Латинська мова
 Скачать 4.37 Mb.
|
Вправи1. Провідміняйте в доконаних часах активного стану і перекладіть: teneo, ui, tentum, ēre invīto, āvi, ātum, āre peto, īvi, ītum, ĕre invenio, veni, ventum, īre. 2. Провідміняйте в доконаних часах пасивного стану і перекладіть: dirĭgo, rexi, rectum, ĕre mereo, ui, ĭtum, ēre libĕro, āvi, ātum, āre venio, veni, ventum, īre. 3. Визначіть часові форми дієслів і перекладіть : egit; constituerāmus; subductus est; donavĕrit; delēti erant; toleravĭmus; liberāti erĭmus. 4. Провідміняйте словосполучення і перекладіть: id genus humānum (n) qui dolor ingens (m) ea pars minor (f) hoc pretium maius (n) 5. Від яких латинських слів походять українські деривати: петиція, директор, лібералізація, конституція, фемінізм. Одинадцяте заняття (Lectio undecĭma) Gútta cavát lapidém non ví, sed saépе cadéndo; Síc homo fít sapiéns non ví, sed saépe legéndo Ovidius Крапля довбе камінь не силою, а частим падінням; Так само людина стає мудрою не силою, а завдяки частому читанню. Дієслівні форми: (Gerundium, gerundīvum, supīnum I et II, participium) Ґерундій (Gerundium) Ґерундій – віддієслівний іменник, що означає процес дії. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфіксів –nd – для дієслів І-ІІ дієвідмін та –end – ІІІ –IV дієвідмін і закінчення –i:
Ґерундій перекладається:
Ґерундій володіє двома ознаками: іменника та дієслова. Іменникові ознаки ґерундія Ґерундій відмінюється за другою відміною середнього роду однини. Він не має називного відмінка. Логічним називним відмінком ґерундія служить infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану). Ґерундій має чотири відмінки: genetīvus, datīvus, accusatīvus, ablatīvus. Відмінювання ґерундія:
Відмінки ґерундія мають обмежене коло значень. Genetīvus ґерундія вживається як genetīvus obiectīvus: a) після іменників: ars, artis, f (мистецтво), causa, ae, f (причина), consensio, ōnis, f (згода), consuetūdо, ĭnis, f (звичка), cupidĭtas, ātis, f (бажання), difficultas, ātis, f (труднощі), facultas, ātis, f (можливість), genus, ĕris, n (вид), libīdo, ĭnis, f (пристрасть), metus, us, m (страх), modus, i, m (спосіб), occasio, ōnis, f (випадок), potestas, ātis, f (сила), ratio, ōnis, f (думка), scientia, ae, f (знання), spes, ei, f (сподівання), studium, ii, n (старання), vis, f (сила), voluntas, ātis, f (воля), auctor, ōris, m (засновник), magister, tri, m (вчитель), dux, ducis, m (ватажок), princes, ĭpis, m, f (володар); б) після прикметників, що керують genetīvus obiectīvus: avĭdus, a, um – жадібний, а, е cupĭdus, a, um – скупий, а, е insuētus, a, um – незвиклий, а, е studiōsus, a, um – старанний, а, е ignārus, a, um – недосвідчений, а, е perītus, a, um – досвідчений, а, е memor, ŏris – який, а, е пам’ятає immĕmor, ŏris – який, а, е не пам’ятає expers, pertis – непричетний, а, е, позбавлений, а, е plenus, a, um – повний, а, е partĭceрs, cĭpis – який бере участь, причетний, а, е inānis, e – порожній, я, є, даремний, а, е inops, ŏpis – безсилий, а, е, немічний, а, е в) із постпозитивними прийменниками causa та gratia – заради, із-за, для, через.
Datīvus вживається: а) для позначення мети після дієслів із значенням „служити”, „давати”, „наділяти”, „посилати” та ін.: sum, fui, esse– бути; do, dedi, datum, āre – давати; tribuo, ui, ūtum, ĕre – наділяти; mitto, misi, missum, ĕre – посилати; relinquo, reliqui, lictum, ĕre – залишати; dono, āvi, ātum, āre – дарувати; б) після прикметників, що керують давальним відмінком: necessarius, a, um – необхідний, а, е utĭlis, e – корисний, а, е nocīvus, a, um – шкідливий, а, е suavis, e – приємний, а, е simĭlis, e – подібний, а, е facĭlis, e – легкий, а, е diffĭcilis, e – важкий, а, е
Accusatīvusґерундія вживається з прийменником ad і виражає мету, призначення: а) Homo adintellegendumetagendum natus est. – Людина народжена для мислення і діяння. б) Nulla aetas ad perdiscendum sera est. – Жоден вік не є пізнім для навчання. Ablatīvus ґерундія має значення знаряддя, способу дії і виступає як ablativus instrumenti або modi (орудний знаряддя або способу). Він вживається без прийменника або з прийменником. Ablativus без прийменника виступає як ablativus instrumenti або modi:
Ablativus ґерундія вживається із прийменниками: a (ab), de, e (ex), in, інколи pro. 1. Qui ingenuis studiis atque artĭbus delectantur, ex discendo voluptātem capiunt. – Ті, які захоплюються благородними науками і мистецтвами, отримують задоволення від навчання. Дієслівні ознаки ґерундія Як дієслово ґерундій керує відмінками (тобто вимагає прямого чи непрямого додатка). Ґерундій вимагає того ж відмінка, що й дієслово, від якого він утворений: E terrae cavernis ferrum elicĭmus, rem adcolendumagros necessariam. – Із надр землі видобуваємо залізо, матеріал, що є необхідним для обробітку землі. Як дієслово визначається прислівником: Saepedubitando ad veritātem pervenīmus. – Часто сумніваючись, приходимо до істини. Ґерундій не має часів і пасивного стану, значення його – активне. Орудний способу дії (Ablatīvus modi) Ablatīvus modi – це аблатив іменника з прийменником cum або без прийменника. Означає спосіб, яким виконується дія. Відповідає на питання як?, яким способом?, яким чином? Може вживатися в адвербіальних виразах: consilio – з наміром, ratiōne, arte – методично, vi – силоміць, iure – справедливо, merīto – заслужено, casu – випадково. Перекладається орудним відмінком із прийменником „з”, „із” чи прислівниково.
Орудний знаряддя (Ablatīvus instrumenti) Ablatīvus instrumenti означає знаряддя або засіб, за допомогою якого що-небудь робиться. Якщо знаряддям служить особа, тоді вживається accusatīvus із прийменником per . До ablatīvus instru-menti належать назви осіб, які розглядаються як інструмент чи знаряддя. Перекладається орудним відмінком і відповідає на питання ким? чим?:
Ґерундив (Gerundīvum) Gerundīvum або participium futūri passīvi (дієприкметник майбутнього часу пасивного стану) – це віддієслівний прикметник, що має значення повинності, необхідності у пасивному стані. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфікса –nd для дієслів І-ІІ дієвідмін та -end ІІІ-ІV дієвідмін і родових закінчень І-ІІ відміни –us (m), –a (f), –um (n): I lauda-nd-us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід хвалити II doce-nd- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід навчати III leg-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід читати IV audi-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід слухати Ґерундив відмінюється за І-ІІ відмінами і виконує в реченні дві функції:
Предикативна функція Описова дієвідміна пасивного стану (Coniugatio periphrastĭca passīva) Ґерундив у предикативній функції виступає частиною складено-го присудка та виражає повинність, необхідність. Він виступає як прикладка до додатка після таких дієслів: do – даю, trado – передаю, habeo – маю, relinquo – залишаю, curo – турбуюсь, suscipio – беру на себе. У такій функції ґерундив перекладається інфінітивом або віддієслівним іменником із прийменниками на, для:
Ґерундив поєднується з формами дієслова sum, fui, esse в усіх часах і способах та утворює описову дієвідміну пасивного стану (сoniugatio periphrastĭca passīva): Praesens: laudandus, a, umsum – я повинен бути хваленим Imperfectum: laudandus, a, umeram– я повинен був бути похва-леним Perfectum: laudandus, a, umfui – я повинен був бути похваленим Plusquamperfectum: laudandus, a, umfuĕram – я повинен був бу-ти похваленим Futurum I: laudandus, a, umero – я повинен буду бути похвале-ним Futurum II: laudandus, a, umfuĕro – я повинен буду бути похва-леним Coniugatio periphrastĭca passīva виражає повинність, необхідність і перекладається словами „слід”, „треба”, „необхідно” плюс інфінітив основного дієслова:
При сoniugatio periphrastĭca passīva іноді вказується діюча осо-ба, яка передається давальним відмінком – datīvus auctōris (даваль-ний відмінок діючої особи). Datīvus auctōris перекладається назив-ним відмінком:
Безособова описова дієвідміна пасивного стану складається із ґе-рундива середнього роду однини і дієслова sum, fui, esse в будь-яко-му часі, узгодженого в особі і числі:
Атрибутивна функція ґерундива Ґерундив як означення узгоджується з іменниками в роді, числі та відмінку і, як правило, не виражає повинності, необхідності. Він перекладається віддієслівним іменником із прийменником „для” або без нього чи неозначеною формою дієслова. Відмінки ґерундива виконують ті ж самі синтаксичні функції, що й ґерундія:
Від латинського ґерундива утворена низка українських слів: легенда, референдум, меморандум, пропаганда та ін. Заміна ґерундія на ґерундив Ґерундив в атрибутивній функції є еквівалентом ґерундія з прямим додатком: Consilium urbem capiendi. – План захоплення міста. При заміні ґерундія на ґерундив прямий додаток ґерундійної конструкції ставиться у відмінку ґерундія, а сам ґерундій заміню-ється ґерундивом та узгоджується з додатком в роді, числі та відмін-ку:
Супін (Supīnum) Супін (віддієслівний іменник) має два відмінки: accusatīvus на –um – супін І, ablatīvus на –u – супін ІI. Супін як віддієслівний імен-ник має ознаки іменника та дієслова. Як іменник має відмінки, як дієслово – стан (супін І – активний, супін ІІ – пасивний), керує від-мінками і визначається прислівником. Супін І вживається після дієслів „руху” для позначення мети: eo, ii, itum, ire – йти, venio, veni, ntum, īre – приходити, proficiscor, profectus sum, proficisci – відправлятись, mitto, misi, missum, ĕre – посилати. Супін І перекладається інфінітивом зі сполучником „щоб” або без нього чи віддієслівним іменником із прийменником „для”:
Супін ІІ вживається після прикметників для позначення „обмеження”: iucundus, a, um – приємний, facĭlis, e – легкий, а, е; di-fficĭlis, e – важкий, а, е; optĭmus, a, um – найкращий, а, е; incredi-bĭlis, e – неймовірний, а, е; turpis, e – ганебний, а, е та ін. Він вживається після зворотів: fas est – можливо, nefas est – не-можливо. Оскільки, супін ІІ має пасивне значення, то він утворюється тільки від перехідних дієслів і перекладається інфінітивом або від-дієслівним іменником із прийменником „для”.
Дієприкметник майбутнього часу активного стану (Participium futūri actīvi) Описова дієвідміна активного стану (Coniugatio periphrastĭca actīva) Participium futūri actīvi утворюється додаванням до основи супіна суфікса –ūr і родових закінчень І-ІІ відміни –us (m), -a (f), -um (n): I laudat-ūr-us, a, um – той, та, те, що має намір хвалити II doct-ūr- us, a, um – той, та, те, що має намір навчати III lect-ūr- us, a, um – той, та, те, що має намір читати IV audit-ūr- us, a, um – той, та, те, що має намір слухати Participium futūri actīvi відмінюється за І-ІІ відмінами. З дієсло-вом sum, fui, esse – „бути” в усіх часах і способах утворює описову дієвідміну активного стану (сoniugatio periphrastĭca actīva), яка ви-ражає намір, готовність що-небудь здійснити. Praesens: laudatūrus, a, um sum – я маю намір хвалити Imperfectum: laudatūrus, a, um eram – я мав намір хвалити Perfectum: laudatūrus, a, um fui – я мав намір хвалити Plusquamperfectum: laudatūrus, a, um fuĕram – я мав намір хвалити Futurum I: laudatūrus, a, um ero – я буду мати намір хвалити Futurum II: laudatūrus, a, um fuĕro – я буду мати намір хвалити
Тексти
I. De Archimēdis morte Marcellus, Romanōrum consul, ad Syracūsas, urbem Siciliae nobilissĭmam, oppugnandas missus est. Marcellus urbem cito occupatūrus erat, sed obsidio diuturna fuit. Ea tempestāte Syracūsis Archimēdes fuit. Mathematĭcus egregius opĕra Romanōrum multis machĭnis urbis defendendae causa inventis disturbāvit. Syracūsae a Marcello captae erant. Consul Romānus prudentiā Archimēdis delectātus capĭti illīus pepercit. Archimēdes discendi causa in pulvĕre quasdam formas describēbat. Archimēdes de pericŭlo patriae nescīvit. Miles quidam in domum Archimēdis praedandi causa irrupĕrat. Cupidĭtas luxuriae investigandae in milĭtem invasĕrat. Archimēdes milĭti respondit: “Noli turbāre circŭlos meos!”. Ităque a milĭte obtruncātus est. II. De bello cum Belgis gesto Anno quinquagesĭmo septĭmo ante aeram nostram Caesări bellum cum Belgis gerendum erat. Belgae fortissĭmi omnium hostium fuērunt. Belgae subĭto omnĭbus copiis ex silvis procurrērunt impetumque in equĭtes Romānos fecērunt. Caesări omnia uno tempŏre erant agenda: vexillum proponendum, ab opĕre revocandi milĭtes, qui paulo longius aggĕris petendi causa processĕrant, arcessendi, acies instruenda, milĭtes monendi, signum tuba dandum. Milĭtes Romāni propter propinquitātem et celeritātem hostium non iam Caesăris imperium exspectant, sed per se – incredibĭle dictum est – omnia administrābant. Caesar ad milĭtes monendos decurrit et ad legiōnem decĭmam devēnit. Militĭbus signum proelii committendi dedit. Anĭmus milĭtum ad pugnandum parātus erat. Tempus ad galeas induendas defuit. Diu proelium anceps erat. Postrēmo Caesar ipse in primam aciem processit. Cuīus adventu hostium impĕtus tardātus est. Hostes legātos ad Caesărem pacem petītum misērunt. ІІІ. De Marco Antonio M. Antonius, quasi imperātor copias suas collŏcans, omnia verba ponēbat in maxĭme opportūnis suae oratiōnis partĭbus. Gestĭbus non verbōrum exprimendōrum, sed sententiārum illuminandārum causa utebātur. Etsi vox eīus subrauca natūra, etiam hoc vitium in bonum ille convertēbat. Habēbat enim flebĭle quiddam optumque et ad fidem faciendam et ad misericordiam movendam. Oratōri animōrum flectendōrum cupīdo necesse est, ut Demosthĕnes ait, in dicendo plurimi aestimāre. Antonius aut sedandis anĭmis aut excitandis incredibĭlem vim habēbat. In interpretando, in definiendo, in explicanda aequitāte nemo erat melior, quam Antonius.
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 1. Ave, Caesar, moritūri te salūtant! – Тішся, Цезарю, ті що приречені на смерть тебе вітають! У Гая Светонія Транквілла (69-141) у творі „Життя дванадцяти Цезарів” читаємо: „Такими словами повинні були вітати імператора Клавдія раби-гладіатори, які направлялись на морський бій, влаштований з приводу закінчення спорудження каналу для спуску води з фуцинського озера в річку Ліріс”. Цей вислів римляни запозичили в етрусків, в яких існував звичай: на могилі знатної людини примушувати битися на смерть полонених воїнів або рабів, бо це було частиною тризни. Спочатку і римляни влаштовували гладіаторські бої лише на поминках, та пізніше ними відзначалися й радісні події: військові перемоги, завершення побудови храму, дні народження імператора. Виходячи на арену цирку перед боєм, гладіатори повинні були вітати імператора вигуком: „Ave, Caesar, moritūri te salūtant!” 2. Quod erat demonstrandum (скорочено Q.e.d.) – Що треба бу-ло довести. Традиційна формула, що завершує математичне доведе-ння. 3. Ars amandi – „Мистецтво кохання” – назва твору римського поета Овідія (43 р. до н.е. – 18 р. н.е.) 4. E duōbus malis minĭmum eligendum est. – Із двох лих слід виби-рати найменше. 5. Aequo anĭmo audienda sunt imperitōrum convicia. – Слід спо-кійно вислуховувати лайки недосвідчених. Сенека „Листи” LXXVI, 4. 6. Aliis inserviendo consūmоr. – Слугуючи іншим, виснажуюсь сам. Напис під свічкою як символ самопожертвування, який міс-титься у збірці символів і емблем 16 ст. 7. Patriae in serviendo consūmоr. – Я виснажуюсь від служіння батьківщині. (Бісмарк) 8. Memento moriendum esse. – Пам’ятай, що треба вмирати. Формула вітання, якою обмінювались при зустрічі монахи ордену траппістів, заснованого 1664 року. 9. Argumenta non numeranda, sed ponderanda sunt. – Докази треба не рахувати, а зважувати. Положення формальної логіки. 10. Verbis ut nummis utendum est. – Словами треба користуватися як грошима (економно). 11. Serum est cavendi tempus in mediis malis. – Пізнім є час для застереження у розпалі нещастя. 12. Silendo nemo peccat. – Мовчки ніхто не грішить. 13. Equi donāti dentes non sunt inspiciendi. – Дарованому коневі в зуби не треба дивитися. 14. Cum his versāre, qui te meliōrem factūri sunt. – Будь з тими, які мають намір зробити тебе кращим. 15. Commūne pericŭlum concordia propulsandum est. – Спільну небезпеку слід відбивати згодою. 16. Nihil facĭle scitu est. – Ніщо не є легким для знань. 17. Difficĭle dictu est. – Важко сказати. |
