Глутамінова кислота (аміноглутарова) є однією з найважливіших амінокислот рослинних і тваринних білків
 Скачать 0.57 Mb.
|
|
6. Техніка безпеки та охорона праці Техніка безпеки – система організаційних і технічних засобів і заходів, що сприяють усуненню впливу на працюючих шкідливої виробничої дії факторів, які можуть призвести до травматизму. Високі темпи розвитку мікробіологічної промисловості вимагають усілякої уваги до організації техніки безпеки, створенню безпечних і безаварійних умов праці на підприємствах галузі. Людина, що бере участь у виробничому процесі, потенційно піддається різним видам небезпеки, до яких можуть бути віднесені контакти з хімічними й агресивними рідинами, високі температура й тиск в апаратах і трубопроводах. Тому постійний контроль і суворе дотримання технологічної дисципліни, технологічного регламенту, дотримання при цьому правил і норм техніки безпеки й виробничої санітарії – одна з гарантованих умов безпеки. Підприємства мікробіологічної промисловості – це виробництва хімічного профілю, де в технологічних процесах широко використаються кислоти, луги, різні солі, які виділяють речовини, що є шкідливими. У зв’язку із цим надзвичайно важлива локалізація шкідливих речовин безпосередньо на місці їхнього утворення, шляхом створення й застосування більш сучасного устаткування, максимальної його герметизації, по можливості ліквідації ручної праці, застосування автоматизованих пристроїв з дистанційним керуванням цехів, у повітрі яких можуть бути небезпечні й шкідливі речовини, ефективної й стабільно працюючої системи вентиляції, проведення профілактичних санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на збереження здоров’я працюючих зі шкідливими речовинами При виконанні робіт повинна бути забезпечена безпека для співробітників при виникненні таких небезпечних і шкідливих виробничих чинників:
- електробезпека машин, що застосовуються і обладнання. Попередження небезпечних дій під час підготовки та виконання заміни вузлів апаратури, при реорганізації, новому будівництві та технічному переозброєнні обгрунтовані та встановлені ГОСТ 12.3.038-85. Проведення всіх робіт має відповідати вимогам “ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности“, ГОСТ 121004-91, “ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования”. Особливу небезпеку на підприємствах мікробіологічної промисловості являє повітря заводських приміщень. Це перш за все відноситься до відділень складських приміщень і цехів приготування поживних середовищ (вміст сухих компонентів середовищ), відділення виділення та екстракції (культура продуцента, органічні розчинники), відділенням сушки, фасування та зберігання готової продукції (найдрібніші частинки порошкоподібних препаратів, спори і конідії продуцентів ). Для зменшення запиленості заводських приміщень передбачається герметизація окремих приміщень і обладнання. За відсутності на підприємстві спеціальних пристроїв у місцях запилення і при порушенні нормальної роботи припливно-витяжної вентиляції у всіх приміщеннях вміст органічного пилу підвищується до 80 – 125 мг/м3. Пил в такій концентрації не тільки створює антисанітарні умови роботи, але і значно перевищує норми вибухонебезпеки. У разі неможливості забезпечення герметичності обладнання встановлюють пристрої з індивідуальною аспірацією вузла. Операції, пов’язані з пилевиділенням необхідно ізолювати від інших приміщень, по можливості механізувати й автоматизувати. Нормальні умови для працюючих на підприємствах мікробіологічної промисловості підтримуються за допомогою приточно-витяжної вентиляції, що забезпечує 4 – 8-кратний повітрообмін у вентильованому приміщенні. Повітря, що подається в робочі приміщення, повинно мати наступні характеристики: відносна вологість 60-65%, температура 18-20°С, відсутність пилу. Видаляєме з приміщень повітря, якщо є небезпека його забруднення мікроорганізмами, очищають на масляних і знеплідню вальних фільтрах або на фільтрах типу ФТО-1000 або ФТО-750; якщо можливо просто запилення, його очищають на звичайних масляних фільтрах, циклонах чи рукавних фільтрах. На підприємствах мікробіологічної промисловості повинен здійснюватися постійний контроль за наявністю в повітрі токсичних газів і парів. Гранично допустимі концентрації хімічних речовин в повітрі виробничих приміщенні встановлюються відповідними нормами:
Отже, виробничий процес повинен бути побудований таким чином, щоб виключити утворення побічних продуктів, і зокрема речовин, які можуть зробити процес небезпечним [2]. 7. Охорона навколишнього середовища Питання захисту навколишнього середовища є актуальними для нашої дійсності. Вони особливо важливі стосовно мікробіологічних підприємств [15]. Екологічні проблеми промислової біотехнології визначаються тим, що ця галузь виробництва пов’язана з використанням великих мас технологічної води і повітря. Екологічна небезпека відходів визначається, в першу чергу, присутністю в них живих і вбитих клітин мікроорганізмів. Високий ступінь забруднення оточуючого середовища представляє потенційну небезпеку для здоров’я людини. При проектуванні промислових підприємств, окремих цехів й агрегатів повинні розроблятися й впроваджувати технологічні процеси, що забезпечують максимальну переробку сировини й не виділяють шкідливих відходів у повітря. При неможливості виключення викидів шкідливих речовин в атмосферу повинні створюватись ефективні очисні спорудження, для того щоб вміст цих речовин у зовнішньому середовищі не перевищував встановлених гранично припустимих концентрацій. Як показують аналізи повітряного середовища, у повітря промзони підприємств галузі викидається значна кількість хімічних речовин, а також деяка кількість сухих органічних речовин, у тому числі білковий пил. До числа забруднюючих атмосферу компонентів належать: фурфурол, метанол, окиси азоту, сірчистий ангідрид, пари бензину, деякі органічні кислоти (у невеликій кількості), живі мікроорганізми й білковий пил [16]. Вентиляційні викиди, які містять пари кислот, фурфуролу, метанолу й інших шкідливих речовин, повинні вловлюватись і знешкоджуватись. Вентиляційні викиди, в повітрі яких містяться мікроорганізми, як правило підлягають очищенню у відповідних фільтрах. Виробничі стічні води перед викидом в каналізацію повинні піддаватись первинному очищенню з ціллю нейтралізації кислот і лугів, видалення масел, смол та інших речовин. Забрудненість стічних вод оцінюється зазвичай двома показниками: 1) хімічним поглинанням кисню (ХПК) – кількістю кисню (мг), якої досить для повного хімічного окислення всіх забруднень в 1 л стоку; 2) біологічним поглинанням кисню (БПК) – кількістю кисню (мг), яке споживається мікроорганізмами для окислення органічних речовин в 1 л стоку. В промисловості використовують декілька способів очистки стоків. Спочатку проводять механічне очищення: проціджування крізь сітки, фільтрування, відстоювання, оброблення в циклонах, флотацію. Ступінь очищення після механічної очистки 50-70%. Крім фіксованих джерел викидів на підприємствах можливі так називані безконтрольні, не заплановані викиди, що є результатом щілин в апаратах, ємностях, трубопроводах. Особливо вони характерні для періодичних технологічних процесів, крім того, ці викиди можливі при ручному відборі проб для проведення аналізів, відкритих поверхнях рідин, аваріях [16]. Особливо великого значення на підприємствах мікробіологічної та біотехнологічної галузі надається питанням очищення повітря, яке поступає на аерацію культури, перед його викидом в атмосферу. Повітря, що видаляється, очищається на масляних фільтрах ФТО-1000 або ФТО-750. Якщо повітря просто запилене, то його очищують на звичайних масляних фільтрах, циклонах та рукавних фільтрах. Спуск промислових стічних вод в каналізаційну мережу може проводитися тільки у відповідності до «Санітарних норм проектування» СНіП. Промислові стічні води перед викидом в каналізацію необхідно піддавати первинній очистці з метою вилучення і регенерації цінних продуктів, максимального зниження концентрації органічних і мінеральних солей. Слід проводити вилучення вибухо- і пожежонебезпечних газів, масел, смол, токчисних речовин, що не можуть бути видалені подальшою біологічною очисткою. Біомаса продуценту при глибинному культивуванні, якщо її концентрація в стічних водах не перевищує допустимої норми по мутності і кількості зважених часток, може бути приєднана до промислових каналізаційних стоків після стерилізації [10]. ВИСНОВКИ У курсовій роботі опрацьовано технологію виробництва субстанції – глутамінової кислоти за допомогою продуценту Corynebacterium gtutamicum. 1. Встановлено біохімічні та фізіологічні характеристики продуценту та методи отримання посівного матеріалу: t = 29 °С, рН = 7-7,2, τ = 120 год. 2. Запропоновано та розраховано конструкцію посівного апарату об’ємом 6300 л для накопичення біомаси продуценту. 3. На основі визначених характеристик продуценту та умов біосинтезу продукту розроблено технологічну та апаратурну схему отримання продукту. 4. Наведено характеристику кінцевої продукції та сировини, що використовується на виробництві. 5. Запропоновані способи знешкодження відходів і викидів виробництва. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
|