Судова медицина та психіатрія. СМЕ. Поняття судової травматології
 Скачать 149.9 Kb.
|
4. СМЕ стану здоров'я5. СМЕ удаваних і штучних хвороб.Визначення стану здоров'я в судово-медичній практиці, як правило, проводиться у таких випадках: 1. При неявці особи за викликом слідчого чи суду, чи при відмові давати показання через хворобу або пред'явлення у зв'язку з цим медичного документа про захворювання, який викликає сумнів у його достовірності. 2. В ув'язненого, який відмовляється працювати, при наявності скарг на стан здоров'я. 3. При відстрочці виконання вироку про засудження особи до позбавлення волі, виправно-трудових робіт чи інших мір покарання з приводу важкої хвороби до її вилікування, а також при вагітності і після пологів. 4. При ухиленні від чергового призову на дійсну військову службу і при ухиленні військовослужбовців від служби. 5. При визначенні потреби в санаторно-курортному лікуванні, посиленому харчуванні при порушенні позовів у цивільному процесі. У зв'язку з особливою складністю експертиза стану здоров'я дуже часто проводиться комісійно, з залученням висококваліфікованих лікарів-клініцистів відповідних спеціальностей, а при необхідності клінічного обстеження особу поміщають у стаціонар. При проведенні експертизи експерт чи лікарська комісія можуть зіткнутися з різними видами обману з боку особи, яку оглядають щодо стану її здоров'я. Розрізняють такі види обману: симуляція хвороби, агравація, дисимуляція, штучні хвороби і калічення членів. Симуляція – це показ, видання неіснуючої хвороби. Найчастіше симулюються: 1. Підвищення температури. 2. Відтворення блювоти. 3. Кровотеча. 4. Патологічні властивості сечі. 5. Жовтуха. 6. Захворювання серця. 7. Захворювання легенів. Ознаки викриття симулянтів: 1. Нестабільний анамнез захворювання. 2. При лікарському обстеженні - відсутність важливих, важко відтворюваних ознак хвороби, суперечності між скаргами і об'єктивними ознаками, "неправильне протікання хвороби". 3. Симулянт прагне здаватися більш тяжкохворим, ніж це буває при дійсній, відтворюваній ним хворобі. 4. Тактика симулянта - наполегливість, настирність, прагнення отримати звільнення від роботи. 5. Скарги на неефективність лікування, вимагання до себе підвищеної уваги. 6. Раптове виздоровлення - якщо втратив надію на успішне завершення обману. Агравація - перебільшення проявів хвороби чи травми, яка є в дійсності. Агравант завжди хворий чоловік, але переслідує конкретні корисливі цілі. Дисимуляція - приховування наявної хвороби. Здійснюється з корисливою метою: при вступі до навчального закладу, при влаштуванні на роботу з підвищеними вимогами. Штучні хвороби – різного роду само ушкодження (фізичні і хімічні), які заподіюються з метою отримання яких-небудь вигод і привілеїв чи відхилення від несення цивільної чи військової служби. Нерідко вони набувають тяжкого, тривалого характеру і вимагають лікування. Найчастіше викликають такі штучні хвороби: 1. Дерматити. 2. Виразки. 3. Абсцеси і флегмони. 4. Набряки. 5. Пухлини. 6. Випадання прямої кишки. 7. Грижі. 8. Хвороби очей (кон'юнктивіти, кератити, панофтальміти). 9. Хвороби органу слуху.10. Терапевтичні захворювання. 11. Венеричні захворювання. Калічення членів - навмисне заподіювання самому собі чи за домовленістю з іншою особою якого-небудь ушкодження з корисливою метою (інсценування пограбування, при симуляціях замаху на убивство чи самогубство, симуляція квартирних і сімейних сварок, у застрахованих осіб - для отримання допомоги, у засуджених і військовозобов'язаних). При каліченні членів найчастіше страждають верхні і нижні кінцівки від дії гострої, тупої чи вогнестрільної зброї, низької чи високої температури. Особливостями судово-медичної експертизи штучних хвороб і калічення членів є: 1. Опитування особи - виясняють коли, де, чим і за яких обставин було отримане ушкодження, хто це бачив, чув, де утримується знаряддя (зброя), що робив потерпілий після отримання ушкодження, як швидко і куди звертався за допомогою. 2. Огляд потерпілого - детальний опис усіх ознак хвороби, виявлених ушкоджень і змін. 3. Дослідження речових доказів - огляд, опис, фотографування одягу і взуття зі слідами ушкоджень, знарядь, відрубаних пальців, вирізаних країв ран, різних прокладок при вогнестрільних пораненнях. 4. Огляд місця події. 5. Проведення слідчого експерименту з фотографуванням основних його етапів. Інколи проводиться кінозйомка. 6. СМЕ встановлення віку.Судово-медична експертиза встановлення віку. Кримінально-процесуальний кодекс передбачає обов’язкове проведення експертизи для встановлення віку обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого в тих випадках, коли це має значення для справи, а документи, що засвідчують вік, відсутні. Необхідність визначення віку обумовлюється тим, що у відповідності до вимог ряду статей кримінального та цивільного кодексів від досягнення конкретного віку залежить настання певних правових наслідків, зокрема вирішення питань про кримінальну відповідальність. Повна дієздатність, тобто здатність певної фізичної особи набувати права та обов’язки, передбачені законом, настає при досягненні 18-річного віку. Кримінальна відповідальність за вчинення злочину настає з 16-річного віку, а за умисне вбивство, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, зґвалтування, крадіжку, грабіж, злісне хуліганство, умисне знищення або ушкодження державного або особистого майна громадян та інші тяжкі злочини – з 14 років. Необхідність визначення віку виникає і з інших приводів: право реєстрації браку, ухилення від служби в озброєних силах, при спробі дострокового пенсійного віку, при підміні дітей, ідентифікації особи та ін. У дітей необхідність визначення віку виникає, переважно починаючи з 10 років, оскільки залежно від віку вирішується ряд питань про права і обов’язки дітей і підлітків: згода дитини на всиновлення, застосування заходів виховного впливу з 12 років. Експертиза визначення віку проводиться не тільки у живих осіб, але й у трупів невідомих загиблих. У житті людини виокремлюють кілька основних вікових періодів. Відповідно до класифікації ВООЗ виділяють наступні періоди віку (табл. 26). Для визначення віку людини використовуються наступні вікові зміни організму, за якими судово-медичні експерти встановлюють вік: 1) антропометричні характеристики; 2) стан шкіри; 3) ступінь розвитку вторинних статевих ознак; 4) стан, зміна, кількість зубів; 5) окостеніння зон епіфізарного росту кісток. У дітей і підлітків вік визначається з точністю до 1 року, а в дітей до 1 року – із точністю до 1 місяця. Практичне значення для визначення віку в дітей і підлітків мають спеціальні вікові зміни: розмірів тіла, формування скелета, ступінь статевого дозрівання, зміна кількості молочних і постійних зубів. Вікові зміни шкіри і її придатків відсутні і практичного значення не мають. Антропометричні характеристики (зріст, маса, окружність грудної клітки, голови, плеча, гомілки) мають значення тільки в період росту і розвитку організму. Так, довжина тіла новонародженої дитини близько 48–55 см, у п’ять років вона вже приблизно 100 см, у 14–15 років – 150 см; маса тіла при народженні приблизно 3–4 кг, через півроку вона подвоюється, а до року життя – потроюється і т. д. Стан шкіри. У дитинстві і юності шкіра дуже еластична, із високим тургором; але вже в молодому віці еластичність шкіри зменшується, тому у 20 років з’являються перші зморшки на обличчі (лобові та носо-губні); у 25 років – у зовнішніх кутках очей; спереду від козелка – після 30 років; на шиї – у 35 років, на мочці вуха – у 50 років. Після 55 років на тильних поверхнях кистей і обличчі з’являються пігментовані ділянки шкіри. Шкіра у похилому віці настільки втрачає еластичність, що, зібрана у зморшки, вона довго не розправляється (мал. 145). Ступінь розвитку вторинних статевих органів набуває значення у віковому періоді 14-18 років. Ступінь статевого дозрівання визначається за правилами анамнезу і дослідження для визначення статевої зрілості. Перші статеві ознаки з’являються в дівчат з 9–11 років, у хлопців – з 10–11 років. У дівчат враховують появу і періодичність менструацій; пігментацію великих статевих губ, оволосіння на лобку і в пахвових западинах, розміри і вираженість молочних залоз, колір сосків, розміри тазу. Менструації з’являються в середньому в 13-14 років; розвиток молочних залоз починається з 11 років, до 16-18 років вони зазвичай вже розвинені. До 17-18 років у дівчат закінчується розвиток тазу. Оволосіння на лобку і в пахвових западинах починається в 11-13 років. У хлопчиків полюції з’являються в середньому в 15 років, оволосіння на лобку і в пахвових западинах – в 13-17 років, з 16 років починається збільшення статевих органів, посилюється їх пігментація; голос стає грубішим. В 16-17 років з’являється пушок на підборідді, в 18 років починають рости волосся на щоках. Стан зубів – досить важлива ознака для визначення віку. Перші молочні зуби з’являються у піврічному віці, а до кінця першого року життя їх уже 6–8; до кінця другого року виростають усі 20 молочних зубів. Як правило, із семирічного віку молочні зуби починають замінюватися на постійні, кількість яких у 13–15 років досягає 28. До двадцяти п’яти років (іноді – пізніше) виростають другі зуби мудрості, і загальна кількість зубів збільшується до 32. У дитинстві на різцях є дрібні горбочки, які стираються після двадцяти років, а до 30 років стираються і горби жувальних поверхонь корінних зубів. Стирання різців з появою плям дентину – у 35 років. Стертість зубів до появи дентину корінних зубів – 40 років. Стертість різців на 1/3 і стирання корінних зубів до коричневого дентину – 45 років. Зношеність різців і корінних зубів майже наполовину з відкриттям каналів і випаданням багатьох корінних спостерігається у 50-річному віці. Відносно точним показником є вікові особливості зубів. Дані про ступінь стирання зубів верхньої щелепи в залежності від віку наведено у табл. 27. Примітка: до 13 років – стирання ще не почалося, 0 – стирання немає; 1 – потерта тільки емаль; 2 – стирання горбиків; 3 – стирання торкнулося дентин; 4 – стирання торкнулося зубного каналу; 5-стирання досягло повного перетину коронки; 6 – повне стирання коронки. Точки окостеніння кісток кисті і синостози кісток кінцівок мають дуже важливе значення для визначення віку. Формування скелета виявляється за допомогою рентгенологічного дослідження, який останнім часом набуває провідне значення. Для меншого ступеня рентгенівського опромінення організму рекомендується робити дослідження кисті і дистального кінця передпліччя, користуючись для оцінки таблицями В. І. Пашкової, С. А. Бурова. У таблицях 28 і 29 наведені дані про терміни прояву і локалізації ядер окостеніння і синостоза кісток кисті і нижньої кінцівки у віці до 20 років. У похилому і старечому віці рентгенографія кісток скелета дає можливість виявити наявність інволютивних і дистрофічних змін кісткової тканини (явища остеопорозу, кісткові розростання, окостеніння хрящових частин в скелеті, інтенсивність заростання швів черепа, стоншення і підковоподібність нижньої щелепи та ін.) Таким чином, достовірну підставу для встановлення віку дає оцінка всієї сукупності ознак. Але й при цьому треба пам’ятати, що кожна з них має значну варіабельність, яку обумовлюють багато факторів: кліматичні, соціальні умови життя, спадковість, харчування, перенесені чи наявні захворювання – особливо ендокринної системи, і багато інших. Тому відхилення від дійсного віку в той чи інший період може становити: • у перші 10 днів життя – 1–2 дні; • до одного року – 1–1,5 місяця; • у підлітковому віці – 2–3 роки; • у молодому віці (20–35 років) – 5–6 років; • від 35 до 50 років помилка може становити 7–10 років; • в 60–70 – навіть 10–15 років, тобто експертиза у цьому віковому періоді може визначити вік людини з точністю до ±20 %. Висновок про вік повинен робитися на підставі аналізу наявності та вираженості всіх перерахованих ознак, з урахуванням умов і способу життя, праці, стану здоров’я, наявності чи відсутності шкідливих звичок. |