Переднє слово

• Название: Переднє слово
• Анкор: kniga_Doshkilna_lingvodidaktika.docx
• Дата: 01.02.2017
• Размер: 8.25 Mb.
• Имя файла: kniga_Doshkilna_lingvodidaktika.docx
• Тип: Документы; #1550
• страница: 40 из 45

Тема: Ознайомлення зі словами.

Мета: пояснити дітям, що мова складається зі слів; слова звучать по-різному. Навчити складати речення з 2-4 слів, визначати місце слова в реченні. Навчити дітей промовляти скоромовки та виділяти в них звуки, які найчастіше трапляються.

Матеріал: іграшки (лялька, меблі, посуд, книжка, машина, човен, літак), малюнки із зображенням режимних процесів (хлопчик встає з ліжка, одягається, робить зарядку, вмивається, снідає, йде до школи чи дошкільного закладу).

Хід заняття: вихователь показує предмети, пропонує дітям голосно, виразно назвати їх, повторити слова м'яч, мак. Потім читає коротенькі вірші-загадки, а діти додають останнє слово:

Біла свинка

Рожева спинка,

У неї поросяток

Аж цілий... (десяток).

Вихователь пропонує дітям назвати словами те, що вони бачать навколо себе. (Діти називають іграшки, меблі, їх призначення). Пояснює, що слова поєднуються в речення, які можуть складатися з 2-3 і більше слів. Розповідає казку «Курочка ряба», виділяє інтонаційно кожне речення. Для аналізу пропонує речення: Жили собі дід та баба.

Вихователь може запропонувати дітям скласти розповідь за картиною «В лісі». Спочатку вони відповідають на запитання: «Куди прийшли діти?», «Що вони тримають у руках?», «Що робить хлопчик?». Потім складають короткі розповіді, аналізують речення.

Діти складають речення з 2-4 слів за малюнками, які відображають режимні процеси, вказують на кількість слів у реченні, виділяють у ньому перше, друге, третє слово. Наприкінці заняття дітям пропонують скоромовки («Босий хлопець сіно косить, роса росить босі ноги» та ін.). Вихователь учить вимовляти їх у різному темпі: спочатку повільно, а потім дедалі швидше. Запитує, який звук у скоромовці трапляється найчастіше, в яких словах є звук с? Пропонує послухати ще одну скоромовку: «Перепел, перепілка, перепеленя». Діти промовляють її так само, як першу, називають звуки, які у словах повторюються найчастіше.

Вихователь підсумовує: «Ми розмовляємо реченнями, словами. Слова в реченні стоять одне за одним. У словах чуємо різні звуки, отже, слова звучать по-різному».

Тема: Звуковий аналіз слів.

Мета: навчити дітей складати речення, виділяти в ньому слова; робити звуковий аналіз слів, що складаються з 3-4 звуків, визначати кількість та характер звуків. Закріпити знання про звуковий склад слів у грі «Полічи, скільки звуків у слові».

Матеріал: демонстраційні та роздавальні іграшки, предмети, картинки, слова-назви яких складаються з 3-4 звуків (мак, рак, сир, кіт, вуж, риба, сова та ін.); схеми і фішки-квадрати червоного кольору.

Хід заняття: діти складають речення зі словами кіт, жук, сова, риба, визначають їх місце у реченні. Вихователь пропонує уважно прислухатись, які звуки є у слові мак, і назвати їх (вимовляє з притиском кожен звук: м-м-м-ак, м-а-а-а-к, ма-к-к-к). Діти називають перший, другий, третій звуки. Вихователь на демонстраційній схемі позначає за ними кожен звук великим червоним квадратом. Пояснює призначення схеми. Потім так само аналізують слово сир.

Вихователь показує картинку «Кіт». Пропонує кожному тихо вимовити це слово, по черзі назвати всі звуки в ньому і визначити їх кількість. Діти слідують настановам вихователя. Це завдання повторюють зі словами жук і сова. На демонстраційній схемі червоними квадратами позначають кількість звуків у цих словах.

Вихователь пропонує кожному взяти одну з картинок, роздивитися її, тихо вимовити слово-назву й полічити кількість звуків. Діти викладають на своїх схемах стільки фішок-квадратів, скільки звуків у слові. Вихователь перевіряє, як діти виконали завдання.

Для ускладнення завдання вихователь пропонує дітям придумати слова, які починаються з першого — четвертого звуків у слові коса (кіт, оса, сир, абрикос).

Наприкінці заняття проводиться гра «Полічи, скільки звуків у словах (ліс, сад, коса, ніж, око)». Виграє та група, в якій усі діти правильно порахують звуки. Кожен відкладає стільки квадратів, скільки разів він правильно відповів.

На наступних заняттях діти разом із вихователем і самостійно вчаться аналізувати звуковий склад слів з 3—5 звуків, які мають різну звукову конструкцію: слово починається і закінчується голосним звуком (око, оса), приголосним (лак, рак, жук), складається з двох відкритих складів з чергуванням приголосних та голосних звуків (рама, ваза), зі збігом приголосних (качка, слива, груша), голосних (радіо).

Упродовж усіх занять широко використовують ігрові прийоми: «Впіймай потрібний звук»; «Хай підійдуть до столу діти, ім'я яких починається на зазначений звук»; «Зроби стільки кроків, скільки звуків у слові»; «Придумай слова, які починаються, закінчуються або мають у середині зазначений звук».

Тема: Ознайомлення дітей з голосними і приголосними звуками.

Мета: закріпити знання дітей про звуковий склад слова. Ознайомити з голосними та приголосними звуками, навчити розрізняти їх під час вимови.

Матеріал: демонстраційні та роздавальні схеми, квадрати червоного кольору, картинки, назви яких представлені двоскладними словами з відкритими складами (рама, сани, коза, сова).

Хід заняття: вихователь показує дітям картинку «Коза», дає завдання тихо вимовити це слово, полічити і визначити всі звуки в ньому, викласти на своїх схемах потрібну кількість квадратів. Таке саме завдання діти виконують зі словом шахи. Вихователь перевіряє їх, запитує, скільки звуків у слові, який перший-четвертий звуки. Потім пропонує придумати слово, яке починається на другий звук у слові шахи.

Вихователь демонструє картинки «Мати з дитиною» (мати годує, купає, колихає, одягає дитину) і запитує, хто це. Діти аналізують слово мама, встановлюють перший, другий звуки. Виділяють звук а.

Вихователь пояснює, що звук а можна вимовляти довго, голосно, його можна проспівати. Усі разом співають знайому мелодію. Потім дітям пропонують голосно вимовити й проспівати звук м. Вихователь констатує, що цього зробити не можна. Пояснює: звуки вимовляються по-різному, одні - протяжно, голосно, їх можна співати (а, и, у, є), вони називаються голосними. Інші не можна співати, вони вимовляються швидко, твердо (м, к, 6, в), їх називають приголосними.

Вихователь вимовляє ряд слів (мак, сини, Ніна), а діти виділяють голосні та приголосні звуки; потім пропонує кожному вимовити власне ім'я, подумати і сказати, на голосний чи приголосний звук воно починається. За вказівкою вихователя до столу підходять спочатку ті діти, ім'я яких починається на голосний звук, потім ті, ім'я яких починається на приголосний, і аналізують звуковий склад свого імені.

Вихователь показує картинки «Рак», «Машина». Запитує про те, які звуки стоять на початку та в кінці слів. Після чого дає завдання спершу придумати слова, які починаються на приголосний звук, потім на голосний; далі діти придумують слова, які закінчуються на приголосний, голосний і повторюють, які звуки називаються голосними, а які приголосними.

Робота над поділом звуків на голосні та приголосні не викликає ускладнень у дітей, вони легко оволодівають цим матеріалом протягом двох-трьох занять.

Тема: Ознайомлення дітей з твердими і пом'якшеними приголосними.

Мета: закріпити знання дітей про голосні та приголосні звуки. Вчити їх поділяти приголосні звуки на тверді й м'які.

Матеріал: демонстраційні та роздавальні предмети: іграшки, картинки, схеми, квадрати синього, червоного, голубого кольорів.

Хід заняття: вихователь читає вірш-загадку, а діти відгадують.

Здоровенний, косолапий

І зимою смокче лапу,

Грізно вміє він ревіть.

Цього звіра звуть... (ведмідь)

Потім дає завдання назвати всі приголосні звуки у слові ведмідь, прислухатись, як вони звучать і визначити, які з них тверді, а які м'які.

Показує предмети чи картинки — «лимон», «сіль», «літак», пропонує назвати приголосні звуки, з'ясувати, чи однаково вимовляються звуки л, ль. Діти визначають, що звук л у слові лимон вимовляється твердо, а в словах літак, сіль - м'яко. Вихователь запитує, які ще приголосні звуки є в цих словах, як вони вимовляються. Діти відповідають, що приголосні м, н вимовляються твердо.

Вихователь дає для самостійного звукового аналізу слова кінь, баран. Діти визначають, який приголосний звук стоїть у кінці цих слів, як він вимовляється; викладають їх моделі на схемах квадратами синього, голубого та червоного кольорів.

Вихователь підводить дітей до висновку, що приголосні звуки, незалежно від того, де вони стоять у слові (на початку, в середині чи в кінці), можуть вимовлятися твердо або м'яко. Діти придумують слова з твердими та м'якими приголосними, викладають їх на схемах.

Дітей ознайомлюють зі складовою структурою слова. Вони мають розрізняти закриті склади, які закінчуються приголосним звуком (ам, тут), і відкриті, які закінчуються голосним (ма, бо, чу). Елементи відкритого складу характеризуються найбільшою злитістю. Діти старшої групи мають знати, що: слова поділяються на склади (частини); у слові може бути один або кілька складів; якщо у слові два, три і більше складів, то вони розміщуються один за одним; у складі можуть бути один, два і більше звуків; у кожному складі є голосний звук; скільки голосних звуків у слові, стільки в ньому й складів; одні склади вимовляються протяжно, інші швидко, уривчасто; той склад у слові, що вимовляється голосніше, - наголошений.

Формування уявлень про склад тісно пов'язане з навчанням таких умінь, як вимова слів за складами, визначення кількості складів і місця їх у слові, пригадування коротких (з одного-двох) і довгих (із трьох і більше складів) слів, розпізнавання на слух і вимовляння наголошеного складу в слові, визначення його місця; графічне зображення складової структури слова на дошці та на аркуші паперу (у вигляді пунктирної лінії), вживання термінів «склад», «наголошений склад».

Керуючись вимогами програми до знань і вмінь дітей, вихователь добирає для кожного заняття новий матеріал в обсязі, доступному дітям, не забуваючи про повторення. Діти шостого року життя вправляються в аналізі слів різної складності.

Практика показує, що робота над складовою структурою слова погребує тривалого вправляння і поєднується з роботою над реченням, звуковим аналізом. Ознайомлюючи дітей зі складами, застосовують різноманітні прийоми: наприклад, діти слухають, як вихователь вимовляє слово по складах, потім разом з ним вимовляють слово частинами (по складах), змахують руками (скільки змахів, стільки складів), загинають пальці, б'ють м'ячем по підлозі. Потім вихователь вводить графічне зображення складової структури слова у вигляді коротких ліній або прямокутників. До кінця навчального року діти мають навчитись не лише ділити слово на склади, а й визначати їх за кількістю голосних звуків у слові. Згодом завдання ускладнюють. Дітям пропонують назвати слова з двох-трьох складів, замінити їх подібними словами з такою самою кількістю складів, вибрати з речення слова, які складаються з двох-трьох складів.

Після вправляння у складовому аналізі слів вихователь знайомить дітей з наголошеним складом. Він пояснює, що склади у словах вимовляються неоднаково, один із них вимовляється з більшою силою голосу і називається наголошеним. Діти вчаться виділяти наголошений склад, що значною мірою залежить від розвитку фонематичного слуху дитини та вміння проводити складовий аналіз слів. Велике значення має поступовість у вивченні матеріалу: спочатку вихователь проговорює двоскладові слова з наголосом на першому складі, потім - на другому, далі - змішані випадки і, нарешті, трискладові слова.

Ознайомлення дітей із мовною дійсністю в дошкільному віці потребує багаторазового вправляння. Крім занять, доцільно використовувати дидактичні ігри і вправи під час ігор, на прогулянці. Наприклад, для закріплення навичок звукового аналізу можна використати такі ігри: «Порахуй звуки у слові», «Назви перший (другий, третій) звук», «Додай останній звук у слові», «Пригадай слово з чотирьох звуків» та ін.; для удосконалення вміння аналізувати речення - «Хто придумає кінець речення, той молодець», «Хто краще?», «Підрахуй»; для закріплення знань складової структури - «Телеграф», «Закінчи слово», «Відгадай слово» та ін.
§ 5. Підготовка руки дитини до письма
У психічному розвитку дитини рухи руки відіграють особливу роль, оскільки вони починають розвиватися досить рано. Вже в перед дошкільному віці дитина легко маніпулює предметами та іграшками, хоча рухи її руки ще нескоординовані, неточні.

У дошкільному віці діяльність дитини урізноманітнюється, вдосконалюються рухи руки, пов'язані з використанням інструментів і знарядь праці (ножиці, молотка, пензлика, олівця тощо).

Протягом дошкільного віку зростає роль слова у формуванні рухових навичок, що, у свою чергу, підвищує ефективність рухового навчання, навички набувають усвідомленого й узагальненого характеру, знижується кількість помилок, зменшується час, потрібний на засвоєння нових навичок. Усе це сприяє формуванню у дітей старшого дошкільного віку нових, складніших рухових навичок.

Оскільки в основі оволодіння письмом лежить формування рухової навички, просторової орієнтації, розвиток координованих рухів руки й ока, то підготовка руки дитини до письма здійснюється протягом усього часу її перебування в дошкільному закладі і не обмежується тільки написанням елементів літер. Так, уже в молодшій групі використовують дидактичні ігри, спрямовані на розвиток дрібних м'язів пальців руки та формування вміння діяти за вказівкою дорослих: «Кожну намистину - на свою нитку», «Прокоти кульку», «Склади башту», «Побудуємо будинок».

У середній групі широко використовують ігри з мозаїкою, розбірними дидактичними іграшками, декоративне малювання.

У старшій групі проводять ігри на розвиток окоміру і дрібних м'язів руки: «Знайди такий самий малюнок», «Відгадай на дотик», «Виклади фігуру», «Підбери палички» та ін.

Корисними вправами для підготовки руки дитини до письма є декоративне малювання фарбами та олівцями, зорові й слухові диктанти, які проводять в усіх вікових групах. Розвивають дрібні м'язи руки й дидактичні ігри з дрібним дидактичним матеріалом: паличками, соломинками, кульками тощо. Для старших дітей вводяться спеціальні вправи, спрямовані на підготовку руки до письма: навчання безвідривних рухів, орієнтування в зошиті тощо.

Отже, підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток:

• п'ястка руки та дрібних м'язів пальців;

• координації рухів руки, пальців, очей, передпліччя;

• окоміру (вміння визначати центр, середину, підпорядковувати рухи руки, очей, контролю свідомості);

• просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лініями);

• плавності, точності й ритму рухів;

• уміння проводити протягом 0,5 хв. безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.

Заняття з підготовки руки дитини до письма проводять індивідуально з кожною дитиною один раз на тиждень у зручний для неї час. Вони потребують дотримання певних вимог. Насамперед дітей потрібно посадити за двомісними столами так, щоб столи і стільці відповідали їхньому зросту. При цьому ноги дитини мають стояти на підлозі під кутом 45°, рівно. Слід стежити за тим, щоб діти не ставили ноги під стілець, не витягували їх уперед, не виставляли вбік.

Сидіти за столом потрібно рівно, не лягати на нього і не обпиратися на спинку стільчика. Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати ширині долоні, тобто 3-4 см. Відстань від очей до зошита - 30 см. Джерело світла має бути зліва.

У дошкільному закладі діти пишуть кольоровими олівцями, простим м'яким олівцем з коротким вістрям чи кульковою ручкою. Олівець рекомендується брати так, як ручку в школі, - трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Великий і середній тримають олівець, а вказівний притримує його зверху. Олівець рекомендується тримати вільно, не затискаючи між пальцями. Вказівний палець не слід згинати. Кінець олівця має бути спрямований у праве плече. Тримати його потрібно на відстані 2,5-3 см від загостреного кінця.

Вихователь має звернути увагу й на те, щоб напрям рухів передпліччя, п'ястка і пальців руки був таким, як і при написанні літер.

У школі від дітей вимагають правильного положення зошита, яке забезпечило б письмо з нахилом під кутом 65°. Такий нахил зошита дає руці можливість легко й плавно рухатися по зошиту, виробляє навичку швидкого письма. Дитині пояснюють, що зошит потрібно класти так, щоб початок рядка, на якому вона писатиме, був на рівні середини грудей. Поступово зошит лівою рукою пересувають вліво вгору.

У школі від дітей вимагається вміння орієнтуватися в обмеженому просторі: писати букви, не виходячи за межі рядка, доводити букви точно до лінії. Це не відразу вдається першокласникам. Щоб запобігти помилкам, потрібно ще до школи навчити дітей орієнтуватися в зошиті, розуміти такі поняття, як «на лінії», «під лінією», «між лініями», «між першою і третьою лінійками», «лівий верхній кут», «правий верхній кут», «посередині» та ін. Для цього дітей ознайомлюють із зошитом в одну (широку) лінійку, в якому вони виконуватимуть вправи з прямих, хвилястих, дугоподібних та овальних ліній. Використання саме такого зошита пояснюється тим, що всі лінійки у ньому розміщені на однаковій відстані, і це дає дитині можливість легко орієнтуватись у ньому, малювати за вказаним розміром (відповідно до кількості лінійок) різні предмети й орнаменти. В Україні видано низку варіативних зошитів із підготовки руки дитини до письма, якими може користуватися вихователь (Богуш А., Крутій К., Маковецька Н. Зошити № 1 і № 2. - Запоріжжя, 2002; Орлова І. Робочий зошит до школярика. - К., 1997 та ін.).

У дошкільному закладі кожна дитина повинна мати свій постійний зошит.

Нижче наводимо опис окремих вправ з підготовки руки дитини до письма.

Проведення похилих ліній між двома лінійками. Завдання: навчити дітей сполучати дві крапки, проводити похилу лінію (з нахилом вправо) між двома лінійками, орієнтуватися на сторінці зошита.

Діти з'єднують крапки (мал. 2), поставлені ними на попередньому занятті. Потім ручкою малюють похилі палички між двома лінійками на новому рядку (див. мал. 3).

Проведення прямих ліній з крапками. Завдання: закріпити вміння дітей проводити прямі лінії з нахилом вправо різної довжини, лічити лінійки.



Діти ставлять крапки на першій і третій лінійках, сполучають їх, пишуть похилу лінію між першою та третьою лінійками з крапкою вгорі; наступну паличку пишуть між першою та другою лінійками, крапку ставлять на верхній лінійці, заповнюючи таким чином рядок до кінця. На дошці подається зразок (див. мал. 4).



Малювання ялинок, трикутників, квадратів, прямокутників. Завдання: навчити проводити вертикальні й похилі лінії, сполучаючи дві крапки, рівномірно розміщувати їх на лінійках.

Вправи виконують кольоровими олівцями. Діти сполучають крапки прямою та похилими лініями, не виходячи за межі лінійок (див. мал. 5-7).



Штрихування геометричних фігур. Завдання: навчити дітей штрихувати в межах контуру (квадрат, трикутник, коло), не відриваючи руки; орієнтуватись у напрямках (згори вниз, похило) та заповнювати простір (коло, трикутник, квадрат) короткими переривчастими лініями.

На окремих аркушах паперу зображено готові контури геометричних фігур. Вихователь показує і пояснює, що починати штрихувати слід з верхнього лівого кута, поступово заповнюючи контур симетричними похилими лініями зліва направо у напрямку до нижнього правого кута. Вправи виконують олівцем (див. мал. 8, 9).



Малювання візерунків з дугоподібних, ламаних та хвилястих ліній. Завдання: навчити проводити хвилясті, дугоподібні, ламані лінії між двома лінійками, не торкаючись їх і не відриваючи руки.

Вправи виконують ручкою. Вихователь подає зразок на окремому аркуші (див. мал. 10-13).





Штрихування кошика (будиночка, барабана, чашки). Завдання: закріпити навички штрихування в обмеженому просторі, чергувати вертикальні, горизонтальні й похилі штрихові (прямі й похилі) лінії.

Діти отримують на аркушах паперу готові контури. їм показують прийоми штрихування. Вправу виконують олівцем (див. мал. 14-16).



Малювання овальних предметів (слив, жолудів, жуків, ялинкових гірлянд). Завдання: навчити дітей малювати одним рухом руки різні за розміром овальні предмети, ставити крапки.

Діти розглядають муляж сливи (жолудя, гірлянди, рибальського гачка). Вихователь показує, як малювати сливу: відлічити три лінійки, поставити крапки, проти руху стрілки годинника від верхньої лінійки провести замкнену овальну лінію одним рухом руки. На рядку рівномірно чергувати сливи двох розмірів: на дві й на одну лінійку. На контурі сливи поставити крапку і намалювати черешок. Вправу виконують олівцем (див. мал. 17-19).



Суцільна дугоподібна лінія з петлями. Завдання: навчити проводити суцільну дугоподібну лінію з заокругленням унизу й вгорі (з вузькими дугами) в обмеженому просторі (між двома лінійками) одним рухом руки (див. мал. 20).



Візерунок з похилих та прямих ліній з петлями внизу й вгорі.

Завдання: навчити дітей проводити лінії з петлями внизу й вгорі між першою та третьою лінійками.

Вправу виконують ручкою. Відлічити три лінійки, поставити крапку на другій лінійці, від неї вести похилу лінію із заокругленням вгорі до першої лінійки, опустити вниз пряму лінію, перетинаючи похилу посередині (верхня петля), внизу заокруглити вліво й вести вгору, перетинаючи пряму лінію посередині (нижня петля), потім вести похилу лінію до першої лінійки, роблячи заокруглення. Вправа виконується одним рухом руки (див. мал. 21-25).



Штрихування контура соснової шишки (кукурудзи). Завдання: навчити дітей проводити на півовальні лінії зліва направо, орієнтуватись у просторі.

Діти отримують аркуш паперу з контуром шишки, кукурудзи, розглядають їх будову. Вихователь показує прийоми на півовального штрихування (перший та другий рядки). Вправу виконують олівцем (див. мал. 26, 27).





Ознайомлення із зошитом у дві вузькі рядкові лінійки з рідко розміщеною похилою та допоміжною лініями. Завдання: ознайомити дітей із зошитом, навчити орієнтуватися на його сторінці, ставити крапки, писати палички, гачки.

Діти порівнюють зошити в одну лінійку та в рідку сітку. Вихователь знайомить їх з робочим рядком, лінійками. Діти ставлять крапки на верхньому робочому рядку та на нижніх лінійках, пишуть палички, гачки (див. мал. 28-30).