Поліщук Іст соц пед і соц роб. Курс лекцій. Тернопіль тдпу, 2009. 256 c. Поліщук В. А., Янкович О.І

• Название: Курс лекцій. Тернопіль тдпу, 2009. 256 c. Поліщук В. А., Янкович О.І
• Анкор: Поліщук Іст соц пед і соц роб.doc
• Дата: 05.01.2018
• Размер: 0.93 Mb.
• Имя файла: Поліщук Іст соц пед і соц роб.doc
• Тип: Курс лекцій; #13698
• страница: 3 из 38

3. Предмет, завдання, джерела. Принципи побудови курсу.

Історія соціальної педагогіки / соціальної роботи як навчальна дисципліна вивчає ретроспективне становлення та розвиток систем соціального виховання людей усіх вікових груп та соціальної допомоги тим, що потребують, від найдавніших часів і до наших днів.

Предметом історії соціальної педагогіки / соціальної роботи є процес виникнення, становлення і розвитку основних соціально-педагогічних категорій (соціальне виховання, соціальна освіта, соціальна допомога, соціальна робота); соціально-педагогічних систем; концепцій і технологій соціальної роботи, а також унікального досвіду соціально-виховної практики та практики соціальної допомоги.

      Історичні знання соціального виховання, освіти та допомоги базуються на принципах історизму, логічного взаємозв´язку та науковості (об’єктивності).
      Принцип історизму ставить за мету виявити точно час і місце виникнення того чи іншого соціально-педагогічного явища, концепції чи системи. Реалізація принципу історизму призводить до виявлення новацій у соціально-педагогічному досвіді та досвіді підтримки нужденних у минулому і, разом з тим, дозволяє оцінити його з позицій сьогодення.
      Значення принципу логічного взаємозв´язку полягає, насамперед у тому, що процеси соціального виховання та допомоги взаємозв’язані, тому доцільним є встановлення основних принципів їх конвергенції. Соціальне виховання та роботу необхідно розглядати у складній системі суспільного розвитку.
      Принцип об’єктивності передбачає відображення істинності соціально-педагогічного розвитку та еволюції соціальної допомоги.

      Основні завдання курсу
      1. Визначення та вивчення основних етапів виникнення, становлення та еволюції соціальної педагогіки і соціальної роботи від форм благодійництва і елементів соціально-педагогічних досліджень до професійного виду діяльності та окремої галузі знань.
      2. Здійснення періодизації історії соціальної педагогіки та соціальної роботи.
      3. Встановлення шляхів інтеграції соціальної педагогіки та соціальної роботи.
      4. Формування критичного ставлення до соціально-педагогічних надбань минулого. Обґрунтування найраціональніших шляхів подальшого розвитку систем соціального виховання та соціального захисту населення в Україні.
      5. Аналіз розвитку громадської думки. Ідеології стосовно соціальної допомоги і підтримки, що закладені в основу відповідних законодавчих актів кожної епохи.
      6. Виховання любові до професії соціального педагога та працівника. Формування рис, необхідних для майбутньої професії.

      Джерельну базу історії соціальної педагогіки/соціальної роботи становлять: пам’ятки древньої писемності, древні манускрипти, древні рукописи з питань виховання та допомоги тим, що потребують , архівні матеріали, твори видатних діячів, мемуарна література, закони, проекти, звіти, соціально-педагогічний фольклор, кіно- , фоно-, фотоматеріали і т.д.

Література
1. Андреева И.Н. Антология по истории и теории социальной педагогики: Учебн. пособие для студ. высш. учебн. заведений. - М.: Изд. центр “Академия”, 2000. – 176 с.
2. Гуслякова Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы. –М.: Социально-технологический институт, 1997. – 187 с.
3. Горілий А.Г. Історія соціальної роботи в Україні. – Тернопіль: ТАНГ, 2001. – 68 с.
4. История социальной педагогики: Хрестоматия-учебн.: Учебн. пособие /Под ред. Галагузовой М.А. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 544 с.
5. Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. История социальной работы за рубежом и в России /с древности до начала XX в./ - М. Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. – 480 с.
6. Левківський М.В. Історія педагогіки: Навчальний посібник. -Житомир: ЖДПУ, 2001. – 220с.
7. Подласый И.П. Педагогика. В 2-х кн. М.: Владос, 1999.
8. Фирсов М.В. Введение в теоретические основы социальной работы. М: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. – 192 с.


ЛЕКЦІЯ 1. СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ І ДОПОМОГА У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

1. Архаїчний період в історії соціальної роботи

Аналіз викопних решток людиноподібних мавп, що знаходились біля витоків антропогенезу, дають підстави стверджувати, що предки людини існували вже 2-3 млн. років тому назад. Вони являли собою істоту, яка лазила по деревах, проте була здатна до випрямленого положення тіла, з об’ємом мозку 450-500 см3. У ході жорсткої міжвидової боротьби за існування єдиними перевагами предків людини були більший об’єм головного мозку та соціальний (стадний) спосіб життя. Ці індивіди не змогли б вижити, якби в колективах найбільш древніх гомінідів не була розвинута взаємодопомога. Очевидно, потомки людини успадкували її з тваринного світу, де взаємна підтримка широко розповсюджена. Мавпи не складають виключення у цьому відношенні: павіани, наприклад, за певних умов чекають відсталих тварин при пересуванні стада, шимпанзе після полювання легко ділиться м’ясною здобиччю з іншими членами угрупування. Таким чином, вже гоміноїдні предки людини були мирними істотами.
      Отже, виникнення соціальних відносин не можна розглядати, як шори, які накладались суспільством, що народжувалось, на смертельні за своїми наслідками зіткнення між окремими індивідами. Їх функціональна роль полягала в регуляції взаємин між членами колективу в процесі праці.
      Згідно із сучасною періодизацією історії соціальної роботи епоха від найдавніших часів, коли виникли опіка і взаємопідтримка на зорі людства до утворення перших класових держав, де соціальна допомога набула організованих форм, визначена архаїчною; у ній виділяють такі основні види допомоги:
      1) взаємодопомога між племенами;
      2) філантропічна допомога зі сторони вождів і старійшин роду співплеменникам, що знаходились нижче за встановленою у племені ієрархією;
      3) міжособистісна допомога.
      На стадії родового суспільства уявлення про допомогу і взаємодопомогу пов’язані з механізмами реципрокації (взаємний обмін дарами, послугами, допомога у побутовій та господарській сфері) та редистрибуції (передавання частини виробленого громадою надлишкового продукту у розпорядження вождів на різні громадські потреби). Вже на цій стадії проходить оформлення суб’єктів допомоги, ідеології, а також принципів, що регулюють зв’язки обміну і підтримки між суб’єктами родового простору.
      Найважливішою особливістю архаїчного періоду в історії соціальної роботи є відсутність будь-яких письмових джерел , які б дозволяли з абсолютною точністю оцінювати реальний стан взаємної допомоги і благодійності .