ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ фізична терапія. Перелік питань для підготовки бакалаврів до підсумкового контролю фізична терапія, її визначення, цілі, завдання
 Скачать 1.68 Mb.
|
|
БІЛЬ • Точна локалізація (добре / погано локалізується). • Характер болю (тупий, гострий, глибокий, поверхневий, дифузний, поширення). • Інтенсивність болю (використовуйте, наприклад, візуальну аналогову шкалу болю). • Наявність болю в часі (постійний, переривчастий, уранці, залежно від певної активності, будить зі сну). • Чинники погіршення / полегшення (вплив знеболювальних препаратів). • Очікування пацієнта. ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ • Інструментальні обстеження — рентген, МРТ тощо. • Домінантна кінцівка — правиця / шульга. • Якщо пацієнт має серцево-судинні проблеми — дослідити тиск, частоту пульсу, швидкість дихання. • Зміни за останній час (зміна стереотипів, ваги тощо). • Стрес, якість сну, втома. • Наявність порушень тазових органів (порушення функції тримання). Коли почалися проблеми (часовий горизонт, з дня на день, поступово) За яких обставин (механізм причини, без очевидної причини) Точна локалізація Розвиток проблем упродовж якого часу Причина, що викликала проблеми Чинники, що погіршують стан Позиція полегшення Чинник полегшення24 КІНЕЗІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ (КА) АСПЕКЦІЯ • Соматотип. • Колір шкіри, набряки, шрами, рани, варикозне розширення вен. • Постава / тримання тіла (стоячи, сидячи) — асиметрія, трофіка. • Стабільність стояння (за Ромбергом). • Зміна позицій (сидячи, лежачи, стоячи) — стереотип. • Флексія, латерофлексія, екстензія тулуба. • Хода, модифікована хода (наприклад, тандем, на пальцях, на п’ятках). • Стояння на одній нижній кінцівці, скакання. ДИНАМІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ • Амплітуда руху в суглобах, активна амплітуда руху, пасивна амплітуда руху — AROM, PROM (обмеження, тип бар’єра). • М’язова сила. • Тести суглобів (зв’язки, меніски, блокади). • Спеціальні функціональні тести (HSSP, тест на ротаторний манжет, тест Шобера, стереотип абдукції руки тощо, див. спеціальну частину). ПАЛЬПАЦІЯ • Шкіра, підшкірна клітковина — пересування, набряки, температура, структура, чутливість (приклад — гіпералгезивна зона). • М’язи, сухожилля, сумки — тонус, рефлекторні зміни, набряк. • Суглоби, зв’язки — екскудат, набряк. НЕВРОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ • Сухожилково-периостальні рефлекси. • Дослідження координації, діадохокінезу, м’язового тонусу, ригідності тощо. • Чутливість (екстероцепція, пропріоцепція). • Периферійні нерви (Lasseque, мобілізація за Батлером, симптом Фалена, тест Спурлінга тощо). • Черепно-мозкові нерви. • Можна скористатися і стандартизованими функціональними тестами, об’єктивними інструментальними дослідженнями (наприклад, англ. footscan). • У разі необхідності можна домовитися про інші спеціальні медичні дослідження з особистим лікарем (ортопед, фахівець із протезування, невролог, офтальмолог тощо). ФОРМУЛЮВАННЯ ВИСНОВКІВ Ергодіагностика. Процедура ергодіагностики. Ергодіагностика або дотрудова реабілітація є одним із засобів реабілітації. Комплексний ергодіагностичний процес визначає у пацієнта / клієнта залишковий трудовий потенціал і пропонує відповідну стратегію. Йдеться про пропозицію загального працевлаштування й рекомендації щодо введення у процес трудової реабілітації, в межах якої тренують / напрацьовують необхідні навички для обіймання певної посади. Ергодіагностику проводять у медичних закладах, пов’язаних із Центрами зайнятості, що мають у своїй компетенції трудову реабілітацію. Процес розпочинається із заяви, надісланої до Центру ергодіагностики. Провести ергодіагностичне обстеження зазвичай просить Центр зайнятості, лікар або сам клієнт. Ергодіагностичне обстеження оплачує заявник. Якщо заявником є лікар, то воно оплачується коштом медичного страхування, оскільки це не класична ергодіагностика в прямому сенсі цього слова, а дослідження функціонального потенціалу. Якщо ж заяву подає Центр зайнятості, то він й оплачує ергодіагностику. В ергодіагностичному центрі заяву опрацьовує координатор напряму ергодіагностики, найчастіше це медико-соціальний працівник. Координатор призначає клієнтові час медичного ергодіагностичного обстеження. Лікар скеровує на обстеження до інших фахівців, а саме: • ергометричне обстеження; • психологічне обстеження; • ерготерапевтичне обстеження; • фізтерапевтичне обстеження; • соціальне дослідження; • та інші (логопедичне, обстеження спеціальним педагогом тощо). На консиліумі окремі фахівці міжпрофесійного реабілітаційного колективу надають свої рекомендації та висновки. Лікар несе повну відповідальність за ергодіагностичне дослідження, за окремі призначення й за остаточний висновок. Зроблені висновки мають бути зафіксовані в заключному ергодіагностичному звіті лікаря, який надсилається у відповідний Центр зайнятості. У заключному звіті повинні бути вказані позитивні рекомендації, тобто те, що клієнт здатен робити самостійно, і чим конкретно він може займатися в межах трудового процесу із призначенням потрібних робочих допоміжних засобів, тривалості робочого дня, необхідних перерв тощо. Для адміністративних працівників Центру зайнятості це може бути ключовою інформацією щодо можливостей заявника та його реалізації на ринку праці. ЗАКЛЮЧНИЙ ЗВІТ МАЄ МІСТИТИ ТАКУ ІНФОРМАЦІЮ • Розгляд можливостей працевлаштування (пропозиція щодо посади). • Трудовий потенціал клієнта (що клієнт може виконувати і який його поточний функціональний стан з огляду на можливості працевлаштування). • Позитивні рекомендації для клієнта (з чим клієнт здатний впоратися й що може робити). • Негативні рекомендації — обмеження для клієнта (з чим клієнт не справляється й чого не в змозі виконати) Комплексна реабілітація. Принципи закону про комплексну реабілітацію. Реадаптація– процес відновлення адаптаційних можливостей людини під впливом будь-яких факторів, в тому числі і внаслідок спрямованої самоактивності; РЕАБІЛІТАЦІЯ — це відновлення незалежного і повноцінного фізичного та психічного життя людини після травми чи хвороби, або ж пом’якшення наслідків захворювання або травми для життя чи праці (діяльності) людини. Необхідно забезпечити гідне життя для людини із важкою та навіть вкрай важкою інвалідністю . ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗАКОНУ ПРО КОМПЛЕКСНУ РЕАБІЛІТАЦІЮ СВОЄЧАСНІСТЬ Своєчасний початок реабілітації в усіх її сферах є основною передумовою успішного досягнення її мети і сприяє необхідній активізації та мотивації особи з інвалідністю при вирішенні її ситуації, соціальної інтеграції. КОМПЛЕКСНІСТЬ, ПОВ’ЯЗАНІСТЬ І КООРДИНОВАНІСТЬ Комплексність, пов’язаність і координованість — це основні атрибути ефективного функціонування системи реабілітації. Відсутність будь-якого з них може призвести до втрати функціональності системи та недоцільного витрачання коштів або навіть подвоєння фінансових витрат. ДОСТУПНІСТЬ Необхідно забезпечити якомога ширшу доступність інформації про реабілітацію та наблизити її опосередковуване надання особам, що її потребують. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД Здійснення реабілітації має відповідати конкретним умовам і потребам особи із пошкодженням здоров’я, що підкреслює бажану адресність запропонованої системи. МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНЕ ОЦІНЮВАННЯ В обґрунтованих випадках індивідуальний підхід, зокрема в осіб із більш важкою інвалідністю, має ґрунтуватися на результатах мультидисциплінарного оцінювання, яке є важливим елементом для визначення відповідних засобів реабілітації Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Призначення МКФ. МКФ — це єдина система класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я в ЄС. КЛАСИФІКАЦІЯ МКФ ПРИЗНАЧЕНА ДЛЯ ТАКИХ ЗАВДАНЬ: • оцінювання ступеня інвалідності; • оцінювання придатності до роботи за станом здоров’я (якщо особа є інвалідом); • оцінювання особливих потреб у сфері освіти, призначення й оплата медикаментів; • для завдань медичних страхових компаній; • для встановлення стану здоров’я як основи для оцінки у справі виплати допомоги та надання послуг соціального забезпечення; • для статистичних цілей при оцінці стану здоров’я. Завдання фізичної терапії в хірургії. Важливо усвідомити, що в післяопераційний період на пацієнта мають вплив такі три чинники: основне захворювання, через яке його оперували, нейрогуморальна відповідь на хірургічне навантаження та іммобілізація. У спеціалізованій літературі можна знайти згадки про ізольований вплив іммобілізації на серцево-судинну, дихальну, сечостатеву, нервову системи, на метабільзм і шкіру. Вади та захворювання хребта. До вроджених вад хребта належить spina bifida — це широкий спектр відхилень, що виникають у результаті неповного закриття хребетного каналу. Spina bifida occulta — нервова трубка не порушена. Локалізована вона найчастіше в ділянці L5 і S1, клінічні прояви відсутні. СКОЛІОТИЧНА ХВОРОБА – це патологічне викривлення хребта у фронтальній площині, що супроводжується торсією хребців. Кожна серйозна деформація також супроводжується дефектом викривлення в сагітальній і трансверзальній площині. Первинна крива — це викривлення, яке виникло першим, за своїми масштабами є найважчим і має найбільш виразні зміни. Вторинна крива — це викривлення, яке виникло як компенсація первинної кривої, буває більш легким і має менший ступінь структурних змін, ніж первинна крива. Структурна крива — це частина хребта, яка має зміни форми на хребцях, тому не має нормальної рухливості. Неструктурна крива — це частина хребта, яка не має змін на хребті, тому має нормальну амплітуду рухів. Класифікація сколіотичної хвороби можлива за декількома аспектами (структурна і неструктурна, за етіологією ідіопатична або ж така, що супроводжує вроджені вади й нервово-м’язові, дегенеративні запальні або пухлинні захворювання). Залежно від величини викривлення розрізняють легку (кут Кобба 10 — 20 градусів), середньої важкості (кут Кобба 20 — 40 градусів) і важку форму хвороби (кут Кобба більше 40 градусів). Залежно від місця розташування розрізняємо шийні, шийно-грудні, грудні, торако-люмбальні, поперекові й попереково-крижові криві. Залежно від кількості викривлень – сколіотична хвороба буває з простою кривою, з подвійною кривою та з численними кривими. При терапії завжди починають із консервативних методів (освіта, режимові заходи, відповідні регулярні фізичні вправи, носіння корсетів, фізична терапія, регулярні перевірки) ХВОРОБА ШЕЙЕРМАННА Це структурна деформація хребта, проявом якої є збільшення грудного кіфозу. Уражає підлітків, найчастіше хлопчиків у віці 12–16 років. Етіологія деформації ще й досі незрозуміла, вивчається можливість захворювання замикаючих пластинок тіл хребців, можливим є також вплив транзиторного остеопорозу та генетичних схильностей. Унаслідок цього виникає клиноподібна деформація тіл хребців і випадіння міжхребцевого диска в тіло хребта (вузли Шморля). Стратегія лікування залежить від віку й тяжкості деформації. Однак фізична терапія не здатна ні контролювати прогресивну деформацію, ні виправляти її. Тому в пацієнта, який росте, основою терапії є корсет. Корсети носять щодня, коротший час, ніж при сколіотичній хворобі, а після завершення росту знімають. Операційна терапія є винятковою при деформаціях понад 60 градусів. ВИПАДІННЯ МІЖХРЕБЦЕВОГО ДИСКА Випадіння міжхребцевого диска означає проникнення частини диска через фіброзне кільце (лат. anulus fibrosus). Це захворювання належить до сфери неврології, ортопедії, реабілітаційної медицини залежно від того, до якого фахівця пацієнт звернеться. Попередником випадіння є протрузія диска. Клінічно обидва ці стани можуть бути бездіяльними або можуть викликати серйозні симптоми через подразнення болем та притиснення нервових корінців або навіть спинного мозку. Пацієнт може мати симптоми подразнення в ураженій дерматомі, які проявляються як біль, що найчастіше поширюється вздовж зовнішньої або задньої сторони кінцівки (L5 або S1). ГРИЖІ , ( Протрузія — начинаюча грижа ) Фізична терапія в дооперційний період. Цілі, завдання. Фізична терапія в післяоперційний період. Цілі, завдання. Основні фізіологічні та патологічні стани в акушерстві та гінекології. АКУШЕРСТВО — це медична дисципліна, яка займається фізіологією та патологією вагітності, пологів і шеститижневого післяпологового періоду. МЕНСТРУАЛЬНИЙ ЦИКЛ І ЙОГО ПОРУШЕННЯ , КЛІМАКС , ВАГІТНІСТЬ , БЕЗПЛІДДЯ , ІНФЕРТИЛЬНІСТЬ — Жінка може завагітніти, але вагітність закінчується абортом або передчасними пологами. При первинній інфертильності всі попередні вагітності закінчилися передчасно, при вторинній – цьому стану вже передували своєчасні пологи. Зміни в організмі жінки у стані вагітності. ВАГІТНІСТЬ — це час, коли в організмі жінки відбуваються значні зміни. Маються на увазі зміни як тілесні (зокрема зміна постави, збільшення ваги), так і фізіологічні (гормональні зміни, збільшення об’єму крові). Вагітність викликає в організмі матері зміни, пов’язані із забезпеченням розвитку плода, з підготовкою до пологів і грудного вигодовування. Базальний обмін речовин збільшується, також збільшується маса тіла, найбільше — у другій половині вагітності. ЕНДОКРИННІ ЗМІНИ ,ЗМІНИ В ОРГАНАХ ,СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА , ДИХАЛЬНА СИСТЕМА , ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ , ОПОРНО-РУХОВА СИСТЕМА , Охарактеризуйте дисципліни терапевтичного профілю. Внутрішня медицина займає специфічну позицію тому, що вона виконує одночасно три функції, тож є базовою дисципліною медичної спеціалізації. Займається профілактикою, діагностикою, лікуванням, реабілітацією, експертною діяльністю й дослідженням внутрішніх хвороб. Це мультидисциплінарна галузь, яка тісно пов’язана та співпрацює з іншими внутрішніми дисциплінами, акцентуючи увагу на діагностику, лікування та профілактику захворювань, що вражають один або декілька внутрішніх органів. Із цих причин лікар-терапевт повинен також мати фундаментальні знання у сфері інших медичних дисциплін з огляду на діагнози, які вивчаються в межах диференціальної діагностики. Основною характеристикою внутрішньої медицини є комплексність, що дозволяє доглядати за поліморбідними дорослими хворими всіх вікових груп, у тому числі за пацієнтами старших вікових груп . Геріатрія. Особливості геріатричного періоду. Геріатрія — це галузь клінічної медицини , яка вивчає хвороби людей літнього і старечого віку , розробляє методи їх лікування та профілактики з метою збереження фізичного і психічного здоров’я людини до глибокої старості . Хвороба чи травма в старшому віці спричиняють цілу низку специфічних проблем, що торкаються усіх складників особистості людини, тобто фізичний і психічний стан, соціальну та духовну сферу. Завданням реабілітації є вплив на всі ці сфери життя людини або забезпечення їх. Безумовно, особливо важливу роль у реабілітації літніх людей відіграють фізична терапія й ерготерапія. Літня людина має низку пов’язаних захворювань, буває поліморбідною, говорять про так звані патологічні стани у старості. Йдеться, наприклад, про деменцію, падіння, переломи, проблеми з диханням, інсульт, депресію, цукровий діабет, ішемічну хворобу серця, ішемічну хворобу кінцівок тощо. ДЕМЕНЦІЯ — це постійне та довгострокове пошкодження пам’яті, мислення, концентрації, візуально-просторових здібностей, розуміння поточної ситуації й інших когнітивних здібностей людини. Неврологічний профіль. Основні неврологічні симптоми та синдроми. Неврологія — це розділ медицини , що вивчає проблеми , пов’язанні з центральною нервовою системою та периферичною нервовою системою . Неврологічний профіль — це характеристика що базується на проблемах центральної нервової системи та периферичної нервової системи. У неврології застосовуються такі діагнози: синдромологічний, топічний та етіопатогенетичний. Окремі неврологічні ознаки (симптоми) об’єднуються разом і формують синдроми, наприклад, синдром центрального мотонейрона або синдром спастичного парезу, синдром Паркінсона, палеоцеребелярний синдром тощо. Етіопатогенетичний діагноз визначає походження (причину) і патофізіологічний механізм виникнення захворювання. |