Судова медицина та психіатрія. СМЕ. Поняття судової травматології

• Название: Поняття судової травматології
• Анкор: Судова медицина та психіатрія
• Дата: 28.10.2021
• Размер: 149.9 Kb.
• Имя файла: СМЕ.docx
• Тип: Документы; #258405
• страница: 1 из 4

Поняття судової травматології

Судово-медична травматологія – один з найбільш важливих і складних розділів судової медицини. Сутність його складає вчення про ушкодження і смерті від різних видів зовнішнього впливу на організм людини (Бабанін А. А., Мішалов В. Д., Біловицький О. В., Скребкова О. Ю., 2012).

Травма взагалі і механічна, зокрема, є провідною причиною насильницької смерті. І серед структури всієї смертності механічна травма займає третє місце (після серцево-судинних та онкозахворювань), а у віці 14-15 років – навіть перше.

Травматологія (від грец. trauma – рана, ушкодження, logos – вчення) – вчення про ушкодження, їх діагностику, лікування та профілактику. В результаті екзогенного впливу формується ушкодження.

Ушкодженням називається порушення анатомічної цілості або фізіологічної функції органів, тканин або систем організму в результаті впливу факторів зовнішнього середовища.

Для судово-медичних експертів важливість травми не вичерпується тим, що вона часто призводить до смерті і є, таким чином, об’єктом судово-медичної експертизи. Не менш важливо й те, що кожен вид травми має властиві йому морфологічні прояви, знання яких необхідно для правильного і об’єктивного вирішення питань, що стоять перед лікарем судово-медичним експертом.

З юридичної точки зору травматична дія зовнішнього чинника на організм людини обумовлена впливом навколишнього середовища або механізмів (може розглядатися як нещасний випадок), впливу однієї людини на іншу (спричинення тілесних ушкоджень або вбивство), або ж використання цих факторів з метою самогубства. Особливе місце займає ятрогенна травма (наприклад, при катетеризації).

Поняття «травма» використовується для позначення як дії травмуючого фактора, так і отриманого ушкодження.

Гостра травма – одномоментний вплив різних зовнішніх факторів (механічних, термічних, хімічних, радіаційних та ін.) на організм людини, що приводить до порушення структури, цілісності тканин і функцій. Ушкодження, що виникають в результаті багаторазових і постійних малоінтенсивних впливів одного і того ж травмуючого фактора відносять до хронічної травми (більшість професійних захворювань). Травми підрозділяються на ізольовані, множинні, поєднані і комбіновані.

Ізольована травма – ушкодження одного органу або сегменту кінцівки (наприклад, розрив печінки, перелом стегна, перелом передпліччя).

Множинна травма – ряд однотипних ушкоджень кінцівок, тулуба, голови (наприклад, одночасні переломи двох і більше сегментів кінцівки або множинні рани).

Поєднана травма – ушкодження опорно-рухового апарату і внутрішніх органів (наприклад, перелом стегна і розрив кишки, перелом плеча і забій головного мозку, перелом кісток тазу і розрив печінки).

Комбінована травма – від впливу механічного і немеханічного ушкодження: хімічного, термічного, радіаційного (наприклад, рани і радіоактивне ураження, переломи кісток верхньої кінцівки і опік тулуба). За кордоном поєднану травму позначають терміном «політравма», маючи на увазі декілька ушкоджень в однієї людини, одне або декілька з яких є небезпечним для життя.

Аналізуючи травми за якийсь період часу, говорять про травматизм. Під травматизмом розуміють сукупність виникаючих травм за певний проміжок часу у визначених груп населення, що знаходяться у подібних умовах.

В залежності від умов виникнення подібних ушкоджень прийнято виділяти наступні види травматизму:

1) транспортний;

2) виробничий (промисловий, сільськогосподарський);

3) вуличний;

4) побутовий (навмисний і необережний);

5) спортивний (при організованих або неорганізованих заняттях спортом);

6) військовий (мирного часу, воєнного часу);

7) інші види травматизму.

1. Транспортний травматизм – об’єднує ушкодження, що зустрічаються у людей, які працюють або користуються транспортними засобами (автомобільний, мотоциклетний, тракторний, залізничний, авіаційний, водний, гужовий та ін.).

2. Виробничий травматизм – сукупність ушкоджень, що зустрічаються у людей в процесі виконання ними професійних обов’язків. В залежності від виду виробничої діяльності виділяють промисловий травматизм і сільськогосподарський травматизм. На промислових підприємствах найбільш поширенішими обставинами і механізмами утворення травм є: попадання потерпілого в рухомі частини машин; падіння предметів на потерпілого; стиснення тіла важкими предметами; ушкодження частинами і деталями, що відокремилися від працюючих верстатів і механізмів; транспортні травми; падіння потерпілих. Для сільськогосподарського травматизму найбільш характерні: ушкодження тракторами; ушкодження іншими сільськогосподарськими машинами; гужова травма; автомобільна травма. Значно рідше спостерігаються падіння з висоти, удари і стиснення падаючим вантажем і т.п. Специфічний характер носять ушкодження тваринами – удари копитами і рогами, укуси зубами.

3. Вуличний травматизм – об’єднує велику групу ушкоджень, що виникають у людей на вулиці. Переважно вуличний травматизм об’єднує механічні ушкодження, пов’язані з падінням навзнаки з положення стоячи, падінням різних предметів з висоти, конфліктні ситуації. Іноді можуть зустрічатися ураження фізичними факторами – електротравма у випадках обриву ліній електропередачі, опіки та інші ушкодження.

4. Побутовий травматизм буває навмисним і необережним. Цей вид травматизму об’єднує дуже різноманітні за своїм походженням ушкодження, що зустрічаються в побутових умовах. 168 5.

Спортивний травматизм – спостерігається у людей, що займаються спортом під час тренування або спортивних змагань. Спортивна травма рідко зустрічається в судово-медичній практиці. При занятті спортом можливі ушкодження, пов’язані з падінням з висоти альпіністів, падінням у кінному спорті, гімнастів та ін., утопленням у воді при занятті водним спортом, ушкодження гонщиків-мотоциклістів, автомобілістів та ін. У всіх випадках, коли виникає необхідність у проведенні судово-медичної експертизи спортивної травми, до складу експертної комісії рекомендується включати кваліфікованих лікарів-фахівців і тренерів з відповідного виду спорту.

6. Військовий травматизм – сукупність ушкоджень у осіб, що перебувають на військовій службі. Розрізняють військовий травматизм мирного часу, тобто травми, що виникають під час навчальних і тренувальних занять військовослужбовців, і військовий травматизм воєнного часу – ушкодження під час бойових дій. Група військового травматизму об’єднує різноманітні за характером зовнішнього травмуючого фактора ушкодження – вогнепальні, вибухові, хімічні, радіаційні, термічні тощо.

У судово-медичній практиці частіше зустрічається побутовий та транспортний травматизм. Кожна група травматизму, незважаючи на різноманітність факторів, що викликають ушкодження, має свої особливості, пов’язані з обставинами події та характером виникаючих ушкоджень. Часто обставини події невідомі, у зв’язку з чим велике значення має визначення походження ушкоджень за їх характером і особливостями.

‘ Виходячи з визначення, ушкодження завжди являє собою або порушення нормальної анатомічної будови, або порушення фізіологічної функції, розвивається як наслідок зовнішнього впливу. Такі ушкодження, як порушення нормальної анатомічної будови, можна виявити при самому поверхневому огляді: садно, синець, рана, перелом. Порушення нормальної анатомічної будови в більшій чи меншій мірі поєднується з порушенням фізіологічної функції.

Складніше уявити ушкодження як чисто функціональне, що не має анатомічного субстрату. Функціональні ушкодження можуть бути представлені незначними порушеннями фізіологічної функції аж до її повного випадіння.

До чисто функціональних ушкодженнь належать реактивні психози, при яких є виражені функціональні розлади вищої нервової діяльності і повністю відсутні які-небудь порушення анатомічної будови, навіть на електронно-мікроскопічному рівні. Типовим прикладом функціонального ушкодження може служити струс головного мозку. При струсі головного мозку відзначається втрата свідомості від декількох секунд до декількох хвилин, блювання, вегетативні явища, незначна асиметрія сухожильних і шкірних рефлексів і деякі інші симптоми. У той же час макроструктурна патологія речовини головного мозку відсутня. При світловій мікроскопії можна виявити зміни на клітинному і субклітинному рівнях у вигляді тигролізу, ексцентричного положення ядер нейронів, елементів хроматолізіса. Таким чином, всі ушкодження можна розділити на переважно анатомічні або переважно функціональні ушкодження (табл. 11).

Ушкодження можуть бути класифіковані за їх результатом: - смертельні; - несмертельні



Несмертельні ушкодження залежно від результату діляться на ушкодження, що закінчились повним одужанням, тобто абсолютним відновленням анатомічної будови і фізіологічної функції, або на ушкодження, що призводять до інвалідності, тобто неповного, часткового відновлення анатомічної або функціональної цілості.

У судово-медичній і юридичній практиці широко використовується класифікація несмертельних ушкоджень за ступенем тяжкості – тяжкі, середньої тяжкості і легкі.

По відношенню до моменту настання смерті розрізняють ушкодження: • прижиттєві; • посмертні.

Наступним принципом класифікації ушкоджень є характер чинного екзогенного фактора. Всі фактори зовнішнього середовища, які можуть викликати ушкодження, можна розділити на 4 групи:

1. ФІЗИЧНІ ФАКТОРИ: - механічні (тупі, гострі предмети, вогнестрільна зброя, боєприпаси та вибухові речовини); - температурні (вплив високої або низької температури); - електричні (дія технічної або атмосферної електрики); - дія променевої енергії; - дія високого чи низького атмосферного тиску (баротравма).

2. ХІМІЧНІ ФАКТОРИ, викликають розлад здоров’я у вигляді отруєння. За мету застосування їх можна розділити на: - промислові (органічні розчинники, паливо, барвники та багато інших); - отрутохімікати; - лікарські речовини, - бойові отруйні речовини.

3. БІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ (отруйні тварини і рослини, мікроорганізми). 170

4. ПСИХІЧНІ ФАКТОРИ – макросоціальні (наприклад, війни, озброєні конфлікти, масові заворушення) і мікросоціальні, що пр представляють собою негативний вплив людських відносин, найчастіше в побуті.

Найбільш поширенішу групу ушкоджень складає механічна травма.

Особливості травмуючого предмета відбиваються на характері і особливостях ушкоджень.

В залежності від впливу того чи іншого виду механічного чинника розрізняють ушкодження від:

1) тупих предметів (знарядь і зброї);

2) гострих знарядь (зброї);

3) вогнестрільної зброї.

Зброєю слід вважати предмети і засоби, що мають спеціальне призначення для нападу або захисту (холодна, вогнестрільна, метальна зброя).

Знаряддями є предмети, що мають спеціальне призначення і застосовуються в побуті, на виробництві та в техніці. Просто предметами називаються такі предмети, які не мають спеціального призначення, як зброї або знаряддя праці, наприклад камінь, палиця і т.п., але можуть випадково або навмисно застосовуватися для захисту або нападу, і якими можна заподіяти ушкодження.

Основні питання, які стоять перед судово-медичною експертизою при дослідженні ушкоджень:

1) Характер ушкоджень?

2) Локалізація і кількість ушкоджень?

3) Механізм утворення ушкоджень?

4) Давність заподіяння ушкоджень?

5) Прижиттєво заподіяні ушкодження або посмертно?

6) Чи знаходяться заподіяні ушкодження у прямому причинно-наслідковому зв’язку із смертю, що наступила? 7) Яка послідовність нанесення ушкоджень?

8) Який ступінь тяжкості тілесних ушкоджень? Важливим моментом є і визначення здатності пораненої людини до скоєння активних дій.

Завдання:

Вдосконалення вже існуючих методик і розроблення нових медодтик з метою встановлення факторів анатомічного і функціонального впливу на організм людини.

Розробка нових методів удоск цих методика

Проф травматизму в тому числі і пов’язаного з злочинною діяльності.

Оснвоположне, це вирішення питання щодо можлив утворення травм за певних обставин і оцінювання ступеням тяжк ТУ.