеристика Пятикнижжя. Тора – пятикнижжя Мойсея. 1 частина Танаху. Текст Тори був записаний Мойсеєм зі слів Всевишнього. Існують неточності з приводу створення Тори, чи вона створюється протягом 40 днів на горі Сінай, чи вона писалася протягом 40 років перебування євреїв в пустелі і була завершена незадовго до смерті Мойсея. Останні рядки Второзаконня, в яких описується смерть Мойсея, були записані Ісусом Навіном. Книга буття – перша книга Біблії, відноситься до Старого Заповіту, історія людства до патріархів, створення світу, гріхопадіння, всесвітній потоп, спорудження Вавилонської вежі, історія патріархів та їх родин, зародження єврейського народу, патріарха Авраама, Ісаака, Якова. Книга Вихід – описує період часу від початку поневолення євреїв у Єгипті фараоном та їх виходу. Головний герой Мойсей, розповідає про його народження, початок служби Богу, про вихід з Єгипту. Бог передає Мойсею скрижаль з 10 заповідями на горі Сінай. Книга Левіт - наведені закони і норми, ритуали для юдейських священників, приписується Мойсею. Книга числа – перепис ізраїльського народу, який перебуває на Синайському півострові та на рівнині Моав, приписується Мойсею. Повторення закону – промови Ісуса Навіна, пророка Самуїла, молитви царя Соломона. 31. Космогонія та антропогонія Книги Буття. Книга Буття — перша книга Біблії, що відноситься до Старого Заповіту і відкриває п'ятикнижжя Моїсея (Тори). Книга складається з 50 розділів і поділяється на дві частини: У першій частині (глави 1-11) викладено історію людства до патріархів, вона містить у собі як би універсальне введення у всесвітню історію, оскільки стосується вихідних пунктів і початкових моментів первісної історії всього людства; у книзі описані такі ключові моменти як створення світу, гріхопадіння, всесвітній потоп, та спорудження Вавилонської вежі. У другій частині (глави 12-50) викладено історію патріархів й їхніх родин, описується історію зародження єврейського народу в особі його родоначальників - патріархів Авраама, Ісаака й Якова. Продовженням книги буття є книга Вихід. 32. Історія патріархів у Книзі Буття.( Аврам, Ісак, Яков) Першим патріархом був Авраам, в нього була жінка Сара, вона не могла мати дітей, бо вони були вже старі. Так як Бог обрав Авраама своїм наслідником, який допомагав народу він пообіцяв, що вони матимуть дітей. Згодом прийшли до Авраама три вісники, які сказали, що він матиме сина. Народився Ісаак, і Бог, щоб перевірити вірність віри Авраама, сказав, щоб той приніс сина в жертву, але коли Бог побачив, що той вірний йому, сказав, що це було випробування. Коли Ісаак став дорослим, в нього була дружина Ревекка. В них народилися діти Ісав і Яков. Ісав повинен був отримати благословення, але мати любила більше Якова, і підстроїла так, що сліпий Ісаак благословив Якова. Брати ненавиділи один одного. Яків пішов до брата мами, а коли йшов, йому приснився сон, який позначав, що він повинен служити Богу. Яков і Ісав помирилися. У Якова була жінка Рахіла, він мав 12 синів, молодший Йосиф, якого він дуже любив. Брати його не любили і продали фараону з Єгипту. Йосиф правив Єгиптом, перемир’я з батьком і братами. 33. Епос про Вихід, народження народу. Скрижалі Заповіту. Народження Мойсея, Бог обрав його для допомоги своєму народу. Він пливе у корзині по річці, дочка фараона його знайшла, і виховувала в себе дома. І тут його матір найнялася нянею до Мойсея. Він знав, що він єврей. Втік до священика і одружився. Жив він у Єгипті з єврейським народом. Фараон вбивав новонароджених євреїв, Мойсей захотів помститися, і почав вбивати малих єгиптян. Фараон злякався і відпустив народ, вони переходили через червоне море, а єгипетське військо яке бігло за ними загинуло. Потім люди скаржилися, навіщо їх бог вивів якщо їм немає що їсти, пити, і з’явилася манна з неба і вода зі скали. Коли народ дійшов до гори сінай , Бог велів Мойсею написати 10 заповідей на скрижалях., але народ дуже грішив, поклонявся ідолам, Бог розгнівався і розбив скрижалі. Згодом люди попросили прощення в Бога і приносили йому жертвоприношення. Мойсей помирає і Ісус Навін каже промови. 34. Епічні книги розділу Невиїм, пророки. Біблійних пророків ділять на дві групи: ранні пророки (до VIII в. До н. Е..) І пізні пророки (VIII-IV ст. До н. Е..). Відповідно, в Єврейської Біблії (Танах) розділ пророчих книг розділений на книги ранніх і пізніх пророків, що мають принципову різницю в змісті. Ранні пророки книг не писали (або їх твори не збереглися), тому книги ранніх пророків (Книга Ісуса Навина, Книга Суддів, Книги Царств) - історичні за змістом, про діяльність пророків там лише згадується. У християнській традиції ці книги відносяться до числа історичних, а не пророчих. До числа ранніх пророків відносяться Самуїл, Натан, Ілля, Єлисей, крім них в Біблії згадується ще безліч пророків. Власне пророчими є лише книги пізніх пророків. При цьому в християнстві до числа пророчих відноситься книга Даниїла, яка в Танах такої не вважається і входить в інший розділ - Писання. Традиційно за обсягом спадщини книги біблійних пророків ділять на дві частини: Великі пророки: Ісая (складається з творів жили в різний час двох, а можливо, і трьох авторів), Єремія, Даниїл (тільки в християнстві) і Єзекіїль; Малі пророки: Йоїл, Іона, Амос, Осія, Михей, Наум, Софонія, Авакум, Овдій, Огій, Захарій, Малахія. За свідченням Біблії, пророки в міру своєї праведності й розвитку духовних умінь могли чути Голос Бога, говорити з Ним і передавати Його слова людям. Деякі з них могли тлумачити віщі сни, які Бог посилав різним людям в якості послання або попередження. Пізні пророки були також релігійно-політичними ораторами і проповідниками. В цілому, пророки стверджували перевагу морально-етичного початку над культом як таким, з його голої обрядовістю і жертвопринесеннями тварин. 35. Пророки, жанри пророчої книги. Пророки розповідали про волю Бога, попереджали, застерігали від гріха та ідолопоклонства, були свідками могутності Божих дій у минулому і майбутньому. Вони часто виступали, коли люди відходили від Бога, передбачали прихід месії. Коли люди грішили, їх карали війнами. Пророки: Ієремія – був набожним, запобігав, щоб люди вірили в ідолів. Бог сказав йому на свитку написати слова Божі, але цар їх спалив і не слухав, бог наказав вдруге написати, і якщо народ їх знищить, то він покарає його. Ісая – передбачив прихід месії . Любив Бога, грішникам казав покаятися. 36. Пророцтво як феномен. Особливості пророчих книг старого завіту. Пророчі книги Старого Завіту: Ісайї, Єремії, Єзекіїла, Даниїла, 12-ти малих пророків. Ісая — біблійний пророк, належав до 4 «великих» пророків Старого Заповіту. Святий Ісая походив з Єрусалима. Він проповідував Господнє слово близько сорока років у VIII ст. перед Христом. Про покликання на Божого пророка Ісая оповів у своїй пророчій книзі. Коли пророк Ісайя провістив про народження Христа Господа від Діви, чого розум людський і помислити не міг, і коли через кілька століть Христос народився від Пресвятої і Пренепорочної Діви Марії, тоді не можна не бачити, що здійснення пророцтва – це діло Боже і що Сам Бог наперед сповістив його. За цінні пророцтва про Ісуса Христа й Пресвяту Богородицю Ісаю називають євангелістом Старого Завіту. Пророк Ісая ще задовго до народження Ісуса Христа зі своєї духовної висоти, як зі сторожової вежі, бачив майбутнє Ізраїлю і всього світу, і зазвучало слово від Бога в його вустах. Ісая — перший серед пророків. Його книга — кульмінаційний пункт старозавітного Божественного відкриття. Зі своєї духовної висоти, як зі сторожової вежі, провидець бачить майбутнє всього світу. Він поєднує громовий голос древніх вождів Ізраїлю з лірикою Давида. 37. Ліричні жанри Танаху. Псалтир. Псалтир - одна з книг Святого Письма (святих Книг - Біблії). Однією з перших перекладена на старослов'янську мову ще за часів Кирила і Мефодія. Складається з 150 ліричних пісень-псальм з молитвами до Всевишнього, часто друкується окремою книгою та використовується для богослужбових пісно пінь. Псалтир віками уживали, як шкільний підручник, читали над померлим, а також над хворим. Тематично псальми поділяють на декілька груп: гімни, індивідуальні лементи, спільні лементи, пісні довіри, індивідуальні псальми подяки, королівські псалми, псалми мудрості, паломницькі псалми, літургічні псалми. Псальми широко вживались та вживаються у богослужінні юудаїзма. Також їх використовували ще найперші християнські спільноти ще до формування канону Нового Заповіту. Починаючи арфою Давида, спів псалмів супроводжує всі храмові богослужіння, тимчасово припиняючись за царів боговідступників, втішає народ під ярмом вавилонським, а вже після відбудови храму і богослужіння при Ездрі та Неємії псалми знову займають належне їм місце. Вони виливають перед Богом все, що хвилює серця вірних: скорботу з приводу панування беззаконня на землі, і надію на перемогу світла над пітьмою, каяття за особисті гріхи і спрагу на спасіння згори; найбільш натхненні псалми підносяться до пророчого бачення Месії - Христа. Два вступних псалма задають тон всій книзі, всі псалми складені за правилами єврейської поезії і часто досягають дивовижної краси і сили. За змістом серед текстів Псалтиря розрізняються жанрові різновиди: на ряду з прославленням Бога зустрічаються благання, проникливі скарги і прокльони, історичні огляди і навіть шлюбна пісня «Пісня пісень». |