Фізіологічна вагітність. ФІЗІОЛОГІЧНА ВАГІТНІСТЬ ТА ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОЛОГИ 2. Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів

• Название: Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
• Анкор: Фізіологічна вагітність
• Дата: 07.02.2023
• Размер: 2.62 Mb.
• Имя файла: ФІЗІОЛОГІЧНА ВАГІТНІСТЬ ТА ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОЛОГИ 2.doc
• Тип: Навчальний посібник; #925213
• страница: 5 из 14

Клінічний перебіг і ведення І періоду пологів

Послідовність дій у разі нормальної течії І періоду пологів.

Лікар акушер-гінеколог під час госпіталізації вагітної, роділлі і породіллі в акушерський стаціонар в приймальному відділенні проводить наступне:

• 
  ретельно вивчає індивідуальну карту вагітної або обмінну карту жінки про протікання даної вагітності і спостереження її в жіночій консультації. Звертається увага на дані загального, інфекційного і акушерсько- гінекологічного анамнезу, клинико-лабораторних показників амбулаторного обстеження вагітної жінки;
  
• 
  для оцінки стану роділлі здійснює фізикальне дослідження: загальний огляд, вимірювання температури тіла, пульсу, артеріального тиску, підраховують кількість дихальних рухів, обстеження внутрішніх органів і систем;
  
• 
  вимірює висоту стояния дна матки, обвод живота і розміри тазу.
  

Визначає термін вагітності, дату пологів і проводить аускультацию серцебиття плоду;

• 
  проводить зовнішнє і внутрішнє акушерське дослідження: визначає положення, позицію і вид позиції плоду, характер пологової діяльності, знаходження голівки плоду щодо площин тазу;
  
• 
  на підставі анамнезу, обмінної карти і результатів фізикального і акушерського обстеження породіллі записує в історію пологів чинники ризику і ступінь прогнозування перинатального і акушерського ризику за шкалою А. Coopland, надає увагу, в першу чергу, інтранатальним чинникам ризику;
  
• 
  встановлює акушерський діагноз і складає план ведення пологів (указує метод родоразрішення, об'єм обстеження і спостереження, об'єм можливої допомоги) і погоджує з жінкою, яка народжує;
  
• 
  пацієнтку направляє у фізіологічне пологове відділення у разі відсутності показів для госпіталізації у відділення обсервації;
  

• 
  у породіль з групи низького ступеня перинатального і акушерського ризику тактика ведення пологів повинна відповідати принципам ведення нормальних пологів.
  

Призначення клізми і гоління лобка породіллі не рекомендується.
Спостереження і допомога породіллі під час І періоду пологів:

Першим періодом або періодом розкриття називається час від початку

регулярних перейм (1 перейма протягом 10 хвилин, що продовжується більше 20 сек), укорочення, згладжування шийки матки до повного (10,0 см) розкриття маткового зіва.

Укорочення і розкриття шийки матки, згладжування маткового зіва в першо- і повторнородячих протікає неоднаково. В первородящих розкриття маточного зіва починається зверху. Під впливом плодового міхура спочатку розходиться в боки внутрішній зів. Одночасно з цим процесом відбувається укорочення шийки матки і її цервикального каналу. Надалі циліндрична форма шийки матки зникає і зовсім згладжується. При цьому залишається закритим лише зовнішній зів матки. Згодом згладжені краї шийки матки стоншуються, зовнішній зів розсувається до тих пір, поки не відбудеться повне його розкриття.

Процес розкриття шийки матки у повторнородящих протікає не так, як у першородящих. Відмінність полягає в том, що у повторнородящих на початку першого періоду пологів цервікальний канал вільно пропускає один поперечний палець. Надалі розкриття зовнішнього і внутрішнього вічка шийки матки, завдяки наявності плодового міхура, відбувається одночасно. У наслідок цього шийка матки спочатку коротшає, а потім згладжується і повністю (на 10 см) відкривається.

Для першого періоду пологів характерно те, що проміжки між перейм скорочуються, а їх тривалість і сила весь час збільшуються.

В першому періоді пологів доцільно виділяти латентну і активну фази ( за Е. Фрідманом ще є 3-тя фаза - уповільнення).

Латентна фаза починається з встановлення регулярної пологової діяльності (на протязі 10 хвилин відбуваються 1 перейма, яка продовжується не менше 20 сек) і закінчується розкриттям маткового зіва до 3,0 см. Розкриття шийки матки в цій фазі відбувається приблизно із швидкістю 0,35 см в годину. Тривалість латентної фази не повинна перевищувати 8,0 годин; у первородящих жінок вона складає в середньому 6,5 годин, а у повторнородящих – 5,0 годин.

Після закінчення цієї фази наступає активна фаза, під час якої перейми стають частіше (2 і більше за 10 хв) і збільшується їх тривалість (20 сек і більше). В цій фазі пологів розкриття шийки матки у першородящих відбувається із швидкістю 1,2-3,0 см за годину, а у повторнородящих – 1,5-6,0 см за годину. В активній фазі пологів прийнято розрізняти 3 підфази: прискорення, швидкого (максимального) підйому (нахилу) і уповільнення. Підфаза прискорення у первородящих продовжується до 2,0 годин, а у повторнородящих – до 1,0 години. Підфаза швидкого(максимального) підйому (нахилу) у першородящих продовжується до 2,0 годин, а у повторнородящих – до 1,0 години. Підфаза уповільнення пояснюєтьсясповзанням шийки матки з голівки плода; у першородящих вона продовжується1,0-2,0 години, а у повторнородящих – 0,5-1,0 година.

Зовнішня ознака Шатца-Унтербергера дозволяє орієнтовно визначитит ступінь розкриття шийки матки під час пологів. Шийка матки буде розкрита на стільки, на скільки поперечників пальців вище за лобковую дугу розташоване контракційне кільце. Розташування контракційного кільця на рівні пупка чи трохи нижче свідчать про повне розкриття шийки матки.

В першому періоді пологів відбувається не тільки розкриття шийки матки, але і просування голівки по родових шляхах матері, що можна встановити за допомогою зовнішнього і внутрішнього акушерського дослідження.

У вітчизняній літературі прийнято розрізняти наступні положення голівки плодущодо площин тазу:

1) голівка над входом в малий таз;

2) голівка притиснута до входу в малий таз;

3) голівка малим сегментом в площині входу в малий таз;

4) голівка великим сегментом в площині входу в малий таз;

5) голівка в широкій частині малого тазу;

6) голівка у вузькій частині малого тазу;

7) голівка в площині виходу з малого тазу.

Спосіб Пискачека: вказівним та середнім пальцями правої руки, які обернуті стерильною серветкою, призводиться давління на латентний край середньої частини великої статевої губи. Таким чином, не водячи у піхву пальці йдуть вглиб паралельно пихвовій трубці до зустрічі з голівкою плоду. Голівка, що стоїть у входу в таз не визначається.

Спосіб Гентера: витягнуті пальці правой руки розташовуються циркулярно навкруги заднього отвору так, щоб перший палець впирався у промежину, а 4-й та 5-й пальці - між анусом і куприком. Між переймами пальцями призводиться повільне поступово посилюющеєся давління вглиб на зустріч голівкці, що опускається.

За кордоном положення голівки в кістках тазу прийнято розрізняти відповідно умовній лінії, яка проходить між двома остіями сідничих кісток. Якщо голівка плоду розташована вище (lin. interspinalis), то її положення одержує знак мінус, на цій лінії великим сегментом – знак нуль, а якщо вона розташована нижче за цю лінію, то вона одержує знак плюс.

При зіставленні розташування передлеглої частини по закордонній і вітчизняній класифікації виходить наступне: «–3» відповідає розміщенню голівки плоду над входом в малий таз, «–2» – голівка притиснута до входу в малий таз, «–1» – голівка малим сегментом у вході в малий таз, «0» – голівка великим сегментом у вході в малий таз, а провідна крапка досягає міжостієвій лінії, «+1» – голівка великим сегментом в широкій частині порожнини малого тазу, «+2» – у вузькій частині порожнини малого тазу, «+3» – на тазовому дні, голівка врізається, «+4» – голівка прорізується.

Для динамічного і наочного спостереження за протіканням пологів, станом матері і плоду, а також з метою своєчасної профілактики можливих ускладнень під час пологів використовується запис партограми. Спостереження за станом породіллі в І періоді пологів включає рутинні процедури, які акушер-гінеколог заносить в партограму (Додаток 2):
Діагноз:

1) оцінюють стан плоду:

• 
  підраховують частоту серцевих скорочень плоду за 1 хвилину кожні 15 хвилин протягом активної фази і кожні 5 хвилин протягом другого періоду пологів, і ці показники заносять в партограму. Для своєчасної діагностики гіпоксії плоду використовують дворазову аускультацію (до і після перейми або потуг);
  
• 
  якщо частота серцевих скорочень плоду менше 120 або більше 160 ударів за хвилину, це розцінюють як розвиток дистреса плоду;
  

2) оцінюють загальний стан матері:

• 
  виміряють температуру тіла – кожні 4 години, визначають параметри пульсу – кожні 2 години, артеріального тиску – кожна 2 години;
  
• 
  встановлюють кількість сечі – кожна 4 година; визначають рівень білка і ацетону по необхідності;
  

• 
  періодично визначають характер дихання;
  

3) ефективність пологової діяльності визначається:

• 
  частотою, тривалістю і інтенсивністю перейм – кожну годину в латентній фазі і кожні 30 хвилин – в активній фазі;
  

• 
  - менше 20 секунд - між 20 і 40 секундами - більше 40 секунд
  

• 
  дані внутрішнього акушерського дослідження – кожні 4 години;
  

• 
  швидкість опускання голівки плода – при проведенні кожного зовнішнього і внутрішнього акушерського дослідження;
  

4) якщо відбувся розрив плодового міхура, звертається увага на кількість,колір і запах навколоплодових вод:

• 
  наявність густого меконія свідчить про необхідність ретельного спостереження і можливого втручання для надання допомоги у разі дистреса плоду;
  
• 
  відсутність витікання рідини після розриву плодового пузиря вказує на зменшення об'єму амніотичної рідини, що може бути обумовлено дистресом плоду.
  

Відсутні докази про ефективність ранньої амніотомії у разі нормальнихпологів.