Практикум МПП. Методичні вказівки до вивчення курсу Міжнародне приватне право
 Скачать 1.59 Mb.
|
|
Тема 17. Право промислової власності в міжнародному приватному праві Питання для обговорення
Нормативні акти Парижская конвенция об охороне промишленной собственности от 20 марта 1883г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д.Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: Ин Юре, 1999. Мадридское соглашение о международной регистрации знаков от 14 апряля 1891 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д.Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: Ин Юре, 1999. Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів від 14 квітня 1891р. // Збірка вибраних міжнародних матеріалів. – К., 1999. Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження товарів та їх міжнародну реєстрацію від 31 жовтня 1958 р. // Збірка вибраних міжнародних матеріалів. – К., 1999. Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин від 02 грудня 1961 року // www.rada.gov.ua Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д.Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: Ин Юре, 1999. Договір про закони з товарних знаків 1994 р. // Збірник нормативних актів з питань промислової власності / За ред. В.Л.Петрова, В.О.Жарова. – К.: Вища школа, 1999. – С.441–465. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS). // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 5, 6, 7. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 40– 44. – Ст.356; з наступними змінами і доповненнями. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. вредакції Закону № 1771– III від 01.06.2000 (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 37. – Ст. 307; 2001. – № 8. – Ст. 37; 2002. – № 16. – Ст.114; 2002. – № 35. – Ст.256. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. (із змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – ст.34; 2001. – № 8. – Ст.37; 2002. –№ 16. – Ст.114; 2002. – № 35. – Ст.256. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. в редакції Закону від 17.01.2002 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. –№ 23. – Ст.163. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36. Закон України «Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків» від 13 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – №37. – Ст. 281. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996 р. – № 36. – Ст. 164. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 27– 28. – Ст.181. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» (із змінами і доповненнями) від 05.11.1997 р. // Відомості Верховної Ради України – 1998. – № 8. – Ст. 28; 1999. – № 34. – Ст.274; 2001. – № 8. – Ст.37; 2002. – № 16. – Ст.114; 2002. – № 35. – Ст.256. Закон України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин» від 2.06.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 22. – Ст.168. Правила складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг. Наказ Держпатенту України від 28.07.1995 р., № 116 в редакції Наказу Держпатенту № 72 від 20.08.1997 р. // Інновація.– 1997.– №1– 3.– Ст.3. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг. Затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 р. № 576 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 34. – Ст. 1615. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з захистом прав інтелектуальної власності». // Юридическая практика. – 2004. – № 26. Література
Методичні вказівки Розвиток міжнародного співробітництва у галузі науки і техніки, посилення міжнародної торгівля призвело до суттєвого збільшення кількості винаходів, що патентуються в іноземних державах. За даними зарубіжних науковців щорічно у світі подається приблизно 800 тис. заявок на одержання патентів. Охорона винаходів, корисних моделей та промислових зразків, нових сортів рослин, торговельних марок та фірмових найменувань здійснюється на підставі норм права промислової власності. Правом промислової власності охоплюються наступні інститути інтелектуальної власності:
Невід’ємний елементом права промислової власності є патентне право, що регламентує відносини по використанню та охороні об’єктів сфери технічної творчості – винаходів, корисних моделей та промислових зразків. На відміну від об’єктів авторського права та суміжних прав об’єктом права промислової власності є належним чином кваліфіковані результати науково– технічної творчості. При цьому рівень творчості, втілений у кожному з видів об’єктів промислової власності може бути різним: ступінь наукової новизни винаходів є значно вищим, ніж характер творчості, виражений у комерційних (фірмових) найменуваннях. Ця обставина зумовлена різним функціональним призначенням об’єктів промислової власності – індивідуалізація товаровиробника (фірмове найменування) та створення нового пристрою, технології, матеріалу (винахід). Для одержання правової охорони результати науково-технічної творчості мають бути не лише зафіксовані у певній матеріальній формі (опис, креслення, зразок), але і визнані у встановленому порядку об’єктами, придатними для надання їм такої охорони. Кваліфікація результатів наукової творчості на предмет охороноздатності здійснюється компетентним державним органом на підставі національного законодавства держави, де запитується правова охорона. Тому на міжнародно-правовому рівні закріплюються лише загальні вимоги до процедури охорони об’єктів промислової власності, що окремо деталізуються у законодавстві кожної держави. Суб’єктами права промислової власності можуть бути будь-які фізичні та (або) юридичні особи, у яких суб’єктивні права на рельтати науково-технічної творчості виникають на підставі договору чи закону. Поняття суб’єкта права промислової власності необхідно відрізняти від автора – фізичної особи, творчою працею якої був створений об’єкт промислової власності. Слід мати на увазі, що фізична особа може бути автором незалежно від досягнення нею відповідного віку. Необхідно наголосити, що незважаючи на закріплення національного режиму охорони прав іноземців у сфері промислової власності, законодавством України передбачається, що іноземні фізичні і юридичні особи, а також особи без громадянства реалізують свої права у відносинах з державними органами України у сфері оформлення виключних прав на об’єкти промислової власності лише через своїх представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Авторство, пріоритет і виключні права на об’єкт права промислової власності засвідчується правоохоронним документом, який видається відповідним державним органом (в Україні – Державним департаментом інтелектуальної власності) за результатами проведення експертизи на предмет відповідності заявленої пропозиції вимогам законодавства. Ним може бути патент або свідоцтво). Встановлення відповідності об’єкта промислової власності умовам охороноздатності здійснюється за результатами розгляду заявки компетентним державним органом на підставі експертизи. Національним законодавством передбачено проведення двох видів експертиз – формальної, метою якої є встановлення відповідності матеріалів заявки вимогами чинного законодавства та кваліфікаційної (експертиза заявки по суті). Формальна експертиза проводиться по всіх заявках. Кваліфікаційна експертиза здійснюється з метою встановлення відповідності заявленої пропозиції вимогам патентоздатності. Вона провадиться за бажанням заявника, але стосовно певних об’єктів промислової власності передбачений обов’язковий порядок її проходження як умова надання таким об’єктам правової охорони (селекційні досягнення, торговельні марки, географічні зазначення). Законодавством встановленні різні строки чинності правоохоронних документів на різні види об’єктів права промислової власності. Для певних категорій об’єктів виключних прав передбачений безстроковий режим правової охорони (комерційна таємниця). Основними міжнародними угодами у сфері охорони об’єктів промислової власності є Паризька конвенція про охорону промислових власності 1883 р., Договір про патентну кооперацію 1970 р., Євразійська патентна конвенція 1995 р., Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р. та інші міжнародні договори. Суттєве значення у системі джерел права промислової власності у міжнародному приватному праві відіграють відповідні норми національного законодавства (положення книги 4 Цивільного кодексу України та норми законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» тощо). Міжнародне співробітництво у сфері охорони промислової власності було започатковане у 1883 р.з підписанням Паризької конвенції про охорону промислової власності. Принциповими засадами Конвенції є національний режим, право пріоритету, загальні правила. Відповідно до положень про національний режимКонвенція передбачає, що для охорони промислової власності кожна із країн, що вступила до Паризького Союзу, зобов'язана надавати громадянам інших країн, які приєдналися чи є членами цього Союзу, таку ж саму охорону, яку ця країна надає власним громадянам. Зазначене правило поширюється також і на тих осіб, які не є громадянами країни–члена Союзу, але мають постійне місце проживання або промислове чи торговельне підприємство у країні–члені Союзу. Право пріоритету полягає у тому, що заявка, подана в одній із країн–членів Паризького Союзу, надає заявникові право подати цю саму заявку на цей самий винахід протягом 12 місяців від дати подання першої заявки до будь-якої країни – члена Паризького Союзу з пріоритетом за першою заявкою. Це правило стосується також для інших об'єктів промислової власності, але строки, протягом яких зберігається право пріоритету є різними – 12 місяців для винаходів, 6 місяців для промислових зразків і товарних знаків. Загальних правил, встановлених Конвенцією існує декілька. По-перше, патент, виданий в одній із країн, має чинність лише у межах цієї країни та, по-друге, патенти, видані в різних країнах Союзу на один і той самий винахід, незалежні один від одного. Тому відмова у видачі патенту в одній із країн Сою, визнання його недійсним, не може бути підставою для відмови у видачі патенту в іншій країні – члені Союзу або для визнання його недійсним чи таким, у якого закінчився строк охорони. Важливе значення для посилення міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної діяльності відіграє Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка виконує функції по міжнародній реєстрації товарних знаків на підставі Мадридської угоди 1891 р. та адміністративні процедури щодо патентування винаходів у зарубіжних державах згідно Договору про патенту кооперацію 1970 р. Завдання Завдання № 1 У липні 2004 р. до Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України звернувся із заявкою на винахід, а також подав заяву про конвенційний пріоритет патентний повірений Костенко, який діяв від імені та в інтересах інкорпорованої у Сполучених Штатах Америки корпорації «Chemical Reseach Products Inc» (надалі – корпорація). 8 лютого на заявлений винахід було видано патент. Протягом тривалого часу (з березня 2006 року по червень 2008 року) володілець патенту не учиняв жодних дій по використанню запатентованого ним винаходу. Хоча вчасно та в повному обсязі весь час сплачував річний збір за підтримання його у силі. 10 серпня 2008 р. до Вищого господарського суду України звернулося з позовною заявою про надання дозволу на використання запатентованого Корпорацією винаходу на умовах невиключної ліцензії, зареєстроване у Російській Федерації товариство «Внешторгсервис» (надалі – товариство). В обґрунтуванні своїх позовних вимог Товариство посилалось на те, що Корпорація запатентувала свій винахід на території Україна лише з метою загальмувати розвиток виробництва товарів, що виготовляються з використанням її винаходу та з метою створити таким чином найбільш вигідні умови для власного імпорту. Товариство відмічало також, що його співробітниками було винайдено, апробовано та запатентовано аналогічний винахід ще у 2002 році, але Товариство не встигло подати заявку на одержання патенту в Україні. Крім того, Товариство у своїй позовній заяві вказувало на те, що бездіяльність Корпорації щодо невикористання свого винаходу носить умисних характер і підпадає під дію ст. 5 Паризької конвенції про охорону промислової власності та ст. 13 Цивільного кодексу України. Представник Корпорації у судовому засіданні позовні вимоги заперечував повністю, посилаючись на їх невідповідність чинному законодавству України. 1. Чи обґрунтовані вимоги Позивача? Як має бути вирішено спів між сторонами? 2. Якими нормативно-правовими актами регулюється питання видачі примусової ліцензії? 3. Чи повинна особа, на ім’я якої в даній країні було видано патент використовувати винахід у цій країні , і чи не відміняється патент у даній країні зі спливом певного строку його невикористання? Яке це питання вирішує Паризька конвенція про охорону промислової власності? 4. Чи має право патентовласник ввозити на територію країни видачі патенту з метою продажу товари, виготовлені з використанням запатентованого винаходу і чи не втрачає він внаслідок цього право на патент? 5. Які умови видачі примусової ліцензії на використання запатентованого винаходу встановлені Паризькою конвенцією з охорони промислової власності? 6. Чи може бути патентовласник взагалі позбавлений своїх прав на винахід внаслідок його тривалого невикористання? Якщо так, то за яких умов? 7. Чи може національне законодавство містити більш суворі заходи боротьби із зловживаннями патентовласників, ніж ті, що передбачені Паризькою конвенцією з охорони промислової власності? Завдання № 2 Під час будівництва метро в м. Вишингтоні (США) був використаний спосіб електрозварювання, створений інститутом Патона в м. Києві. 1. Про який об’єкт промислової власності йде мова у задачі? Якими міжнародними договорами охороняються такий об’єкт? 2. На яких умовах може бути укладений договір про використання об’єкта промислової власності у США? 3. Чи зміниться рішення задачі, якщо буде встановлено, що спосіб електрозварювання не був запентований інститутом Патона в США? Завдання № 3 Компанія «Хуго Босс АГ» (Німеччина) звернулася з позовом про припинення дії свідоцтва на торговельну марку «BOSS», виданого в Україні на підставі міжнародної реєстрації на ім’я компанії «Реємста» для товарів 34 класу міжнародної класифікації (тютюнові вироби) у зв’язку з тривалістю часу невикористання знака. У відзиві на позов компанія «Реємста» зазначила, що дії «Хуго Босс АГ» по поданню позову про припинення дії свідоцтва на торговельну марку є актом недобросовісної конкуренції. Крім того, торговельна марка «BOSS» у 2006 році була визнана Апеляційною палатою Держдепартаменту інтелектуальної власності добре відомою для товарів 3 та 25 класів міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) (одяг та парфуми), а тому просить у позові відмовити. 1. Які умови припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг у зв’язку з невикористанням знака передбачені міжнародними договорами та національним законодавством? 2. Які особливості правового режиму добре відомих товарних знаків? Хто може приймати рішення щодо визнання знака добре відомим в Україні? Які умови визнання знака добре відомим? Вирішіть справу. Завдання № 4 До господарського суду міста Києва звернулося ТОВ «Мисливець» (Україна) з позовом про дострокове припинення на території України дії міжнародних реєстрацій знаків для товарів і послуг (торговельних марок) №№ 528522, 659003, 659004, власником яких є Autogrill S.P.A. (Італія), та про зобов’язання Департаменту направити відповідне повідомлення до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності У процесі судового розгляду справи було встановлено, що: – Autogrill S.P.A. є власником торговельних марок (позначення «А АUTOGRILL»): за міжнародною реєстрацією від 26.05.1988 р. № 528522 для товарів і послуг 16, 39, 42 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією від 25.07.1996 р. № 659003 для товарів і послуг 29, 30, 32, 35, 39, 42 класів МКТП; за міжнародною реєстрацією від 25.07.1996 р. № 659004 для товарів і послуг 29, 30, 32, 35, 39, 42 класів МКТП; – чинність на території України міжнародних реєстрацій №№ 528522, 659003, 659004 перешкоджає реєстрації позивачем торговельних марок «АВТОГРИЛЬ» та «АUTOGRILL» для споріднених послуг (громадське харчування) 43 класу МКТП. – Autogrill S.P.A. є власником доменного імені www.autogrill.ua; – Autogrill S.P.A. не подано доказів використання ним торговельних марок за міжнародними реєстраціями №№ 528522, 659003, 659004 на території України щодо відповідних товарів і послуг Представники Відповідача проти позову заперечують, зазначаючи, що позначення «A AUTOGRILL», що охороняється на підставі мінародної реєстрації, співпадає з фірмовим найменуванням компанії – правоволодільця. Крім того, компанія є власником доменного імені www.autogrill.ua, тобто здійснює використання знака у мережі Інтернет, а тому підстави для задоволення позову відсутні. 1. Які умови припинення дії правової охорони торговельної марки на території України? 2. Чи встановлені національним законодавством та (або) міжнародними договорами поважні причини невикористання марки? 3. Чи може марка вважатися такою, що використовується, у разі її застосування у складі фірмового найменування чи доменного імені? 4. Вирішіть справу. Завдання № 5 ТОВ «Ольвія»» (Російська Федерація) звернулася з позовом про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації № 743011 знака для товарів і послуг «Новый жемчуг», зареєстрованого на ім’я ЗАТ «Невская косметика», та зобов’язання відповідача направити до Міжнародного бюро Інтелектуальної власності повідомлення про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації. Судом було встановлено, що 14.08.2004 р. ЗАТ «Невская косметика» подало заявку на міжнародну реєстрацію знака для товарів і послуг «НОВЬІЙ ЖЕМЧУГ» щодо товарів 3 класу МКТП – зубні порошки, пасти. Серед країн, заявлених для реєстрації, зазначалась також Україна. Державний департамент інтелектуальної власності 22.10.2004 р. виніс рішення про попередню повну відмову в наданні правової охорони міжнародній реєстрації № 743011. Підставою для відмови стала наявність в Україні свідоцтва № 17375 на ім’я ТОВ «Ольвія» на знак для товарів і послуг «ЖЕМЧУГ», зареєстрований щодо всіх товарів 3, 5 та 42 класів МКТП, заявка на який була подана 29.05.2002 року. У відповідь на рішення Держдепартаменту від 22.10.2004 р. патентним повіреним ЗАТ «Невская косметика» В.А. Денисенко було подане заперечення із додатками, в якому він просив надати правову охорону позначенню «НОВЬІЙ ЖЕМЧУГ» на підставі листа – дозволу ТОВ «Ольвія» від 28.02.2005 року. Державний департамент інтелектуальної власності виніс остаточне рішення, що повністю скасовує відмову в правовій охороні по заявці № 743011 та надає згоду на таку реєстрацію. У процесі судового розгляду справи було встановлено, що лист – дозвіл з боку ТОВ «Ольвія» був підписаний 18.02.2005 р. головою правління ТОВ «Ольвія» Рябухіним С.С., який на той час не мав права представляти ТОВ «Ольвія». Судом по справі було призначено експертизу згідно з висновком якої позначення «Жемчуг», зареєстроване в Україні згідно з свідоцтвом № 17375, та позначення «НОВЬІЙ ЖЕМЧУГ», що охороняється в Україні на підставі міжнародної реєстрації № 743011, стосовно товару «зубні пасти» є схожими настільки, що можуть бути сплутані споживачами. 1. Яка процедура міжнародної реєстрації торговельної марки згідно Мадридської угоди? 2. Що може бути підставою для відмови у реєстрації торговельної марки? 3. Яке значення має дозвіл на використання марки та в якій формі він надається? 4. Які існують договірні підстави розпорядження майновими правами інтелектуальної власності? В якій формі укладаються такі договори? 5. Вирішіть справу. Завдання № 6 До Апеляційної палата Державного департаменту інтелектуальної власності України звернулась із запереченням проти видачі патенту України на промисловий зразок «Етикетка (вісім варіантів)» канадська корпорація «Future Electronics Inc.» (надалі – Апелянт). Свої вимоги Апелянт мотивував тим, що промисловий зразок «Етикетка (вісім варіантів)» не відповідає умовам надання правової охорони встановленим Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» (далі – Закон), а саме: 1 Промисловий зразок порушує виключні права апелянта на фірмове найменування згідно ст. 8 Паризької конвенції з охорони промислової власності. 2. Промисловий зразок суперечить суспільним інтересам (п. 1 ст. 5 Закону). 3. Промисловий зразок не відповідає умові патентоспроможності «новизна» (пп.. 1. 2 ст. 5 Закону). Власник патенту – фізична особа – громадянин України вважав вимоги Апелянта про визнання недійсним патенту на промисловий зразок необґрунтованими та такими, що суперечить чинному законодавству України. Апеляційна палата вирішила відмовити у задоволенні апеляції. Патент України було залишено чинним. Оцінюючи перший аргумент, Апелянта Апеляційна палата зазначила, зокрема, що відповідно до ст. 8 Паризької конвенції фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов’язкової реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака. Охорона надається в разі недобросовісних дій третіх осіб, які полягають у використанні того ж фірмового найменування або схожого найменування через те, що їх можна сплутати. Але відповідно до положень Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» такої підстави для відмови у державній реєстрації промислового зразку як тотожність чи схожість його з фірмовим найменуванням, що належить іншим особам не передбачено.
Завдання № 7 У 2004 році до господарського суду м. Києва звернулась компанія «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» з позовом про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності на ім’я ПП «Агротехсервіс». Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість. Суд встановив, що Позивачем заявлено вимогу про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг «Сега» недійсним відповідно до ст. 6 bis Паризької конвенції по охороні промислової власності у зв’язку з тим, що він є відтворенням загальновідомого знака «СЕГА», який належить компанії «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» (Японія) з 1960 року. Для визначення критеріїв та поняття загальновідомого знаку, враховуючи положення ст. 4 ГПК України та заяви Позивача, ст. 13 Паризької конвенції суд вирішив застосувати для розгляду спору міжнародні торгові звичаї та критерії, закріплені в нормах угоди TRIPS, Картахенської угоди, рекомендаціях Асамблеї членів ВОІВ від 20 – 29 вересня 1999 р. , членом якої є Україна. Крім того, відповідно до ст. 8–а Паризької конвенції, учасником якої є Україна, фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов’язкового подання заявки або реєстрації, незалежно від того чи є воно частиною товарного знака. Позивач вважає, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації на власне ім’я знака, який належить Фірмі «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» та співпадає з фірмовим найменуванням, суперечить вимогам ст. 10 bis Паризької конвенції та ст.ст. 4, 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Суд дійшов висновку, що порушення законодавства стосовно захисту від недобросовісної конкуренції з боку Відповідача свідчить, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації знаку «СЕГА», який вже на момент реєстрації відомий в Україні, суперечить суспільним інтересам стосовно конкуренції і споживачів. Керуючись ст. 42, 124 Конституції України, ст.ст. 6 bis, 8, 10 Паризької конвенції, ст. 1, 5, 6, 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», нормами Цивільного кодексу України, суд вирішив позовні вимоги задовольнити. 1. Чи правомірне рішення суду? 2. Що розуміється під терміном «загальновідомий знак» у контексті ст. 6 bis Паризької конвенції і які критерії загальновідомості товарного знака встановлені національним законодавством України? 3. Чи правомірно суд використав для вирішення справи міжнародні торгові звичаї та критерії, закріплені у нормах угоди TRIPS, Картахенської угоди, рекомендаціях Асамблеї членів ВОІВ від 20–29 вересня 1999 р.? 4. Чи надає стаття 6 bis Паризької конвенції захист загальновідомим знакам на території країн – учасниць у тому випадку, якщо вони є підробками загальновідомих в інших країнах знаків? 5. Чи відповідає законодавству України, а також положенням міжнародних договорів висновок суду про те, що дії ПП «Агротехсервіс» по реєстрації на власне ім’я знака, який належить компанії «СЕГА ЕНТЕРПРАЙЗ» та співпадає з її фірмовим найменуванням суперечить вимогам ст. 10 bis Паризької конвенції? Завдання № 8 За часів існування Радянського Союзу в українському науково-дослідному інституті був розроблений принципово новий двигун для літаків сері «Як». Були подані заявки та отримані патенти у декількох країнах світу, у тому числі в Україні та в Індії. У 2004 році Міністерство оборони Російської Федерації через підконтрольні йому структури почало реалізовувати літаки серії «Як» в Індії саме з цими двигунами. 1. Чи може продавець даного виробу постачати літаки до Індії без дозволу патентовласника? 2. В якому договорі можуть бути врегульовані відносини про права винахідника схеми двигуна? Які істотні умови та форма такого договору? 3. Які негативні наслідки можуть настати у випадку реалізації технічних виробів, створених за допомогою винаходу без дозволу його патентовласника? 4. Який юрисдикційний орган буде розглядати спір у разі його виникнення? Тести 1. До об’єктів права промислової власності у міжнародному приватному праві належать: А) винаходи; Б) промислові зразки; В) аудіовіальні твори; Г) фонограми; Д) комп’ютерні програми. 2. До права промислової власності належать наступні інститути: А) охорона прав на винаходи і корисні моделі; Б) охорона прав на промислові зразки; В) охорона прав виконавців і виробників фонограм; Г) охорона прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки). 3. Іноземні особи і особи без громадянства реалізують свої права у сфері промислової власності в Україні: А) самостійно; Б) лише через патентних повірених; В) лише через дипломатичні представництва і консульські установи України; Г) особисто чи через довірену особу. 4. Для іноземних осіб і осіб без громадянства у сфері реалізації прав промислової власності встановлений: А) режим найбільшого сприяння; Б) недискримінаційний режим; В) національний режим; Г) принцип взаємності. 5. Конвенційний пріоритет заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок встановлюється: А) за датою надходження заявки до патентного відомства України; Б) за датою видачі правоохоронного документа патентним органом іноземної держави; В) за датою надходження заявки до патентного органу країни – учасниці Паризької конвенції по охороні промислової власності 1883 p.; Г) за датою опублікування відомостей про заявку Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ). 6. Для патентування винаходу, корисної моделі, промислового зразку в іноземній державі необхідним є: А) подання заявки до патентного відомства України; Б) подання заявки до компетентного органу іноземної держави з наступним повідомленням патентного відомства України; В) подання заявки до ВОІВ; Г) подання заявки до компетентного органу іноземної держави, але лише у разі відсутності заперечень від патентного відомства України. 7. Торговельною маркою у міжнародному приватному праві визнається: А) позначення, яким товари і послуги однієї особи, відрізняються від товарів і послуг інших осіб; Б) позначення, яким юридичні особи, що виробляють товари чи надають послуги, відрізняються одна від одної; В) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на місце виготовлення товару; Г) форма, малюнок, що визначає зовнішній вигляд промислового виробу і придатні для здійснення промисловим способом. 8. До основних міжнародних конвенцій, що регулюють відносини по охороні торговельних марок належать: А) Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів 1886 р.; Б) Мадридська угода про міжнародну реєстрацію товарних знаків 1891 р.; В) Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм 1971 р.; Г) Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТRIPS); Д) Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р. 9. Право на виставочний пріоритет заявки на торговельну марку виникає за сукупності наступних умов: А) виставку проведено на території країни учасниці Паризької конвенції 1883 p.; Б) заявка надійшла до компетентного державного органу України протягом 6 місяців з дати відкриття виставки; В) заявка надійшла до компетентного державного органу іноземної держави протягом 12 місяців від дати надходження заявки до компетентного органу України. 10. Право на конвенційний пріоритет заявки на торговельну марку є чинним: А) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до патентного органу країни – учасниці Паризької конвенції 1883 p.; Б) протягом 6 місяців від дати видачі правоохоронного документа патентним органом країни – учасниці Паризької конвенції 1883 p.; В) протягом 18 місяців від дати опублікування відомостей про заявку компетентним державним органом України. |