переказ. О. П. Глазова
 Скачать 0.63 Mb.
|
|
Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: титан (титани – діти Урана Неба) і Геї (Землі), які повстали проти батька Хроноса (Часу. Коли на місце Хроноса прийшов Зевс, він переміг титанів і скинув їх у Тартар, Гефест (бог вогню і ковальства), горно, скіфи, вістря. 2. Дібрати синоніми до слів: приборкати, прогнівати, терзати, страждання. 3. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й : 1. Що зробив Прометей для людей а) викрав божественний вогонь; б) дав людям знання, навчив мистецтв; в) навчив обробляти метали г) приборкав диких тварин; ґ) навчив мореплавства; д) навчив лікувати хвороби. 2. Куди відвели Прометея Зевсові слуги. 3. Титана прикували до скелі. 4. Страхітливий орел. 5. Незламність Прометея. 4. Написати детальний переказ тексту, увівши в нього самостійно складений образ зовнішності Прометея (у процесі роботи бажано скористатися репродукціями античних скульптур та зображень на грецьких амфорах. ПІГМАЛІОН ТА ГАЛАТЕЯ Жив колись на острові Кіпрі скульптор Пігмаліон. Одного разу він вирізьбив із блискучої слонової кістки статую дівчини надзвичайної краси. Немов жива, стояла ця статуя в майстерні художника. Здавалося, що вона дихає. Здавалося, що ось-ось вона ворухнеться, піде й заговорить. Годинами милувався Пігмаліон своїм витвором. Він покохав створену ним статую. Дарував їй дорогоцінне намисто, зап’ястя й сережки, одягав у розкішний одяг, прикрашав голову вінками з квітів. Та статуя була нерухома й німа. Сила почуття Пігмаліона вразила богиню краси й кохання Афродіту. Скульптор просив богиню дати йому дружину таку ж прекрасну, як вирізьблена ним статуя, і богиня зглянулась. 17 Підійшов якось художник до свого творіння й побачив, що Галатея ожила. Б’ється її серце, а в очах світиться життя. (Давньогрецький міф.) (120 сл.) Завдання. Написати (без плану) детальний переказ, увівши в нього самостійно складені описи статуї та зовнішності оживленої Галатеї (бажано заздалегідь ознайомитися із репродукціями античних скульптур та сучасними ілюстраціями). ЛІСОВІ ДУХИ У давні часи людина гостро відчувала свою залежність від природи. Оточували людину поле, ліс, вода і повітря. Аз ними треба було вступати в певні стосунки, отож простір навколо себе наші пращури наповнювали божками та духами. Особливе ставлення було в них до лісу. Великий, шумливий, часом безкінечний, він ховав свої таємниці, мав свої небезпеки й принади. Із страхом і трепетом ішла людина до лісу, але поверталась із здобиччю. Ліс манив і відстрашував. Він був великий і таємничий, повний живих істот і сам живий. Лісовим божком є лісовик, який ходить нетрями й гукає. Де проходить, дерева згинаються аж до землі. Часом з’являється в образі діда із золотою палицею. Співає, але таким голосом, що людина відтворити не може. У лісі живе мавка. Інакше її називають нявкою, лісницею, лісовою русалкою. Мавка часом кличе хлопця, співає, удаючи голос його коханої дівчини. Навесні мавки збираються на гуртові танці, а на місці цих танців росте найзеленіша трава. Лісові русалки люблять гойдатися на гіллі. Часом вони лякають людей. Самі ж мають заклятого ворога. Це чугайстер – великий, як дерево, чоловік, котрий ловить мавок і їсть. За В. Шевчуком.) (181 сл.) Завдання. 1. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й 1. Залежність наших пращурів від природи. 2. Поле, ліс, вода і повітря люди наповнили божками й духами. 3. Особливе ставлення наших предків до лісу. 4. Лісові божки та духи а) лісовик; б) мавка; в) чугайстер). 2. Написати детальний переказ, увівши до тексту самостійно складений опис котрогось із фантастичних персонажів: лісовика, мавки або чугайстра (бажано заздалегідь ознайомитися з відповідними ілюстраціями). . МОРСЬКА ДІВЧИНА Жив колись Дурний цар. Дочувся він, що десь у далеких краях є прекрасна Морська дівчина. Захотів Дурний цар узяти її за дружину. Покликав слугу Іванка, наказав знайти її і привести до нього. 18 Рушив хлопець світом. Іде та всіх про Морську дівчину розпитує. Ніхто нічого йому сказати не може. Довго блукав Іван горами, полями, лісами. Зайшов якось упущу та побачив дим. Підходить, там хата. В хаті – старезна баба. Та баба відунка. Вона розказала хлопцеві, що Морська дівчина живе у Вогненному морі. А ще розказала, як до моря добутися і як ту дівчину з моря виманити. Дістався Іванко до моря. Зробив так, як відунка йому порадила. Поклав на березі пару гарних черевичків. Та були вони на одну ногу. Випірнула Морська дівчина з моря, побачила черевички, згадала, що боса, і вийшла на берег. Взулася. Спочатку розгубилася, тоді розгнівалася та почала кликати того, хто їй браковані черевички приніс. Вийшов до неї Іван, розповів про бажання Дурного царя та про свої пригоди. Сподобався він Морській дівчині. Згодилася Морська дівчина піти з хлопцем до царя. Сказала цареві, що вийде заміж за нього, якщо він у морській воді скупається. Цар зрадів. Налили морської води в казани. Тільки упірнув туди Дурний цар, Морська дівчина глянула на воду – вода й закипіла. Ледве встигли царя врятувати. А Морська дівчина із Іванком побралися. Оселилися вони на березі Вогненного моря й живуть щасливо. (За нар. казкою.) (226 сл.) Завдання. Усно переказати казку, ввівши в текст самостійно складені описи зовнішності двох-трьох персонажів. РОЗПОВІДНІ ТЕКСТИ З ЕЛЕМЕНТАМИ ОПИСУ ПРОЦЕСІВ ПРАЦІ КОЗАЦЬКА СТОРОЖА Від ріки Орелі аж до ріки Кінської козаки будували земляні укріплення. Такі укріплення називалися редутами. У кожному редуті був курінь на п’ятдесят чоловік. З редутів козаки висилали в степ пікети й розвідки. Редути – це були хитромудро збудовані маяки. Біля кожного редута ставилися «фігури». За допомогою «фігур» можна було швидко оповістити весь край про несподіваний ворожий набіг. Кожна «фігура» складалася з двадцяти смоляних бочок. В основу ставили сторчма шість бочок. Їх міцно з’єднували, обв’язавши смоляним канатом. На них ставили пять бочок, а там – чотири, іще дві – одна на одну. Усередині залишали порожнє місце. Верхня бочка була найменшою і немала дна. Всередину її вставляли залізний прут. До прута прив’язували довгий мотузок. Один кінець мотузка звисав аж до самої землі. Біля другого кінця прив’язували здоровенний пук вивареного в селітрі лика. 19 Щоб не трапилося пожежі, такі «фігури» ставили подалі від редуту. Вдень і вночі біля кожної пильнували вартові. Від редуту снували козаки, чоловік поп ять і більше. Як вгледять татарву, той біжать до укріплення. Там осавул звелить запалювати «фігуру». По інших редутах побачать і собі запалюють. Так в одну годину козаки весь край оповістять, щоб люди рятувалися. Нар. оповідання.) (187 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: редут (зімкнуте польове укріплення для самостійної оборони), пікет (невеликий сторожовий загін), курінь, канат лико (кора лози, липи, вяза селітра (хімічна сполука, вибухова речовина), осавул (представник військової старшини, в обов’язки якого входила організація й ведення прикордонної служби запорозьких земель, охорона шляхів на Січ). 2. Дібрати синоніми до слів: оповістити, з’єднати, пильнувати, снувати, чкурнути. 3. Скласти план (о р і є н тов ни й : 1. Редути від Орелі аж до Кінської. 2. «Фігури» - хитромудрі маяки. 3. Як і з чого будували «Фігури»: а) шість з’єднаних бочок в основі; б) пять бочок другого ярусу в) чотири бочки вище, далі дві одна на одну г) залізний пруту верхній бочці; ґ) пук вивареного в селітрі лика біля кінця мотузки. 4. Де й чому встановлювали фігури. 5. Між редутами снували пікети. 6. За годину оповіщало про напад). 4. Усно детально переказати текст. САМІЙЛО КІШКА 1550 року на чолі запорозьких козаків став прозваний Байдою князь Дмитро Вишневецький. За чотирнадцять років гетьманування він зміцнив козаччину, почав будувати укріплення на острові Хортиця. На початку гетьманування Байди Самійлу Кішці було десь років двадцять. Між козаками він зажив такої пошани, що скоро після загибелі Байди запорожці обрали його кошовим отаманом, а далі – гетьманом. З метою визволення невольників Самійло Кішка взявся до будування морських чайок. Запорозькі чайки робилися в десять сажнів завдовжки та близько одного сажня завширшки. Днище видовбували з товстої липи. До днища кріпили дубові ребра. На ребра дерев’яними кілками набивали товсті дубові дошки. На обох кінцях чайки з дошок видовбувалися заглиблення. Тут під час походів зберігали зброю та харчі. Посередні чайки влаштовували станок для щогли на одне вітрило. Готову чайку конопатили клоччям та дьогтем. Потім уздовж усього човна прив’язували товсті вязанки очерету, щоб чайка не пішла під воду, якби навіть її залило хвилею. З обох боків чайка мала улоговини для 15 – 20 весел. Одна така чайка підіймала до 40 - 60 козаків. 20 На таких човнах запорожці під проводом гетьмана Самійла Кішки розпочали свої перші морські походи. Під час одного з походів Кішка опинився в турецькій неволі. Він був прикутий на галері до невольницької лави. Двадцять шість років не бачив нічого, крім води й неба. Та неволя не вбила в серці Самійла Кішки ні любові до рідного краю, ні козацького завзяття. Він врятувався сам, щей товаришів своїх визволив. Про цю подію розповідає одна з народних дум. (За А. Кащенком.) (242 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слова конопатити (затикати дірки, щілини клоччям, мохом та ін.). 2. Дібрати синоніми до слів: прикріплювати, прив’язувати, виробляти, пірнути. 3. Скласти план вибіркового переказу - уривка, де йдеться про будівництво чайки (о р і є н тов ни й : 1. Розміри запорозьких чайок. 2. Днище з товстої липи. 3. Дубові ребра та дубові дошки, прикріплені до днища. 4. Заглиблення для зброї і харчів. 5. Станок для щогли на одне вітрило. 6 Конопачення чайки клоччям та дьогтем. 7. Прив’язування очерету вздовж човна. 8. Прикріплення улоговини для 15 – 20 весел. 4. Усно переказати уривок, де розповідається про те, як будували чайку. ПАСІЧНИКИ Бджільництво завжди було в Україні у великій пошані. На схилі літ запорожці часто йшли не до монастиря, а на пасіку. До речі, саме на пасіці провів свої останні роки кошовий отаман Іван Сірко. Місце для пасіки вибирали затишне й мальовниче. Вулики ставили вічками на південь. Самі вічка робили досить вузькими, щоб бджоли могли захищатися від нападу сторонніх комах. Пасіку огороджували невисоким тином. Як оберіг тут височів хрест, бажано, щоб він був виструганий із розбитого блискавкою дерева. На пасіці обов’язково тримали ікону із зображенням заступників бджіл Зосима й Саватія. Узяти в малої комашини солодку рідину – справа ніби й нескладна. Та скільки старанності, обережності й терпіння вимагалося від пасічника! Узимку вулики зберігалися в спеціальному утепленому напівземляному приміщенні. Звалося воно омшаник. Уперше вулики виставляли на пасіку десь на третьому тижні весни. Перед тим їх обкурювали волошкою, щоб запобігти виникненню цвілі. Після зимівлі бджоли були кволими, тому їх підгодовували патокою. До неї підмішували корицю, гвоздику тощо. На початку літа бджіл вивозили в степ. Купальської ночі їх годували востаннє. 21 Пасічники доглядали за малими трудівницями. Проти воскової молі натирали рамки часником. Щоб відлякати мурашок, на дно вуликів клали полин там яту. Мед брали, обкурюючи вулики димом сірки або тютюном, щоб не зашкодити комахам. Бувало це двічі на рік, скажімо, на початку серпня тау вересні. Вийняті з вуликів стільники заносили в теплі приміщення й клали у спеціальні сита, що стояли над коритами, куди стікав мед. Спорожнілі соти перетоплювали на віск. У жовтні господар, покропивши бджіл святою водою, ставив вулики до омшаника. Цілющий та поживний мед діставався нелегко. Витрачати його намагалися обережно й економно. (За В. Супруненком.) (159 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: вічко, патока (густа, тягуча солодка речовина), стільники (чашечки з воску, що їх будують бджоли у вигляді правильних рядів, для зберігання меду. 2. Дібрати синоніми до слів: оберіг, заступник, кволий, покропити. 3. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й : 1. Шанобливе ставлення до бджільництва в Україні. 2. Де і як ставили вулики? 3. Хрест та ікона на пасіці. 4. Скільки старанності й терпіння вимагала справа 5. Коли вперше виставляли вулики? 6. Підгодовування бджіл. 7. Вулики вивозили в степ. 8. Боротьба зі шкідниками. 9. Як і коли брали мед 10. Вулики – до омшаника. 11. Мед дістався нелегко. 4. Написати детальний переказ тексту. НОВОРІЧНІ ПРИКРАСИ В Україні особлива роль у святкування Нового року належала хатнім прикрасам. Напередодні Різдва виготовляли «голубці». Для цього брали шкаралупу з-під яйця, з обох боків робили два отвори і просовували крізь них кольоровий папір, що створювало враження «крилець» птаха. Такі вироби підвішували до сволока. Як відомо, у давніх віруваннях фігурка птаха ототожнювалась із сонцем. Досить поширеними прикрасами були «павуки». Робили їх із соломи. Спочатку дівчата заготовляли відповідних розмірів цупкі соломинки. Через кожну порожнину просиляли нитку й формували з соломинок різноманітні квадратики й кубики. До найбільшої фігурки з боків долучали менших «павучків». Напередодні Різдва таких «павуків» підвішували до сволока. Вони трималися на довгій волосині з конячого хвоста. Повітря в хаті постійно рухалося – через вхідні двері таз палаючої печі. Завдяки такій циркуляції «павуки» поверталися в різні боки., крутилися, справляючи враження живих істот. Особливо захоплення це викликало в дітвори. 22 Павуки здавна були в людській оселі бажаними. За повір’ям, той, хто вб’є павука, накличе на себе біду. До обіду заборонялося викидати цих комах із хати. А коли хто вчинить таку наругу, то навіки втратить смакові відчуття. За народними уявленнями, павуки уособлюють працьовитість. Мабуть, це й стало причиною шанобливого ставлення до комахи. Врешті павук перетворився на один із новорічних символів. (За В. Скуратівським.) (192 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: сволок (балка, що підтримує стелю, циркуляція (рух по колу, символ. 2. Дібрати синоніми до слів: ототожнюватись, просиляти, долучати, наруга, цупкий. 3. Пояснити написання слів: прикраси, святковий, повір’я, циркуляція, з-під, напередодні, завдяки. 4. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й : 1. Особлива роль хатніх новорічних прикрас. 2. Як виготовляли «голубці»: а) отвори у шкаралупі яйця; б) «крильця» з кольорового паперу; в) де й на чому закріплювалися прикраси. 3. Як робили «павуків»: а) заготовки з цупких соломинок б) формування квадратиків та кубиків; в) долучання менших фігурок до більшої. 4. Народні прикмети щодо павука. 5. Чому павук перетворився на новорічний символ. 5. Написати детальний переказ тексту. РІЗДВЯНІ АТРИБУТИ Нині ми звиклися з тим, що головним атрибутом Нового року та Різдва є зрубана й прикрашена ялинка. Проте ще в середині нинішнього століття переважна більшість українців ялинок в оселях не ставила. Прикрашання ялинки не є українською традицією. Цей звичай свого часу був штучно насаджений царем Петром І. Традиційною українською символікою на Різдво та Новий рік був дідух. Виготовляли його з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, кожен з яких окремо обплітали соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили триральчате розгалуження, щоб дідух міг рівно стояти. За гілки дідуха правили зібрані докупи пучки. Їх прикрашали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами. Дідух був високомистецьким витвором. Він уособлював предка, предковічного діда, оберега роду. Світлицю прикрашали дідухом на Святвечір. Це свято, яке називають ще багатою кутею, відзначають напередодні Різдва. Саме цього дня здійснювався обряд приготування багатої куті. Кутю виготовляли з пшеничного чи ячмінного зерна. Перед тим зерно вимочували у воді, товкли в ступі, сушили й знов товкли, щоб остаточно звільнити від луски. До звареного збіжжя додавали меду, інколи заправляли товченим маком, горіхами, родзинками. Усе це розводили узваром. 23 Приготування куті та суть народної атрибутики пов’язані з хліборобським життям. Дідух сприймався як вінець зібраного врожаю. Кутя – смачна й поживна страва з виплеканого дбайливими господарями зерна. За В. Скуратівським.) (197 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: атрибут (істотна ознака чогось), традиція, символіка, родзинки (ізюм), узвар. 2. Дібрати синоніми до слів: пучок, дбайливий, виплеканий. 3. Пояснити написання слів: різдвяний, традиція, триральчатий, високомистецький, напередодні, докупи. 4. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й : 1. Звичка до новорічної ялинки. 2. Український різдвяний та новорічний символ. 3. Як виготовляли дідуха: а) пишний вінок із кільканадцяти пучків; б) триральчате розгалуження; в) кольорові стрічки, квіти на гілках дерева. 4. Що уособлював дідух. 5. Коли виставлявся дідух. 6. Як готували кутю: а) зерно вимочували, товкли, сушили, знову товкли; б) чим заправляли кутю; В) чим її розводили. 7. Зв’язок народної атрибутики з хліборобським життям). 5. Написати детальний переказ тексту. КОВАЛЬ ІЗ ЛЮБЕЧА Як і скрізь на Русі, в Любечі було багато добрих майстрів-ковалів. Вони виготовляли всякі речі: серпий мечі, ножі й підкови, лемеші й шоломи. …Незабаром почалися жорстокі брані. Князь Ігор кілька разів ходив на Царгород. Багато людей із Любеча пішло тоді з ним, а повернулося мало. Не стало ковалів, бо вони були сміливі люди й наклали головами. У кого з любечан була потреба в залізі, той тепер возив його з Києва. Юнак Сварг теж ходив на рать, а повернувшись, збудував собі хату на узліссі. Спочатку ніхто не розумів, чому він оселився подалі від людей. Та якось уранці від хижі Сварга долинули удари молота по ковадлу. А ще через якийсь час люди валом пішли до кузні. Йшли до Сварга підкувати коня, зробити серп чи щит, навіть коли треба було дістати гак на рибу, замок чи голку. Кожен щось йому ніс: хутро, жито, горнець меду. Коли ж у когось не було чого дати, Сварг і не вимагав, лише просив допомогти, як прийде час. Над осінь, коли любечани закінчили роботу в полі, юнак пішов до тих, що завинили йому за роботу. Він просив поїхати з ним по Дніпру й допомогти набрати руди. Де брати руду, Сварг знав. Обминув соснові бори й зупинився там, де росли береза й осика. Він знав такі кручі, де важку, червону, як кров, руду можна було брати просто руками. За кілька днів він привіз шість лодій руди. Люди перенесли її до самої кузні. Сварг заходився ставити домниці. Це були печі, схожі на великі глечики. Знадобився й ліс, що ріс біля самої хижі. Разом із людьми Сварг завалив чимало дубів, напалив вугілля. 24 В одну з ночей любечани побачили, як під лісом спалахнув вогонь. То була не пожежа. Недалеко від кузні Сварга горіло три вогнища. У домниці було насипано впереміш з вугіллям руду, під домниці посипано сухими дровами. Міхами через сопла в денцях домниць нагонили повітря. Після довгих годин роботи вогонь погасили, а домниці, де вже була не руда, а залізо, розбили. Залізо знову розпекли й загартували у воді. Відтоді коваль Сварг варив залізо. Його вистачало на всіх. Любечанам не доводилося везти крицю з Києва. (За С. Скляренком.) (351 сл.) |