Питання охорона праці екзамен гот.. Автоматична пожежна сигналізація і зв'язок. Відіа і застосування. Автоматична пожежна сигналізація
 Скачать 2.34 Mb.
|
Автоматична пожежна сигналізація – це технічно складна система, що включала в свій склад апаратуру що дозволяє виявити джерело виникнення пожежі (пожежна сигналізація), пристрою автоматичного включення мовного сповіщення, системи пожежогасінні, димовидалення і подачі сигналів, що управляють, на систему контролю і управління доступом(СЬКУД) і ліфтового господарства. Принцип роботи автоматичної пожежної сигналізації При виявленні пожежними датчиками джерела виникнення пожежі (задимлення, відкрите полум'я або різке збільшення температури) в приміщенні, що охороняється, включається виконання закладеного в систему автоматичної пожежної сигналізації алгоритму. Включається система сповіщення про пожежу,адже головне попередити людей про небезпеку. Система сповіщення про пожежу може бути як простою звуковою або светозвуковой, так і складнішою мовною системою сповіщення. Якщо на об'єкті, що охороняється, є система контролю і управління доступом, то автоматична пожежна сигналізація повинна розблоковувати всі шляхи евакуації людей. Системи пожежогасінні підрозділяються на декілька типів за способом гасіння пожежі – це або, установка водяної пожежогасінні (спринклерної пожежогасіння, дренчерное пожежогасіння, тонкораспыленное пожежогасіння), або установка водопінної пожежогасінні, або установка порошкової пожежогасінні, або система газової пожежогасінні. Якщо будівля обладнана ліфтами, то вони у разі початку пожежі повинні автоматично опуститися на перший поверх, відкрити двері і заблокуватися. Сигналом до цих дій так само управляє автоматична пожежна сигналізація. Основні параметри пожежних извещателей: Теплові пожежні извещатели: Номінальне значення температури контрольованого середовища, що викликає спрацьовування извещателя (порогову температуру спрацьовування), вибирають з наступного ряду: 50; 60; 70; 80; 90; 100; 120; 140; 160; 180; 200; 250 °С. Допускається відхилення даного параметра при необхідності. Димові пожежні извещатели: Значення чутливості точкових оптичних димових извещателей визначається питомою оптичною щільністю середовища, значення якого не повинне перевищувати величини, вибираної з наступного ряду: 0,05; 0,1; 0,15; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5 дБ/м. Пожежні извещателі полум'я Значення чутливості извещателей полум'я визначається максимальною відстанню, при якій відбувається їх спрацьовування від полум'я нормованого вогнища пожежі (парафінова свічка діаметром 25 мм з висотою полум'я 3-4 см). Значення чутливості вибирають з наступного ряду: 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 5,0; 7,0; 10,0 м. Класифікація пожежних извещателів За способом приведення в дію пожежні извещатели підрозділяють на автоматичних і ручних. По вигляду контрольованої ознаки пожежі автоматичні пожежні извещатели підрозділяють на:теплові; димові; полум'ю; комбіновані. По характеру реакції на температуру навколишнього середовища теплові пожежні извещатели підрозділяють на:максимальні;диференціальні; максимально-диференціальні. За принципом дії димові пожежні извещатели підрозділяють на радіоізотопних і оптичних. Класифікація оповісників пожежної сигналізації: По характеру видаваних сигналів оповісники підрозділяють на: світлові; звукові;мовні;комбіновані. По інформаційній ємкості (кількості обслуговуваних зон, що охороняються) оповісники підрозділяють на однозонні і багатозонних. По виконання оповісники підрозділяють на:для використання в приміщеннях; для використання на відкритому повітрі.
Сила струму, що проходить через тіло людини є основним чинником, який обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і різний вплив на організм людини. Розрізняють три основні порогові значення сили струму: — пороговий відчутний струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення; — пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму; — пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом: Електричного характеру – сила струму; напруга; опір тіла; вид та частота струму; Неелектричного хар-ру –тривалість дії струму; індивідуальні особливості людини; умови навколишнього середовища; Проходячи крізь тіло людини, електричний струм чинить на нього складний вплив: • термічний – нагрівання тканини живого організму; • біологічний – подразнення і збудження нервових волокон та інших тканин організму; • електролітичний – розпад крові і плазми
З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії а відтак і кількість людей, які в процесі своєї життєдіяльності використовують (експлуатують) електричні пристрої та установки. Тому питання електробезпеки набувають особливої ваги. Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1%, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм вже складає 20—40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом. Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття, людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв'язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію. Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла, нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів. Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу. Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних'тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту. Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.
Освiтленiсть на робiтничому мiсцi повинна вiдповiдати характеру зорової роботи, тобто не нижче встановлених норм Необхiдно забезпечити рiвномiрний розподiл блискучостi на робочій поверхнi, а також у межах оточуючого простору. На робочої поверхнi повиннi бути вiдсутнi рiзкi тіні, розмiри, що спотворюють форму об'єктiв розрізняння. З метою кращих для зору умов роботи кiлькiсть та якiсть освiтлення слiд пов'язати з кольоровим оточенням. Світле фарбування інтерьєру, завдяки збiльшенню кiлькостi вiдображеного свiтла, дозволяє збiльшити рiвень освiтленостi при тiй же потужностi свiтла Виробниче освiтлення залежно вiд джерела свiтла може бути: природнiм, штучним та сумiщеним. Природнє освiтлення обумовлено прямими сонячними променями та розсiяним свiтлом небосхилу, мiняється залежно вiд географiчної широти, ступеню хмарності, часу дiб вiд сотен частин люкс вночi до десятків тисяч люкс вдень. Штучне освiтлення створюється штучними джерелами свiтла: лампами розджарювання або газорозрядними лампами. Сумiщене освiтлення уявляє собою доповнення природнього освiтлення штучним в світлий час дiб при недостатньому за нормами природним освiтленням.
Вібрація характеризується частотою коливань(Гц), амплітудою (А) зміщення точки коливання від положення рівноваги (мм), коливальною або віброшвидкістю Vt(м/с) та віброприскоренням Lw (м/с2). Залежно від способу передачі вібрації тілу людини розрізняють: - локальну (місцеву), що передається людині переважно через кінцівки; - загальну, що передається на тіло людини через опорні поверхні тіла. Вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на такі категорії: Категорія 1 - транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості, агрофонах і дорогах (в тому числі при їх будівництві). До джерел транспортної вібрації відносять, наприклад, трактори сільськогосподарські та промислові, самохідні сільськогосподарські машини (у тому числі комбайни); автомобілі вантажні (в тому числі тягачі, скрепери, грейдери, котки та ін.); снігоприбирачі, самохідний гірничо-шахтний рейковий транспорт. Категорія 2 - транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок.
Під вогнестійкістю будівельних конструкцій розуміють їх здатність опиратися дії пожежі протягом якогось визначеного часу, зберігаючи при цьому свої експлуатаційні якості, тобто зберігати несучу або огороджуючу здатність. Показником вогнестійкості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості. Межа вогнестійкості будівельних конструкцій встановлюється часом (у хвилинах) від початку вогневого випробування (початку пожежі) до настання одного або послідовно декількох нормованих для даної конструкції, ознак граничних станів:втрати несучої здатності (R);втрати цілісності (E);втрати теплоізолюючої здатності (І). Вогнестійкість поділяється на V ступенів. Розрізняють фактичну ступінь вогнестійкості (Вф) і вимагаєму (Ввим). Фактична ступінь вогнестійкості будівлі визначається за найменшим показником вогнестійкості будівельної конструкції. Вимагаємий ступінь вогнестійкості будівлі нормується. Умови безпеки виконуються при відповідності фактичного ступеня вогнестійкості вимагаємому. Вимоги безпеки вважають виконаними, якщо Пф ≥ Пвим, 1 де Пф – фактична межа вогнестійкості конструкції; Пвим – вимагаєма межа вогнестійкості конструкції, що встановлюється умовами безпеки або нормами.
Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів. Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи: 1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.2 клас — допустимі умови праці — характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць,а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.3 клас — шкідливі умови праці—характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство. 4 клас — небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж ї частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих факторів виробничого середовища і трудового процесу.До факторів виробничого середовища належать: показники мікроклімату; вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості. Вищеназвані фактори розглянуті в наступних розділах підручника. Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Під терміном "важкість праці" розуміють ступінь запучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему і оцінюється за 16 показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.
Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не знаходяться на шляху проходження струму. Сила струму, що проходить через тіло людини є основним чинником, який обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і різний вплив на організм людини. Розрізняють три основні порогові значення сили струму: пороговий відчутний струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення; пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму; пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця. Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця, минаючи стан фібриляції. Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що проходить через тіло людини при тривалості дії більше ніж 1 с нижчі за пороговий невідпускаючий струм, тому при таких значеннях людина доторкнувшись до струмопровідних частин установки здатна самостійно звільнитися від дії електричного струму.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праціГромадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров'ю працівників.Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
Вентиляція (від лат. ventilatio - провітрювання) – регульований повітрообмін у приміщенні, сприятливий для людини; а також сукупність технічних засобів, що забезпечують такий повітрообмін. Інакше кажучи, вентиляція – це комплекс заходів і засобів, що використовуються під час організації повітрообміну для забезпечення необхідного стану повітряного середовища на виробничих приміщеннях згідно з будівельними нормами. Завданням вентиляції є забезпечення чистоти повітря в заданих метеорологічних умовах на виробничих приміщеннях. Вентиляція досягається виведенням забрудненого або нагрітого повітря з приміщення і подачею до нього свіжого повітря. Види вентиляції: При великому різноманітті систем вентиляції, зумовленому призначенням приміщень, характером технологічного процесу, видів шкідливих викидів тощо, їх можна класифікувати за наступними характерними ознаками:1) за методом переміщення повітря вентиляція буває з природним спонуканням (природною) і з механічним (механічною). Можливо також сполучення звичайної і механічної вентиляції (змішана вентиляція);2) вентиляція буває припливною, витяжною або припливно-витяжною залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі (припливу) або виведення повітря з приміщення чи для того й іншого одночасно;3) за місцем дії вентиляція буває місцевою і загальнообмінною;4) за конструктивним виконанням – канальною та безканальною. Вимоги до систем вентиляції У звичайних приміщеннях повітрообмін відбувається через відкриті двері та вікна, а також щілини. Такий повітрообмін називають неорганізованим. Під організованим повітрообміном, тобто тим, що регулюється, розуміють - систему вентиляції. Системи вентиляції призначені для виведення шкідливих речовин, що утворюються на виробничому приміщенні, - вуглекислого газу, пилу тощо і припливу свіжого повітря, тобто, для підтримки допустимих метеорологічних параметрів. Системи вентиляції варто встановлювати так, щоб ні тепле, ні холодне повітря не було направлено на людей. На виробництві рекомендується створювати динамічний клімат із визначеними перепадами показників. Температура повітря на поверхні підлоги і на рівні голови не повинна відрізнятися більше, ніж на 5 градусів. Основним параметром, що визначає характеристики вентиляційної системи, є кратність обміну, тобто скільки разів за годину зміниться повітря в приміщенні. |