курсач. Причини сімейних криз та розлучень психодіагностичний аспект
 Скачать 84.25 Kb.
|
|
1.2. Кризи сімейного життя: причини та наслідки. Сiмейнi кризи- складнi перiоди, через якi проходить кожна сiм'я. Що таке сiмейнi кризи? Чому вони викають? I як їх долати ? Сiмейнi кризи- це закономiрний процес. Адже сiм'я - це система, яка iснує i розвивається по своїх законах. Сiм'я- це живий органiзм, який має свої задачi i етапи розвитку, поступово проходячи через певнi перехiднi стани. [3.Андреев Ю.А.] Важливо зрозумiти, що кризи в життi будь-якої сiм'ї це нормально і не треба їх лякатися. Так, це тяжкий перехiдний стан i треба навчитися його переживати. Адже найчастiше цi перехiднi стани супроводжуються гострими переживаннями i емоцiйними стресами. Кожна сiм'я, навiть наймiцнiша та найщасливiша, переживає кризи, якi страшнi лише в тому випадку, якщо немає практики конструктивного виходу з них. Сiмейнi кризи це- своєрiднi стреси, якi можуть змiцнити сiм'ю, а можуть i сприяти її руйнацiї. Помилкою було б вважати, що лише прикрощi та драматичнi подiї можуть спровокувати сiмейну кризу. Радiснi подiї можуть потрясти сiм'ю не менше. Тому практично рiвнозначнi за ступенем впливу одруження та розлучення, народження та смерть члена сiм'ї, рiзке зменшення й збiльшення доходiв, закiнчення школи, вступ у вуз i провал на вступних i т.д. Сiм'я не буде знати що таке криза лише в тому випадку, якщо буде досить гнучкою системою.[ 7.Л.Е. Орбан-Лембрик]. У кризовi моменти потрiбно бути готовим до змiни правил, кордонів, ролей членiв сiм'ї, перерозподiлу обов'язкiв. Усiм членам цiєї системи важливо вмiти домовлятися i дотримуватись договору. Криза змушує кожного члена сiм'ї, навiть дiтей, у чомусь змiнитися, набути нової якостi, відчути пережити усвідомити певні зміни, відмовтитись від стереотипної поведінки,зробити свідомий вибір щодо нового досвіду для розвитку сім'ї. За якими симптомами можна визначити, що сiм'я вступає у кризу? Симптом це те що займає певне мiсце в сiмейнiй системi. А в залежностi вiд симптому формується i симптоматична поведiнка. Одним з початкових етапiв кризи є загострення банальних протирiч в сiм'ї. Це може бути щось зовсiм просте, примiром, хто сьогоднi купить хлiб на вечерю. А за ним тягнеться уся решта. Згодом, це поширюється на весь дiапазон стосункiв i виникають гострi моменти в комунікації. Непомітно для себе сім'я набуває конструкцію : "Жодного дня без конфлікту". Так починає хворіти комунікація (спілкування). Варто знати, що якщо хоча б один член сiм'ї створює, переживає внутрішній конфлiкт, з часом в нього втягуються усi решта. Адже сiм'я - це система. Внутрiшнi переживання кожного передаються iншим членам родини. З часом усi втягуються у конфлiкт. Старi способи спiлкування, комунiкацiї стають неефективними. Криза поглиблюється. В результатi в одного з подружжя виникає незадоволення шлюбом. Несприйняття своєї половинки. На iндивiдуальному рiвнi виникає вiдчуття нерозумiння, безвиходi, марностi зусиль аби змiнити ситуацiю. Ознакою кризи є щоденнi сварки, взаємнi звинувачення, вiдсутнiсть сексу. Коли один з партнерiв вiддаляється вiд вирiшення проблем, а iнший навпаки добровiльно звалює усi проблеми на свої плечi. Важливо зрозумiти, аби подолати кризу найперше треба розібратись в своїх власних почуттях і бажаннях на даному етапі життя. А людська природа така, що кожен чинить опiр до змiн. Присутнiй суб'єктивiзм: "Нехай щось або хтось змiниться, лише мене не чiпайте". З часом, усе стане як завжди, головне аби я не мiнялась (мiнявся). Це небажання до змiн перекидається мiж iншими членами родини. Дiти це пiдсистема в сiм'ї. I вони так само включені в переживання дорослих. Якщо мiж дiтьми виникають непорозумiння, ( чи єдина дитина в сім'ї різко змінює поведінку), часто починає хворіти ,то для батькiв це має бути сигналом, що не все гаразд у їхнiх вiдносинах. Таким чином, дитина несвідомо просто хоче переключити увагу батьків з їх проблемних стосунків на себе. Якщо пара у перший рiк сiмейного життя не навчилась вирiшувати певнi проблеми, непорозумiння, то їй дуже важко перейти на наступний етап. Бо сiм'я не має досвiду як це робити і невирiшенi задачi однозначно будуть гальмувати наступнi стадiї розвитку. Сiмейне життя перетвориться у суцiльну кризу. I добре якщо пара звернеться до спецiалiста. Чи для виходу з кризи виправданi будь-якi засоби? Наприклад, коли жiнка зважується на народження другої дитини, сподiваючись таким чином направити розвиток сiм'ї в iнший бiк? На жаль, це відтягне увагу з проблеми тимчасово. З часом настане повторення, загострення . [6.В.Слепкова] Це означає лише одне- закритiсть до змiн. Доведеться знову переживати свiй кризовий етап. Чи можна за поведiнкою дiтей визначити чи є в сiм'ї проблеми? Дiти- це лакмусовий папiрець вiдносин у сiм'ї. Дiти завжди перетягують на себе увагу аби вiдволiкти батькiв вiд конфлiктiв. Для самих дiтей це несвiдоме рiшення. Найпростiший спосiб- це соматичне переживання неприємних емоцій- хвороба. Далi дiти починають погано вчитися. Якщо дiтей кiлька вони не можуть порозумiтися. Мiж ними частi сварки, вони б'ються мiж собою. I що, головне такi дiти часто похмурi, розгублені. 1.3. Основні причини та мотиви, що спонукають подружжя до розлучення. Вступаючи в шлюб, ми навіть не замислюємося про те, що чекає нас попереду. Просто любимо, добре разом і все інше не важливо, але після медового місяця починаються розчарування, сварки і інші неприємності. Коли відкриваються очі зупинятись вже пізно, адже вальс Мендельсона вже відлунав ... Причиною розлучення може послужити що завгодно. Лінь, безтолковість, жадібність, зрада - все це діє руйнівно. Багато хто думає, ось одружилися тепер не обов'язково показувати себе з кращого боку. І ця думка хибна. Сім'ю потрібно будувати, відносини вимагають зміцнення, а любов підживлення. Пускати своє спільне життя на самоплив - найголовніша помилка. Виділимо основні причини росту розлучень в Україні (дані подані у відсотках): · Матеріальні, побутові проблеми – 18,79; · Послаблення цінності сім'ї для сучасного покоління – 17,45; · Психологічна несумісність – 14,09; · Монотонність подружнього життя – 9,62; · Нове кохання – 10,07; · Відсутність дітей – 4,47; · Алкогольна чи наркотична залежність одного з подружжя – 16,55; · Інше – 8,96. В Україні молодь вступає у шлюб у досить ранньому віці, ще достатньо не розуміючи, що вони очікують отримати, і яку відповідальність на себе беруть. За роками сімейного життя розлучення можна розподілити наступним чином: до 1 року – 3,6%; від 1 до 2 років – 16%; від 3 до 4 років – 18%; від 5 до 9 років – 28%; від 10 до 19 років – 22%; від 20 і більше років – 12,4%. Таким чином, аналіз свідчить, що найбільша кількість розлучень спостерігається з 5 по 9 рік життя подружжя. Найменше ж розлучень на першому році, а також після 20 років спільного життя. Статистика показує, що найбільш відповідальний період у житті сім’ї, коли дружинам від 20 до 30 років. Встановлено також, що шлюби, укладені до 30 років, у середньому вдвічі стійкіші до розлучень, ніж шлюби, які виникли, коли дружинам було за 30. Це пояснюється тим, що у більш пізньому віці, членам подружжя набагато важче змінювати свій спосіб життя, пристосовуватися до звичок іншої людини і входити у сімейні ролі. Фактично всі розлучення відбуваються у віці від 18 до 35 років, при чому різкий їх ріст спостерігається після 25 років. У 2009 році в Україні було зареєстровано 318,2 тис. шлюбів, що на 1,2% менше, ніж у 2008 році. Коефіцієнт шлюбності склав 6,9 на 1000 і коливався від 5,9 на 1000 у Сумській області до 9,2 у м. Севастополь. Кількість розлучень склала 145,4 тис. Середній коефіцієнт розлучуваності становив 3,2 на 1000 осіб, від 1,9 у Закарпатській області до 4,5 у м. Севастополь. Порівняно з 2008 роком кількість розлучень скоротилась на 12,8%. Нижче наведена кількість розлучень на 1000 шлюбів у 2009 році по областях України.  Рис.1. Кількість розлучень по областях України на 1000 шлюбів у 2009 році Як бачимо частка розлучень на заході України значно нижча, ніж на сході чи у центрі. Це зумовлено тим, що на заході люди більш релігійні та забобонні, а також тим фактом, що тут більша частка сільського населення. Зокрема, в Закарпатській, Рівненській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях рівень розлучень найменший в Україні. Перше ж місце за кількістю розлучень посідає Запорізька, Кіровоградська, Черкаська, Донецька та Полтавська області. Середня кількість розлучень по всій Україні на 1000 шлюбів складає 457, з чого можна зробити висновок, що майже половина всіх шлюбів, що укладаються, закінчуються розлученням. Негативним є той факт, що зростає кількість таких відносин, як співжиття, тобто люди живуть разом, але не одружуються. Як наслідок, – знижується рівень офіційних шлюбів та зростає позашлюбна народжуваність . Щодо наслідків розлучень, то перш за все слід сказати, що люди, яких спіткав розрив у відносинах, переживають глибоке емоційне потрясіння, вони втрачають відчуття захищеності та стабільності. Люди, які не зустріли розуміння в близьких людей у цей критичний період життя, значно гірше переносять навантаження й проблеми. Психологи говорять, що депресія, пережита людиною після розлучення, може бути більш важкою й довгою, ніж після смерті чоловіка. До соціально-психологічних наслідків розлучення відносять наступні: · Зменшення народжуваності; · Погіршення здоров’я людей; · Зростання смертності; · Збільшення кількості самогубств; · Збільшення ризику психічних захворювань; · Зростання зловживання алкоголю тощо. Окрім того, розлучення значно впливає на майбутнє виховання дітей, формуючи зразки поведінки, які можна розглядати як альтернативу нормам і цінностям, на яких засновано інститут шлюбу. Розлучення також негативно впливають на демографічну ситуацію, адже майже 80% всіх розлучених є або однодітними, або взагалі бездітними. В.М. Піча виділяє такі явища у суспільстві, які спричинені розлученнями: 1. Підвищується рівень повторних шлюбів. 2. Збільшується кількість сімей з нерідним батьком, мачухою. 3. Більш поширеним явищем стають неповні сім’ї (переважно сім’ї з однією матір’ю). Варто зрозуміти, що закінчення подружніх відносин — це не проста зміна сімейного статусу людини, вона спричиняє зміну всього укладу його життя — економічного, соціального, сексуального. Тому дане явище є однозначно негативним для суспільства. Для покращення ситуації потрібно виховувати у підростаючого покоління етичні основи сім’ї та моральні засади. Було б добре, ще з малих років навчати школярів того, що сім’я –важливий інститут суспільства. Потрібно культивувати у дітей поважне ставлення до чоловічої та жіночої статі як взаємодоповнюючих парадигм, шлюбу, материнства, батьківства у всіх сферах культурного поля особистості: потребнісно-мотиваційній, емоційно-почуттєвій, когнітивно-інформаційній, поведінково-результативній. З метою зменшення розлучень в Україні можна використати закордонний досвід, а саме у кризових сімейних періодах було б добре звертатися до сімейного психолога чи до спеціального консультанта. На жаль, в Україні така практика ще не є поширеною. Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що перед тим, як вступати у шлюб, молоді люди повинні зрозуміти всю важливість цього кроку, важливість нормальних сімейних стосунків та взагалі сім’ї як такої. Адже сім’я є найважливішим соціальним інститутом держави і відіграє одну з ключових ролей у житті кожного. Побут і рутина здатні на багато що, вони можуть зруйнувати будь-який, навіть самий міцний шлюб. Комфортно існувати можуть багато пар, але уберегтися від спокус розважитися на стороні не всі. Там, за стінами будинку панує інше життя, нові враження, романтика, а тут настільки все знайоме, що просто стає не цікаво. Розумні люди міркують іншим чином: я господар цього будинку, він частинка мого "я" і це найчастіше рятує сімейне вогнище, вони розуміють, що навіть швидкоплинне захоплення може стати причиною розлучення, а ламати, як кажуть, не будувати. Алкоголь - ось що є вірним супутником невдах. Він породжує не тільки хвороби і злидні, а й скандали, бійки, зради і є основною причиною розлучення. Скільки сімей розбив цей вірний друг слабохарактерних людей? Завдяки даному напою мільйони дітей ростуть без батьків, сумно, але навіть ці факти не зупиняють чоловіків перед тим задоволенням розслабитися за допомогою пляшки пива. Перераховувати причини розлучення можна до нескінченності. Єдино, що хочеться сказати: треба берегти свою половинку, піклуватися про неї. Старатися зберегти зернятко любові. Адже сімейне життя набагато краще самотності як для чоловіка, так і для жінки.[8.М.С.Корольчук,В.І.Осьодло ] З тих пір, як існує психологічна наука, прийнято вважати, що розпад благополучної сім'ї, що існувала п'ять, сім, десять років, - це серйозна психічна травма перш за все для жінки. Розрив тривалої емоційної прихильності тягне за собою гострий кризовий стан, який потім переходить в хронічну пригніченість. Після розпаду успішного подружнього союзу жінка практично вже не повертається до колишнього рівня душевного здоров'я. Кожна восьма розведена здійснює суїцидальну спробу, кожна четверта звертається за психотерапевтичною допомогою. Більше половини переживають виражену депресію, що вимагає лікування. У перший рік після розлучення жінки приймають половину всіх продаваних у цивілізованих країнах антидепресантів. А от чоловіки розрив тривалої емоційної прихильності переживають набагато легше. Адже у них є позитивний досвід такого розриву. Ми маємо на увазі відділення від матері і перехід у так звану "чоловічу субкультуру", який відбувається в період між 5-м і 7-м роками дитячого життя. Дійсно, безпосередньо після розлучення ми не спостерігаємо у них ні вираженої депресії, ні нав'язливих спогадів про минуле сімейного життя, ні відчуття провини, ні страху перед майбутнім. "Легкість" переходу від подружніх уз до зовсім іншого способу життя завжди вражає і навіть шокує колишніх дружин. Як складається подальша доля розлучених чоловіків "очима" психологічної статистики? 65% з них повторно одружуються протягом найближчих п'яти років, при цьому переважна більшість про розлучення не шкодують, але переконані, що перша дружина була краща. Ще 15% одружуються в період від 5 до 10 років після розлучення. Найбільший інтерес для психотерапевтів представляють ті що залишилися 20%, які створюють нову сім'ю або постійну пару тільки через двадцять і більше років і тим самим проводять без постійної прихильності найкращі 20 років свого життя - приблизно з 27 до 47 років. Ця група чоловіків - укупі з тими, хто спочатку не створював сім'ю, - прирікає на самотність 30% цілком гідних представниць прекрасної статі. В останні десять років розлучені чоловіки стали набагато частіше звертатися за допомогою до психологів і психотерапевтів. Сьогодні вони складають до 30% клієнтів практикуючого фахівця, причому в половині випадків їх приводять на прийом колишні дружини. Найбільш часті проблеми: пригніченість, почуття самотності, розгубленість, переїдання, зловживання алкоголем, зниження інтересу до професійної діяльності та інтимного життя. Ці симптоми досягають свого максимального розвитку, як правило, в середині другого року після розлучення і отримали назву "синдром сімнадцятого місяця". Які його причини? На першому місці серед них стоїть розчарування. Одним з найважливіших мотивів розлучення з дружиною є уявлення, що, опинившись "на волі", чоловік зустріне якусь незвичайну жінку, красиву, добру, турботливу і, звичайно ж, молодшу. Йому маряться якісь яскраві відчуття, відмінні від тих, які були раніше. За останній час відбулося різке зниження міцності сім'ї. Так, якщо по країні в 1950 році на 100 шлюбів припадало лише 3 розлучення, то до початку 70-х - вже 28. Сьогодні цей показник перевищує 40. За кількістю розлучень ми вже займаємо друге місце в світі, після шведів. У порівнянні з 1913 роком число розлучень збільшилася в 73 рази. За даними німецького сексопатолога 3. Шнабль, 80% подружніх пар зачали дитину до шлюбу. Більший відсоток розлучень в країні дають ранні шлюби, тому що в шлюб вступають незрілі, інфантильні люди з низьким духовно-соціальним рівнем, які в основу шлюбу ставлять секс. Сексуальне спілкування в даний час дуже часто замінює шлюб, тому часті розлучення. Змінилися також рольові функції, багато чоловічих функції зараз забрали жінки, вони краще орієнтуються в навколишньому середовищі (дійсності). Єдність шлюбу й любові не означає їх тотожності. Товариство стикається зі складною колізією: воно не може засудити як аморальну поведінку людини, у якого зникнення старої любові і виникнення нової спонукає розірвати старий шлюб і вступити в новий. Якщо б воно зайняло іншу позицію, то тим самим підірвало б значення любові як регулятора шлюбних відносин. У той же час суспільство зацікавлене в тому, щоб сімейно-шлюбні відносини позначались можливо більшою міцністю, бо тільки при цьому створюються найбільш сприятливі умови для утримання та виховання дітей. Енгельс зазначав, що якщо любові немає або вона витіснена новою любов'ю, то розлучення стає благодіянням як для обох сторін, так і для суспільства в цілому. Буває, що шлюб виявився в тягар обом подружжю, що сім'я, по суті, не відбулася, і тоді розлучення лише юридично підтверджує фактичний стан речей. Іноді виникає ситуація, коли розлучення стає кращим і навіть необхідним. За даними російського дослідника Д. М. Чечот, 70% шлюборозлучних справ порушені за прохання дружин, у той час як у США ініціатива від дружин виходить лише в 15%, а в 85% від чоловіка. Низький відсоток розлучень з вини жінок у США пояснюється їх матеріальною залежністю від чоловіка. Найбільшу активність в порушенні шлюборозлучних справ виявляють молоді жінки, мріючи знайти іншого чоловіка - люблячого, відданого і створити нову сім'ю. Але ця надія не завжди виправдовується: розлучена жінка часто залишається самотньою і одна виховує дитину. Спостереження психологів показали, що особливо гостро переживають відсутність батька 5-7-річні діти, перш за все хлопчики. Дівчатка ж найгостріше переживають розлуку з батьком у віці від 2 до 5 років, в період інтенсивного емоційного розвитку. Життя в неповній родині неминуче накладає друк на формування особистості дитини. Діти, які ростуть без батька, частіше ставляться до категорії "важких". Серед них більше відстають у навчанні, конфліктуючих з педагогами і товаришами, які роблять правопорушення. Розлучення - тривожний симптом існуючого неблагополуччя. Фахівці, наприклад, відзначають пряму-залежність між поширеністю розлучень і споживанням алкоголю, нестачею житла, низькою заробітною платою молодих фахівців, збіднінням емоційного життя, зрадою одного з подружжя, що не можливістю мати дітей. Із кожних 100 розглянутих справ суди задовольняють позов про розірвання шлюбу в-96-97% випадків. Соціологічні дослідження виявили, що більшість подружжя не відновили сімейні відносини і тоді, коли суд відмовив у позові про розірвання шлюбу. Одна з головних причин сімейних сварок, навіть розлучень - нерозуміння психологічних особливостей осіб протилежної статі. Сперечаючись з дружиною, чоловік чекає від неї таку ж реакцію, яку дав би сам, забуваючи, що розмовляє з жінкою, а не з чоловіком. Всі знають, що жінка фізично слабша чоловіки, а ось що вони дуже сильно відрізняються ще й психологічно, розуміють не всі. Від 30 до 46% розлучень пов'язані з інтимною дисгармонією, відсутністю інформації про фізіології, психології та психогігієну статевого життя людини. Ілюстрацією може служити наступний приклад. Пацієнтка . звернулася за порадою до лікаря-сексопатолога зі скаргою на те, що не відчуває оргазм, хоча в даний час знаходиться в другому шлюбі. У процесі розмови з'ясувалося, що в першому шлюбі з чоловіком, який був її ровесником, пацієнтка мала 1-2 статевих зносин на тиждень, але оргазм відчувала дуже рідко. Рік тому зустріла чоловіка, з яким мала майже щоденні статеві акти, а іноді й повторні протягом доби і відчувала оргазм при кожній близькості, так як він багато часу приділяв любовній грі. Розірвавши шлюб з чоловіком, пацієнтка одружилася з другим партнером. Через два місяці в їх інтимних відносинах встановився ритм: одні статеві зносини на тиждень. Пацієнтка перестала відчувати оргазм з огляду на те, що в сім'ї часто виникали конфлікти і другий чоловік відповідав грубістю на її закиди. У бесіді з лікарем пацієнтка не лише пригадала позитивні емоції, які вона відчувала при інтимній близькості з першим чоловіком, але й відзначала існувала в першому шлюбі спільність культурних інтересів, духовних запитів, спільних поглядів. У другому шлюбі, крім сексуальної сфери, нічого спільного не було. Наведений приклад свідчить, з одного боку, про неправильну ціннісної орієнтації пацієнтки, а з іншого - про відсутність інформації про підготовчому періоді і про ерогенні зони свого організму. Назвемо декілька причин, які, як мені здається, займають важливе місце у виникненні сварок, непорозумінь, розлучень між молодим подружжям. На перше місце слід поставити догляд любові. Здається, все справедливо: якщо вступили в шлюб по любові, а потім кохання не стало, природно, цей шлюб треба розірвати. А може бути, захоплення було прийнято за любов. Часто дружини думають, що любов після шлюбу обов'язково повинна бути такою ж, як до шлюбу. Але ж це неможливо і не потрібно. Піднімаючись сходами, ми щось купуємо, а щось і втрачаємо. Одна з причин сімейних драм - це і складнощі у спілкуванні. Так, юнак, любитель поїсти, закохався в майбутню дружину не в останню чергу тому, що яскраво уявляв собі, якою вона забезпечить в будинку затишок і комфорт, але ж треба ще й спілкуватися, про щось розмовляти ... Взаємне мовчання подружжя, їх відчуженість - це тільки зовнішня сторона відсутності духовної близькості. Ніяке витонченість фігури дружини або мужній профіль чоловіка, її весела вдача або його вміння вести бесіду в дружній компанії не замінять спільності їх інтересів. При анкетуванні щасливих шлюбів було виявлено, що не любов і не сексуальний комфорт в першу чергу забезпечують щастя чоловікові і дружині, а взаєморозуміння і чуйність, взаємна повага і довіра. Чимале значення в благополуччі сім'ї мають і побутові проблеми. Соціологи виявили, що кожен третій з розлучаних відповів: "У моєї колишньої дружини немає вміння вести будинок. Не вміє гроші рахувати, не знає, що таке домашня економіка, набридло харчуватися всухом'ятку". Виділяють основні групи причин сімейних розлучень:
подружня зрада
На думку більшості дослідників, сімейний корабель у плаванні зустрічається з підводними скелями, які здатні його зруйнувати. Перша "скеля", яка розриває сучасну сім'ю, - це алкоголь. У багатьох розвинених країнах алкоголізм - основна причина розлучень, причому тенденція така, що відносно споживання спиртних напоїв жінки мало-помалу починають "змагатися" з чоловіками. Але це лише погіршує становище. Друга "скеля" - матеріальне благоустрій молодої сім'ї. Раніше молодятам спільними силами всієї рідні будували житло. Зараз обстановка змінилася. Молоді хотілося б жити окремо, причому у своїй квартирі, не гірше, ніж у батьків, а їм нерідко доводиться жити у квартирі батьків або знімати кімнату, що не кожній молодій сім'ї під силу. Здають нерви. Конфлікт, розлучення. Мабуть, без допомоги з боку суспільства і цієї проблеми не вирішити. Третя "скеля" - крах традиційного розподілу домашніх обов'язків на "чоловічі" і "жіночі". В умовах сучасного великого міста майже всі "чоловічі" обов'язки зникли самі собою, а майже всі "жіночі" як були, так і залишилися. Жінка-мати змушена віддавати виробничому і домашньому праці в сукупності набагато більше часу, в тому числі і на обслуговування свого чоловіка. Ясно, що в багатьох випадках неминучий конфлікт і, як наслідок, розлучення. Нарешті, четверта "скеля" - етичне неуцтво молодят. Раніше всюди панувала патріархальна етика: "жінка нехай боїться чоловіка свого". Але нині главою сім'ї - за своїм становищем у сім'ї, включаючи часто не меншу, а то й більшу, ніж у чоловіка, зарплату - стає дружина.[ 9.О.А.Карабанова]. Цікава реакція простих японців на зростання кількості розлучень у країні. Більшість опитаних, відповідаючи на запитання: "У чому ви бачите основну причину розлучень?", - Дали такі відповіді: обоє "втрачають здатність до терпіння і співробітництва" - 45% 8 "виявляють легковажність, коли вступають в шлюб" - 22%, "перестали звертати увагу на родичів і оточуючих їх людей" - 14%, "становище дружини в суспільстві стало більш високим" - 11%. Економічний збиток, заподіяний сім'ї і державі при розлученні кожної конкретної пари подружжя, при обчисленні показників захворюваності, зниження продуктивності праці та інших наслідків протягом року з моменту розірвання подружніх дуже зростає. Що значить розлучення для подружжя? За винятком легковажних людей, які сходяться і розходяться бездумно і бездушно, розлучення для порядної людини - завжди трагедія, завжди життєва катастрофа, подібна важкої хвороби або каліцтва, яка вибиває його з нормальної життєвої колії на цілі роки. Навіть якщо розлучені продовжують зберігати між собою добрі стосунки, для їхньої дитини це трагедія на все життя, трагедія сироти при живих батьках, бо дитина може почувати себе повністю щасливою тільки за наявності обох батьків - "як у всіх". Ці життєві трагедії помножаются на мільйони, виникає глобальна проблема, нітрохи не поступається за своєю гостротою інших проблем сучасності. Встановлено також, що розлучених батьків, ставши дорослими, самі розлучаються частіше, ніж виросли в повних сім'ях. І виходить, що розлучені подружжя ставлять під удар не тільки своїх дітей, а й майбутніх онуків. Хоча можливість вступити у повторний шлюб у розлучених чоловіків набагато вище, ніж у жінок, все-таки близько 50% з них не можуть знайти собі нову супутницю життя і залишаються самотніми, вони терплять моральну шкоду, втрачають здоров'я, нарешті, відчувають чисто побутові труднощі. Правда, друга половина розлучених чоловіків вступає, як правило, років через п'ять після розлучення в новий шлюб. Особливо нетерплячі в цьому відношенні чоловіка Литви, у яких вищий всього частка нових шлюбів. Розлучені жінки обачнішими при створенні нової сім'ї. Новий шлюб реєструють через п'ять років лише від 11 до 17%, а через десять років - приблизно 25%. У повторних шлюбах існує небезпека, що ті партнери, які вступили у повторний шлюб, можуть виявитися розчарованими в статевому відношенні, тому що один з них буде, грунтуючись на попередньому досвіді, очікувати звичних проявів пристрасті, до яких не підготовлений інший партнер. У цьому випадку делікатно, не посилаючись на попередника, треба спробувати знайти влаштовують обох відсутні деталі прелюдії і статевого акту. Негативний сімейний досвід приводить ще до того, що близько половини подружніх подружжя потенційно стають на якийсь час прихильниками позашлюбних статевих стосунків, відмовляються від повторного вступу в шлюб. На думку американського сексолога Кінсі, причиною позашлюбних статевих стосунків служать наступні обставини: 1. Велика привабливість і різноманітність цих зв'язків, зумовлені новими і часом кращими з точки зору сексу партнерками. Деякі чоловіки при позашлюбних зв'язках більш галантні і ніжні з жінками, ніж з власною дружиною. 2. У багатьох випадках чоловіки і жінки йдуть на позашлюбні зв'язки більш-менш свідомо з метою соціального чи службового просування. 3. У жінок бувають позашлюбні зв'язки, викликані бажанням бути "ближче" з людиною, яка є знаменитістю (артистом, письменником, художником і т. д.), навіть у тих випадках, коли такий зв'язок не дає жінці ні вигод, ні задоволеності. 4. Частина випадків пояснюється бажанням чоловіки чи жінки "відплатити" іншому дружину (при мали місце або уявних подружніх зрадах), 5. Позашлюбні статеві зносини можуть бути джерелом нових емоційних відчуттів. Дані висновки зроблені Кінсі на підставі статистичних досліджень. До них слід додати, що позашлюбні статеві зносини не дають повного сексуального задоволення, якщо вони не засновані на щирих, глибоких почуттях партнерів. Після першого короткочасного періоду взаємної привабливості швидко приходять нудьга і розчарування. Якщо ж позашлюбні зв'язки будуються на міцних почуттях, вони здатні доставляти протягом тривалого часу величезна статеве задоволення і стають надзвичайно небезпечними для існуючого шлюбу: можуть призвести до розлучення. Як би не трактували проблему розлучень фахівці у сфері сімейної психології, як би не складалося на цей рахунок громадську думку, - поки що можна констатувати лише той факт, що в Росії, згідно з останніми статистичними даними, кількість розлучень у два рази перевищує число зареєстрованих шлюбів. Розпад сім'ї - не тільки особиста проблема людей, а й проблема суспільна. Для суспільства - це погіршення демографічної ситуації, знецінення інституту сім'ї, зниження працездатності людей, які переживають ситуацію розлучення, збільшення кількості самотніх людей, поява неповних сімей, в яких виховання дітей без батька стає збитковим, і ін. Розлучення, змушений або добровільний, завжди служить джерелом великих потрясінь у житті дорослої людини. Він виявляє всі ті особистісні особливості, які могли лише неявно проявлятися в спокійній повсякденного життя. Розставання подружжя - це завжди стрес, і впоратися з ним вдається не через рік і навіть не через два. Психологами встановлено: п'ять років, як правило, потрібно колишнім дружинам, щоб перестати шукати винних і зрозуміти, що вони тепер друзі, а не колишні вороги. Розлучається подружжя, за твердженням психологів, у переважній більшості випадків відчувають почуття відчаю, туги, самотності, гіркоту нездійснених надій. Іноді наслідки невдалої сімейного життя людина відчуває на собі багато років після розлучення, побоюється повторного вступу в шлюб через боязнь зробити подібну помилку і випробувати в черговий раз глибокі муки і біль, що перетворюють його життя в нескінченне страждання. Чи зуміли дружини з найменшими "втратами" вийти з важкої життєвої ситуації, пов'язаної в розірванням шлюбу; як склалися їхні стосунки під час процедури розлучення; як вони поділили спільно нажите майно - все це відбивається як на подальшому житті кожного з них, так і на долі їхніх спільних дітей. Розпад сім'ї є також серйозною соціальною проблемою. Тому наслідки розлучення можна умовно розділити на три групи: 1) наслідки для суспільства; 2) наслідки для самого подружжя; 3) наслідки для дітей. Про соціальні наслідки розлучення вже згадувалося на початку цього розділу. Хотілося б додати, що велика частина розлучених чоловіків і жінок не мають можливості або бажання вступити у повторний шлюб. Як справедливо зауважив з цього приводу К. Вітакер, "те, що подружжя вклали один в одного, не можна забрати назад, а здатність вкласти себе в нові відносини отруєна підозрою і параноїдальними почуттями до всякого шлюбу як такому". До того ж значна частина розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не вступають у шлюб. Виходячи з цього, можливості дітонародження розлучених жінок залишаються нереалізованими, що вкрай негативно впливає на процеси відтворення населення. Внаслідок розлучень збільшується чисельність неповних сімей, в яких дитина виховується одним із батьків. Збільшення кількості дітей, які виховуються у сім'ї без батька (при живому батькові), збільшує ймовірність відхиляється поведінки серед підлітків, негативно впливає на їх успішність. Розлучення сприяє зростанню захворюваності в суспільстві, він створює ситуації, що травмують, здатні викликати нервово-психічні розлади (порушення) як у батьків, так і у дітей. Самотність як наслідок розпаду шлюбу стає складною соціально-психологічною проблемою для багатьох людей. На цьому тлі збільшення частки дітей, що виросли в неповних сім'ях, можна розглядати як фактор, що сприяє дестабілізації майбутньої сім'ї. Одного разу зруйнована сім'я, вважають вчені, повторює себе в майбутніх поколіннях. Діти, які виросли у неповних сім'ях, часто повторюють життєві помилки своїх батьків: не вміють зберігати і цінувати сім'ю. |