база тестов на экзамен. Бронхіальна астма тести початкового рівня

• Название: Бронхіальна астма тести початкового рівня
• Дата: 07.07.2022
• Размер: 2.22 Mb.
• Имя файла: база тестов на экзамен.doc
• Тип: Документы; #626593
• страница: 3 из 25

Атопічний дерматит

початковий рівень

1. 
   АД і АР спадковуються за:
   
   1. 
      геномним типом
      
   2. 
      хромосомним типом
      
   3. 
      пов’язаним із Х хромосомою
      
   4. 
      полігенним типом спадкування
      
   5. 
      .не являються спадковою патологією
      

2. 
   Для АД та АР характерні наступні імунні порушення:
   
   1. 
      активація Т-h2, гіпер IgE-емія, еозинофілія
      
   2. 
      активація Т-h1, гіпер IgG емія, нейтрофільоз
      
   3. 
      активація Т-супресорів, гіпер IgAемія, моноцитоз
      
   4. 
      пригноблення Т-h, гіпер IgM емія, нейтрофільоз
      
   5. 
      підвищення g-інтерферону, TNF, моноцитоз
      

3. 
   . Для Т-h2 характерним є насупний цитокіновий профіль
   
   1. 
      IL-4,IL-5,IL-13
      
   2. 
      IL-1,IL-2,IL-10
      
   3. 
      інтерферон -g, TNF-a, IL-6
      
   4. 
      PG E2, IL-3, IL-8
      
   5. 
      серотонін, еозинофільний нейротоксин, брадикінін
      

4. 
   У розвитку АД та АР відіграють роль всі фактори, крім:
   
   1. 
      інфекція
      
   2. 
      підвищене антигенне навантаження
      
   3. 
      патологія СВШ
      
   4. 
      патологія ШКТ
      
   5. 
      стреси
      

5. 
   До триггерів при АД та АР відносяться всі, окрім:
   
   1. 
      емоційний стрес
      
   2. 
      метеоумови
      
   3. 
      подразнювальні речовини ( парфумерія, миючі, фарбники)
      
   4. 
      контакт із хворими на АД та АР
      
   5. 
      погрішності у дієті
      

6. 
   Для АД у віці від 0 до 2 років характерно все, окрім:
   
   1. 
      ерітема, везікули, мокнуття, серозні шкірочки.
      
   2. 
      симетричний висип на обличчі, волосяній частині голови.
      
   3. 
      спонгіоз (внутрішньоклітинний набряк), свербіж.
      
   4. 
      ліхенефікація, екскоріації, стійкий білий дермографізм.
      
   5. 
      ураження складок шкіри перевжно згинальних поверхнів.
      

7. 
   Для АД з 2 до 11-12 років характерно все, окрім:
   
   1. 
      сухість шкіри, лущення, дисхромія.
      
   2. 
      ураження згинальних поверхнів з інфільтрацією шкіри, тильної поверхні долонів.
      
   3. 
      виражений свербіж, екскоріації.
      
   4. 
      мокнуття, серозні шкірочки на обличчі.
      
   5. 
      ліхеніфікації
      

8. 
   До великих критеріїв АД відносяться всі, окрім:
   
   1. 
      . пруриго (свербіж)
      
   2. 
      типова морфологія і локалізація уражень.
      
   3. 
      гострий перебіг.
      
   4. 
      атопія в анамнезі.
      
   5. 
      хронічний рецедивуюий перебіг
      

9. 
   До додаткових критеріїв АД відносяться всі, окрім:
   
   1. 
      червоний демографізм.
      
   2. 
      .фолікулярний гіперкератоз.
      
   3. 
      лущення, ксероз, іхтіоз.
      
   4. 
      гіперлінеарність долонів і ступнів.
      
   5. 
      підвищений рівень загального і специфічного IgE
      

10. 
    Для АД з провідною харчовою алергією характерне все, окрім:
    
    1. 
       св’язок кожного процесу із вживанням певних харчових продуктів.
       
    2. 
       пізня маніфестація (у віці після 5-7 років).
       
    3. 
       позитивні тести з харчовими алергенами
       
    4. 
       виражений ефект від елімінаційної дієти.
       
    5. 
       підвищений рівень специфічного IgE
       

10. 
    Для АД з перважно кліщевою сенсибілізацією характерне все, окрім:
    
    1. 
       загострення спостерігаються протягом всього року.
       
    2. 
       позитивний ефект від елімінаційної дієти.
       
    3. 
       . характерний тяжий, рецедивуючий перебіг.
       
    4. 
       . позитивні шкірні тести з алергенами Dormatophagoides і наявність специфічних IgE.
       
    5. 
       позитивний ефект від частих вологих прибирань, елімінації, збірників пилу
       

10. 
    При грибковій сенсибілізації АД характеризується всім, окрім:
    
    1. 
       загострення шкірного процесу при вживанні кисломолочних та квшених продуктів.
       
    2. 
       . загострення шкірного процесу в сухих помешканнях і весною та влітку
       
    3. 
       загострення при призначенні антибіотиків.
       
    4. 
       ефективні лише елімінаційні заходи.
       
    5. 
       ефект від лікування стероїдами
       

13. По системі SCORAD оцінюються наступні симптоми, окрім:

1. 
   ерітема, набряк.
   
2. 
   папули, мокнуття.
   
3. 
   шкірочки, ліхінефікація.
   
4. 
   іхтіоз, анулярна ерітема.
   
5. 
   поширеність ураження
   

14. Основними напрямками лікуванняя АД є всі, окрім:

1. 
   дієтотерапія і елімінаційні заходи.
   
2. 
   .антигістаміні препарати.
   
3. 
   антидепресанти.
   
4. 
   глюкокортикоситероїди.
   
5. 
   гідратанти, емолієнти
   

15. В гостру фазу запалення використовують все, окрім:

1. 
   .антигістамінні 2 покоління.
   
2. 
   мазьові форми глюкокортикоїдів.
   
3. 
   примочки із настоянки кори дубу, 1% розчин таніну, риванолу, фарбники.
   
4. 
   системные ГКС при отсутствии эффекта.
   
5. 
   місцеві антигістамінні.
   

16. У період хронічної фази запалення використовують все, окрім:

1. 
   антигістамінні 2 покоління.
   
2. 
   мазьові форми ГКС.
   
3. 
   препарати, що містять поліненасичені жирні кислоти.
   
4. 
   системні ГКС.
   
5. 
   мембраностабілізатори
   

17. До антигістамінних 2 покоління відносяться всі, окрім:

1. 
   лоратадін ( кларитин ).
   
2. 
   семпрекс
   
3. 
   Циметидін
   
4. 
   Зіртек
   
5. 
   терфенадин
   

18. Антигістамінные 1 покоління можуть викликати побічні ефекти, окрім:

1. 
   стимуляція апетиту, тремор, тахікардію.
   
2. 
   імпотенцію, затримку сечі, сухість слизових.
   
3. 
   психози, сонливість, зміну інтелекту.
   
4. 
   брадикардію, пригнічення апетиту, астигматизм.
   
5. 
   закрепи, депресію, зміни інтелекту
   

19. При ускладненнях АД бактеріальною інфекцією препаратом вибору являється:

1. 
   . дипросалік.
   
2. 
   елоком.
   
3. 
   тридерм.
   
4. 
   локоїд.
   
5. 
   целестодерм
   

20 Алергеном може бути речовина:

1. 
   Білок з ОММ 5 000
   
2. 
   Білкової природи з ОММ 50 000
   
3. 
   Білок з ОММ 100 000
   
4. 
   Холестерини
   

21. Основну роль в імунних процесах грає:

1. 
   Система кроветворних органів
   
2. 
   Лімфоїдна система
   
3. 
   Ендокринна система
   

22. Де синтезиується Jg E:

1. 
   timus
   
2. 
   Печінка
   
3. 
   Червоний кістковий мозок
   
4. 
   Плазматичні клітки під слизовими оболонками
   

23. При гіперчутливості, уповільненого типу антигени взаємодіють з:

1. 
   JgE
   
2. 
   Jg М
   
3. 
   Т- лімфоцитами (хелпери, супрессори)
   

24.Що сприяє дегрануляції тучних кліток і визвільненню хімічних медіаторов алергичних реакцій.

1. 
   Попадание алергена на шкіру
   
2. 
   Взаємодія JgM і алергена
   
3. 
   Утворення зв'язків між JgE-ant, фіксованим на тучних клітках і специфічним ang.
   

25. Кількість еозинофілів в крові повинно бути, %

1. 
   15
   
2. 
   40
   
3. 
   0
   
4. 
   2-4
   

26. Специфічна гіпосенсібілізація це-

1. 
   Вступ димедрола
   
2. 
   Вступ гістоглобуліну за схемою
   
3. 
   Вступ причинно-значущого алергена за схемою
   

27. Препарати, що перешкоджають звільненню гистамина:

1. 
   Пеніціллін
   
2. 
   Супрастин
   
3. 
   .Еуфіллін
   

28. Облігатними алергенами є всі, окрім

1. 
   Риба
   
2. 
   Яйця
   
3. 
   Апельсин
   
4. 
   Вода
   
5. 
   Коров’яче молоко
   

29. Для атопічного дерматита характерний зуд шкіри:

1. 
   Так
   
2. 
   Ні
   

30. Проявами атопічного дерматита у дітей раннього віку є всі, окрім

1. 
   еритематозні плями на щоках
   
2. 
   Підвищена вологість шкіри
   
3. 
   Корочки, вузликові висипи на шиї, п’ястуках, розгинальних поверхнях, кінцівках.
   

31. Чесотка вражає:

1. 
   Щоки
   
2. 
   Шкіру ладоні, черева, стоп
   
3. 
   Тільки волосисту частину голови
   
4. 
   Тільки розгинальні поверхні кінцівок
   

32. Показанням до призначення антибіотиків при атопичному дерматиті є:

1. 
   Погострення процесу
   
2. 
   Захворювання дитини ГРВІ
   
3. 
   Інфікування атопічного дерматита
   

33. Яку мазь, що містить глюкокортікоїди, ви призначите дитині на шкіру при погострені атопічного дерматита:

1. 
   Гентаміцінову
   
2. 
   Ртутну
   
3. 
   Ланолін
   
4. 
   Фторокорт
   

34. Який препарат бажано призначити для профілактики погострення атопічного дерматиту

1. 
   Кетотифен
   
2. 
   Стрептоміцін
   
3. 
   Дімедрол
   

35. Які вітаміни покращують стан шкіри

1. 
   РР
   
2. 
   D
   
3. 
   A, E
   

36. Який імуноглобулін грає провідну роль в розвитку алергічної реакції:

1. 
   Ig А
   
2. 
   Ig М
   
3. 
   Ig G
   
4. 
   Ig Е
   

37. Що містить у собі поняття “алергічний салют”, окрім:

1. 
   зуд очей;
   
2. 
   м’язові болі;
   
3. 
   ринорея;
   
4. 
   зуд кінчику носу;
   
5. 
   ломота у суглобах.
   

38. Алерготестування проводиться не раніше ніж:

1. 
   через тиждень після загострення;
   
2. 
   через 3 місяця після загострення;
   
3. 
   через I місяць після загострення
   

39. Дитина 5 років знаходиться у відділенні інтенсивної терапії другу добу з приводу синдрому Лайєла. Дайте характеристику клініко-морфологічним проявам цього захворювання:

1. 
   Багатофомна бульозна еритема
   
2. 
   Бульозний епідермальний некроліз
   
3. 
   Папульозна токсикодермія
   
4. 
   Ексфоліативний дерматит
   
5. 
   Гостра фебрильна пухирчатка
   

40. Дитина 7 років знаходиться у відділенні інтенсивної терапії другу добу з приводу синдрому Лайєла. Який стан може спричинити смерть цієї дитини?

1. 
   Водно-електролітні порушення
   
2. 
   Сепсис
   
3. 
   Шлунково-кишечна кровотеча
   
4. 
   Інтоксикація та ниркова недостатність
   
5. 
   Усе вище перераховане
   

41. Після вживання цитрусових к дитини 8 років виникла клініка набряку Квінке. Які з перерахованих препаратів не використовуються для надання допомоги при цьому стані?

1. 
   Діуретики
   
2. 
   Протигітамінні засоби
   
3. 
   Гіпоалергенна дієта
   
4. 
   Кортикотероїди
   
5. 
   Ентеросорбенти
   

42. Дитина 6 років надходить до стаціонару зі скаргами на виникнення приблизно 2 години назад почервоніння та набряку обличчя та тулуба з подальшим прогресуючим формуванням пухирів. Який з препаратів не показаний для надання невідкладної допомоги?

1. 
   Задітен
   
2. 
   Тавегіл
   
3. 
   Супрастін
   
4. 
   Преднізолон
   
5. 
   Дексаметазон
   

43Дівчинка Д, 9лет, знаходиться на лікуванні в стаціонарі з приводу загострення атопичного дерматиту. Під час вступу пред’являла скарги на дуже інтенсивне свербіння області ліктьових і колінних згинів, бічних поверхонь шиї. Об’єктивно: на вказаних ділянках відмічаються екскоріації, вогнища ліхеніфікації і інфільтрації шкіри на гиперемійованому фоні. З анамнезу відомо, що подібні епізоди були і раніше, пов’язані з прийомом в їжу яєць і шоколаду. Загальний IgE – 233 ОД/мл. Визначте найбільш раціональний об’єм терапії, необхідний дитині.

1. 
   дієтотерапія, антигістамінні препарати, фізіолікування в період ремісії
   
2. 
   дієтотерапія, антигістамінні препарати, топічні стероїди, кромони, фізиолікування в період ремісії
   
3. 
   дієтотерапія, антигістамінні препарати, топічні стероїди, системні стероїди, кромони, гепатопротектори
   
4. 
   антигістамінні препарати, системні стероїди, гепатопротектори, фізіолікування в період ремісії
   
5. 
   дієтотерапія, антигістамінні препарати, системні ГКС, фізіолікування в період ремісії
   

Белково-энергетич недостаточность

1. 
   Для гіпотрофії II ступеню характерно зниження маси тіла на:
   
   1. 
      5-10 %;
      
   2. 
      10-20 %;
      
   3. 
      10-15 %;
      
   4. 
      20-30 %.
      
2. 
   Який ступінь внутрішньоутробної гіпотрофії у дитини. яка народилася в строк, масою тіла 2700, довжиною 52 см (масо-ростовий показник 51,8):
   
   1. 
      І ступінь;
      
   2. 
      ІІ ступінь;
      
   3. 
      ІІІ ступінь;
      
   4. 
      Гіпотрофії немає.
      
3. 
   Причини гіпотрофії у дітей раннього віку наступні, крім:
   
   1. 
      Незрілість вищої нервової діяльності;
      
   2. 
      Незрілість адаптаційно – трофічних функцій;
      
   3. 
      Висока активність ферментів травлення;
      
   4. 
      Незрілість нервового апарату кишечнику;
      
   5. 
      Слабкість м’язового шару кишечника.
      
4. 
   Розвиток ендогенної дистрофії зумовлено наступними факторами:
   
   1. 
      Аліментарний;
      
   2. 
      конституційний;
      
   3. 
      Аномалії розвитку;
      
   4. 
      Спадкова патологія обміну речовин.
      
5. 
   При зменшенні маси тіла при нормальній довжині діагностується:
   
   1. 
      Гіпостатура;
      
   2. 
      Гіпотрофія;
      
   3. 
      Ейтрофія;
      
   4. 
      Гіпоплазія.
      
6. 
   При рівномірному зниженні маси та довжини тіла діагностується:
   
   1. 
      Гіпотрофія;
      
   2. 
      Гіпостатура;
      
   3. 
      Гіпоплазія;
      
   4. 
      Ейтрофія.
      
7. 
   Гіпотрофія І ступеня характеризується дефіцитом маси:
   
   1. 
      5-10%;
      
   2. 
      10-20%;
      
   3. 
      менше 5%;
      
   4. 
      20-30%;
      
   5. 
      10-15%.
      
8. 
   В якому віці типово поява блювоти при вродженому пілоростенозі:
   
   1. 
      з перших днів життя;
      
   2. 
      з 2-3 тижня життя;
      
   3. 
      4-5 тижня;
      
   4. 
      після 2 місяців.
      
9. 
   Що не може бути причиною внутрішньоутробної гіпотрофії:
   
   1. 
      хронічні захворювання матері;
      
   2. 
      алкоголізм матері;
      
   3. 
      нераціональне харчування матері;
      
   4. 
      плацентарна недостатність.
      
   5. 
      ожиріння матері.
      
10. 
    Гіпостатура характеризується наступним, крім:
    
    1. 
       Дефіцит маси тіла 15-20%;
       
    2. 
       Рівномірне відставаня маси та довжини тіла;
       
    3. 
       Значне стоншення підшкірно-жирового шару;
       
    4. 
       Гіпотонія мускулатури.
       
11. 
    Медикаментозне лікування І ступеня гіпотрофії враховує наступне, крім:
    
    1. 
       Призначення ферментів;
       
    2. 
       Призначення гормонів;
       
    3. 
       Призначення вітамінів групи В;
       
    4. 
       Призначення вітамінів А, С, РР.
       
12. 
    Гіпотрофія – це:
    
    1. 
       Рівномірне відставання дитини у рості та масі тіла при дещо зниженому стані травлення
       
    2. 
       Хронічний розлад травлення з дефіцитом маси тіла
       
    3. 
       Хронічний розлад травлення з надмірною масою тіла
       
    4. 
       Хронічний розлад травлення з нормальною масою тіла
       
    5. 
       Зниження м’язової маси з “безбілковими набряками та нервово-психічними розладами
       
13. 
    Які з перелічених особливостей дитячого організму не сприяють розвитку гіпотрофії?
    
    1. 
       Напруженість та висока інтенсивність обміну речовин
       
    2. 
       Низька ферментативна активність на всіх рівнях
       
    3. 
       Розміри серця та ємність кровоносної системи
       
    4. 
       Незрілість нервових механізмів регуляції
       
    5. 
       Незрілість ендокринних механізмів регуляції
       
14. 
    Які з причин гіпотрофії не є екзогенними?
    
    1. 
       Аліментарні фактори
       
    2. 
       Інфекційні
       
    3. 
       Токсичні
       
    4. 
       Психогенна анорексія
       
    5. 
       Вроджені вади шлунково-кишкового тракту
       
15. 
    Що з перерахованого не відносять до аліментарних факторів?
    
    1. 
       Кількісний недокорм при гіпогалактії
       
    2. 
       Плаский, втягнений сосок материнської груді
       
    3. 
       Мікрогнатія, коротка вуздечка
       
    4. 
       Якісний недокорм (суміш не відповідає віку)
       
    5. 
       Неякісні, простроковані молочні суміші
       
16. 
    Які з перерахованих причин гіпотрофії не відносять до ендогенних?
    
    1. 
       Первинні синдроми мальабсорбції (непереносимість лактози, сахарози, глюкози; целіакія, муковісцидоз та ін.) та вторинні (алергічна непереносимість білків коров’ячого молока та ін.)
       
    2. 
       Спадкові аномалії обміну речовин (галактоземія, фруктоземія, ксантоматози, хвороби Німана-Піка, Тея-Сакса та ін.)
       
    3. 
       Психогеннна анорексія
       
    4. 
       Ендокринні захворювання (адреногенітальний синдром, гіпотиреоз, гіпофізарний нанізм та ін.)
       
    5. 
       Вроджені імунодефіцитні стани
       
17. 
    Які процеси характерні для першої фази патогенезу гіпотрофії?
    
    1. 
       Розпад резервних вуглеводів
       
    2. 
       Розпад жирів
       
    3. 
       Розпад ендогенного білка
       
    4. 
       Посилений розпад жирів та білків
       
    5. 
       Посилений розпад жирів, білків та вуглеводів
       
18. 
    Які процеси характерні для другої фази патогенезу гіпотрофії?
    
    1. 
       Розпад резервних вуглеводів
       
    2. 
       Розпад жирів
       
    3. 
       Розпад ендогенного білка
       
    4. 
       Посилений розпад жирів та білків
       
    5. 
       Посилений розпад жирів, білків та вуглеводів
       
19. 
    Які процеси характерні для третьої фази патогенезу гіпотрофії?
    
    1. 
       Розпад резервних вуглеводів
       
    2. 
       Розпад жирів
       
    3. 
       Розпад ендогенного білка
       
    4. 
       Посилений розпад жирів та білків
       
    5. 
       Посилений розпад жирів, білків та вуглеводів
       
20. 
    Синдроми характерні для гіпотрофії (білково-енергетичної недостатності), за винятком:
    
    1. 
       Синдром трофічних розладів
       
    2. 
       Синдром травних порушень
       
    3. 
       Сечовий синдром
       
    4. 
       Синдром дисфункції ЦНС
       
    5. 
       Синдром порушення гемопоезу та зниження імунобіологічної реактивності
       
21. 
    Фактори ризику пренатальної гіпотрофії, за винятком
    
    1. 
       Пізній гестоз
       
    2. 
       Недоношеність, багатоплідна вагітність
       
    3. 
       Хвороби матері під час вагітності
       
    4. 
       Асфіксія
       
    5. 
       Муковісцидоз
       
22. 
    Для гіпотрофії першого ступеню характерно зниження маси тіла на:
    
    1. 
       15-20%
       
    2. 
       21-30%
       
    3. 
       11-20%
       
    4. 
       31-35%
       
    5. 
       35-40%
       
23. 
    Для гіпотрофії другого ступеню характерно зниження маси тіла на:
    
    1. 
       15-20%
       
    2. 
       21-30%
       
    3. 
       11-20%
       
    4. 
       31-35%
       
    5. 
       35-40%
       
24. 
    Для гіпотрофії третього ступеню характерно зниження маси тіла на:
    
    1. 
       15-20%
       
    2. 
       21-30%
       
    3. 
       11-20%
       
    4. 
       більше 30%;
       
    5. 
       35-40%
       
25. 
    Якою повинна бути пріоритетність заходів при лікуванні гіпотрофії на початковому етапі лікування?
    
    1. 
       Виявлення причини та її ліквідація чи корекція; дієтотерапія; режим та догляд; лікування супутньої патології; вітаміно- та ферментотерапія
       
    2. 
       Дієтотерапія; виявлення причини та її ліквідація чи корекція; режим та догляд; лікування супутньої патології; вітаміно- та ферментотерапія
       
    3. 
       Режим та догляд; лікування супутньої патології; дієтотерапія; вітаміно- та ферментотерапія; виявлення причини та її ліквідація чи корекція
       
    4. 
       Вітаміно- та ферментотерапія; дієтотерапія; режим та догляд; лікування супутньої патології; виявлення причини та її ліквідація чи корекція
       
    5. 
       Лікування супутньої патології; вітаміно- та ферментотерапія; режим та догляд; виявлення причини та її ліквідація чи корекція; дієтотерапія
       
26. 
    Яких з перерахованих принципів слід дотримуватись при дієтотерапії гіпотрофії?
    
    1. 
       Посилене харчування з підвищенням калорійності, підвищення об’єму харчування, більша кратність прийомів їжі, зміна суміші
       
    2. 
       Використання легкозасвоюваної їжі (“омолодження дієти”), більша кратність прийомів їжі (7-10 разів), ведення щоденника кількості їжі, розрахунок харчування раз у 5-7 днів, копрограма 2 рази на тиждень
       
    3. 
       Переведення на адаптовані суміші, до складу яких входять крупи, введення прикорму за віком, жирові додатки (вершки, масло)
       
    4. 
       Провести корекцію харчування сиром, посилити питний режим
       
    5. 
       Усе вище перераховане
       
27. 
    Яка тривалість періоду виявлення толерантності до їжі при гіпотрофії другого ступеню?
    
    1. 
       10-14 днів
       
    2. 
       3-7 днів
       
    3. 
       1-3 дні
       
    4. 
       15-20 днів
       
    5. 
       21-30 днів
       
28. 
    Яка тривалість періоду виявлення толерантності до їжі при гіпотрофії третього ступеню?
    
    1. 
       10-14 днів
       
    2. 
       3-7 днів
       
    3. 
       1-3 дні
       
    4. 
       15-20 днів
       
    5. 
       21-30 днів
       
29. 
    Яка з перерахованих форм гіпотрофії більш характерна для дітей дошкільного й шкільного віку?
    
    1. 
       ЗВУР
       
    2. 
       Гіпостатура
       
    3. 
       Квашіоркор
       
    4. 
       Маразм аліментарний
       
    5. 
       Дефіцит незамінних жирних кислот
       
30. 
    Для якої форми гіпотрофії характерна тріада Джелліфа (нервово-психічні розлади, набряки, зменшення м’язової маси, відставання у фізичному розвитку)?
    
    1. 
       ЗВУР
       
    2. 
       Гіпостатура
       
    3. 
       Квашіоркор
       
    4. 
       Дефіцит незамінних жирних кислот
       
31. 
    Для якої форми гіпотрофії характерні зміни волосся (посвітління, “симптом прапору”), дерматит, місяцеподібне обличчя, діарея, анемія?
    
    1. 
       ЗВУР
       
    2. 
       Квашіоркор
       
    3. 
       Гіпостатура
       
    4. 
       Маразм
       
    5. 
       Дефіцит незамінних жирних кислот
       
32. 
    Для якої форми гіпотрофії більш характерне рівномірне відставання у рості та масі тіла (найчастіше у другому півріччі або на другому році життя), відповідність кісткового віку маси та довжини тіла, наявність вроджених вад розвитку?
    
    1. 
       ЗВУР
       
    2. 
       Гіпостатура
       
    3. 
       Квашіоркор
       
    4. 
       Маразм
       
    5. 
       Дефіцит незамінних жирних кислот
       
33. 
    При якій формі гіпотрофії розрізняють гіпотрофічний, гіпопластичний та диспластичний варіанти?
    
    1. 
       ЗВУР
       
    2. 
       Гіпостатура
       
    3. 
       Квашіоркор
       
    4. 
       Маразм
       
    5. 
       Дефіцит незамінних жирних кислот
       
34. 
    Яка форма гіпотрофії може виникнути при харчуванні неадаптованими сумішами або при мальабсорбції жирів і супроводжується алопецією, тромбоцитопенією, рецидивуючими інфекціями шкіри та легенів, нечіткістю зору?
    
    1. 
       ЗВУР
       
    2. 
       Гіпостатура
       
    3. 
       Квашіоркор
       
    4. 
       Маразм
       
    5. 
       Дефіцит незамінних жирних кислот
       
35. 
    Характерні особливості випорожнень при гіпотрофії:
    
    1. 
       “Голодні” випорожнення в невеликій кількості, з гнилісним запахом
       
    2. 
       Велика кількість слизу та лейкоцитів у випорожненнях
       
    3. 
       Диспепсичні, зеленого кольору випорожнення
       
    4. 
       Наявність крохмалю, м’язових волокон, нейтрального жиру
       
    5. 
       Усе вище перераховане
       
36. 
    Які захворювання слід запідозрити у дитини при наявності гіпотрофії?
    
    1. 
       Перинатальна енцефалопатія
       
    2. 
       Бронхолегенева дисплазія
       
    3. 
       Вроджені вади серця, ШКТ, імунодефіцитні стани
       
    4. 
       Синдроми мальабсорбції та мальдигестії, аномалії обміну речовин
       
    5. 
       Усе вище перераховане
       
37. 
    Характерні симптоми аліментарного маразму:
    
    1. 
       Дефіцит маси тіла більше 35%
       
    2. 
       Витончення м’язів та підшкірної клітковини, кардіо- та гепатомегалія, периферичні набряки
       
    3. 
       Анамнестичні дані щодо недостатнього харчування, динаміки маси тіла, соціально-економічного положення сім’ї, неврозів або психічних стресів
       
    4. 
       Пелагрозний дерматит, фолікулярний гіперкератоз, ослаблення коренів волосся, стоматит
       
    5. 
       Усе перераховане
       
38. 
    Для якого з перелічених захворювань характерні наступні фази дієти: період визначення толерантності до їжі, перехідний період, період посиленого харчування?
    
    1. 
       Муковісцидоз, бронхолегенева форма
       
    2. 
       Паратрофія
       
    3. 
       Гіпотрофія
       
    4. 
       Неспецифічний виразковий коліт
       
    5. 
       Усі перелічені
       
39. 
    В якому періоді лікування гіпотрофії ставиться завдання нормалізації об’єму циркулюючої крові, підтримки та корекції обміну електролітів, стимуляції синтезу білка?
    
    1. 
       Перші два дні терапії (встановлення толерантності)
       
    2. 
       У перехідному періоді
       
    3. 
       У періоді посиленого харчування
       
    4. 
       На протязі усього лікування
       
    5. 
       В жодному з перерахованих
       
40. 
    Чим характеризується перехідний період дієтотерапії?
    
    1. 
       Підвищенням харчового навантаження білком шляхом додавання білкових сумішей, енпітів, сиру, кефіру
       
    2. 
       Підвищенням харчового навантаження вуглеводами шляхом додавання глюкози, цукрового сиропу, каш
       
    3. 
       Підвищенням харчового навантаження жирами (жировий енпіт, вершки)
       
    4. 
       Контролем копрограми та розрахунком харчових інгредієнтів 1 раз у 3-4 дні
       
    5. 
       Усім вище перерахованим
       
41. 
    Критерієм ефективності дієтичного лікування є:
    
    1. 
       Підвищення емоційного тонусу та нормалізація апетиту
       
    2. 
       Покращення стану шкіри та тургору тканин
       
    3. 
       Щоденне підвищення маси тіла на 25-30 грамів, покращення копрограми
       
    4. 
       Нормалізація індексу Чулицької
       
    5. 
       Усе вище перераховане