Шпори_теория_Komplekt. Підприємство як суб'єкт господарювання, його місце в соціальноорієнтованій економіці
 Скачать 434 Kb.
|
|
11.Зміст завдання та місце виробничої програми в системі господарських планів підприємств. Виробнича програма – це система планових показників виробництва за обсягом, асортиментом та якістю продукції. Виробнича програма визначає: обсяг випуску продукції, номенклатуру та асортимент продукції, кількісні та якісні показники виробництва, обсяги робіт промислового характеру, які заплановані до виконання на підприємстві, обсяги реалізованої продукції протягом планового періоду. Основне завдання: максимальне задоволення потреб споживачів, що випускається підприємством при найкращому використанні ресурсів та отриманні прибутку. Стратегічне планування з визначенням стратегічної мети діяльності підприємства: виробнича програма підприємства; план матеріально-технічного забезпечення; план з праці; інші планові витрати. Виробнича програма складається з таких розділів: планове завдання з обсягу, номенклатури й асортименту продукції, що випускається; планове завдання з якості продукції, що випускається; план із спеціалізації та кооперування виробництва; план реалізації продукції; план уведення у виробництво нової продукції, виробів. Матеріали для виробничої програми: перспективний план виробництва продукції та послуг; прогноз потреби у продуктивності підприємства; державний контракт та державне замовлення на продукцію; результати вивчення поточного попиту на продукцію; договори на виробництво і постачання продукції; заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва; заходи щодо збільшення виробництва потужності підприємства; дані про залишки нереальної продукції у попередньому періоді. 12.Основні етапи та методи планування виробничої програми підприємства. Планування виробничої програми підприємства – це чітке передбачення та програмування на перспективу обсягів виробничого процесу і реалізації продукції. У плані з урахуванням специфіки та кооперації праці встановлюються терміни й обсяги виконання завдань за окремими підрозділами, відділами, бригадами, ланками, робочими місцями. Процес планування виробничої програми підприємства: 1 етап (формування інформаційної бази планування обсягів виробництва та реалізації продукції); 2 етап (аналіз виробництва та реалізації продукції); 3 етап (оцінювання факторів, що впливають на обсяг виробництва та реалізацію продукції); 4 етап (визначення цілей, об’єктів, термінів планування); 5 етап (обґрунтування параметрів виробничої програми підприємства); 6 етап (пошук альтернативних рішень, виявлення резервів нарощення обсягів виробництва та реалізації продукції); 7 етап (оцінювання та прийняття плану; визначення вихідних умов для розроблення планів матеріально-технічного постачання; планів з праці; фінансових планів підприємства); 8 етап (контроль за виконанням планових завдань). Методи планування можливого обсягу виробництва: 1)економіко-статистичний (заснований на використанні сформованих темпів змін, структур змін і певних індексів. Використовується для оптимізації планування виробництва; є найбільш простим і розповсюдженим у використанні; наявність чіткої тенденції розвитку об’єкта. Недолік: перенесення помилок аналітичного періоду на плановий).2)нормативний (техніко-економічних розрахунків)(обґрунтування значень окремих показників на основі застосування планових норм,розцінок і тарифів; використовується при плануванні витрат; запасів за окремими групами. Переваги: висока точність розрахунку і врахування значної кількості факторів. Недоліки: трудомісткість; обґрунтування норм розцінок).3)факторно-аналітичний (заснований на корегуванні результатів планування економіко-статистичним методом на основі експертних оцінок; змінних первинних факторів в плановому періоді. Переваги: простота; логічна послідовність; можливість врахування факторів. Недоліки: складання, визнання точної кількості оцінки факторів. 13.Ресурсне забезпечення виробничої програми підприємства. Процес розроблення виробничої програми підприємства передбачає визначення: технологічних норм витрат матеріальних ресурсів, машино-годин на виробництво продукції; потреби підприємства у матеріальних ресурсах відповідно до норм витрат; відповідної виробничої потужності підприємства. 14.Виробнича потужність підприємства та методи її визначення. Виробнича потужність підприємства характеризується максимально можливим річним випуском продукції (чи переробленням сировини, виконанням робіт) у запланованій номенклатурі та в асортименті, якого досягають на підприємстві за повного використання виробничого обладнання, раціонального використанні виробничої площі, з урахуванням наміченої підприємством технології виробництва, організації праці та управління. Методи: 1)запланований асортимент і номенклатура продукції, що виробляється;2)трудомісткість кожного виду продукції у нормо-годинах, необхідних для їхнього виробництва;3)перелік наявного обладнання, його продуктивність;4)термін та обсяги введення та вибуття нового обладнання та інших виробничих потужностей;5)плановий фонд часу корисної роботи обладнання;6)досягнутий рівень виконання норм виробітку;7)інформація про планові заходи з підвищення виробничих потужностей підприємства (механізація, автоматизація, оновлення обладнання, підвищення змінності його роботи, впровадження наукової організації праці). 16.Потенціал підприємства: поняття та складові. Особливості ресурсного потенціалу підприємств різних видів економічної діяльності. Потенціал підприємства – це інтегральне відображення (оцінка) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси. Ресурсний потенціал підприємства – це сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також здатність працівників та менеджерів використовувати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) і досягнення ключових цілей діяльності підприємства. Елементи ресурсного потенціалу підприємства:1)кадровий потенціал(сукупні можливості працівників підприємства досягати поставлених перед ними цілей (комерційні, операційні, фінансові);2)фінансовий потенціал(можливості підприємства, які виникають у сфері поєднання фінансових ресурсів і компетенцій у їх залученні та реалізації для досягнення певних цілей);3)просторовий потенціал(можливості розвитку, зумовлені характером і розміром території підприємства, виробничих і невиробничих об’єктів нерухомості, комунікацій, рівнем розвитку інфраструктури);4)матеріальний потенціал(можливості забезпечення операційних процесів прогресивними машинами та обладнанням, приладами, інвентарем, виробничими та товарними запасами);5)технологічний потенціал(можливості, пов’язані з наявністю та використанням технологій в операційному процесі);6)інформаційний потенціал(можливості системи інформаційних ресурсів підприємства забезпечити умови для своєчасного прийняття господарських рішень);7)репутаційний потенціал(можливості системи репутаційних ресурсів підприємства забезпечити умови для утримання і зростання лояльності його партнерів й інших зацікавлених осіб). 17.Взаємозв'язок окремих елементів ресурсного потенціалу підприємства. Критерії оптимізації структури ресурсного потенціалу. Ефективність ресурсного потенціалу – відображає економічні відносини, пов’язані з оптимальним використанням економічних ресурсів, зниженням сукупних витрат живої праці з метою досягнення максимальних результатів. Витрати ресурсів характеризують кількісні та якісні аспекти безперервного використання ресурсів у виробництві й споживанні у вигляді прямих витрат і витрат протягом певного періоду. Критерієм ефективності діяльності підприємства, з точки зору використання ресурсного потенціалу, є досягнення максимального результату за мінімальних витрат і раціонального використання ресурсів. Ефективність використання ресурсів підприємства забезпечується тим видом ресурсів, яким його діяльність забезпечена найменше. Надлишок інших видів ре5сурсів знижує ефективність діяльності підприємства в цілому та використання його ресурсного потенціалу. Напрями підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства:1)кадровий потенціал(забезпечення зацікавленості працівників в результатах діяльності підприємства; зростання продуктивності праці; зростання ефективності витрат на оплату праці);2)матеріальний потенціал(забезпечення збалансованості зростання обсягів діяльності та матеріальних ресурсів підприємства; зростання продуктивності використання матеріальних ресурсів та зниження матеріаломісткості діяльності підприємства);3)фінансовий потенціал(нарощення обсягів власного капіталу та зниження вартості формування капіталу; покращення параметрів фінансового стану підприємства та зниження рівня його фінансових ризиків). 18.Характеристика трудових ресурсів підприємства та зміст управління ними. Трудові ресурси підприємства – це сукупність його працівників як найважливішого елемента ресурсного потенціалу підприємства, що приводить у дію всі інші види ресурсів. Основні принципи формування персоналу підприємства в умовах ринку:1)свобода вибору працівником спеціальності та місця роботи; добровільність праці та трудових відносин; державне регулювання трудових відносин, умов праці та соціального захисту працівників. Мета управління персоналом – задоволення потреб підприємства в ньому і найбільш ефективне його використання для досягнення бажаних результатів діяльності підприємства. Завдання управління персоналом:формувати та розвивати трудовий колектив відповідно до загальної стратегії розвитку підприємств; забезпечувати стабільність персоналу; об’єктивно оцінювати результати праці кожного та пов’язувати їх із розміром матеріальної винагороди; ураховувати економічні інтереси працівників (через організацію умов праці, оплати праці, творчого пошуку і забезпечення самореалізації); оптимізувати кількісний та якісний склад працівників (через гнучкі форми встановлення трудових відносин, навчання, конкурсну систему заміщення посад); розробляти та переглядати норми витрат праці. Склад трудових ресурсів підприємства за головними ознаками: за характером трудових відносин(постійні; тимчасові); за відношенням до основної діяльності(промислово-виробничий персонал; непромисловий персонал); за функціональними обов’язками(керівники; спеціалісти4 службовці;робітники); за професією та спеціальністю(економіст, токар; економіст з обліку, токар-карусельник); за рівнем кваліфікації(спеціалісти(найвищої, вищої, середньої кваліфікації); робітники(висококваліфіковані, кваліфіковані, некваліфіковані); за віком(до 18 р.; з 18 до 30; від 30 до…); за стажем роботи(до 1 р.; від 1 до 3; від 3 до 5; від 5 до …); за статтю(чоловіки; жінки); відносно власності(акціонери; власники (співвласники). Показники, що характеризують обсяг, склад та рух персоналу в часі: кількісні; якісні; структурні показники-визначаються складом і кількісним співвідношенням окремих категорій, груп персоналу. 19.Оцінка ефективності використання персоналу підприємства. Ефективність використання трудових ресурсів підприємства характеризує продуктивність праці. Продуктивність праці визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратою праці на одиницю продукції, що виготовлена. Продуктивність праці: ефективність трудових витрат; здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ чи послуг. Основними показниками продуктивності праці на підприємстві є: виробіток(це кількість продукції, що виготовлена за одиницю часу); трудомісткість(це витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції у натуральному виразі за всією номенклатурою продукції, що виробляє підприємство. Показник трудомісткості дає змогу: порівнювати (зіставляти) витрати праці на однакові вироби з підприємствами-конкурентами, із галузевими показниками; віддзеркалювати прямий зв’язок між обсягами виробництва і витратами праці, в т.ч. за підрозділами підприємства; ув’язати вимір продуктивності праці із резервами її зростання. Методи визначення рівня продуктивності праці: натуральний(загальний обсяг виготовленої продукції у фізичних одиницях; кількість витраченого часу у нормо-годинах); вартісний(загальний обсяг виготовленої продукції у грн.; середньооблікова чисельність працівників (робітників), або загальний обсяг виготовленої продукції у грн.; відпрацьована кількість людино-днів, людино-годин; трудовий(загальний обсяг виготовленої продукції у витрачених нормо-годинах; середньооблікова кількість робітників). Чинники, що впливають на рівень продуктивності праці на підприємстві: зовнішні(рівень конкуренції; рівень освіти та кваліфікації; зміни рівня цін та інфляції; стан науково-технічного прогресу); внутрішні(форми оптимізації використання робочого часу; рівень спеціалізації, кооперування; організація виробництва та праці; технологічний рівень виробництва). Важливим показником ефективності використання трудових ресурсів є зарплато місткість одиниці продукції, що виготовляє підприємство. 20.Системи та форми оплати праці персоналу. Оплата праці – це обчислена у грошовій формі частина доходу підприємства, яка за трудовою угодою сплачується працівникові за вироблену продукцію, виконану роботу або надані послуги. Основні чинники, що визначають рівень оплати праці на підприємстві: результати господарської діяльності підприємства, рівень його продуктивності; рівень безробіття в регіоні серед працівників відповідних спеціальностей; рівень впливу профспілок, конкурентів та держави; кадрова політика підприємства. Система оплати праці на кожному підприємстві базується шляхом визначення: параметрів оплати праці, які характеризують взаємозв’язок між заробітною платою і чинниками, що її визначають; методів розрахунку заробітної плати, які слугують для оцінювання чинників, що визначають заробітну плату і ступінь їх впливу на індивідуальну заробітну плату; форм оплати праці – погодинна, відрядна, за посадовими окладами та умови їх використання, участь у прибутках підприємства. Форми оплати праці: погодинна(проста погодинна; погодинно-преміальна; за посадовими окладами; погодинна з нормованим завданням); відрядна(пряма відрядна; непряма відрядна; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивна; акордна); змішана. Участь працівників у прибутках: на основі відносин власності(системи надання працівникам акцій свого підприємства; системи розповсюдження опціонів акцій); за результатами загальної діяльності підприємства(системи оцінювання заслуг працівника; система колективного стимулювання; системи стимулювання конкретних обсягів робіт, обсягів продажу; системи преміальних виплат(бонусів); системи участі в прибутках залежно від продуктивності. 21.Загальна характеристика та класифікація активів підприємства. З точки зору бухгалтерського обліку активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому. З економічної точки зору активи підприємства – це контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу. Вони характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю, спроможністю генерувати дохід, постійний оборот який пов’язаний з факторами часу, ризику та ліквідності. Класифікація активів підприємства: за формою функціонування(нематеріальні активи-придбання підприємства прав користування окремими природними ресурсами; патентні права на використання виробів; сукупність технічних, технологічних, управлінських і інших знань оформлені у вигляді документації; матеріальні активи-активи підприємства, які мають матеріальну форму основні засоби; виробничі запаси сировини і матеріалів; запаси швидкозношуваних предметів; обсяг незавершеного виробництва; фінансові активи-характеризують фінансові інструменти, які знаходяться у володінні підприємства(грошові активи в національній в іноземній валюті; короткострокові та довгострокові фінансові вкладення); за характером участі в господарському процесі(необоротні активи-характеризують сукупність немайнових цінностей, які багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності; оборотні активи-які обслуговують поточну операційну діяльність підприємства і повністю споживаються в продовж 1 комерційного циклу і повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції); за характером участі у різних видах діяльності підприємства(операційні активи-що використовуються в операційній діяльності з метою отримання операційного прибутку; інвестиційні активи); за характером фінансових джерел формування активів(валові активи-сформовані за рахунок і власного і позикового капіталу підприємства; чисті активи-сформовані виключно лише за власним капіталом); за ступенем ліквідності(активи в абсолютно ліквідній формі-не потребують реалізації активи; високоліквідні активи-швидко конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості(короткострокові фінансові вкладення); середньоліквідні активи-всі форми дебіторської заборгованості; низько ліквідні активи-можуть бути конвертовані в грошову форму; неліквідні активи-які самостійно не можуть бути реалізовані). Основні завдання управління активами: як отримати найбільший прибуток при найменших ризиках; забезпечення активів; збільшення обсягів продажу; правильна інвестиційна стратегія; методика оптимального залучення ресурсів. Основні функції: 1група(розробка стратегії розвитку активів підприємства; аналіз фінансової діяльності та ефективність функціонування активів; обґрунтування та прийняття управлінських рішень з ефективного використання активів; контроль за виконанням планів; стимулювання ефективності використання активів; формування інформаційного забезпечення системи активів);2група(управління формування активів; управління використання активів в операційному процесі; управління використання активів;управління рухом активів у процесі обігу; управління фінансовими ризиками пов’язаних з використанням активів). 22.Необоротні активи підприємства: поняття, склад та класифікація. Необоротні активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що багаторазово беруть участь у процесі операційного циклу та переносять частинами свою вартість на вартість виготовленої продукції (реалізованих товарів, робіт, послуг). Класифікація необоротних активів: за функціональними видами(нематеріальні активи-придбання підприємства прав користування окремими природними ресурсами; патентні права на використання виробів; сукупність технічних, технологічних, управлінських і інших знань оформлені у вигляді документації; основні засоби-багаторазово беруть участь; незавершене будівництво-витрати на будівництво і монтаж с початку будівництва до його завершення; довгострокові фінансові інвестиції-всі придбані підприємством, фінансові інструменти з терміном їх використання більше 1року; довгострокова дебіторська заборгованість-заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка буде погашена після 12місяців з дати балансу; відстрочені податкові активи-сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах внаслідок виникнення різниці між обліковою і фінансовою оцінкою); за характером обслуговування окремих видів діяльності(операційні необоротні активи-які використовуються безпосередньо у виробництві комерційної діяльності(довгострокові активи); інвестиційні необоротні активи-сформовані інвестуванням; невиробничі необоротні активи-характеризують групу об’єктів соціально-побутового призначенні, які сформувались для обслуговування працівників даного підприємства); за характером володіння(власні необоротні активи-це активи,які належать на правах власності і володіння і відображаються у складі його балансу; орендовані необоротні активи-група активів,які використовуються на правах використання); за формами забезпечення кредиту під заставу та за особливостями страхування(рухомі -(довгострокові активи) машини і устаткування; транспортні засоби; довгострокові фінансові інструменти; нерухомі-земельні ділянки, будівлі і споруди). |