Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ

Название	Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ
Дата	08.11.2021
Размер	87.08 Kb.
Формат файла
Имя файла	lekc2-pr-nagl.docx
Тип	Документы #266698
страница	1 из 4

1 2 3 4

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального процесу

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

кримінального процесу

доктор юридичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки

полковник міліції

Л.Д. Удалова

20 травня 2015 р.

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

«Прокурорський нагляд»
ТЕМА № 2

Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у кримінальному провадженні
Навчальний час 4 години

Для студентів дистанційного навчання навчально-наукового інституту заочного навчання НАВС

Обговорена та схвалена на засіданні кафедри

____ ___________2015, протокол № ____

Київ – 2015

Вид лекції: Фондова

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: домогтися обізнаності слухачів у теоретичних питаннях, що передбачаються програмою навчальної дисципліни, слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок.

2. Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність слухачів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.

3. Виховні: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню колективу в дусі поваги до закону і необхідного суворого виконання його положень.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

Забезпечуючі дисципліни: теорія держави та права; історія вчень про державу і право; історія держави і права; судові та правоохоронні органи України.

Забезпечувані дисципліни: кримінально-процесуальне право, оперативно-розшукова діяльність, цивільно-процесуальне право, господарсько-процесуальне право, адміністративна діяльність.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність:макети кримінальних справ, копії архівних кримінально-процесуальних документів.

Технічні засоби навчання:електронні підручники, посібники.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

Вступ

Поняття підтримання державного обвинувачення як вид діяльності прокурора.
Поняття представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Прокурорський нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.
Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Висновок
РЕКОМЕНДОВАНІ НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА:

Нормативно-правові акти:

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 р. // Голос України. – 2014. – 25 жовтня (№ 206).
Закон України «Про прокуратуру». Науково-практичний коментар [текст] Станом на 22 вересня 2015 р. / А. В. Григоренко, Л. С. Григоренко та ін. – К.: «Центр учбової літератури», 2015. – 264 с.
Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 р. // Голос України. – 2014. – 25 жовтня (№ 206).
Про Національну поліцію від 02 липня 2015 р. // Голос України. – 2015. – 06 серпня (№ 141-142).
Про забезпечення права на справедливий суд . // Голос України. – 2015. – 26 лютого (№ 35).
Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 р. // Голос України. – 2011. – 08 липня (№ 122).
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07 лютого 2014 р. № 4 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sc.gov.ua/
Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування: Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 року № 1640/0/4-12 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/
Про дотримання встановлених законом строків досудового слідства та тримання обвинувачених під вартою : вказівка Генеральної прокуратури України, МВС України, СБУ, ДПА України від 27 квітня 2004 р. № 04/1−229 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/
Про Єдиний реєстр досудових розслідувань: Наказ Генеральної прокуратури України від 17 серпня 2012 р. № 69 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/
Про організацію роботи з питань статистики введення Єдиного реєстру досудових розслідувань та нагляду за обліком кримінальних правопорушень: Наказ Генеральної прокуратури України від 25 вересня 2012 р. № 15гн // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/
Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я, Генеральної прокуратури від 28 листопада 2012 р. № 1095/955/119 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
Про затвердження Порядку взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ: Наказ Генеральної прокуратури України від 17 листопада 2012 р. №115/1046 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/
Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні: Наказ Генеральної прокуратури України від 19 грудня 2012 р. №4гн (Із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 26.07.2013 №4гн-1) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/
Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень: Наказ Генеральної прокуратури України від 28 травня 2015 р. №6гн // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/
Про особливості діяльності військових прокуратур: Наказ Генеральної прокуратури України від 29 серпня 2014 р. №12гн (Із змінами, внесеними наказом Генерального прокурора України від 20.10.2014 №12гн-1) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/
Про затвердження Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 серпня 2012 р. № 681 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 64. – Ст. 166.
Про затвердження Положення про порядок застосування електронних засобів контролю: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2012 р. № 696 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/
Про організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14 серпня 2012 р. № 700 // Урядовий кур'єр. – 2013. – 03 жовтня (№ 180).

Монографії, підручники, навчальні посібники, автореферати дисертацій, збірники наукових статей, тези доповідей на конференціях, круглих столах:

Гаєвий В.Ф. Участь прокурора у судовому кримінальному провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру: навч.-практ. посіб. / В.Ф. Гаєвий. – К.: Національна академія прокуратури України, 2013. – 56 с.
Збірник лекцій «Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням». К. НАПУ, 2013. – 111с.
Нагляд прокурора за додержанням законів при використанні матеріалів оперативно-розшукової діяльності під час проведення досудового розслідування [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Сухачова Ірина Олександрівна ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014. - 20 с.
Підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини у сфері службової діяльності: наук.-практ. посіб / [Н.В. Лісова, М.С. Туркот, З.А. Загиней та ін.]. – К.: Національна академія прокуратури України, 2014. – 138 с.
Підтримання прокурором державного обвинувачення в умовах дії нового Кримінального процесуального кодексу України: збірник методичних рекомендацій / За заг. ред. В.П. Пшонки, Ю.М. Дьоміна. – К.: Правова єдність, 2013. – 438 с.
Підтримання прокурором державного обвинувачення: підручник [для студентів вищих юридичних навчальних закладів] / Є.М. Блажівський, М.К. Якимчук, І.М. Козьяков, М.С. Туркот та ін. – К.: Національна академія прокуратури України, 2014. – 512 с.
Поняття «державне обвинувачення» в доктрині кримінального процесу: етимологія та генеза / І. Козяков // Вісник Національної академії прокуратури України . - 2013. - Вип. 3. - С. 41-45.
Поняття і місце методики підтримання державного обвинувачення в суді у системі криміналістики / І. Когутич // Вісник Львівського університету. Сер. : Юридична . - 2014. - Вип. 59. - С. 334-342.
Прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового розслідування: навч. посіб. / О.М. Толочко, О.В. Геселев, М.І. Бортун, Л.В. Вигівська, О.Б. Комарницька, І.Є. Мезенцева, О.І. Назарук, Є.О. Наливайко, В.Г. Неділько, С.М. Скрипниченко, Г.В. Щербакова. – К.: Національна академія прокуратури України, 2014. – 194 с.
Прокурорский надзор за соблюдением антикоррупционного законодательства Украины и Казахстана: сб. науч. трудов. - К.: Национальная академия прокуратуры Украины, 2014. - 252 с.
Процесуальне керівництво прокурором негласними слідчими (розшуковими) діями : наук.-практ. посіб. / [Є.М. Блажівський, І.М. Козьяков, В.В. Мухін, О.В. Геселев, Л.В. Вигівська, О.І. Назарук, С.М. Скрипниченко, А.П. Слободзян, А.О. Штанько]. - К. : Національна академія прокуратури України, 2014. - 304 с.
Процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням: організаційно-правові та криміналістичні основи: наук.-практ. посіб. / ред. кол.: І.М. Козьяков, В.Т. Маляренко, Г.П. Середа, Є.Д. Скулиш, О.Н. Ярмиш. – К.: Національна академія прокуратури України, 2014. – 750 с.
Сутність тактики підтримання прокурором державного обвинувачення в умовах дії нового Кримінального процесуального кодексу України / І. Козяков, Л. Хруслова // Вісник Національної академії прокуратури України . - 2013. - Вип. 2 (30). - С. 56-60.

1. ПОНЯТТЯ ПІДТРИМАННЯ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА
У сучасному кримінальному процесі поняття «обвинувачення» застосовується в багатьох значеннях: сторона, функція, вид процесуальної діяльності, засада судочинства, правовий інститут, елемент змагальності тощо.

Проте на сьогодні юридичною наукою ще не вироблено єдиного підходу до розуміння цієї правової категорії. Її трактують по різному, що негативно позначається на практичній кримінально-процесуальній діяльності як державних обвинувачів, так і інших учасників процесу.

За автентичною дефініцією, у статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 13 ст. 3).

Разом із тим державне обвинувачення визначається як процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п. 3 ст. 3).

У недалекому минулому (до листопада 1991 року) напрям діяльності прокуратури, який нині називається підтримання державного обвинувачення в суді, називався наглядом за виконанням законів під час розгляду справ у судах.

Однак, еволюція у поглядах на взаємовідносини прокуратури і судів, що відбулась за останні роки, призвела до утвердження на законодавчому рівні позиції, котра проголосила заміну прокурорського нагляду за законністю розгляду справ у судах на участь прокурора в розгляді судами кримінальних справ. Ця участь здійснюється, в основному, у формі підтримання прокурором державного обвинувачення.

Головний аргумент, що використовувався для усунення поняття нагляду зі стадії судового розгляду кримінальних справ (на нього посилаються і зараз), полягає у ствердженні тези про те, що прокуратура не може (не повинна) здійснювати нагляд за судами. Теза ця суперечлива, оскільки кожній більш-менш освіченій людині, не кажучи вже про спеціалістів, було більш ніж чітко зрозумілим, що прокуратура завжди здійснювала нагляд не за судами, а за законністю розгляду судами справ, за виконанням судами законів, якими встановлюється процедура провадження у цих справах.

Варто нагадати також про необхідність забезпечення всебічного захисту в кримінальному судочинстві публічного інтересу, який охоронюваний законом. Його захист аж ніяк не означає дискримінацію інтересів особи.

Публічний інтерес у кримінальному судочинстві виражає охоронюваний законом інтерес у створенні обстановки невідворотності кримінального покарання за вчинення злочинів, у забезпеченні такої судової практики, при якій жодну невинну особу не було б покарано, а кожен, хто вчинив злочин, був би притягнутий до відповідальності. Саме тому, у механізмі захисту публічного інтересу в кримінальному судочинстві і особливо на його судових стадіях через специфіку вирішуваних завдань та засобів їх вирішення, прокурорський нагляд виступав би, безумовно, необхідною ланкою. Але маємо, як вже зазначалось, дещо іншу ситуацію, коли прокурор, забезпечуючи законність, а це він зобов'язаний робити завжди і будь-де, на судових стадіях повинен діяти специфічно.

За своїм процесуальним статусом прокурор, що бере участь у судовому розгляді кримінальної справи, виступає стороною. У відповідності із Законом «Про прокуратуру», приймаючи участь в судовому розгляді кримінальних справ, прокурор підтримує державне обвинувачення. Іншою стороною в процесі виступає захист.

За рівності процесуальних прав сторін, прокурор, виступаючи представником держави, підтримуючи від імені держави обвинувачення, принципово відрізняється від сторони захисту не тільки щодо інтересів, які він представляє, але й за іншими параметрами:

Прокурор є самостійним у визначенні своєї позиції щодо всіх питань, які вирішуються в ході судового розгляду. Він не обмежений результатом обвинувального висновку. Процесуальна самостійність (незалежність) прокурора у суді — один з найважливіших принципів, який підлягає обов'язковому дотриманню. Для прокурора основне значення має оцінка обставин справи, доказів, досліджених у судовому засіданні. Позиція ж захисника в основному обумовлена позицією обвинуваченого (підсудного).
Прокурор зобов'язаний відмовитись від обвинувачення, якщо під час розгляду справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинуваченого (підсудного). Захисник відмовитись від захисту не має права, окрім випадків: 1) якщо є обставини, які згідно з КПК виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника; 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог КПК тощо; 4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним. Іншими словами, захисник зобов'язаний використати всі передбачені законом засоби для захисту обвинуваченого (підсудного) і здійснювати захист до завершення судового процесу.
Прокурор зобов'язаний реагувати на всі порушення закону, допущені у ході судового розгляду справи. На відміну від прокурора, захисник може більш ніж індиферентно відноситись до порушень процесуального законодавства.
Прокурор у своїх діях в суді відштовхується в першу чергу від інтересів законності, точного виконання вимог закону. У захисника на першому плані інтереси обвинуваченого (підсудного), бажання досягти максимально можливого пом'якшення покарання своєму підзахисному, навіть у тих випадках, коли характер злочину та обставини справи не дають для цього жодних підстав.
Прокурор зобов'язаний бути об'єктивним і неупередженим. Він повинен враховувати всі можливі судові версії. Для прокурора є важливим як засудження обвинуваченого (підсудного), так і виправдання невинної особи. У той же час захисник та інший фахівець у галузі права дотримується позиції, яка обвинуваченому (підсудному) видається найбільш прийнятною.
Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу. Для участі прокурора ця обставина не відіграє жодного значення.
Виступаючи самостійним суб'єктом кримінального процесу, прокурор зобов'язаний дотримуватись встановленого порядку судового засідання. Він зобов'язаний з'явитись у суд у призначений час, у ході судового засідання точно слідувати всім законним розпорядженням і запитам суду.

Аналіз норм кримінального процесуального законодавства, якими закріплена правова процедура доказування у кримінальному провадженні, засвідчує, що єдиним суб'єктом доказування обвинувачення в суді є прокурор.

Відповідно до ст. 92 КПК обов'язок доказування обвинувачення покладається на прокурора та слідчого під час досудового розслідування і лише на прокурора у судовому розгляді. Якщо обвинувачення є публічним, право потерпілого, сторони захисту подавати докази суду не є їхнім обов'язком. Особливо це стосується сторони захисту.

У ст. 17 КПК, де йдеться про презумпцію невинуватості, зазначено: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Лише прокурор від імені держави має право висунути особі публічне обвинувачення, з яким звернутися до суду із пропозицією про покарання цієї особи за вчинене кримінальне правопорушення, тому беззаперечною є його домінуюча роль у кримінальному провадженні в суді. Адже він – єдиний ініціатор публічного обвинувачення, яке, у свою чергу, приводить у дію інших учасників процесу, наділених відповідними функціями у судовому розгляді.

Висунуте обвинувачення прокурор повинен довести в суді. Йому також надане право змінити обвинувачення, пред'явити додаткове обвинувачення, частково чи повністю відмовитися від підтримання обвинувачення тощо. Відтак, можна стверджувати, що обвинувальна діяльність прокурора в суді – головне і єдине його завдання у судовому провадженні.

Існуюче правове поле процесуальної діяльності суттєво змінює порядок кримінального провадження, в тому числі і в суді. До суду направляється лише обвинувальний акт стосовно особи (у разі застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, звільнення особи від кримінальної відповідальності – клопотання). Надсилати матеріали досудового розслідування, окрім вказаних у ст. 291 КПК, до початку судового розгляду заборонено (за винятком випадку, коли до суду спрямовується обвинувальний акт із клопотанням прокурора про розгляд провадження щодо кримінального проступку у спрощеному порядку). Обвинувальний акт не містить доказів винуватості особи.

Отже, новий КПК повністю побудований на принципі змагальності процесу – до судового розгляду кримінального провадження суд (судді) завчасно не упереджені жодною стороною щодо уявлення про винуватість особи Новим процесуальним законом змінено повноваження прокурора в суді.

Згідно з чинним КПК головним повноваженням прокурора в суді є не лише участь у дослідженні доказів, а передусім подання суду доказів обвинувачення і їх активне дослідження в процесі судового розгляду.

Відповідно до ст. 349 КПК докази обвинувачення досліджуються найперше. Інакше кажучи, прокурор подає суду докази обвинувачення і досліджує їх. Що стосується доказів сторони захисту, то він бере участь лише у їх дослідженні.

З огляду на те, що в п. 4 ст. 291 КПК заборонено надання суду до початку судового розгляду інших документів (окрім обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову і розписок про одержання відповідних документів підозрюваним і в окремих випадках цивільним відповідачем), механізм подання прокурором доказів суду може виглядати наступним чином:

1) прокурор почергово представляє суду джерела доказів (документи, речі, відомості, іншу інформацію, свідків обвинувачення для допиту);

2) безпосередньо досліджує надану ними інформацію;

3) після дослідження цих доказів стороною захисту і судом, якщо, на думку прокурора, письмова інформація, показання свідків, потерпілого чи підозрюваного, надані на досудовому слідстві, представлені в суді речі і документи можуть бути оцінені судом як докази, він заявляє клопотання про приєднання їх до обвинувального акта.

У ст. 317 КПК визначено порядок формування кримінальної справи (кримінального провадження).

Подання доказів здійснюється шляхом долучення до обвинувального акта клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; документів, інших матеріалів, наданих суду під час судового провадження (клопотання про судовий виклик, витребування документів); судових рішень та інших документів і матеріалів, що мають значення для цього кримінального провадження.

1 2 3 4