Периферична система. Периферична нервова система
 Скачать 202.36 Kb.
|
|
Периферична нервова система Периферична нервова система- це частина нервової системи. Вона знаходиться позаду головного та спинного мозку, забезпечує двосторонній зв'язок центральних відділів нервової системи з органами та системами організму. До периферичної нервової системи належать черепні та спинномозкові нерви, чутливі вузли черепних і спинномозкових нервів, вузли (ганглії) та нерви вегетативної (автономної) нервової системи а також ряд елементів нервової системи, за допомогою яких сприймаються зовнішні та внутрішні подразники (рецептори та афектори). Нерви утворюються відростками нервових клітин, тіла яких лежать в межах головного та спинного мозку, а також в нервових вузлах периферичної нервової системи. Зовні нерви покриті пухкою сполучнотканинною оболонкою - епіневрієм. У свою чергу, нерв складається з пучків нервових волокон, покритих тонкою оболонкою - периневрієм, а кожне нервове волокно - ендоневрієм. Епіневрій, або зовнішня оболонка нерва,- складається зі сполучної тканини, в якій містяться кровоносні й лімфатичні судини, жирові елементи, нервові волокна та нервові закінчення. Периневрій, або зовнішня оболонка окремого нервового пучка, подібно до епіневрію, -складається зі сполучної тканини, в якій наявні найдрібніші розгалуження кровоносних і лімфатичних судин, нервових волокон, нервових закінчень і жирових клітин. Навколо нервового пучка є заповнений лімфоподібною рідиною периневральний простір, який сполучається із субарахноїдальним простором спинного мозку. Ендоневрій складається з безпосередньо прилеглої до периневрія сполучної тканини, що окутує окремі нервові волокна або їх дрібні пучки. У ендоневрії наявні капілярні мережі кровоносних судин та ендоневральні щілини. Наявність периневральних і ендоневральних просторів,заповнених циркулюючою рідиною, з одного боку сприяє винесенню продуктів розпаду за межі нервових стовбурів, сплетень і корінців, а з іншого - створює умови для розвитку внутрішньостовбурової гіпертензії, що є одним із чинників виникнення больових феноменів. Периферичні нерви можуть бути різними за довжиною та товщиною. Найдовшим черепним нервом є блукаючий нерв. Відомо, що периферична нервова система сполучає головний і спинний мозок з іншими системами за допомогою двох видів нервових волокон - доцентрових і відцентрових. Перша група волокон проводить імпульси від периферії до ЦНС і називається чутливими (аферентними) нервовими волокнами, друга проводить імпульси від ЦНС до органу - це рухові (еферентні) нервові волокна. Залежно від органів, які іннервуються, еферентні волокна периферичних нервів можуть виконувати рухову функцію - іннервують м'язову тканину; секреторну - іннервують залози; трофічну - забезпечують обмінні процеси в тканинах. Виділяють нерви рухові, чутливі та змішані. Руховий нерв-утворюється відростками нервових клітин, що знаходяться в ядрах передніх рогів спинного мозку або в рухових ядрах черепних нервів. Чутливий нерв-складається з відростків нервових клітин, які формують спинномозкові вузли або вузли черепних нервів. Змішані нервимістять як чутливі, так і рухові нервові волокна. Вегетативні нерви та їх гілки сформовані відростками клітин бічних рогів спинного мозку або вегетативними ядрами черепних нервів. Відростки цих клітин є передвузловими нервовими волокнами та йдуть до вегетативних (автономних) вузлів, які входять до складу вегетативних нервових сплетень. Відростки клітин вузлів прямують до органів і тканин та мають назву післявузлові нервові волокна. Головними структурними елементами периферичного нерва є :нервові волокна (мієлінові та безмієлінові). Серед мієлінових нервових волокон розрізняють волокна з товстою мієліновою оболонкою,які проводять імпульси зі швидкістю 40—50 м/с, та волокна з тонкою мієліновою оболонкою,якіпроводять імпульси зі швидкістю 10—14 м/с. Швидкість проведення імпульсу безмієліновими нервовими волокнами складає 0,7—1,3 м/с. Волокна з товстою мієліновою оболонкою забезпечують проведення складних і глибоких видів чутливості (вібрація, дискримінація, локалізація та ін.), волокна з тонкою мієліновою оболонкою - больову, температурну і тактильну, безмієлінові волокна - больову чутливість. При цьому, волокна з тонкою мієліновою оболонкою стосуються локалізованого болю, безмієлінові - дифузного болю. Мієлінові нервові волокна переважають у соматичних (спинномозкових і черепних) нервах, безмієлінові - у вісцеральних нервах симпатичної частини вегетативної системи. Нерви її парасимпатичної частини (блукаючий, окоруховий, проміжний, великий кам'янистий нерв та ін.) в основному складаються з мієлінових нервових волокон. Нервові волокна утворюють: пучки, товщина яких залежить не тільки від кількості, але і від типу волокон. Більш міцні пучки утворені мієліновими волокнами. У зв'язку з тим, що нервові волокна переходять з одного пучка в іншій, утворюються складні внутрішньостовбурові сплетення. Цим пояснюється відсутність чітких зон порушення рухової, чутливої та вегетативної функції при частковому пошкодженні нерва.   До речовин, що знижує чутливість закінчень аферентних волокон, відносять місцеві анестетики, а до речовин, що перешкоджають дії на них дратівливих коштів, - в'яжучі, адсорбуючі, обволікаючі засоби. Місцеві анестетики Місцеві анестетики - речовини, які здатні тимчасово, оборотно блокувати чутливі рецептори. У першу чергу блокуються больові рецептори, а потім - нюхові, смакові, температурні і тактильні. p align="justify"> Крім того, місцеві анестетики порушують проведення збудження по нервових волокнах. Перш за все, порушується проведення по чутливих нервових волокнах, проте місцеві анестетика здатні блокувати і рухові волокна. p align="justify"> Механізм дії місцевих анестетиків пов'язаний з блокадою натрієвих каналів в клітинних мембранах нервових волокон. Найбільш цінним властивістю місцевих анестетиків є їх здатність блокувати больові рецептори і чутливі нервові волокна. У зв'язку з цим їх використовують для місцевого знеболювання (місцевої анестезії), зокрема, при хірургічних операціях. p align="justify"> Види анестезії:
Для поверхневої анестезії застосовують кокаїн, дикаїн, анестезин, піромекаін. Тетракаїн (дикаїн) - активний, але токсичний анестетик. У зв'язку з високою токсичністю, тетракаїн використовують в основному для поверхневої анестезії: анестезії слизових оболонок ока 0,25-1%), носа і носоглотки (1-2%). Адсорбуючі засоби До адсорбуючим засобів відносять вугілля активоване (карболен) (вугілля рослинного або тваринного походження, спеціально подрібнений і тому має велику адсорбуючу поверхню). Препарат призначають внутрішньо у вигляді суспензії у воді при отруєнні алкалоїдами, солями важких металів, а також при харчових інтоксикаціях. Обволікаючі засоби Обволікаючі кошти, покриваючи слизові оболонки, перешкоджають подразнення закінчень чутливих нервів. До обволікаючою речовин відносяться слиз з крохмалю, слиз з насіння льону, альмагель та ін Їх застосовують в основному при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також з речовинами, які володіють дратівливими властивостями. |