ПРОГРАМА-2018-2022-текст-1-1-1. Програма розвитку культури вінницької області на 2018 2022 роки передумови в умовах демократизації суспільного життя, утвердження ринкових
 Скачать 0.58 Mb.
|
|
ПРОГРАМА РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ НА 2018 – 2022 РОКИ 1. ПЕРЕДУМОВИ В умовах демократизації суспільного життя, утвердження ринкових відносин – поряд з державними, комунальними закладами культури в області активізували свою роботу нові суб’єкти культурної діяльності, засновані в результаті приватної ініціативи. Вони стали реальними учасниками культурно- мистецького процесу, зацікавлені в оновленні культурно-мистецького життя області, відродженні традицій української культури, зі своїм баченням завдань і пріоритетів культурного розвитку. Ці структури представляють широкі верстви населення та соціальні групи, які мають різні культурні інтереси. Залучення їх до співпраці дає змогу узгодити позиції всіх суб’єктів культурного життя, виробляти врівноважені і найбільш оптимальні управлінські рішення. Програму розвитку культури у Вінницькій області на 2018–2022 роки (далі – Програма) розроблено управлінням культури і мистецтв облдержадміністрації у зв’язку із закінченням терміну дії Єдиної комплексної програми розвитку галузі культури та духовного відродження у Вінницькій області на 2013-2017 роки, затвердженої Рішенням № 414 від 18 грудня 2016 року 13 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради та враховуючи рекомендації постійних комісій Вінницької обласної Ради: з питань освіти, культури, сім’ї та молоді, спорту і туризму, духовності та історичної спадщини, з питань бюджету, фінансів та обласних програм. 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ 2.1. Оцінка поточної ситуації До 90 років ХХ-го сторіччя функціонування галузі культури залежало від низки політичних та соціокультурних чинників. Можливості культури використовувались для впровадження комуністичної ідеології. Забезпечуючи 100% фінансування закладів держава обмежувала свободу творчості, забороняла приватні ініціативи та диктувала правила існування мистецького середовища. Таким чином, культура як інструмент впровадження ідеології існувала в неринкових умовах, твори мистецтва мали ідеологічний характер та використовувались з метою пропагування існуючого державного устрою. Аналізуючи ситуацію в Україні, Бюро регіонального моніторингу та інституційного розвитку Програми Східного партнерства «Культура» виділяє наступні негативні тенденції, що характеризують культурну сферу України на сучасному етапі: - відсутність професійних кадрів і відповідних знань, особливо з питань управління культурою та фандрейзингу; - низький рівень взаєморозуміння та відсутність співробітництва, партнерства і єдності між різними секторами та діячами культури; - низький рівень міжнародного співробітництва; - відсутність конкурентоспроможного мистецького середовища, що діє по закону формування гнучкого ринку, задовольняючи попит населення на культурні послуги або продукт; - відсутність діалогу та обміну досвідом між державним та неурядовим сектором, а також між різними установами та окремими особами. Ситуація загострюється наявністю «пострадянського синдрому» діячів культури щодо обов’язків Держави в площині утримання закладів. Переважно серед працівників галузі культури та мистецтв розуміння завдань залишилось на рівні кінця ХХ сторіччя. Воно занадто політизоване й має ознаки побоювання загрози «комерціалізації» культури в нових ринкових умовах. Це призвело до: - нерівномірного розвитку інституційної інфраструктури галузі; - нерівного доступу до державних фінансових джерел установ, закладів і організацій різних форм власності; - невідповідності технічного устаткування закладів культури до сучасних вимог; - алгоритму фінансування галузі з боку Держави, місцевої влади, спрямованого на «утримання» галузі, замість розвитку на рівні від 80 до 100%; - відсутності рівних стартових умов для проектів установ, закладів, організацій в залежності від форми власності. Наразі створено можливості та винятковий шанс для України й кожного регіону здійснити фундаментальні зміни в системі управління культурної політики та досягти суттєвого покращення і систематичності у наданні послуг на базі існуючої культурної інфраструктури, ресурсів та законодавства. Процес децентралізації надав можливість переглянути існуючі структури, управлінські методи, оптимізувати надання послуг, спрямованих на підвищення рівня і доступу до знань, цифрових технологій, збереження пам’яті історії та традицій, але водночас підтримуючи сучасні творчі та креативні прояви. Культура є двигуном почуття власної гідності й гордості та сприяє необхідній соціальній єдності. Надання культурних послуг є важливим внеском у культурне та креативне підприємництво, яке даватиме поштовх місцевому економічному розвитку та пропонуватиме перспективи для молодих талантів регіону. Поряд з оптимізацією мережі, Вінниччина і надалі залишається регіоном з найпотужнішою культурно-мистецькою інфраструктурою, яка здатна забезпечити повноцінне культурологічне обслуговування спільної територіальної громади області. 2.2. Аналіз корисних практик Не зважаючи на численні європейські практики в галузі культури та культурній політиці, що намагалися реалізувати в Україні протягом останніх п’яти років, жодна культурна практика не знайшла свого втілення у зв’язку із декларативним характером законів та відсутності належного контролю з боку влади на регіональному рівні. При формуванні регіональної культурної політики варто враховувати не лише кращі європейські практики, а й програми, до яких приєдналась Україна в останні два роки та досягнення українських регіонів. Українські практики: нематеріальна культурна спадщина (Дніпропетровська область); культурно-туристичні карти (Львівська область); стратегічне планування та маркетинг у культурі (Вінницька область). Міжнародні програми: – «Креативна Європа» – можливість створення культурних стартапів, що впливають на комплексний розвиток галузі культури та формування креативного класу; – «Культурні маршрути» – можливість долучення до існуючих міжнародних культурних маршрутів та практик з просування культурного продукту на європейську мапу. Важливу роль у формуванні групи експертів з питань культурної політики в Україні зіграла програма Східного Партнерства «Культура». У рамках цієї програми постійно відбуваються тренінги з культурного маркетингу та менеджменту, впроваджуються нові міжнародні проекти. Також, важливим є співпраця із Радою Європи, представники якої відвідали Вінницьку область у березні 2017 року з метою розробки Звіту культурної політики України (розташовано на сайті Міністерства культури України). 2.3. Аналіз законодавчої бази Світова практика та вітчизняний досвід засвідчують виключну роль правового регулювання культурного життя в будь-якій країні, особливо в зламні моменти суспільного розвитку. Сутність права в галузі культури – це гарантії свободи культури та культурної діяльності шляхом гармонізації відносин різних суб’єктів культурного життя: особи, громадянських інституцій і держави. Україна належить до європейських лідерів за кількістю законів, прямо присвячених регулюванню тих чи інших питань культури. Доволі розвиненим є пам’яткоохоронне законодавство, авторське право; спеціальними законами регулюється діяльність більшості галузей культури – театральна справа, музеї, бібліотеки, кінематографія тощо. Програму розроблено на виконання законів України: «Про культуру», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про обов’язковий примірник документів», «Про музеї та музейну справу», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», «Про охорону культурної спадщини», «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», «Про охорону археологічної спадщини», «Про ратифікацію Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини (переглянутої)», «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи», «Про народні художні промисли», «Про театри і театральну справу», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про гастрольні заходи в Україні», «Про кінематографію», «Про державну підтримку кінематографії в Україні», «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту», «Про авторське право і суміжні права», «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», «Про засади державної мовної політики», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про український культурний фонд», «Про захист суспільної моралі», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні». Окрім того, програму розроблено на виконання низки указів Президента України, постанов Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі «Про схвалення Довгострокової стратегії розвитку української культури стратегії реформ». 2.4. Динаміка культурного розвитку сьогодення З моменту здобуття незалежності Україна зіткнулась з величезними труднощами і проблемами в культурній політиці. Опинившись в ціннісній дезорієнтації суспільства, яке до сьогодні має радянську інституційну інфраструктуру, корупцію та нестабільні економічні умови, погіршення ситуації відбувалось завдяки наявності сакральних, лінгвістичних, територіальних та демографічних проблем, зокрема відсутності єдиного культурного простору із рівним доступом до мистецьких надбань та культурних послуг. Саме в культурних процесах проявляється динаміка культури. Після революції Гідності суспільство стало свідком одночасного формування та існування декількох етапів розвитку культурних процесів, які виходять за межі існуючої пострадянської інфраструктурі та важко інтегруються в культурне поле у зв’язку із інноваційним характером форм. Ознаками, що характеризують сьогоднішній стан динаміки культурних процесів є: - поява нових каналів розповсюдження культурних явищ, що інтегруються в суспільство, а не в мистецьке поле і формують нову цільову аудиторію; - зародження нових культурних явищ з використанням творчих інновацій, нових технологій та інструментарію. Диспропорції регіону в розвитку культури проявляються в залежності від забезпеченості об’єктами культури, фінансування і доступності культурних благ для широких верств населення. Регіональна диференціація витрат на культуру і мистецтво у процентному відношенні від валового регіонального продукту демонструє в останні роки тенденцію до зниження. Процес Децентралізації в Україні, який сам по собі є позитивною рушійною силою розвитку країни, загострив проблеми, що існують в галузі культури. Конфлікт між «офіційною» культурою та незалежними культурними процесами призвели до наступного: - паралельне існування «офіційної» бюджетної культури та приватних культурних ініціатив/ креативних кластерів; - неготовність «офіційної» культури до багатофункціонального фінансування; - небажання утримувати заклади культури, що існують на базовому рівні, зокрема в новостворених ОТГ; - не інтегрованість «офіційної» бюджетної культури в суспільні процеси. SWOT аналіз стану соціо-культурного середовища Вінницької області СИЛЬНІ СТОРОНИ Значна диференціація регіональних культур та різнобарвність культур, що існують в області. Розвинута мережа закладів культури базового рівня. Наявність матеріальної та нематеріальної культурної спадщини. Фактичне фінансування закладів культури на 80 – 100 % від потреби. Наявність успішних пілотних проектів. СЛАБКІ СТОРОНИ Відсутність цілісної культурної політики в області. Декларативний характер законів в галузі культури. Відсутність ефективних інструментів впливу інших галузей на культуру в регіоні. Низькі витрати на культуру в перерахунку на одного мешканця. Відсутність системи оцінки якості функціонування інститутів культури та аналізу використання бюджетних коштів Значна різниця між закладами культури в залежності від міста їх розташування. Невизначений правовий статус нерухомості закладів культури та відсутність реєстру власників історичних будівель та пам’ятників. Нерівні стартові умови організацій в залежності від юридичної форми власності для здійснення проектної діяльності. МОЖЛИВОСТІ Культурно-економічний розвиток регіону та збільшення інвестиційної привабливості, як місця проживання та роботи. Збільшення механізмів щодо отримання фінансування з боку ЄС, інших іноземних фондів та інституцій. Зміни парадигми культурної диференціації та індивідуалізація процесів задоволення попиту цільової аудиторії Зростання кількості недержавних установ, що діють в галузі культури. Завдяки децентралізації поступове збільшення власних надходжень місцевих органів влади, які можна спрямувати на розвиток сфери культури. ЗАГРОЗИ Геополітичні розломи в суспільстві, викривлення ціннісних орієнтирів, ріст агресії та нетерпимості. Зниження інтелектуального та культурного рівня суспільства, зниження компетенції споживачів культури. Деформація історичної пам’яті та спроби фальсифікації історичної культурної спадщини. Поступове погіршення стану культурних пам'яток. Загроза єдності культурного простору регіону у зв’язку із недостатнім використанням потенціалу культурного ресурсу, як фактору культурно-економічного розвитку малих територіальних громад та іміджевої складової. Зменшення ролі установ в культурному житті суспільства через подальший розрив між культурною і професійною компетенціями та інтересами і попитом аудиторії. Зростаюча складова постійних витрат бюджетних закладів культури. 3. НАПРЯМКИ ДІЙ 3.1. Мета, цілі та завдання Програми Вінницька область – це регіон з розвиненою культурною інфраструктурою та різноманітним культурно-мистецьким життям, що впливає на створення позитивного іміджу регіону та сприяє збільшенню його інвестиційної привабливості. Стратегічна мета Програми: Формування конкурентоспроможного мистецького ринку в області з рівними стартовими умовами для культурних організацій незалежно від форм власності з метою задоволення попиту населення на культурний продукт або послугу за місцем проживання. Основні завдання галузі культури Вінницької області: - Формування єдиного культурного простору регіону; - Формування креативного класу; - Створення умов для забезпечення рівного доступу мешканців області до культурного продукту в незалежності від місця проживання; - Створення умов для збереження та розвитку багатонаціонального культурного потенціалу області; - Збереження і розвиток матеріальної та нематеріальної культурної спадщини; - Формування кадрового потенціалу галузі культури; - Трансформація та модернізація закладів культури; - Впровадження проектного фінансування, створення рівних стартових умов для організацій різних юридичних форм, що реалізують проекти в галузі культури; - Створення умов для вільного творчого самовираження та партисипативності культурних процесів; - Посилення міжвідомчої взаємодії; - Розвиток креативних індустрій та культурних стартапів. 3.2. Основні принципи Програмою передбачається протягом 2018-2022 років здійснення комплексу заходів зі збереження, розвитку та модернізації існуючої мережі закладів культури, забезпечення їх сучасною матеріально-технічною базою, підвищення якості культурних послуг, компетенцій, розвитку професійного мистецтва та створення умов для творчого розвитку особистості. Завдання Програми спрямовані на формування відкритої комунікації та має п’ять наступних принципів, що зазначені в Стратегії культурної політики у Вінницькій області до 2030 року: ПАТРІОТИЗМ – моральні та політичні принципи, соціальне відчуття, що формує стале суспільство з єдиними культурними і моральними цінностями; ПРОФЕСІОНАЛІЗМ – сукупність теоретичних знань та практичного досвіду, що реалізуються в умовах розвитку конкурентоспроможного мистецького середовища; ПАРТИСИПАЦІЯ – максимально можлива міра наближення до громадян, надання повноважень вирішення питань на місцевих рівнях, участь у культурному житті та можливість самореалізації; ПЕРЕТВОРЕННЯ – формування нових культурних просторів, створення нових форм роботи на основі існуючих; ПРОМОЦІЯ – популяризація та просування власних культурних досягнень на зовні та в межах регіону. Збалансованість перелічених інноваційних ознак культурного процесу якісно змінює всі види діяльності та умови для них. Змінюється парадигма культурної політики: - від управління галуззю до створення умов для розвитку середовища на засадах самоорганізації інституцій громадянського суспільства; - від відповідальності за культуру управлінських функціонерів до спільної відповідальності громади щодо формування базової ідентичності Вінницької області, як регіону культури. 3.3. Проблеми, на вирішення яких спрямовано дію Програми: - кадрові питання. Недостатній рівень знань з культурного маркетингу та менеджменту, фандрайзингу, стратегічного планування та відсутність бачення розвитку кожного закладу; - значний ступінь зношеності основних фондів закладів культури та недостатнє використання певних інноваційних досягнень; - відсутність орієнтації на виробництво культурного продукту, дія якого була б спрямована на задоволення попиту кінцевого споживання; - незбалансована культурно-соціальна активність мешканців територіальних громад області. 4. ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМИ (джерела фінансування) Актуальними для галузі культури залишаються питання фінансової підтримки збільшення позабюджетних додаткових надходжень. З цією метою необхідно об’єднати зусилля державного і недержавного секторів, що призведе до суттєвих змін якості надання культурних послуг. Фінансове забезпечення заходів, визначених Програмою, здійснюватиметься за рахунок коштів обласного бюджету та в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених в обласному бюджеті на відповідний рік, а також зацікавлених суб’єктів підприємницької діяльності усіх форм власності, громадських організацій та інших джерел, не заборонених законодавством. Загальний обсяг фінансування Програми становить 457млн. 266,8 тис.грн. у тому числі за роками: 2018 рік 96 млн. 264 тис.грн. 2019 рік 99 млн. 806,8 тис.грн. 2020 рік 78 млн. 798,0 тис.грн. 2021 рік 101 млн. 537,9 тис.грн. 2022 рік 80 млн. 860,1 тис.грн. |