Питання охорона праці екзамен гот.. Автоматична пожежна сигналізація і зв'язок. Відіа і застосування. Автоматична пожежна сигналізація
 Скачать 2.34 Mb.
|
|
Дайте визначення напруги доторкання на напруги кроку. Напруга доторкання. Для людини, що стоїть на землі і доторкається до заземленого корпуса, що опинився під напругою, визначити напругу доторкання Vйот можна як різницю потенціалів між руками та ногами.Оскільки людина доторкається до заземленого корпуса, то потенціал руки ,і є потенціалом цього корпуса або напругою замикання. Якщо людина стоїть над заземлювачем то напруга доторкання дорівнює нулю, оскільки, потенціали рук та ніг однакові і дорівнюють потенціалу корпусів (напрузі замикання). При віддалені від заземлювача напруга доторкання зростає і у людини, що доторкнулася до останнього (третього) корпуса вона стає рівною напрузі замикання, оскільки в цій точці грунту потенціал ніг людини дорівнює нулю. Таким чином, напруга доторкання в межах зони розтікання струму є часткою напруги замикання і зменшується в міру наближення до заземлювача. В загальному випадку для заземлювачів будь-якої конфігурації де а — коефіцієнт напруги доторкання, який залежить від форми заземлювача і відстані від нього (приймається за таблицею Напруга кроку. Людина, яка опиняється в зоні розтікання струму, знаходиться під напругою, якщо її ноги стоять на точках грунту з різними потенціалами. Напругою [ кроку (кроковою напругою) називається напруга між двома точками електричного кола, що знаходяться одна від одної на відстані кроку (0,8 м) і на яких одночасно стоїть людина. Хоча при напрузі кроку струм проходить через тіло людини по шляху «нога—нога», який є менш небезпечним за інші, однак відомо немало випадків ураження струмом, які спричинені саме кроковою напругою. Важкість ураження зростає із-за судомних скорочень м'язів ніг, що призводять до падіння людини, при цьому струм проходить по шляху «рука—ноги» через життєво важливі органи. Крім того, зріст людини більший за довжину кроку, що обумовлює більшу різницю потенціалів.
Техніка безпеки – система організаційних заходів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів.Одним з найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Об’єкти вивчення техніки безпеки : технологічний і трудовий процес; обладнання приміщень; середовище та його складові, будинки та споруди; Завдання техніки безпеки полягає в:виявленні травматизму та професійних захворювань;визначенні заходів, що забезпечують безпеку обладнання;підготовці матеріалів для законодавства з техніки безпеки ;вивчення технологічних процесів та впровадження нових;проведення повного обліку виробничих травм;розробка матеріалів з інструктажу. Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наявністю фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Безпечність виробничих процесів досягається комплексом проектних та організаційних рішень.Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки —підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій.
Робоча зона - простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або площадки, на яких знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працівників.Шкідлива речовина – речовина, що за умови контакту з організмом людини, у випадку порушення вимог безпеки, може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров’я, які виявляються сучасними способами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя сучасного та наступного поколінь.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.Основна мета: запобігання травматизму та професійних захворювань;створення безпечних і нешкідливих умов праці;збереження здоров’я та працездатності;підвищення продуктивності праці;попередження аварійних ситуацій.Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків.Несприятливі чинники, зокрема й виробничі, поділяються на шкідливі та небезпечні.Шкідливий виробничий чинник – виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативно позначитися на здоров’ї нащадків.Небезпечний виробничий чинник – виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров’я або до смерті. Небезпечні та шкідливі чинники за природою поділяються на такі групи:фізичні;хімічні;біологічні;психофізіологічні.Професiйне захворювання - Патологiчний стан людини, обумовлений надмiрним напруженням органiзму, або дiєю шкiдливого виробничого чинника пiд час трудової дiяльностi .Травма - Порушенiсть анатомiчної цiлiсностi органiзму людини, або його функцiй внаслiдок дiї чинникiв зовнiшнього середовища
Державний комітет України з нагляду за охороною праці(Держнаглядохоронпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.Держнаглядохоронпраці України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці тта органом державного гірничого нагляду. У межах своїх повноважень Держнаглядохоронпраці України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Основними завданнями Держнаглядохоронпраці України є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони праці щодо промислової безпеки, страхування ризиків виробничої безпеки, а також у галузі використання та охорони надр; здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці в частині безпечного ведення робіт, державного гірничого нагляду, здійснення державного управління з питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр; комплексне управління охороною праці; Посадові особи Держнаглядохоронпраці України відповідно до своїх повноважень мають право: безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції; одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення; притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці в частині безпечного ведення робіт та охорони надр; надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.
В населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань:розробляють з участю зацікавлених організацій та органів і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки;погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а такол* проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;встановлюють порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації; здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки;проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки. Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори з пожежного нагляду, які мають право:проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;давати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та самоврядування різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, або з інших причин, що створюють загрозу виникнення пожежі, або перешкоджають її гасінню та евакуації людей припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, дільниць, агрегатів; здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених нормативно-технічними документами, під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення чи розширення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення порушень забороняти до 'їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт;притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного нагляду.
Метою державного санітарно-епідеміологічного нагляду є запобігання, виявлення та припинення порушень санітарного законодавства.Основними завданнями державного санітарно-епідеміологічного нагляду є:контроль за виконанням санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, а також приписів, постанов і вимог, викладених у висновках, що видаються головним державним санітарним лікарем.санітарно-карантинний контроль у пунктах пропуску через державний кордон;контроль за санітарною та епідемічною ситуацією на території України;здійснення державного санітарно-епідеміологічного нормування;проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи;державна реєстрація небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється шляхом: 1) державного санітарно-епідеміологічного нормування, що полягає у: розробленні вимог до проведення науково-дослідних робіт з обгрунтування санітарних норм;розробленні (перегляді), експертизі, затвердженні та опублікуванні санітарних норм;гігієнічній регламентації та державній реєстрації небезпечних для здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності; 2) державної санітарно епідеміологічної експертизи; 3) видачі передбачених законодавством висновків та дозволів; 4) визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень.проведення перевірки стану будівництва та видачі висновків на відповідність вимогам санітарних норм об'єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд включає:контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами передбачених санітарним законодавством, вивчення, аналіз і оцінку санітарної та епідемічної ситуації, прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища його життєдіяльності, визначення факторів довкілля, що шкідливо впливають на стан здоров'я і життя людини;ведення державного обліку інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень;контроль за якістю та ефективністю використання дезінфекційних засобів.
В якості джерел штучного освітлення широко використовують лампи розжарювання та газорозрядні лампи. Лампи розжарювання відносяться до теплових джерел світла. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки-, велика яскравість; низька світлова віддача ; відносно малий термін експлуатації (д 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів в порівняні з природним світлом; висока температура нагрівання {до 140 °С і вище що робить їх пожежонебезпечними. Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевог освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людеї Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектру. Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. До недоліків цих ламп можна віднести також складність схеми включення, шум дроселів, значний час між включенням та запалюванням ламп, відносна дороговизна.
Евакуація– організований вивіз людей, майна та обладнання підприємств та установ з місця, що знаходиться під загрозою техногенної катастрофи, стихійного лиха і т.д. Проведення організованої евакуації з виробничих та інших приміщень і будівель, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації людей (складання плану евакуації з приміщення); визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівників підприємств і людей про початок евакуації; організації управління евакуацією; навчання населення діям під час проведення евакуації. Евакуація населення з будівель і приміщень проводиться способом, який передбачає організоване виведення основної частини людей із секторів надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через усі можливі виходи пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах. Вимоги до евакуаційних шляхів і виходів Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення надзвичайної ситуації забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд. У разі розміщення технологічного, експозиційного та іншого обладнання в приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм. У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщати не більше 50 осіб. Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки). При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються. Килими, килимові доріжки й інші покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути мало небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, а також мати помірну димо утворюючу здатність (за ГОСТ 12.1.044-89). Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей). На випадок відключення електроенергії повинен мати електричні ліхтарі. У готелях можуть перебувати одночасно більше 100 осіб.
в якому максимальна кількість повітря. Пiд вентиляцiєю розумiють сукупнiсть заходiв та засобiв, призначених для повітряобміну у виробничих приміщеннях, який забезпечує нормальні умови та чистоту повітря. Вентиляція класифiкується за такими ознаками:способом перемiщення повiтря - природна, штучна та сумiщена;напрямком потоку повiтря - припливна, витяжна, припливно-витяжна; мiсцем дії - загальнообмiнна, мiсцева, комбiнована;призначенням – робоча, аварійна.Природна вентиляцiя вiдбувається внаслiдок теплового та вітрового напорів:Неорганiзована –проникнення повітря через стіни, пори будівельних матеріалів.Організована- аерацiя- організована вентиляція.Штучна вентиляцiяМожливостi очищувати витяжне повiтря перед його викидом в атмосферу вловлювати шкiдливi речовини безпосередньо поблизу мiсця їx утворення обробляти припливне повiтря очищувати, зволожувати, пiдiгрiвати тощо Механiчна вентиляцiя:робоча аварiйна Кондицiонування повiтря - це створения та автоматичне пiдтримування в примiщеннi постійних чи змінюваних на заданій програмі параметрів повітряного середовища якi є найбiльш сприятливими для працiвника чи для нормального протіlкання технолопчного процессу.
Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складною задачею, вирішити яку можна наступними заходами та засобами:Удосконалення технологічних процесів та устаткування. Впровадження нових технологій та обладнання, які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення. Автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами. Цей захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють несприятливі фактори (наприклад автоматизоване завантаження печей в металургії, управління розливом сталі).Раціональна вентиляція, опалення та кондиціювання повітря. Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Так зване повітряне та водоповітряне душування широко використовується у боротьбі з перегріванням робітників в гарячих цехах. Раціоналізація режимів праці та відпочинку досягається скороченням тривалості робочої зміни, введенням додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами. Якщо організувати окреме приміщення важко, то в гарячих цехах створюють зони відпочинку — охолоджувальні альтанки, де засобами вентиляції забезпечують нормальні температурні умови.Застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів В якості теплоізоляційних матеріалів широко використовуються: азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт.Використання засобів індивідуального захисту. Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та ологопроникним (бавовняним,з льону, грубововняного сукна), мати зручний покрій.
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Ця стаття передбачає розробку та здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриманням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих факторів виробничого середовища; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби при надзвичайній події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров'я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров'ю в результаті порушення санітарного законодавства.Відповідно до вищезазначеного Закону забезпечення санітарного благополуччя досягається такими основними заходами:гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних факторів навколишнього та виробничого середовища; включенням вимог безпеки для здоров'я та життя в державні стандарти та іншу нормативно-технічну документацію;ліцензуванням видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей; пред'явленням гігієнічно обгрунтованих вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів виробництва та технологій;обов'язковими медичними оглядами певних категорій населення. Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та положення (норми) затверджені Міністерством охорони здоров'я України (наприклад "Положення про медичний огляд працівників певних категорій", "Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх"), санітарні правила і норми (Сан ПіН) стосовно окремих факторів виробничого середовища, певних технологічних процесів і конкретних виробництв та інші нормативні документи.У системі заходів із забезпечення безпеки праці важливе місце займають заходи щодо попереджувального і поточного санітарного нагляду. На етапі попереджувального санітарного нагляду можна досягти значного покращення умов праці її безпеки шляхом заборони виробництва і впровадження в народне господарство високотоксичних речовин та матеріалів, недосконалого з гігієнічних та ергономічних точок зору обладнання та технологічних процесів, впровадження найбільш досконалих процесів, виробничого устаткування, засобів захисту.
Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів та медичні засоби використовуються в системі захисних заходів у зонах надзвичайних ситуацій, які повинні запобігати наднормативній дії на людей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, що попали в навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об'єктів, а також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого випромінювань, а також для надання само - і взаємодопомоги при ураженнях внаслідок НС. В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати загальновійськові, цивільні і промислові протигази, що випускаються промисловістю, респіратори та простіші засоби (маски проти пилу із тканин і пов'язки). В якості засобів індивідуального захисту поверхні шкіри необхідно використовувати загальновійськові захисні комплекти, різні захисні костюми промислового виробництва і простіші засоби захисту шкіри(виробничий і повсякденний одяг, при необхідності оброблений спеціальними розчинами). Засоби індивідуального захисту органів дихання і поверхні шкіри та медичні засоби, що випускаються промисловістю, повинні бути направленими у першу чергу для забезпечення особового складу органів управління і формувань цивільної оборони, які підготовлені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, а потім для працюючого персоналу, особливо на радіаційно, хімічно і біологічно небезпечних об'єктах господарської діяльності. Інше населення повинно використовувати простіші та підручні засоби.Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори та ізолюючі протигази, які забезпечують захист органів дихання, очі та шкіру обличчя від ХНР.Індивідуальними засобами захисту шкіри є: захисні комплекти, спеціальний захисний одяг, загальновійськовий комплексний захисний костюм, побутовий, виробничий і спортивний одяг. Вони за типом захисної дії поділяються на ізолюючі (плащі і костюми), матеріал яких покривається спеціальними газо- і вологонепроникними плівками, і фільтруючі, що становлять костюми з звичайного матеріалу, який насичується спеціальним хімічним складом для нейтралізації або сорбції парів ХНР.Для захисту рук від ХНР промисловістю випускаються рукавички Гумові технічні двох типів (тип І товщиною 0,3 мм, тип II товщиною 0,7 мм), які призначені для виконання точних і грубих робіт.
Організація раціонального природного освітлення на робочих місцях - одна з умов забезпечення нормальної виробничої діяльності людини. Освітлення, що відповідає гіг. Вимогам, сприяє підвищенню продуктивності праці, створює гарний психологічний тонус, відповідний настрій і самопочуття, запобігає загальній втомі організму, знижує кількість нещ. Випадків. Недостатня освітленість робочого місця може спричинити професійне захворювання або виробничий травматизм Коефіцієнт природної освітленості – процентне відношення природної освітленості у будь-якій точці всередині приміщення до виміряної одночасно на тому ж рівні освітленості зовнішньої горизонтальної площини рівномірно розсіяним світлом. Випромінювання Енергія випромінювання Потік випромінювання характеризується розподілом за часом, спектром, у просторі. Розподіл потоку випромінювання за спектром. Світловий потік Сила випромінювання і сила світла Енергетична світність (випромінюваність) і світність Енергетична яскравість (променистість) і яскравість Коефіцієнт яскравості
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж Проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство; з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформленні або зарахуванні до ЗО. Первинний інструктаж Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО: на початку занять у кожному кабінеті, лабораторії, де навчальний процес пов'язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях, при проведенні заходів за межами території ЗО; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо; на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчального плану (програми) - із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями. Повторний інструктаж Проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці; для решти робіт - 1 раз на 6 місяців. Позаплановий інструктаж Проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт - понад 60 днів. Цільовий інструктаж Проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.Проводиться з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).
Основним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний його вибір і експлуатація, особливо у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ЛУЕ), приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-Па, П-ПІ) зони. Вибухонебезпечна зона — це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші. Клас В-І — зони приміщень, в яких виділяються горючі гази і пари в такій кількості та з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окисниками вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи. Клас В-Іа — зони приміщень, в яких вибухонебезпечна концентрація газів і парів можлива лише внаслідок аварії або несправності. Клас В-Іб — ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум'я (15% і більше) та різкий запах; при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший 5% загального об'єму приміщення (зони); горючі гази і ЛЗР використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під витяжними зонтами. Клас В-Іг — простір навколо зовнішніх установок, які містять горючі гази або ЛЗР (наземних і підземних резервуарів з ЛЗР або горючими газами, естакад для зливання і наливання ЛЗР тощо). Клас В-ІІ — зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окисником при нормальних, режимах роботи. Клас B-Па — зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності. Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5% вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки. Пожежонебезпечна зона — це простір, де знаходяться або можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях, а також при їх складуванні. Клас П-І — зони приміщень, в яких застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С. Клас П-ІІ — зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум'я понад 65 г/м3об'єму повітря, або вибухо- небезпечного пилу, вміст якого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій. , Клас П-Иа — зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини, що нездатні переходити у завислий стан. Клас П-ІП — зони, що розташовані ззовні та зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху понад 61 °С, або тверді горючі речовини. У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76. Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за межі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях мають прокладатися у металевих трубах. Може використовуватися броньований кабель. Світильники для класів В-І, В-ІІ, B-Па також повинні мати вибухозахищене виконання.
Вогнегасники діляться на переносних (масою до20 кг) і пересувних (масою не менше 20, але не більше 400 кг). Пересувні вогнегасники можуть мати одну або декілька ємкостей для зарядки ОТВ, змонтованих на візку. По вигляду вживаної вогнетушачої речовини вогнегасники підрозділяють на: водні (ОВ);пінні, які, у свою чергу, діляться на( легко-пінні (ОВП), хімічні пінні (ОХП)); порошкові (ОП);газові, які підрозділяються на: ( вуглекислі (ОУ), хладонові (ОХ), комбіновані). Водні вогнегасники струменя, що по вигляду виходить, підрозділяють на:вогнегасники з компактним струменем -ОВ(К);вогнегасники з розпорошеним струменем (середній діаметр крапель більше 100 мкм) - ОВ(Р);вогнегасники з мелкодисперсним розпорошеним струменем (середній діаметр крапель менше 100 мкм) - ОВ(М). Вогнегасники легко-пінні по параметрах формованого ними пінного потоку підрозділяють на: низькій кратності, кратність піни від 5 до 20 включно - ОВП(Н);середній кратності, кратність піни понад 20 до 200 включно - ОВП(С). За принципом витіснення вогнечасячої речовини вогнегасники підрозділяють на:закачні; з балоном стислого або зрідженого газу;з газогенеруючим елементом; з термічним елементом;з ежектором. За значенням робочого тиску вогнегасники підрозділяють на вогнегасники низького тиску (робочий тиск нижче або рівне 2,5 Мпа при температурі навколишнього середовища (20 2) ° З) і вогнегасники високого тиску (робочий тиск вище 2,5 Мпа при температурі навколишнього середовища (20 2)° ). По можливості і способу відновлення технічного ресурсу вогнегасники підрозділяють на: що перезаряджаються і ремонтовані; що не перезаряджаються. За призначенням, залежно від виду зарядженого ОТВ, вогнегасники підрозділяють:для гасіння загоряння твердих горючих речовин (клас пожежі А);для гасіння загоряння рідких горючих речовин (клас пожежі В);для гасіння загоряння газоподібних горючих речовин (клас пожежі З);для гасіння загоряння металів і металовмісних речовин (клас пожежі Д);для гасіння загоряння електроустановок, що знаходяться під напругою (клас пожежі Е). Вогнегасники можуть бути призначені для гасіння декількох класів пожежі. Будова порошкового вогнегасника Вогнегасник складається з металевого корпусу, кришки, балона, рукава, пістолета і запобіжного клапана . |