Барасюк Я. М
 Скачать 3.63 Mb.
|
2.2. Програмне забезпечення інформаційних технологій в економіціЗалежно від функцій програмне забезпечення (ПЗ) поділяють на дві групи: прикладне та системне. Системне ПЗ організовує процес обробки інформації на комп’ютері та забезпечує робоче середовище для прикладних програм. До системного програмного забезпечення відносять: операційні системи, сервісні програми, системи програмування, програми технічного обслуговування. Прикладне ПЗ призначене для розв’язання конкретних задач користувача та організації обчислювального процесу інформаційної системи в цілому. До складу прикладного ПЗ відносять пакети прикладних програм (ППП) загального призначення та пакети прикладних програм функціонального призначення. ППП загального призначення – це універсальні програмні продукти, призначені для автоматизації розробки та експлуатації функціональних задач користувача і інформаційних систем в цілому. До цього класу відносять:
До ППП функціонального призначення відносять програмні продукти, орієнтовані на автоматизацію функцій користувача в конкретній сфері економічної діяльності. До цього класу відносять пакети програм з бухгалтерського обліку, техніко-економічного плануванню, розробки інвестиційних проектів, управління персоналом, комплексні системи автоматизованого управління підприємством. 2.2.1. Сучасні операційні системиЗгідно з означенням [Error: Reference source not found]: Операційна система (ОС) – базовий комплекс комп’ютерних програм, що забезпечують управління апаратними засобами комп’ютера, роботу з файлами, введення та виведення даних, а також виконання прикладних програм та утиліт. При включенні комп’ютера операційна система завантажується в пам’ять раніше за інші програми і служить платформою і середовищем для їх роботи. Крім наведених функцій ОС може здійснювати й інші, наприклад, надання користувацького інтерфейсу, мережна взаємодія тощо. З 1990-х років найрозповсюдженішими операційними системами для персональних комп’ютерів і серверів є ОС сімейства Microsoft Windows та Windows NT, Mac OS та Mac OS X, системи класу UNIX та Linux. Основними функціями операційних систем є [Error: Reference source not found]:
Крім основних функцій операційні системи зазвичай підтримують і ряд додаткових функцій:
Існують засоби обчислювальної техніки, для роботи яких не потрібні операційні системи. Наприклад, вбудовані мікрокомп’ютери сьогодні містяться в багатьох побутових пристроях, автомобілях, мобільних телефонах тощо. Зазвичай такий мікрокомп’ютер постійно виконує тільки одну програму, що запускається при його включенні. Операційні системи, в свою чергу, використовуються у випадках, коли:
Отже, сучасні операційні системи можна охарактеризувати перш за все як багатокористувацькі і багатозадачні. Крім того, усі вони використовують файлові системи з універсальним уніфікованим механізмом доступу до даних. Багатозадачність і розподіл повноважень вимагають певної ієрархії привілеїв компонентів самої операційної системи. З цієї точки зору в складі операційної системи розрізняють три групи компонентів [31]:
Більшість програм, як системних (що входять до складу ОС), так і прикладних, виконуються в непривілейованому („користувацькому“) режимі роботи процесора і отримують доступ до обладнання (інших ресурсів ядра ОС, ресурсів інших програм) з використанням системних викликів (викликів процедур, реалізованих у ядрі ОС). На відміну від цього, ядро (процедури, реалізовані у ядрі ОС) виконується у привілейованому режимі. Еволюція операційних систем. Попередником операційних систем вважаються службові програми (загрузчики та монітори), а також бібліотеки підпрограм (процедур), що почали розроблятися з появою універсальних комп’ютерів першого покоління в кінці 1940-х років. Службові програми мінімізували фізичні маніпуляції оператора з обладнанням, а бібліотеки дозволяли уникнути багаторазового програмування одних і тих же операцій (здійснення операцій введення-виведення, розрахунку математичних функцій тощо). В 1950-60-х роках було сформовано і реалізовано основні ідеї, що визначають функціональність операційних систем [Error: Reference source not found]: пакетний режим, розділення часу та багатозадачність, реальний масштаб часу, файлові структури та файлові системи. Пакетний режим. Необхідність оптимального використання дорогих обчислювальних ресурсів привела до появи концепції „пакетного режиму“ виконання програм. Пакетний режим передбачає наявність черги програм на виконання, причому операційна система може забезпечувати завантаження програми з зовнішніх носіїв даних в оперативну пам’ять, не очікуючи завершення виконання попередньої програми, що дозволяє уникати простоїв процесора. Розділення часу та багатозадачність. Уже навіть пакетний режим у своєму розвинутому варіанті потребує розділення процесорного часу між виконанням кількох програм. Необхідність в розділенні часу (багатозадачності, мультипрограмуванні) проявилася іще сильніше при розповсюдженні в якості пристроїв введення-виведення інформації телетайпів (а пізніше, терміналів з електронно-променевими дисплеями) в 1960-ті роки. Оскільки швидкість клавіатурного введення (і навіть читання з екрану) даних операторам є значно нижчою, ніж швидкість обробки цих даних комп’ютером, використання комп’ютера в „монопольному“ режимі (з одним оператором) могло привести до простою дорогих обчислювальних ресурсів. Розподіл часу дозволив створити „багатокористувацькі“ системи, які зазвичай використовували один процесор та блок оперативної пам’ять, які об’єднювали з великою кількістю терміналів. Розділення повноважень. Розповсюдження багатокористувацьких систем потребувало розв’язання задачі розподілу повноважень, що дозволяло уникати можливості модифікації виконуваної програми чи даних однієї програми в пам’яті комп’ютера іншою (неправильно працюючою або підготовленою зловмисно) програмою, а також модифікації самої операційної системи прикладною програмою. Реалізація розділення повноважень в операційній системі була підтримана розробниками процесорів, які запропонували архітектури з двома режимами роботи процесора – „реальним“, в якому виконуваній програмі доступний весь адресний простір комп’ютера, і „захищеним“, в якому доступність адресного простору обмежується діапазоном, виділеним при запуску програми на виконання. Реальний масштаб часу. Застосування універсальних комп’ютерів для управління виробничими процесами потребувало реалізації „реального масштабу часу“ – синхронізації виконання програм з зовнішніми фізичними процесами. Включення функції реального масштабу часу в операційні системи дозволило створювати системи, що одночасно обслуговують виробничі процеси та розв’язують інші задачі (в пакетному режимі і/або в режимі розділення часу). Файлові системи та структури. Поступова заміна носіїв з послідовним доступом (перфострічок, перфокарт, магнітних стрічок) накопичувачами довільного доступу (на магнітних дисках) поставила задачу організації даних на таких носіях з тим, щоб дані, введені оператором чи сформовані однією програмою, могли використовуватися іншою програмою. Ця задача була розв’язана (і розв’язується в більшості операційних систем сьогодні) шляхом реалізації файлової структури (способу однозначної адресації певної сукупності даних (файлу) в операційній системі) та файлової системи (фізичної організації дискового простору, відповідно до файлової структури чи її частини). До кінця 1960-х років було створено цілий ряд операційних систем, що реалізували усі описані вище функції, чи їх частину. До них відноситься “Atlas” (Манчестерський університет), “CTTS” та “ITSS” (Масачусетський технологічний інститут), “THE” (Ейндховенський технологічний університет), “RS4000” (Університет Орхуса) та ін. (всього на той час експлуатувалося більше сотні різних операційних систем). Найрозвинутіші операційні системи, такі як “OS/360” (компанія IBM), “SCOPE” (компанія CDC) та завершена уже в 1970-х роках “MULTICS” (Масачусетський технологічний інститут та компанія Bell Labs) передбачали можливість роботи на багатопроцесорних комп’ютерах. Електронний характер розробки операційних систем призвів до наростання кризових явищ, пов’язаних, в першу чергу, з надмірними складністю та розмірами створюваних систем. Операційні системи погано масштабувалися (більш прості не могли використовувати усі можливості великих обчислювальних систем, а більш розвинуті неоптимально виконувалися на малих, або не могли виконуватися на них взагалі) і були тотально несумісними між собою. Задумана та реалізована в 1969 році Кеном Томпсоном за участю кількох колег (включаючи Денніса Річі та Брайана Кернігана), операційна система “UNIX” (першою назвою була назва “UNICS”, що було співзвучне з “MULTICS”) ввібрала в себе багато рис більш ранніх операційних систем, але володіла цілим рядом властивостей, що виділяло її серед більшості попередників:
Unix завдяки своїй зручності перш за все як інструментальне середовище (середовище розробки) була тепло сприйнята спочатку в університетах, а потім і в інших галузях, які отримали прототип єдиної операційної системи, що могла використовуватися на найрізноманітніших обчислювальних системах і, більше того, могла бути швидко і з мінімальними зусиллями перенесена на будь-яку нову апаратну архітектуру. В кінці 70-х років ХХ століття співробітники Каліфорнійського університету в Берклі внесли ряд удосконалень в вихідні коди Unix, включаючи роботу з протоколами TCP/IP. Їх розробка стала відомою під назвою BSD [32] – “Berkeley Software Distribution”. Задачу розробити незалежну (від авторських прав “Bell Labs”) реалізацію тієї ж архітектури поставив і Річард Столлмен, засновник проекту GNU [33]. Завдяки конкурентності реалізації архітектура ОС Unix стала спочатку фактичним галузевим стандартом, а потім набула і юридичного статусу – ISO/IEC 9945 [34]. Операційні системи, що слідують цьому стандарту чи опираються на нього, називають “POSIX-сумісними” (частіше зустрічається термін „Unix подібні“ чи „сімейство Unix“, але воно суперечить статусу торговельного знаку “Unix”, що належить консорціуму “The Open Group” і зарезервований для позначення операційних систем, які строго слідують стандарту) завдяки назві стандарту – POSIX. Сертифікація на сумісність стандарту здійснюється на платній формі, у зв’язку з чим деякі системи не проходили цей процес, проте вважаються POSIX-сумісними просто тому, що це є так фактично. До POSIX-сумісних систем відносяться системи, що базуються на останній версії “Unix”, випущеній “Bell Labs” (“System V”), на розробках Університету Берклі (FreeBSD, OpenBSD, NetBSD), а також ОС GNU/Linux, ядро якої розроблялося групою, очолюваною Лінусом Торвальдсом, а утиліти та бібліотеки – співтовариством GNU. Стандартизація операційних систем гарантує можливість легкої заміни самої ОС і/або обладнання при розвитку обчислювальної системи чи мережі і дешевого перенесення прикладного програмного забезпечення (строге слідування стандарту передбачає повну сумісність програм на рівні вихідного тексту; у зв’язку з профілюванням стандарту і його розвитком деякі зміни бувають все ж таки необхідні, але перенесення програм між POSIX-сумісними системами обходиться на порядки дешевше, ніж між альтернативними ОС), а також наслідуваність досвіду користувачів. Альтернативні операційні системи. З розробкою і введенням стандарту POSIX, розробка альтернативних інформаційних систем не припинилася. Частково це зумовлено об’єктивними причинами (обмеженістю ресурсів та спеціалізованим застосуванням нових класів обчислювальних пристроїв, таких як персональні комп’ютери в 1980-х роках, портативні комп’ютери в 1990-х чи КПК та мобільні телефони в 2000-х роках), частково – з антиконкурентною метою їх розробників, які прагнули обмежити чи зробити неможливим процес перенесення прикладних програм. Так, в 1970-ті роки продовжувалася розробка альтернативних операційних систем для мінікомп’ютерів (таких як “RT-11”, “RSX-11”). В 1980-ті роки було створено цілий ряд ОС спеціально для ПК (CP/M, MS-DOS, PC/DOS, MacOS), а уже в 1990-ті – Microsoft Windows, OS/2, BeOS та ін. Зараз продовжують створюватися альтернативні ОС для КПК, мобільних телефонів (смартфонів), ігрових приставок, комунікаційного обладнання. Певне значення також зберігають ОС, розроблені до чи одночасно з зародженням „Unix-подібних“ операційних систем, або такі, що походять від них безпосередньо чи концептуально. Найвідомішою з таких операційних систем є ОС сімейства Microsoft Windows (дальний концептуальний потомок “RSX-11”). Історія Windows. Серед усіх операційних систем, що використовуються в наш час на персональних комп’ютерах, особливе місце займають операційні системи сімейства Windows. Історію розвитку цієї лінійки операційних систем слід розпочинати з історії їх попередника – операційної системи MS DOS. MSDOS. Відлік історії MS DOS розпочинається з 1973 року – саме тоді Гаррі Кіддал створив просту операційну систему з використанням створеної ним же мови програмування PL/M (Programming Language/Microprocessor), яку він назвав CP/M – Control Program/Monitor або Control Program for Microcomputer [35]. До середини 1970-х років CP/M-80, права на яку належали фірмі Digital Research, стала найпопулярнішою системою для комп’ютерів на базі мікропроцесорів Intel 8080 та Zilog Z-80. У зв’язку з затримкою випуску нової версії цієї системи (СР/М-86) в квітні 1980 року компанія Sеаttlе Соmputer Рroducts, яка займалася випуком комп’ютерів на базі процесора 8086, вирішує використовувати в них свою власну операційну систему, яку в цьому ж році і написав Тім Петерсен. Ця операційна система була названа QDOS (Quick & Dirty Operating System), але пізніше перейменована в 86-DOS. Для полегшення процесу перенесення прикладних програм із 8-бітної системи СР/М-80 в нове 16-бітне середовище системи 86-DOS, остання з самого початку створювалася так, щоб у ній імітувалися усі функції та види операцій СР/М-80, у зв’язку з чим ці системи виявилися дуже подібними. В жовтні 1980 року компанія IBM запропонувала фірмам, що займалися розробкою програмного забезпечення для комп’ютерів, розпочати пошук операційної системи для нового сімейства персональних комп’ютерів. Фірма Microsoft не могла запропонувати власної операційної системи (за виключенням автономної версії Microsoft BASIC), однак вона в липні 1981 року купила у компанії Seattle Computer Products право на використання операційної системи 86-DOS, після чого уклала контракт з фірмою IBM, зобов’язавшись розробити операційну систему для нової моделі персональних комп’ютерів, що випускалися IBM. В кінці 1981 року, коли новий комп’ютер IBM PC набув широкої популярності (IBM 5150 PC: 4,77-MHz Intel 8088 CPU, 64KB RAM, 40KB ROM, 5,25-дюймовий флопі-дисковод), його операційна система представляла собою модифіковану версію системи 86-DOS, яка була названа PC-DOS 1.0. Невдовзі після випуску IBM-PC на ринку почали з’являтися подібні комп’ютери інших виробників, так звані IBM-сумісні комп’ютери. Операційна система цих комп’ютерів називалася MS-DOS 1.0 – корпорація Microsoft надала в розпорядження фірмам, що виготовляли ці комп’ютери, точну копію PC-DOS. Єдиною суттєвою відмінністю цих систем було те, що називається „системним рівнем“ – для кожного комп’ютера необхідно було купувати свою систему, однак користувач, що працював на таких комп’ютерах, не відчував ніякої різниці. З моменту випуску операційної системи PC-DOS та MS-DOS вдосконалювалися паралельно. В 1982 році вийшла версія 1.1, головною перевагою якої була можливість використання двохсторонніх дискет. В 1983 році були розроблені версії 2.х. У порівнянні з попередніми версіями вони давали можливість використовувати жорсткий диск, забезпечували ускладнений ієрархічний каталог диску, включали вбудовані пристрої для дискет та систему управління файлами. MS-DOS версій 3.0, випущена в 1984 році, та 3.3 (1987 рік) пропонували покращений варіант обслуговування жорсткого диску. MS-DOS версії 5.0 (1991 рік) надала можливість використання пам’яті, розміщеної вище 1Мб, була додана підтримка нових 2,88 Мб дискет, а також кількох утиліт. Останні версії MS DOS – 6.x були випущені в 1993 році. В них було удосконалено використання пам’яті, розміщеної вище 1Мб а також додано та модернізовано багато утиліт. Починаючи з версії 7.0 MS-DOS поставлялася тільки разом з Windows і остання версія – MS-DOS 8 була настільки захованою всередину Windows Milenium, що завантаження „чистої“ MS-DOS стало неможливим. MicrosoftWindows. Операційна система MS-DOS була занадто складною для середнього користувача, оскільки в неї не було графічного інтерфейсу і користувачу потрібно було запам’ятовувати багато складних і незрозумілих команд. Компанія IBM нав’язала промисловості персональних комп’ютерів стандартну архітектуру апаратного забезпечення та стандартну операційну систему, однак на прикладні програми стандарти не розповсюджувалися. Між найпопулярнішими програмами не було нічого спільного. В кожній з цих програм використовувалися свої методи інтерфейсу, свої специфічні команди виконання типових операцій тощо. Для усунення таких недоліків Уільям Гейтс запропонував розмістити між MS-DOS та прикладними програмами проміжну систему, яку було названо InterfaceManager. Прикладні програми отримували б дані від Interface Manager, а користувачі були б звільнені від безпосередньої роботи з DOS. Іншою функцією Interface Manager мала стати надбудова графічного інтерфейсу над MS-DOS та внесення одноманітності в усі прикладні програми, що будуть виконуватися під управлінням такої системи. Проект з розробки Interface Manager був розпочатий у вересні 1981 року. Тоді ж IBM розпочала розробку власної аналогічної системи, яка отримала назву TopView. Для Microsoft успіх свого проекту був життєво важливим, адже мова йшла про розробку нового стандарту на операційні системи. Відчувши загрозу своєму проекту, Гейтс застовував стратегію виживання: він звернувся за підтримкою до інших виробників IBM-сумісних комп’ютерів. Compaq, Zenith, Tandy та інші не могли допустити щоб IBM монополізувала розробку стандартів. Тоді й появилася назва нової операційної системи – Windows. В результаті такого багатостороннього співробітництва в листопаді 1985 року було випущено Windows 1.03. На створення цієї першої версії Windows було потрачено 110000 годин праці програмістів. Однак, на час її виходу в світ тільки лічені комп’ютери могли реально використовувати це середовище. Для отримання прийнятних результатів було необхідно використання як мінімум PC AT, а для пристойного зображення потрібно було використовувати кольоровий монітор, який тоді входив в комплект далеко не кожного комп’ютера. На той час графічний інтерфейс використовували операційні системи, що працювали на комп’ютерах фірми Apple (Lisa та Macintosh). В Apple почали висувати претензії до графічних інтерфейсів користувача Windows, які були подібними на інтерфейс їхніх операційних систем. Однак в той час в Microsoft працювали над розробкою програм Word та Excel, які в подальшому стали найпопулярнішими програмними продуктами Microsoft для Macintosh. І після погрози припинити роботи з розробки цих програм, в Apple були змушені піти на поступки і надати практично необмежені права на використання ідей Macintosh в продуктах Microsoft. Найважливішими з таких ідей були випадаючі меню, що активуються маніпулятором миша та перекриття програмних вікон. В листопаді 1985 року Microsoft та Apple підписали угоду, в якій Apple дозволила Microsoft використовувати деякі зовнішні характеристики Macintosh в таких програмах як Excel [36]. В кінці 1987 року Microsoft випустила Windows 2.0, інтерфейс якої ще більше нагадував інтерфейс Macintosh. На той час було продано уже більше мільйона копій Windows, і програма почала завойовувати популярність. А випущена в той час версія Excel для PC ще більше зміцнила позицію IBM-сумісних комп’ютерів по відношенню до Macintosh. Ці кроки привели до зростання напруженості у відношеннях Microsoft з Apple. Хоча в Apple до того вважали Windows примітивним продуктом для PC, який не має для компанії серйозного значення, Windows перетворилася в серйозну загрозу Macintosh. Оскільки багато компаній, що до того працювали виключно на Macintosh, зайнялися розробкою програмного забезпечення для Windows, в адміністрації Apple зрозуміли, що Macintosh невдовзі може втратити економічну привабливість, обумовлену його унікальним користувацьким інтерфейсом. Напруженість досягнула апогею 17 березня 1988 року, коли Apple публічно заявила, що компанія пред’явила позови Microsoft у зв’язку з Windows, та Hewlett-Packard у зв’язку з New Wave – новим продуктом цієї фірми, що базувався на Windows. Судова тяганина продовжувалася декілька років і закінчилася в 1993 році перемогою Microsoft. За час цих судових тяганин Microsoft ще більше зміцнила своє становище на ринку завдяки, в першу чергу, випуску третьої версії Windows. Випуск Windows3.0 (1990 р.) став на той час найбільшим комерційним успіхом корпорації Microsoft. Перед випуском нової системи була проведена величезна рекламна компанія (7 мільйонів доларів було вкладено в рекламу, розповсюджено 250 тисяч безкоштовних демонстраційних дискет, по всій території США були організовані семінари). Створення Windows 3.0 стало важливою віхою історії Microsoft. Фірма перервала співробітництво з IBM по проекту спільної розробки нової операційної системи OS/2. З 1985 року ці дві фірми розробляли нову операційну систему, яка мала замінити найприбутковіший продукт Microsoft – MS-DOS. Паралельно з цим Microsoft працювала над Windows 3.0. Суттєвою перевагою Windows 3.0 над попередніми версіями була можливість роботи в захищеному режимі процесора, що, зокрема, дозволило повноцінно використовувати оперативну пам’ять об’ємом більше 1 Мб, що на той час було значним проривом. І якщо раніше в IBM Windows вважали проміжною ланкою між DOS та OS/2, то після подолання внутрішніх обмежень DOS, Windows перетворилася в конкурента OS/2. Після випуску Windows 3.0 за перший рік було продано 3 млн. екземплярів, тоді як з моменту завершення розробки в 1987 році вдалося продати тільки 300 тисяч пакетів OS/2. Такі результати привели до припинення в Microsoft роботи над OS/2. До початку 90-х років (після випуску Windows 3.0) склалася так звана платформа Wintel. Тоді комп’ютери випускалися тисячами виробників у різних конфігураціях. Єдине, що було незмінним, – це мікропроцесор Intel та операційна система Windows. Тому стандарти комп’ютерної індустрії на протязі великого періоду часу визначалися цими двома компаніями. Склалася унікальна дуополія, яка ніколи до того часу не існувала: дві провідні компанії, відношення яких між собою ніколи не були особливо теплими, залежать одна від одної і змушені співпрацювати. Неформальні консультації лідерів Intel та Microsoft розпочалися ще в 1986 році. На них обговорювалися найважливіші питання індустрії персональних комп’ютерів. За словами Гейтса, оскільки комп’ютерний ринок є надзвичайно динамічним, на цих зустрічах не визначався розвиток індустрії в цілому, а висувалися різні ініціативи, наприклад Plug&Play. Довгий час між двома компаніями діяла негласна угода – Intel створювала все потужніші процесори, а Microsoft писала програмне забезпечення, яке вимагало все більших обчислювальних ресурсів. Взаємне співробітництво не завжди протікало гладко. Однією з проблем, наприклад, стала технологія NativeSignalProcessing, розроблена програмістами Intel, яка забезпечувала комп’ютерам нові мультимедійні можливості. Під тиском Microsoft, яка сприйняла цю технологію як вторгнення в зону своїх інтересів, Intel прийшлося відмовитися від цього проекту. Співробітництво цих двох динамічних компаній продовжується і в наш час, хоча у фірм різні цілі. Якщо для Intel головною задачею є продажа нових потужних дорогих процесорів, то для Microsoft не менш важливою є величезний ринок програмного забезпечення для комп’ютерів, випущених раніше. З огляду на це Microsoft не настільки сильно зацікавлена в продажі нових комп’ютерів, як Intel. З 1997 року альянс почав поступово розпадатися. На даному етапі кожна компанія прагне розширити ринок для своїх систем. Операційні системи Microsoft працюють не тільки на процесорах Intel, а й на процесорах інших виробників. Intel також робить багато для уникнення залежності. Компанія в останні роки все більшу підтримку надає операційній системі Linux, яка на даний час є найсерйознішою загрозою для систем Microsoft. На початку 90-х років ХХ століття було випущено ще дві модифікації Windows – Windows 3.1 та Windows 3.11. Остання версія включала такі важливі елементи, як повну підтримку мультимедіа та ефективні засоби для спільної роботи комп’ютерів в мережі. Однак остаточна перевага Windows на ринку операційних систем утвердилася з виходом Windows95. Легенди про цю операційну систему почали ходити ще задовго до її виходу на ринок. Останнє повинно було відбутися іще в 1994 році – саме тоді з’явилися офіційні повідомлення про завершення розробки нової операційної системи, яка отримала назву Chicago. Однак випуск затримався аж до серпня 1995 року. Нова версія Windows вперше перетворилася з графічної надбудови для MS DOS в повноцінну операційну систему. Точніше кажучи, так заявляли її розробники. Насправді все було складніше: в якості основи в Windows 95, як і раніше, використовувалася MS DOS. Нова система була 32-розрядною, що дозволяло повною мірою використовувати нові на той час мікропроцесори Pentium. Нова ОС мала новий покращений графічний інтерфейс, який частково був запозичений з операційних систем конкурентів – OS/2, MacOS, Motif та ін. На протязі двох років з дня випуску Windows 95, вийшло ще кілька проміжних версій цієї ОС. Літом 1996 року вийшла нова версія Windows під назвою OSR2 (OEM Service Release), призначена тільки для постачання разом з готовими комп’ютерами (OEM). В OSR2 було виправлено багато помилок Windows 95, додана підтримка кількох нових пристроїв, і найголовніше – в новій версії можна було використовувати нову файлову систему – FAT32. Наступною була випущена ОС Windows98. До роботи над новою версією Windows Microsoft приступила одразу ж після виходу Windows 95. Планувався вихід нової версії ОС в 1996 році під назвою Memphis, однак випуск затримався на два роки. На перший погляд нова версія ОС нічим не відрізнялася від Windows 95, особливо якщо для цієї ОС було встановлено пакети обновлень. Однак в Microsoft провели величезні об’єми роботи задля підвищення стабільності роботи нової ОС та підтримки новітніх апаратних засобів. Завдяки цьому Windows 98 багато фахівців і досі вважають найстабільнішою операційною системою виробництва Microsoft [Error: Reference source not found]. В кінці XX століття було випущено іще одну версію – WindowsMilenium, яка, проте, не набула такої популярності як Windows 98. Приблизно в той же час почався масовий перехід користувачів на операційні системи, які спочатку розроблялися переважно для корпоративних користувачів. Останнє відбулося в першу чергу завдяки здешевленню апартного забезпечення, що, в свою чергу, дозволило користувачам використовувати на своїх комп’ютерах більш потужні операційні системи. Першою операційною системою цього класу стала WindowsNT (Windows New Technology). Windows NT з самого початку створювалася як надзвичайно стабільна і надійна система – випадки помилок, крахів та зависань при роботі в Windows NT зустрічались надзвичайно рідко. Відбувається це тому, що NT, як і OS/2, турбується про надійне розділення програм, що працюють під її управлінням. Крім того, NT безумовно забороняє доступ до ресурсів комп’ютера будь-яким програмам, які працюють з апаратними ресурсами „напряму“ в обхід операційної системи. Це дозволяє системі уникнути конфліктів, однак в середовищі NT не працюють програми, розроблені для DOS, та багато з тих, що розроблялися для Windows 95/98. Крім того вимогливість до апаратних ресурсів комп’ютера у NT практично в два рази більша, ніж у Windows 98. У зв’язку з наведеними недоліками Windows NT використовувалася переважно корпоративними користувачами і не набула популярності серед простих користувачів. Проте наступна версія цієї лінійки операційних систем – Windows 2000 стала настільки ж масовою, як і Windows 98. Windows 2000 (яку також називають Win2k, W2k чи Windows NT 5.0) – це операційна система сімейства Windows NT, призначена для роботи на комп’ютерах з 32-бітними процесорами. Перша бета-версія системи була випущена 27 серпня 1997 року. Спочатку система називалася WindowsNT 5.0, оскільки була наступною крупною версією Windows NT після Windows NT 4.0. Проте 27 жовтня 1998 року вона отримала власну назву Windows 2000. Фінальна версія системи була випущена для широкої громадськості 17 лютого 2000 року. Windows 2000 випускалася в чотирьох редакціях [37]: Professional (редакція для робочих станцій), Server, AdvancedServer та DatacentreServer (для застосування на серверах). Найсуттєвішими нововведеннями в Windows 2000 порівняно з попередньою версією були:
Пізніше Windows 2000 була замінена операційними системами Windows XP (на стороні клієнта) та Windows Server 2003 (на стороні сервера). Однак Windows 2000 зберігає свою популярність, особливо в великих компаніях, де оновлення операційних систем на великій кількості комп’ютерів пов’язане з серйозними технічними проблемами та фінансовими затратими. Корпорація Microsoft 30 червня 2005 року припинила основну підтримку операційної системи Windows 2000. Розширена підтримка, яка передбачає тільки обновлення системи безпеки, буде збережена до 30 червня 2010 року [38]. WindowsXP була випущена 25 жовтня 2001 року. Назва XP походить від англійського слова experience (досвід). Ця версія операційної системи справді виявилася „досвідченою“. Її популярність можна хіба що порівняти з популярністю Windows 98. Windows XP випускалася в багатьох редакціях:
|