обр мист. обр. мист б. 11 3-4. По171211 Міністерство освіти І науки України

• Название: По171211 Міністерство освіти І науки України
• Анкор: обр мист
• Дата: 09.02.2020
• Размер: 0.56 Mb.
• Имя файла: обр. мист б. 11 3-4.pdf
• Тип: Документы; #107690
• страница: 4 из 4

"візерунок" і "орнамент".
Візерунок передбачає вільну композицію всіх елементів.
Орнамент - це візерунок, у якому елементи ритмічно повторюються, чергуються.
ОСНОВНІ ВИДИ ДЕКОРАТИВНО-ОФОРМЛЮВАЛЬНИХ РОБІТ
(з якими знайомляться учні )
- декоративно - прикладне мистецтво /в основі якого лежить мережка, орнамент/;
- декоративно-оформлювальні роботи;
- оформлення шкільних приміщень.
Види декоративно – прикладного мистецтва :
- розпис по дереву;

- різьба по дереву;
- кераміка;
- різьба по кості;
- килимарство;
- плетіння мережива;
- вибивка.
Вивчення декоративно-ужиткового мистецтва починається з ознайомлення з національними традиціями /Косово, Опішня, Петриківка і т.д./.
Види декоративно-оформлювальних робіт у школі.
- плакат;
- шкільна печатка;
- куточки і т.д .
ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТВОРІВ ДЕКОРАТИВНО - ПРИКЛАДНОГО
МИСТЕЦТВА
- яскраво висловлена умовність;
- єдність декоративно-художнього оформлення і практичного призначення речей;
- взаємозв’язок форми і матеріалу, з якою виконана річ.
Особливості уроків ліплення.
Заняття скульптурою, як і іншими видами образотворчого мистецтва, виховують естетичний і художній смак, закладають основу для діяльності в самих різноманітних суспільних і виробничих сферах. Давно відомо, що людина з розвиненим художнім смаком, творчими навичками виготовляє продукцію більш високої якості.
У процесі залучення дітей до художньої творчості ліплення і скульптура займають своє особливе місце. В них може фокусуватись здатність дітей образно мислити і образно передавати побачене.
Першим критерієм оцінки здібностей дитини є оригінальність виконання.
Другим, не менше суттєвим критерієм являється здібність до оволодіння матеріалом, тобто здібність розуміти, глибоко засвоїти пояснення керівника, бути спостережливими. Третім важливим фактором є яскраво виражена здіб- ність до власної скульптурної творчості.
На уроках по ліпленню учні повинні отримати загальні відомості про особливості скульптури як виду образотворчого мистецтва, як виду скульптури, ліплення. Вони повинні знати специфіку виготовлення керамічних виробів, ліплення з натури, по пам'яті і за уявленням, тематичної скульптури: простих предметів побуту, тварин і фігури людини. Крім того, учні повинні навчитися ліпити з глини і пластиліну з натури вазу, тварин і птахів, одягнену фігуру людини.

Учні засвоюють, що слово "скульптура" спочатку означало висікання, вирубання фігур із твердих матеріалів.
Головною особливістю скульптури являється її об’ємність, яка дозволяє спостерігати її з усіх сторін. Скульптура буває круглою, рельєфом, горельєфом, барельєфом. За призначенням скульптура поділяється на 5 видів: монументальну, монументально-декоративну, станкову, медальєрну і побутову.
За жанрами скульптура поділяється на: портретний, побутовий,
історичний, анімалістичний.
Ліплення - це процес створення скульптурного зображення із м’якого пластичного матеріалу способом добавлення до на початку взятого об’єму невеликих кусочків пластичного матеріалу, витягування, придавлення і т.п.
Для організації занять по ліпленню необхідна наявність обладнання,
інструментів і матеріалів.
1. Скульптурний станок, дощечка.
2. Каркас – схема з дроту фігури або голови, яку необхідно виліпити.
3.Стеки для ліплення.
Матеріал:
1. Глина (сіро-біла).
2. Пластилін.
Конструктивний спосіб ліплення - скульптура створюється з окремих частин. Кожна частина виготовляється з окремого шматка, а потім її скріплюють.
Пластичний - коли скульптура ліпиться з одного шматка глини. Із загальної маси відтягують частини.
Комбінований - найбільш простий. Частини виробу ліпляться раніше. Із цілого шматка глини виліплюються головні частини виробу і з’єднують їх для подальшого продовження роботи. Н-д, ліпиться тулуб і хвіст лисиці, а окремо її лапи і т.п.
Прийоми ліплення:
1. Скочування - простий прийом обробки пластичного матеріалу для придання йому кулеподібної форми з гладенькою поверхнею. Шматок кладеться між долонями і трохи притискуючи руками, круговими рухами скочується в кулю.
Час від часу його повертають другою стороною і перевіряють правильність форми.
Для отримання яйцеподібного тіла і циліндричних стовпчиків застосовують
2. Розкочування. Шматок, покладенений між долонями, прямолінійними рухами розкочується, отримуючи циліндричну форму.
3.Сплескання - прийом рівномірного здавлення шматка для отримання даної форми. Кульку здавлюють долонями або пальцями, вона отримує форму диску.

4. Вдавлювання - невеликі заглиблення поверхні передають вдавленням - натиском пальців.
5. Прищеплювання - використовується для ліплення дрібних деталей. Він здійснюється сильним затиском пальців тієї частини великої форми, де створюється нова деталь.
6.Відтягування - коли зажати деяку частину матеріалу і потягнути, то можна сформувати якусь частину предмету.
Процес навчання ліпленню починається з найпростіших вправ
(розкочування кульок, циліндрів, кілець), потім переходять до ліплення з натури простих предметів побуту, які мають чітку геометричну конструкцію
(форму) (кружка, тарілка, ваза, фрукти, овочі). Процес роботи починається з уважного вивчення і аналізу зображуваного об’єкту, його конструктивної будови, характеру об’ємної форми, силуету, особливостей з’єднання окремих частин в ціле.