Главная страница
Навигация по странице:

  • В. П. Астафєв, російський письменник с

  • Г.О. Білявський Основи Екології. О. О. Созінов (Інститут агроекології та біотехнології уаан)


    Скачать 4.81 Mb.
    НазваниеО. О. Созінов (Інститут агроекології та біотехнології уаан)
    АнкорГ.О. Білявський Основи Екології.doc
    Дата06.05.2017
    Размер4.81 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаГ.О. Білявський Основи Екології.doc
    ТипДокументы
    #7156
    страница19 из 31
    1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   31
    Глава 4

    Техноекологія


    Виведення трансгенних рослин, стійких до гербіцидів, комах, вірусів або хвороб, біотехнологічні фірми здійснюють у комплексі з розробкою хімікату, до якого майбутня рослина буде толерант­ною. Відповідно споживач змушений використовувати лише пестицид певного виду, а отже, купувати й насіння, і пестицид разом в однієї фірми. Залежність споживача від такої фірми по­силюється, коли договірними умовами передбачається, що в по­дальшому споживач повинен використовувати лише посівний матеріал, закуплений у неї. Відбувається злиття насіннєвих та біотехнологічних компаній. Для забезпечення свого абсолютного ексклюзивного права на посівний матеріал деякі фірми створю­ють трансгенні культури з обмеженою здатністю давати насіння.

    Коли проводиться рекламна кампанія, мета якої — отриман­ня патенту на новий біотехнологічний продукт, то завжди наго­лошується на його надзвичайній корисності та унікальності. Про­те маркувати цей продукт на вміст у ньому ЖЗО розробники не вважають за потрібне, заявляючи, що їхній продукт нічим не відрізняється від інших.

    Специфіка використання трансгенних рослин полягає в тому, що їх оцінка й випробування в країні-імпортері забирають кілька років, а це, звичайно, не влаштовує фірму-експортера, яка споді­вається на швидкий прибуток. Це спонукає такі фірми лобіюва-ти свої інтереси через чиновницький апарат і впливати на прий­няття поспішних урядових рішень, що призводить до впровад­ження ЖЗО з порушенням правил біологічної безпеки. Самі ж фірми не здійснюють повноцінних випробувань ЖЗО й не визна­чають, які наслідки може мати використання нових біотехнологій для сільського господарства в цілому.

    • У 1994 р. в США з'явилися перші дозволені до вирощування генетично
      модифіковані помідори, а в 1995 р. — соя. В 1997 р. в США налічувалося
      вже 1274 біотехнологічні компанії з річним прибутком 16 млрд доларів.
      У 1998 р. було зареєстровано 20 біотехнологічних продуктів, виготовле­
      них із трансгенних рослин (12 — компанії «Monsanto»). До 2002 р. тільки
      компанія «Monsanto» запропонувала ринкові близько 35 нових продуктів.
      У 2000 р. в галузі біотехнології рослин було зареєстровано більш як
      600 патентів США.

    • У 1992 р. трансгенні культури вирощувалися в одній країні, в 1996 р. —
      в шести, а в 2002 р. — в 17.

    • Зростання обсягів реалізації трансгенних культур: 1995 р. — 75 млн
      доларів США; 1996 p. — 225; 1997 p. — понад 670, а в

    248

    1999 р. — 21—23 млрд доларів США. За п'ять років ринок трансгенних культур збільшився майже в ЗО разів! За прогнозом, загальний обсяг про­дажу в 2005 р. становитиме 8 млрд доларів США, а в 2010 р. — 25 млрд доларів США.

    У зв'язку з розвитком біотехнологій сьогодні зростає небезпе­ка поширення біологічної зброї. У сучасній добре обладнаній ла­бораторії молекулярної біології таку зброю можна створити про­тягом кількох днів. Досягнення генної інженерії та молекулярної біології вможливлюють винайдення зброї з великим латентним періодом її дії, аби забезпечити тривале поширення збудників хвороби до виявлення перших тривожних симптомів. Для цього можуть використовуватися штучні генетичні структури, які містять гени токсинів, що мають пептидну або білкову природу (токсини кобри, блідої поганки, рицин, ботулотоксин та ін.). На сьогодні, наприклад, розшифровано 430 генів, які кодують аміно­кислотні послідовності зміїних отрут. Крім того, можуть викори­стовуватися гени, які кодують токсини комах, рослин, грибів. За біологічну зброю можуть правити також генетичні конст­рукції, здатні запускати спотворену імунну відповідь організму людини чи тварини шляхом вироблення суперантигенів, білкових антигенів, цитокінів, що спричиняють аутоімунні захворювання. Відповідно виникає й новий вид терору — біологічний — навмис­не переміщення мікроорганізмів, рослин чи тварин туди, де їх раніше не було, що призводить до порушення природної гармонії або появи нових захворювань.

    Із розвитком біотехнологій змінюються традиційні уявлення про біологічну зброю та біологічну безпеку. Нині біологічна зброя — це не лише засоби масового ураження населення певни­ми збудниками особливо небезпечних інфекцій (бактерії, віруси, гриби, токсини чи отрути біологічного походження), а й засоби ураження сільськогосподарських рослин і тварин. На думку фахівців, створення нових видів біологічної зброї для застосуван­ня в аграрному секторі буде одним із пріоритетних напрямів у XXI ст. Така зброя має певні нові «переваги», адже виявити факт застосування «аграрного десанту» дуже важко, оскільки все це виглядає як природне ураження рослин чи тварин патогенами, шкідниками, грибковими або іншими захворюваннями.

    Знищення врожаю або агроекосистем є досить ефективним засобом досягнення певних цілей: унаслідок виникнення голоду або загострення продовольчої проблеми країна, що постраждала,

    249

    Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

    Г л а в а 4

    Техноекологія


    в подальшому потрапляє в економічну залежність. Отже, в цьому разі біологічна безпека тісно переплітається з економічною.

    Неможливість виявлення джерела зараження через великий латентний період розвитку ураження і вчасного діагностування причини порушення нормального функціонування організму доз­воляє прогнозувати збільшення частоти застосування таких видів зброї, як індивідуального, так і масового ураження. При цьому визначити, було насилля над природою чи ні, дуже складно, оскільки наслідки теракту проявляються через тривалий час. Що­до нових типів біологічної зброї, то на сьогодні відповідних засобів стримування її застосування й нерозповсюдження, як у технічному, так і в міжнародному плані, немає.

    Епідемія губчатоподібної енцефалопатії («коров'ячий сказ»), яка викликається патологічним модифікованим білком пріоном, почавшись у Великій Британії, поширилася в інших країнах, незважаючи на вжиті заходи. В Європі почастішали випадки хво­роби Крейтцфельдта—Якоба інфекційного походження в людей. ВООЗ виявляє стурбованість із приводу того, що в Україні не вживаються заходи для запобігання поширенню пріонової інфекції, оскільки епідемія губчатоподібної енцефалопатії заче­пила нашу сусідку Польщу. Європейське регіональне бюро ВООЗ звертає увагу всіх країн на те, що існує небезпека поширення трансмісійної губчатоподібної енцефалопатії. Фахівці застеріга­ють, що через 10—15 років ця інфекційна хвороба може стати найпоширенішою на планеті.

    Нагальним завданням для України в галузі біологічної безпе­ки є організація суворого епізоотичного та епідеміологічного контролю за пріоновими захворюваннями, запровадження систе­ми їх моніторингу та діагностики.

    Сьогодні процес законотворення в Україні, на жаль, не має того належного концептуального та методологічного підґрунтя, яке визначало б орієнтири біологічної безпеки на шляху до стійкого розвитку країни. Єдиним правовим актом у сфері вико­ристання ЖЗО є постанова Кабінету Міністрів «Про затверджен­ня тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання техногенних сортів рослин в Україні» (1998). Розвиток правового поля в цій сфері зумовив появу проекту закону України «Про державну систему біобезпеки під час здійснення генетично-інженерної діяльності», де біобезпека визначається як «сукупність умов та заходів, що забезпечують

    250

    запобігання можливому шкідливому впливові генетично-інже­нерної діяльності на здоров'я людини й довкілля».

    Як складова національної безпеки біобезпека ще не набула в Україні системного характеру, і нею опікуються різні установи та відомства: Міністерство екології і природних ресурсів, Міжвідом­ча комісія з питань біобезпеки при Міністерстві освіти і науки, Головне санітарно-епідеміологічне управління Міністерства охорони здоров'я, Державна комісія з випробування та охорони сортів рослин Міністерства аграрної політики та ін. Основи за­безпечення та розбудови системи біологічної безпеки потрібно визначити й узагальнити в законі України «Про біологічну без­пеку». Сьогодні актуальним є врахування транснаціонального характеру біологічної безпеки, її виокремлення, окреслення її меж і визначення місця у сфері екологічної безпеки.

    Нові розробки в природничих науках пов'язані з використан­ням дедалі більших обсягів речовин, енергії, що збільшує ризик аварій, несподіваних, побічних ефектів і т. п. ♦ Є дані, що сильні збурення в магнітосфері Землі, поява над Петрозаводськом у 1977 р. світних плазмових куль та інші несподівані явища стали­ся безпосередньо після проведення в цьому районі великомас­штабного геофізичного експерименту, в ході якого в земну кору спрямовувались імпульсні розряди електричного струму напру­гою в сотні мільйонів вольт.

    Для проведення деяких сучасних досліджень ученим уже стає «тісно» на Землі. ♦ Так, розробка нових установок для радіоас­трономічних досліджень потребує винесення однієї з антен у Космос, оскільки на Землі вони надто «близько» будуть розташо­вані (діаметра земної кулі для цього виявляється замало). Новітні наукові дослідження потребують дедалі більших коштів. ♦ На­приклад, пілотований політ на Марс, що планується на 30-ті роки XXI ст., обійдеться щонайменше в 100 млрд доларів США. Тому проведення таких експериментів набуває міжнародного характе­ру — одній державі, хоч би якою багатою й розвиненою вона була, це не під силу.

    Великий німецький філософ І. Кант сказав колись, що він знає лише два чуда у світі: зоряне небо над головою і внутрішній світ людини. Дослідження цього другого чуда — феномена люди­ни, її психічного світу, таємниць мозку, таємниць духовного життя — сьогодні виходять на перший план. Дехто з учених прогнозує, що ці дослідження переважатимуть над усіма іншими в новому тисячолітті.

    251

    Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

    Гл а в а 4

    Техноекологія






    Протягом останніх десятиліть дуже знизився престиж науко­вої праці. Близько 90 % молодих наукових співробітників сьогодні незадоволені змістом і оцінкою своєї роботи. Це спри­чинило «відплив інтелекту» за межі України, а також у під­приємства й структури, які не мають нічого спільного з наукою. А тим часом саме фундаментальні дослідження визначають перспективи розвитку науки й техніки на 10—20 років уперед і є основою науково-технічного прогресу.

    Контрольні запитання й завдання

    1. Як класифікують основні техногенні
      забруднювачі довкілля?


    2. Які речовини належать до найнебез-
      печніших забруднювачів довкілля?


    3. Що таке синергічний ефект?

    4. Які с види нормування забруднень
      довкілля?


    5. Які міста України мають критичні
      та складні екологічні ситуації?


    6. Що таке шум і в чому полягають
      особливості шумового забруднення?


    7. Як вібрації впливають на довкілля?

    8. Які особливості електромагнітного
      забруднення довкілля?


    9. Що таке екологічний моніторинг і
      які його найважливіші завдання?





    1. Які джерела енергії використову­
      ються людством і в якому напрямі
      має розвиватися сучасна енерге­
      тика?


    2. В чому полягає негативна дія на
      довкілля ТЕС?


    3. Яку небезпеку криє в собі радіоак­
      тивне забруднення?


    4. Обґрунтуйте необхідність згортан­
      ня ядерної енергетики й розвитку
      вітрової, сонячної та біоенергетики.


    5. У чому полягає перевага термо­
      ядерної енергетики над ТЕС та АЕС?


    252


    1. Які переваги й недоліки ГЕС?

    2. Які види енергетики не завдають
      шкоди довкіллю?


    3. Наведіть приклади енергозбере­
      ження.


    4. Які промислові підприємства най­
      більше забруднюють довкілля?


    5. Чому промисловість України стано­
      вить небезпеку для довкілля?


    6. Що таке безвідходне виробництво?
      Наведіть приклади.


    7. Що вам відомо про міжнародну
      торгівлю відходами?


    8. В чому виявляється негативний
      вплив антропогенного фактора в
      сільському господарстві?


    9. В чому полягає небезпека вирощу­
      вання монокультур?


    10. Чи спостерігали ви ерозію землі?
      Наведіть приклади.


    11. Що таке «генетична ерозія»?

    12. До яких наслідків призводить
      перехімізація в сільському госпо­
      дарстві?


    13. Що таке альтернативне землероб­
      ство?


    14. Схарактеризуйте роль транспорту
      в поглибленні екологічної кризи.





    1. Поміркуйте, чому не можна збирати
      гриби в межах 100-метрових смуг
      обабіч великих автомагістралей.


    2. Чи можна створити екологічно чис­
      тий транспортний засіб? Запропо­
      нуйте свій проект або хоча б
      викладіть основні принципи його
      конструкції.


    3. Порівняйте екологічні ризики в разі
      перевезення 1000 т нафти на
      відстань 1000 км такими видами
      транспорту:





    • автомобільним;

    • залізничним;

    • трубопровідним.




    1. Дайте оцінку військовій діяльності з
      погляду екології.


    2. Які наслідки для довкілля мають
      війни й підготовка до них?


    3. Наведіть приклади екологічних ка­
      тастроф, спричинених війнами.


    4. Чому протипіхотні міни ООН прирів­
      няла до зброї масового ураження?


    5. Що вам відомо про нову геофізичну
      зброю?


    6. Мілітаристи мріють створити
      «абсолютну» зброю, тобто таку,


    від якої в противника не буде захис­ту. На вашу думку, чи може бути створена така зброя в принципі?

    1. Кому з «великих» завойовників істо­
      ричного минулого ви присвоїли б
      ганебне звання Головного Еколо­
      гічного Злочинця Землі?


    2. Якими моральними принципами
      повинні керуватися вчені у своїй
      роботі?


    3. Дайте моральну оцінку відомому
      вислову «Наука потребує жертв».


    4. У чому полягає потенційна небезпе­
      ка широкого впровадження біотех-
      нологій?


    5. Які негативні наслідки для біосфери
      й людини можуть мати:





    • дослідження Космосу;

    • дослідження Світового океану;

    • розробка нових хімічних засобів
      боротьби зі шкідниками сільсько­
      господарських рослин;


    • широке впровадження комп'ютер­
      ної техніки;


    • впровадження мобільного теле­
      фонного зв'язку?





    І

    І


    ГЛАВА


    СОЦЮЕКОЛОПЯ

    Лише зрозумівши природу, людина зрозуміє саму себе.

    Р. Едберг,

    шведський письменник

    §5.1.

    Правила й закони соціоекології

    Взаємозв'язки економіки та екологи в тому вигляді, в якому їх «виготовила» людина, несумісні, як геній і лиходійство. Врятуватися й урятувати майбутнє планети й людей можливо, вже зараз, із дитячого садка, почавши виховання дітей за законами творення, а не руйнування.

    В. П. Астаф'єв,

    російський письменник


    с
    Сучасне суспільство наблизилося до важливого 'етапу, коли необхідний перехід від епохи доеко-логічної до епохи екологічної. Існування нашої цивілізації, її подальша доля цілковито залежать від того, наскільки й як скоро стануть «екологічними» наші свідомість, поведінка, культура. На­став час об'єднати моральність і логіку мислення для збереження людини та її «дому» — біосфери. Це може увінчатись успіхом лише за умови найширших екологічних виховання та освіти з но­вими підходами, на базі нової системи освіти, що потребує актив­ного долучення до соціально-екологічних знань. Перетворенням

    254


    Глава 5

    Соціоекологія

    має бути охоплена вся емоційна сфера людини, в кожної особи­стості повинно сформуватися почуття високої відповідальності перед живим світом сьогодення й майбутнього. Треба розвивати нові глобально-політичні, правові та економічні механізми уп­равління активністю людства. Подальший розвиток цивілізації має відбуватися з додержанням правила соціально-еколо­гічної рівноваги (за М. Ф. Реймерсом): суспільство розви­вається доти й остільки, доки й оскільки зберігає рівновагу між своїм тиском на середовище та відновленням цього середовища — природним і штучним.

    Нині фактично відбувається всесвітня гуманітарно-екологічна революція, яка замінила науково-технічну революцію (умовно — 1960—1990 pp.), що прийшла свого часу на зміну революції промисловій (умовно 1820—1960 pp.).

    Сьогодні економічний розвиток може бути успішним лише за врахування екологічних обмежень. Раніше ж єдиним критерієм розвитку вважався економічний прибуток. Крім того, релігія, звичаї, законодавство визначали й диктували правила поведінки людей усередині суспільства й стосовно природи. Ці правила сформувалися на підставі уявлень про особливе становище люди­ни, її вседозволеність у природному середовищі (якнайширше розселення, неконтрольоване розмноження, необмежене спожи­вання природних ресурсів).

    Життя показало, що недотримання екологічних обмежень призводить до непомірних витрат на реанімацію й штучне відтво­рення понівеченої або загубленої природи. Та сповна відновити природно-ресурсний потенціал людство вже неспроможне. По­чинаються конкуренція, боротьба націй, народів і релігій за життєвий простір, природні ресурси, ринки збуту. Точиться боротьба й за шляхи розвитку. В Європі переміг західний христи­янський вибір вільного ринку та римського права. В Азії ж обста­новка щодо цього залишається досить напруженою. Як зауважує М. Ф. Реймерс, для вирішення проблеми необхідні глибока пере­будова культури й моралі, а також зміна міжнародного права, формування глобальних соціоекологічних взаємозв'язків і пра­вил, нових законів культурного управління розвитком людства. Ці закони мають створюватися на глибоких знаннях взаємодій між суспільством і природою, суспільством і людиною, між різними соціальними, релігійними та етнічними групами людей, різними культурами.

    255

    Розділ І Сучасні підходи в науці про довкілля

    Глава 5

    Соціоекологія





    М. Ф. Реймерс сформулював кілька правил і законів со­ціальної екології, які потрібно знати й виконувати:

    • правило соціально-екологічної рівноваги (про нього сказано вище);

    • принцип культурного. управління розвитком (в основу нових
      екологічних культури й моралі мають бути покладені ідеї
      природоцентризму та коеволюції);

    • правило соціально-екологічного заміщення (переходи до більш
      екстенсивних і технологічних типів господарювання стають
      причиною екологічних криз, а ці останні провокують кризи
      соціально-економічні, що переходять у політичні);

    • закон соціально-екологічної необоротності (розвиток людства не
      може рухатися від пізніших фаз до початкових);

    • закон ноосфери В. І. Вернадського (в тому значенні, що коли
      людство не почне розумно регулювати свої чисельність і тиск
      на природу, зважаючи на її закони, то вид Homo sapiens зникне).

    В історії багато прикладів того, як в окремих регіонах ресурс­но-екологічна криза переростала в соціально-економічну й політичну. Нині людство стоїть на порозі чергової кризи, та вже не регіональної, а глобальної ресурсно-екологічної, здатної вик­ликати набагато тяжчі для людини й біосфери наслідки, ніж попередні (такі, наприклад, як крах цивілізації Майя, цивілізацій Центральної й Середньої Азії).

    Для людей настав час управляти не природою, а собою, своїми потребами, звичками, правилами поведінки.

    1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   31


    написать администратору сайта