Бойовий статут. Положення щодо підготовки та ведення сучасного загальновійськового бою механізованим взводом (відділенням) та танковим взводом (танком), а також рекомендації щодо дій гранатометного і протитанкового взводів (відділень) в різних видах бою
 Скачать 3.64 Mb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ БОЙОВИЙ СТАТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЧАСТИНА III ВЗВОД, ВІДДІЛЕННЯ, ТАНК Введений в дію наказом Міністра оборони Україн від 28 червня 1994 р. М 175 Київ Видавництво «Варта» 1995 У Бойовому статуті Сухопутних військ, частина III (взвод, відділення, танк), викладаються основні положення щодо підготовки та ведення сучасного загальновійськового бою механізованим взводом (відділенням) та танковим взводом (танком), а також рекомендації щодо дій гранатометного і протитанкового взводів (відділень) в різних видах бою. Положення, які містяться в статуті, слід застосовувати творчо, згідно з обстановкою. З виходом даного статуту Бойовий статут Сухопутних військ, частина III (взвод, відділення, танк), введений в дію наказом головнокомандуючого Сухопутними військами від 12 травня 1989 р. № 45, вважати таким, що не застосовується в Збройних Силах України. Розділ перший ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Основи загальновійськового бою 1. Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з'єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним та морським. 2. Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння та техніки. Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій, їх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань та швидким переходом від одних видів бойових дій до інших. 3. Воїни Збройних Сил України, виконуючи обов'язок щодо захисту Вітчизни, повинні вести бій з повним напруженням моральних і фізичних сил, виявляти при цьому непохитну волю до перемоги, стійкість, мужність, розумну ініціативу та воєнну хитрість. Кожен солдат, сержант, прапорщик та офіцер повинен пройнятися рішучістю знищити противника і виконати бойове завдання, незважаючи ні на які труднощі і навіть на загрозу самому життю. Командир зобов'язаний вселяти цю рішучість всім підлеглим. Вірність Військовій присязі, психологічна стійкість, військова дисципліна і бойова згуртованість воїнів – найважливіші умови досягнення успіху в бою. 4. Сучасний загальновійськовий бій вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів в мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки – вивчити противника, що протистоїть, і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася. 5. Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування об'єктів ядерної енергетики, хімічного виробництва, наявності у деяких країн зброї масового ураження – і в умовах її застосування. Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси та суміші. В бою із застосуванням тільки звичайної зброї вогонь артилерії, танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника. Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої відносяться розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані (коректовані) та самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску). Запалювальні боєприпаси та суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, розташованих відкрито або які знаходяться у фортифікаційних спорудженнях, а також його озброєння, техніки та інших об'єктів. Підрозділи повинні уміло вести бій із застосуванням звичайної зброї і завжди знаходитися у готовності до захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної та біологічної зброї. 6. Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою. Оборона здійснюється навмисно або вимушено з головною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат та створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але і в ході війни. Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об'єктами місцевості). Найбільш типовим для підрозділів на початку війни буде перехід в наступ із положення оборони. 7. Взвод (відділення, танк) в бою знищує противника вогнем своєї зброї і швидко використовує результати вогню артилерії та ударів авіації для виконання поставленого бойового завдання. Пасивність та нерішучість під виглядом збереження своїх сил недопустимі. Взвод (відділення, танк), маючи сучасне озброєння, здатний надійно уражати живу силу, танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, протитанкові та інші вогневі засоби і вести боротьбу з низько літаючими літаками, вертольотами та іншими повітряними цілями противника, а також завзято обороняти опорний пункт (позицію, вогневу позицію), що займає, стрімко наступати, діяти в розвідці, охороні та виконувати інші завдання. Механізований (танковий) взвод (відділення, танк) під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти (взводу). В розвідці, в штурмовій групі, в бойовій, похідній та сторожовій охороні він може діяти самостійно. Механізований взвод, крім того, може призначатися в передову групу від механізованого батальйону (роти), який діє в тактичному повітряному десанті. Залежно від завдання, яке виконують, характеру місцевості та інших умов обстановки механізоване відділення може діяти в пішому порядку (взимку – на лижах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) та десантом на танках. Механізованому взводу можуть придаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, – механізований підрозділ. 8. Під час виконання бойових завдань механізований, гранатометний і протитанковий взводи залежно від обстановки діють у похідному, передбойовому та бойовому порядках, а танковий взвод – у похідному і бойовому порядках. Похідний порядок взводу і відділення – колона. Він застосовується на марші, під час переслідування, проведення маневру і повинен забезпечувати високу швидкість руху, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки. Передбойовий порядок – шикування взводу під час дій у пішому порядку для пересування в колонах відділень, розчленованих по фронту (в лінію відділень), з метою скорочення часу на розгортання в бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї. Бойовий порядок – шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, яке поставили, і забезпечувати: повне використання бойових можливостей підрозділів; стійкість і активність в обороні; надійне ураження противника на якомога більшу глибину його бойового порядку; швидке використання результатів вогневого ураження противника та вигідних умов місцевості; можливість маневру в ході бою; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї; підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами. 9. Успішне виконання бойового завдання, яке поставили взводу (відділенню, танку), досягається: бойовою готовністю; своєчасним виявленням противника та знищенням його вогнем; рішучістю, активністю, безперервністю ведення бою та раптовістю дій; вживанням заходів щодо обману противника; умілим поєднанням вогню з просуванням і застосуванням маневру; постійною і чіткою взаємодією; умілими діями вночі та в інших умовах обмеженої видимості; бойовим забезпеченням та твердим управлінням підрозділами. 10. Бойова готовність взводу (відділення, танка) полягає у його здатності організовано, в установлені терміни вступити в бій і успішно виконати поставлене завдання. Бойова готовність досягається: укомплектованістю та забезпеченістю взводу всім необхідним для ведення бою; правильним розумінням свого завдання, високою бойовою виучкою всього особового складу і його готовністю до дій в умовах застосування противником зброї всіх видів; готовністю озброєння та техніки до негайного застосування; високим моральпо-психологічним станом, дисципліною та пильністю особового складу; умілим управлінням та здійсненням заходів щодо забезпечення бою. 11. Своєчасне виявлення противника і знищення його вогнем досягаються веденням безперервного спостереження і умілим застосуванням своєї зброї. Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі (відділенні) призначається спостерігач, у ході бою спостереження за противником ведеться командиром та усім складом взводу (відділення, танка). З бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка в усіх випадках ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються залежно від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. Вогонь взводу (відділення, танка) є основним засобом знищення противника в бою. Надійне ураження противника вогнем досягається: своєчасною і достовірною розвідкою цілей; правильним застосуванням вогневих засобів відповідно до їхніх бойових можливостей; влучністю вогню, раптовістю відкриття і ведення його з граничною щільністю та максимальною інтенсивністю; умілим управлінням вогнем в бою. Взвод (відділення, танк) веде вогонь із зброї, встановленої на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках, із автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів та застосовує ручні гранати, а у рукопашному бою – удари багнетом і прикладом. Вогнем із бойових машин піхоти і танків знищуються танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жива сила противника, зруйновуються його фортифікаційні спорудження, а також уражаються низько літаючі літаки, вертольоти та інші повітряні цілі. Вогнем із бронетранспортерів знищується жива сила, вогневі засоби та інші цілі. Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім того, вони можуть застосовуватися для ураження низько літаючих повітряних цілей. Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих одиночних цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів, низько літаючих вертольотів) противника. Протитанкові керовані ракети, протитанкові гранатомети та протитанкові гранати застосовуються для знищення танків та інших броньованих машин, а інші гранатомети і ручні гранати – для ураження живої сили і вогневих засобів противника, які розташовані поза укриттями, у відкритих окопах, траншеях та за укриттями (в лощинах, ярах та на зворотніх схилах висот). Ураження противнику може наноситися вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем відділення і взводу. Ураження броньованих машин і живої сили противника взвод (відділення) може здійснювати також застосуванням протитанкових і протипіхотних мін. Для своєчасного відкриття вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях, що раптово з'являються, у взводі призначається один або декілька чергових вогневих засобів. Залежно від обстановки ці повітряні цілі можуть уражатися зосередженим вогнем взводу (відділення). Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями, що вирішуються, – на знищення, подавлення, виснаження та інші; за видами зброї – із стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та інших; за способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інших; за напруженістю стрільби – одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний (вогонь, який відкривають із кулеметів та автоматів зненацька з близької відстані), залповий та інший; за напрямком стрільби – фронтальний (направлений до фронту цілі), фланговий (направлений у фланг цілі) та перехресний (який ведеться з двох напрямків і більше по одній цілі); за способами стрільби – з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та інший; за видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та інший. 12. Рішучість, активність, безперервність ведення бою полягає в постійному прагненні до розгрому противника, нанесенні йому ураження вогнем усіх засобів, нав'язуванні своєї волі відважними та сміливими діями, які проводяться наполегливо вдень і вночі, в будь-яку погоду. Вживання заходів щодо обману противника має на меті приховати дійсні наміри щодо його розгрому та добитися раптовості, яка дозволить захопити його зненацька, викликати паніку та створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, що переважає за силою. Взвод (відділення, танк) повинен уміло вести бій вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Ніч створює умови для потайного проникнення у розташування противника і раптового нападу на нього. Для ведення бою вночі потрібна ретельна підготовка до виконання бойових завдань, висока виучка, натренованість, сміливість, уміння швидко орієнтуватися, користуватися приладами нічного бачення, засобами освітлення та цілевказання. 13. У бою взвод (відділення, танк), використовуючи вигідні умови місцевості, повинен уміло поєднувати вогонь з просуванням і широко застосовувати маневр. Маневр проводиться силами і засобами, а також вогнем. Маневр силами і засобами проводиться з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з під удару противника. Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід (мал. 1). Охоплення – маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противнику. Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід – в тактичній взаємодії з підрозділами, які діють з фронту. Відхід – маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів із під удару противника і заняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки за дозволом командира. Маневр повинен бути простим, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, – траншеї і ходи сполучення.  Маневр вогнем (мал. 2) застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.  14. Постійна взаємодія між відділеннями (танками) у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягає в узгодженні їхніх зусиль між собою за завданнями, рубежами, часом. Для цього командир взводу (відділення, танка) повинен твердо знати бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання, завдання сусідніх підрозділів, орієнтири, сигнали оповіщення, управління та взаємодії, установлені старшим командиром. У бою він зобов'язаний підтримувати зв'язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими засобами), в установлені терміни виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку із взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх засобами, які є. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, в наступі – який найбільш просунувся вперед. 15. Бойове забезпечення дій взводу (відділення, танка) полягає в організації і здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створення сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поетавленого завдання. Воно організовується на основі рішення командира в усіх видах бою, а також під час пересування і розташування на місці і включає розвідку, охорону, захист від зброї масового ураження, маскування, інженерне забезпечення та забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Важливим напрямком заходів всіх видів бойового забезпечення є захист від високоточної зброї противника. Командир взводу (відділення, танка) повинен своєчасно вживати заходів щодо поповнення ракет, боєприпасів, заправлення пальним, проведення технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпеченая особового складу засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством та іншими матеріальними засобами, а також слідкувати за станом екіпіровки солдатів і сержантів та правильним її використанням. Екіпіровка включає спорядження та інше майно, призначене для військовослужбовців, і поділяється на носиму і возиму частини. Носима частина екіпіровки, як правило, знаходиться при солдаті і сержанті і включає особисту зброю, боєприпаси, протигаз (респіратор), піхотну лопату, шолом стальний, польове спорядження, флягу з водою, речовий мішок з казаном, ложкою, кухлем, сухим пайком, аптечкою індивідуальною, засобом знезаражування води та предметами особистої гігієни, що в ньому знаходяться. Рішенням командира склад носимої частини екіпіровки може змінюватися. Решта майна складає возиму частину екіпіровки, яка перевозиться на бойовій машині піхоти (бронетранспортері, автомобілі), танку і розміщується в місцях, визначених порадниками з експлуатації. 2. Управління підрозділами 16. Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення, танка) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення, танка), підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання завдань, які поставлені. Основою управління є рішення командира. Командир взводу (відділення, танка) несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядковані йому відділення, екіпажі, обслуга (солдати, сержанти) і який їх морально-психологічний стан. В бою командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника. Бій командир взводу (відділення, танка), як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо – по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира взводу (відділення, танка) залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу. 17. Командир взводу, одержавши бойове завдання,з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти. Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання. Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою. У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління. Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням (танкам) та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень). У бойовому наказі командир взводу указує: орієнтири; склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; завдання роти і взводу; об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів; бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, – завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим); час готовності до виконання завдання; своє місце і заступника. Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно. Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними. Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї, порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання. Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв'язку. 18. Командир відділення (танка), одержавши бойове завдання, повинен: зрозуміти завдання взводу, відділення (танка), а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; з'ясувати, де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні і маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ. У бойовому наказі командир відділення (танка) указує: орієнтири; склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; завдання взводу і відділення (танка); завдання сусідів; завдання особовому складу: навіднику-оператору (навіднику гармати, навіднику кулемета бронетранспортера), кулеметникам, гранатометнику, механіку-водію (водію), а при необхідності і решті особового складу; командири гранатометного і протитанкового відділень, крім того, вказують завдання обслузі; сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; час готовності до виконання завдання і заступника. Під час постановки особовому складу завдань командир відділення повинен вказати місце кожного підлеглого в бойовому порядку (на позиції) і визначити порядок спостереження і ведення вогню. Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) організовує підготовку відділення (танка) для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення (танка) до бою. 19. Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка). Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості і визначення черговості ураження; відбір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби); цілевказання, подання команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за результатами вогню і його коректування; контроль за витрачанням боєприпасів. Для управління вогнем старшим командиром призначаються єдині орієнтири і сигнали. Замінювати їх забороняється. При необхідності командир взводу може призначати додатково свої орієнтири, але під час доповідей старшому командиру і підтримання взаємодії використовуються тільки орієнтири, вказані старшим командиром. Як орієнтири вибираються добре видимі місцеві предмети. При використанні нічних прицілів як орієнтири вибираються місцеві предмети, по можливості, з більшою відбивною здатністю в межах дальності дії прицілів. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах від себе в бік противника. Один з них Призначається основним. Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямків руху (атаки) трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів та сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль. 20. Командир взводу управляє взводом по радіо, командами, які подаються голосом, сигнальними засобами та особистим прикладом. Командно-спостережний пункт командира взводу знаходиться: в обороні – в глибині опорного пункту; в наступі – у бойовому порядку взводу, а під час дій механізованого взводу в пішому порядку – за цепом взводу в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підлеглих, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом. Командир відділення управляє підлеглими командами, які подаються голосом, сигнальними засобами і особистим прикладом. Під час дій відділення в пішому порядку він завжди знаходиться в цепу відділення. Всередині бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка командир взводу (відділення, танка) управляє діями підлеглих командами, які подаються по переговорному пристрою або голосом, і встановленими сигналами. 21. Доповідь старшому командиру та оповіщення сусідів і підлеглих про обстановку є найважливішим обов'язком командира взводу (відділення, танка) в бою. У доповіді старшому командиру вказується, до якого часу, де і яке завдання виконує підрозділ, положення сусідів, склад і характер дій противника, своє рішення. Командир взводу (відділення, танка) негайно доповідає старшому командиру: про раптовий напад противника або його появу там, де його не чекали, про виявлені загородження і зони зараження; про захоплення полонених, документів та озброєння противника; про застосування противником нових засобів і способів дій; про різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); про різку зміну положення і втрату взаємодії з сусідами; про кожне рішення, яке прийняте за особистою ініціативою в зв'язку із зміною обстановки. 22. Під час роботи на радіостанціях суворо дотримуються правила ведення переговорів. У взводі всі команди в бою передаються по радіо відкритим текстом. Під час передачі команд командири відділень (танків) викликаються позивними, а пункти місцевості указуються від орієнтирів і умовними найменуваннями. Під час створення противником радіоперешкод радіостанції за командою командира роти (взводу) перестроюються на запасні частоти. Оповіщення особового складу про повітряного противника, про безпосередню загрозу і початок застосування противником ядерної, хімічної та біологічної зброї, а також про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами. Сигнали оповіщення повинен знати весь особовий склад підрозділу. Командир взводу (відділення, танка) завчасно визначає порядок дій підлеглих за сигналами оповіщення та при їх одержанні подає відповідні команди. 23. Для взаємного пізнавання, визначення належності та місцезнаходження частин і підрозділів від спеці ально підготовленого відділення (екіпажу) може призначатися пост (пункт) позначення батальйону (роти). Пост (пункт) позначення, як правило, складається з двох солдатів і одного сержанта, який призначається старшим. На посту (пункті) повинні бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості; журнал контролю, компас, годинник, ліхтар, засоби зв'язку і подання сигналів пізнавання, позначення і оповіщення. Старший поста (пункту) позначення зобов'язаний: встановити порядок чергування; організувати обладнання місця розташування поста (пункту) і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв'язку і подання сигналів пізнавання, позначення і оповіщення, своєчасно подавати сигнали відповідно до одержаного завдання від командира (начальника), який вислав пост (пункт). Черговий поста (пункту) позначення веде спостереження за повітрям і місцевістю у вказаних секторах. При виявленні сигналів пізнавання, які подаються військами, а також літаками та вертольотами, встановлює їхню відповідність діючим сигналам, доповідає старшому поста (пункту) і за його наказом подає сигнал позначення або оповіщення. Старший поста (пункту) про виявлені сигнали і цілі встановленим порядком доповідає командиру (начальнику), який виставив пост, і відповідно до одержаного завдання дає команду на подання сигналів позначення або оповіщення. Про результати спостереження, подані сигнали робиться запис в журналі контролю. Спостереження ведеться безперервно. При наявності на посту технічних засобів пізнавання та позначення відповідні сигнали подаються, виходячи із одержаного завдання від командира (начальника), який виставив пост. 24. Виховна робота у взводі здійснюється з метою досягнення психологічної стійкості військовослужбовців до бою, їх готовності та спроможності у будь-яких умовах виконати поставлене бойове завдання. Під час проведення виховної роботи командир взводу (відділення, танка) повинен: формувати у підлеглих впевненість у власних силах та правильності своїх дій, роз'яснювати їм особливості бойової обстановки, своєчасно ставити завдання і надавати допомогу у їх вирішенні; зміцнювати згуртованість підрозділу, формувати прагнення військовослужбовців до взаємодопомоги та взаємовиручки під час бою; знати потреби та запити підлеглих, піклуватися про своєчасну організацію відпочинку; з увагою ставитися до психологічного стану кожного військовослужбовця і відповідно підтримувати підлеглих у бойових умовах, навчати їх практичним прийомам подолання стресових реакцій; своєчасно доповідати командиру роти (безпосередньому начальнику) про морально-психологічний стан особового складу, а також про військовослужбовців, які потребують спеціальної психологічної допомоги. 3. Обов'язки особового складу відділення (екіпажу танка) 25. У загальновійськовому бою велика роль сержантів та солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю та бойову техніку, майстерно володіти ними та уміло застосовувати в бою. Крім того, кожен сержант і солдат повинен бути готовим замінити при необхідності товариша, який вибув зі строю, тому знання суміжної військової спеціальності є обов'язковим. Кожен сержант і солдат зобов'язаний: знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) та своє завдання; знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їх найбільш уразливі місця; знати озброєння і техніку свого підрозділу; знати розміри, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруджень; уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування; у бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру; стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче – в наступі, знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами, уміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби); виявляти хоробрість, ініціативу та спритність в бою, подавати допомогу товаришу; бути фізично міцним та витривалим, володіти прийомами рукопашного бою; уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях із стрілецької зброї; захищати командира в бою, у випадку його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом; знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку; без дозволу командира не залишати своє місце в бою; при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само- і взаємодопомоги та продовжувати виконання завдання; якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти з собою особисту зброю; при неможливості йти на медичний, пункт відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів; уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення. 26. Командир відділення (танка) зобов'язаний: підтримувати бойову готовність та високу злагодженість відділення (екіпажу танка) для ведення бою, знати моральні, ділові якості своїх підлеглих; уміло командувати відділенням (танком) в бою і наполегливо добиватися виконання поставленого завдання; бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості та розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою; постійно виявляти турботу про своїх підлеглих, про забезпечення їх усім необхідним для успішного ведення бою; уміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; при наявності дублюючого пульта управління в необхідних випадках вести вогонь по цілях із озброєння бойової машини піхоти (танка); уміло підготовляти до роботи засоби зв'язку та працювати на них; постійно підтримувати зв'язок з командиром взводу; уміти проводити вивірку та приводити зброю до нормального бою, водити бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк, вести влучний вогонь із зброї відділення, озброєння бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, орієнтуватися на будь-якій місцевості, користуватися навігаційною апаратурою та топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему), передавати одержані дані командиру взводу; знати і утримувати справними бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк та озброєння, своєчасно організовувати їх технічне обслуговування, а у випадку пошкодження доповісти командиру взводу і організувати ремонт; слідкувати за витрачанням боєприпасів і пального, доповідати командиру взводу про витрачання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправлення пальним, вживати заходів щодо їх поповнення; недоторканний запас матеріальних засобів витрачати тільки за дозволом командира взводу. 27. Навідник-оператор бойової машини піхоти (навідник гармати танка) зобов'язаний: знати озброєння бойової машини піхоти (танка) та прилади прицілювання та спостереження, постійно утримувати їх у бойовій готовності; знати правила пуску протитанкових керованих ракет, стрільби із гармати і спареного з нею кулемета (користування комплексом керованого озброєння) та вміти вести влучний вогонь; знищувати виявлені цілі за командою командира відділення (танка) або самостійно; під час дій відділення в пішому порядку безперервно підтримувати його вогнем зброї бойової машини піхоти; систематично перевіряти стан озброєння, прицільних приладів, механізмів заряджання та наведення, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності та доповідати про це командиру відділення (танка); уміти оглядати, підготовляти та укладати боєприпаси; уміти працювати на радіостанції та переговорному пристрої; уміти вивести бойову машину піхоти (танк) з-під вогню противника в найближче укриття, допомагати механіку-водію в проведенні технічного обслуговування та ремонту; знати обов'язки командира відділення (танка) і при необхідності замінювати його. 28. Старший оператор (оператор) протитанкового керованого ракетного комплексу зобов'язаний: знати протитанковий керований ракетний комплекс і постійно утримувати його у бойовій готовності; знати правила пуску протитанкових керованих ракет, уміти управляти ними, влучно уражати цілі противника; виявлені цілі знищувати за командою командира відділення або самостійно та доповідати про результати пусків; систематично перевіряти стан ракет і механізмів протитанкового керованого комплексу, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності та доповідати про це командиру відділення; знати обов'язки командира відділення і при необхідності замінювати його. 29. Навідник автоматичного гранатомета зобов'язаний: знати будову, прийоми та правила стрільби з автоматичного гранатомета і постійно підтримувати його в бойовій готовності; знищувати виявлені цілі за командою командира відділення або самостійно і доповідати про результати стрільби; систематично перевіряти стан автоматичного гранатомета, проводити його технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності і доповідати про це командиру відділення; знати обов'язки посадових осіб обслуги і при необхідності уміло їх виконувати; знати обов'язки командира відділення і при необхідності замінювати його. 30. Кулеметник бронетранспортера зобов'язаний: знати кулемет, утримувати його у справнрму стані і вміти вести влучний вогонь; за командою або самостійно знищувати виявлені цілі; під час дій відділення в пішому порядку підтримувати його вогнем з бронетранспортера; уміти працювати на радіостанції та переговорному пристрої; уміти вивести бронетранспортер із-під вогню противника у найближче укриття. 31. Гранатометник, навідник кулемета (кулеметник) і старший стрілець (стрілець) зобов'язані: знати свою зброю, утримувати її у справному стані і уміти вести з неї влучний вогонь, спостерігати за результатами вогню та вміло коректувати його; безперервно спостерігати за полем бою і доповідати командиру відділення про виявлені цілі, за командою командира або самостійно знищувати їх вогнем; спостерігати за сусідами і підтримувати їх вогнем; вміти користуватися приладами та механізмами, розташованими в десантному відділенні бойової машини піхоти (бронетранспортера); допомагати навіднику-оператору в підготовці та укладанні боєприпасів і технічному обслуговуванні озброєння, а механіку-водію (водію) – в проведенні технічного обслуговування і ремонту бойової машини піхоти (бронетранспортера); при змушеному відриві від свого відділення негайно приєднатися до найближчого відділення і вести бій у його складі. 32. Механік-водій бойової машини піхоти (водій бронетранспортера, автомобіля), танка зобов'язаний: знати будову, технічні можливості, правила експлуатації та обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера, автомобіля), танка, утримувати машину в постійній готовності до дій; уміло водити її в будь-яку пору року та час доби; витримувати встановлену дистанцію і швидкість руху, місце в похідному і бойовому порядках взводу; вміти готувати машину до подолання водних перешкод, переправ, інших складних ділянок місцевості та впевнено їх долати; знати і дотримуватись норми завантаження бойової машини піхоти (бронетранспортера, автомобіля), танка, правила посадки і перевезення людей; уміти готувати до буксирування і буксирувати озброєння і техніку; знати місцезнаходження або напрямок дій свого підрозділу та шляхи руху до нього; безвідлучно знаходитися при машині в указаному місці або пункті; знати точно і виконувати команди, сигнали регулювання і управління; уміти користуватися схемою маршруту і орієнтуватися на місцевості, вибирати укрите місце, проводити улаштування окопу, маскувати його і машину; знати сорти, норми витрачання пального та мастильних матеріалів, не допускати їхнього перевитрачання; своєчасно доповідати командиру про витрачання 0,5 і 0,75 заправлення; володіти особистою зброєю, застосовувати її для самозахисту, при необхідності – для захисту боєздатної машини і ні за яких умов не допускати її захоплення противником; виявивши несправність (пошкодження) машини негайно доповідати командиру і вживати заходів щодо її усунення. Механік-водій бойової машини піхоти (водій бронетранспортера), танка, крім того, зобов'язаний: знати і уміти застосовувати навісне і вбудоване обладнання; знати озброєння бойової машини, уміти заряджати і вести вогонь із її озброєння; під час руху на місцевості уміло використовувати її захисні властивості, забезпечувати найкращі умови для ведення вогню, вести спостереження, доповідати про виявлені цілі і результати їх ураження; уміти працювати на радіостанції і переговорному пристрої. 33. Заряджаючий танка зобов'язаний: знати боєприпаси, уміти оглядати, підготовляти і укладати їх, знати, де і які з них знаходяться в укладці; швидко заряджати зброю; допомагати навіднику гармати в підтриманні озброєння у справному стані і разом з ним швидко усувати несправності і затримки, які виникають під час стрільби, а механіку-водію – в проведенні технічного обслуговування і ремонту танка; вести спостереження і доповідати командиру танка про виявлені цілі і результати їх ураження; слідкувати за витрачанням боєприпасів, своєчасно доповідати про це командиру танка; знати зенітну кулеметну установку, правила стрільби з неї та вміти вести вогонь по повітряних цілях; знати обов'язки навідника гармати і при необхідності замінювати його. Заряджаючий командирського танка, крім того, зобов'язаний: знати будову радіостанції, переговорного пристрою, утримувати, їх в постійній готовності до роботи і швидко усувати несправності, які виникли; вміти швидко входити у радіозв'язок, знати правила і порядок роботи в радіомережі; чергувати біля радіостанції при виході командира з машини. 34. Снайпер зобов'язаний: знати свою зброю, утримувати її у справному стані та вміти вести з неї влучний вогонь; уважно спостерігати за полем бою, виявляти і оцінювати цілі, за командою командира або самостійно знищувати найбільш важливі з них (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслугу вогневих засобів, низько літаючі вертольоти); уміло використовувати захисні і маскуючі властивості місцевості та місцевих предметів з метою заняття вигідної вогневої позиції для ураження противника. 35. Санітар-стрілець зобов'язаний: знати і уміло використовувати медичне оснащення санітара, а також підручні засоби для надання медичной допомоги; спостерігати за появою поранених на полі бою і доповідати про них командиру; особисто надавати першу медичну допомогу тяжкопораненим, уміло використовувати захисні і маскуючі властивості місцевості для їх укриття; уміти евакуювати поранених з бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка. |