Переднє слово
 Скачать 8.25 Mb.
|
|
§ 1. Поняття граматичної будови мови Теоретичною основою формування у дітей дошкільного віку граматичної будови мови є наукова граматика, яка має свої граматичні категорії, грама тичні одиниці й граматичні форми. Слово граматика має кілька значень. По-перше, це будова мови, тобто система морфологічних одиниць, категорій і форм, синтаксичних одиниць і категорій, словотворчих одиниць і способів словотворення. Граматикою називають усю невласне звукову і нелексичну організацію мови, яка представлена в її граматичних категоріях, граматичних одиницях і граматичних формах. По-друге, це розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови. Граматика як наука про будову мови складається з двох розділів: морфології і синтаксису. Морфологія вивчає граматичні властивості слова, зміну його форм і пов'язаних із ним граматичних значень, а також частини мови. Синтаксис досліджує засоби і правила побудови речень і словосполучень. Словотвір вивчає будову і творення нових слів. Основними одиницями граматики є морфеми (мінімальні одиниці мови), слова (у морфології) і конструкції або речення (у синтаксисі). Слова мають граматичне і лексичне значення. Граматичне значення характеризує відношення між явищами дійсності, що позначаються словами, мовні значення мисленнєвого ряду, які мають у мові стандартне вираження. Щоб дитина зрозуміла мовлення, їй недостатньо знати тільки лексичне значення слів, потрібно ще зрозуміти їх зв'язки в реченні, тобто граматичне значення. Наприклад, дитина розуміє слова двері і відчиняти, їх співвіднесеність із немовною дійсністю, проте не знає їх граматичного значення «двері відчинені» чи «двері відчинять». Граматична категорія - це система протиставлених одна одній однорідних граматичних величин. Граматичні категорії поділяють на морфологічні (категорії роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи) і синтаксичні (комунікативної спрямованості, стверджувальності - заперечувальності, синтаксичного часу і способу). К. Ушинський назвав граматику «логікою мови», оскільки засвоєння граматичних значень водночас сприяє і розвитку мислення. На думку Л. Федоренко, граматичні форми мови також є еквівалентними формам мислення, які, у свою чергу, матеріалізуються у граматиці мови. Отже, граматичні навички розвиваються паралельно розумовим, а за гноєння граматики є водночас засобом розвитку мислення дитини. Граматична основа мови - це сукупність правил, систем і закономірних зв'язків між словами. Дитина від народження до школи має засвоїти різні види граматичних значень, тобто оволодіти граматичною будовою мови. Оволодіти граматичною будовою мови означає навчитись утворювати від однієї основи форми однини і множини теперішнього і минулого часу, відмінювати слова за відмінками та особами, вживати слова із суфіксами і без них, правильно вживати рід іменників, самостійно утворювати граматичні форми за аналогією, складносурядні та складнопідрядні речення, тобто засвоїти морфологічну і синтаксичну системи рідної мови. К. Ушинський зазначав, що граматична правильність мовлення має стати звичкою: «Граматична правильність досягається в перші роки навчання, коли дитина легко і зручно засвоює ті навички і звички, що складають основу правильного мовлення... Граматична правильність мовлення є не тільки знання, а й звичка». Граматична правильність мовлення - це дотримування в процесі спілкування основних граматичних норм, сформульованих у вигляді правил. Це норми словотворення частин мови, відмінювання і дієвідмінювання слів, узгодження, побудови речень певної структури, а також норми керування, що засвоюються практично. Оволодіти граматичною правильністю мовлення означає оволодіти граматичними нормами рідної мови, що є складником літературної норми мови. § 2. Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку У дошкільному віці триває формування граматичної будови рідної мови. На думку О. Гвоздєва, на дошкільний вік (від трьох до семи років) припадає третій період засвоєння граматичної будови мови. Як засвідчує автор, упродовж цього періоду дитина засвоює такі відмінкові форми (табл. 31): Таблиця 31. Засвоєння дошкільниками відмінкових форм (за О. Гвоздєвим)
К. Чуковський зазначає, що в період від 2 до 5 років дитина має надзвичайне чуття і що саме воно і підсилена на цьому ґрунті розумова робота над мовою закладають підвалини для інтенсивного засвоєння граматичних форм. Водночас він цілком справедливо відзначає активний характер процесу засвоєння, виступаючи проти теорії механічного і пасивного засвоєння рідної мови. Один лише наслідувальний інстинкт дитини без підвищеного чуття фонетики й морфології слова був би зовсім безсилий і не зміг би підвести безсловесних немовлят до повного оволодіння рідною мовою. О. Гвоздєв описує засвоєння дітьми частин мови за такими віковими періодами: від 3 років до 3 років 3 місяців. Розширюються смислові функції відмінків: стає дедалі докладнішим позначення поширених дій у просторі (конструкції з прийменниками до, під, по, які щойно з'явилися). Засвоюються своєрідні випадки керування: 1) знахідний відмінок подібний до родового в іменників на позначення живих істот; 2) родовий відмінок однини й множини, який залежить від числівників. Прикметник завжди правильно узгоджується у роді (засвоєння узгодження завершилося ще в попередній період). Спостерігається також правильне узгодження у роді дієслова минулого часу; зникло змішування родів при займеннику я, яке спостерігалося раніше. У мовленні спостерігається умовний спосіб, який з'явився у попередній період. Як і раніше, широко використовуються самостійні утворення за аналогією; від 3 років 3 місяців до 3 років 6 місяців. Продовжують розвиватися смислові функції відмінків іменників і конструкцій речень (відмінки з новими прийменниками про (об), замість, після: орудний предикативний і його заміна називним). Розширюється вживання прикметників замість керованих іменників, що означають інший іменник. Спостерігається тенденція до заміни присвійних прикметників з нульовим закінченням прикметниками з повними закінченнями. Стає звичним вживання у дієсловах умовного способу. Широко використовується утворення нових дієслів від інших частин мови, а також для вираження видових відтінків. Як і раніше, зустрічаються утворення за аналогією; від 3 років 6 місяців до 3 років 9 місяців. Змін у вживанні частин мови майже немає. В іменниках, які означають живі істоти, у знахідному відмінку трапляються форми, подібні до називного відмінка. Вживаються прикметники власного утворення. Досить поширеними є утворення за аналогією до різних частин мови, але найпоширенішим є утворення власних дієслів у різних формах; від 3 років 9 місяців до 4 років. Зміни в мові - незначні. В іменниках ще трапляється знахідний відмінок, подібні до називного на позначення живих істот. Вживається родовий відмінок множини при числівниках три, чотири, які щойно з'явилися. У наказовому способі спостерігається характерна для книжкового мовлення форма з часткою нехай. Широко використовуються власні слово утворення серед іменників, прикметників, дієслів; в іменниках спостерігаються випадки без-суфіксального утворення; від 4 років до 4 років 4 місяців діти вже зробили значні успіхи у засвоєнні граматичної будови - граматичні категорії переважно вже сформувалися. Залишаються незасвоєними лише деякі деталі морфо логічного вираження граматичних категорій. На підставі докладного вивчення формування граматичної будови російської мови О. Гвоздєв називає дошкільний період (від 3 до 7 років) періодом засвоєння морфологічної системи мови, для якого характерне засвоєння відмін і дієвідмін. Упродовж цього періоду відбувається розмежування морфологічних елементів, які раніше змішувалися, за окремими типами відмін і дієвідмін. Саме у цей період переважно засвою ються усі одиничні форми. А. Захарова досліджувала засвоєння дошкільниками категорії відмінка іменників. Автор відзначає, що засвоєння форм відмінювання відбувається за рахунок орієнтації дитини на форму слова (флексії) в називному відмінку. Якщо діти молодшого дошкільного віку часові відношення виражають формами знахідного й орудного відмінків, то старші дошкільники - родовим і давальним. Передусім діти засвоюють іменники жіночого роду на -а та чоловічого на твердий приголосний, потім - відмінювання іменників чоловічого і жіночого роду на м'яку основу. Засвоєння відмінювання іменників середнього роду відбувається значно пізніше і з великими труднощами, при цьому діти легше засвоюють відмінювання іменників середнього роду з наголошеними закінченнями, ніж з ненаголошеними. Після трьох років продовжується засвоєння суфіксів на позначення жіночої статі, діючої особи, дитинчат тварин, збірності тощо. О. Гвоздєв підкреслює, що діти засвоюють суфікси упродовж усього дошкільного періоду. Наприклад, суфікси щик, ник з'являються в мовленні в З роки 3 місяці - 3 роки 6 місяців; -ец - у 3 роки б місяців - 3 роки 9 місяців; -тель — у 3 роки 9 місяців - 5 років; -ар, -ун -у 5 років -5 років 6 місяців; -ух, -х, -к,ач - у 6 років - 6 років 6 місяців. Суфікси на позначення дитинчат тварин з'являються у 3 роки 9 місяців - 4 роки, процес їх засвоєння триває до семи років. Для дошкільнят характерним є занадто легке засвоєння суфіксів, що виявляється в різноманітному словотворенні. У монографії О. Гвоздєва наводиться опис гри із сином Євгеном у віці 3 роки 5 місяців, яка є прикладом такого словотворення. Гра мала характер запитань і відповідей: «Якщо я лев, то ти хто? - Я - левунчик» («крокодил - крокодильчик», «корова» - «я був би маленькою корівкою» та ін.). Д. Богоявленський експериментальним шляхом досліджував розуміння дошкільниками (5-6 років) значення деяких суфіксів (онок, -ище-, -щік-, -ніц) у словотворенні. У першій серії дітям пропонували гру з новими словами лар (звір), лафіт (солодкий квас), кашемір (матерія). Після попереднього ознайомлення зі значенням цих слів їм розповідали казку, до тексту якої входили слова, змінені за допомогою суфіксів. Виявилося, що слова із суфіксами -ьонок-, -ище- діти добре розуміють, хоча вони й нові. Це пояснюється тим, що ці суфікси не змінюють лексичного значення слова. Суфікси -ник- і -щик-, що змінювали лексичне значення слова, давалися значно важче. У другій серії автор пропонував дітям самостійно утворити зменшувальні слова від слів: жираф, овес, жолудь, дуб, лев, страус, ніс, вовк, цвях, пляшка. Більшість дітей виконали завдання правильно. Особливості засвоєння дітьми іменників, утворених за допомогою суфіксів зі зменшено-пестливим значенням, досліджувала Н. Маковецька. Метою першої серії експерименту було з'ясування причин вживання дітьми старшого дошкільного віку іменників із такими суфіксами зменшено-пестливого значення: ик , -к , -еньк , -ен(я)-, енятк(о) , -це , -ець , -очк-, ечк-, чик , -оньк , ок-, атк-, ятк-, очок-. Для цього був розроблений сценарій ігрової ситуації «Пригоди хлоп чика Максимка й дівчинки Даринки». Сценарій об'єднував різні види завдань. Розглянемо на прикладах. Заняття: Гра «Назви маленькі іграшки». Мета: з'ясувати вживання та розуміння дітьми іменників із суфіксами зменшено-пестливого значення -ик , чик і здатність до рефлексії під час утворення іменників за допомогою цих суфіксів. Матеріал: перша серія малюнків: човен великий і маленький; друга серія малюнків: м'яч великий і маленький; третя серія малюнків: вагон, пароплав, телефон, диван. Хід заняття: перша серія. Вихователь: «Послухайте, будь ласка, що трапилося колись із Максимком і Даринкою. Одного дня братик і сестричка повернулися з дитячого садка і гралися іграшками. Діти так захопилися грою, що не помітили, як минув час. До кімнати зайшла матуся і сказала, що час збирати іграшки та лягати спати. Даринці і Максимкові не хотілося збирати іграшки, і малята лягли спати, а іграшки так і залишилися на килимі. І ось Даринці наснився сон: начебто іграшки образилися на малят і пішли від них до іграшкової крамниці. Максимко і Даринка довго міркували, куди поділися їхні іграшки, й пішли їх шукати. Нарешті вони потрапили до іграшкової крамниці. Як там було гарно! Крамниця вся прикрашена квітами, а на полицях було дуже багато іграшок - великих і маленьких: ось ведмідь, а поруч - ... (прогнозована відповідь: ведмедик), ось - пухнастий заєць, смугастий кіт, вухастий слон». (Прогнозовані відповіді: зайчик, котик, слоник.) Заняття: Гра «Назви дитинчат тварин». Мета: з'ясувати розуміння та вживання дітьми іменників, утворених за допомогою зменшено-пестливого суфікса -енятк(о) , здатність до рефлексії під час утворення іменників за допомогою цього суфікса. Матеріал: дві серії малюнків - собака, цуценя, цуценятко; білка, білченя, білченятко; малюнки тварин - мавпа, лев, тигр, кенгуру, верблюд. Хід заняття: перша серія. Вихователь: «Одного разу Максимко і Даринка завітали на гостини до бабусі в село. Як там було цікаво! Та найбільше дітям сподобалися свійські тварини. Як ти гадаєш, кого побачили діти на бабусиному подвір'ї? (Прогнозована відповідь: кішку, свиню, кроля, козу. Онуки довго розглядали тварин, милувалися ними, а потім Даринка запропонувала Максимкові гру. Дівчинка називала тварин, а хлопчик повинен був утворити назви дитинчат цих тварин. Коли Даринка назвала кішку (козу, свиню, кроля), як ти гадаєш, що відповів їй Максимко?» (Прогнозована відповідь: кошенятко, козенятко, поросятко, кроленятко.) Заняття: Гра «Подорож країною Мов». Мета: навчити дітей утворювати нові слова із суфіксами -ок-, очок-. Матеріал: м'яка іграшка - Сонячний зайчик, схеми - моделі слів. Хід заняття: діти, подивіться, у мене на карточках різні будиночки, в яких знаходяться різні предмети. Даринка помітила, що будиночки різняться між собою не тільки тим, що на них різна кількість рисочок, а ще й тим, що дахи у них різні. Є такі -  , є й такі -  та багато інших.- Сонячний зайчику, поясни, будь ласка, чому в будинків дахи різної форми, - звернулася до нього Даринка. - Ой, які ви уважні! Все помічаєте, - похвалив малят Сонячний зайчик. - Справа в тому, що в будинках ось із таким дахом знаходяться звичайні предмети. Ви бачите, що в багатьох будинках саме такі дахи. Проте є будинки й з іншими дахами.- Що ж позначають такі дахи? - запитали малята. - Зараз я все вам розповім, - пообіцяв Сонячний зайчик. - Слухайте уважно. У деяких словах є такі загадкові частинки-помічниці, які роблять предмети, що означають ці слова, або маленькими, або дуже великими. Іноді вони дзеленчать, як дзвіночки, іноді стукотять, як молоточки, іноді вони дуже ласкаві, а іноді - не дуже. Саме такий дах і позначає, що в словах є частинка-помічниця. Наприклад, слово ліс позначає звичайнісінький ліс. Отже, в якому будинку живе це слово? - Ось у такому  - здогадалися діти.- А якщо ліс маленький, як ми його назвемо? - хитро посміхнувся Сонячний зайчик. - Лісок або лісочок, - відповіли Максимко й Даринка. - Які частинки-помічниці з'явились у слові ліс? - знову запитав малят Сонячний зайчик. - Частинка -ок-, - здогадалася Даринка. - Частинка -очок-, - додав Максимко. Результати досліджень Н. Маковецької показали низький рівень уживання суфіксів згрубілості -нщ-та суфіксів -нськ-. Щодо утворення іменників із суфіксами зменшено-пестливого значення, діти відчували труднощі із суфіксами -енятко-, -уць-. У формувальному експерименті дітей знайомили з будовою слова, з наявністю у його складі таких частин, як корінь і суфікс. Розглянемо таке заняття. Заняття: «Хто в якому будинку живе?» Мета: познайомити дітей із елементарною будовою слова, а саме, наявністю у складі слова таких частин, як корінь і суфікс. Сформувати в дошкільників уявлення про можливості відображення в моделі будови слова. Матеріал: ляльки - хлопчик і дівчинка, м'яка іграшка - Сонячний зайчик, малюнок дерева з корінням, моделі слів-предметів, що мають у своєму складі лише корінь, а також корінь і суфікс; папір, олівець. Хід заняття: вихователь продовжує розповідати казку «Подорож країною Мови». - Ну що, підемо далі? - запитав Сонячний зайчик і продовжив подорож країною Мови. - Саме біля слова ліс і живуть у будинках ось із такими дахами  слова лісок і лісочок - радісно заплескали в долоні діти.Будинки таких слів обов'язково стоять поруч, адже вони - родичі. А родичам завжди краще жити недалеко один від одного. Наші малята були дуже допитливими й уважними, тому вони помітили, що у будинків із подвійним дахом форма тільки така  . - А чи може дах бути ось таким  - запитали діти. І тоді Сонячний зайчик розповів їм ще одну історію.- Колись у нашій країні був страшенний буревій. Він поламав дерева, позривав дахи з будинків. Коли ж робітники ремонтували будинки, то поставили дахи не так , а ось так .У країні почався переполох, адже слова, які жили в цих будинках, стали зовсім незрозумілими. Слово лісок відтепер є словом окліс, а лісочок - очокліс. Довго думали, як це виправити, й нарешті придумали: потрібно попросити робітників перенести на будинках дахи. Коли роботу було завершено, слова знову стали позначати те, що й раніше. І тоді всі зрозуміли, що дахи мають бути розміщені лише так: , а частинки-помічниці можуть стояти тільки після слів, яким вони допомагають.Малята разом із Сонячним зайчиком пішли далі й знову побачили будинки з такими самими дахами. - А які слова живуть у цих будиночках? - знову запитали Даринка і Максимко. - Спробуйте відгадати самі, - запропонував Сонячний зайчик. Я вам назву лише слово, яке живе в цьому будиночку .Це слово - дуб. Якщо дуб низький, як можна його назвати? - Дубок, - відповіла Даринка. - Дубочок, - додав Максимко. - Які ж ви молодці! А тепер подумайте, в яких будинках живуть слова дубок і дубочок — запропонував Сонячний зайчик. Діти показали на такі будинки .Вихователь: Як ви гадаєте, чи правильно Максимко й Даринка визначили будинки, в яких живуть слова дубок, дубочок? Яка частинка-помічниця у слові дубок? (Прогнозована відповідь -ок-) А в слові дубочок? (Прогнозована відповідь -очок.) Намалюйте будинок, в якому живуть слова дуб, дубок, дубочок. Чи схожі ці будинки на будинки слів ліс, лісок, лісочок? (Прогнозована відповідь: вони такі самі.) Ми можемо сказати, що всі слова-предмети, що не мають загадкових частинок-помічниць, живуть у таких будинках , а ті, що мають, - в таких .А тепер, будь ласка, назвіть одним словом: - маленький гриб (прогнозована відповідь: грибок, грибочок); - маленький лист (прогнозована відповідь: листок, листочок); -маленький міст (прогнозована відповідь: місток, місточок). Спробуємо поселити слова в будинки. Які слова житимуть у такому будинку .(Прогнозована відповідь: гриб, лист, міст.) А в таких ? (Прогнозована відповідь: грибок, грибочок, лис ток, листочок, місток, місточок.)Отже, під впливом навчання у дітей значно активізувалося вживан ня суфіксів при творенні іменникових форм. Н. Лопатинська досліджувала вживання дітьми префіксальних дієслів: уміння утворювати похідні дієслова за допомогою дієслівних префіксів в-, ви-, від-, до-, з-, за-, на-, над-, о-, недо-, пере-, під-, по-, при-, про-, роз-; розуміння семантики префіксальних дієслів; здатність дітей дошкільного віку до рефлексії. Автор виявила частотність вживання дітьми старшого дошкільного віку порівняно з дорослими дієслівних префіксів (табл. 32). Таблиця 32. Частотність вживання дошкільниками дієслівних префіксів (за Н. Лопатинською)
Отже, за показником «висока частота уживання» збігаються префікси по-, пере-, за-, від-, на-; за показником «низька частота» - недо-, відмінності спостерігаються у префіксів ви-, про-, над-, під-. Порівняльний аналіз даних вказує на збіг окремих позицій щодо частоти вживання дієслівних префіксів дітьми та дорослими. Це, очевидно, пояснюється тим, що в мовленні вихователів як у повсякденному житті, так і на заняттях переважають префікси про-, під-, ви-. Засвоєння дітьми словотвірних моделей відбувалось у процесі поетапного навчання. Перший етап (ознайомлювальний) передбачав актуалізацію знань дітей про слова-дії, дієслівну основу, вміння добирати спільнокореневі слова. На цьому етапі проводилася робота, спрямована на ознайомлення дітей старшого дошкільного віку із семантикою дієслів руху, дії, стану, їх основою, семантикою дієслівних префіксів, їх словотвірною роллю; формування вміння свідомого творення префіксальних дієслів. Дієслова були згруповані в лексико-семантичні групи: рух, дія, стан. Ознайомлення дітей з моделями словотворення розпочиналося з пар часто вживаних префіксів. Особлива увага приділялася семантичному узгодженню дієслівного префікса з різними прийменниками. Матеріал було згруповано таким чином, щоб допомогти дошкільникам розмежувати значення дієслівних префіксів у межах однієї семантичної групи іі водночас долати труднощі під час утворення префіксальних дієслів і свідомого їх вживання в мовленні. Другий етап навчання (комунікативно-діяльнісний) передбачав формування у дітей вміння виділяти префіксальні дієслова, розуміти їх Значення, виконувати практичні дії, а також формування навичок утворення префіксальних дієслів руху, дії, стану. Завданням другого етапу було практичне засвоєння словотвірних моделей та закріплення семантичної узгодженості дієслівних префіксів і прийменників. Третій етап (моделювальний) спрямований на створення умов щодо свідомого засвоєння схем-моделей префіксальних дієслів, усвідомлен-11 я дітьми старшого дошкільного віку словотвірної семантики дієслівних Префіксів. На цьому етапі дітей учили утворювати похідне дієслово, орієнтуючись на запропоновану схему-модель, і самостійно виконувати вправи на кодування та декодування префіксальних дієслів у контексті висловлювання. Н. Лопатинська розробила серію експериментальних завдань з постійно діючими героями Доведунчиком і Пояснюлею. Розгляньмо приклади конспектів. Заняття з розвитку мовлення Тема: Пояснюля й Доведунчик дізнаються про слова, що означа ють дії, рух. Мета: ознайомити дітей із семантикою дієслів дії, руху, закріпити знання дошкільників. Матеріал: макет королівства, Пояснюля і Доведунчик. Словник: бігти, повзти, стрибати, плавати, літати. Хід заняття: вихователь розповідає казку. «У таємничій країні королеви Думки жили принцеса Пояснюля і принц Доведунчик. Вони були першими помічниками королеви: допомагали їй вирішувати різні завдання, добирали потрібні факти й порівнювали їх, відкидали неправильне, узагальнювали і давали правильну відповідь. Пояснюля - пояснювала, а Доведунчик - доводив. Одного разу зла чаклунка зруйнувала кімнати східної частини палацу Мови, де жили слова-дії. Зазирнувши у кімнати, Пояснюля й Доведунчик побачили, що слів там немає, залишилися тільки цеглинки - частини слів. - Пояснюля, - звернувся до сестри Доведунчик, - як ти гадаєш, які слова-дії жили в цій кімнаті? Пояснюля уважно оглянула кімнату й побачила на дверях дивний знак —>. - Щось він мені нагадує! - сказала вона. Потім підвела оченята, потерла вказівним пальцем лобика. - Ось ці короткі лінії літери П вказують на спосіб руху з одного місця на інше, а стрілочка - на напрям руху. - Так, так, - підхопив Доведунчик, - ти правильно пояснюєш. Але як можна рухатися? - Швидко, повільно, - сказала Пояснюля. - Де можна рухатися, Пояснюлю? - запитав хлопчик. - На землі, в повітрі, у воді, - відповіла вона. - Мабуть, у цьому місці знаходилися слова, що означають спосіб і напрям руху. Наприклад, ходити по землі - це повільно рухатися, а швидко ходити - це як? - запитав хлопчик. - Бігти! - підхопила Пояснюля. - А дуже повільно? - запитав Доведунчик. - Повзти, - підказала дівчинка. - То це ж цікава гра, - сказав Доведунчик. - Давай запросимо наших друзів до гри. Ми будемо говорити, як і де рухатись, а вони називатимуть слово, що означає цей спосіб і напрям руху. Наприклад, швидко відштовхуючись від землі, здійматися вгору й швидко повертатися на землю. Виконувати рухи у воді. Виконувати рухи в повітрі. (Разом із дітьми вихователь називає способи руху: стрибати, плавати, літати, повзати.) - Ось ми й дізналися, що в цій кімнаті жили слова, які означали спосіб і напрям руху». | ||||||||||||||||||||