переказ. О. П. Глазова
 Скачать 0.63 Mb.
|
|
Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: криця (тут залізо), сопло. 2. Дібрати синоніми до застарілих слів: брань, рать, лодія. 3. Скласти план вибіркового переказу Як русичі добували залізо» о р і є н тов ни й : 1. Де будували русичі кузню. 2. Де брали руду. 3. Що таке домниця. 4. Що засипали в домниці. 5. Міхами через сопла в денцях нагонили дух. 6. Що робили з домницями через кілька годин. 7. Що робили із залізом, видобувши його з домниць). 4. Написати вибірковий переказ Як русичі добували залізо». КОВАЛЬСТВО Пам’ятаєте, про що казкова змія просила казкового коваля із казки «Івасик-Телесик»? - Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тоненький голосок, яку Телесикової матері! До ковалів здавна ставилися з великою повагою, водночас і з упередженістю. Їх вважали чарівниками, що володіють мистецтвом перетворення металу на будь-які предмети. Коваль міг порозумітися з усіма, навіть нечиста сила просила в нього допомоги… В Україні ковальський промисел існував аж до середини ХХ ст. Кузня розташовувалась, як правило, на околиці села. Це була будівля, у якій знаходились горно, кувадло, закріплене на колоді, точило та корито з водою для гартування й охолодження виробів. Традиційний інструмент коваля такий: великі молоти, малі молотки, кліщі, обценьки. Пізніше з’явилися пили-ножівки, ключі для нарізання різьби на виробах, ножиці для металу. Процес кування відбувався так. Коваль розігрівав до червоного кольору шматок металу в горні, де горіло деревне вугілля (горіння підсилювалося роздмухуванням полум’я за допомогою міхів). Далі він брав кліщами залізо, клав його на кувадло та бив по ньому молотом, надаючи потрібної форми. Часто ковалеві допомагав помічник. Зазвичай це був підліток, який виконував обов’язки молотобійця. Викувавши річ, її кидали в корито з водою для загартування. 25 Ковалі виготовляли зброю та різноманітні речі господарського призначення: сокири, ножі, молотки, лопати, цвяхи, замки, клямки, залізні ворота й огорожі. Українські ковалі вміли плавити мідь та інші метали, володіли майстерністю зварювання металів. (З довідника.) (208 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: упередженість (негативна, несправедлива думка, яка складається щодо кого- чи чого-небудь наперед, до ознайомлення), горно (відкрита піч для нагрівання або плавлення металу), кувадло, міх (пристрій для нагнітання повітря для роздування вогню). 2. Дібрати синоніми до слів: корито, шматок. 3. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й : 1. Давня повага й упередженість до ковалів. 2. Якою була сільська кузня. 3. Традиційний інструмент коваля. 4. Як відбувався процес кування: а) розігрівання шматка металу в горні; б) надання залізу потрібної форми на кувадлі; в) загартування виробу у воді. 5. Що виготовляли ковалі). 4. Написати детальний переказ тексту. ХУДОЖНИК СИВООК Сивоок сам наглядав, як варилася смальта для мозаїк. Сам добирав кольори. Чаклував над фарбами, варив, проварював, розтирав. Для золотої смальти виготовляли тонюсінькі листочки золота, потім вони закладалися поміж платівок скла й навічно заварювалися. Щоб урозмаїтити відтінки золотої смальти, Сивоок застосовував сплав золота із сріблом. Іноді бралися навіть листочки міді, яка давала спокійне сяйво. Сивоок піднявся на височезні риштування в головній бані храму й почав викладати мозаїку. Помічники носили йому заправу для накладки на стіну. Заправу теж роблено за вказівками Сивоока. До вапна додавано товченої цегли і вугільного порошку. В оту сірувато-рожеву накладку Сивоок, якось мовби не думаючи, навкиддя втуляв кубики смальти й різнобарвних камінців. Своїми гранями скельця й камені були повернуті врізнобіч, як попало, у дикому хаосі. Сивоок простягав до підручних то одну руку, то другу, працював мовчки, швидко, гарячково й зосереджено, мов Богу час творіння світу. При появі князя Сивоок роботи не припинив. Клав і далі смальту, робив те вміло, швидко, якось ніби весело. - Ти що таке витворяєш? – гнівно спитав Ярослав, розсерджений на несхожість роботи Сивоока до праці інших художників. - Що бачиш, князю, - відбуркнув майстер. – за сонцем іду. Хоч де буде сонце, знайде собі відбиття. Світитиметься смальта впродовж усього дня однаково глибоко. Князь спробував полічити, скільки днів, тижнів, місяців стоїть тут Сивоок, викладаючи мозаїки, і вжахнувся. А попереду було ще більше! І цей 26 непокірливий чоловік не думає про спочинок, вмить зачіпається до сперечань із самим князем (За П. Загребельним.) (235 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: смальта, баня (сферична покрівля), риштовання, хаос (безладдя). 2. Дібрати синоніми до слів: вказівка, втуляти, гарячково, зосереджено, вжахнутися. 3. Записати на дошці: навкиддя, врізнобіч, впродовж. 4. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й : 1. Сивоок наглядав, як варилася смальта. 2. Як виготовлялася золота смальта а) листочки золота між платівками скла; б) навічно заварювалося; в) застосування сплаву золота й срібла або листочків міді. 3. На риштованнях: а) якою була заправа (вапно, цегла, вугільний порошок б) стуляння смальти навкиддя; в) працював мовчки, зосереджено. 4. Гнів князя Ярослава. 5. За сонцем іду…» 6. Непокірливий художник. 5. Усно детально переказати текст. МІКЕЛАНДЖЕЛО 1505 року папа римський закликав Мікеланджело до Ватикану й наказав йому розписати фресками новозбудовану Сікстинську капелу. Мікеланджело був скульптором та живописцем. Технікою фрески він не володів. Стверджують, що таке замовлення йому влаштували недоброзичливці, заздрісники. Вони сподівалися, що митець не впорається із завданням, і тому слава його потьмяніє. Мікеланджело всіляко намагався ухилитися від замовлення. Він пояснював, що фресковий розпис – не його справа. Та папа наполягав. Виходу не було. Йому на допомогу скликали художників, що технікою фрески володіли. Мікеланджело не підпустив їх до себе. Він міг творити тільки сам. Лишившись на самоті, майстер наполегливо вчився й уперто працював. Невдовзі оволодів потрібними знаннями й уміннями. Робота над розписом Сікстинської капели – найтрагічніший та найпрекрасніший період у житті Мікеланджело. Фреска створювалася так Оздоблюючи стелю, він працював із закинутою вгору головою. Це так зіпсувало йому зір, що читати після цього він міг, лише піднявши текст над головою. Під час невимовно тяжкої й напруженої праці над фресками йому доводилося бути до себе безжальним. Харчувався куснем хліба. Спав дуже мало, не роздягаючись. Якось у нього так попухли ноги, що взуття довелося розрізати. Митець був фанатично відданий мистецтву. І був зовсім самотнім. Наприкінці життя викликав у сучасників ставлення, близьке до обожнювання. Він височів над своїм сторіччям. (З журн) (199 сл.) 27 Довідка. Як створюється фреска. Техніка фрескового живопису ґрунтується на тому, що зображення наноситься на сирий тиньк, що складається з піску та вапна. Фарби розбавляються чистою водою й закріплюються самим тиньком. На повітрі вапно окислюється й міцно тримає фарби, тому вони не осипаються й не вицвітають. Вапно готують заздалегідь, довго настоюють. Потім його пропускають крізь сито, розчиняють і промивають. Додають білого піску й готують розчин, до якого додають дрібно порізану солому, щоб тиньк не тріскався. Першим шаром вирівнюють поверхню кладки. На окремі ділянки наносять другий шар. На ньому малюють контури зображення. У контурах прописують основні тони й головні деталі зображення. Після цього починається чистова робота. Композицію необхідно закінчити за один день, бо розчин засохне й стане непридатним для розпису. Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: капела (католицька або англіканська каплиця; домашня церква при палацах), фанатичність (одержимість якоюсь ідеєю, несамовитість). 2. Дібрати синоніми до слів: намагатися, сподіватися, ухилятися, наполягати, обожнювати. 3. Скласти план переказу із введенням інформації про створення фрески (о р і є н тов ни й : 1. Наказ папи римського розписати Сікстинську капелу. 2. Фресковий розпис – не справа Мікеланджело. 3. Наполегливо вчився. 4. Як створюється фреска а) виготовлення тиньку; б) пересіювання через сито, промивання; в) додавання піску, приготування розчину; г) домішки соломи; ґ) вирівнювання кладки д) нанесення контурів зображення; е) прописування основних тонів; є) чистова робота. 5. Безжальний до себе. 6. Височів над століттям). 4. Усно переказати, вводячи в текст розповідь про створення фрески. ГРАВЕР Тільки починало ясніти тьмяне петербурзьке небо, а Тарас Григорович уже приходив до своєї майстерні. Брав граверне приладдя, мідну пластинку, дзеркало і благав Бога, щоб не завітав у цей час до нього ані друг, ані недруг. Бо коли художник працює, це час для нього священний. І навіть найлюбіший гість – гірше татарина Гравюра була дуже популярною серед народу. За доступну ціну можна було купити гравюри з творів видатних майстрів. Тому цей вид мистецтва так приваблював Тараса Григоровича. Свої офорти Шевченко хотів представити на здобуття звання академіка. Тому й упрягся в роботу. Тарас Григорович старанно вкрив підігріту на вогні мідну пластинку ґрунтом з асфальту, воску та каніфолі. Він почав закопчувати пластинку 28 пучечком воскових свічок, щоб одержати чорний фон, вигідний для нанесення на нього голкою малюнка. Ще не було семи ранку. Це найкращий час для самотньої зосередженої роботи. Шевченко взяв довгу, вправлену в дерев’яну ручку голку. Чотирикутник дзеркала поставив так, щоб у ньому відбивався малюнок. Адже наколювати на ґрунті треба було все навпаки. Він уже помилився раз від нетерпіння швидше побачити наслідок! Тарас Григорович поринув усвою кропітку роботу. Вона потребувала зосередженості, максимального напруження, точності очей і рук. За О. Іваненко.) (183 сл.) Словник. Гравюра – вид графіки, у якому зображення є відбитком малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, лінолеуму тощо. Офорт – вид гравірування, при якому лінії малюнка наносять голкою або різцем на металеву дошку, вкриту смоляним шаром, і протравляють кислотою. Асфальт – суміш бітуму з подрібненими мінеральними речовинами. Каніфоль – природна смола, добута з живиці хвойних дерев. Ґрунт – тут підготовчий шар, тло на гравюрах або малюнках. Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: максимальний (найбільший, граничний), кропіткий (ретельний), вигідний (сприятливий, зручний). 2. Записати на дошці: мідна пластинка, ґрунт, асфальт, віск, каніфоль, свічки, голка, дзеркало. 3. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й : 1. Уранці в майстерні. 2. Час для художника священний. 3. Гравюра – засіб поширення мистецтва. 4. Намір Шевченка здобути звання академіка гравюри. 5. Початок праці над офортом а) покриття нагрітої пластинки ґрунтом; б) закопчування міді восковими свічками; в) підготовка голки та дзеркала. 6. Шевченко поринув у роботу. 4. Усно детально переказати текст. СТІНОПИС МИХАЙЛІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ Сьогодні на Володимирській горі сяє золотими банями не так давно відбудований Михайлівський храм. Перед науковцями постало завдання вибору техніки виконання настінного живопису. Стіни Михайлівського собору прикрашали як мозаїки та фрески ХІІ ст, так і олійний живопис XVIII ст, так зване мальовання. Фасади собору, дзвіниці та мури прикрашали мальовання, виконані олією. Новий живопис повинен був відтворювати як давньоруські фрески, так і олійні мальовання. Завдання не просте, бо ці дві техніки відмінні як зовнішнім виглядом, так і використовуваними матеріалами. 29 Особливості фрескового живопису полягають у вишуканій стриманості палітри та використанні природних матеріалів. Наприклад, білило виготовляли з розтертого вапняку. Для виготовлення чорної фарби у печах спалювали деревину сосни або липи. Синю діставали, подрібнюючи мінерал лазурит. Жовта й червона фарби виготовлялися з природних глин. В олійній техніці фарби замішували на спеціальній лляній олії. Згодом олійна основа висихала, утворюючи прозору плівку. Палітра олійного живопису значно багатша й різноманітніша, ніж фрескового. Олійний живопис яскравіший, відзначається блиском. Фахівці зупинилися на давній, майже забутій не сьогодні техніці живопису під назвою «кейм». Хрещеним батьком цієї техніки був баварський ремісник Кейм. Наприкінці ХІХ ст. він запатентував силікатні фарби, створені на основі рідкого скла. Коли цю фарбу нанести на потиньковану поверхню стіни, вона хімічно сполучається з нею, утворюючи єдине ціле. Завдяки цьому такі мальовання не обсипаються, як це буває з олійним живописом. На відміну від фрески поверхню кеймівського стінопису важко пошкодити. За допомогою кеймівських фарб можна відтворити фреску, аза потреби імітувати багатий на відтінки олійний живопис. Колектив художників відновив оздоблення інтер’єру Михайлівського собору саме в техніці «кейм». (З журналу) (240 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: потинькований, запатентувати, силікатний (такий, що вміщує хімічні сполуки - силікати), фреска, мозаїка, фасад, мур, інтер’єр. 2. Дібрати синоніми до слів: імітувати, вишуканий. 3. Розкрити пряме та переносне значення слова палітра. Пояснити, у якому з цих значень слово вжите в тексті. 4. Звернути увагу на подвійне написання слова лляний (льняний). 5. Скласти план тексту (о р і є н тов ни й 1. Відбудований на Володимирській горі храм. 2. Проблема вибору техніки настінного розпису. 3. Стіни собору було оздоблено і фресками, і олійними мальованнями. 4. Особливості фрескового стінопису. 5. Як творився стінопис. 6. Давня техніка живопису «кейм»: а) баварський ремісник – хрещений батько техніки розпису; б) фарби, що хімічно сполучаються зі стіною; в) переваги кеймівської техніки перед фресковим та олійним стінописом. 7. Інтер’єр собору оздоблено в техніці «кейм»). 6. Написати детальний переказ тексту. НАСТІННИЙ РОЗПИС Хата в Україні трималася на майстринях-жінках. Як усяка пташка дбає про своє гніздо, так і жінка клопочеться прикрашанням житла. Розпис хатніх стін потребував від жінок зосередженості та терплячості. 30 Малюнки створювалися без попередніх ескізів, без розподілу на етапи. Найчастіше розписи просто поновлювалися. Це робили двічі на рік, навесні та восени. Фарби були переважно рослинного походження: сік вишні, шовковиці, ягід бузини, пелюсток соняшника, а також відвар цибулиння, сажа. Рослинний сік часто змішували з перетертою білою або червоною глиною, товченими вуглинами, або й просто поєднували різні глини. Як в’яжучу речовину до саморобних барвників додавали яєчний жовток чи молоко. Фарба з таким додатком була тривкішою. Пензлі робили з котячої шерсті. Фарбу наносили й пір’ям, колосками, кукурудзяними качанами, штампами з картоплини. Для зображення геометричних фігур та ліній використовували посуд, шнурки Розпис починався з печі, потім малюнок переходив на стіни, продовжувався над і між вікнами, по кутках. Траплялося, що глуху стіну над ліжком розписували під килим. На печі зображували птахів. Це були павичі, грифони, фазани. На стінах переважно малювали вазон із деревцем, що проростає з нього, так зване дерево життя, що символізувало світобудову. Таке зображення має назву вазон. Вазон з елементами виноградного листя та кетягів символізував добробут сім’ї. Такий вазон поширений в орнаментах народного мистецтва багатьох народів Європи. У настінному розписі помітні запозичення з інших видів народного мистецтва. Його елементи та мотиви надзвичайно подібні до орнаментів вишивки, різьбярства, килимарства. Українки завжди вміли прегарно ткати й вишивати та всьому в хазяйстві давати лад. Вони могли не тільки тримати житло в зразковій чистоті, ай належним чином прикрашати його. Хата завжди мала чепурний та веселий вигляд. У веселій хаті живуть веселі люди, - стверджує народне прислів’я. (За О. Ковальчуком.) (263 сл.) Завдання. 1. Пояснити лексичне значення слів: ескіз (попередній начерк), елемент (складова частина), орнамент, мотив (частина орнаменту, що повторюється). 2. Дібрати синоніми до слів: тривкий, чепурний, прикрашати, дбати. 3. Пояснити написання слів: прикраса, в’яжучий, двічі, в основному, різьбярство. 4. Скласти план стислого переказу (о р і є н тов ни й : 1. Хата трималася на жінках-майстринях. 2. З чого виготовляли фарби. 3. Чим наносили фарбу. 4. Де робилися розписи. 5. Що зображували на стінах. 6. Що вміли українки.). 5. Написати стислий переказ. КОЗАЦЬКЕ ВИПРОБУВАННЯ Як приходив хтось у Січ, то запорожці випробували міру його кмітливості. Накажуть йому варити куліш, розкажуть як, застережуть, щоб не 31 сирий був, але й не перекипів, а самі ніби йдуть косити. Парубкові ж так накажуть: Коли зготуєш, то виходь на могилу й клич нас. Ми почуємо тай прийдем». Залізуть козаки в очерет і лежать. Ото хлопець зварить куліш, виходить на могилу, починає кликати. Вони чують та не відгукаються. Кличе він їх, кличе, а тоді в сльози! Козаки лежать у траві, чують усей кажуть: «Ні, цене наші!» Тоді повернуться в курінь, дадуть тому хлопцеві коня і грошей на дорогу й скажуть: «Іди собі! Нам таких не треба А котрий хлопець вдасться спритний та кмітливий, то, вийшовши на могилу, крикне, гукне разів зо два. А як не відгукнуться, то він сам іде куліш їсти. А потому щей пісні затягне. Тоді запорожці, прихопивши коси, йдуть до куреня. А він: Де вас чорти носили, панове Кликав я вас, кликав, тай захрип. Тоді, щоб не вистиг куліш, почав сам їсти!» Перезирнуться запорожці та скажуть: Уставай, джуро! Тепер ти рівний нам козак!» І приймають парубка до свого товариства. (Нар. легенда) (187 сл.) Довідка. Як варити куліш. Куліш має ще одну назву – «польова каша, бо його легко приготувати не тільки вдома. Промите пшоно треба засипати в казан з киплячою водою, для смаку додати одну-дві картоплини, сіль, зелень. Готовий куліш треба затерти салом із цибулею та часником. Можна додати шматок мяса (навіть солонини) або рибину. Готовим куліш вважається тоді, коли пшоно повністю розвариться й утвориться кашоподібна маса. Смачним вважається куліш густий, а не такий, у якому «крупина за крупиною ганяється з дубиною. (За кн. З української минувшини».) |