Палеха Загальне документознавство. Палеха Ю.І. Загальне документознавство
 Скачать 2.22 Mb.
|
2. Сучасні погляди на структуру науки про документПошуки назв науки про документ"Проникнення" документів у всі сфери людської діяльності - науку, управління, практику, освіту тощо - зумовило об'єктивне зростання їх типовидового розмаїття, формування новітніх систем документних потоків, масивів систем документів і документації, створення єдиного інформаційного простору. Поняття "документ" все більше набуває багатозначності (полісемії). Усе інтенсивніше розвиваються науки, об'єктом вивчення яких є структура, створення та функціонування окремих видів і типів документів. Донині існують досить полярні концепції документознавства: широкого і вузького його розуміння. Паралельне існування в науковій та освітній сферах двох документознавств - наук з однією назвою, але з різним змістом, як підкреслює Н.М.Кушнаренко [45], створило двоякий смисл дисципліни, зумовило певні незручності й спричинило полеміку на сторінках періодичних видань. Термін "документознавство" вживався й для означення науки про способи використання записаної інформації, а крім того - для означення динамічної діяльності комплексного міждисциплінарного змісту, терміносистема якої має тенденцію до розширення. Різні визначення терміна "документознавство", що існують до сьогодні, подано в таблиці 1.2. Таблиця 1.2 Визначення поняття "документознавство"
2
За кордоном наука під назвою "документознавство" відома тільки в деяких східноєвропейських країнах, що наслідували форми організації науки в СРСР (наприклад, Болгарія). Відповідна галузь знань під назвою "управління документами" або "управління документацією" (records management) існує також в англо-американській практиці. У Франції, Іспанії, Бельгії та ряді інших країн документаційна наука розглядається через призму інформатики, як її рудимент. Слід також зважати на те, що на світовому рівні не існує єдиної назви для науки про документ, як і не існує загального поняття "документ", яке тлумачиться по-різному в історичних дисциплінах, діловодстві, бібліотечній та інформаційній науках. Серед розповсюджених назв: документація, документика, документалістика, документологія, документографія тощо. Для узагальнюючої науки про документ пропонувалось декілька варіантів її назв: - інформаційно-комунікаційна наука (A.B. Соколов); - документаційно-інформаційна наука (Г.М. Щвецова-Водка); - документознавство (К.Г. Мітяєв, Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, А. А. Соляних, Н.Б. Зінов'єва); - документологія (Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, М.С. Слободяник). Взагалі термін "знавство (ведення)" - притаманне найменуванням теоретичних наук, а "логос" як термін означає "цілісність", "єдність", "органічність" певної системи. Документологія (rp. logos - "слово, наука, знання" лат. - те, що вчить, є "повчальним прикладом", доказом) в такому розрізі виступає як сукупність знань про документ. Особливістю документознавства є її бінарний характер. З одного боку, її слід сприймати на сьогоднішній день як філософську абстракцію з глобальним узагальненням історичних та теоретичних аспектів, а з іншого - як систему знань, що формується на сучасному етапі з виокремленням одиниць за спеціальними характеристиками. Філософська сутність документознавства мусить полягати в тому, що її майбутнє мислиться в існуванні не як партикулярної (відокремленої) науки, відстороненої від відповідних "знавств", а як самозаконної системи знань, яка визначається не стільки межами (кордонами) предмета, скільки підходом до неї. У межах документознавства повинні розв'язуватись питання, що стосуються характеристики не тільки всіх видів документів і систем документування, але й будь-яких систем документації та комплексів документів, характеристик документальних комунікацій і документних технологій, сукупності розгляду всіх документознавчих проблем. Сучасні концепції науки про документЗагальне документознавство як сукупність знань про документ та наукова дисципліна, природно, перебуває на стадії свого формування та розвитку. Тому цілком зрозуміло, що мають право на існування та обговорення різні підходи дослідників даної галузі до визначення структури комплексної системи знань про документ. Слід віддати належне представникам вітчизняної бібліотечної науки, які у своїй більшості довели об'єктивну необхідність широкого розуміння поняття "документ" і розвитку науки про документ як інтегрованої науки і навчальної дисципліни. Хоча, відмітимо, що за життя П. Отле саме бібліотечні фахівці відіграли головну роль у драматичній долі документаційної науки, оскільки категорично виступили проти неї. Причиною такого критичного ставлення був спротив бібліотек проти інформаційної діяльності взагалі, яку пропонував П. Отле. Із поглибленням процесів диференціації та розвитком наукових дисциплін, об'єктом вивчення яких є документ, стають очевидними багато спільних теоретичних положень, які повторюються в кожній із наук, що вивчають окремі види документів. На сьогодні створена й активно діє міжнародна мережа центрів вивчення документів на базі університетів Берклі (США), Тромс (Норвегія), Монстер (Німеччина) та компанії Ксерокс. Дослідження направлені, в першу чергу, на соціальну сторону значення документа, сприйняття важливості його використання, розробку методики проведення експериментального аналізу. Активізувалось проведення міжнародних конференцій в Україні з проблем документознавства на базі Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв (м. Київ) і Київського національного університету культури. Наведемо деякі концепції структури документознавства та визначення його місця в системі наук, що знайшли відображення у працях російських та вітчизняних науковців. Концепція проф. Ю.М. СтоляроваПитання щодо необхідності утворення узагальнюючої науки про документ, що синтезувала б "теоретичні досягнення всіх дисциплін документально-комунікаційного циклу - інформатики, документалістики, книгознавства, соціальних комунікацій", першим із сучасних фахівців порушив російський учений-енциклопедист Ю.М. Столяров [84]. Він визначив два основних методологічних підходи до теоретичного вирішення завдання про місце документознавства в системі наук. Перший полягає у визнанні документознавства як збірної науки про документ, але при цьому її теоретико-методологічну частину назвати документологією. Другий підхід базується на альтернативному рішенні: "збірну" науку назвати документологією, а всередині неї виділити дисципліни часткового (галузевого) документознавства, залишивши при цьому провідне місце для "класичного" (управлінського) документознавства. Предметом вивчення такої загальної науки проф. Ю.М.Столяров визначає "документ у єдності інформаційної та матеріальної складових, закономірностей його функціонування, історії та теорії" [83]. Пропозиція проф. Ю.М.Столярова щодо використання назви "документологія" має позитивні і негативні моменти, зазначені в таблиці 1.3 [80]. Таблиця 1.3. "За" і "проти" документології
Визначаючи місце документології у системі наук взагалі, проф. Ю. М. Столяров доводить, що вона за своєю суттю є наукою та дисципліною соціального (антропологічного) циклу. Ідеї відомого вченого знайшли відображення в розробленій ним програмі до курсу "Документологія", який викладається в Московському державному університеті культури та мистецтв і складається з двох основних розділів: "Теоретичні основи документології" і "Класифікації документа" [84]. У своїх численних роботах проф. О.М. Столяров активно пропагує розвиток документології - як інтегральної науки про документ, що може стати метанаукою для документознавства, інформатики та інших споріднених галузей знань, "збагатити їх новими узагальненими ідеями, тим самим сприяти процвітанню" [80]. Концепція проф. Н.Б. Зінов'євоїУ наукових працях професора Краснодарського університету культури і мистецтв Н.Б. Зінов'євої документознавство визначається як фундаментальна й одночасно прикладна наукова дисципліна, джерелом формування якої є книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство тощо [26-28]. Фундаментальні дослідження в документознавстві, вважає автор, повинні бути спрямовані на вивчення сутності документування, еволюції форми, змісту та функцій документа в соціумі, дослідження соціокультурних, етнонаціональних та історичних особливостей документування, вивчення проблем сприйняття документа, пошук вдосконалення семіотичних та семантичних засобів його вираження. Прикладні дослідження в документознавстві, за Н.Б. Зінов'євою, стосуються питань класифікування документів, їх індексування та реферування, створення пошукового образу документа, дослідження організації документообігу; відбору документів та їх збереження. Схожість документознавчих концепцій книгознавства, фондознавства, бібліографознавства, науково-інформаційної діяльності та наук про управління обумовлює спорідненість і зв'язки документознавства з ними. Автор у своїх працях підкреслює, що документознавство становить "органічну єдність" з наукознавством, архівознавством, бібліотекознавством, інформатикою, патентознавством та справочинством, перетинаючись з ними. На думку науковця, документознавство з одного боку є "методологічною платформою" бібліографії й "включає до власної структури теоретичні розділи книгознавства", але відмежовується від книгознавства як самостійної галузі знання. З іншого боку, від документознавства, застерігає автор, повинні бути відокремлені як самостійні дисципліни патентознавство та технологія документаційного забезпечення управління [28]. Як зазначає проф. Н.Б.Зінов'єва, документознавство має досить складні взаємозв'язки з історичними науками, оскільки історичні документи є об'єктами дослідження таких дисциплін як історіографія, текстологія, палеографія, сфрагістика та археографія. Суміжним з документознавством автор вважає комплекс природничих дисциплін, що досліджують проблеми зберігання документів. Концепція проф. А.М. СоковоїОсобливе місце серед досліджень теоретичних основ документознавства належить працям професора А.М, Сокової [77-79]. Так, в публікації, де аналізується еволюція уявлень щодо змісту документознавства як наукової дисципліни, автор робить висновок, що її об'єктом є "всі види, жанри і форми документів". Однак більш конкретний його зміст - це функціонуюча документація. Заслуговує на увагу також сформульоване автором положення, що в різні історичні періоди актуалізується вивчення документознавством різних видів і форм документації. Скажімо, у 1970-ті роки, виконуючи соціальне замовлення суспільства, документознавство формувалось як теорія документацій його забезпечення управління, а в 1980-ті роки, у зв'язку з інформатизацією суспільного життя - центр досліджень переміщується на машиночитані документи. Предмет і одночасно головне завдання документознавства, на думку А.М. Сокової, полягає в забезпеченні високої якості документів у момент їхнього створення й ефективного функціонування як в оперативному, так і в архівному середовищі [77]. Предметом кожного напряму спеціального документознавства, зазначає проф. А.М.Сокова, можуть вважатися еволюція та сучасний стан характеристик документів, у тому числі в питаннях їхнього створення та функціонування як динамічних об'єктів. Під функціонуванням тут розуміється весь комплекс процесів, пов'язаних як з використанням, так і з спрямованими на нього процесами оброблення (науково-технічного опрацювання), зберігання, аналізу змісту для виконання інформаційного запиту, організації обігу (виконання, пересилання) тощо. Дослідження характеристик документа у спеціальному документознавстві в автора збігається з предметом загального документознавства, оскільки тут також вивчаються його характеристики форми, зміст, функції тощо. Специфічність предмета кожного напряму спеціального документознавства полягає в особливості його об'єкта - управлінська, науково-технічна чи картографічна документація тощо. Результати цих досліджень повинні включатись як складові до загальної теорії документа. Таким же чином до загальної історії документа повинні долучатися здобутки в галузі вивчення еволюції окремих видів документів. Отже, складовими предмета документознавства є теорія та історія видів документів, які відбивають у цілому його структуру. Третьою складовою, за влучним визначенням проф. А.М. Сокової, повинна стати прикладна частина предмета документознавства, що розглядає зазначені вище характеристики документа в контексті процесів їхнього створення та функціонування. Ця складова вже безпосередньо пов'язана із розробленням методів управління документацією, однак на базі перших двох складових. Концепція проф. Н.М. КушнаренкоСвій погляд на структуру документознавства висловила послідовник ідей проф. Ю.М. Столярова проф. Н.М.Кушнаренко, поділяючи його на загальне та особливе [45]. Загальне документознавство, на думку дослідниці, складається з трьох розділів: теорії документа, історії документа та теорії документно-комунікаційної діяльності. До теорії документа проф. Н.М. Кушнаренко подала синомічну назву - "документологія". Особливе документознавство, на думку дослідниці, поділяється на спеціальне та часткове. До спеціального автор відносить дисципліни, що розглядають особливості документів і є об'єктами бібліотечної, архівної, музейної справи, а також фондознавство, каталогознавство, учення про збереження документів, діловодство. Предметом спеціального документознавства, зазначає автор, може бути вивчення специфіки різних процесів документально-комунікаційної діяльності (документування, справочинство, фондознавство тощо). Предметом часткового документознавства є окремі види та різновиди документів. Звідси, на думку автора, документознавчими дисциплінами можуть бути представлені книгознавство, патентознавство, кінознавство, картознавство, галузеве документознавство тощо. Документологія, на думку проф. Н.М. Кушнаренко, має бути теорією та "методологією документознавства, або тільки методологією документознавства, яка розглядає історію, типологію, класифікацію документа, технологічні основи життєвого циклу документа" [45]. Але дана наука, зазначає дослідниця, перебуває ще на стадії свого формування і для її повного конституювання має пройти час. Концепція проф. С.Г. КулешоваДетально розглянув структуру документознавства український дослідник проф. С.Г.Кулешов. На його думку, документознавство поділяється на загальне і спеціальне. Загальне документознавство проф. С.Г.Кулешов визначає як "метанаукову надбудову для всіх наук документально-комунікаційного циклу, ...воно складається не з наукових дисциплін, а з таких розділів, як "Концепції документа", "Функції документа", "Основні етапи розвитку документа", "Загальні проблеми створення, зберігання та функціонування документа" [39-43]. За словами проф. С.Г. Кулешова, документологія і є загальним документознавством, галуззю науки, що розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та еволюції документа, загальні для всіх наук проблеми теорії функціонування, практики створення й роботи з документами. Теорія документа, вважає вчений, включає передусім напрями, що стосуються функціонального аналізу документів, вивчення їхньої характеристики як речових виробів та зафіксованої в них інформації, класифікації й типології документів. Об'єктом дослідження відповідних напрямів спеціального документознавства є специфічні функції окремих видів документів. Найбільш розвиненим, "єдиним на сьогодні конституйованим напрямком спеціального документознавства" проф. С.Г.Кулешов визнає управлінське документознавство, що сформувалося з теорії і практики справочинства [39]. Місце загального і спеціального документознавства серед інших наукових дисциплін характеризується проф. С.Г. Кулешовим як їх "зв'язки" з рядом наук. Для загального документознавства - науки документально-комунікаційного циклу, семіотика, інформологія, мовознавство, інформатика, філософія, культурологія, соціологія, загальна теорія комунікації, історичне джерелознавство, історія писемності, історія культури, загальна теорія класифікації. Для спеціального документознавства - архівознавство, мовознавство, теорія і практика менеджменту, правознавство, історичне джерелознавство, технологія справочинства, інформатика, інформологія, теорія комунікацій, теорія науково-інформаційної діяльності, історія справочинства, дипломатика, неодипломатика, філігранологія, сфрагістика, палеографія, кодикологія. По відношенню до інших галузей знань, які спеціалізуються на дослідженнях документів й розрізняються за ознаками змісту, зовнішньої форми, номіналів та жанрів, вважає проф. С.Г. Кулешов, їх об'єднання "навряд чи можливе" [40]. За умов, що складаються, зауважує дослідник, документологію не можна розглядати як комплекс наук чи наукову дисципліну, бо вона є лише сукупністю наукових знань із різних наук документально-комунікаційного циклу, їх загальнотеоретичних концепцій, методологічних засад, підходів [42]. Концепція проф. М.С. СлободяникаЗаслуговує на увагу концепція структури документознавства, запропонована українським вченим проф. М.С. Слободяником. На його думку, документознавство - це "комплекс наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, що формують документну інфраструктуру суспільства" [73]. Проф. М.С. Слободяник виділяє інтегруючу наукову дисципліну документологію, що складається з таких частин: теорія документознавства, документа і документної інфраструктури суспільства; історія документознавства і документа. Об'єктом документології, за визначенням проф. М.С. Слободяника, є "Документ - Користувач", який "передбачає дослідження документа у широкому значенні... як основного змістовного елемента документної інфраструктури суспільства" [74]. Предметом документології, наголошує дослідник, є закономірності функціонування документів і документоутворень як каналів соціальних комунікацій, що орієнтовані на задоволення потреб суспільства і користувачів у поточній і ретроспективній документній інформації [74]. Документологія, на думку проф. М.С. Слободяника це теоретична частина комплексу наукових дисциплін про документ, що досліджує проблеми класифікації документів, їх види та типи. Інші документознавчі дисципліни проф. М.С. Слободяник називає спеціальними: теорія документальних комунікацій, теорія документних потоків, документне фондознавство, електронне документознавство, управлінське документознавство, теорія та історія діловодства. Одна частина цих дисциплін сформована ним відповідно до проблем, що вивчаються; друга частина - за видами документів. Важливою ознакою, за якою може формуватись самостійна документознавча наукова дисципліна, зазначає вчений, є її "функціональна орієнтація на задоволення специфічних потреб суспільства й особистості у відокремлених групах документів, що потребують індивідуального дослідження" [73]. Суттєвими якостями, що можуть забезпечити документознавству високий рівень її автономності й можливість виходу з кризи, є можливість "формувати власний предмет і встановлювати зв'язки з науками, що не входять в структуру документознавства" [73]. Науковець чітко визначає "фундаментальну щодо документознавства науку" - інформаціологію. Документологію він характеризує як фундаментальну наукову і навчальну дисципліну, яка суттєво відрізняється від традиційного документознавства. проф. М.С. Слободяник вважає її "інтегрованою науковою дисципліною, що має відчутний метанауковий характер" й відмічає "збагачення об'єкта науки за рахунок документної інфраструктури суспільства", що дозволяє вивчати "особливості документної діяльності у різних соціальних сферах та інституціях" [74]. Основним результатом документознавчих розвідок, як вважає проф. М.С. Слободяник, повинні стати нові знання з історії та теорії документа і документоутворень [74]. Це дасть можливість віднесення загальної теорії документа як до історичних, так і до інформаційних (соціально-комунікаційних) наук. Концепція проф. Г.М. Швецової-ВодкиПроф. Г.М.Швецова-Водка репрезентує власний погляд на місце документознавства в системі наук та його структуру, запропонувавши шлях не від внутрішньої структури документознавства, а від визначення його місця серед суміжних галузей знання. Документознавство, на думку дослідниці, відноситься до наук ноокомунікологічних та інформологічних. "Весь комплекс дисциплін, що досліджують інформацію, можна об'єднати назвою "інформологія" (дослівно: наука про інформацію) - вважає автор [96]. Далі цей комплекс поділяється автором на такі частини, як теорія інформації, інформатика соціальна та інформатика прикладна чи комп'ютерна наука. Соціальна інформатика дорівнюється теорії соціальних комунікацій і може бути інакше названа ноокомунікологією. У межах останньої можна виділити, вважає автор, теорію соціальної інформації і документологію як комплекс наук про документ, що розглядається як засіб передачі соціальної інформації. Особливе місце повинна посідати наукова інформатика (наука про науково-інформаційну діяльність), яка належить до комплексу наук ноокомунікології (соціальної інформатики), але не є повністю відокремленою від документології, "частково перетинається з нею", зазначає автор [96]. У документології проф. Г.М. Швецова-Водка виділяє такі комплексні науки, як теорія журналістики (наука про підготовку інформації), документознавство (наука про підготовку документа), архівознавство (наука про архівну справу), бібліологія або книгознавство (наука про книжкову справу). У межах даного циклу, на думку проф. Г.М.Швецової-Водки, й варто сформувати "загальну теорію документології" [95]. Документознавство ж розглядається автором як одна з документологічних наук, об'єктом якої є документ як явище інформаційно-комунікаційної сфери діяльності суспільства, а предметом - визначення видів і властивостей документа, закономірностей його створення та функціонування в суспільстві [96]. За визначенням дослідниці, документознавство має складатися із загальної та спеціальної частин. Загальне документознавство повинне займатися дослідженням теорії документа, документних потоків, документною лінгвістикою, документальними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами, технологією збереження документів. Спеціальне документознавство призначене з точки зору проф. Г.М.Швецової-Водки досліджувати "спеціальні види документів" [96]. Концепція проф. В.В.БездрабкоСучасна теорія документа, як зазначає проф. В.Г.Бездрабко виходить за межі суто інформаційного джерелознавчого, архівознавчого, ділового або іншого вивчення, дедалі частіше залучаючи до свого наукового методологічного арсеналу здобутки філософських, історичних, семіотичних, лінгвістичних, а також технічних і природничих наук [16]. Процеси, що відбуваються сьогодні довкола документознавства, дослідниця називає "постмодерністським розвитком науки". Тобто проф. В.В.Бездрабко через загальні принципи постмодерну, як напряму розвитку сучасної наукової думки, дає пояснення причинам протистояння "традиційного документознавства "альтернативному" із його претензіями на всеохоплення знань про документ". Поява ознак постмодернізму саме в документознавчій галузі полягає на думку проф. В.В.Бездрабко, у стабільних тенденціях розвитку різних видів документознавства і виповідає конструктивному протистоянню усіляким спробам загальності, які твердо відстоює документологія" [16]. Вплив на документознавство постмодерну дослідниця бачить у термінологічній частині Науки. Особливо це стосується визначення поняття "документ". Сучасне документознавство, підкреслює дослідниця, балансуючи довкола рухливої межі документ і недокумент, досліджує перспективи розширення значеннєвих меж документа, захоплюється плюралістичними і доволі різної перспективи загальними теоріями документа, залишаючи незмінним стандартний підхід до документа як інформації, записаної і закріпленої для збереження та перенесення її у просторі й часі. Чималій кількості перспектив, які уможливить документологія в разі розширення тлумачення поняття "документ", приділяється надмірно велика увага, оскільки не можна стверджувати завершеність інституціоналізації "нетрадиційного" документознавства. А тому й визначити його майбутнє, як зазначає дослідниця, наразі видається доволі складним науковим пошуком [16]. Значні постмодерністські впливи, підкреслює проф. В.В. Бездрабко, відчуваються й у зміщенні акцентів у розумінні середовища створення та функціонування документа. Народження документа й виконання ним основних функцій повинно розглядатися відповідно до того, що документ є результатом об'єктивних й одночасно суб'єктивних мотивацій його народження й побутування. У XXI ст. образ документознавства як дисципліни, - тобто уявлення про його об'єкт, предмет, методи, функції, місце у науці, соціальний статус, - безумовно, буде змінюватися і, можливо, набуде нових рис саме з огляду на теоретико-методологічні основи, запропоновані часом. Автори посібника припускаються думки, що загальне документознавство являє собою не тільки міцну систему знань, запозичених із споріднених наукових дисциплін, але також може з повним правом називатися синергетичною дисципліною, поєднання різнорідної інформації про документ в рамках якої, дозволяє продуціювати новий результат, що був недосяжним для кожної з них окремо. Розвиваючись прискореними темпами, загальне документознавство, як наукова дисципліна, буде все більш необхідною для узагальненого розуміння феномену документа. | ||||||||||||||||||||||||||||||||