Полліанна. Елеонор портер. Полліанна полліанна та її друзі
 Скачать 90.3 Kb.
|
                       ЕЛЕОНОР ПОРТЕР. «ПОЛЛІАННА» ПОЛЛІАННА ТА ЇЇ ДРУЗІ Галина ДЕМ'ЯНЕЦЬ, учитель світової літератури ЗОШ № 309, м. Київ Мета:
обладнання: портрет американської письмен ниці Елеонор Портер, текст повісті «Полліанна», ілюстрації, мультимедійна презентація. Тип уроку: засвоєння нових знань. Любов - це безцінний дар. Це єдина річ, яку ми можемо подарувати, і все ж вона у тебе залишається. Л. Толстой Хід уроку І. Перевірка домашнього завдання. Стислий переказ твору за планом. (План заздалегідь складено вчителем і напи сано на дошці, оскільки твір - об'ємний, близь ко 200 сторінок. Пункти плану можуть бути проілюстровані дитячими малюнками, які діти підготували до уроку.) План переказу твору
П. Повідомлення теми, мети та епіграфа до уроку. Слово вчителя. Сьогодні на уроці ми по говоримо про найважливіше. Чи погоджуєтеся ви зі словами Льва Толстого, які винесено як епіграф до нашого уроку? Запипііть у зошити тему уроку та епіграф до нього. Як ви вважаєте, що нам більше потрібно в житті? Подумайте, що корисного ви можете отримати на уроці, чому навчитися? Асоціативний кущ. - Діти, які асоціації виникають у вас з іменем Полліанна? ВИНАХІДЛИВІСТЬ ОПТИМІЗМ ЛЮБОВ ДОБРО ПОЛЛІАННА УСМІШКА РАДІСТЬ СПРАВЖНІЙ ДРУГ ПІ. Актуалізація опорних знань.
Записати в зошити лише ті ознаки, що харак теризують повість як жанр літератури: віршована форма, великий обсяг, епізод з життя героя, зна чна кількість персонажів, рима, ремарки, історія життя героя, конкретний автор.
Продовжити за поданим початком характерис тику Полліанни: весела, життєрадісна, щирий друг... (Можливі варіанти: смілива, совісна, ві рна, кмітлива, фантазерка, добра, чутлива тощо.) IV. Сприйняття нових знань.
Головна героїня - маленька сирітка з незви чайним ім'ям, яка володіє дивовижним талан том - нести світло і радість усім довкола. Оточуючих дивує щирість і наївність Полліан ни, їі незлопам'ятність, балакучість, відкритість. Її головна зброя проти неласкавого світу - це щире серце і радісний дух. Полліанна дарує радість усім, кого зустрічає: хворій міс Сноу, мовчазному незнайомцеві, бездомному хлопчикові, жвавій, го стрій на язик, але добрій душею служниці Ненсі. Завдяки Полліанні місцевий багатій повертає втрачений сенс життя, бездомний хлопчик зна ходить родину, а тітка Поллі нарешті мириться зі своїм коханим. У повісті «Полліанна» є образ, з яким не одноразово асоціюється маленька героїня книжки. Це - веселка. «Райдужна дівчинка» - так назвав Гї один з персонажів книжки – Джон Пендлтон. 3. Роль Полліанни в житті мешканців міста Белдінгсвіля. - Які зміни в житті героїв твору відбулися з появою Полліанни? (Діти згадують, якими гербі твіст були до зустрі- ш з Пашпанною і якими стали тля аткування з нею.) Висновки. Навчивши всіх своїй грі в радість, Полліанна таким чином знайшла багато друзів як серед однолітків, так і серед дорослих. Вона навчила кожного радіти життю! 4. Бесіда з метою усвідомлення прочитаного. - На вашу думку, чому Полліанна стала улюбленою героїнею багатьох поколінь? - А як ви ставитеся до Полліанни? - Розкажіть про свої враження від її образу. - Поясніть, за що жителі містечка Белдінгсвіля полюбили Полліанну. V. Підбиття підсумків уроку. Вправа з використанням методу «Мікрофон». • «Сьогодні я дізнався(-лася), що...» • «Сьогодні мене вразило, що...» VI. Домашнє завдання. Підготуватися до тематичного оцінювання за повістю «Полліанна». Художні засоби розкриття образу Полліанни Любов Кулешова, вчитель світової літератури Слов'янської гімназії, м. Київ Мета: • розкрити своєрідність художнього світу повісті Елеонор Портер «Полліанна»; проана-лізувати образ" головної героїні; поглибити розуміння почуття радості; • розвивати мовлення учнів, позитивне мислення, читацьку пам'ять, уміння працювати в групах, висловлювати та аргументувати власну точку зору; • виховувати доброзичливість, взаєморозуміння та взаємоповагу. Обладнання: портрет Е. Портер, книжка «Полліанна», ілюстрації до сюжету. Найбільш яскраві спалахи радості у нас зазвичай виникають від несподіваної іскри. Семюель Джонс Хід уроку І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу. Звучить музика Людвіга ван Бетховена «Ода до радості». Учитель пропонує послухати музику і поміркувати, який настрій вона створює і до яких дій спонукає. (На уроці доречно заслухати 3-4 відповіді.) ІІ. Оголошення теми, мети, епіграфа до уроку. Бесіда. - Уважно прочитайте тему уроку і поміркуйте, над чим ми сьогодні будемо працювати? (Над повістю Е. Портер і над образом головної героїні.) - Як ви можете прокоментувати епіграф до нашого уроку? (Улюблена гра Полліанни - гра в радість. А сама вона, як іскорка, могла запалити цю радість у кожній людині.) - Як ви думаєте, що таке радість, і коли людина радіє? ІІІ. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу. 1. Факти з життя і творчості Елеонор Портер. (Презентувати матеріал можуть підготовлені учні.) Народилась Елеонор Портер 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки. З дитинства маленька Еллі понад усе любила співати. Протягом кількох років Елеонор вчилася музиці в Бостоні. Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. їй пророкували славу великої артистки. Елеонор Портер ніколи не мріяла стати всесвітньовідомою письменницею, у травні 1892 року Елеонор вийшла заміж. Її чоловік був під-приємцем і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншого міста. Кілька років подружжя мешкало в Теннессі, потім оселилося у Нью-Йорку. У родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будів¬лі. Елеонор дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку. Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу «Крістіан Гералд» І їх надрукували! Портер стала письменницею, на той час їй було тридцять три роки. Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, що їх охоче друкували різноманітні часописи. Її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався «Перетнути потік». У 1912 році письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім'я Полліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, тож іграшок у дівчинки не було, а щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку - грати в радість. Книжка про дівчинку, яка грала в радість, мала шалений успіх серед читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів. Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з'являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книжка перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Полліанни». Знаменита актриса німого кіно Мepi Пікфорд заплатила Портер астрономічну на ті часи суму за право на екранізацію повісті. До Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Полліанни. Тож у 1915 році вийшла повість «Юність Полліанни», яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла. Нечувана популярність повістей про Полліанну призвела до того, що уже після смерті Портер ще три письменниці (Вірджинія Моффат, Гаррієт Сміт і Елізабет Бортон) по черзі видавали нові книжки, що об'єднувалися образом головної героїні, описуючи її чергові пригоди. Так з'явилася ціла серія - «Радісні книжки Полліанни». Одного разу в якомусь інтерв'ю пані Портер закинули, чи не занадто легковажно вона ставиться до життя, чи не є гра в радість втечею від проблем. На що вона відповіла: «Я ніколи не вважала, що слід заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, як на мене, значно ліпше сприймати невідоме бадьоро і радісно». Померла письменниця 21 травня 1920 року. За неповних двадцять років творчої праці вона встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні з легкістю знаходять своїх прихильників. Проте найвідомішою книжкою Елеонор Портер залишається «Полліанна». Некролог, надрукований у «The New York Times» наступного дня після смерті письменниці, мав короткий, але виразний заголовок: «Померла автор "Полліанни"». 2. Відтворення сюжету повісті за ілюстраціями. (На дошці магнітами в неправильному порядку розміщені ілюстрації. Учні по черзі відповідають і розставляють ілюстрації у правильній послідовності.) На початку літа міс Поллі Гарінгтон отримала листа, в якому повідомлялося, що її племінниця Полліанна залишилася сиротою, оскільки у неї померла мама, сестра міс Поллі, а потім і тато, священик Джон Вітьєр, тож її просили взяти дівчинку на виховання. Міс Поллі вважала своїм обов'язком забрати дівчинку до себе. Вона наказала своїй служниці Ненсі приготувати кімнату на горищі для Полліанни і зустріти дівчинку на станції. Ненсі так і зробила, хоча була дуже невдоволена тим, що дівчинку поселяють у кімнату на горищі, де були лише ліжко, стіл, стілець, голі стіни, підлога і вікна, а не в одній із розкішних кімнат великого будинку. На станції вона побачила Полліанну. Полліанна дуже зраділа зустрічі, думаючи, що це її тітонька, але їхня зустріч відбулася пізніше у великому будинку. Ця зустріч була стриманою, холодною з боку тітки. Полліанні довелося докласти багато зусиль, щоб своєю дитячою безпосередністю «розтопити» холодні стосунки з тіткою. Міс Поллі розповіла Полліанні про її режим дня. Крім усіх обов'язкових справ, Полліанна відвідувала хвору місіс Сноу, носила їй їсти, познайомилася з багатьма мешканцями міста, подружилася з ними і навчила грати в гру «Радість». Так пройшло літо, а восени Полліанна пішла до школи. Одного дня з нею трапилося нещастя: коли дівчинка поспішала зі школи додому, потрапила під колеса автомобіля, який швидко їхав. Полліанна отримала травму ніг і не могла ходити, тому розучилася грати в свою улюблену гру в радість. Тепер, навпаки, жителі міста почали вчити Полліанну грати в радість, розповідаючи про свої досягнення у грі. Дівчинка знову почала радіти, а пізніше і ходити. Під час роботи учні складають план і записують його у зошит. План 1. Лист. 2. Обов'язок. 3. Приїзд Полліанни. 4. Режим дня. 5. Гра в радість. 6. Школярка. 7. Нещастя. 8. Знову радість. 3. Створення асоціативного куща із застосуванням методу «гронування». - Які асоціації у вас виникають зі словом (На дошці учні утворюють асоціативний кущ.) Веснянки Усмішка Доброта Любов ПОЛЛІАННА Розуміння Друг Оптимізм Терпіння Учитель. Характеристика літературного героя здійснюється за таким планом: 1. Портрет. (Портрет - зображення в літературному творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу облич-чя людини, її одягу, взуття тощо.) 2. Родина, походження. 3. Риси характеру. 4. Вчинки, які розісривають вдачу героя. 5. Ставлення героя до інших людей. 6. Ставлення автора до героя. 4. Виконання завдань творчо-пошукового характеру. - Знайдіть у тексті та зачитайте портрет Полліанни. («...Худорлява дівчинка в сукенці в червону клітинку, брилику і з двома грубенькими світ- ло-жовтими косами, що звисали на спині. Миле веснянкувате личко поверталось то ліворуч, то праворуч, видивляючись когось».) - За допомогою яких художніх засобів створено портрет, яка його роль, як він характеризує головну героїню? (Епітети: «худорлява» - говорить про бідність та нелегке життя дівчинки; «миле» - говорить про привабливість, а також у поєднанні зі зменшувально-пестливим словом «личко» - про симпатії авторки до своєї героїні. Перші слова Полліанни, звернені до Пенсі, - «Я така рада, рада вас бачити» - сповнені доброти і надії, дають оптимістичне спрямування всьому твору.) - Відшукайте і зачитайте епізоди, в яких Полліанна говорить про своїх батьків. Як ці роздуми характеризують її? (Дівчинка дуже страждає без батьків, родини, але тішить себе тим, що тато пішов на небо, щоб бути разом із мамою та іншими дітьми. їй дуже самотньо і вона щосили намагається зна-йти для себе розраду, тягнеться до людей, які, на жаль, не завжди до неї привітні.) - Як розкривається характер головної героїні? (Через спілкування з мешканцями міста.) 5. Робота в групах. Дослідити, як Полліанна змінює життя мешканців міста. Представник від кожної групи обирає картку з ім'ям героя твору - мешканця міста. Група знаходить уривок тексту, аналізує. Результати записує до картки у дві колонки: до першої - яким герой був, до другої - які зміни відбули¬ся з ним після зустрічі з Полліанною. Іншим кольором позначити, які риси вдачі Полліанни проявилися в опрацьованому уривку. Результати досліджень. Тітка Поллі Була: строга, холодна, стримана, з почуттям обов'язку, пунктуальна, нещасна, сумна, одинока. Стала: турботливою, доброю, чуйною тіткою, яка дозволяла собі розпускати довге волосся, чепуритися, плакати, грати в гру «Радість» і бути щасливою заміжньою жінкою. Лікар Чилтон Був: завжди привітним, добрим, чуйним, але одиноким і нещасним, бо любив тітоньку Поллі, з якою їх розділяло давнє непорозуміння. Став: завдяки Полліанні лікар зумів порозумітися з коханою жінкою і одружитися, стати щасливим чоловіком. Джон Пендлтон Був: замкнутим, похмурим, мовчазним, одиноким. Став: люблячим, турботливим батьком усиновленого хлопчика Джиммі. Його життя стало яскравим, веселим, повноцінним. Джиммі Був: сумним, зневіреним, бездомним, хотів мати батьків, сім'ю і будинок. Став: завдяки Полліанні у нього з'явились і сім'я, і названий батько, і будинок. Хлопець став щасливим. Місіс Сноу Була: дратівливою, вразливою, сердитою хворою жінкою, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна. Стала: терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволяла відчиняти вікна і пускати сонячне проміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски, прикрашені свіжими трояндами. Хвора почала навіть працювати. Вона в'язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки. Ненсі Була: завжди привітною, турботливою, чуйною, люб'язною, але не любила свого імені. Стала: завдяки Полліанні вона полюбила своє ім'я. Священик Пол Форд Був: засмученим, у розпачі, писав проповіді, розпочинаючи їх словами: «Горе вам...» Став: усвідомив свою місію, роль у житті мешканців міста і починав проповіді так: «Радійте, люди...» У результаті досліджень діти доходять висновків, що Полліанна стала для жителів міста путівником, рятівником, ангелом, який розбудив у них позитивне, навчив бачити хороше абсолютно в усьому, навіть у поганому. Вона навчила їх радіти життю! (Висновки учні записують у зошити.) Учитель. Доповнює образ Полліанни її дивовижна здатність підмічати навколо такі речі, що навіть звичайні явища наповнюються сенсом. Звернімо увагу на висловлювання Полліанни. • «Яка різниця, тепло на вулиці чи холодно, коли у твоїй кімнаті цілий день живе маленька веселка». • «Собаки й кішки чомусь розбираються в людях краще за самих людей». • «Житло стає Домом тільки завдяки жінці чи присутності дитини». • «Вона зовсім не схожа на інших, а коли люди не схожі, це так цікаво». • «Якщо не можеш радіти, радій, як можеш!» - У творі є образ, з яким неодноразово асоціюється маленька дівчинка. Що це за образ? (Веселка.) Герой повісті Джон Педлтон називає Полліанну «веселковою дівчинкою». Не тільки за її вдачу, але й тому, що вона за допомогою кришталевих підвісок влаштовує йому справжню веселку. А в Біблії після всесвітнього потопу веселка стає заповітом, що символізує милість і прощення. 6. Характеристика головного героя. - Дослідити, завдяки яким рисам характеру Гіолліанні вдалося змінити життя людей. Двоє учнів працюють біля дошки: вибирають риси і фіксують їх на магнітній дошці у вигляді промінців сонця від портрету Полліанни. Ці промінці з'єднують головного героя із зображеннями інших героїв твору. Решта учнів підкреслюють риси в завданні індивідуальної картки: жадібність, цікавість, сила волі, стритність, обережність, розсудливість, праце-любність, заздрісність, оптимізм, люб'язність, скромність, щедрість, доброта, егоїзм, чемність, щирість, хитрість, балакучість, терпимість, винахідливість, турботливість, рішучість, відкритість, старанність, байдужість, запальність, енергійність, душевність, простота, правдивість, сміливість, відданість. - Узагальніть, завдяки чому Полліанна змінювала світ навколо себе? (Завдяки позитиву й оптимізму, доброзичливому ставленню до всіх людей, умінню грати в «Радість», тобто бачити тільки хороше.) IV. Рефлексія. Метод «Мікрофон» - Які риси вдачі дають Полліанні велику життєву силу? - Чого ви навчилися у Полліанни? - Чи з'явилось у вас бажання щось змінити у своєму житті? - Хотіли б ви мати такий світогляд, як у Полліанни, чи ні? V. Підбиття підсумків уроку. Учитель. «Гра в радість», яку подарували читачам Е. Портер та її героїня, зігріває душу. Повість учить нас шукати позитив у темних проявах життя, вселяє віру в перемогу добра. Полліанна вчить, що світ можна змi^tити на краще. Починати необхідно з себе. І бачити в людях найкраще, що в них є. VI. Домашнє завдання. Подумати над запитаннями: - Чому ти навчився у Полліанни? - Як змінилося б наше місто або країна чи навіть планета, якби в ньому жила Полліанна або багато Полліанн? Свої роздуми записати. ІДЕЯ РАДОСТІ ЖИТТЯ Й ВІДКРИТТЯ СВІТУ в РОМАНІ Е ПОРТЕР «ПОЛЛІАННА» Лідія МИСЬКО, вчитель світової літератури ЗОШ № 314, м. Київ Мета: • продовжити ознайомлення з романом, розвивати усне мовлення; • активізувати читацьку пам'ять, удосконалювати навички аналізу художнього твору, фор-мувати в учнів уміння робити висновки і висловлювати судження на основі прочитаного; • сприяти усвідомленню значущості в житті людини віри в позитив, виховувати добро-зичливість, розвивати позитивне мислення. Тип уроку: застосування знань, умінь і навичок. Обладнання: портрет Е. Портер, тексти твору. Біблія. Теорія літератури: роман. Випереджальне завдання: «Популярність "Полліанни" у світі, «Полліанна в кіно і театрі». Упродовж вивчення роману доречно переглянути виставу «Полліанна» в Київському театрі юного глядача на Липках (реж. В. Гирич). Ми всі повинні знайти свій смисл життя - великий він чи малий. Окрім того, кожен несе в собі добре світло, треба тільки вміти відкрити свою душу і подарувати це світло людям. Е. Портер Хід уроку I. Мотивація навчальної діяльності. Слово вчителя. Є книжки, які обов'язково треба прочитати в дитинстві. Як сказав відомий поет і актор Володи-мир Висоцький: «Надо нужные книжки в детстве прочесть». А от книжку, за якою ми працюємо з вами декілька уроків, обов'язково треба прочитати не тільки дітям, а й дорослим. Це книжка, пю може змінити не тільки нас самих, а й наше ставлення до навколишнього світу. Роман Е. Портер «Полліанна» обійшов половину земної кулі. Американська письменниця стала відомою завдяки тому, що навчила представників різних країн і національностей «грати в радість», вселила віру у свої сили і спонукала замислитися над тим, як ставитися до самих себе, до труднощів у житті й до людей, які тебе оточують. II. Повідомлення теми і мети уроку. (Учні записують до зошитів тему й епіграф.) 1. Робота з епіграфом до уроку. І це «дивне світло», діти, яке освітило життя маленького містечка, несла в собі героїня пись-менниці - Полліанна. Це світло протягом життя відкриваємо у собі й ми. 2. Словникова робота. Місіонер - проповідник певної релігії чи вчення, який поширює їх у середовищі, де раніше вони були не відомі. Капличка - невелика молитовна будівля або церква без вівтаря. Ярд - британська та американська міра довжини. 1 ярд = 91,44 см. Кабріолет - легкий одновісний кінний візок зі складаним дахом. Антикваріат - це старовинна річ, як правило, виготовлена умілим майстром. Канделябр - декоративна підставка (підсвічник) з розгалуженнями для декількох свічок або ламп. Фарисей - (перенос.) лицемірна людина. III. Робота над темою уроку. Учитель. Діти, нещодавно закінчилися різдвяні свята. Які радісні, щасливі моменти ви запам'ятали? Продовжте асоціативний ряд: День Святого Миколая, Новий рік, ялинка, Різдво, вертеп, колядки, щедрівки, подарунки, вся родина за столом, канікули, зимові розваги тощо. - Які почуття, емоції вас переповнюють у ці дні? (Радість, відкриття чогось нового, відкриття світу.) Основою світогляду Елеонор Портер є християнство, гуманістичні ідеї якого знайшли відо-браження у її творі. Бог є любов. Бог є велика радість для всіх, кому Він відкривається. Як відомо, слово «євангеліє» означає «добра звістка» або «радісна звістка», яку приніс на Землю Ісус Христос. Слово «радуйся» неодноразово вживається в текстах Біблії, про що і йдеться у романі. Думаю, ви знаєте молитву до Богородиці, яка починається зі слів: «Богородице Діво, радуйся. Благодатна Маріє, Господь з тобою...» Письменниця стверджує думку про цінність людського життя і необхідність нагювнення його радістю, добром, любов'ю, світлом Божих заповідей. - Давайте згадаємо, хто започаткував «гру в радість»? (Батько Полліанни, він був місіонером, як і мати.) - Чому він придумав цю гру? (Батьки Полліанни - місіонери, котрі залишили рідну домівку і поїхали на Далекий Захід нести слово Боже. Родина бідувала, іграшок у дівчинки не було, тому, щоб вона не журилася, тато придумав для неї незвичну забавку - «грати в радість», тобто знаходити привід для радощів у різних, навіть скрутних обставинах.) - А батькові як спало на думку придумати цю гру? (Колись Пасторові Віттієру, татові Полліанни, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її та порахував, скільки разів у Святому Письмі Господь закликає до радості. Вийшло понад 800 разів!) - Знайдімо цю цитату у творі. («Якщо Бог 800 разів велів кожному з нас радіти, отже. Він справді хоче, щоб ми раділи» - сказав пастор Віттієр собі і своїм рідним, і відтоді старанно намагався виконувати цю Божу заповідь.) Саме «радісні тексти» Біблії спонукали батька Полліанни придумати «гру в радість», коли його маленькій донечці з місіонерської станції замість ляльки надіслали милиці. Згодом Полліанна стала «радісною звісткою» для всіх, хто її зустрічає. У романі є ще один яскравий образ - призма, яка може змінювати напрям світла і створювати довкола веселкові промені. Образ Полліанни, яка ніколи не втрачає віри і несе радість, теж є своєрідною призмою для інших персонажів. У такий спосіб Е. Портер стверджує необхідність наближення людини до Бога через відповідні зміни в її душі. 1. Застосування методу «гронування». - Діти, які асоціації виникають у вас зі словом «Полліанна»? (На дошці учні утворюють асоціативний кущ.) СОНЦЕ УСМІШКА РАДІСТЬ ЛЮБОВ ПОЛЛІАННА ДОБРО ВИНАХІДЛИВІСТЬ ОПТИМІЗМ СПРАВЖНІЙ ДРУГ Учитель. Діти, на попередніх уроках ми з вами досліджували, які зміни в житті героїв твору відбулися з появою Полліанни? Давайте завершимо це дослідження (бо сьогодні у нас останній урок за твором) і зачитаємо наші спостереження. (Учні зачитують результати досліджень.) 2. Результати учнівських досліджень. Тітка Поллі - строга, холодна, стримана, з почуттям обов'язку, пунктуальна, нещасна, сумна, одинока. Завдяки спілкуванню з Полліанною стала турботливою, доброю, чуйною тіткою, яка дозволяла собі розпускати довге волосся, чепуритися, плакати, грати в гру «Радість» і бути щасливою заміжньою жінкою. Лікар Чилтон - завжди привітний, добрий, чуйний, але одинокий і нещасний, бо любив тітоньку Поллі, з якою їх розділяло давнє непорозуміння. Завдяки Полліанні лікар зумів порозумітися з коханою жінкою й одружитися, стати щасливим чоловіком. Джон Пендлтон - замкнутий, похмурий, мовчазний, одинокий. Став люблячим, турботливим батьком усиновленого хлопчика Джиммі. Його життя стало яскравим, веселим, повноцінним. Джиммі - був сумним, зневіреним, бездомним, хотів мати батьків, сім'ю і будинок. Завдяки Полліанні у нього з'явились і сім'я, і названий батько, і будинок. Хлопець став щасливим. Місіс Сноу - дратівлива, вразлива, сердита хвора жінка, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна. Стала терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволяла відчиняти вікна і пускати сонячне проміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски, прикрашені свіжими трояндами. Хвора навіть почала працювати. Вона в'язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки. Ненсі - завжди привітна, турботлива, чуйна, люб'язна, але не любила свого імені. Завдяки Полліанні вона полюбила своє ім'я. Священик Пол Форд - був засмученим, у розпачі, писав проповіді, розпочинаючи їх словами: «Горе вам...» Усвідомив свою місію, роль у житті мешканців міста і починав проповіді так: «Радійте, люди...» - Який висновок ми запишемо? У результаті досліджень діти доходять висновку, що Полліанна стала для жителів міста путівником, рятівником, ангелом, який розбудив у них позитивне, навчив бачити хороше абсолютно в усьому, навіть у поганому. Вона навчила їх радіти життю! 3. Проблемні питання. - Чи може зміна зовнішності зробити людину щасливою? - А що тоді для цього потрібно? 4. Правила життя Полліанни. Робота в групах. На столі вчителя лежать предмети, що їх представники груп можуть узяти на власний розсуд, але не більше двох. Завдання для груп. Пояснити, кому із героїв твору можна порекомендувати ці засоби як ліки від негараздів? Очікувані результати. • Крем проти ластовиння. (Для Полліанни.) • Троянда. (Любов тітоньки Поллі.) • Стетоскоп (Лікарю Чалтону; лікар—найрадісніша професія,бо повертає людям здоров´я ) • Будинок. (Для Джиммі.) • Скелет. (Джону Пендлтону: краще мати в будинку живого хлопчика, ніж «тримати скелета у шафі.) • Різнобарвні клубочки вовни. (Місіс Сноу.) • Бейджик з написом «Твоє ім'я - найкраще». (Ненсі.) • Біблія із червоною закладкою на проповіді «Радійте всі!» (Священику Полу Форду.) 5. Колективне складання схеми «Удавані негаразди та ліки від них». Ластовиння - у темній кімнаті непомітне, його, за бажанням, завжди можна позбутися. Заняття. Навчання. Щоденні турботи. Результат праці. Радість від того, що ти чогось навчився. Ім'я. Головне не ім'я, а те, хто його власник! Самотність. Шукай причину в собі: гординя, відсутність комунікабельності. ЛЮБИ ЛЮДЕЙ! Узагальнена таблиця. Учням пропонується вписати у порожні віконечка свої поради щодо подолання негараздів. 6. Проблемні питання. - Що, на вашу думку, можна вважати найтяжчим випробуванням у долі людини? (Смерть рідних, каліцтво.) - Що пропонує у таких випадках Полліанна? 7. Робота в зошитах. Смерть рідних. Вірити в те, що вони - на небесах. Живуть доти, доки ти їх пам'ятаєш. Каліцтво. Не працюють ноги - працюй руками. Будь корисним для людей. 8. Гра в Радість Робота в групах. Багато хто з вас говорив, що теж хоче навчитися грати в цю гру. Давайте спробуємо. Пропоную попрацювати в групах: придумати нерадісну ситуацію, озвучити її, а решта груп знайдуть, чому в такій ситуації можна порадіти. 9. Рефлексія. Учитель. Пропоную не менш цікаві завдання за вибором: написати або сенкан, або девіз життя Полліанни, або есе про прочитаний твір (у парі, в групі чи індивідуально). Сенкан Полліанна Мудра і весела. Живе, радіє та допомагає Усім у радість грати. Оптиміст! Девіз: «Жити - життю радіти!», «Радієш ти, радію я - радіє вся наша Земля!», «Придивись, навколо так багато РАДОСТІ! Живи і радій!» Есе: ця книжка - гімн оптимістів. Е. Портер написала її для песимістів, щоб ті подивилися на світ іншими очима, повними радості, почали радіти і творити прекрасне з радістю. (Думка дитини.) - У кого справдився прогноз уроку? - Хто навчився грати в «Радість»? Перегляд фрагмента кінофільму «Полліанна» англійською мовою, 2003 рік, Великобританія, режисер Сара Хардінг, у головній ролі Аманда Бертон. 10. Робота з підручником. Спробуйте знайти цей фрагмент у тексті твору. Порівняйте. Висновок. Усіма мовами слово «радість» звучить піднесено. IV. Підбиття підсумків уроку. Учитель. А зараз, діти, ми послухаємо експрес-інформацію про значення книжки Е. Портер у світі (це було випереджальне завдання для деяких учнів). Учнівські повідомлення. Найвідоміший твір Е. Портер «Полліанна» вийшов друком 1913 року й одразу здобув визнання в Америці. Даючи інтерв'ю журналістам щодо створення своєї книжки, письменниця зазначила: «Люди думають, що Полліанна постійно радісно щебече і що вона радіє абсолютно з усього. Однак я ніколи не поділяла думки про те, що ми мусимо заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Я переконана в тому, іцо ліпше зустрічати невідоме бадьоро і радісно». Примірник роману «Полліанна» Елеонор Портер подарувала своїй бабусі Меріон на знак великої пошани і вдячності за ті поради, які письменниця отримала від неї у дитинстві. Цей примірник тепер дбайливо зберігається в одній із найбільших бібліотек світу - Бібліотеці Конгресу США. Популярність «Полліанни» пояснюється передусім тим, що в той час, коли увесь світ переживав глибоку кризу, американці понад усе прагнули стабільності й опори. Цей твір дав відчуття оптимізму, надійну духовну опору цілій нації, цілому поколінню, яке мужньо боролося із труднощами і не втрачало надії на майбутнє. Американцям сподобалася позиція авторки, котра писала: «Покажіть людині все найкраще, те справжнє, що приховане в душі, і переконай ге, що їй під силу впоратися із будь-чим». У книжці утверджуються такі загальнолюдські цінності, як щастя в родинному колі, допомога ближньому, пошук духовної опори в житті, глибока і дієва віра в Бога, необхідність змінювати довколишній світ на краще. Лише за кілька років письменницької кар'єри Елеонор Портер створила, крім оповідань, чо-тирнадцять романів. Її книжки цікаво читати й обговорювати сім'єю, з друзями і наодинці із собою. Вони дають змогу і поговорити, і помовчати про речі, які є важливими для кожного з нас, - про любов, милосердя, радість житгя, допомогу ближньому, ставлення до світу. Елеонор Портер отримала високе звання Видатної жінки штату Нью-Гемпшир. За людяність1 милосердя, що пропагуються в п творах, шя письменниці включено до «золотого списку» ви-значних жінок світу, який уклала Національна організація жінок. У США та інших країнах створено клуби Полліанни. На її честь американці святкують День Радості (англ. Official Pollyanna Glad Day), літературній героїні Елеонор Портер зведено пам'ятник, де щороку збираються ті, хто має в душі оптимізм і хоче змінити життя на краще. Полліанна стала не менш відомою серед різних поколінь американців, ніж Том Сойєр і Гекльберрі Фінн. Полліанна в кіно і театрі За мотивами роману «Полліанна» знято кілька телесеріалів і кінофільмів. 19 травня 1960 року відбувся показ американського фільму «Полліанна» (реж. Д. Свіфт). Анімаційний серіал «Історія Полліанни, дівчинки любові», що складається з 51 частини, знято японським режисером Кодзо Кусубою у 1986 році. 2003 року вийшов британський фільм «Полліанна» (реж. С. Хардінг). У фільмі добре відтворено дух того часу. Сюжет не завжди точно збігається з романом, але в цілому фільм дуже щирий, добрий, як і художній твір. Театральну постановку цього шедевру дитячої класики здійснено Львівським драматичним театром ім. М. Заньковецької (реж. Б. Ревкевич) і Київським академічним театром юного глядача на Липках (реж. В. Гирич). Переклади роману «Полліанна» українською мовою виконали Б. Гора, В. Наливана. V. Домашнє завдання. 1. Написати твір-мініатюру на одну із запропонованих тем: • «Чого я навчився(-лася) у Полліанни?» • «Як би змінився наш клас, якби до нас прийшла вчитися Полліанна?» 2. Прочитати до уроку позакласного читання твір «Пенні Довгапанчоха» А. Ліндгрен. |