впг. Герпетичний гінгівостотит
 Скачать 24.76 Kb.
|
|
Герпетичний гінгівостотит. Є найчастішим проявом первинного інфікування. Хвороба починається із загальнотоксичних проявів, на фоні яких на гіперемованій слизовій порожнини рота з'являються невеликі прозорі пухирці (від поодиноких до тотального ураження всієї слизової оболонки рота й задньої стінки глотки). Через 1-3 дні на місці пухирців, які лопаються, утворюються численні поверхневі ерозії, які обумовлюють печіння та біль. Гарячка може тривати до 1 тижня, ерозії епітелізуються за 1-2 тижні. У дорослих інфекція, яку спричинює ВПГ-1, зумовлює герпетичний фаринготонзиліт частіше, ніж гінгівостоматит. З'являється гарячка, нездужання, головний біль і дискомфорт у горлі. З'являються пухирці, які швидко лопаються з утворенням виразкових уражень з сіруватим ексудатом на мигдаликах і задній стінці глотки. Поєднання з оролабіальним герпесом відбуваються менше ніж у 10 % хворих. Інфекція, яку спричинює ВПГ-2, що пов'язана з орогенітальним контактом, може зумовлювати такі ж симптоми і відбуватися одночасно з генітальним ураженням. Герпетичний везикульозний дерматит Таке ураження на облямівці губ виникає найчастіше. Перед появою висипу в ділянці облямівки губ з'являється відчуття печіння, напруження, біль та гіперемія. Потім виникають пухирці (одиночні або групові), вміст яких згодом каламутніє. Після розкриття пухирців утворюються поверхневі ерозії, які потім вкриваються кіркою. Іноді пухирці підсихають без розкривання. Рубців й інших дефектів шкіри у місці ураження не залишається. Герпетичне ураження облямівки губ може поєднуватися з ураженням шкіри біля входу до носа, де з'являються подібні пухирці. Ураження інших ділянок шкіри виникає в результаті безпосереднього потрапляння вірусу в пошкоджену шкіру. Так у осіб, які беруть участь у контактних видах спорту (боротьба, бокс, регбі, футбол тощо), іноді розвиваються ураження, які спричинює ВПГ-1, відомі як «герпес гладіаторів», «килимовий герпес», «герпес борців», «віспа сутички» та ін., що проявляються пухирцевим ураженням шкіри на обличчі, вухах чи шиї. Симптоми включають гарячку, головний біль, нерідко поєднуючись з орофарінгеальними ураженнями. Іноді процес при цьому охоплює й очі та повіки. Дисемінована герпетична хвороба Є наслідком вірусемії. Ураження охоплюють різні органи, тому поєднання їх у різних хворих можуть бути індивідуальною особливістю. Герпетична екзема Розвивається у хворих з хронічними захворюваннями шкіри, найчастіше з екземою. На фоні вже ураженої шкіри з'являється герпетичний висип часто з геморагічним вмістом, що поєднується із симптомами загальної інтоксикації та реґіонарним лімфаденітом. Інкубаційний період зазвичай складає 2-7 днів,іноді може подовжуватися до 10 днів. Сезонний підйом захворюваності герпетичної екземи відзначається в другій половині осені, взимку, а також на початку весни.У більшості випадків характерно гострий початок. В деяких випадках гострого періоду передує продромальний період, протягом якого відзначається сонливість, млявість, байдужість дитини. Тривалість продромального періоду може становити 1-3 дні і закінчується різким погіршенням загального стану дитини і підйомом температури тіла до 39-40 С. Дихання і пульс частішають. Так, при тяжкому перебігу герпетичної екземи відзначається виражений токсикоз, що виявляється вираженою задишкою, тахікардією, приглушеністю тонів серця, можуть приєднатися судоми, анорексія та інші неврологічні симптоми. Захворювання може протікати в більш легкій формі, що характеризується підйомом температури тіла до 38С, порівняно задовільним загальним станом пацієнтів без помітних явищ токсикозу. Гарячковий період в середньому триває 6-10 днів і співпадає з періодом висипань. Відзначено, що температурна реакція у хворих герпетичної екземою носить постійний характер з коливаннями протягом доби в межах одного градуса і погано піддається впливу жарознижувальних засобів. Найбільш часта локалізація вогнищ ураження:шкіра обличчя (щоки, лоб, завушні складки, вушні раковини), волосиста частина голови, шия, верхні кінцівки (тильна поверхня кистей, передпліччя), рідше тильна поверхня стоп, тулуб, сідниці. У окремих хворих з раніше важко протікають хронічними дерматозами елементи висипу можуть покривати весь шкірний покрив. У таких випадках висип має генералізоване поширення. Найбільш важливим для діагностики герпетичної екземи є наявність типових висипань на шкірі (на слизових оболонках висипання ефемерні і швидкоперетворюються в ерозії), які і дозволяють своєчасно встановити правильний діагноз. На тлі різкого підвищення температури відзначаються виражений набряк і запальна еритема обличчя дитини. Далі протягом 6-12 годин з'являються, послідовно піддаючись еволюції, папуло-везикули, везикули з серозним, серозно-геморагічним вмістом, пустули. Везикули і пустули при герпетичній екземі мають типовий вигляд: висипання приблизно одного розміру (1-3 мм в діаметрі), куполоподібної форми, з пупкообразное западіння в центрі ізапальним валиком по периферії. Висипання рясні, характерно герпетиформний розташування: більшість елементів згруповані. Також можливо і безладне розташування, нерідко нагадує висипання при вітряної віспи. На обличчі пустули внаслідок їх великої кількостімайже зливаються і утворюють характерні вогнища. По краях вогнищ розсіяні окремі ізольовані типові пустули. В процесі еволюції порожнинні елементи розкриваються, ерозії зливаються між собою, утворюючи величезні ділянки, позбавлені епідермісу, далі елементи підсихають, покриваючись буро-корчневимі геморагічними кірками. Характерними особливостями висипань при герпетичній екземі є: підвищена вразливість шкіри, освіта кровоточивих ерозій, глибоких тріщин і нашарування масивних геморагічних корок. Протягом тижня захворювання можуть з'являтися нові елементи і навколо основного вогнища, і на неураженої шкірі. При не ускладненому перебігу захворювання через 6-10 днів геморагічні кірки відпадають. Іноді на місці висипань залишається поверхнева атрофія ввигляді ледь помітних, округлих, злегка вдавлених рубців розміром 3-5 мм в діаметрі, рідше великі рубці поліциклічної конфігурації. При появі типових для герпетичної екземи везикулобульозний пустульозні висипань клінічна картина попереднього атопічногодерматиту зазвичай слабшає або зникає. У період, коли герпетичні висипання дозволяються і висока температура тіла хворого критично або політично знижується, в осередках знову на перший план виступають клінічні прояви атопічного дерматиту, або іншогошкірного процесу, що передує герпетичній екземі. Одночасно з висипаннями на шкірі нерідко в патологічний процес втягуються слизові оболонки порожнини рота, глотки, - може розвинутися кератокон'юктівіт, а також ураження слизової статевих органів. Герпетичний менінгіт (асептичний) і енцефаліт Діагностують на тлі герпетичної інфекції іншої локалізації. Перебіг сприятливий, нетяжкий, з нерізкими менінгеальним знаками, можливим головним болем, фотофобією. Герпетичний енцефаліт у дорослих спостерігають частіше на фоні шкірно-слизових уражень. Розпочинається гостро, раптово, з високої гарячки. З'являються психоемоційні порушення, іноді судоми, вогнищеві неврологічні симптоми, парези та паралічі. Герпетична хвороба очей Може проявлятися фолікулярним кон'юнктивітом, блефаритом, іритом та іридоциклітом, поверхневим деревоподібним кератитом, кератокон'юнктивітом, переднім увеїтом, іноді — виразкою рогівки. У хворих з імунодефіцитом часто виникає хоріоретиніт. Інші форми герпетичної інфекції: -Герпетичне ураження стравоходу. Герпетичний езофагіт може бути наслідком поширення вірусу з ротоглотки або проникнення вірусу в слизову оболонку по блукаючому нерву (при реактивації інфекції). З'являється біль за грудниною, дисфагія, знижується маса тіла. При ендоскопії виявляють запалення слизової оболонки з утворенням поверхневих ерозій переважно в дистальному відділі стравоходу. -Герпес новонароджених виникає в результаті внутрішньоутробного інфікування переважно ВПГ-2. Перебігає тяжко з поширеними ураженнями шкіри, слизових оболонок порожнини рота, очей і ЦНС. Відбувається й ураження також внутрішніх органів. У більшості випадків герпетична інфекція перебігає генералізовано із залученням до процесу головного мозку. -Генералізована герпетична інфекція може спостерігатися не тільки у немовлят, але й в осіб з вродженими чи набутими імунодефіцитами (хворі на лімфогранулематоз, гематологічні захворювання, новоутворення, які отримують хіміотерапію, глюкокортикостероїди, імунодепресанти, а також ВІЛ-інфіковані). Хворобу характеризує тяжкий перебіг, ураження багатьох органів і систем. Характерні поширені ураження шкіри і слизових оболонок, розвиток герпетичного енцефаліту або менінгоенцефаліту, гепатиту, а іноді й пневмонії. -Герпес у ВІЛ-інфікованих розвивається зазвичай в результаті активації до того латентної герпетичної інфекції, при цьому захворювання швидко набуває генералізованого характеру. Ознаками генералізації є поширення вірусу по слизовій оболонці з порожнини рота на слизову оболонку стравоходу, трахею, бронхи з подальшим розвитком герпетичної пневмонії. Ознакою генералізації є також розвиток хоріоретиніту. Розвивається енцефаліт або менінгоенцефаліт. Ураження шкіри охоплюють різні ділянки шкіри. Герпетичний висип зазвичай не зникає, на місці герпетичних уражень формуються виразки шкіри. Герпетична інфекція у ВІЛ-інфікованих не має тенденції до самостійного виліковування. -Герпетичний гепатит частіше розвивається в осіб з ослабленою імунною системою при гемоконтактній передачі. Підвищується температура тіла, з'являється жовтяниця, підвищується вміст білірубіну та активність АлАТ та АсАТ. Нерідко ознаки гепатиту поєднуються з проявами тромбогеморагічного синдрому. -Герпетичний панаріций, спричинений вірусом простого герпесу. Герпетичний панарицій буває рідко. Уражається частіше один палець у ділянці «подушечки». Виникає біль, відчуття напруження, гіперемія, потім з'являються пухирці. Характерний загальнотоксичний синдром. Аногенітальна герпетична вірусна інфекція Є однією з найбільш поширених форм герпетичної інфекції. Генітальне ураження, яке спричинює вірус простого герпесу 2 типу. Первинне інфікування генітальним герпесом відбувається в період активного статевого життя. Частіше всього на первинний генітальний герпес хворіють люди у віці від 15 до 35 років. У переважній більшості випадків генітального герпесу інфікуючим агентом виступає ВПГ-2, проте у чверті випадків генітальний герпес спричинює ВПГ-1, що пояснюють побутовим та орогенітальним шляхами зараження. Первинний генітальний герпес виникає через 1-10 днів після інфікування та відрізняється від наступних рецидивів тяжчим і тривалішим перебігом. Нові везикули можуть утворитися протягом 2 тижнів від появи перших альтерацій. Ерозії утворюються протягом першого тижня захворювання та зберігаються протягом наступного 2-го тижня клінічної маніфестації, наприкінці якого починають утворюватися кірки. Процес інкрустації завершується відпадінням кірок на 20-25-й день. Клінічний перебіг первинного генітального герпесу дуже часто супроводжується системною симптоматикою, включаючи підвищення температури тіла, гарячку, головний біль, нездужання та біль у м'язах. При розташуванні висипу на слизових оболонках реепітелізація закінчується в середньому до 20-ї доби. Упродовж цього періоду відбувається виділення вірусу з вогнища уражень, при цьому хворі є небезпечним джерелом ВПГ. Герпетичний проктит проявляється болем під час дефекації, тенезмами. Місцево спостерігають гіперемію параректальної ділянки з наявністю везикул та ерозій. Діагностика: В даний час етіологічний діагноз встановлюється при обстеженні пацієнтів з використанням спеціальних молекулярно-біологічних, вірусологічних, серологічних,цитологічних та імунологічних методів і виявленні ВПГ 1 і 2 типу. Матеріалом для цитологічного дослідження служать мазки-відбитки з зіскрібків клітин епітелію в області пошкоджень на шкірі, слизовій оболонці порожнини рота, кон'юнктиви, рогівки, шкіри. •Найбільш доступним для діагностики ВПГ є цитологічне дослідження вмісту герпетичних пухирців (проба Тцанка). При цьому в мазках, приготовлених з рідини і клітин дна бульбашки, виявляють багатоядерні гігантські клітини з внутрішньоядерними включеннями, характерні для герпетичної інфекції. Однак наявність даних клітин характерно не тільки для вірусу простого герпесу, а й для інфекцій, викликаних вірусом varicella-zoster. • Найбільш вірогідним лабораторним методом на сьогоднішній день є вірусологічне культуральне дослідження, тобто виділення та ідентифікація вірусу. Вірусосодержащім матеріалом заражають культуру тканин - (диплоїдні фібробласти, клітини нирок кролика, клітини людського амніону т.д.) У заражених культурах на 2-3 день, а при великій дозі вірусу вже через 8:00 визначається освіту гігантських багатоядерних клітин, округлих клітин та їх конгломератів, в яких виявляються внутрішньоядерні включення. Метод є високоспецифічний, але вкрай трудомістким. • До інформативним методам діагностики герпетичної інфекції відносяться виділення вірусу з різних клітинних культур. Методи грунтуються на виявленні вірусів та вірусних антигенів. Експрес-методи мають високу специфічність, але більш низьку чутливість в порівнянні з методом виділення вірусу в клітинних культурах. Найбільшою чутливістю для виявлення ДНК ВПГ характеризується полімеразна ланцюгова реакція (ПЦ). ПЦ може вважатися найбільш чутливою і швидкою реакцією в лабораторній діагностиці герпесовірусних інфекцій. • Для експрес-діагностики ВПГ ще в 1972 році була запропонована електронна мікроскопія. Препарати для микроскопирования готують з вмісту везикул, які потім контрастують фосфорно-фольфрамовой кислотою, і дивляться в електронному мікроскопі. Для диференціації двох типів ВПГ від інших вірусів сімейства герпес використовують електронну мікроскопію і імунофлюоресцентний методи (прямий і непрямий ІФА). • Серологічні методи виявляють антитіла до ВПГ. Найбільш часто використовують реакцію зв'язування комплементу (СК) і реакцію нейтралізації вірусу. А також ТГА, імунофлюоресцентний, імуноферментний аналіз, імунний блотингу. Ці методи мають лише відносну діагностичну цінність, тому що у дітей до 3-6 місяців життя виявлення антитіл IgG може бути наслідком їх пасивного перенесення через плаценту з организму матері, а у дітей більш старшого віку може свідчити про раніше перенесеному герпесі. Вірогідним є 4-х кратне наростання титру антитіл і поява в сироватці крові IgM до ВПГ. При СК можливі перехресні реакції ВПГ і вірусомvaricella-zoster. |