Размещено на
 Скачать 304.5 Kb.
|
|
2.4 Бойові можливості механізованого взводу в обороні Бойові можливості взводу в обороні характеризуються вогневими і маневреними можливостями. Під вогневими можливостями розуміється здатність взводу вогнем протитанкових засобів знищувати наступаючі танки й інші броньовані машини, а вогнем стрілецької зброї — живу силу і вогневі засоби противника. Маневрені можливості визначають здатність взводу робити різні переміщення, розгортання для заняття вогневого рубежу й інші дії, що характеризуються тимчасовими показниками Для обґрунтування тактичних нормативів опорного пункту взводу оборони розглянемо: -вогневі можливості механізованого взводу, роти, батальйону щодо відбиття атак танків і мотопіхоти противника;
Для розрахунку вогневих можливостей використовуються коефіцієнти бойової ефективності (табл. 1). Коефіцієнт бойової ефективності - це установлене дослідним шляхом число, котре показує, яку кількість танків може знищити той чи інший протитанковий засіб, перш ніж він вийде з ладу. При веденні вогню по бойових машинах піхоти коефіцієнти збільшуються в 1,5-2 рази. Коефіцієнт бойової ефективності стрілецької зброї на підготовленому рубежі - 2,1, на непідготовленому - 1,0. Таблиця 1 Коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів в обороні
Розрахунки вогневих можливостей механізованих підрозділів щодо боротьби з танками та іншими бронеоб'єктами противника в обороні показують, що механізована рота на БМП (БТР) вогнем штатних засобів здатна знищити до 26-27 (6-8) танків або 40-41 (10-11) БМП, БТР. Досвід показує, що для відбиття атаки танків і інших броньованих бойових машин противника достатньо знищити до 50% засобів, що атакують. Зіставляючи розраховані вогневі можливості з кількістю танків і БМП (БТР), які знаходяться в підрозділах імовірного противника (в танковій роті 17 танків, в мотопіхотній роті 15 БТР), можна зробити висновок, що механізована рота на БМП здатна відбити до 2-х танкових або до 3-х мотопіхотних рот противника. Механізована рота на БТР здатна відбити атаку до танкової роти або до двох мотопіхотних рот противника. Така кількість танків і БМП (БТР) в складі підрозділу, з погляду можливого противника, може наступати на фронті до 1500м і більше. В ході відбиття атаки противника механізовані підрозділи будуть вести боротьбу і з його піхотою. Досвід Великої Вітчизняної війни показує, що для успішного відбиття атаки піхоти противника створювалась щільність 3-5 куль на 1 м фронту атаки в хвилину. Механізована рота на БТР, відбиваючи атаку противника, здібна випустити: 73АК*100 + 9РПК*150 + 12ПКТХ*250 + ЗОВД*40 + ЗПК*250 = 12270 куль/хвилину. Механізований взвод на БТР, відбиваючи атаку противника, здібне випустити: 20АК*100 + 3РПК*150 + 4ПКТХ*250 + 1ОВД*40 + 1ПК*250 = 3740 куль/хвилину. При щільності куль 3-5 на 1 м рота здатна відбити атаку піхоти противника на фронті 12270:(3 - 5) = 4000 м - 2400 м. Взвод: 1247м - 748м. Можливості механізованої роти на БМП складають: 74АКХ*100+9РПК*І50+12ПКТ*250 + ЗСВД*40*на 3+5куль на 1 м 3958=2374м. Проведені розрахунки вогневих можливостей механізованої роти показують, що вона здатна успішно обороняти опорний пункт по фронту 1-1,5 км. Розосередження підрозділів по фронті і в глибину має бути таким, щоб одним ядерним боєприпасам малої потужності (від 0,01 до 1 кг, середній радіус влучення - 0,2 км) не уражалось більш одного взводу; малої потужності (від 1 до 10 кг, середній радіус влучності - 0,9 км) більш одної роти; середньої потужності (до 100 кг, середній радіус влучності - 2 км) більше 2 рот. Що стосується механізованих підрозділів, таке розосередження забезпечується при розмірах: опорного пункту взводу по фронті до 400 м, в глибину до 300 м з проміжком між взводними опорними пунктами до 300 м, опорного пункту роти по фронті до 1500 м, в глибину до 1000 м і проміжками між опорними пунктами до 1000 м. Можливості батальйону щодо знищення живої сипи противника можуть бути обчислені з застосуванням коефіцієнта бойової ефективності стрілецької зброї. Коефіцієнт бойової ефективності стрілецької зброї з підготовлених рубежів - 2,1, а з непідготовлених рубежів - 1,0 (див. табл. 4), Для цього необхідно кількість стрілецького озброєння в батальйоні помножити на коефіцієнт його бойової ефективності. Механізований батальйон на БТР має 488 одиниць стрілецької зброї, її можливості складають: 488*2,1 = 1024 чол. В мотопіхотному батальйоні противника 880-890 чол. Таким чином, наш механізований батальйон може знищити до мотопіхотного батальйону або відбити до 2-х батальйонів противника, що наступав на фронті 4-5 км. Отже фронт оборони батальйону буде до 5 км. Механізований батальйон на БМП має можливості: 475*2,1 = 950 чол. 2.5 Підготовка оборони Підготовка обороти являв собою цілий комплекс заходів, які проводить командир взводу в інтересах успішного виконання завдань, що поставили. Підготовка оборони взводу починається з одержання бойового завдання від старшого командира. Вона включає:
Тривалість та порядок роботи командира взводу щодо організації бою в обороні залежить від умов переходу до оборони, завдання, яке одержали, віддалення противника та його дій, характеру місцевості та наявності часу. Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир взводу приймає рішення, доводить його до командирів відділень, своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію та систему вогню, всебічне забезпечення бою та управління. Потім виводить взвод в указаний опорний пункт (район оборони) та організує його інженерне обладнання. При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником організація її буде складнішою. Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу з'ясовує його, організує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. Завдання щодо захоплення і закріплення рубежу доводиться до підрозділів короткими бойовими розпорядженнями, які передають по технічних засобах зв'язку. З виходом на указаний рубіж і в інтересах його закріплення командир взводу організує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї масового ураження. В ході закріплення рубежу командир взводу приймає рішення щодо оборони згідно з одержаним завданням, ставить завдання підрозділам, організує взаємодію та систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження та високоточної зброї противника, дає вказівки з головних питань всебічного забезпечення бою, організує інженерне обладнання ОП. Далі, як тільки дозволить обстановка, він проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам і порядок взаємодії. Прийняття рішення є головного складовою частиною організації бою, тому що всі подальші організаційні заходи проводяться на основі та згідно з рішенням, яке прийняте. Рішення приймається командиром взводу одноособово на основі з'ясування завдання та оцінки обстановки. З'ясовуючи одержане завдання, командир взводу, повинен зрозуміти задум старшого командира, напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, бойовий порядок і побудова оборони роти, батальйону, порядок вогневого ураження противника при підході його до оборони, розгортанні та переході до атаки, порядок розгрому противника, який вклинився в оборону та напрямок контратак, завдання, місце та роль взводу в бою; становище, завдання сусідніх підрозділів й умови взаємодії з ними; час готовності до виконання завдання, що поставили. При оцінці обстановки командир взводу вивчає та оцінює: противника, свої війська; сусідів; місцевість; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку. Крім того, командир враховує стан погоди, пору року та доби. Даючи оцінку противникові, командир взводу вивчає склад, становище та можливий характер його дій безпосередньо перед фронтом оборони взводу і на флангах, можливі напрямки головного удару противника, місця можливого розташування засобів масового ураження, наявність резервів та можливий характер їх використання, місця розміщення пунктів управління і можливі рубежі розгортання. У висновках із оцінки противника командир взводу визначає район місцевості, від удержання якаю залежить стійкість оборони; напрямок зосередження основних зусиль; як побудувати бойовий порядок; завдання штатних підтримуючих, приданих підрозділів, порядок ураження противника вогнем штатних та приданих засобів. У висновках з оцінки своїх, приданих та підтримуючих підрозділів, командир взводу намічає: які підрозділи доцільно використати на напрямку зосередження головних зусиль; склад першої та другої лінії, розподіл сил та засобів підсилення; заходи щодо поповнення підрозділів матеріальними засобами та відновлення техніки. Коли командир взводу закінчує оцінку противника, своїх, приданих та підтримуючих підрозділів, він визначає співвідношення сил та засобів. У результаті оцінки сусідів необхідно визначити: як впливають їхні бойові дії на виконання завдання взводу, які заходи провести щодо забезпечення флангів та проміжків, порядок взаємодії та зв'язку з ними. Оцінка місцевості звичайно створюється в сукупності з оцінкою кожного елементу обстановки. У висновках з оцінки місцевості доцільно визначити можливий напрямок головного удару противника, можливі рубежі розгортання його танків, піхоти, вогневі позиції артилерії та місця пунктів управління противника, межі взводних опорних пунктів, дільниці для мінно-вибухових загороджень, місця влаштування укрить та бліндажів, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів, місця вогневих засад та гармат, які кочують, БМП, місце командно-спостережного пункту, райони розташування підрозділів технічного забезпечення і типу. В результаті з'ясування завдання та оцінки обстановки командир взводу приймає рішення, в якому визначає: задум бою; бойові завдання підрозділам; головні питання взаємодії; організацію управління, крім того, в рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та морально-психологічної підготовки особового складу. Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються: напрямок зосередження головних зусиль і райони місцевості, від утримання яках залежить стійкість оборони; засоби відбиття наступу та знищення противника, який уклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розбити з показанням порядку вогневого ураження та заходів, щоб його обманути); бойовий порядок та система опорних пунктів і вогневих позицій. Рекогносцировка проводиться командиром взводу з метаю вивчення місцевості та противника, а також для уточнення на місцевості рішення, прийнятого по карті й доведення бойових завдань підрозділам. До участі в рекогносцировці залучаються командири відділень. Перед виїздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, указами маршрут руку, робочі точки, час роботи на них і питання, що відпрацьовуються, засоби й порядок руну, а також заходи з охорони та досягнення секретності роботи. Робота командира взводу при проведенні рекогносцировки починається з орієнтування. Потім командир взводу вивчає місцевість, указує орієнтири та уточнює: -положення, можливі шляхи висування (початкові райони) та рубежі розгортання противника, можливі танконебезпечні напрямки;
Завданнями, за якими зорганізується взаємодія в обороні є:
-знищення противника, який уклинився в оборону. Організуючі взаємодію, командир взводу узгоджує свої дії між діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів та сусідами по знищенню противника. При узгодженні питань взаємодії з командиром сусіднього взводу, роти взаємно уточнюють бойові завдання взводів, рот, розмежувальні лінії, завдання флангових підрозділів; організацію системи вогню на флангах та в проміжках; місця установлення мінно-вибухових загороджень; порядок дій підрозділів у випадку вклинення противника в проміжок між взводами, ротами (батальйонами); порядок взаємоінформації та надання допомоги; радіо дані. Систему вогню командир взводу організує під час рекогносцировки, а також при постановці завдань підрозділам і організації взаємодії. Якщо взводу переходить до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, система вогню зорганізується при постановці завдань відділенням щодо закріплення вигідного чи досягнутого рубежу (кордону). В подальшому вона розгортається відповідно до прийнятого рішення. Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню, глибина - до 400 м. Мертві простори, прострілювані вогнем гармат прямого наводкою та із стрілецької зброї, мають уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій. Щодо маскування визначаються: основні заходи, обсяг, терміни та порядок їхнього виконання; сили і засоби, виділені для здійснення маскувальних заходів; порядок дотримання підрозділами маскувальної дисципліни. Щодо інженерного забезпечення вказуються: характер, черговість і терміни фортифікаційного обладнання і маскування опорних пунктів (позицій); основні напрями, які необхідно прикрити загородженнями, які об'єкти зруйнувати (підготувати до руйнування), засоби і час виконання цих завдань; сили та засоби, залучені для виконання завдань інженерного забезпечення і порядок використання приданих підрозділів інженерних військ (інженерної техніки). Щодо хімічного забезпечення визначаються: порядок ведення радіаційної та хімічної розвідки, порядок і терміни проведення радіаційного та хімічного контролю, місце, час і порядок проведення спеціальної обробки підрозділів, порядок і терміни маскування підрозділів аерозолями (димами) щодо підготовки і в ході бою, виділені для цього сипи та засоби, порядок використання приданих вогнеметних підрозділів; порядок технічної перевірки протигазів та забезпечення підрозділів засобами захисту. Закінчивши роботу на місцевості, командир взводу розробляє схему ОП. Вона є для командира планом ведення оборонного бою. При переході до оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником, висування і зайняття оборони здійснюється приховано, в короткий термін і під прикриттям виділених для цієї мети підрозділів. При цьому підрозділи займають указані їм опорні пункти, підготовляють систему вогню; здійснюють інженерне обладнання ОП. Особлива увага приділяється створенню в най коротші терміни бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень в першу чергу на можливому напрямі наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню зайнятого опорного пункту. Інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню, У деяких випадках воно може починатися до зайняття оборони, у повному обсязі звичайно проводиться із зайняттям підрозділами опорних пунктів і продовжується безперервно упродовж всього оборонного бою. Воно здійснюється в одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження і проводиться приковано з повною напругою сил і максимальним використанням засобів механізації, збірних фортифікаційних конструкцій і місцевих будівельних матеріалів. Інженерне обладнання опорного пункту в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником здійснюється з широким використанням засобів механізації. При цьому в першу чергу налагоджуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розпитуються смути огляду та обстрілу; відкопуються окопи для механізованих відділень, окопи для танків, БМП та інших вогневих засобів, будуються споруди для командно-спостережних та медичних пунктів; влаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж чи обслугу, створюються ділянки траншей у взводних і ротних опорних пунктах; маскуються озброєння і техніка від розвідки і для захисту від високоточної зброї противника, влаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах і в глибша оборони. В другу чергу дообладнуються взводні і ротні опорні пункти; викопуються окопи для БМП (танків), бронетранспортерів та інших вогневих засобів на запасник (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегрупи; створюється і вдосконалюється в бойовому і господарському відношенні система траншей і ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні і медичні пункти; влаштовуються бліндажі на кожне відділення, сховище на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті роти (батальйону), укриття для озброєння, техніка, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів, обладнуються основні, фальшиві об'єкти в ротному опорному пункті (батальйонному районі оборони), додатково влаштовуються загородження перед переднім краєм, в проміжках між опорними пунктами і па флангах, а також підготовляються шляхи маневру. В подальшому розвивається система траншей і ходів сполучення в опорному пункті; нарощується система інженерних загороджень, підвезення та евакуації, обладнуються фальшиві опорні пункти, додатково розвивається мережа шляхів маневру підрозділів, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти. При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження установлюються в першу чергу перед переднім краєм на найбільш важливому напрямі. При обладнанні позиції підрозділи спочатку відкопують окремі окопи, які потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод. Інженерне обладнання опорних пунктів, позицій здійснюється усіма підрозділами. Придані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання, в тому числі і тактичне маскування. |