Гра як засіб розвитку особистості. Гра як засіб розвитку особистості
 Скачать 32.67 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра українознавства та соціальних наук Доповідь з дисципліни «Психологія» студента академічної групи ТЗ-21і Кісова Костянтина Сергійовича на тему «Гра як засіб розвитку особистості » Науковий керівник: ст. викл. Нєвєйкіна Г.І. Одеса – ОДЕКУ 2021 р. «Гра – це величезне світле вікно, через яке у духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості та допитливості». В. А. Сухомлинський. У світі дедалі все більше значення приділяється розвитку соціально-комунікативних якостей особистості людини. Звідси випливають два завдання. Перше завдання: як розвинути різноманітну розвинену особистість? А друге: які умови необхідно створити, щоб людина могла вибудовувати успішні зв'язки в суспільстві? У зв'язку з тим, що первинна соціалізація формується в дитинстві, одним із найважливіших видів діяльності, здатних благополучно вирішити ці завдання, є гра. Інтерес до неї авторів психології традиційний. Проблемами гри займалися: К. Бюллер, А. Валлон, Л. С. Виготський, К. Гросс, А. В. Запорожець, К. Коффка, А. Н. Леонтьєв, Ж. Піаже, С. Л. Рубінштейн, З. Фрейд, В. Штерн, Д. Б. Ельконін та ін. Соціальна значимість можливостей застосування різних видів ігор, їх впливом геть розвиток психічних процесів людини були неодноразово доведені. Показано переваги ігрового спілкування перед навчальним. І це закономірно, оскільки особистість дитини розкривається найбільш органічно саме у грі, тому що в процесі ігрової діяльності діти поводяться спонтанно, знімається напруга. Таким чином, запропоновані завдання вирішуються легше. Завдяки багаторічним спостереженням та дослідженням було доведено, що за правильно організованих ігор вже до 4-5 років дошкільнята показують високий рівень комунікації, зацікавлене ставлення до пізнавальної діяльності. Це підтверджує аксіому у тому, що гра, як провідний вид діяльності дошкільнят, сприяє засвоєнню нових знань і навичок, творчих здібностей, тому що в процесі ігор діти вчаться висловлювати свої думки, розвивають емоційно-чуттєву сферу, засвоюють правила дій. Мета даної роботи - вивчення теоретичних аспектів та основ психологічного впливу ігрової діяльності на розвиток дітей. Психологічні засади гри. Провідні педагоги-психологі розглядали значення та психологічні засади ігрової діяльності. Особливо яскраво це у дошкільному віці. Гра впливає формування довільних психічних процесів: довільної уваги та пам'яті. У ході гри хлопці краще зосереджуються і тому краще запам'ятовують та засвоюють інформацію. Самі ігрові умови налаштовує дитину зосередитися на предметах, що у грі, правилах, якими потрібно діяти. Граючи, дитина не копіює дійсність, а інтегрує різні враження із власним, хай невеликим, життєвим досвідом. Спілкуючись, діти розвивають мову, збагачують словниковий запас, намагаючись висловити думку, вчаться формулювати думки. В ігровій діяльності починає складатися навчальна мотивація. Дошкільник починає вчитися граючи, разом із однолітками пізнає світ, змагаючись, спілкуючись, порівнюючи і комбінуючи методи дій. Визначаючи мету гри, дитина вибудовує ланцюжок послідовних дій. Захоплюючи дитину і змушуючи його підкорятися правилам, які у взятої він ролі, гра сприяє розвитку почуттів і вольової регуляції поведінки. Таким чином, гра формує самостійність, ініціативність, організованість, що так стане в нагоді майбутньому першокласнику, адже граючи, він приймає рішення, структурує наочний чи ігровий матеріал, а у старшому дошкільному віці, сам організує гру. Гра – найважливіший засіб інтелектуального розвитку. Знання, отримані на заняттях та повсякденному житті, знаходять у грі практичне застосування. Відтворюючи в іграх сюжети знайомих літературних творів, діти осягають сенс багатьох явищ, культурні засади життя людей, суспільства. У грі визначається поняття «дружби», формуються моральні якості дитині, адже вона несе відповідальність перед товаришами по грі, вчиться вирішувати спірні питання. Гра як провідна діяльність має особливе значення у розвиток рефлексивного мислення. Рефлексія - це здатність людини аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви та співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями, а також з діями, вчинками, мотивами інших людей. Рефлексія сприяє адекватній поведінці людини у світі людей. Гра веде до розвитку рефлексії, оскільки у грі виникає реальна можливість контролювати те, як виконується дія, що входить у спілкування. Так, граючи в лікарню, дитина плаче і страждає, як пацієнт, і задоволений собою як такий, що добре виконує роль. Подвійна позиція граючого - виконавець і контролер - розвиває здатність співвідносити свою поведінку з поведінкою якогось зразка. У рольової грі з'являються передумови рефлексії як суто людської здатності осмислювати свої власні дії, передбачаючи реакцію інших людей. У зарубіжній психології було запроваджено вікові завдання розвитку. Так у психосоціальному розвитку дошкільника Грейс Крайг виділяє такі вікові завдання: 1) «дитина повинна розуміти, що таке погана і хороша поведінка; 2) уміти справлятися зі своїми почуттями, бажаннями та потребами соціально прийнятними способами; 3) знати, чого очікують від нього його сім'я, громада та все суспільство, в якому він живе; 4) діти починають засвоювати норми, правила та звичаї своєї культури; 5) вони виробляють «Я-концепцію», яка зберігається протягом усього життя». Отже, саме у грі формуються найважливіші новоутворення. Необхідно звертати увагу на творчий характер гри, її сприяння розвитку уяви, мислення, мови дитини. Можна також говорити, що гра є дієвою формою самодопомоги дитини. У ній він може програвати його фантазії, ситуації, переживання, у тому числі труднощі у взаєморозумінні з рідними. А спостерігаючи за грою, можна сказати багато про рівень розвитку дитини в цілому. 2. Що включає поняття «ігрова діяльність»? У культурах різних країн «гра» означає радість, веселість, емоційне піднесення. Так чи інакше, гра, як явище життя, постійно привертає до себе загальну увагу своєю яскравістю, неповторністю та багатопрофільністю. Вона поєднує легкість спілкування та труднощі навчання, тому, є одним із чудових явищ. Так гра стає способом реалізації потреб та запитів дитини в межах її можливостей. Гра будь-якої людини пов'язана з роботою уяви, що виражає потребу в перетворенні навколишньої дійсності. Виявляючись у грі, ця здатність до творчого перетворення дійсності у грі вперше і формується. У цій здатності, відображаючи, перетворювати дійсність, основне значення гри. Отже, ігрова діяльність – вид осмисленої, непродуктивної діяльності, де мотив лежить над результаті, а самому процесі. Гра - провідний вид діяльності (А. Н. Леонтьєва, тобто такою діяльністю, завдяки якій відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини, розвиваються психічні процеси, підготовчий перехід до вищого ступеня розвитку). Класифікація та види ігор. Найбільш відомою класифікацією дитячих ігор у зарубіжній дошкільній педагогіці є класифікація Ф.Фребеля, в основу якої покладено вплив ігор на психічний розвиток дітей (розумовий, сенсорний, фізичний). Автор виокремлює розумові, сенсорні, рухливі ігри . Ф.Фребелем було розроблено для розумових і сенсорних ігор унікальний дидактичний матеріал "Дари Фребеля", який і сьогодні використовується у дошкільних закладах багатьох країн світу. У вітчизняній дошкільній педагогіці склалася класифікація дитячих ігор, що базується на самостійності і творчості дітей у грі. Першим до класифікації дитячих ігор за таким принципом підійшов П.Ф.Лесгафт. Він уважав, що дошкільний вік - це період імітації нових вражень і їх осмислення шляхом розумової подачі. Прагнення дитини в перші 6-7 років життя до відображення і осмислення вражень від довколишнього життя задовольняється в іграх, які за змістом імітаційні (наслідувальні), а за організацією- самостійні, без зайвої регламентації з боку дорослих. У шкільні роки діти охоче грають у спеціально створені ігри, у яких діяльність регламентується за змістом і нормою . Отже, П.Ф.Лесгафт поділив дитячі ігри на дві групи: імітаційні (наслідувальні) і рухливі (ігри з правилами). На сучасному етапі класифікація дитячих ігор була розроблена С.Л.Новосьоловою. У її основі лежить уявлення про те, за чиєю ініціативою виникають ігри (дитини чи дорослого). Автор виокремлює три групи ігор. 1. Ігри, що виникають за ініціативою дітей - самостійні ігри: гра-експеримент; самостійні сюжетні ігри: сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані. 2. Ігри, що виникають за ініціативою дорослих: навчальні ігри: ігри-забави, ігри-розваги, інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановчі. 3. Ігри, витоки яких ідуть від історично складених традицій етносу (народні), що можуть виникнути за ініціативою як дорослих, так і старших дітей: традиційні або народні (історично вони лежать в основі багатьох ігор, що належать до навчальних та ігор на дозвіллі) Класифікація дитячих ігор.
Класифікація українських народних ігор.
При вивченні гри, вчені побачили її багатогранність, тому, що кожен бачить її по-своєму, залежно від того, які функції притаманні цій грі та які завдання вона вирішує. Щодо функцій гри, то можна виділити основні функції ігрової діяльності: Навчальна - сприяє вирішенню конкретних освітніх завдань. 2. Розвиваюча - розвиток та корекція психічних та фізіологічних процесів дитини. Допомагає виявити індивідуальні особливості особистості дитини, скоригувати їх відповідно до культурних цінностей особистості, виховати вольові якості та самостійність 3. Комунікативна - складається у розвитку та задоволенні потреби кожної дитини у спілкуванні, вміння взаємодіяти, будувати дружні стосунки у колективі. Сприяє підвищенню емоційного фону дитини, комфортному проживанню дитинства. 4. Психологічна - складається у розвитку психологічних новоутворень, індивідуальних творчих здібностей кожної дитини та позитивного психологічного клімату у дитячому колективі. 5. Релаксаційна - полягає у відновленні фізичних та психологічних функцій організму дитини, вмінні адекватно реагувати на результати гри. 6. Функція самореалізації - передбачає розвиток вміння кожної дитини висловлювати та захищати свою думку, вирішувати ігрові завдання у нестандартний спосіб, створювати власні ігрові та творчі продукти. 7. Діагностична - дозволяє проводити діагностичну оцінку розвитку особистості дитини в різних видах діяльності. Ігрову діяльність можна класифікувати за декількома напрямками: 1. За видом діяльності: 1.1. Спортивні - організована чи самостійна рухова активність дітей, що характеризується точним та своєчасним виконанням завдань та фізичних вправ, заснованих на різних загально-розвивальних рухах, пов'язана з виконанням правил граючих. 1.2. Розумні/інтелектуальні ігри, в основі яких лежать знання дітей у різних сторонах пізнання навколишнього світу, формування елементарних математичних уявлень із застосуванням гравцями інтелекту та ерудиції. Як правило, у таких іграх від учасників потрібно відповідати на запитання або виконати завдання з різних сфер життя. 1.3. Трудові. Гра, заснована на продуктивній діяльності із застосуванням трудових навичок. 1.4. Соціальні ігри, створені задля соціальної взаємодії учасників, сприяють формуванню комунікативних навичок, вирішенню конфліктних ситуацій, вмінню будувати взаємодію з однолітками. 1.5.Психологічні Послідовність ходів (транзакцій) щодо взаємодії з іншими людьми, в якій явно декларується одна мета взаємодії (соціальна мета, але головною є інша прихована, неусвідомлювана ціль (психологічна мета). 2. За характером педагогічного процесу: 2.1.Навчальні/дидактичні. Один із найважливіших та ефективних засобів навчання дітей дошкільного та шкільного віку, в якому учасники орієнтовані на досягнення ігрової мети, пов'язаної з узагальненням, систематизацією або набуттям нових знань, умінь та навичок. Поряд із навчальною задачею у них явно простежуються завдання комунікативної взаємодії учасників. Дидактична гра – це навчальна гра, вона використовується в навчально-виховному процесі дошкільного закладу для закріплення та уточнення знань дітей про навколишній світ. В ній закладено одночасно два завдання: навчальне (пізнавальне); ігрове (розважальне). Вихователь водночас навчає дітей і грає разом з ними, а діти, граючись, навчаються. Існують різні класифікації дидактичних ігор. А.І.Сорокіна пропонує свою класифікацію дидактичних ігор: гра-подорож, гра-доручення, гра-припущення, гра-загадка, гра-бесіда. За змістом дидактичні ігри діляться на ігри по ознайомленню з оточуючим, розвитку мови, формуванню математичних уявлень, музичні ігри та інших. За рівнем активності дітей та вихователя дидактичні ігри діляться на ігри-заняття та автодидактичні –самостійні ігри без вихователя. За наявності ігрового матеріалу гри діляться на: ігри з предметами та іграшками, настільно-друковані, словесні. Дидактичні ігри з предметами дуже різноманітні за ігровими матеріалами, змістом, організацією проведення. Як дидактичні матеріали використовуються іграшки, реальні предмети (предмети побуту, знаряддя праці, твори декоративно-ужиткового мистецтва та ін), об'єкти природи (овочі, фрукти, шишки, листя, насіння). Ігри з предметами дають можливість вирішувати різні виховно-освітні завдання: розширювати та уточнювати знання дітей, розвивати розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, розрізнення, узагальнення, класифікація), удосконалювати мову (уміння називати предмети, дії з ними, їх якості, призначення) описувати предмети, складати та відгадувати загадки про них; правильно вимовляти звуки мови), виховувати довільність поведінки, пам'яті, уваги. Серед ігор з предметами особливе місце займають сюжетно-дидактичні ігри та ігри-інсценування. Ательє» та ін. Ігри-інсценування допомагають уточнити уявлення про різні побутові ситуації («Лялька Наташа захворіла», «Влаштуємо ляльку кімнату»), про літературні твори («Подорож у країну казок»), про норми поведінки («Що таке добре і що таке погано», «У гостях у ляльки Маші»). У розвиток координації дрібних рухів і зорового контролю над ними організуються ігри з дидактичними іграшками моторного характеру. Для малюків використовуються численні варіанти ігор з прокатуванням кульок по жолобку, з гірки, у ворота, а також ігри з вкладишами, розбірними яйцями, кулями, баштами. Дітям 4-6 років призначені ігри з бірюльками, кеглями, настільним більярдом. Особливо велика роль таких ігор межі початку шкільного навчання. Розвиток координації рухів передпліччя, кисті та особливо пальців рук, чіткий зоровий контроль за цими рухами – важливі передумови для підготовки дитини до оволодіння листом. У таких іграх виховуються обережність, терпіння, наполегливість, кмітливість, розвивається вміння орієнтуватися у просторі. Настільно-друковані ігри різноманітні за змістом, навчальним завданням, оформленням. Вони допомагають уточнювати та розширювати уявлення дітей про навколишній світ, систематизувати знання, розвивати розумові процеси. Серед дидактичних ігор для дошкільнят переважають ігри, в основі яких лежить парність картинок, що підбираються за подібністю. Спочатку дітям пропонують ігри, в яких потрібно підібрати з безлічі картинок пари абсолютно однакових (дві рукавиці, два рум'яні яблука). Далі завдання ускладнюється: картинки треба поєднати за змістом (знайти дві машини, з яких одна легкова, інша вантажна). Нарешті, старшим дошкільникам доцільно пропонувати шукати пари серед предметів, що відрізняються один від одного просторовим розташуванням, формою, особливостями фарбування. У лото дитина повинна до картинки на великій карті підібрати тотожні зображення на маленьких картках. Тематика лото різноманітна: "Зоологічне лото", "Квітнуть квіти", "Ми вважаємо", "Казки" та ін. У доміно принцип парності реалізується через вибір карток при черговості ходу. Тематика доміно охоплює різні області дійсності: "Іграшки", "Геометричні фігури", "Ягоди", "Герої мультфільмів" та ін. В іграх типу "Лабіринт", призначених для дітей старшого дошкільного віку, використовуються ігрове поле, фішки, лічильний кубик. Кожна гра присвячена будь-якій темі, іноді казковій («Айболіт», «Подвиги Персея», «Золотий ключик»). Діти «мандрують» ігровим полем, кидаючи по черзі кубик і пересуваючи свої фішки. Ці ігри розвивають просторову орієнтацію, вміння передбачати результати дій. Поширені настільно-друковані ігри, влаштовані за принципом розрізних картинок, складних кубиків, у яких зображений предмет чи сюжет ділиться кілька частин. Ці ігри сприяють розвитку логічного мислення, зосередженості, уваги. В даний час популярні пазли (від англ. puzzle - гра на витримку), де зображення різного змісту (зображення сценок з мультфільмів, тварин, замків) розділені на безліч частин (від 32 до 250). Словесні ігри відрізняються тим, що процес вирішення навчальної задачі здійснюється в розумовому плані, на основі уявлень і без опори на наочність. Тому словесні ігри проводять здебільшого з дітьми середнього і переважно старшого дошкільного віку. Серед цих ігор багато народних, пов'язаних із потішками, примовками, загадками, перевертнями, частина з яких доступна і малюкам через образність мовного оформлення, побудованого на діалозі, близькості до змісту дитячого досвіду. Крім мовного розвитку, формування слухової уваги з допомогою словесних ігор створюється емоційний настрій, удосконалюються розумові операції, виробляються швидкість реакції, вміння розуміти гумор. Дітям 4-6 років створюються нові види словесних ігор. Цікаві ігри, в яких діти вирішують ігрове завдання (дізнаються пора року та розрізняють його ознаки у грі «Яка пора року?»; називають професії у грі «Ким бути?», визначають ту чи іншу подію у грі «Коли це буває?» і т.п.) при сприйнятті фрагментів з літературних творів, які читає (напам'ять) вихователь чи дитина. Подібні ігри є цінними тим, що вчать слухати поетичний текст, виховують естетичні переживання, розвивають образне мислення. Не менше педагогічне значення мають ігри-загадки, ігри-припущення («Що було б, якби?..»), розроблені А. І. Сорокіною: вони стимулюють уяву, розвивають логічне мислення, допоможуть дитині навчитися складати казки («Шкатулка казок», «Про що вигадаємо?»), розбиратися в реальних і нереальних ситуаціях («Буває - не буває?»). 2.2. Тренувальні. Їх ще називають ігри-тренінги. Форма активного навчання, спрямована на розвиток знань, умінь і навичок, і навіть соціальних установок під час виконання конкретних вправ. 2.3. Контролюючі. Ігрова діяльність, що дозволяє проконтролювати рівень засвоєння дітьми низки умінь і навичок. 2.4. Розвиваючі ігри, у яких відбувається розвиток чи вдосконалення різних навичок. Поняття розвиваючих ігор пов'язане, переважно, з дитячим періодом життя. Діти, які грають у розвиваючі ігри, тренують власні мислення, винахідливість, уяву, креативність. 3. За характером ігрової методики: 3.1. Предметні. Гра дітей з предметами матеріальної та духовної культури або їх замінниками, що підпорядковується культурно-історичним особливостям цих предметів та їх прямому призначенню. 3.2. Сюжетно-рольові. Це вид діяльності дітей, у процесі якої вони в умовних ситуаціях відтворюють ту чи іншу сферу діяльності та спілкування дорослих з метою засвоєння найважливіших соціальних ролей та вироблення навичок формального та неформального спілкування. 3.3. Образні. Гра, в якій дитина приймає на себе образ того чи іншого персонажа і діє відповідно до його характеру. 3.4.Ділові. Ігри-імітації робочого процесу, моделювання, спрощене відтворення реальної виробничої ситуації. 3.5.Ігри-драматизації. Ігри, в яких діти самі зображають героїв літературних творів, найчастіше це можуть бути казки, пісні, віршики. У них дитина створює свій маленький світ і почувається творцем, господарем подій, що відбуваються, він сам керує діями героїв і сам будує їх відносини 4. За структурою: 4.1. Ігри-вправи. Ігри, що мають характер вправ у тій чи іншій сфері діяльності. Як правило, вони мають заданий алгоритм та повторюваність. (Наприклад: спортивні або релаксаційні вправи) 4.2. Ігри-змагання. Ігри змагального характеру, в яких беруть участь групи людей або дві людини, підпорядковані певним правилам та тимчасовим відрізкам. Змагання можуть проводитись у різних видах діяльності (спортивної, інтелектуальної тощо). Ігрова діяльність дітей є складним, багатофункціональним і пізнавальним процесом, а не просто розвагою або веселим проведенням часу. Завдяки іграм у кожної дитини виробляються нові форми реагування і поведінки, вона адаптується до навколишнього світу, а також розвивається, навчається і дорослішає. Через гру дитина розвивається фізично, розумово та емоційно. Через гру він знову творить свій справжній життєвий досвід, який набуває у спілкуванні з дорослим, у спостереженні за його життям, у своїй практичній діяльності. Ігрова діяльність проходить довгий шлях розвитку. Елементи гри з'являються в дитячому віці, потім багатогранно розвиваються в дошкільному віці. «Ненагралася дитина», як правило, погано підготовлена до шкільного навчання. Тому, основне завдання дошкільного дитинства, якомога повніше збагатити ігровий та досвід дитини, для того, щоб перейти на новий щабель розвитку – навчання у школі. Згодом у дитини складаються вищі форми гри, які переходять у оволодіння навчальними знаннями та первинними професійними навичками. З усього вищесказаного, можна стверджувати, що гра – це важлива і невід'ємна частина життя дошкільника, у якій здійснюється становлення особистості, прийняття норм, правил, соціальних ролей суспільства, у якому живе і виховується. Навколишнім дорослим важливо пам'ятати про це, звертати увагу на ігри дітей, допомагати в розвитку ігор, давати матеріал для них. Тому що від того, в які ігри і як грає дитина, залежить подальший розвиток особистості і всього наступного покоління суспільства в цілому. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Артемова Л. В. Вчись граючись. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільників. - К.: Томіріс, 1995. 2. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. 3. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М.: Педагогика, 1978. -304 с. 4.Масару Ібука. Після трьох вже пізно. Електронне джерело. 5.О. В. Перекатьєва, С.М. Підгірна. Ігри, вікторини та конкурси у початковій школі. М:Березень, 2005 6.Збірник Країна Дитинства. Н. Амосов, Л. Нікітіна, Д. Воронцов: М:Знання, 1991 7.Л. Данилова. Енциклопедія розвиваючих ігор. С-Петербург: Олма-Прес, 2003 8. Новосьолова С.Л. Батькам про дитячі ігри та іграшки: Поради психолога. - М., 1992 9.Чого на світі не буває? (за ред. О. М. Дьяченко, Е. Л. Агаєвої. - М., 1991 |