Переднє слово
 Скачать 8.25 Mb.
|
ношу, хотіти - хочу — хочемо, просити — прошу — просимо, водити — вожу - водимо та ін.).Формування граматично правильного мовлення у дітей передбачає Такі напрями: перевірка граматичної правильності дитячого мовлення і запобігання помилкам; наслідування мовленнєвому зразку педагога, мовлення якого відповідає всім нормативним вимогам, використання ефективних методів і прийомів формування граматичної правильності мовлення дітей як на заняттях, так і в повсякденному житті. Перевірка дитячого мовлення і запобігання помилкам. Щоб правильно обрати напрям роботи з формування граматичної правильності мовлення, вихователь має знати, які саме помилки характерні для дітей конкретної групи, як часто вони трапляються. З цією метою в кожній віковій групі дошкільного закладу проводиться індивідуальна перевірка мовлення дітей двічі на рік: восени (вересень-жовтень) і навесні (травень-червень). Перевіряють такі сторони граматичної будови мови: особливості побудови речень: з'ясовують, які речення переважають (прості, поширені, непоширені, складносурядні, складнопідрядні), порядок слів у реченні; особливості вживання сполучників і сполучних слів; відмінювання іменників за відмінками (помилки в іменниках жіночого роду в орудному відмінку: їла ложком) або відмінювання невідмінюваних слів на зразок: кофе, радіо); вживання роду і числа іменників та їх узгодження з іншими частинами мови; помилки, що допущені дітьми у використанні дієслівних форм (відмі нювання за особами, чергування в основі слова); узгодження числівників з іменниками; вживання прийменників у реченні; помилки, допущені дітьми у використанні інших частин мови. Вихователю обов'язково потрібно перевіряти граматичні помилки, зумовлені специфічними умовами двомовності - так звані русизми, украї нізми. Для перевірки дитячого мовлення потрібно мати спеціальний матеріал, дібрати найвдаліші прийоми, які б дали можливість виявляти особливості граматичної будови мови дітей. Сюжетні картинки. Розповідь за такими картинками дає змогу про стежити побудову речень. Картинки слід добирати так, щоб дитина могла скласти речення різної складності, наприклад, з двох слів (Хлопчик читає; Дівчинка поливає; Бабуся плете); з трьох слів (Дівчинка тримає ромашку); багатослівні (Дівчинка прибирає свої іграшки); складні речення (Дівчинка подає кубики хлопчику, а хлопчик складає їх у машину; Дівчинка дивиться, як хлопчик малює); речення з прийменниками (Дівчинка сидить на стільці, а хлопчик стоїть біля неї; Хліб лежить на столі, а яблука в тарілці). Читання невеликих оповідань та бесіда за їх змістом. Вихователь читає оповідання і звертається до дітей з двома-трьома запитаннями. Наприклад такі оповідання: К. Ушинського «Півник з родиною»; Л. Толстого «Була у Насті лялька Катя», «Курочка», «Кінь»; М. Коцюбинського «Дві кізочки», «Про двох цапків». Бесіди (за раніше накресленим планом). Дидактичні ігри з картинками й іграшками на зразок «Чого не стало», які дають можливість перевірити вміння дітей відмінювати іменники, та гра «Що змінилось?» (на вживання прийменників). Спеціально підібрані дидактичні вправи на ті частини мови, що потребують перевірки. Наприклад, за пропонувати дітям скласти речення зі словами вухо, радіо, піаніно та ін. Для перевірки граматично правильного мовлення можна використати діагностичні завдання, складені самим вихователем або взяті із спеціальної методичної літератури (А. Арушанова, А. Богуш, К. Крутій, Н. Лопатинська, Н. Маковецька, Г. Ніколайчук, О. Ушакова та ін.). Розглянемо приклади діагностичних завдань. Завдання. Мета: з'ясувати здатність дитини розрізняти граматичні форми однини й множини іменників. Перед дитиною розкладають картинки. На одних зображені одиничні предмети, на інших - ті самі предмети у кількості від двох і більше. Спочатку добирають картинки із зображенням предметів, назва яких у множині має наголос наприкінці слова. Наприклад: гриб - гриби, стіл - столи, слон - слони, олівець - олівці, кіт -коти. Потім картки із зображенням предметів з ненаголошеним закінченням у множині: собака - собаки, лопата - лопати, кішка - кішки, корова -корови. Педагог пропонує показати, де собаки, а де собака; де гриб, а де гриби тощо. Гра «Назви велике». Мета: з'ясувати особливості вживання та розуміння дітьми іменників із суфіксом згрубілості -ищ-, здатність до рефлексії під час самостійного творення слів за допомогою цього суфікса. Матеріал: перша серія малюнків: маленький і великий слон; друга серія малюнків: маленький і великий лев; третя серія малюнків: мавпа, вовк, тигр, ведмідь, верблюд. Хід заняття: перша серія. Вихователь: «У місті, де живуть Максимко і Даринка, є великий зоопарк. Як же люблять наші малята ходити до нього! Проте, на жаль, це відбувається не дуже часто, адже татусь і матуся працюють зранку до вечора, а зоопарк розміщений так далеко, що їхати туди потрібно тролейбусом, тому самостійно діти піти туди не можуть. І ось одного вихідного дня тато запропонував Максимкові й Даринці поїхати до зоопарку. Уявіть собі радість братика й сестрички! Як же цікаво в зоопарку! Он слони: дбайливий тато-слон, біля нього - маленьке вухате слоненятко. Як ти гадаєш, як ще можна назвати великого слона? (Прогнозована відповідь: слонище.) У слоненятка хоботочок, а в тата-слона... (Прогнозована відповідь: хоботище.) У слоненятка вуха ще не дуже великі, а в тата-слона не великі вуха, а ... (Прогнозована відповідь: вушища). Слоненя ще дуже маленьке, тому й ніжки в нього маленькі, а в тата-слона - не просто великі ноги, а справжні... (Прогнозована відповідь: ножища.) Завдання. Мета: з'ясувати особливості вживання дітьми дієслів н умовному і наказовому способі дії; перевірити вміння створювати слова за допомогою суфіксів. 1. Що зробив зайчик, якби зустрів вовка (лисицю)? (втік би, сховав ся б, злякався б). Відповідь дитини: правильно називає слово в умовному способі дії; добирає два слова; називає тільки одне слово. 2. Скажи зайчику, щоб він пострибав, сховався, затанцював. Відповідь дитини: правильно називає слова в наказовому способі дії; добирає два слова; називає одне слово. 3. Скажи, як називають дитинча зайчика? (зайченя), дитинчат? (зайченята), у зайця багато... (зайченят). Аналогічні запитання пропонуються і щодо інших тварин. У лисиці.. , у вовка.., у ведмедя.., у їжака... Відповідь дитини: називає всіх дитинчат у правильній граматичній формі; називає правильно тільки одну граматичну форму; не виконує завдання. 4. Назви дитинчат собаки, корови, коня, вівці (собака - цуценя, цуценята, багато цуценят; корова - теля, телята, багато телят; кінь - лоша, лошата, багато лошат; вівця - ягня, ягнята, багато ягнят). Відповідь дитини: дитина називає всі слова правильно; називає два-три слова; називає одне слово. 5. Де живуть звірі? (у лісі). Які слова можна утворити зі словом лісі (лісний, лісок, лісище, лісовик, лісовичок, лісочок). Відповідь дитини: називає більше двох слів; називає два слова; повторює задане слово. Індивідуально мовлення перевіряється в ранкові години, після денного сну і на прогулянці. Маючи загальну картину граматичних помилок, вихователь може спланувати подальшу роботу щодо їх запобігання й виправлення. Якщо частина дітей вимовляє неправильно якесь слово, то можна сподіватись (завдяки схильності дошкільнят до наслідування), що ця помилка може з'явитись і в інших дітей. У зв'язку з цим вихователь планує роботу, яка спрямована на запобігання можливим помилкам: дидактичні ігри, вправи, розповідання за картинками з усією групою дітей та індивідуально з тими дітьми, в яких були виявлені помилки. Наявність правильного зразка для наслідування. Дитина народжується, живе і розвивається в суспільстві. Для неї це не тільки вузьке коло предметів і явищ природи, а й люди, речі, суспільні відносини, культура, мова, наука тощо. Спочатку дитина не розмовляє, але чує мовлення дорослих, звернене до неї, потім приходить час, коли дитина сама включається в активне мовленнєве спілкування. Середовище, за П. Блонським, відіграє важливу роль у розвитку мовлення маленької дитини, воно дає чи не дає дитині можливість багато говорити і постійно чути мовлення дорослих, воно прискорює або гальмує розвиток мовлення. Отже, від мовного середовища, в якому знаходиться дитина, залежить її власне мовлення. «Правильність граматичної будови мови у дітей раннього віку, - зауважує М. Красногорський, залежить від правильності побудови мовлення навколишніх людей. Трирічний малюк правильно вживає відмінки, особи, дієслівні форми, засвоюючи їх у мовних сполученнях, які він сприймає від тих, хто його оточує. Тому для правильного розвитку дитячого мовлення важливо, щоб діти на другому і третьому році життя чули правильне мовлення з досить багатим словниковим складом». У ранньому дитинстві за дуже короткий час (два-три роки життя) дитина оволодіває рідною мовою. Засвоєння відбувається завдяки здатності нервової системи до наслідування. М. Красногорський наголошує: «Під час нормального мовленнєвого спілкування дитини з навколишніми людьми мовні зв'язки утворюються шляхом наслідування і зміцнюються шляхом спонтанного повторення, або, як ми називаємо, фізіологічної ехолалії». Методи і прийоми формування граматичної правильності мовлення у дітей. Для формування граматичної правильності мовлення використовують такі методи: дидактичні ігри і вправи, розповіді з використанням спів, в яких діти допускають помилку, картинки, переказування художніх оповідань, читання віршів, складання дітьми розповідей із використанням групи слів на тему, запропоновану вихователем. Найефективнішим методом формування граматичної правильності мовлення є дидактичні ігри. Це доволі поширений вид діяльності в роботі дошкільних закладів, хоча вихователі не завжди правильно обирають ту чи ту гру для досягнення потрібної мети. Гра планується сама собою, оскільки ігри на формування граматичної правильності мовлення недостатньо описані в методичній літературі, відсутні вони і в планах виховної роботи вихователів дошкільних закладів. Які групи дидактичних ігор використовуються для формування граматичної правильності мовлення? Це насамперед дидактичні ігри, спрямовані на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в родовому («Чого не стало?», «Чого більше?») та називному відмінних («Що змінилось?», «Назви предмети», «Опиши картинку», «Пошта»); на відмінювання іменників однини і множини у знахідному відмінку («Що я бачив?», «Розкажи про картинку»); на вживання роду іменників («Плутанина», «Одягни ляльку», «Крамниця іграшок»); на вживання невідмінюваних іменників («На гостини», «Що я чув по радіо?»); на вживання дієслів за особами і дієслівних форм з чергуванням приголосних в основі («Що ми робимо?», «Що написано в листі?»); па узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?», «Порахуй, скільки?»); на відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині («Кому що потрібно?», «Про що ми задумали?»); на правильне вживання прийменників («Сховай зайчика», «Що змінилося?», «Де ведмедик?»); на виправлення помилок, зумовлених двомовністю («Назви слово іншою мовою», «Що змінилось?», «Крамниця іграшок», «Про що ми задумали?»); на виправлення граматичних помилок («Так чи не так?», «Виправ, Петрушку», «На уроці рідної мови» та ін.). Крім дидактичних ігор у практиці роботи дошкільних закладів слід широко використовувати дидактичні вправи, які доступні дітям старшого дошкільного віку. Дидактичні вправи високо оцінював К. Ушинський. У його книзі «Рідне слово» зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей. Добираючи дидактичні вправи для дітей, К. Ушинський водночас вимагав від педагога правильної методики їх проведення, правильного добору запитань, оскільки кожна дидактична вправа складається із запитання та відповіді. «У перших вправах, - писав автор, - наставникові, безперечно, доведеться керувати безперестану і дитячою спостережливістю, і дитячою думкою, і дитячим словом та задовольнятися, коли діти дадуть правильну відповідь на найконкретніші запитання, наприклад: як називається предмет? як називається та чи інша частина предмета? якого вона кольору? Потім він може комбінувати свої запитання так, що на них потрібно відповідати цілим реченням, наприклад: що їсть кінь? якої масті бувають коні?.. Далі запитання мають, розширюватися таким чином, щоб відповідь на них складала кілька речень. Наприклад: як їсть корова, а як кінь? Чим віслюк схожий на коня, а чим на корову? Далі йдуть запитання, які припускають у відповіді цілу низку речень... Так, щоб поступово підготуватися до самостійного опису і таких предметів, про які нічого не говориться у книзі, але діти можуть їх розглянути»1. Великого значення дидактичним вправам надавала і Є. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ з розвитку мовлення у до шкільнят. У дошкільній педагогіці визначено такі педагогічні вимоги до дидактичних вправ, що використовуються в роботі з дітьми: а) правильний добір дидактичних вправ відповідно до помилок, що трапляються в дитячому мовленні; б) дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактична гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних форм); в) матеріал до дидактичної вправи слід добирати так, щоб діти мали можливість зіставляти правильні й неправильні форми, щоб у ньому були не лише ті граматичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми (червоне яблуко, червоний прапорець, червона стрічка); г) кожна дидактична вправа має стимулювати дитячу думку, сприяти розвитку мислення; д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям матеріалі, пов'язаному з їхнім життям і діяльністю; є) у дидактичних вправах потрібно передбачити наочний матеріал; є) дидактичні вправи слід проводити жваво, цікаво, використовуючи ігровий прийом. Для формування граматичної правильності мовлення у старшому дошкільному віці використовують різні групи дидактичних вправ. Вправи на словотворення. Головна мета - формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мовлення, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного. Це такі вправи: утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом»): - Вовченя. Хто в нього мама? - Вовчиця. - Зайченя. Хто в нього мама? - Зайчиха. - Левеня. (Левиця.) Порося. (Свиня.) - Оля плаває. Як про неї можна сказати? Хто вона? (Плавчиха.) - Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом? (Овочерізка.) - Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього можна сказати одним словом? (Цукерниця.); утворення порівняльних ступенів прикметників: - Навесні тепло, а влітку... (тепліше). - Вода холодна, а лід ... (холодніший); утворення прикметників з двох слів: - Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.) - Сірі очі. Як сказати одним словом? (Сіроокий.); утворення дієприкметників: - Розбили тарілку. Як про неї сказати? (Розбита тарілка.) - Розлили молоко. Як про нього можна сказати? (Розлите молоко.); утворення іменників від дієслів («Назви професію»,«Хто це робить?»): - Будувати - будівельник. - Лікувати - лікар. - Виховувати - вихователь; утворення споріднених слів: - Які слова можна утворити від слова ліс? - Лісний, лісник, лісовик, лісовичок. Вправи на словозміну: відмінювання дієслівних форм (бігати |
живе слово лапа, а в цьому 
-лапище.| Закінчення іменників у кличній формі однини | Приклади |
| Тверда група - -о М'яка і мішана група - -є,-є Іменники з пестливим суфіксом - -ю | Валентино, Миколо, Хомо, Івго, Оксано, Ніно, Ганко, голово, тітко Марусе, Катре, Насте, пісне, листоноше, зоре, Лукіє, Маріє, Софіє, Надіє Матусю, Надюсю, Ганнусю, Галю, Маню, татусю, доню |
Зробіть аналогічну таблицю на всі відомі вам імена та слова, які часто вживаються під час спілкування з дітьми дошкільного віку. Введіть ці слова в речення. Побудуйте речення з кличною формою іменників.
5. До поданих завдань та початку комплексного заняття доберіть иідповідні дидактичні вправи, ігри, вірші та інші прийоми, які сприяли б засвоєнню дітьми граматичних форм. Закінчіть заняття.
Завдання:
1. Зв'язне мовлення. Навчити дітей відповідати на запитання за змістом картини, описувати тварин, складати розповіді з 2-3 речень.
2. Словник. Збагачувати словник синонімами, антонімами, дієсловами.
3. Граматика. Навчити утворювати іменники за допомогою зменшувальних суфіксів (заєць - зайчик, зайченя, зайчатко, зайченятко); правильно вживати прийменники до, на, в, з, біля; виховувати бажання доглядати за тваринами, оберігати їх.
Хід заняття: стук у двері. Вихователь: «Хтось до нас у гості йде. Відгадайте, хто це?»:
Я вухатий ваш дружок,
В мене сірий кожушок,
Куций хвостик, довгі вуса,
Я усіх-усіх боюся.
( зайчик.)
Вихователь вносить зайця, садить його на стілець. Потім звертає увагу дітей на картину: «Хто зображений на картині? Розкажіть про цього зайця. Який він, що він робить? Опишіть зайця, який прийшов до нас у гості». Зразок опису: «Заєць сірий, у нього довгі вуха, косі очі, коротенький хвіст. У зайця задні ноги довші, а передні коротші. Заєць швидко стрибає». Діти повторюють розповідь-опис. Розповідь вихователя за картиною: «Зайці живуть у лісі. Бігають вони швидко, великими стрибками, бо задні ноги в них довші.
У зайця довгі вуха, він добре чує. Зайці їдять траву, кору, молоді гілки дерев, моркву, капусту. Удень вони ховаються під кущем, у густій траві, а ввечері йдуть шукати собі їжу. Влітку шубка зайця сіра, взимку -біла. Зайців потрібно оберігати».
Дітям пропонують послухати вірш М. Познанської «Зайчики»:
В лісі сніг.
У лісі звірі.
Ось зайчатка скачуть сірі.
Сірі їстоньки хотять,
Сірі з голоду тремтять.
Бідні зайчики, голодні,
Ще не снідали сьогодні.
Вихователь: «Якими словами у вірші говориться про зайчика? Зайчик що робить? Улітку зайчик ситий, а взимку? (Голодний.) Улітку зайчикові тепло, а взимку?» (Холодно.)
6. Прочитайте завдання та початок тематичного заняття для старшої групи.
Завдання: Граматика. Навчити дітей вживати невідмінювані іменники, складати речення з дієсловами з чергуванням приголосних в основі.
Матеріал: лист від Чебурашки, предметні та сюжетні картинки; дидактичні ігри, вправи.
Хід заняття: стук у двері. Приносять листа від Чебурашки. Вихователь читає листа, в якому Чебурашка розповідає про свої пригоди. У тексті листа (його складає вихователь) розмиті дощем слова - невідмінювані іменники в непрямих відмінках з прийменниками по, в, на (в кіно, на піаніно, по радіо, в журі). Діти доповнюють ці слова, складають речення зі словами кіно, піаніно, радіо, журі (за змістом предметних картинок).
Складіть текст листа від Чебурашки. Продовжить конспект заняття. Опишіть дидактичні вправи та ігри на вживання дітьми дієслів з чергуванням приголосних в основі.
7. Прочитайте конспект тематичного заняття, замініть причинкові запитання своїми.
Завдання: Граматика. Навчити складати складнопідрядні речення з підрядними причини із сполучником тому що; виховувати критичне ставлення до граматичних помилок, прагнення до чистоти й правильності мови.
Матеріал: оповідання Б.Житкова «Як мене називали»; конверт з листом Чомусика, маленькі конвертики із запитаннями, ведмедик, Буратіно, іграшковий телефон.
Хід заняття: вихователь читає оповідання Б. Житкова «Як мене називали?». Запитує: «Чому Олексія називали Чомусиком?». Показує лист від Чомусика і читає його: «Дуже люблю писати листи дітям у дитячий садок і ставити різні запитання. Написав я і вам. Спробуйте відповісти на мої чому. Чому діти люблять свій дитячий і їдок? Чому ви любите свою маму? Чому потрібно ділитись іграшками? Чому потрібно боротися за мир?» Потім діти показують свої листи, вихователь зачитує запитання: «Чому випав сніг? Чому до Олі Прийшов лікар? Чому відлітають птахи? Чому влітку не носять шубу? Чому взимку одягають рукавички? Чому потрібно бути уважним на заняттях?». Проводиться дидактична гра «Ведмедик і Буратіно розмовляють по телефону». На столі стоїть іграшковий телефон. Ведмедик просить Буратіно відповісти по телефону на кілька запитань. Буранно дає неправильну відповідь, а діти виправляють. Наприклад, Ведмедик запитує: «Чому взимку не можна купатися?». Буратіно: «Бо Заважає шуба». Діти виправляють: «Тому, що взимку холодно. Тому що вода в річці замерзла. Тому що вода в річці дуже холодна. Тому що можна застудитися».
8. Прочитайте вірш В. Коломійця «Ихша та Отохша». Поясніть словотвір слів: Ихша, Отохша, зубатохша, покотихша, навперестри-бохша.
Вийшла Ихша - сіра покотихша.
Тихше! - ой-ой-ой.
Он Отохша - люта зубатохша –
навперестрибохша... ой!...
9. Доберіть художні твори з різними граматичними формами (клична форма, невідмінювані іменники, частки, сполучники тощо), які можна використати в роботі з дітьми.
РОЗДІЛ 11 Методика розвитку зв'язного мовлення у дітей