Шпори_теория_Komplekt. Підприємство як суб'єкт господарювання, його місце в соціальноорієнтованій економіці
 Скачать 434 Kb.
|
|
53. Показники та фактори, що визначають фінансово-майновий стан підприємства Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами:
Основними завданнями аналізу фінансового стану є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансовий показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:
54.Експрес- та фундаментальна оцінка фінансово-майнового стану підприємства: поняття, цілі та особливості застосування. Мета експрес-аналізу - наочне і просте оцінювання фінансового стану і динаміки розвитку господарюючого об'єкта. У процесі аналізу можна виконати розрахунок різних показників і доповнити його методами, що грунтуються на досвіді та кваліфікації фахівця. Експрес-аналіз доцільно проводити у три етапи: - підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання та аналіз звітності. Мета першого етапу - прийняти рішення про цілеспрямованість аналізу фінансової звітності і переконатись у її підготовленості до читання. Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Третій етап - основний в експрес-аналізі. Його мета - кінцеве оцінювання результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводять з тією чи іншою мірою деталізації в інтересах різних користувачів. Сенс експрес-аналізу - відбір невеличкої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних у визначенні показників та постійне відстеження їх динаміки. Фактично, експрес-аналіз є своєрідним моніторингом фінансового стану підприємства, тому використання складної системи показників при його проведенні є недоцільним. Фундаментальний аналіз, який ґрунтується на оцінці стану емітента на ринку, показників обсягів продажу, активів і пасивів, дохідності та іншої інформації, яка характеризує ефективність діяльності емітента. Центральна частина фундаментального аналізу — вивчення виробничої і фінансової ситуації на підприємстві-емітенті. Аналіз звітності і розрахунок фінансових коефіцієнтів дозволяють визначити фінансовий стан підприємства. Виділяють наступні групи показників:показники платоспроможності (ліквідності) — вони дають уявлення про здатність підприємства здійснювати поточні розрахунки і оплачувати короткострокові зобов'язання. До них відносять коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття. 55. Коефіцієнтний аналіз фінансово-майнового стану підприємства: мета, склад коефіцієнтів та методи їх розрахунку. Коефіцієнтний аналіз фінансово-майнового стану підприємства поділяється на чотири основних показника що його класифікують, а саме:
Для них використовуються такі критерії ефективності та коефіцієнти Критерії та показники конкурентоспроможності організації 1. Показник ефективності виробничої діяльностіпідприємства (ВД) 1.1. Відносний показник витрат на одиницю продукції (В) - Відображає ефективність витрат при випуску продукції В = Валові витрати/ Обсяг випуску продукції 1.2. Відносний показник фондовіддачі (Ф) - Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна вартість основних виробничих фондів 1.3. Відносний показник рентабельності товару (РТ) Характеризує ступінь прибутковості товару Рт = Прибуток від реалізації ' 100% /Повна собівартість продукції 1.4. Відносний показник продуктивності праці (ПП) - Відображає ступінь організації виробництва та використання робочої сили ПП = Обсяг випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників 2. Фінансове положення підприємства (ФП) 2.1. Коефіцієнт автономії (КА) - Характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування 2.2.Коефіцієнт платоспроможності (КП) - Відображає здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства КП = Власний капітал / Загальні зобов'язання 2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ) - Показує якісний склад засобів, котрі є джерелами покриття поточних зобов'язань КЛ = Грошові засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов'язання 2.4. Коефіцієнт обіговості обігових засобів (КО) - Аналізує ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові засоби проходять всі стадії виробництва та обігу КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів 3. Ефективність організації збуту та просування товару (ЕЗ) 3.1. Рентабельність продаж (РП) - Характеризує ступінь прибутковості роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни РП = Прибуток від реалізації ' 100%/ Обсяг продаж 3.2. Коефіцієнт затовареністю готовою продукцією (КЗ) - Відображає ступінь затовареності готовою продукцією. Зростання показника свідчить про падіння попиту КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж 3.3. Коефіцієнт загрузки виробничих потужностей (ВП) - Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича потужність 3.4. Коефіцієнт ефективності реклами та засобів стимулювання збуту (КР) - Показує економічну ефективність реклами та засобів стимулювання збуту КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації 4. Конкурентоспроможність товару (КТ) 4.1. Якість товару - Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням. 56. Основи фундаментальної оцінки фінансово-майнового стану підприємства Фундаментальний аналіз (англ. Fundamental analysis) — підхід до аналізу фінансових ринків на основі вивчення фінансово-економічної інформації, яка, імовірно, робить вплив на динаміку активу або фінансового інструменту. Особливістю фундаментального аналізу є те, що його украй складно формалізувати. Звичайно, прийоми і методи цього аналізу досить об'єктивні, проте об'єм інформації і різна інтерпретація цієї інформації учасниками ринку переводять фундаментальний аналіз в розряд мистецтва. Основним завданням проведення фундаментальної оцінки результатів фінансово-майнового стану підприємства є , виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною та незадовільною Аналіз проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства на початок і кінець звітного періоду За допомогою фундаментальної оцінки виявляється одна з важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел. 57. Напрями покращення фінансово-майнового стану підприємства Проаналізувавши та спрогнозувавши загальний фінансовий стан підприємства, можна розробити деякі напрямки та пропозиції по покращенню фінансового стану даного підприємства: 1. Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, що є на складах. Реалізацією і просуванням продукції на ринок на підприємстві займається відділ маркетингу. Саме цей відділ повинен забезпечити просування товару не тільки на вітчизняний ринок, а й по можливості за кордон. Даний відділ повинен розробити комплекс маркетингових досліджень і програм, які би допомогли нашому підприємству захопити частку на ринку. Тобто зацікавити споживачів нашою продукцією. 2. Зниження собівартості продукції дозволить підприємству бути конкурентно спроможним на ринку збуту. Це можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства. 3. Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства призведе до збільшення коефіцієнта абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду. 4. Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів дозволить стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства. Для зростання прибутку підприємство повинне: - нарощувати обсяги виробництва; - впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників, мотивувати їх; - орієнтуватися на ринок та захопити якомога більшу його частку протягом 2 років; - розширювати асортимент продукції і підвищувати її якість; Шляхами зростання рентабельності є: - величина прибутку. Чим більший прибуток, тим вищий рівень рентабельності; - величина вартості основних фондів і нормованих оборотних коштів. Чим більша сума авансових коштів на виробництво продукції, тим нижчий рівень рентабельності; - величина собівартості продукції впливає обернено пропорційно на рівень рентабельності: менша собівартість дає вищу рентабельність конкретного виду продукції 58. Поняття та основні характеристики конкурентоспроможності підприємства. Конкурентоспроможність є одним з основних понять, яке активно використовується в теорії та практиці економічного аналізу, виступає багатоаспектним поняттям, що в перекладі з латинської мови означає суперництво, боротьбу за досягнення найкращих результатів. Для її характеристики використовується поняття порівняльних витрат , порівняльних переваг , порівняння конкурентних переваг, чинників управління та продуктивності використання ресурсів, конкурентного статусу фірми. Р. Хейс, С. Уїлрайт і Д. Кларк виділяють чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства : Керівництво підприємств першого рівня розглядає організацію управління як щось внутрішньо нейтральне. Свою роль керівники підприємства бачать лише в тому, щоб випускати продукцію, не піклуючись ні про які сюрпризи для конкурентів і споживачів. Вони упевнені в конструкції і технічному рівні своєї продукції, організації збуту і ефективності реклами. Такий підхід приносить успіх, якщо підприємство зуміє знайти свою ринкову нішу, яка збереже його від негайної конкуренції. Але якщо підприємство переростає нішу, йому неминуче доводиться вступати в конкурентну боротьбу з іншими виробниками і піклуватися про створення конкурентних переваг; Компанії другого рівня конкурентоспроможності прагнуть до того, щоб їх підприємства повністю відповідали стандартам, встановленим їх основними конкурентами, - технічним прийомам, технологіям, методам організації виробництва ведучих підприємств галузі. Вони слідують тим же принципам і підходам в управлінні якістю продукції і працею, але деяким компаніям використання стереотипів не додає конкурентоспроможності, і в умовах загострення конкурентної боротьби вони від них починають відходити. Компанії третього рівня конкурентоспроможності досягають успіху в конкурентній боротьбі, завдяки не стільки функції виробництва, скільки функції управління, якості, ефективності управління і організації виробництва в найширшому сенсі. Такі компанії на багато років випереджають своїх конкурентів; Компанії четвертого рівня конкурентоспроможності кидають виклик будь-якому конкуренту по всьому світу в будь-якому аспекті виробництва або управління; це підприємства світового класу. 59. Класифікація видів конкурентоспроможності підприємства. Балабанова Л. класифікує конкурентоспроможність за наступними рівнями: конкурентоспроможність товару, конкурентної маркетингової політики, підприємства, країни, глобальна конкурентоспроможність. На наш погляд, серед визначених видів конкурентоспроможності дискусійним є конкурентоспроможність конкурентної маркетингової політики, яка, поряд з іншими політиками, є важливою складовою конкурентоспроможності підприємства. Науковці зазначають, що на кожному рівні вирішуються свої завдання, досягаються свої цілі. Цілі різних рівнів відрізняються масштабами та часовими горизонтами. Так, на мікрорівні досягаються короткострокові цілі, на мезорівні – середньо та довгострокові цілі; на макрорівні – понаддовгострокові цілі. За критерієм, що у різних підходах визначається, як «формат існування», «часовий простір» або «часовий прояв», науковцями виділяються поточна, перспективна або потенційна, визначена на відповідну дату або досягнута конкурентоспроможність. У науковому підході , крім зазначених, пропонується динамічна конкурентоспроможність, яка порівнює стан конкурентоспроможності минулого та поточного періодів. Визначені види конкурентоспроможності обумовлені її характеристиками, зокрема порівняльністю, динамічністю, залежністю від багатьох чинників тощо. За відповідними рівнями забезпечення або управління визначають оперативну, тактичну, стратегічну конкурентоспроможність. На кожному рівні вирішуються відповідні основні завдання: забезпечення конкурентоспроможності продукції; забезпечення конкурентоспроможності загального фінансово-господарського стану підприємства; забезпечення інвестиційної привабливості бізнесу відповідно. За науковим підходом В. Абрамова, розгляд конкурентоспроможності підприємства через призму конкурентоспроможності продукції можливий лише на оперативному або тактичному рівні управління, стратегічна ж конкурентоспроможність підприємства забезпечується стійкими конкурентними перевагами, на формування яких має бути спрямований весь комплекс бізнес-процесів. Вказані умови забезпечення стратегічної конкурентоспроможності забезпечать підвищення ринкової вартості бізнесу. 60. Особливості формування інформаційної бази для оцінки конкурентоспроможності підприємства. Інформаційна база оцінки конкурентоспроможності складається з системи показників, серед яких виділяють якісні та економічні. Якісні показники конкурентоспроможності характеризують споживацькі властивості та науково-технічний рівень продукції. Вони поділяються на класифікаційні, які визначають сферу застосування та умови використання продукції, та на оцінкові, які свідчать про якість продукції. Економічні показники конкурентоспроможності характеризують сумарні витрати споживача на задоволення його потреб через цю продукцію,що становить ціну споживання. До складу ціни споживання входить як відпускна ціна, так і витрати у споживача цієї продукції за весь період її служби. Тобто, ЦС = ЦВ + ВС , (1) де: ЦС – ціна споживання; ЦВ – ціна відпускна; ВС – витрати у споживача цієї продукції за весь нормативний період її служби 61. Поняття та класифікація методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства. Для оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства в зарубіжному бізнесі використовуються різноманітні методи. За напрямком формування інформаційної бази можна виділити критеріальні та експертні методи оцінки. Критеріальні методи за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими. Експертні методи прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців. Проте перевага таких методів є водночас і їхнім недоліком, бо іноді суб'єктивізм експертів може спотворювати результати оцінки. За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють графічні, математичні та логістичні методи оцінки. Графічні методи забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об'єктах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.). Математичні методи базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка. Ці методи вважають найточнішими, хоч іноді вони потребують обтяжливих математичних обчислень, тобто спеціальної підготовки працівників. Логістичні методи є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях. За можливістю розробки управлінських рішень існують одномоментні та стратегічні методи оцінки. |