Корпоративне поняття. ТЕМА 1 корпоративне!!!. Поняття та характеристика корпоративного права

• Название: Поняття та характеристика корпоративного права
• Анкор: Корпоративне поняття
• Дата: 29.03.2022
• Размер: 330.06 Kb.
• Имя файла: ТЕМА 1 корпоративне!!!.docx
• Тип: Закон; #425547
• страница: 4 из 4

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

{Назва статті 167 із змінами, внесеними згідно із Законом № 483-V від 15.12.2006}

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

{Статтю 167 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 483-V від 15.12.2006}

(1. Із визначення корпоративних прав у ГК можна з'ясувати такі ознаки корпорації: 1) господарська організація; 2) має на меті отримання прибутку (оскільки корпоративні права передбачають права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації); 3) як господарська організація має статутний капітал або майно, поділені на частки.)
Відповідно до легального визначення, наведеного у ст.167 ГК України корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, легальне визначення окреслює: (1) суб’єкт прав і причину їх виникнення (набуття прав на частку у статутному капіталі або майні); (2) правові джерела, які містять ці права; (3) пропонує неповний перелік цих прав і містить відсилку до інших прав, передбачених законом та установчими документами. Утім, з визначення незрозуміло – права якого характеру є корпоративними, зокрема, чи належить до них право відчужувати зазначену частку та інші права щодо розпорядження самою часткою? Тобто, у цьому визначенні згадується частка, але не визначається як співвідносяться права на частку і права з частки і які з цих прав слід вважати корпоративними

8) корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами;

Водночас інше визначення корпоративних прав закріплено у п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства». Так, відповідно до нього корпоративні права визначаються як сукупність майнових і немайнових прав акціонера – власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами4

Безперечно, процитоване визначення, навіть незважаючи на те, що воно стосується лише акціонерних товариств, є більш вдалим, якщо порівняти його з дефініцією, закріпленою у ч. 1 ст. 167 ГК України, адже зазначається, що корпоративні права слід розглядати як комплекс і майнових, і немайнових прав

+++ ПКУ 14.1.90. корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами
Завдання 4. Ознайомтеся з Рішенням Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року (справа № 1-33/2004) (п. 4.1., абз. 1, 2, 3) та з Рішенням Конституційного Суду від 5 лютого 2013 року № 1-рп/2013у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України «Про господарські товариства».

Яке значення Рішень КС України у механізмі правового регулювання суспільних відносин?

Рішення КСУ від 02.11.2004 - Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Відповідно до Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21); кожен має право на повагу до його гідності (частина перша статті 28); права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55); однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Рішення КСУ від 05.02.2013 - 3. Питання, порушене автором клопотання, стосовно того, яким чином слід визначати кількість голосів учасників Товариства: пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлені в статуті, чи пропорційно їх реальним (фактичним) вкладам, які вони внесли (сплатили) до статутного капіталу, при визначенні повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття рішень, має комплексне правове регулювання, його вирішення потребує системного аналізу відповідних положень правових актів щодо статусу Товариства, режиму його майна (статутного капіталу, вкладів і часток учасників) тощо.

3.1. Законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається з ЦК України, ГК України, Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів (стаття 11^-1 Закону).

Поняття Товариства визначено в статті 140 ЦК України, частині третій статті 80 ГК України, статті 50 Закону, відповідно до яких таким Товариством є господарське товариство, засноване однією або кількома особами, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Зазначені законодавчі положення дають підстави для висновку, що відносини щодо створення Товариства є цивільно-правовими. У цих правовідносинах учасники набувають цивільних прав і несуть цивільні обов’язки.

Установчим документом Товариства є статут (частина перша статті 143 ЦК України, частина перша статті 82 ГК України, частина перша статті 4 Закону). Статут є локальним правовим актом і обов’язковим для дотримання та виконання всіма учасниками. Він має містити відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника, а також розмір, склад та порядок внесення ним вкладів (частина перша статті 140, частина перша статті 143 ЦК України, частина четверта статті 82 ГК України, частина перша статті 50, частина перша статті 51 Закону). Про те, що інформація стосовно майна Товариства є вимогою до змісту його установчих документів, зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010, згідно з яким „усі товариства мають майно, яке є об’єктом управлінської діяльності і інформація про яке є вимогою до змісту їхніх установчих документів (частина друга статті 88 Цивільного кодексу)“ (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Такі ж відомості містяться, крім статуту Товариства, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (частина третя статті 8, абзац тринадцятий частини другої статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців“).

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 115 ЦК України, частина перша статті 86 ГК України, частина перша статті 13 Закону). Зазначені об’єкти згідно зі статтею 177 ЦК України є об’єктами цивільних прав. Відповідно і частка учасника у статутному капіталі Товариства є предметом цивільних правовідносин, яка засвідчує участь особи у Товаристві.

Отже, статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства.

3.2. Статутний капітал Товариства складається з вкладів учасників, а його розмір становить сума вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України, частина перша статті 87 ГК України). Передбачений в установчому документі розмір статутного капіталу розподіляється на частки кожного учасника пропорційно вартості його вкладу, тобто частка учасника в статутному капіталі Товариства має відповідати вартості його майнової участі в такому капіталі. Відтак особливістю статутного капіталу Товариства є його поділ на частки кожного з учасників, які у відповідності з цими частками управляють Товариством. Отже, розмір часток учасників Товариства встановлюється статутом (частина перша статті 140, абзац другий частини першої статті 143 ЦК України, частина четверта статті 82 ГК України, частина перша статті 50, частина перша статті 51 Закону).

Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167 ГК України).

Законодавець імперативно врегулював питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками Товариства - до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства (абзац перший частини третьої статті 144 ЦК України, частина перша статті 52 Закону). Цей строк надається для поступового виконання кожним учасником свого корпоративного обов’язку перед Товариством щодо формування статутного капіталу (вносити свої вклади у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами) (пункти 1, 2 частини першої статті 117 ЦК України, абзац третій частини третьої статті 88 ГК України, пункт „б“ статті 11 Закону). Формування учасниками статутного капіталу є їх юридичним обов’язком перед Товариством.

Отже, до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства розмір часток кожного з учасників встановлюється виключно статутом.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах Товариства, якщо інше не передбачено установчими документами (частина друга статті 51 Закону). Зазначене положення Закону кореспондується з положенням абзацу другого частини четвертої статті 82 ГК України, згідно з яким в статуті може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників. Таке законодавче врегулювання питання щодо участі у Товаристві відповідає суті й змісту корпоративних відносин і ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства його учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) вкладів. Питання щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства учасник не виконав свого обов’язку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників Товариства не прийняли передбачених частиною третьою статті 144 ЦК України і частиною другою статті 52 Закону рішень, відповідно до пунктів 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України підлягає законодавчому врегулюванню.

Таким чином, положення частини четвертої статті 58 Закону слід розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом Товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства.

Закон імперативно врегулював питання щодо дій Товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Згідно з частиною третьою статті 144 ЦК України, частиною другою статті 52 Закону загальні збори учасників Товариства приймають одне з таких рішень: про виключення із його складу тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію Товариства.

4. Автор клопотання просить дати офіційне тлумачення всього тексту першого речення частини першої статті 64 Закону, згідно з яким „учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства“, в аспекті того, чи є це положення імперативним чи диспозитивним стосовно порядку виключення учасника з Товариства. При цьому він не конкретизує предмета тлумачення.

Невизначеність предмета тлумачення унеможливлює здійснення офіційної інтерпретації, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за таким конституційним зверненням згідно з пунктом 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“ (ухвали Конституційного Суду України від 2 вересня 2009 року № 47-у/2009, від 11 грудня 2012 року № 33-у/2012).

Завдання 5. Ознайомтеся із Рекомендаціями Вищого господарського Суду України від 28.12.2007. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин». Які узагальнення судової практики розгляду корпоративних спорів Вам відомі? Яке значення судової практики у механізмі правового регулювання корпоративних відносин?

Дані Рекомендації Вищого господарського Суду України від 28.12.2007 вже не чинні, тому ознайомлюватися з ними немає сенсу.

Натомість на даний момент є ППВГСУ Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.02.2016 № 4. В ній надані роз’яснення з таких питань: 1. Підвідомчість і підсудність справ; 2. Загальні питання застосування законодавства у спорах, що виникають під час реалізації та захисту корпоративних прав; 3. Спори, пов'язані з розрахунком і стягненням дивідендів; 4. Спори, пов'язані з набуттям, передачею чи припиненням корпоративних прав; 5. Спори про визнання установчих документів недійсними; 6. Застосування деяких норм процесуального права під час розгляду справ, що виникають з корпоративних відносин

Також ще є ППВСУ від 24.10.2008 N 13Про практику розгляду судами корпоративних спорів.

Що стосується судової практики уже новоствореного КГС ВС при розгляді корпоративних спорів, то слід звертати увагу на рішення суду, в яких висловлені наступні правові позиції:

-якщо відсутнє порушення корпоративних прав, то рішення загальних зборів товариства є дійсним (постанови КГС ВС у справах №927/699/17, №916/375/17, №916/4139/15, №910/22291/16, №927/265/17);

-вплив учасника товариства на прийняття загальними зборами рішення не вичерпується лише голосуванням (постанови КГС ВС у справах №907/167/17, №904/6965/17, №904/6983/17);

-не дозволено самовільно збільшувати статутний капітал товариства без врахування на засадах пропорційності часток інших учасників (постанова КГС ВС у справі №918/92/17);

-застосування аналогії закону при здійсненні правового регулювання діяльності приватного підприємства (постанова КГС ВС у справі №907/167/17);

-спосіб повідомлення про скликання загальних зборів повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника (постанова КГС ВС у справі №904/6983/17, №9046965/17);

-захист прав учасника на отримання дивідендів (постанови КГС ВС у справах №910/11316/17, №910/8399/17, №908/660/17, №908/1027/17);

-застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спорів про стягнення дивідендів (постанови КГС ВС у справах №910/11316/17, №910/8399/17, №908/660/17);

-захист прав акціонера/учасника на проведення аудиту (постанова КГС ВС у справі №910/783/17);

-проведення щорічних зборів акціонерів є обов'язком товариства (постанова КГС ВС у справі №926/2301/16);

-щодо форми надання учаснику інформації про діяльність ТОВ (постанова КГС ВС у справі №904/3679/17);

-недопустимість втручання кредиторів у діяльність товариства (постанова КГС ВС у справі №909/743/16);

-похідний позов (постанови КГС ВС у справах №923/1315/16, №910/2018/17);

-укладення мирової угоди у корпоративних спорах (ухвала КГС ВС у справі №910/19401/17);

-застосування норм процесуального права під час розгляду корпоративних спорів (постанова КГС ВС у справі №925/1476/17).

Окрім цього слід зважати на три постанови Великої палати ВС у корпоративних спорах, зокрема:

-постанова від 18.04.2018 року у справах №904/2796/17 у частині вирішення питання підвідомчості господарському суду спору між обслуговуючим кооперативом та ОСББ;

-постанова від 23.05.2018 року у справах №911/3494/16 щодо визначення підвідомчості спору про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства;

-постанова від 11.09.2018 у справі №910/18015/17 щодо визначення підвідомчості спору за позовом спадкоємиці акціонера про стягнення дивідендів.