Методичні рекомендації щодо проведення практичних занять з дисципліни Українська мова (за професійним спрямуванням)
Скачать 417.5 Kb.
|
Аві (птах), акв (вода), віт (життя), дикт (говорити), кап(іт) (голова), контр (проти), нейтр (щось середнє; ні те, ні інше), окул (око), порт (носити), рект (виправляти), сан (здоровий), текс(т) (з’єднувати), тер (земля), форт (сильний), екв (рівний), юр (право). X. До наведених слів і словосполучень доберіть іншомовні відповідники, подані в дужках. З’ясуйте, які з наведених слів є кальками і з яких мов. Художнє читання, швидкий поїзд без частих зупинок, власноручний підпис, життєпис, уподібнення, широка мощена дорога, шафа для схову цінних паперів, кінець, передовий загін війська, кімната для навчання, застаріле слово, віршовий розмір, гучномовець, місяцехід, поневолення, прийдешній, особа, вступник. (Грядущий, автограф, луноход, гучномовець, аудиторія, асиміляція, експрес, персона, біографія, сейф, авангард, фініш, архаїзм, дактиль, декламація, абітурієнт, магістраль, кабала). Перевірка самостійної роботи. Підсумки. Література
Т е м а 6. МОРФОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ Тверда, м’яка та мішана групи іменників. Особливості правопису відмінкових закінчень іменників (родовий відмінок іменників II відміни чоловічого роду однини; давальний відмінок). Відмінювання прізвищ, імен по батькові. Кличний відмінок іменника. Рід невідмінюваних іменників. Ступені порівняння якісних прикметників. Правопис та відмінювання власних назв, прізвищ прикметникового походження. Особливості вживання займенників у діловому мовленні. Відмінювання числівників. Правопис числівників. Запис числової інформації в діловому мовленні. Вживання форм дієслів у професійному мовленні. Особливості вживання прийменників. Правопис складних слів. Актуальність теми: Чи не найчастішими в усіх стилях мови, особливо в науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, є помилки, пов’язані з вживанням форм родового відмінка іменників II відміни чоловічого роду однини, ступенів порівняння якісних прикметників, відмінюванням числівників, нормативним вживанням прийменників тощо. Для успішної реалізації як усної, так і писемної форм професійного мовлення необхідно орієнтуватися у специфіці вживання іменних і службових частин мови. Цілі навчання: • Удосконалювати в майбутніх медичних працівників уміння та навички вільного володіння багатими виражальними засобами мови на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях. • Звернути увагу на особливості вживання різних частин мови в професійному мовленні. • Формувати навички правильного відмінювання іменних частин мови. Забезпечення вихідного рівня знань Студент повинен знати: 1. Особливості правопису відмінкових закінчень іменників. 2. Рід невідмінюваних іменників. 3. Форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників. 4. Правила відмінювання порядкових та кількісних числівників. 5. Особливості вживання займенників і форм дієслів у діловому мовленні. 6. Норми вживання прийменників. Студент повинен уміти: 1. Правильно відмінювати іменники чоловічого роду II відміни в родовому відмінку однини, в давальному та кличному відмінках. 2. Використовувати нормативні форми вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників; записувати й відмінювати прізвища прикметникового походження. 3. Записувати числову інформацію в діловому й професійному мовленні, відмінювати числівники. 4. Правильно вживати прийменникові конструкції. Завдання для самостійної роботи Завдання № 5, с.122; № 7, с. 123; № 13, 14, с.124, № 27 – 32, с.128 [4]. Вправа № 21, с. 341; № 24(1), с. 342; № 31(1), с. 345; № 32(1), с. 346 [2]. Методика проведення заняття Організаційний момент. Тестування. Допишіть відмінкові закінчення іменників і прикметників.
Усні відповіді на питання.
Виконання вправ і завдань. Завдання № 1 – 33, с.121 – 129 [4]. Вправи № 24, 25, 27, 31 – 33, с. 342 – 347) [2]. Вправи № 1 – 7, с. 13 – 15 [5]. Вправи № 44 – 49, с. 353 – 356[2]. Завдання № 8, 10, с. 122, 123 [1]. Перевірка самостійної роботи. Підсумки. Література
5. Міні-практикум з курсу „Ділова українська мова”. – (Укл. Василенко Г. Л. та ін.). – Вінниця, 1995. 6. Український правопис. – К., 1993. – 240 с. 7. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Літера, 2000. – 480 с. Т е м а 7. УСНЕ ПРОФЕСІЙНЕ МОВЛЕННЯ. МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ ЛІКАРЯ Усне діалогічне спілкування як важливий елемент професійної діяльності медика. Невербальні засоби спілкування. Правила мовного спілкування. Культура ділової телефонної розмови. Поняття “етикет”, “службовий етикет”, “мовленнєвий етикет”. Повага до людини, до почуття її власної гідності, ввічливість – основа етикетного спілкування. “Комплекти” готових фраз, словесних формул для кожної із типових ситуацій, особливості їх застосування. Типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Мовленнєвий етикет як феномен і виразник кожного народу. Український мовленнєвий етикет: традиції та сучасність. Невербальні засоби спілкування. Письменники-лікарі: діяльність і творчість. Вживання великої літери. Актуальність теми: Важко переоцінити силу слова. Важливим складником особистості кожного медика є мовна культура. Від мистецтва мовного спілкування багато в чому можуть залежати і наслідки лікування. Тому медик має володіти культурою мови: вміти добирати мовностилістичні засоби і прийоми відповідно до умов і мети спілкування, передаючи певний психокультурний контекст. Саме це є тим стрижнем, на який нанизуються професійні знання та вміння фахівця. Цілі навчання: • Сформувати поняття “невербальні засоби спілкування”,“етикет”, “службовий етикет”, “мовленнєвий етикет”, “мовленнєвий етикет лікаря”. • Розвивати практичні навички використання типових формул мовленнєвого етикету: вітання, побажання, запрошення тощо. • Розширити знання про життя та творчість письменників-лікарів. • Закріпити знання студентів про вживання великої літери. Забезпечення вихідного рівня знань Студент повинен знати:
Студент повинен уміти:
Завдання для самостійної роботи Прочитати: М.А.Булгаков «Пропавший глаз», «Морфий», «Полотенце с петухом», «Стальное горло», «Вьюга», «Звездная сыпь»; А. П. Чехов «Попрыгунья», «Палата № 6», «Ионыч», «Хирургия», М. Левицький. Оповідання. Ознайомитися з біографіями письменників-лікарів. Методика проведення заняття Організаційний момент. Тестування.Напишіть номери правильних тверджень.
Усні відповіді на питання.
Виконання вправ і завдань I. Доповніть список одиниць мовного етикету: а) звертання: дорогий друже, панове ... б) вітання: доброго ранку, доброго здоров’я, привіт ... в) прощання: бувайте здорові, бувайте, на все добре ... г) прохання: чи не могли б Ви...; прошу допомогти мені... II. Виправіть помилки у словосполученнях. Жалоба пацієнта, справка про положення хворого, поступлення речовин до крові, негодний до вживання, втратити свідомість, спасти потерпілого, слідуючий хворий, приймати участь у дослідах. III. Оформіть діалог телефонної розмови: а) між двома лікарями; б) між лікарем і головним лікарем (телефонує лікар); в) між лікарем і головним лікарем (телефонує головний лікар); г) між лікарем і пацієнтом (телефонує пацієнт). IV. До поданих формул увічливості підберіть по три стандартизовані мовні конструкції, наприклад: Формули знайомства: Мене звуть (звати) ... Прошу, будьте знайомі. Радий нашому знайомству. Формули привітання та побажання, прощання, згоди, відмови, звертання, прохання, подяки, запрошення, комплімент.
1. Не дивлячись на складність операції. 2. У лекції професора висвітлювалося його бачення шляхів реформи медичної галузі. 3. Узимку в січні місяці... 4. Ми з колегою удвох... 5. По закінченні операції... 6. Потелефонувати телефоном у 21 вечора... 7. Лікуючі властивості...
Завідувач (кафедра), стосуватися (лікар), навчатися (музика), спонукувати (крайні заходи), опанувати (мова), зраджувати (професія), ужити (заходи), наслідувати (батько). Перевірка самостійної роботи. Підсумки. Література 1.Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. – К.: ВД „АСК”, 2004. – 400 с. 2. Гуць М. В., Олійник І. Г., Ющук І. П. Українська мова у професійному спілкуванні. К.: Міжнародна агенція „Bee Lone”, 2004. – 336 с. 3. Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Д., 2004. – 475 с. 4. Золотухін Г.О., Литвиненко Р.П., Місник Н.В. Фахова мова медика. К.: Здоров’я, 2001 – 390 с. 6. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 304 с. 7. Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання. – К.: ВД „АСК”, 1998. – 271 с. 6. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К.: Атіка, 2007. – 590 с. 7. Юкало В. Я. Культура мови: Навч. посібник для студентів вищих медичних закладів освіти / За ред. Л. В.Струганець. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 77 с. Т е м а 8. ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП З історії ораторського мистецтва. Види красномовства. Вимоги до оратора. Публічний виступ і його жанри: мітингова промова, ділова промова, лекція, наукова дискусія, ювілейна промова, нарада, доповідь, звітна доповідь. Публічний виступ як форма пропаганди медичних знань. Виступ під час наради, консиліуму. Підготовка і реалізація виступу. Закони риторики. Засоби активізації уваги слухачів під час виступу. Культура сприймання публічного виступу. Правопис прислівників. Технічні правила переносу. Актуальність теми: Як відомо, існування людського колективу неможливе без мови. Соціологи, психологи запевняють, що успіх будь-якої розумової, подекуди і фізичної діяльності, на 85% залежить від уміння спілкуватися. Діяльність лікаря – це не лише лікування хворих, але й інтенсивний, активний обмін думками на всіх рівнях ділового спілкування. Цілі навчання:
|