Сестринська практика. Сестр. 5. Малі медичні маніпуляції Алгоритм виконання практичних навичок
 Скачать 1.47 Mb.
|
|
Для дослідження кров і на ВІЛ-інфекцію у спеціалізовану лабораторію направляють 2 мл сироватки не пізніше 24-72 год після забору кров і разом з двома примірниками направлення встановленого взірця. Матеріали транспорт ують у контейнерах з холодоа ген том в пластмасових або металевих штативах. Штативи вміщують у металеві бікси або коробки, які герметично закриваються і легко дезінфікуються. Забір виділень на дослідження. Матеріал для бактеріологічного дослідження слід збирати з дотриманням асептики, в стерильний посуд і швидко відправляти в лабораторію. Загальноклінічне дослідження сечі включає визначення фізичних властивостей, хімічного складу і мікроскопічного вивчення осаду сечі. При вивченні фізичних властивостей сечі оцінюють її кількість, колір, прозорість, щільність. Колір. У нормі колір сечі солом'яно-жовтий. Він обумовлений вмістом в ній сечового пігменту - урохрому. Зміна кольору може бути результатом виділення фарбувальних сполук, що утворюються в ході органічних змін або під впливом компонентів їжі, ліків і контрастних препаратів. Прозорість. У нормі сеча прозора. Помутніння сечі може бути результатом наявності в ній еритроцитів, лейкоцитів, епітелія, бактерій, жирових крапель, випадання в осад солей; прозорість залежить також від концентрації солі, слизу, рН, температури зберігання сечі (низька температура сприяє випадінню солей). Щільність. У нормі коливання протягом доби складають 1,008-1,025 г / л і вище. рН. У нормі рН сечі зазвичай слабокисла, але може мати різну реакцію (4,5-8,0). Білок. У нормі в сечі білок відсутній або його концентрація менше 0,002 г / л. Поява білка в сечі називається протеїнурією. Глюкоза. У нормі глюкоза в сечі відсутня Білірубін. У нормі білірубін в сечі відсутній. Визначення білірубіну в сечі використовують як експрес-метод для диференціальної діагностики гемолітичних жовтяниць від жовтяниці іншого походження (паренхіматозной і механічної). Білірубінурія спостерігають головним чином при ураженні паренхіми печінки (паренхіматозні жовтяниці) і порушення відтоку жовчі (обтураційні ховтяниці). Уробіліноген. Верхня межа норми уробіліногена в сечі близько 17 мкмоль/л (10 мг / л). У клінічній практиці визначення уробілінуріі має значення для виявлення уражень паренхіми печінки, особливо у випадках, що протікають без жовтух. Кетони. У нормі кетонові тіла в сечі відсутні. Найбільш часта причина кетонурії - виражена декомпенсація цукрового діабету I типу, а також тривалий перебіг діабет II типу при виснаженні бета-клітин підшлункової залози і розвитку абсолютної інсулінової недостатності. Різко виражена кетонурія відзначається при гіперкетонемічній діабетичної коми. Мікроскопічне дослідження осаду сечі є невід'ємною і найважливішою частиною загальноклінічного дослідження. Розрізняють елементи організованого і неорганізованного осдів сечі. Основними елементами організованого осаду є еритроцити, лейкоцити, епітелій і циліндри; неорганізованого - кристалічні та аморфні солі. Епітелій. У нормі в осаді сечі виявляються одиничні в полі зору клітини плоского (уретра) і перехідного епітелію (ниркові миски, сечовід, сечовий міхур). Нирковий (канальці) епітелій в нормі відсутній. Лейкоцити. У нормі відсутні або можуть спостерігатися одиничні в полі зору. Еритроцити. У нормі в осаді сечі відсутні або поодинокі в препараті. При виявленні в сечі еритроцитів навіть в невеликій кількості завжди потрібні подальше спостереження і повторні дослідження сечі. Циліндри. У нормі в осаді сечі можуть виявлятися гіалінові циліндри – одиничні в препараті. Зернисті, воскоподібні, епітеліальні, еритроцитарні, лейкоцитарні циліндри в нормі відсутні. Наявність циліндрів у сечі (циліндрурія) - перша ознака реакції з боку нирок на загальну інфекцію, інтоксикацію або на наявність змін в самих нирках. Солі та інші елементи. Випадіння солей в осад залежить в основному від властивостей сечі, зокрема від її рН. Сечова і гіппурова кислота, сечокислі солі, кальцію фосфат, сірчанокислий кальцій випадає в сечі, що має кислу реакцію. Аморфні фосфати, трипельфосфати, нейтральний магнію фосфат, кальцію карбонат, кристали сульфаніламідів випадають в сечі, що дає основну реакцію. Бактерії в нормі відсутні або можуть визначатися в кількості не більше 2*10^3 мікроорганізмів в 1 мл. Бактеріурія - не абсолютно достовірне свідчення запального процесу в сечовивідної системі. Вирішальне значення має їх кількісний вміст. Наявність в 1 мл сечі дорослої людини 100 тис. (1*10^5) і більш мікробних тіл можна розцінювати як непряму ознаку запального процесу в сечових органах. За добу до дослідження та в день дослідження необхідно виключити з раціону пофарбовані продукти (буряк, морква, цитрусові, кавуни, виноград, червоне вино і т. Д.), інтенсивні фізичні навантаження, міцний чай, кава, прийом полівітамінів, алкоголь. Не рекомендується здавати дослідження на тлі прийому діуретиків (сечогінних) препаратів (лазикс, фуросемід, манітол і т. д.), якщо інше не вказано лікарем. Для здачі аналізу необхідно провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів, після чого збирається вся перша ранкова порція сечі в чистий посуд (можна придбати в аптеці спеціальний контейнер) обсягом 50-100 мл. Для здачі загального аналізу сечі необхідно провести ретельний туалет зовнішніх статевих органів, після чого збирається вся перша ранкова порція сечі в чистий посуд (можна придбати в аптеці спеціальний контейнер) обсягом 50-100 мл. Виділення із сечовипускального каналу у чоловіків беруть вранці до першого сечовипускання . Попередньо готують чисті знежирені предметні скельця. Зовнішній отвір сечовипускального каналу обтирають ватою, змоченою стерильним ізотонічним розчин ом натрію хлористого. На тиск уючи на задню стінку сечовипускального каналу, знімають на предметне скельце краплю виділень і петлею готують мазки для бактеріоскопії. У жінок сечовипускання беруть виділення з сечовипускального каналу, піхви і шийки матки. Спочатку стерильним корнцангом, металевим шпателем або дротяною петлею забирають виділення із сечовипускального каналу. Для цього вводять палець у піхву і на тиск ають на задню стінку сечовипускального каналу. Виділення наносять тонким шаром на предметне скельце, позначене літерою U (уретра). Потім вводять в піхву стерильне дзеркало і різними інструментами беруть для дослідження матеріал із заднього склепіння піхви і з каналу шийки матки. Предметні скельця з мазками позначають лірерами V (піхва) і С (шийка). Для дослідження сечі використовують вранішню порцію, як най біль ш кон центр овану. Жінки перед збором сечі для дослідження обов’язково повинні підмитися. В дні місячних бажано не брати сечу для дослідження, а у разі нагальної потреби проводять катетеризацію. У хворих на цу кров ий діабет для регулювання дієти, інсулін отерапії і кількісного визначення виділюваного цукру за добу сечу збирають протягом доби. Вимірюють добову кількість сечі (показник записують у температурному листку) іпісля перемішування порцію її (200 мл) направляють в біохімічну лаьораторію. Для дослідження глюкозуричного профілю сечі збирають за визначені проміжки час у: І порція – з 9-ї до 14-ої години; ІІ – з 14-ї до 19-ої години; ІІІ – з 19-ої до 23-ої години; ІV – з 23-ої до 6-ої години; V – з 6-ої до 9-ої години. Визначають об’єм кожної порції і 100 мл з кожної порції направляють в лабораторію. Для бактеріологічного дослідження достатньо 10 мл сечі, зібраної в стерильну пробірку з ватно-марлевим корком. Поясніть хворому, щоб він ретельно виконав туалет зовнішнього статевого орган а, обережно відкрив пробірку і заповнив й на 2/3 об'єм у «середньою порцією» сечі, а потім одразу ж закрив пробірку ватно-марлевим корком Процедуру потрібно провести швидко й охайно, щоб пробірка залишалася відкритою якомога менше час у і не торкалася зовнішнім отвором нестерильних поверхонь (рук хворого, статевих орган ів) Для дослідження за метод ом Нечипоренка сечу хворий може зібрати в будь- який час доби в кількості 3—5 мл із «середньої порції». Визначають кількість формених елементів в 1 мл осаду сечі. У здорової людини в 1 мл осаду сечі міст иться до 2000 лейкоцит ів і 1000 еритроцитів. Забір сечі на дослідження входить в обов’язок медичної сестри нічної зміни, тому що час тіше досліджують вранішню сечу. Первинному хворому сестра сама може написати направлення на дослідження. Сестра повинна знати, що хворим, які отримують в лікуванні гепарин , а також після переливання кров і обов’язково проводять дослідження сечі. Для дослідження сечі на діа стаз у (при захворюваннях підшлункової залози) для дослідження потрібно 5-10 мл свіжевипущеної сечі, яку відразу направляють в лабораторію. Пробу Зимницького най час тіше використовують як функціональний метод дослідження нирок. Сестра напередодні звечора готує 8 чистих посудин, на які наклеює етикетки із зазначенням прізвища хворого, відділення, номер палати, номер порції, та проміжки час у, за які заповнюється посуда. Дослідження проводять на звичайному водному і харчовому режимі. У день дослідження хворому не призначають сечогінних засобів. Протипоказань до проведення проби немає. Хворого необхідно звечора попередити, щоб о 6 год ранку він випустив сечу в туалет. Після цього хворий протягом 3 год збирає сечу у першу, а потім – другу посудину і так до 6 год ранку наступного дня. Вночі медична сестра повинна розбудити хворого. Вранці наступного дня медична сестра вимірює об’єм кожної порції і урометром питому густину кожної порції. Результати записує у спеціальному бланку. Отже, 1. Підготуйте 8 чистих сухих флаконів ємкістю 250— 400 мл 2 До кожного з них приклейте етикетку із зазначенням назви дослідження (аналіз сечі за Зимницьким), прізвища та ініціалів хворого, відділення, палати, номера порції та час у, протягом якого хворий має заповнити флакон (6—9, 9—12, 12—15, 15—18 і т.д). Сечу хворий збирає протягом доби. 3. О 6-й годині хворий звільняє сечовий міхур (цю порцію сечі не збираєте) 4. Протягом кожних трьох годин хворий мочиться у відповідний флакон один або декілька разів 5. Прослідкуйте, щоб хворий заповнив усі флакони о 24, З та 6-й годинах розбудіть його для випорожнення сечового міхура 6. Якщо в разі поліурії не вистачає об'єм у одного флакона, видайте додатковий із зазначенням на ньому прізвища хворого та номера порції 7. Вранці наступного дня відправте всі флакони до лабораторії. 8. Ті флакони, що не були заповнені, також відправте до лабораторії. Визначення результатів проби. Результат проби за Зимницьким вважають добрим, якщо 1) добовий діурез достатній (приблизно 1,5 л) і становить 65—75% від кількості випитої хворим рідини; 2) денний діурез, тобто сеча , виділена з 6-ї до 18-ї год, має становити 2/3—3/4 від добового, нічний — 1/3—1/4 від добового діурезу; 3) при здорових нирка х питома вага різних порцій сечі коливається в значних діапазонах (1,003—1,030) Що нижча, монотонніша і рівномірніша питома вага сечі, то важче уражена паренхіма нирок. При дослідженні сечі у чоловіків беруть дві порції (двосклянкова проба ) з метою виявлення патологічного процесу у сечовипускальному і початкових відділах сечовивідних шляхів (перша порція) або у верхніх відділах сечовивідних шляхів – тоді патологічні елементи виявляються в обох порціях. Для діагностики захворювання передміхурової залози збирають сечу трьома порціями. Перед забором другої і третьої порції сечі хворому необхідно пояснити, що він повинен мочитися у різну посуду, не перериваючи струмка сечі. Для дослідження сечі за метод ом Амбурже до лабораторії відправте порцію сечі, зібрану за 3 год. Запропонуйте хворому вранці звільнити сечовий міхур у туалет, а сечу, виділену протягом наступних 3 год, зберіть у чисту посудину й відправте до лабораторії. За цим метод ом визначають хвилинну лейкоцит урію, тобто кількість формених елементів, що виділяється з сечею протягом 1 хв. У нормі за 1 хв з сечею виділяється до 2000 лейкоцит ів і до 1000 еритроцитів. Для збирання сечі за метод ом Аддіса — Каковського запропонуйте хворому о 22 год звільнити сечовий міхур і протягом ночі, якщо це можливо, не мочитися. Всю сечу, виділену о 8-й годині хворим, зберіть у чисту посудину і відправте до лабораторії на дослідження. Якщо хворий протягом ночі виділяє сечу, її потрібно збирати у визначену посудину, додавши в неї 4—5 крапель формальдегіду, щоб запобігти розпаду формених елементів. При дослідженні сечі метод ом Аддіса — Каковського підраховують виділену кількість формених елементів у добовій сечі. У здорової людини за добу виділяється: еритроцитів до 1 • 106, лейкоцит ів 2 • 10е, циліндрів до 2 • 104. Збирання калу для лабораторних досліджень: Копрологічне дослідження проводять для визначення моторної функції ки шок і їх пертравлюючих властивостей. Якості та кількості мікробної флори і наявності в кишках патологічних процесів. Класичне копрологічне дослідження має чотири групи метод ів: макро- і мікроскопічний, бактеріологічний та хімічний. Проби калу беруть з його внутрішньої час тини і зовнішньої поверхні. Кожну порцію досліджують окремо. Кров у калі, що його взято з внутрішньої час тини, вказує на проксимальну локалізацію джерела кров отечі. Макроскопічно визначають колір, щільність, формі запах і домішки. Останні можуть бути у вигляді слизу, гною, кров і, кишечник паразитів і випадкових сторонніх тіл. При мікроскопічному дослідження калу виявляють м’язові волокна, рослинну клітковину, нейтральний жир, жирні кислоти, мила, лейкоцит и, еритроцити, кишковий е піт елій слиз, яйця гельмінтів та ін. Для копрологічного дослідження калу за 4-5 днів до дослідження пацієнта переводять на сувору дієту з відомим хімічним складом їжі. Пацієнт не вживає препаратів вісмуту, таніну, барію, пілокарпіну, атропін у, беладони, карболену, касторової та вазелінової олії, йому не ставлять клізм і ректальних свічок, не застосовують грілку та інші теплові процедури. Кал для дослідження збирають зразу ж після дефекації в чистий сухий, краще скляний посуд. У направленні необхідно вказати паспортні дані обстежуваного, відділ, мету дослідження, дату. Щоб виявити приховану кров у калі хворого готують 3 дні, призначають так звану без гемоглобін ову дієту, з раціон у виключають м’ясо, рибу, печінку, ікру, гречану крупу, яєчні страви, всі зелені овочі, помідори, яблука, гранати. З медикаментів виключають препарати заліза, йоду, брому. На 4-ту добу ранковий свіжовиділений кал переносять у суху чисту посудину, і направляють з відповідним направленням у лабораторію. При кров оточивості ясен протягом всього період у підготовки до дослідження пацієнт не повинен чистити зуби щіткою. Чорні, дьогтеподібні випорожнення з неприємним запахом (мелена) спостерігається при кров отечах з верхніх відділів травного каналу, а свіжа кров на поверхні калу свідчить про кров отечу з дистального відділу товстої кишки. Нерідко бувають заховані хронічні кишкові кров отечі, які виявляють реакцією на приховану кров Кал для дослідження на яйця глистів беруть безпосередньо після випорожнення із трьох різних місць в кількості 30-50 г і ще теплим відправляють в лабораторію. У разі приймання протиглисних препаратів на дослідження направляють усю порцію калу. При підозрі на ентеросорбіоз скляною паличкою зішкрібають матеріал зі складок навколо анального отвору і вміщують його у краплю гліцерину або ізотонічного розчин у натрію хлориду на предметному склі. Для забору калу з метою виявлення дизентерії необхідно мати пробірку із сумішшю гліцерину і нашатиру, всередині якої знаходиться скляна ректальна трубка. Хворого вкладають на лівий бік із зігнутими в колінах ногами, притягнутими до живота. Пальцями лівої руки розводять сідниці, а правою рукою вводять в анальний отвір трубку на 5-6 см. Обережно виймають трубку і опускають в пробірку, не торкаючись стінок. Закриту пробірку з направленням відправляють в лабораторію. Для бактеріологічного дослідження кал беруть з прямої кишки стерильною дротяною петлею або ватним тампоном, щільно намотаним на металеву петлю, в стерильну пробірку з консервантом. Хворий лягає на бік, ноги зігнуті в колінах. Лівою рукою розсувають сідниці хворого. а правою обережно, обертальними рух ами, вводять у задній прохід на 8- 10 см дротяну петлю, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу. В направленні зазначають прізвище та ініціали хворого, а також мету дослідження, щоб у лабораторії могли застосувати відповідні поживні середовища і метод обробки матеріалу. Зондування шлунка через ніс (назогастральне) Показаннями до цього методу є захворювання слизової оболонки шлунка. Протипоказання: гостре розширення шлунка, обструкція воротаря шлунка, кишкова непрохідність, кровотеча з верхніх відділів травного тракту, ентеральне харчування, стенокардія, ГХ ІІІ стадії, розширення вен стравоходу, загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Стерильний шлунковий зонд діаметром 0,5-0,8 см, рушник, серветки, шприц Жане ємкістю 60 мл, фонендоскоп, стерильна вазелінова олія чи гліцерин, лоток, чисті рукавички, лейкопластир (1х10 см), затискач, ножиці, заглушка для зонда, безпечна шпилька. Необхідні дії Обґрунтування 1. Підготовка до процедури Пояснити пацієнту хід проведення та сутність майбутньої процедури (якщо це можливо) і отримати згоду пацієнта на проведення процедури Заохочення пацієнта до співпраці. Дотримуються права пацієнта 2. Підготувати оснащення (зонд слід тримати в морозильній камері не менше ніж 1,5 год) Забезпечується швидке та ефективне проведення процедури. Полегшується введення зонда завдяки зменшенню блювотного рефлексу 3. Визначити найсприятливіший спосіб уведення зонда: притиснути спочатку одне крило носа і попросити пацієнта дихати, потім повторити ці дії з іншим крилом носа Процедура дозволяє визначити найбільш прохідну половину носа 4. Визначити відстань, на яку слід увести зонд: від Забезпечується правильне введення кінчика носа до мочки вуха і вниз по передній черевній стінці так, щоб останній отвір зонда був нижче від мечоподібного відростка зонда в шлунок 5. Виконання процедури Допомогти пацієнту набути високого положення Фаулера Створюється фізіологічне положення при ковтанні 6. Прикрити груди пацієнта рушником Захищається одяг від забруднення. Дотримується інфекційна безпека 7. Вимити і висушити руки. Надіти рукавички Дотримується інфекційна безпека 8. Добре обробити сліпий кінець зонда стерильною вазеліновою олією чи гліцерином Полегшується введення зонда. Запобігаються неприємні відчуття і травмування слизової оболонки носа 9. Попросити пацієнта трохи закинути голову Забезпечується можливість швидкого введення зонда 10.Увести зонд через нижній носовий хід на відстань 15-18 см Природні вигини носового ходу полегшують проведення зонда 11.Попросити пацієнта повернути голову в природне положення Забезпечується можливість подальшого введення зонда 12. Дати пацієнту склянку з водою і трубочкою для пиття. Попросити пити маленькими ковтками, ковтаючи зонд. Можна додати у воду шматочок льоду Полегшується проходження зонда через ротоглотку. Зменшується тертя об слизову оболонку. Під час ковтання надгортанник закриває вхід у трахею, одночасно відкриваючи вхід у стравохід. Холодна вода зменшує ризик виникнення нудоти 13. Допомагати пацієнту ковтати зонд, м’яко просуваючи його в глотку під час кожного ковтання Зменшується дискомфорт. Полегшується просування зонда 14. Переконатися, що пацієнт може чітко говорити і вільно дихати Забезпечується впевненість, що зонд у стравоході 15. Переконатися в правильному розташуванні зонда в шлунку - ввести в шлунок близько 20 мл повітря за допомогою шприца Жане, вислуховуючи при цьому надчеревну ділянку, або приєднати шприц до зонда - при аспірації в зонд повинен надходити вміст шлунка Забезпечується можливість проведення процедури. Підтверджується правильне положення зонда 16. У разі потреби залишити зонд на тривалий час: відрізати пластир завдовжки 10 см, розрізати його в довжину на 5 см навпіл. Прикріпити лейкопластир нерозрізаною частиною до спинки носа. Обгорнути кожною розрізаною смужкою лейкопластиру зонд і закріпити смужки хрест-навхрест на спинці носа, уникаючи натискування на крила носа Виключається зсування зонда 17. Закрити зонд заглушкою (якщо процедура, заради якої було введено зонд, виконуватиметься пізніше) і прикріпити безпечною шпилькою до одягу пацієнта на грудях Не допускається витікання шлункового вмісту між годуваннями 18. Допомогти пацієнту набути зручного положення Забезпечується правильне положення тіла 19. Закінчення процедури Зняти рукавички, покласти у водонепроникний мішок. Вимити та висушити руки Дотримується інфекційна безпека 20. Зробити запис про проведення процедури і Забезпечується документування реакцію пацієнта у відповідну медичну документацію процедури 21.Промивати зонд кожні 4 год 15 мл ізотонічного розчину натрію хлориду Забезпечується підтримка прохідності зонда |