курсовая. курсова. Психологічні умови здорового способу життя людини
 Скачать 108.82 Kb.
|
|
Місце психології здоров’я та здорового способу життя в інших галузях наукових знань. Психології здоров’я та здорового способу життя тісно пов’язана з іншими психологічними дисциплінами. До них належать експериментальна і клінічна психологія, психіатрія та педіатрія, соціальна психологія, психологія розвитку, психофізіологія й інші. Також є спільні точки перетину із дієтологією, біологією та соціальною роботою. На думку того ж Д. Матараццо, існує чотири галузі знань, які найбільш повноцінно насичують психологію здоров’я та визначають її дослідницький контекст: епідеміологія, соціальне здоров’я, медична соціологія, медична антропологія. 1. Епідеміологія вивчає поширення і частоту виникнення тих чи інших захворювань. Спеціалісти цієї галузі досліджують виникнення хвороби, її поширення серед населення та оцінюють отримані дані за критеріями віку, статі, расових і культурних відмінностей; крім того, беруться до уваги час і територія поширення хвороби. Вони також намагаються відповісти на основне питання: чому те чи інше захворювання поширюється саме так, а не інакше. Епідеміологія, отримуючи дані, використовує наступну низку основних понять: смертність, захворюваність, поширення, охоплення, епідемія тощо. 2. Інша дисципліна, яка має велике значення для психології здоров’я – суспільне (соціальне) здоров’я. Ця галузь пов’язана зі збереженням та зміцненням здоров’я населення шляхом відповідно організованих заходів. Спеціалісти, які займаються цим напрямом роботи, розробляють і реалізують програми з імунізації, санітарії, просвіти у питаннях здоров’я. Ця галузь досліджує хворобу та здоров’я у контексті спільноти як соціальної системи. Успішність реалізації розроблених програм й особливості реагування на них тих, для кого вони призначені, становить великий інтерес для спеціалістів із психології здоров’я. 3. Медична соціологія досліджує широкий спектр проблем, пов’язаних зі здоров’ям, у тому числі вплив соціальних взаємовідносин на поширення хвороб, культурні й соціальні реакції на них, соціоекономічні фактори звертання за медичною допомогою та особливості організації медичних служб. 4. Медична антропологія зорієнтована на проведення крос культурних досліджень із питань здоров’я та хвороби. Спеціалісти цієї галузі займаються питаннями: як люди, котрі належать до різних культур, реагують на хворобу і які методи вони використовують для лікування хвороб, а також, як побудована в них система охорони здоров’я тощо.[15] На думку І.Н. Гурвич, незважаючи на те, що психологія здоров’я має деякі точки перетину із психоаналітичною та психосоматичною традиціями, а також генетичний зв’язок із медициною, вона залишається насамперед психологічною наукою, яка ґрунтується на загальній теорії психології та тісно пов’язана із низкою її галузей. До них належать: − психофізіологія; − дитяча та вікова психологія; − медична психологія; − соціальна психологія; − інженерна та промислова психологія − психологія спорту; − авіаційна психологія; − експериментальна психологія; − клінічна психологія; − психіатрія; − вікова психологія; − соціальна психологія; − інженерна психологія; − психологія розвитку; − психологія особистості; − психофізіологія; - дефектологія тощо. Прямий інтерес для психології здоров’я становлять різноманітні розділи соціології: − девіантна поведінка; − культура; − масова культура; − соціальна медицина тощо. Очевидним є зв’язок психології здоров’я та психогігієни. Деякі автори навіть не схильні розмежовувати ці поняття, вважаючи їх синонімічними.[7] Психогігієна визначається ними як наука про забезпечення та збереження психічного здоров’я, тобто наука, яка включає в себе систему заходів, спрямованих на збереження та зміцнення психічного здоров’я людини. Тісно взаємодіючи із профілактикою і психотерапією, психогігієна являє собою самостійний розділ медичної науки. Вона включає такі розділи: вікова психогігієна, психогігієна праці та навчання, психогігієна побуту, психогігієна сім’ї і статевого життя, психогігієна хворого. Психологія здоров’я та здорового способу життя включає теорію і практику попередження розвитку різноманітних захворювань (нервово-психічних, соматичних), однак це не є її обмеженим колом зору. У сферу її інтересів входять питання: створення особистісних умов індивідуального розвитку; забезпечення психологічної адаптації особистості в суспільстві, що передбачає розвиток особистісних властивостей, які є необхідними індивідууму для встановлення гармонійних соціальних зв’язків; самореалізація та усестороннє вдосконалення людини, підвищення якості її життя, у тому числі надання психологічної допомоги під час завершення життєвого шляху та смерті.[18] Психологія здоров’я та здорового способу життя спрямована на вдосконалення механізмів психосаморегуляції для підвищення психоемоційної стійкості, стресостійкості та зміцнення психічного компонента здоров’я. Психологія здоров’я в Україні. В Україні психологія здоров’я як новий і самостійний науковий напрямок лише починає своє становлення. Основними напрямками дослідження вчених є дослідження психосоматичних, особистісних і соціально-психологічних аспектів життєдіяльності, які є регуляторами психічного здоров’я людини, проблема підтримання психосоматичного здоров’я людей різного вікового періоду, технологія консультування психосоматичних хворих. Згідно з формулюванням Всесвітньої організації охорони здоров’я, людське здоров’я – це не просто відсутність хвороби, а повне фізичне, душевне і соціальне благополуччя. У світлі цієї формули людина постає як автор власного здоров’я, а в справі його збереження вона виконує провідну роль, що визначається зрілою самосвідомістю індивіда і повагою свого буття. Останнє виражається гармонійної стратегією поведінки, яку прийнято називати здоровим способом життя у розумінні зрілості особистості, яка бере на себе сама відповідальність за збереження і зміцнення свого здоров’я і відіграє роль психічної складової у процесі здійснення життєдіяльності людини.[14] Здоров’я забезпечується на різних, але взаємопов’язаних рівнях функціонування: біологічному, психологічному і соціальному. Як виділяють О.В. Двіжона та М.П. Тимофієва, провідними установами можна назвати кафедру психодіагностики та медичної психології Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка [Двіжона].. Сучасні наукові досягнення у дослідженні аспектів психології здоров'я має Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. Наукові діячі М.Й. Боришевський, Н.І. Волошко, З.Г. Кісарчук, О.М. Кокун, С.Д. Максименко, Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, В.М. Піскун займаються дослідженням питань з покращення психічного здоров'я людини, психології здорового способу життя особисто ті. Важливим завданням, на яке спрямована діяльність інституту, є розробка теоретико-методологічних засад психологічної науки з урахуванням сучасних світових тенденцій її розвитку. Діяльність кафедри медико-психологічного факультету національного медичною університету ім. О.О. Богомольця спрямована на дослідження особливості психічного здоров'я л дини та дослідження особливостей педагогічної психогігієни. Активно співпрацює з Інститутом соціогуманітарних проблем людини Західного наукового центру НАН України та МОН України кафедра психології Львівського національного університету імені І. Франка, в рамках цієї співпраці проводиться дослідження теми «Здоров'я нації». Основними напрямками наукових розробок та досліджень викладачів кафедри психології та психодіагностики Волинського національного університету імені Лесі Українки є психологія здоров'я, психологія тілесності, формування позитивного Я-образу. Комплексною темою наукової роботи кафедри психології та соціології Буковинського державного медичного університету є «Формування мотивації та установок на збереження психічного та психологічного здоров'я сільської молоді». Об'єктом вивчення є етнопсихологічні, соціально-психологічні, ціннісні та мотиваційні чинники збереження психічного та психологічного здоров'я у сільської молоді. Результати дослідження опубліковані в фахових виданнях України, Чехії, Болгарії. В контексті наукової теми «Становлення та функціонування особистості в особливій ситуації соціального розвитку: клініко-психологічні та фізіологічні аспекти» проводять дослідження викладачі кафедри психофізіології та медичної психології Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича.[23] ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 Отже, психологія здоров’я вивчає людину в її єдності зі світом, оскільки суть людини трансперсональна (інтегрована, перехідна). Тому психологія здоров’я - це інтеграція науки, мистецтва та релігії. Вона опирається на теорію та практику попередження розвитку різних захворювань і включає також заходи з пояснення, створення особистісних умов індивідуального розвитку, адаптації та компенсації відповідно до життєвого середовища. Психологія здоров’я забезпечує психологічну адаптацію людини в суспільстві, сприяє її самореалізації, підвищенню якості життя, здійснює психологічну допомогу при завершенні життєвого шляху. Філософською основою психології здоров’я є теоретико- методологічні підходи: – антропологічний (розглядає людину в її цілісності); – аксіологічний (передбачає пріоритет здоров’я як базової цінності); – системний (дозволяє створити систему формування здорової особистості); – культурологічний (залучення досвіду попередніх поколінь із метою збереження і розвитку здоров’я людини і суспільства); – діяльнісний (передбачає реалізацію накопичених знань через різні види діяльності з метою вдосконалення себе і існуючої дійсності); – етика, естетика (моральні норми поведінки). РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ОТОЧЕННЯ НА ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ. 2.1 Особливості впливу навколишнього середовища на стан психологічного здоров’я людини. Стан здоров'я населення обумовлює щастя i довголіття як окремої людини, так i процвітання всієї нації. Однак за останні роки у стані здоров'я населення України спостерігається стійка тенденція до погіршення. Ситуація ускладнюється одночасним погіршенням психічного стану здоров'я населення країни: за останніми даними, біля 2-х мільйонів мають нервово-психічні розлади різної етіології, зростає кількість психопатичних особистостей, a психічно нормальні люди стають хворими за тієї причини, що НЕ знають дієвих механізмів збереження, зміцнення i відновлення психічного здоров'я в умовах постійних фізичних та інтелектуальних перевантажень, стресів, соціальних негараздів. Психічне здоров'я - стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так i соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.[17] На думку В.Л.Бєлова, який розкриває ряд важливих аспектів даної проблеми, активному довголіттю сприяють такі психічні: стійка психіка, що досягається самовихованням i аутотренінгом; доброта, чуйність, чесність, сумлінність i почуття гумору; бажання жити. Перераховані фактори більш повно реалізуються при інтелектуальній насиченості життя, творчій праці, сімейному благополуччі. В той же час довготривале перенапруження є ворогом здоров'я. Реалізуючись у стресовий синдром, воно порушує наше нормальне самопочуття, породжує дискомфорт i хворобу. Мабуть, неможливо знайти людину, якій би був не знайомий стан сильної нервової напруги. Добре, якщо такий стан швидко проходить. Якщо ж він не дає спокою протягом тижнів, місяців i більш тривалий час, то перетворюється в серйозну життєву проблему і тоді потрібно звернутися до фахівців – психологів, психотерапевтів, консультантів, душепіклувальників. Особливо актуальною вона стає, коли людина відчуває, що у неї починає боліти серце чи шлунок, "стрибає" тиск, i вона розуміє, що її хвороба виникла, як говорять, на нервовому ґрунті, тобто під впливом тривалої емоційної перенапруги. Так виникає шлях від психічного нездоров'я індивіда до соматичних захворювань: порушення ендокринного балансу, роботи органів травлення, кровообігу, підвищення тиску, зміни температури тіла тощо.[22] Зв'язок соматичних захворювань з нервовими хворобами був помічений давно. Невропатолог М. Аствацуров відзначав, що в людей, схильних до: почуття страху, внутрішньо напруженим частіше спостерігаються хвороби серця, гніву – хвороби печінки, апатії, із зниженим життєвим тонусом – хвороби шлунка i кишечнику. Негативні емоції можуть призвести до загострення протікання виразкової хвороби, діабету, гіпертонії. Сучасна наука, яка базується на працях видатних вчених I. Сеченова, I. Павлова, А. Ухтомського, В. Бехтерєва та їх учнів, підтвердила єдність соматичного i психічного в людині. Фізичне здоров'я i психічний стан нерозривні i взаємопов’язані. Народна мудрість висловила це у прислів’ї: "У здоровому тілі – здоровий дух". При цьому під "здоровим духом" звичайно мають на увазі здатність людини до повноцінної трудової діяльності, творчої активності. Але, правильно відображаючи єдність тіла й духу (психо-), прислів'я не зовсім точно відтворює пріоритет здоров'я тіла. Відомо багато прикладів, коли саме здоровий дух, сильна психіка підкоряють слабке тіло, забезпечуючи цим його здоров'я. М. Островський та багато інших довели, що сильна духом людина може долати тілесні недуги. Всі ці факти свідчать про необхідність уважно розглянути роль психіки у забезпеченні здоров'я, щастя i довголіття людини. Нервова система як матеріальна основа психіки людини Матеріальною основою психіки людини є нервова система, яка включає декілька взаємопов’язаних систем. У пристосуванні організму до зміни середовища існування визначальну роль відіграє центральна (ЦНС) i периферична нервові системи. До ЦНС входить головний i спинний мозок, пов'язаний з усіма частинами й органами тіла волокнами периферичної нервової системи, якими в ЦНС надходять у вигляді відчуттів подразнення, що виникають в результаті впливу середовища на органи чуттів. Реакцію-відповідь організму здійснюють волокна, які передають накази органам руху. Таким чином, ЦНС регулює зв'язок організму i середовища. Головний мозок людини є вищим відділом ЦНС. Кора головного мозку (зовнішній шар) складається з більш ніж 14 мільярдів високо-диференційованих нервових клітин, котрі забезпечують процес мислення. Симетричні півкулі кори у людини виконують різні функції. Права півкуля працює з чуттєвими образами об’єктів, а ліва — зi знаками (мовними та іншими). [25] У глибині мозку розташовані більш древні за часом формування відділи, які забезпечують діяльність вегетативної нервової системи. Тут же розміщується спеціальне утворення – лімбічна система з ретикулярною формацією, яка забезпечує прояв емоцій (почуттів). Видалення або подразнення окремих ділянок лімбічної системи призводить до вияву емоцій гніву страху,задоволення i т.п. Лімбічна система зв'язана з центрами вегетативної регуляції i має двосторонній зв'язок з корою головного мозку. Крім подразнень від периферичної нервової системи, в ЦНС надходить велика кількість подразнень з боку внутрішніх органів організму. Це здійснюється вегетативною нервовою системою, яка поділяється на симпатичний i парасимпатичний відділи. Через вегетативну систему відбувається регуляція процесів клітинного обміну, серцево-судинної i дихальної діяльності, функції травного апарату i сечостатевої системи. Від неї головним чином залежить життєдіяльність тканин i органів. Нервова система виступає регулятором, який забезпечує взаємопов’язану реакцію морфологічних i фізіологічних систем організму у відповідь на зовнішні впливи i зміни у функціонуванні окремих органів. Вона забезпечує, таким чином, спільну діяльність усіх систем організму i взаємодію з середовищем.[11] Слід відзначити, що діяльність систем i окремих органів має антагоністичний характер. Кожна функція складається з двох протилежних реакцій, які єдині в забезпеченні життєдіяльності організму: у процесах обміну – це асиміляція i дисиміляція, у психічній діяльності – збудження i гальмування, у кровообігу – гіпертонія i гіпотонія тощо. Одна з цих реакцій у необхідний момент підсилюється або послаблюється у відповідності з необхідністю для системи відповісти на певні впливи середовища. В результаті організм досягає рівноваги з середовищем, здійснюючи свою діяльність. Ця рівновага динамічна: вона змінюється зі змінами середовища. Вищий прояв організуючої ролі ЦНС виражається у діяльності людського мозку, який визначає можливість для людини не тільки пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, але й компенсувати його несприятливі впливи своєю активною діяльністю. У результаті соціального розвитку у людини сформувався вищій рівень психіки – свідомість. Принциповою відмінністю свідомості від психіки тварин є те, що людина здатна сприймати мову як умовний подразник. Використання мови призвело до виникнення абстрактного логічного мислення, пізнання світу i самопізнання, а також до здійснення "соціального наслідування", тобто передачі досвіду людства окремими особистостями в процесі її становлення. Наявність свідомості не відмінило біологічні форми нервової діяльності людини. Поряд з усвідомленими діями, людина здійснює і рефлекторну, інстинктивну поведінку, яка не завжди контролюється свідомістю або потребує вольових зусиль для її подолання.[1] 2.2 Дослідження психологічних умов здорового способу життя людини. Для проведення емпіричного дослідження була обрана група студентів 2-го курсу музичного коледжу ім. С. С. Прокофьева у складі 30 осіб: 15 хлопців та 15 дівчат(див. Додаток А). Студенти жваво та з великим інтересом брались за роботу. Задавали хвилюючі їх питання та цікавились питанням психологічного здоров’я людини та способами подолання проблем. За діагностичним тестом “Тестування стійкості людини до дії стресових подразників” були отримані такі результати.
Уході опитування всі студенти активно брали участь у завдавнні задавали питання та проявляли інтерес до даної методики. Судячи з відповідей 3 студента мають дуже спокійний та терплячий характер, 2 навпаки дуже нетерплячі та занадто активні у всіх інших рівень стійкості до дії стресових подразників знаходиться у нормі.  Тест за методикою “визначення рівня психологічного здоров'я людини”. Ключ: Якщо їх від 1 до 10: стан вашого психологічного здоров' я може вас не турбувати. Ви самі справляєтеся з життєвими проблемами. Якщо їх 10-15: ви - дещо стурбована людина, але намагаєтеся самостійно розібратися в проблемах, які вас оточують. Усе ж досвідчений психотерапевт допоможе знайти шляхи вирішення труднощів. Якщо їх 15 і більше: життєві проблеми спадають на вас лавиною, з якою неможливо справитися самостійно. Зверніться до досвідченого психотерапевта.
Оцінюючи обидві групи питань можна зробити висновок що більша частина классу знаходяться у середньому або задовільному показнику стану психологічного здоров’я. Лише 3 учні набрали по 15 балів та це є дзвіночком до початку серйозних психологічних проблем.  |