Бойовий статут. Положення щодо підготовки та ведення сучасного загальновійськового бою механізованим взводом (відділенням) та танковим взводом (танком), а також рекомендації щодо дій гранатометного і протитанкового взводів (відділень) в різних видах бою
 Скачать 3.64 Mb.
|
|
ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ ПРО ПОКРАЩАННЯ ДОЛІ ПОРАНЕНИХ І ХВОРИХ У ДІЮЧИХ АРМІЯХ Розділі! Поранені і хворі Стаття 12. Особовий склад збройних сил та інші особи, вказані у даній статті, у випадку їх поранення або хвороби повинні користуватися заступництвом і захистом за всіх обставин. Сторона, що знаходиться у конфлікті, під владою якої вони опиняться, забезпечить їм гуманне поводження і догляд, без будь-якої дискримінації з таких причин як стать, раса, національність, релігія, політичні переконання або інші аналогічні критерії. Суворо забороняється будь-яке посягання на їх життя та особистість і, зокрема, забороняється добивати або знищувати їх, піддавати катуванню, проводити над ними біологічні досліди, навмисно створювати умови для їх зараження, навмисно залишати без медичної допомоги або догляду. Тільки з медичних причин невідкладного характеру допускається перевага у черговості надання медичної допомоги. До жінок будуть відноситися з усією належною до їх статі повагою. Сторона, що знаходиться у конфлікті і змущена залишити противнику поранених або хворих, залишить разом з ними, наскільки це дозволяють воєнні вимоги, частину свого санітарного персоналу і спорядження для сприяння догляду за ними. Стаття 13. Ця конвенція буде застосовуватися до поранених і хворих, які належать до таких категорій:
220 а) мають на чолі особу, яка відповідає за своїх підлеглих; б) мають певний і виразно видимий здалеку розпізнавальний знак; в) відкрито носять зброю; г) дотримуються у своїх діях законів і звичаїв війни.
Стаття 14. З урахуванням положень попередньої статті, поранені і хворі сторони, яка воює, і які опинилися під владою противника, будуть вважатися військовополоненими і до них будуть застосовуватися норми міжнародного права, що стосуються військовополонених. Стаття 15. У будь-який час, і особливо після бою, сторонами, що знаходяться у конфлікті, негайно будуть вжиті всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених і хворих та захистити їх від пограбування і поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбуванню. Кожний раз, коли це дозволять обставини, будуть укладатися угоди про перемир'я або про припинення вогню або ж місцеві угоди, щоб дозволити підібрати поранених, які залишилися на полі бою, транспортувати їх, а також провести обмін ними. Так само між сторонами, що знаходяться у конфлікті, можуть бути укладені місцеві угоди про евакуацію поранених і хворих із обложеної і оточеної зони, про обмін ними та про пропуск в цю зону санітарного і духовного персоналу і майна, які направляються туди. Стаття 17. Сторонами, що знаходяться у конфлікті, будуть вжиті необхідні заходи для того, щоб поховання або спалення померлих проводилося, на скільки це можливо, індивідуально і щоб йому передував уважний і, якщо можливо, медичний огляд тіл з метою констатування смерті, засвідчення особи і можливого звіту про це. Половина подвійного пізнавального медальйона або сам пізнавальний медальйон, якщо він одинарний, повинен залишатися на тілі. Трупи будуть спалюватися тільки у тому випадку, якщо це продиктовано настійними міркуваннями санітарного порядку або 221 мотивами, пов'язаними з релігією померлих. У випадку спалення, про це повцнно бути докладно, із зазначенням причин спалення, відмічено в акті про смерть або у завіреному списку померлих. Крім того, сторони, що знаходяться у конфлікті, повинні слідкувати, щоб померлі були поховані з честю і, якщо можливо, згідно з обрядами релігії, до якої вони належать, щоб могили поважалися, були зосереджені, по можливбсті, згідно з національністю померлих, утримувалися належним чином, і позначалися таким чином, щоб завжди можна було їх розшукати. З цією метою і. з початком воєнних дій, вони організовують офіційну службу могил, щоб зробити можливим у майбутньому ексгумації, забезпечити, яким би не було, місцезнаходження могил, пізнавання трупів і їх можливе - відправлення на батьківщину. Ці постанови також будуть розповсюджуватнся на попіл, який буде зберігатися службою могил доти, доки по відношенню до нього не,- розпорядяться належним чином, відповідно до бажання батьківщини померлих. Як тільки дозволять обставини, і саме пізніше, після закін* чення воєнних дій, ці служби через посередництво Довідкового Бюро, обмінюються списками, в яких будуть вказані точне місцезнаходження і позначення могил, а також дані про поховання в них померлих. Стаття 18. Військова влада може звертатися із закликом до людинолюбства місцевих жителів добровільно підбирати і доглядати, під її контролем, за пораненими і хворими, надаючи особам, які відізвалися на цей заклик, необхідне покровительство і пільги. У випадку, коли супротивна сторона встановить або відновить свій контроль над даним районом, вона буде надавати цим особам те саме покровительство і такі самі пільги. Військова влада повинна дозволяти населенню і благодійним товариствам, навіть у районах вторгнення або окупованих районах, за особистим почином підбирати поранених і хворих, незалежно від їх національності, та доглядати за ними. Цивільне населення повинно відноситися з повагою до цих хворих і поранених і, зокрема, не застосовувати у відношенні до них ніяких актів насилля. Ніхто не повинен зазнавати переслідування або бути засудженим за те, що він доглядав за пораненими і хворими. Положення даної статті не звільняють Державу, яка окуповує, від її обов'язків, які покладені на неї відносно до поранених і хворих з питань санітарного і морального характеру. Розділ III Санітарні формування і заклади Стаття 19. Постійні санітарні заклади та рухомі санітарні формування медичної служби не можуть ні за яких обставин піддаватися нападу, але будуть завжди користуватися заступництвом і охороною сторін, що знаходяться у конфлікті. Попавши до рук супротивної сторони> вони можуть продовжувати функціонувати доти, доки Держава, яка захопила їх, не забезпечить сама необхідного догляду за пораненими і хворими, які знаходяться у цих закладах і формуваннях. 222 Відповідна влада потурбується про те, щоб вищевказані санітарні заклади і формування були розміщені, на скільки можливо, таким чином, щоб вони не підлягали небезпеці у випадку нападу на воєнні об'єкти. Стаття 20. Госпітальні судна, що знаходяться під покровитель-ством Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про покращання долі поранених, хворих та осіб, що зазнали аварії корабля із складу збройних сил на морі, не повинні підлягати нападу з суші. Стаття 21. Покровительство, на яке мають право постійні заклади і рухомі санітарні формування медичної служби, може припинитися лише у тому випадку, якщо вони будуть використані, крім їх гуманітарних обов'язків, для здійснення дій, що направлені проти противника. Покровительство, однак, припиниться тільки після відповідного попередження, у всіх необхідних випадках, що встановлює розумний термін, і після того, як це попередження не дало результатів. . Стаття 22. Не будуть розглядатися як обставини, які позбавляють санітарне формування або заклад покровительства, забезпеченого статтею 19:
- 4) якщо у формуванні або закладі знаходиться особовий склад і майно ветеринарної служби, що не є його невід'ємною частиною; 5) якщо гуманітарна діяльність санітарних -формувань і закладів або їх персоналу розповсюджується на поранених і хворих цивільних осіб. Розділ IV Особовий склад Стаття 24. Санітарний особовий склад, який призначений виключно для розшуку і підбирання, транспортування або лікування поранених і хворих, або для запобігання захворювань, що відноситься виключно до адміністрації санітарних формувань і закладів, а також, священнослужителі, які перебувають при збройних силах, будуть користуватися повагою і покровительством за всіх обставин. т Р о з д і л V Будівлі і майно Стаття 33. Майно рухомих санітарних формувань збройних сил, які потраплять до рук противника, буде залишене для догляду за пораненими і хворими. • і 223 Будівлі, майно і склади постійних санітарних закладів збройних сил залишаться підпорядкованими дії законів війни, але не зможуть отримати іншого призначення, доки вони будуть потрібні для поранених і хворих. Проте, командири частин діючої армії можуть розпоряджатися ними у випадку крайньої воєнної необхідності, попередньо забезпечивши долю поранених і хворих, які знаходяться там на лікуванні. Майно і склади, вказані в даній статті, не можуть підлягати навмисному знищенню. Р оз д і л VI Санітарні транспорти Стаття 35. Транспорти з пораненими і хворими або санітарним майном будуть користуватися покровительством і охороною на такій же підставі, що і рухомі санітарні формування. Потрапивши до рук противника, такі транспорти, перевізні засоби попадають під дію законів війни за тієї умови, що сторона, яка захопила їх і знаходиться у конфлікті, потурбується у всіх випадках про поранених і хворих, які знаходяться на них. Цивільний особовий склад і всі транспортні засоби, що добуті шляхом реквізиції, підпорядковуються загальним нормам міжнародного права. ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ ПРО ПОВОДЖЕННЯ З ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ Розділ II Постанови загального характеру про захист військовополонених Стаття 12. Військовополонені знаходяться у владі ворожої Держави, а не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно від відповідальності, яка може випасти на окремих осіб, Держава, що тримала у полоні, несе відповідальність за поводження з військовополоненими. Стаття 13. З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт або бездіяльність зі сторони Держави, яка тримає у полоні, і які приводять до смерті військовополоненого, що знаходиться під її владою, або які ставлять здоров'я військовополоненого під серйозну загрозу, забороняються і будуть розглядатися, як серйозні порушення даної конвенції. Зокрема, ні один військовополонений не може підлягати фізичному каліченню або ж науковому або медичному досліду будь-якого характеру, що не виправдовується міркуваннями лікування військовополоненого та його інтересами. 224 Військовополонені також повинні завжди користуватися захистом, особливо, від усяких актів насилля або залякування, від зневаги і цікавості натовпу. Застосування до них репресалій забороняється. Стаття 14. За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і честі. До жінок потрібно відноситися з усією належною до їх статі повагою і поводитися з ними повинні, в усіх випадках, не гірше, ніж з чоловіками. Військовополонені повністю зберігають свою громадянську правоздатність, якою вони користувалися під час захоплення в полон. Держава, що тримає у полоні, може обмежувати здійснення прав, що надаються цією правоздатністю, на своїй власній території або поза нею, лише в такому ступені, якого вимагають умови полону. Стаття 15. Держава, що тримає у полоні, зобов'язана безкоштовно забезпечити утримання військовополонених, а також лікарську допомогу, яку вимагає стан їх здоров'я. ^ Розділ III Полон Стаття 17. Кожен військовополонений, під час його допиту, зобов'язаний повідомити тільки свої прізвище, ім'я та звання, дату народження і особистий номер або, якщо такого немає, іншу рівноцінну інформацію. У випадку, якщо військовополонений свідомо порушує це правило, йому може загрожувати обмеження привілей, що надаються військовополоненим, його звання і положення. Кожна сторона, що знаходиться у конфлікті, зобов'язана забезпечувати посвідченням особи із зазначенням прізвища,'імені, звання, особистого номера або рівноцінних відомостей і дати народження будь-яку особу, на яку розповсюджується її юрисдикція і яка можо бути військовополоненим. Це посвідчення особи може, крім того, мати підпис або відбитки пальців власника або те та інше, а також може мати будь-які відомості, які сторона, що знаходиться у конфлікті, захоче додати у відношенні осіб, які належать до складу її власних збройних сил. Посвідчення особи повинне, по можливості, бути розміром 6,5x10 см і повинне мати дублікат. Військово полонений зобов'язаний пред'явити посвідчення особи на будь-яку вимогу, але воно ні в якому разі не може бути у нього відібране. Ніякі фізичні або моральні катування і ніякі інші заходи примушування не можуть застосовуватися до військовополонених для отримання від них будь-яких відомостей. Військовополоненим, які відмовляться відповідати, не можна погрожувати, ображати, переслідувати і обмежувати. Військовополонені, які не можуть дати відомості про спою особу через свій фізичний або психічний стан, будуть передані під опіку медичної служби. Особа цих військовополонених буде іктл новлена всіма можливими засобами з урахуванням положені, попереднього абзацу. Допит військовополонених повинен проводитися на мові, зрозумілій для них. 32» ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (протокол І) Р о з д і л 11 Цивільні особи і цивільне населення Стаття 51 –захист цивільного населення 2. Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападу. Забороняються акти насильства або погрози насильством, основна мета яких – терор цивільного населення. Розділ III Цивільні об'єкти Стаття 55 – захист природного середовища 1. Під час ведення воєнних дій виявляється турбота про захист природного середовища від великих, довгочасних та серйозних збитків. Такий захист включає заборону використання методів і засобів ведення війни, які мають на меті заподіяти або, як можна очікувати, заподіють таких- збитків природному середовищу і тим самим нанесуть збитки здоров'ю або виживанню населення. Стаття 56 – захист установок і споруджень, які мають небезпечні сили 1. Установки і спорудження, які мають небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні бути об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є воєнними об'єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення. Інші воєнні об'єкти, розміщені в цих установках або спорудженнях, або поблизу від них, не повинні ставати об'єктом нападу, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил з таких установок або споруджень і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення. Розділ IV Заходи безпеки Стаття 57 1. Під час проведення воєнних операцій постійно проявляється турбота про те, щоб щадити цивільне населення, цивільних осіб та цивільні об'єкти. 226 ДОДАТКОВИЙ ПРОТОКОЛ до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (протокол II) Частина II Гуманне поводження Стаття 4 – основні гарантії 1. Всі особи, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях, незалежно від того, об- межена їх свобода чи ні, мають право на повагу до своєї особи, своєї честі, своїх переконань і своїх релігійних обрядів. За всіх обставин з ними поводяться гуманно, не роблячи різниці. Забороняється віддавати наказ не залишати нікого в живих. Ч а сти н а III Поранені, хворі та особи, які зазнали аварії корабля Стаття 7 – захист і догляд
Стаття 8 – розшук В усіх випадках, коли це дозволяють обставини і, особливо після бою, безвідкладно вживаються всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії корабля і захистити їх від пограбування та поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбування та належним чином поховати. Стаття 9 – захист медичного та духовного персоналу 1. Медичний та духовний персонал користується повагою і яп-хистом, і йому надається вся можлива допомога для впкоііліпіи ним своїх обов'язків. Він не повинен примушуватися до викоптиш завдань, що не сумісні з його гуманітарною місією. чи 2. Не можна вимагати, щоб при виконанні своїх функцій медичний персонал віддавав, перевагу будь-якій особі, крім міркувань медичного характеру. Стаття 10 –загальний захист осіб, які виконують медичні функції І. Ні за яких обставин ні одна особа не може підлягати покаранню за виконання нею медичних функцій, сумісних з медичною етикою, незалежно від того, в інтересах якої особи виконуються ці функції. Стаття 11 – захист медичних формувань і санітарно-транспортних засобів
Стаття 12 – розпізнавальна емблема Під контролем відповідної компетентної влади передбачається носіння або розміщення на видному місці розпізнавальної емблеми червоного хреста, червоного півмісяця або червоного лева і сонця на білому фоні медичним або духовним персоналом, медичними формуваннями і санітарно-транспортними засобами. Вона користується повагою за всіх обставин. Емблема не повинна використовуватися не за призначенням. 228 податок 21 |