Методичні рекомендації для практ. занять з політології. Протокол 5 Голова Вченої ради Димитрій грицишен методичні рекомендації для проведення практичних (лабораторних) занять
 Скачать 252.5 Kb.
|
|
Методичні рекомендації до семінарського заняття № 8 Під час підготовки першого питання, потрібно звернути увагу на кілька моментів. По-перше, відзначити широку популярність терміна «демократія» протягом усієї історії та відповідну актуальність самого явища демократії в усі часи, а також різне тлумачення цього поняття. По-друге, з’ясувати зміст основних структурних елементів поняття демократії: рівності, свободи, гуманізму. До того ж, слід знати, що рівність передбачає будь-які її виміри, крім матеріальної; свобода ґрунтується на здатності і можливості громадян обирати будь-яку сферу для прикладання своїх сил, що не суперечить демократичному законодавству; гуманізм органічно пов’язаний із розумінням людини та громадянина як центральних елементів усього суспільного, в т. ч. політичного життя. По-третє, слід звернути увагу на дві основні історичні концепції і тенденції в розвитку явища демократії: ідентитарну та конкурентну. Врахуйте їхні відмінності та долю у світовій історії. Перша з них – ідентитарна демократія – базується на ідеї єдиної волі народу і невизнання можливості існування різних інтересів у суспільстві та їх конкуренції. Головним тут є питання про те , хто має управляти суспільством з метою його демократизації. Практичне втілення цієї тенденції показало її утопічність. Конкурентна ж демократія ґрунтується на визнанні відмінностей інтересів, які мають реалізуватися завдяки принципу представництва. Основним питанням тут є питання не про суб’єкт правління, а про механізм управління суспільством. Звідси випливає основне завдання цієї моделі – виробити такі механізми побудови суспільства, які б ґарантували стабільний розвиток демократичного процесу. Розпочинаючи знайомство з основними принципами та процедурами демократії, слід, в першу чергу, назвати найбільш відомі: принцип політичного плюралізму, поділ влад, участь у політичному житті, право більшості та захисту права меншості, верховенство права (конституціоналізм), презумпція невинуватості, свобода слова; процедура виборів та референдумів. Дайте характеристику кожному з них. Зверніть увагу на те, що відповідно до плюралізму, суспільство уявляється не однорідним монолітом, а сукупністю суспільних прошарків та груп, які відрізняються важливими для конкретного суспільства ознаками: характером власності, розмірами доходів і т. ін. Політичний плюралізм заперечує монополію на владу з боку будь-якої політичної сили або держави, пропонуючи натомість т. зв. «розпорошення влади», що передбачає багато суб’єктів політичної влади. Саме політичний плюралізм лежить в основі механізму розвитку демократії. Одним із засадничих принципів демократії є поділ влад. Одним із перших його обґрунтував Ш.-Л. Монтеск’є. Французький мислитель вважав, що всі гілки державної влади мають формуватись справедливим шляхом. Законодавча, виконавча та судова влади мають бути відносно незалежними одна від одної, маючи чіткі межі власної компетенції. Суттєвою умовою тут виступає система стримувань та противаг – спеціально розроблена система правових та політичних балансів. Важливим принципом демократії є політична участь. Вона може здійснюватись двома основними шляхами: прямо, безпосередньо і завдяки представництву. Перший шлях означає пряме волевиявлення громадянина за допомогою участі у референдумах, мітингах, опитуваннях і т. і. Представницька ж демократія передбачає делегування громадянином частини своїх повноважень довіреній особі – носієві влади. Таке делегування здійснюється, як правило, через процедуру виборів. Основним завданням демократичних виборів є реалізація принципу більшості та поділу влад. Варто тут звернути увагу на те, що сучасна демократична система виборів має два типи, які практикуються в світі: мажоритарний та пропорійний. Мажоритарні вибори (від фран. “більшість”) – вибори за більшістю, яка встановлюється у відповідності до закону. Зміст цієї системи виборів полягає в тому, що обраним вважається той кандидат, який отримав більшість голосів виборців. Пропорційна ж система виборів суттєво відрізняється від мажоритарної тим, що передбачає добре розвинену партійну систему суспільства, оскільки голосування відбувається за партійними списками, а партії отримують таку кількість мандатів, які є пропорційними до кількості набраних голосів. В багатьох країнах практикують змішану систему виборів. Готуючи третє питання плану, студенти повинні засвоїти новий для себе термін “політична соціалізація”, та його зміст. Важливим моментом є усвідомлення того, що політична соціалізація людини хоч і відображає конкретну ситуацію в політичному житті суспільства, але, в цілому, продовжується усе життя людини. Зверніть увагу на основні вікові періоди політичної соціалізації людини, дайте їм характеристику. Також слід охарактеризувати основні функції, які виконує політична соціалізація. Розглядаючи основні фактори політичної соціалізації, зверніть увагу на те, що людина в процесі свого життя постійно належить до різних структурних елементів суспільства: сім’ї, школи, громадських організацій, трудових колективів, груп за інтересами та ін. Доцільним тут буде звернення до праці Д. Смелзера “Соціологія”, в якій ґрунтовно розглядаються проблеми політичної соціалізації. Завершувати підготовку третього питання плану потрібно питанням про політичну участь людини. Нагадаємо, що політична участь – один із принципів демократичного суспільства, що передбачає вільну участь громадянина у політичному житті суспільства у межах законодавчого поля країни. Уважно розгляньте мотиви політичної участі: позитивне прагнення влади з метою самореалізації; політичну участь як компенсацію низької самооцінки; прагматичне прагнення влади в умовах, коли остання істотно впливає на життя людей; корисливі мотиви. А далі розгляньте передумови політичної участі людини: матеріальні, політико-правові, соціально-культурні. Зверніть увагу на основні закономірності, які діють у рамках цих передумов. І, насамкінець, варто зачепити питання про політичну участь людини в умовах тоталітарного режиму, що передбачає ознайомлення з двома основними типами політичної поведінки: героїчним та егоїстичним. Останнє питання плану розпочніть з констатації того, що політичне лідерство – вкрай важливий елемент політичного життя суспільства. Покажіть рівні політичного лідерства, його форми, а також вимоги до політичного лідера, враховуючи те, що політичне лідерство – це поняття, яке передбачає як одиничного суб’єкта, так і групового, колективного. Ключовою у підготовці даного питання є концепція політичного лідерства, яка висвітлена німецьким соціологом минулого століття М. Вебером. Зверніть увагу на те, що він вирізняє три історичних типи політичного лідерства: традиційний, бюрократичний та харизматичний. Віднайдіть характеристику, яку він дає кожному з типів. Наприкінці розгляньте це питання в контексті політичного життя сучасної України, особливо на тлі новітньої української революції і тих подій, які розгорнулися після неї (окупація та анексія Криму, військові дії на Сході України). Основні поняття і терміни:активність політична, виборність, верховенство права, гуманізм, демократія, змішана система виборів, лібералізм, мажоритарна система виборів, мотивація політична, пасивність політична, поділ влад, політичний плюралізм, політична участь, право більшості та захист права меншості, презумпція невинуватості, пропорційна система виборів, рівність, свобода, соціалізація особистості. Література. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобьемлюещему анализу. – М. : Наука, 1992. Вебер М. Протенстанська етика і дух капіталізму. – К. : Основи: 1994. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посіб.- 7-ме вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. Муляр В.І. Політологія: Навчальний посібник. – К. : ВУЛ, 2003. Основи громадянського суспільства: Словник для студ. Вищ. Навч. Закл. / Н. Т.Джинчарадзе, М. А. Ожеван, А. В. Толстоухов, ....В. Ф. Загурська та ін. - К. : Знання України, 2006. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Авт. колектив: М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарчук та ін.; За заг. ред. А. Колодій; М-во освіти і науки України, І-т вищої освіти АПН України, Укр.-канад. проект «Демократична освіта», Інститут вищої освіти. – К. : вид-во «АйБі», 2002. Політологія / За ред. В.Г.Кременя, М.І.Горлача. – Харків : Єдінорог, 2001. Політологія / За ред. К.М.Левківського, В.П.Горбатенка. – К. : Академія, 1997. Політологія /За ред. О.І.Семківа. – Львів : Світ, 1994. Політологія / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К. : Академія, 2001. Рудич Ф. М. Політологія: підручник. – К. : Либідь, 2004. Сартори Дж. Вертикальная демократия // Полис. – 1993. – № 2. Токвиль А. Влияние демократических чувств и идей на политическое общество // Коммунист. – 1991. – № 9. Токвилль А. О демократии в Америке. – М. : Прогресс, 1987. Шарп Дж. Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи / Ін-т ім. А. Ейнштейна. – Львів : Сполом, 2004. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм, демократія. – К. : Основи, 1995. Методичні рекомендації до семінарського заняття № 9 Тему треба починати з політичних реалій сучасного світу і виділити основну його рису – різноманітність. Далі показати основні виміри такої різноманітності: економічні (за економічними ситемами – ринкові, адміністративні, змішані; за формами власності – приватна, державна, змішана), соціально-класові (країни із стабільною і водночас мобільною соціально-класовою структурою і країни з нестабільною структурою), політичні (за політичними режимами – плюралістичні, тоталітарні, авторитарні; за політичними системами – класичні і некласичні) тощо. Далі – питання про основні фактори, які впливають на політичну різноманітність сучасного світу – тривалість формування, економічні, національні, ґеополітичні. Завершуючи розгляд цього питання, обов’язково потрібно усвідомити виняткове значення питання вибору моделі політичного розвитку (політичної системи). Оскільки ті країни, в яких обрана модель політичного розвитку відповідала особливостям суспільства, зуміли з найменшими втратами прийти до сучасних стабільних форм політичного життя і навпаки, там де такої кореляції не було, країни зривалися у безодню безладу, внутрішніх конфліктів аж до громадянської війни і розпаду країни. Незважаючи на політичну різноманітність сучасного світу, спостерігається певна тенденція його соціально-політичного розвитку. Це, насамперед, парламентаризм як форма політичного управління суспільством та поділ державної влади. Тому вони є основними критеріями типології сучасних політичних систем. Тут можна виділити три групи: країни з так званими класичними політичними системами; країни, де парламентаризм і поділ влад задекларовані, але «працюють» не у повну силу; країни, де парламентаризм і поділ влад задекларовані у конституціях, але практично не працюють або не задекларовані у конституціях. Знайдіть приклади до кожної групи. Далі готуйте питання про сучасні класичні політичні системи – парламентську або англійську (Велика Британія, Німеччина, Японія, Іспанія і т. д.), президентську або американську (США, Фінляндія, Бразилія тощо), президентсько-парламентську або французьку (Франція, Польща, Чехія тощо), парламентсько-президентську або директоріальну (Швейцарія). Покажіть характерні ознаки кожної з них, знайдіть закономірності функціонування на прикладі формування різних гілок влади (парламентаризм через вибори) та поділу влад. Зауважимо в цьому контексті, що парламентська система практично об’єднує законодавчу та виконавчу владу в країні, ґрунтується на розвиненій партійній системі, особливо одночасним формуванням усіх гілок влади і т. д. Необхідно звернути увагу студентів на особливості її функціонування в таких країнах як Велика Британія, Японія, Німеччина та наголосити на обов’язкових умовах повноцінної роботи такої системи. Президентська політична система у чистому вигляді існує в США. Центральна фігура цієї моделі – президент, який формує уряд та очолює його. Парламент виконує законодавчі функції, він обмежено впливає на діяльність президента, але у виняткових випадках може оголосити останньому імпічмент. Особливість моделі полягає у тому, що президент об’єднує як виконавчі, так і представницькі функції на рівні держави, будучи її главою. Але у більшості країн західної демократії функціонують перехідні або змішані системи. Розглядаючи французьку модель (або напівпрезидентську), особливу увагу необхідно звернути на реалізацію системи стримок та противаг. Знайомлячи студентів з особливостями директоріальної або напівпарламентської республіки, потрібно зупинитись на системі поділу влади. Зверніть увагу на особливості формування політичної системи України. Для цього згадайте конституційний процес (Конституція 1996 р., Конституція 2004 р., відновлена Конституція 1996 р. у 2010 р., робота над Конституцією після Революції Гідності (Євромайдану 2013-2014 рр.)). Спробуйте пов’язати питання політичної системи сучасної України з показаними вище факторами формування будь-якої політичної моделі. Підготовка останнього питання теми відрізняється тим, що це остання тема у курсі політології, тому її освоєння вимагає згадати усе, що вивчалося раніше. Зокрема, студенти повинні знати проблематику свободи, рівності, громадянського суспільства, держави, політичних партій, політичних режимів тощо. Насамперед потрібно усвідомити, що сучасний світ розвивається дихотомічно – між певними крайніми станами. У цьому плані ознайомтеся з концепцією відомого російського економіста минулого століття М. Кондратьєва, а потім на цій основі познайомтеся з т. зв. «синусоїдою Кондратьєва» (у книзі «Політологія» за авторством проф. В. Муляра). Далі, на основі цих знань, вирізніть п’ять основних політичних тенденцій розвитку сучасного світу: дихотомію рівності і свободи; динаміку двохполюсної партійної системи; дихотомію загальних принципів капіталістичної та соціалістичної моделей розвитку; динаміку демократії та диктатури; взаємодію громадянського суспільства та держави. Знайдіть у названому вище джерелі ілюстрований матеріал до кожної з них. Інший ілюстративний матеріал до вивчення цього питання можна знайти також у книзі «Політологія. Структурно-логічні схеми» (проф. В. Муляр) Основні поняття і терміни: взаємодія держави і громадянського суспільства, глобалізація, динаміка двохполюсної партійної системи, динаміка демократії та диктатури, дихотомія капіталізму та соціалізму, дихотомія рівності та свободи, дихотомічність (роздвоєність) сучасного суспільного розвитку, змішана політична система, класична політична система, парламентська політична система, політичні реалії, політична система, президентська політична система, цикл «синусоїди» М. Кондратьєва. Література. Бжезинський З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. – М.: Наука, 1999. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навчальний посібник. – К. : АМУПП, 1997. Бориславська О. М., Різник С. В. Організація державної влади в сучасному світі: конституційно-правова енциклопедія. – Львів : ПАІС, 2012. Бурлацкий Ф.М. Политические системы современности. – М. : Наука, 1988. Гелей С., Рутар С., Кендус О. Політико-правові системи світу: Навч. Посіб. – Львів : Вид-во ЛКА, 2002. Дербишайр Д., Дербишайр Я. Политические системы мира. – Том 1, 2. – М. : Мысль, 2004. Драганов М. XX век : волны диктатур // Философские науки. – 1991. – № 2. Загладин Н.В. Тоталитаризм и демократия : конфликт века // Кентавр. – 1992. – №№ 5-6; 7-8 ; 9-10. Муляр В. Не капіталізм i не соціалізм. Що ж тоді ? // Віче. – 1994. – № 12. Муляр В.І. Політологія: Навчальний посібник. – К. : ВУЛ, 2003. Поздняков Э. Формационный и цивилизационный подходы // Мировая экономика и международные отношения. – 1990. – № 5. Політологія / За ред. В.Г.Кременя, М.І.Горлача. – Київ-Харків : Єдінорог, 2001. Політологія / За ред. К.М.Левківського, В.П.Горбатенка. – К. : Академія, 1997. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Т. 1-2. – К. : Основи, 1994. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Л. : Тріада-плюс, 2004. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К. : Програма Л, 1995. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К. : АртЕк, Вища шк., 1993. |