лекції. Лекція 12 Етапи становлення, зміст та структура психологічної служби План
 Скачать 62.94 Kb.
|
|
Виконала: студентка І V курсу Групи: СПб-1-11-4.0д Москалюк Ольга ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І Теоретичні засади організації психологічної служби в системі освіти ЛЕКЦІЯ 1-2 Етапи становлення, зміст та структура психологічної служби План: 1. Етапи становлення національної психологічної служби. 2. Вимоги до організації психологічної служби. 3. Сутність поняття «психологічна служба». 4. Мета та завдання психологічної служби. 5. Сфери діяльності та спеціалісти психологічної служби. 6. Нормативно – правова база психологічної служби. 1 Становлення психологічної науки можна умовно розділити на 4 етапи: 1 етап – психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дане більш 2-х тисяч років назад. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини. 2 етап – психологія як наука про свідомість. Виникає в 17 столітті у зв'язку з розвитком природних наук. Здатність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю. 3 етап – психологія як наука про поведінку. Виникає в кінці 19 – початку 20 століть. Завдання психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна побачити – поведінка, вчинки, реакції людини. 4 етап – психологія як наука, що вивчає закономірності, прояви і механізми психіки. З якнайдавніших часів потреби суспільного життя примушували людину враховувати особливості психічного складу людей. Перші психологічні уявлення позначилися на стародавньому світі у зв'язку із спробами мислителів того часу дав відповідь на питання: що таке душа? При цьому виділилися, різні підходи до вивчення суті душі – матеріалістичний і ідеалістичний. Прихильник першого підходу Демокріт (близько 460-370 до н.е.) стверджував, що душа складається з рухомих атомів, які приводять тіло в рух. Із смертю тіла гине і душа. Платон (428-348 до н.е.), навпаки, стверджував, що душа безсмертна. Мета душі – пізнання ідей, які існують вічно і самі по собі, утворюючи особливий мир, що протистоїть миру матерії. Ідеї античних філософів були систематизовані і розвинені Арістотелем (384-322 до н.е.) в трактаті «Про душу». Цей трактат був першою власне психологічною працею, у зв'язку з чим Арістотеля часто називають засновником психології. У його уявленні душа – безтілесна суть живого тіла, за допомогою якої людина відчуває і мислить. В середні віки в результаті посилення позицій релігії душу розглядається в основному як божественний, надприродний початок, керівний людиною в його пошуках вищого сенсу життя. В той же час накопичується знання про анатомо-фізіологічні особливості організму людини як одній з основ психіки. У зв'язку з цим особливо слід зазначити діяльність арабських учених Ібн-сини (Авіценни, 980-1037), Ібн-рушди (Аверроеса, 1126-1198), а також видатного діяча епохи Відродження Леонардо да Вінчі (1452-1519). Другий етап в становленні психології пов'язують з розвитком природних наук в XVII столітті, коли ведучі учені того часу намагалися сформувати нові уявлення про світ і людину, розглядаючи психологію як науку про свідомість. Так, французький учений Р. Декарт (1596-1650) в своїх працях зробив спробу розкрити механізми поведінки людини, використовуючи як аналог закони механіки і ввівши нове поняття – рефлекс. Б.Спіноза (1632-1677) і Г.Лейбніц (1646-1716), які розробляли питання про співвідношення фізіологічного і психічного, а також Дж.Локк (1632-1704), який ввів в психологію поняття асоціації (від латів. associatio – з'єднання, зв'язка) – зв'язку між явищами, при якому виникнення одне з них викликає поява іншого. Саме це поняття було покладене в основу виниклої в XVIII столітті асоціативної психології (Д. Гартлі, 1705-1757), в рамках якої затверджувалося, що нервова система підкоряється фізичним законам і, отже, явища свідомості утворюються шляхом асоціації (механічної зв'язки) простіших елементів. У цей же період Г. Коніський (1717-1795) указував на активний характер відображення психікою об'єктивної реальності. Г. С. Ськоворода (1722-1794) необхідною умовою пізнання дійсності вважав самопізнання людиною себе, своїй суті. Початком третього етапу – становлення психології як самостійної експериментальної науки – можна рахувати 60–70-і роки XIX століття, коли в психологію прийшов експеримент. Розвиток експериментальної психології пов'язують перш за все з німецьким ученим В.Вундтом (3832-1920), що відкрив в 1879 році першу в світі психологічну лабораторію. На основі накопичених експериментальних даних, робіт І.М.Сеченова (1829-1905), І.П.Павлова (1849-1936), З. Фрейда (1856-1939) і багатьох інших видатних учених був зроблений вивід про неможливість обмеження предмету психології однією свідомістю, використання асоціацій як універсальна категорія, що пояснює всю психічну діяльність. Це привело до виникнення в XX в. декількох нових напрямів психології, кожне з яких по-своєму визначало, що ж повинна вивчати ця наука: поведінка, несвідома і ін. 2 Поряд із змістовним і технологічним компонентами в роботі практичного психолога виділяються організаційні параметри (характеристики). Їх можна визначити як правила (норми) організації умов професійної психологічної діяльності. Дані правила в рівній мірі прийняті як при первинному формуванні психологічної служби, так і в поточному її функціонуванні. Вони пов'язані з поняттям «професійна компетентність» і багато в чому визначають успішність і результативність безпосередньої роботи психолога. Існує чотири групи організаційно-методичних вимог, що пред'являються до професійної діяльності практичного психолога: Обладнання кабінету. В якості психологічного кабінету може бути використана невелика за розмірами кімната, пропорційна і добре освітлена (наявність як природного, так і штучного освітлення). Великі і непропорційні приміщення дуже важко оформити (організувати) для індивідуальних бесід та діагностичних процедур. Вони не сприяють створенню комунікативної близькості, довірчої атмосфери. Приміщення без вікон створює ефект відгородженості від реального простору, ізольованості від навколишнього світу. Бажано, щоб психологічний кабінет знаходився осторонь від приміщень господарського та побутового обслуговування, адміністративного та медичного блоків, а також від залів для музичних та фізкультурних занять. До цього переліку можна додати басейн та кабінети з використанням технічних засобів навчання. Психологічний інструментарій При використанні терміну «психологічний інструментарій» у широкому сенсі розуміється система методів і технологій психологічної діяльності практичного психолога; у вузькому сенсі - сукупність засобів і матеріалів, необхідних для введення суб'єкта в корекційно- діагностичне взаємодія з практичним психологом і його результативного здійснення. Класифікація психологічного інструментарію: Інтерпретаційні засоби:
Технічний матеріал:
Допоміжні засоби:
Документація дитячого практичного психолога Важливим компонентом професійної діяльності психолога в умовах дитячого дошкільного закладу є оформлення різного роду документації. Документація супроводжує кожен напрямок роботи практичного психолога від просвітницько-консультаційної, профілактичної до корекційно-діагностичної діяльності. Нормативна документація - це тип документації, що представляє собою сукупність документів, що визначають стандарти і нормативи професійної діяльності психолога в системі освіти. Спеціальна документація - це особливий вид документації практичного психолога, що забезпечує змістовну і процесуальну сторони його професійної діяльності. У спеціальну документацію входять:
Організаційно-методична документація: Метою організаційно-методичної документації є організація, планування та методичне забезпечення професійної діяльності практичного психолога. Унаслідок перетину психологічної діяльності з процесами виховання і навчання дітей спеціалісту даного профілю потрібен особливий блок документальних засобів, що визначають як кордони психологічних впливів, так і зони їх проникнення в педагогічний простір. 3 Психологічна служба - система психологічного супроводу діяльності різних соціальних інститутів (виробництво, медицина, освіта, культура, спорт, правоохоронні органи). У нашій країні і за кордоном практичні психологи працюють переважно в структурі психологічної служби. Психологічна служба не має однозначного розуміння. Виділено два найбільш загальних визначення, які відображають суть її завдань та шляхи їх вирішення. По-перше, психологічна служба являє собою психологічне забезпечення різних соціальних сфер: охорони здоров'я, освіти, виробництва та інших, - створюючи особливу сферу психологічних послуг. Це система практичного використання психології для вирішення комплексних завдань психологічної експертизи, діагностики, консультації в сферах виробництва, транспорту, освіти, охорони здоров'я, охорони правопорядку і т. Д. Іншими словами, терміном «психологічна служба» позначають всю сферу практичної психології. По-друге, психологічна служба позначає і систему спеціальних установ, що створюються в різних соціальних інститутах та організаціях, покликаних надавати кваліфіковану психологічну допомогу нужденним в ній людям. Основні цілі психологічної служби - надання психологічної допомоги людям і забезпечення задоволення попиту населення на ті чи інші види психологічної допомоги. Отже, цілеспрямованість психології на надання допомоги людям виражена в назві «Психологічна служба». Таким чином, психологічна служба - це широке узагальнення психологічної допомоги. Психологічна допомога визначається як система спеціальних заходів, спрямованих на попередження, пом'якшення або подолання різного роду труднощів, що виникають у людини або групи людей, засобами практичної психології, зазвичай у формі діагностики, консультування, психотерапії та психокорекції, заснованих на не медичною моделі. Види:
4 Функції та завдання: 1. Проведення психологічного відбору:
2. Робота по оцінки атестації персоналу:
3. Участь у розстановки кадрів відповідно до індивідуально-психологічними особливостями роботи. 4. Навчання персоналу основам психологічних знань:
5. Тимчасова расчасовка тиждень в освіті.
Практична психологія спрямована на досягнення як перспективних, так і актуальних цілей: Перспективні цілі передбачають розвиток, становлення індивідуальності кожного індивіда, формування його психологічної готовності до життєвих ситуацій. Перспективні цілі передбачають розв'язання таких завдань: - збереження психічного здоров'я і попередження емоційних розладів, зняття психічного напруження, яким супроводжується у дітей та дорослих період адаптації до нових умов навчання, роботи та життя; - створення умов, які б сприяли розвитку здібностей кожної дитини, можливостей для самовираження індивіда, розкриттю його творчого потенціалу, розвитку самостійного та творчого мислення, зацікавлення у відкритті нового, активізації пізнавальної діяльності дітей; - сприяння розвитку кращого розуміння індивідом себе, його самосприйняття, усвідомлення власного "Я", почуття впевненості в своїх силах; - формування групової згуртованості та навичок спілкування з ровесниками, дорослими, навичок співробітництва; - формування психологічної компетентності. Актуальні цілі діяльності практичного психолога вимагають орієнтації на вирішення щоденних поточних психологічних проблем, пов'язаних з тими чи іншими труднощами. Вони передбачають розв'язання таких завдань: - вивчення причин зниження продуктивності діяльності та пошуки шляхів їх подолання; -регуляція стосунків у системах: вчитель-дитина, дорослий- діти, керівник-підлеглий, колега-колега тощо. Залагодження конфліктів; - виявлення соціально-психологічних труднощів, проблем індивідуального розвитку і соціалізації особистості та вживання відповідних заходів; -розв'язання психологічних проблем особистого життя людини. 5 Основні види діяльності психологічної служби:
Основними видами діяльності практичного психолога є: - просвітницько-пропагандистська робота; - пропедевтична і профілактична робота; - психологічне консультування; - психодіагностика і прогностика; - психокорекція, психотерапія та соціально-психологічна реабілітація. Одним із найважливіших видів діяльності практичного психолога, в якій сфері він би не працював, є просвітницька робота. Необхідність такого виду роботи викликана тим, що впродовж тривалого періоду штучно стримувалися розвиток і поширення психологічних знань взагалі і психологічної допомоги зокрема. Просвітницьку роботу 3. Кісарчук пропонує розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому тлумаченні будь-яка діяльність служби (діагностика й моніторинг умов та рівня розвитку особистості, консультативно-методична робота чи психотерапевтична робота, реабілітаційні заходи тощо) спрямовані на психологічну просвіту людей, оскільки знайомлять їх зі специфікою діяльності практичного психолога, її методами, можливостями. Вузьке розуміння просвітницької діяльності охоплює цілеспрямовані дії психологів, які пов'язані із поширенням психологічних знань. Завданнями просвітницької діяльності є:
Конкретна просвітницька робота в тій чи іншій сфері передбачає такі важливі моменти: - пропаганду діяльності психологічної служби; - ознайомлення певного контингенту людей із психологічними знаннями, які відповідають їх актуальним потребам і запитам; - вибір таких форм просвіти, які полегшують сприймання психологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користуватися ними у житті. З просвітницькою функцією соціально-психологічної служби найтісніше пов'язана профілактична діяльність. З. Кісарчук зазначає що можна вважати профілактику одним з основних завдань просвітницького напрямку діяльності психологічної служби. При цьому профілактика здійснюється побічно, виступає аспектом у досягненні специфічних цілей психологічної просвіти. Водночас у багатьох ситуаціях діяльності практичного психолога виникають потреби у спеціальній профілактичній роботі зі своїми характерними цілями. У цих випадках є всі підстави розглядати профілактичну роботу самостійним видом діяльності практичного психолога. Важливо, що профілактика як психологічна допомога клієнту надається вже тоді, коли ще немає особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Як правило, на основі моніторингу соціально-психологічних змін у житті суспільства, окремих його груп, особливостей та умов індивідуального розвитку людини прогнозують ті чи інші ускладнення і проводять попереджувальну роботу. Отже, психопрофілактична робота спрямована не на розв'язання актуальних психологічних проблем, а на перспективу. 6 Документація практичного психолога (соціального педагога): У своїй діяльності практичний психолог (соціальний педагог), перш за все, має керуватися Державними нормативними документами, які підтверджують правомірність діяльності працівників психологічної служби системи освіти. Перелік основних нормативних актів щодо діяльності психологічної служби системи освіти України:
|