Шпори_теория_Komplekt. Підприємство як суб'єкт господарювання, його місце в соціальноорієнтованій економіці
 Скачать 434 Kb.
|
|
44.Функції прибутку підприємства. Прибуток виконує три основні функції: оціночну, розподільчу, стимулюючу. Реалізація прибутком оціночної функції відбувається засобом його використання як оціночного показника, що характеризує ефект господарської діяльності підприємства чи окремої його складової. Також обсяг прибутку виступає одним з показників оцінки інвестиційних рішень. Розподільча функція прибутку передбачає його вик. як інструменту розподілу чистого доходу суспільства на частин: що акумулюються в бюджетах різних рівнів, що залишається в розпорядженні підприємства. Виконання прибутком стимулюючої функції грунтується на використанні його як джерела формування різних фондів: фонду виробничого розвитку, фонду матеріального заохочення працівників, фонду виплати дивідендів тощо. 45. Механізм формування чистого прибутку підприємства. Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку механізм розрахунку чистого прибутку підприємства (П(С)БО3) має наступний вигляд:
Відповідно до податкового обліку, прибуток, як об'єкт оподаткування розраховується так: П=СВД-ВВ-А де СВД – скорегований валовий дохід, ВВ – валові витрати, А – амортизаційні відрахування. 46. Показники рентабельності підприємства та фактори що їх визначають. Рентабельність – рівень прибутковості, що виміряється у відсотках Рентабельність підприємства можна оцінити тільки через характеристику системи показників. За даними сукупності показників рентабельності оцінюють ефективність звичайної діяльності та її складових: операційної, інвестиційної та фінансової та відповідності задачам фінансової політики. Аналіз показників рентабельності є важливим для оцінки потенційних можливостей підприємства щодо формування прибутку та оцінки фінансового стану. На рентабельність П. впливає: рівень організації виробництва й управління; структура капіталу та його джерела формування; ступінь використання виробничих ресурсів; обсяг, якість і структура продукції; витрати на виробництво виробів; прибуток за видами діяльності та спрямування його використання. Аналіз рентабельності на підприємстві здійснюють за системою показників. До основних показників рентабельності відносять: рентабельність активів (показує, який прибуток отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в його активів); рентабельність виробництва(відображає величину прибутку, що приходиться на кожну гривню виробничих ресурсів)рентабельність власних коштів(який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця); рентабельність вкладень (інвестицій); рентабельність основної діяльності; рентабельність продукції 47. Характеристика сутності етапів аналізу фінансових результатів діяльності підприємства. Основними завданнями проведення аналізу фінансових результатів є: отримання всебічної оцінки значень показників фінансових результатів підприємства з позицій статичного та динамічного підходів; визначення позитивних та негативних аспектів у формуванні та використанні фін.р; виявлення основних напрямів підвищення ефективності формування та використання. Проведення аналізу передбачає виконання ряду етапів. 1е. Формування інформаційної бази аналізу полягає у ф-нні інф. бази з дотриманням основних вимог, а саме достовірності, повноти, корисності, зрозумілості, своєчасності, релевантності. 2е. Аналіз динаміки всього обсягу фін. р. передбачає виявлення основних тенденцій у зміні загального обсягів доходу та прибутку підприємства порівняно з минулим роком. 3 е. Аналіз змін в загальному обсязі доходів та прибутків за джерелами їх формування орієнтований на оцінку змін в обсягах доходів та прибутків підприємства за окремими складовими та аналіз змін у структурі доходів та прибутків. Метою здійснення цього етапу аналізу є виявлення найбільш вагомих складових доходів та прибутків підприємства. 4 е. Кількісна оцінка впливу факторів на значення показників фінансових результатів діяльності підприємства. Метою цього етапу аналізу є виявлення найбільш значущих за рівнем впливу на фінансові результати діяльності підприємства факторів та рівня контрольованості такого впливу підприємством. 5 е. Оцінка взаємозв'язку фінансових результатів та ефективності ресурсів, що використані для їх отримання. На цьому етапі передбачається статична та динамічна оцінка показників рентабельності. 6 е. Оцінка втрачених можливостей підприємства щодо отримання доходів і прибутків. Реалізація цього етапу пов'язана з оцінкою неявних доходів, витрат та прибутків і є підгрунтям для оцінки резервів покращення фінансових результатів діяльності підприємства. 7 е. Оцінка достатності обсягів отримуваних доходів та прибутків підприємства. Метою проведення такої оцінки є: оцінка відповідності обсягів отримуваних підприємством доходів та прибутків для покриття витрат та забезпечення розширеного відтворення підприємства; оцінка достатності отримуваних доходів окремими підрозділами підприємства для покриття витрат тощо. 48. Обгрунтування прибутку на плановий період: завдання та методичний інструментарій. Основою для управління фінансовими результатами діяльності підприємства є плани їх формування та використання, які розробляються з метою оцінки мінімальних. цільових та можливих обсягів доходів та прибутків і грунтується на результатах ретроспективного та перспективного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємства. Обгрунтування планового обсягу прибутку підприємства здійснюється з використанням таких методів. Метод прямого розрахунку застосовується для обгрунтування планового обсягу прибутку підприємства та передбачає попередню оцінку планових значень доходів, витрат та податкових платежів підприємства. Ппл=Дпл-НПпл-Впл (де Д та В – планові об. доходів та витрат, НП – плановий обсяг податків). Метод імітаційного моделювання передбачає обгрунтування економіко-математичної моделі, що є описом взаємозв'язку між прибутком від реалізації продукції та релевантними ффакторами: обсягами виробництва та реалізації продукції, собівартістю і рентабельністю одиниці продукції. Практичне застосування методу екстраполяції динамічних рядів для обгрунтування планового обсягу прибутку має обмежений характер, що визначається його специфікою як показника. Тому вик. методу екстраполяції для безпосередньої оцінки абсолютної величини прибутку у пл. періоді вважається некоректним. Більш прийнятним з цих позицій є оцінка планового рівня рентабельності підприємства. Підгрунтям для застосування нормативного методу в процесі оцінки обсягу прибутку на плановий період є наявність обгрунтованих нормативних значень прибутку у розрахунку на одиницю власного капіталу підприємства, собівартості продукції, виручки від реалізації продукції. З огляду на це, основний вплив на планову суму прибутку матимуть абсолютні значення перелічених показників та фактори, що їх визначають. Доволі великим та працемістким є метод «витрати – обсяг виробництва – прибуток» він використовується коли виникає необхідність обгрунтування відповіді на такі питання як скільки од. продукції потрібно реалізувати щою забезпечити рівень беззбитковості, який вплив на прибуток матиме зниження ціни реалізації тощо. Метод цільового прибутку передбачає оцінку необхідного обсягу прибутку, який забезпечить у плановому періоді потребу у формуванні необхідних цільових фондів, що передбачаються статутом підприємства, вик. стимулюючої функції прибутку. що забезпечується через споживання частин прибутку підприємства в результаті реалізації дивідендної політики тощо. Розрахована з вик. даного методу величина має бути оцінена з позицій можливості її отримання. 49. Резерви зростання прибутку підприємства: напрями використання прибутку підприємства. Прибуток підприємства є основним джерелом поповнення його власних фінансових ресурсів та забезпечення розширеного відтворення. Разом з тим існує перелік витрат, здійснення яких забезпечує гармонізацію інтересів суб'єктів зацікавлених у ф-нні п-ємства. Виникає необхідність забезпечення раціонального співвідношення у його розподілі. Основним чинником, що визначає напрями розподілу чистого прибутку є організаційно-правова форма підприємства. Відповідно до чинного законодавства обов'язковим для створення у господарських товариствах є резервний фонд, крім нього статутом підприємства можуть бути передбачені фонд виробничого розвитку. фонд страхування ризику, що обов'язково повинно бути взято до уваги у процесі виділення напрямів розподілу прибутку. Основними напрямами використання прибутку є: відрахування у фонди передбачені законодавством, фонд нагромадження та фонд споживання. Підгрунтям для формування раціональної структури розподілу прибутку є планування такого розподілу, що передбачає такі етапи: 1)визначення потреби у прибутку за напрямами його використання, 2)визначення потреби в прибутку за напрямами його використання; 3)збалансування потреби у прибутку по напрямах його використання з можливостями підприємства щодо отримання прибутку. 50.Система показників ефективності діяльності підприємства. Еф. є складною категорією і існує у різних видах, тому для її кількісної оцінки використовується певним чином структурована множина показників у вигляді системи показників ефективності. Ця система має орієнтувати підприємство на пошук інтенсивного шляху розвитку. Вона містить 2 складові: узагальнюючі показники еф. та пок. еф. використання.У якості узагальнюючих показників вик.: еф. господарської діяльності (обсяг реалізованої продукції що припадає на 1 грн. реаьного капіталу); еф. використання сукупної величини ресурсів (який об. прибутку приносить вик. 1 грн. капіталу); еф. витрат (величина прибутку на 1 грн витрат); витратомісткість виробництва продукції (витратомісткість 1 грн. товарної продукції); еф. ств. додаткової вартості п-ємства ( виробництво чистої продукції на 1 грн. реального капіталу). Таким чином кожен з узаг. показників еф. відображає рівень вик. всіх залучених п-ємством ресурсів виходячи із кінцевих результатів. Еф. вик. окремих видів ресурсів: еф. вик. праці (продуктивність праці, еф. використання фонду оплати праці, трудомісткість од. продукції), еф. вик. оборотних коштів (кількість обертів, рентабельність оборотних коштів, оборотність оборотних засобів), еф. вик. основних фондів (фондовіддача основних фондів, фондовіддача активної частини основних фондів, фондомісткість продукції, рентабельність основних фондів). До показників еф. вик. інвестицій на підприємстві належать показники рентабельності інвестицій і строку їх окупності. 51.Методи розрахунку показників ефективності Поняття ефективності — на будь-якому напрямі суспільного життя вона визначає доцільність дій господарюючого суб'єкта в економічній системі. Розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну ефективність. Технічна ефективність визначає результативність дій, спрямованих на вдосконалення техніки і технології, соціальна — на поліпшення умов праці, психологічного клімату в трудовому колективі тощо, економічна — на підвищення прибутковості всієї господарської діяльності, суспільна — на подолання нерівності в розподілі доходів і підтримання соціальної справедливості, виробнича — на мінімізацію витрат і максимізацію прибутку. Всі види ефективності тісно пов'язані між собою, взаємозалежні і разом визначають ефективність економічної системи країни загалом. Ефективність діяльності підприємства аналізують за такими показниками: прибуток, норма прибутку, рентабельність, а також показниками використання трудових ресурсів (продуктивність праці), основних виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість), матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача) та ін. Продуктивність праці є узагальнюючим показником оцінки економічної ефективності суспільного виробництва і в загальному вигляді вимірюється як відношення виробленого національного доходу в країні до середньої чисельності працівників, зайнятих у галузях матеріального виробництва. Конкурентоспроможність підприємства можна оцінити за показниками обсягів продажів і їх збільшення, зростання рентабельності. Фінансова стійкість підприємства характеризується можливістю покривати за власні кошти вклади в основні фонди, оборотні кошти, нематеріальні активи, не допускаючи при цьому невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості та сплачуючи за своїми зобов'язаннями у визначені терміни. Коефіцієнт платоспроможності вимірює фінансовий ризик, тобто вірогідність банкрутства. Високий Кп свідчить про мінімальний фінансовий ризик і гарні можливості для залучення додаткових коштів інвесторів, низький — навпаки. Ліквідність — це здатність вчасно сплатити борги (зобов'язання). Коефіцієнт ліквідності дорівнює Що вищий коефіцієнт ліквідності, то більша платоспроможність фірми. В умовах ринкової економіки зростає цінність вірогідної інформації про результати діяльності підприємства. Прийняття рішення на основі необ'єктивної інформації може призвести до банкрутства. Крім того, вибір партнера на ринку й ефективність співробітництва з ним також залежать від вивчення фінансового становища майбутнього партнера. 52. Фінансово-майновий стан підприємства: поняття, мета та завдання оцінки. Фінансовий стан підприємства - комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Мета проведення фінансового аналізу— обґрунтування шляхів досягнення оптимальних параметрів соціально-економічних явищ і процесів у економічних суб'єктів, що перевіряються. Ця мета визначає і більш конкретні завдання такого аналізу, серед яких можна виокремити такі: — об'єктивна оцінка фактичного стану, динаміки і тенденцій розвитку економічного суб'єкта, його місця в системі ринкових відносин, їх реального відображення у представленій для перевірки звітності; — поглиблене вивчення аудиторами економічних явищ і процесів, знаходження причинно-наслідкових взаємозв'язків між ними з метою видачі замовникам науково обґрунтованих рекомендацій; — дотримання комплексного підходу в аналізі різних видів діяльності економічних суб'єктів; — визначення кількісного впливу факторів на результати функціонування господарської системи й окремих її підрозділів (підсистем); — пошук та реалізація резервів виходу господарської системи на оптимальну траєкторію її розвитку за рахунок покращення роботи економічного субєкта. 1. Вчасна й об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, визначення його "болючих точок" і вивчення причин їх виникнення. 2. Пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості. 3. Розробка конкретних рекомендацій, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. 4. Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів. |