Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ
 Скачать 87.08 Kb.
|
|
Судове провадження згідно з п. 27 ч. 1 ст. 3 КПК складається із: – підготовчого судового провадження; – судового розгляду і ухвалення та проголошення судового рішення; – перегляду судового рішення в апеляційному порядку; – перегляду судового рішення в касаційному порядку; – перегляду судового рішення Верховним Судом України; – перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. У судових засіданнях перелічених інстанцій прокурор, як і інші учасники судового провадження, представляє суду певні матеріали, клопотання тощо, які приєднуються до обвинувального акта чи клопотання. Але докази сторони представляють лише у судовому розгляді, де досліджуються і за клопотанням сторони можуть бути приєднані до вже зібраних. Разом з ухваленими судом рішеннями вони складають кримінальну справу, яка зберігається в суді. Під час вирішення судом питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, прокурор має заявляти клопотання, зокрема, про здійснення судових викликів осіб до суду для допиту та витребування речей чи документів, долучення документів і матеріалів, що мають значення для кримінального провадження. В умовах дії нового КПК змінилася сутність процесу підготовки прокурора до підтримання державного обвинувачення в суді. Згідно із ст. 37 КПК прокурор, призначений керівником прокуратури здійснювати повноваження у конкретному кримінальному провадженні, виконує свою функцію від початку (з моменту призначення після реєстрації заяви чи повідомлення про вчинення кримінального правопорушення у Єдиному реєстрі досудових розслідувань) і до його завершення. Отже, після виконання обов'язків процесуального керівництва досудовим розслідуванням, у формі якого здійснюється прокурорський нагляд за його законністю, той самий прокурор підтримує державне обвинувачення в суді. Судове слідство перетворюється у відкриту, інтенсивну взаємодію сторін обвинувачення і захисту. Сторони змушені співвідносити свою діяльність з можливою (прогнозованою чи ні) реакцією процесуального супротивника у боротьбі за внутрішнє переконання суду. 2. ПОНЯТТЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРАТУРОЮ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ В СУДІ У ВИПАДКАХ, ВИЗНАЧЕНИХ ЗАКОНОМ Прокуратура є організаційно самостійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок. Представляючи в суді інтереси громадянина або держави, прокурор реалізує винятково конституційні положення, закріплені в статтях 3, 13 Основного Закону України, відповідно до яких держава зобов'язана забезпечувати захист прав і свобод громадян, а також усіх суб'єктів права власності та господарювання.Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Визначаючи правову природу представництва прокурора в судочинстві, необхідно враховувати сутність інституту прокуратури як органу, який здійснює функцію охорони закону, державно-правових відносин. Поняття «представництво», як зазначено у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, – це здійснення певних юридичних дій однією особою від імені іншої чи інших, виконання обов'язків або володіння правами представника установи, організації, що представляє чиїсь інтереси. Таким чином, під представництвом необхідно розуміти процесуальний спосіб реалізації спеціально уповноваженим державним органом – прокуратурою, а також юридичними та фізичними особами гарантованого ст. 55 Конституції України й іншими нормативно-правовими актами права на судовий захист. З прийняттям нового Закону України «Про прокуратуру» прокуратура не має права наглядових повноважень на внесення актів прокурорського реагування та нагляду в таких сферах, як порушення митного, трудового законодавства, норм про охорону здоров'я тощо. Враховуючи, що завдяки саме цим функціям прокуратура і стала тим органом, який прямо чи опосередковано впливав практично на всі сфери діяльності суспільства, ці суттєві зміни мають на меті припинення впливу на діяльність профільних контролюючих органів та суб'єктів господарювання та залишення функції контролю за спеціально створеними контролюючими органами, такими як Міністерство доходів і зборів України, Міністерство охорони здоров'я України тощо. Невід'ємна складова механізму судового захисту – реалізація прокуратурою у випадках, визначених законом, функції представництва інтересів громадян та держави в суді, яка зазначена у ч. 1 ст. 121 Конституції України та п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, реалізуючи одну з основних функцій, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, а у ст. 23 зазначено вичерпний перелік підстав представництва інтересів громадянина або держави в суді. Таке представництво здійснюватиметься лише у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Визначено і підставу представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Також, слід звернути увагу на те, що взагалі виключається можливість здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону. Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою. Прокурор з метою вжиття заходів з досудового врегулювання спору та поновлення ймовірно порушеного права громадянина або законного інтересу держави після підтвердження судом підстав для представництва має право направити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, суб’єктів державного та комунального секторів економіки, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, рішення, дії чи бездіяльність яких створюють загрозу порушення або ймовірно порушують законні інтереси громадянина чи держави, звернення, що містить викладення обставин та вимог, передбачених процесуальним законом, про можливість досудового врегулювання спору. Протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання звернення прокурора відповідна особа має право вжити запропонованих прокурором заходів для забезпечення досудового врегулювання спору. У разі неврегулювання спору у досудовому порядку прокурор звертається до суду із позовом (заявою, поданням) протягом одного місяця з дня отримання відповідною особою заяви прокурора. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов’язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Слід звернути увагу на те, що у ст. 24 Закону передбачені особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді: право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства: Так, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур. При цьому прокурор повинен надати суду письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, або органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта владних повноважень на здійснення ним представництва. право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами: Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур. Право подання апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня. Зазначені повноваження прокурорів, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством. Отже, вбачається звуження повноважень прокурора щодо здійснення судового представництва інтересів громадян і держави, функції якого буде покладено на органи місцевого самоврядування та адвокатуру. Роль прокурора у сфері представництва носить допоміжний характер і основну роль відіграватимуть профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які самостійно звертатимуться до суду. З метою забезпечення представництва інтересів громадян у суді і водночас зменшення повноважень прокурора у цій сфері Законом передбачено посилення ролі інституту безоплатної правової допомоги. Нова процедура представництва інтересів громадян, які мають право на безкоштовну допомогу, позитивно вплине на захищеність певної категорії осіб і підвищить рівень їхньої довіри до інституту адвокатури. 3. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ, ЩО ПРОВАДЯТЬ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ, ДІЗНАННЯ, ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО Незважаючи на те, що останніми роками провадиться велика робота щодо законодавчого врегулювання правоохоронної (контролюючої) діяльності держави, низка питань, пов’язаних з контрольною і наглядовою практикою, зокрема й прокурорською, залишається невирішеною і потребує додаткової законодавчої регламентації. Особливе місце у наглядовій функції прокуратури посідає нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, оскільки під час проведення оперативно-розшукових заходів значною мірою можуть обмежуватися законні інтереси і права громадян. Таким чином, зважаючи на те, що у сфері оперативно-розшукової діяльності (через негласність проведення заходів) громадяни досить часто обмежені у можливості захищати свої права та інтереси, головним завданням прокурора в цьому напрямі його діяльності є попередження і припинення порушень прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які опинилися у сфері оперативно-розшукової діяльності (далі – ОРД). Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять ОРД, дізнання та досудове слідство, у загальному вигляді сформульовані Кримінально-процесуальним кодексом України, Законами України «Про прокуратуру», «Про оперативно-розшукову діяльність»; спеціальні завдання визначені зазначеним Кодексом стосовно окремих стадій та етапів кримінального провадження, а окремі завдання виникають під час застосування прокурором правових засобів нагляду за законністю конкретних дій і рішень органів дізнання та досудового слідства. Із прийняттям Закону України «Про прокуратуру» і практичним втіленням його в життя були закладені певні передумови становлення прокурорського нагляду в нашій державі. Прокуратура за своєю державно-правовою і політичною природою є незалежним (автономним) державним утворенням у механізмі державної влади. Стаття 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. визначає оперативно-розшукову діяльність, як систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Оперативно-розшукове забезпечення розкриття злочинів створює надійне підґрунтя для якісного та повного розслідування кримінальних проваджень та притягнення до відповідальності винних осіб. На сучасному етапі становлення українського правового поля, формування та розвиток теоретичних основ ОРД викликає велике коло спірних питань і потребує подальшого законодавчого оформлення та вдосконалення. Зокрема, одним з найменш досконалих видається законодавче регулювання прокурорського нагляду за додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність. Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону «Про прокуратуру» однією із галузей (напрямів) прокурорсько-наглядової діяльності виступає нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Даний напрям прокурорського нагляду складається фактично з двох окремих видів діяльності правоохоронних органів: оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної (що включає в себе дізнання і досудове слідство) діяльності. Обидва види діяльності регулюються окремими, лише їм притаманними законодавчими актами та відносяться до різних галузей права. До суб’єктів прокурорського нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності належать: Генеральний прокурор України, Заступники Генерального прокурора, керівниками регіональних прокуратур перші заступники керівників регіональних прокуратур, заступники керівників регіональних прокуратур, уповноважені наказом Генерального прокурора України прокурори Генеральної прокуратури України, уповноважені наказом керівника регіональної прокуратури прокури відповідних регіональних прокуратур, керівники місцевих прокуратур уповноважені наказом керівника місцевої прокуратури прокурори. Предмет прокурорського нагляду за оперативно-розшуковими органами визначений у ст. 25 Закону «Про прокуратуру» – це додержання вказаними підрозділами законів. |