ффв. Абрикосова пухлина
 Скачать 129.89 Kb.
|
|
виразкова, вузлова і папілярна. Виразкова форма спостерігається найчастіше, приблизно в половині випадків, в одних хворих розміри виразки збільшуються повільно, в інших – швидко. Консервативне лікування, як правило, не призводить до зменшення вираз ки. Вузлова форма розвивається у вигляді ущільнення в слизовій оболонці з білуватими плямами навколо, або у вигляді затвердіння в тканинах. В останніх випадках слизова оболонка над новоутворенням може бути не зміненою. Вузлові пухлини, як правило, мають чіткі межі, і розвиваються швидше, ніж виразкові. Папілярна форма характеризується появою щільних виростів над слизовою оболонкою. Вони часто вкриті цілою слизовою оболонкою, розвиваються швидко. При клінічно розвинутому пухлинному процесі з’явля ються численні симптоми. Насамперед, майже усіх хворих турбують болі різної інтенсивності, хоча іноді, навіть при великих розмірах пухлин, болі можуть бути відсутні. Поступово болі стають нестерпними, вони мають локальний характер або іррадиюють у голову, частіше у відповідне вухо, скроневу зону. У багатьох хворих підсилюється сал івація в результаті подразнення слизової оболонки продук% тами розпаду. Дуже частим симптомом є смердючий запах з рота – супутник розпаду й інфікування пухлини. Перераховані симптоми зустрічаються найчастіше. У розвинутому періоді рак слизової оболонки порожнини рота може протікати у вигляді двох анатомічних форм: екзофітної й ендофітної. У першому випадку сюди входить папілярний і виразковий рак. У другому, зустрічається виразково інфільтративна чи інфільтративна форма. Період задавненості характеризується швидким поширенням на навколишні структури: дно порожнини рота, щелепи, щоки – тому пухлини порожнини рота відносять до числа пухлин, що характеризуються агресивним, злояк%існим перебігом. Підрозділ раку органів порожнини рота на анатомічні форми має на меті уточнення характеру росту пухлини і визначення виду лікування. Клінічний досвід показує, що ендофітні форми пухлин, які характеризуються дифузним ростом, мають більш злоякісний перебіг, ніж екзофітні форми з обмеженим типом росту. Методи діагностики Враховуючи ту обставину, що в більшості хворих пухлини губи, слизової порожнини рота і язика, які візуальні посуті, виявляються на пізніх стадіях захворювання, першочерговою задачею є поліпшення своєчасної діагностики – виявлення пухлини в тих стадіях, коли її розміри і поширеність дозволяють домогтися стійкого лікування в більшості випадків (T1N0M0, T1N1M0, T2N0M0, T2N1M0). Для рішення цієї задачі необхідно: проведення регулярних профілактичних оглядів населення; знання населенням можливості виникнення раку слизової порожнини рота, ранніх симптомів захворювання і необхідності невідкладного звернення до лікаря, як тільки вони з’являться; наявність у лікаря, котрий здійснює профілактичний огляд, онкологічної настороженості; знання лікарями клінічних проявів раку порожнини рота, володіння навичками його діагностики; наявність необхідних умов, устаткування для здійснення профілактичних оглядів і діагностики. Іншою, не менш важливою задачею є рання діагностика раку – виявлення пухлини на доклінічній стадії, коли через малий розмір вона не виявляється при звичайному огляді. Рання діагностика нерозривно пов’язана з профілактикою, а шлях рішення – диспансеризація особи з підвищеним ризиком виникнення пухлини. Очевидно, що успішне рішення цих проблем не під силу онкологам без участі стоматологічної служби в силу цілого ряду об’єктивних обставин. Однак, цей напрямок діяльності стоматологів має потребу в організаційно%методичному по% сібнику й інформаційній підтримці збоку онкологічної служ% би. В цілому, при підозрі на злоякісну пухлину обстеження повинне включати: ретельний огляд усіх відділів порожнини рота і зон регіонарного метастазування з пальцевим дослідженням; скрібок, узяття мазків з ерозованих або виразкових поверхонь; пункція збільшених лімфовузлів; біопсія пухлини або лімфовузлів; рентгендослідження; УЗД зони шиї; КТ (при наявності показань). Пальцеве дослідження, включаючи і бімануальне в зоні дна порожнини рота, щоки, ротоглотки, дозволяє визначи% ти консистенцію пухлини, її розміри, рухомість стосовно оточуючих тканин. Варто звертати увагу на рухомість язика. Відхилення язика при його висовуванні в один з боків може свідчити про наявність пухлини кореня язика. При виявленні пухлини кореня язика показана ларингоскопіяабо огляд за допомогою фіброскопа. При підозрі на ураження кісткових структур проводять рентгенологічнедослідження пантомографію щелеп, пошарову томографію. КТ використовують для визначення розмірів і меж поширення пухлини на прилеглі структури. Основним методом у діагностиці раку губи і слизової оболонки порожнини рота є морфологічне дослідження. Вирішальне значення тут належить гістологічному дослід% женню біопсійного матеріалу, узятого з пухлини на межі з незміненою слизовою оболонкою. Матеріал для цитологічного дослідження беруть шляхом зі скрібка або відбитків з виразки. Пункційну біопсію ви% користовують тільки при інфільтративних формах раку, які протікають без виразок, а також для визначення метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах. Тут варто підкреслити, що цитологічне дослідження пунктата регіонарних лімфа% тичних вузлів часто виявляється малоінформативним. У цьому випадку методом, що дозволяє визначити поши% реність пухлинного процесу, є відкрита біопсія. Лікування пухлин губи і порожнини рота Лікування раку нижньої губи в першу чергу залежить від поширеності пухлинного процесу і клінічної форми захворювання. В 1 стадії застосовується хірургічне зсічення пухлини (електроексцизія, кріодеструкція) або променева терапія (внутрішньотканинна, близькофокусна). Питання про ви% далення регіонарних лімфатичних вузлів залишається дискутабельним, однак багато авторів вважають, що у разі підозри на їх метастатичне ураження, а, тим більше, при наявності лімфогенних метастазів – показано стандартне фасціально%футлярне зсічення клітковини підщелепної і підборідної зон. При II стадії спочатку проводиться променева терапія (глибока чи близькофокусна), а через 2%3 тижні виконується верхнє фасціально%футлярне зсічення шийної клітковини. При III стадії застосовується двохетапне лікування: перший етап – сполучена променева терапія, після остаточної регресії пухлини може бути виконане видалення залишків пухлини. Другий етап – двостороннє фасціально%футлярне зсічення шийної клітковини, а у разі явних метастазів – передуюче операції дистанційне опромінення зон регіонар% ного метастазування. Лікування 1У стадії раку нижньої губи представляє значні труднощі і включає протизапальну, паліативну променеву і регіонарну хіміотерапію. При можливості виконуються комбіновані операції з подальшими пластично%відновними хірургічними втручаннями. При лікуванні рецидивів раку губи, у залежності від їх розміру, застосовуються різні види терапії: зсічення рецидиву,променева,хіміотерапія. Лікування раку органів порожнини рота є виключно складною задачею. До нинішнього часу запропоновано багато методів, найбільше поширення одержали сполучен і і комбіновані методи. Вони далекі від досконалості і продовжують розроблятися, тому що існує дуже багато спірних питань у відношенні лікування первинного пухлинного осередку і зон метастазування. Однак безсумнівно, що хірургічний спосіб лікування раку слизової порожнини рота, застосований самостійно, виявився найменш ефективним. Про це свідчать минулі і сучасні дослідження багатьох авторів. Сьогодні в літературі широко описується хірургічне лікування раку слизової оболонки альвеолярного краю нижньої і верхньої щелепи і твердого піднебіння. Є прихильники зсічення тільки пухлини, без резекції нижньої щелепи, інші автори пропонують завжди резецювати нижню щелепу – частково або цілком. Місцеворозповсюджені пухлини язика і слизової оболон ки порожнини рота є показанням до виконання комбінованих і розширених операцій з широким зсіченням прилег% лих структур, включаючи язик, щелепно%язикові жолобки, тіло або гілки нижньої щелепи, слизову оболонку щоки, шийні лімфатичні вузли. Для закриття утворених дефектів вимагаються складні пластичні операції. Великі дефекти, що утворилися після резекції язика, тканин дна порожнини рота, нижньої щелепи, доцільно заміщати шкірно%м’язовими клаптями, заготовленими на шиї або на передній грудній стінці, або філатовським стеб% лом. У разі раку слизової оболонки дна порожнини рота виконують аналогічні комбіновані хірургічні втручання, як при раку язика. У разі раку слизової оболонки альвеолярного відростка нижньої щелепи тільки при 1 стадії можлива його резекція на рівні верхівок коренів, в інших випадках показано ви% далення фрагмента або половини нижньої щелепи одночас% но з фасціально%футлярним зсіченням шийної клітковини чи операцією Крайля при наявності уражених метастазами лімфатичних вузлів. У разі раку слизової оболонки альвеолярного відростка верхньої щелепи виконують резекцію верхньої щелепи. Після% операційні дефекти заміщають обтураційними протезами. У разі раку слизової оболонки щоки 1 стадії проводять електрозсічення пухлини або кріодеструкцію залишкової пухлини після передопераційної променевої чи хіміопроме% невої терапії, або терморадіотерапії. В інших випадках виконують різні за обсягом комбіновані операції, у залеж% ності від поширеності пухлини й утягнення в процес тих чи інших анатомічних утворень.    Якщо є проростання пухлиною шкіри, виконують електрозсічення пухлини з утворенням наскрізних дефектів щоки, з одномоментною чи відстроченою їх пластикою. Проростання пухлини в задні відділи з ураженням ретромолярної зони, жувальних м’язів служить показанням до видалення з екзартикуляцією нижньої щелепи У більшості випадків при захворюванні на рак язика і слизової оболонки порожнини рота вибір варіанта лікуван% ня первинної пухлини і регіонарних метастазів лежить між променевою терапією, операцією та їх комбінацією. Хіміотерапія відіграє, в основному, допоміжну роль. Разом з тим, поліхіміотерапія, що включає комбінації препаратівплатини і 5%фторурацилу, метотрексату, блеоміцину і 5%фторурацилу, показавши високу ефективність спочатку при лікванні рецидивів раку зазначених локалізацій, а потім – як індукційна терапія, стала основним методом лікування, особливо при запущеному пухлинному процесі. Висока частота повних і часткових клінічних відповідей після неоад’ювантної хіміотерапії дозволяє в ряді випадків досягти збільшення безрецидивного і загального виживання, а іноді і збереження ураженого пухлиною органа. Встановлено, що відсутність ефекту від першого курсу хіміотерапії з високим ступенем вірогідності свідчить про нечутливість пухлини до хіміопроменевої терапії, у той же час, зменшення пухлини на 50% дозволяє розраховувати, особливо при подальшому наростанні ефекту, на повне вилікування. У тому випадку, коли використовуються хірургічний і променевий методи лікування, один з них повинен обов’яз% ково здійснюватися в так званому радикальному обсязі. Зокрема, передопераційна променева терапія створює умо% ви для видалення великих пухлинних мас, але це не значить, що обсяг подальшого хірургічного втручання може бути зменшений. У подібних випадках можливе застосування функціонально%зберігаючих операцій, які виконуються в межах однієї або двох анатомічних зон порожнини рота і не призводять до функціональних чи косметичних порушень. |