Реферат особливості поведінки і психіки антропоїдів. реферат_зоопсихологія_Губанової_Л_. Реферат з дисципліни Виконавець студентка 1 курсу 131 групи спеціальності 053 Психологія Губанова Любов Валеріївна
 Скачать 57.59 Kb.
|
|
4.ТВАРИНА ЛЮДИНА-БРАТИ ПО РОЗУМУ? Особливості мислення людини і тварин.Найскладнішою формою психічної діяльності з мисленнево-пізнавальної діяльність, продукти якої характеризуються узагальненим, опосередкованим відображенням дійсності. В основі мислення знаходиться мимовільне оперування образами, що дає знання про найбільш істотні властивості, зв'язки та відношення між об'єктами навколишнього світу. На думку С. Л. Рубїнштейна, мислення не функціонування вже готових знань, а продуктивний процес, що веде до нових знань. Мислення є насамперед знаходженням і відкриттям істотно нового. У процесі мислення як пізнавальної діяльності суб' єкту оперує такими видами узагальнень, як образи, поняття та категорії. Сутність мислення полягає у виконанні деяких когнітивних операцій з образами, які складають внутрішню картину світу, їх добудові та вдосконаленні. У людини, на відміну від тварин, с засіб кодування інформації за допомогою абстрактних символів мови, що с не лише засобом спілкування, а й апаратом мислення, що ускладнює його структуру. Інтелект індивіда, в широкому розумінні цього поняття, є сукупністю всіх пізнавальних функцій відчуттів, сприйняття, мислення, уяви, тоді як у вузькому розумінні під інтелектом мається на увазі суто мислення. Функціями інтелекту в пізнанні людиною дійсності є здатність до навчання; оперування символами; здатність до активного заволодіння закономірностями навколишнього середовища. Формами мислення людини є: індуктивне, яке спирається на логічний висновок від окремого до загального (побудова аналогій); дедуктивне, що спирається на логічний висновок від загального до окремого або від окремого до окремого, зроблений за правилами логіки; наочно-дійсне, що базується на безпосередньому сприйманні предметів у процесі дій із ними; образне, що спирається на уявлення та образи; вербальне (абстрактно-логічне), що є найскладнішою формою мислення та нерозривно пов'язане з мовою (другою сигнальною системою), завдяки чому мислення людини стає узагальненим i опосередкованим. Процес мислення здійснюється за допомогою розумових операцій-аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування. Результатом процесу мислення людини е поняття, судження та умовиводи. Видатний психолог Олександр Романович Лурія (1902-1977) вважав, що акт мислення виникає лише тоді, коли в суб'єкта наявний відповідний мотив, що робить завдання актуальним, а його вирішення необхідним, та коли суб 'єкт опиняється в ситуації, щодо виходу з якої у нього немає готового рішення-звичного (набутого в процесі навчання) або природженого. Критеріями наявності у тварин зачатків мислення вважають такі ознаки: екстрена поява відповіді за відсутності готового рішення; пізнавальне виділення об' єктивних умов ,істотних для дії, узагальнений, опосередкований характер відображення дійсності, віднайдення та відкриття істотно нового; наявність і виконання проміжних цілей. Якщо раніше дослідники стверджували, що психіка людини докорінно відрізняється від психіки тварин, розумова діяльність яких біологічно обмежена, то дослідження останніх років 395 змушують подивитися на цю проблему під зовсім іншим кутом по-новому оцінити можливості та ступінь розвитку мислення у представників різних видів тваринного світу. Сучасні уявлення про мислення тварин грунтуються на чотирьох основних твердженнях: зачатки мислення притаманні доволі широкому спектру видів хребетних рептиліям, птахам, ссавцям різних видів, найбільш високорозвинені з яких (мавпи) здатні засвоювати та використовувати мови-посередники на рівні 2-річних (за окремими даними, навіть 3-або 5-річних) дітей елементи мислення виявляються в тварин у різних формах і можуть виражатися у виконанні багатьох операцій, як-то: узагальнення, абстрагування, порівняння, логічний висновок, екстрене прийняття рішення за рахунок оперування емпіричними законами ; розумові акти у тварин пов'язані з обробкою множинної сенсорної інформації (звукової, нюхової, зорової геометричної) в різних функціональних сферах добування їжі, оборонній , соціальній, батьківській та ін.; просторової, кількісної, мислення тварин - це не просто здатність до вирішення того чи іншого завдання, а системна властивість мозку, причому що вищим є філогенетичний рівень тварини та відповідна структурно-функціональна організація її мозку, то більшим діапазоном інтелектуальних можливостей вона володіє. Слід зауважити, що між людиною і тваринами все-таки с істотна різниця, і коли пізнавальну діяльність людини позначають як розум, мислення, то щодо тварин застосовують поняття - "розумова діяльність", маючи на увазі лише елементи зачатки у тварин розумових функцій, відповідних таким у людини. Уперше довести схожість психіки людини і тварин спробував соратник Ч. Дарвіна, натураліст Джон Роменс (1848-1894) у своїй книзі "Розум тварин", де він стверджував про наявність 396 у тварин розумних дій на основі їх пристосування до нових умов існування. Однак ця книга містить багато неперевірених, сумнівних з погляду науки, даних і тяжіє до антропоморфізму. Більш ретельним науковим підходом відрізнялися праці Л. Моргана, який запровадив "правило економії": ту чи іншу дію тварини не можна інтерпретувати як результат прояву деякої вищої психічної функції, якщо ї можна пояснити на основі наявності у тварини здібності, що займає значно нижчий щабель на психологічній шкалі. К. Л. Морган також указував на існування біологічної схильності до деяких форм навчання і на взаємодію інстинкту з набутими поведінковими реакціями. Досліди В. Келлера дозволили йому стверджувати про наявність у тварин, зокрема людиноподібних мавп, такого явища, як інсайт-здатності до вирішення завдання на основі вловлювання логічних зв'язків між стимулами та подіями, коли тварина приймає адекватне рішення завдяки сприйняттю всієї ситуацї загалом, з усіма T внутрішніми зв'язками. Доказом наявності в шимпанзе елементів мислення В. Каллер вважав здатність цих мавп до орудної та конструктивної діяльності. Американський психолог, фахівець у сфері психології поведінкових мотивів Роберт Сакс (1876-1956) дійшов висновку про наявність у людиноподібних мавп психічних процесів, які можна розглядати як попередники символічного мислення людини, тоді як Н. М. Ладигіна-Котс, навпаки, наголошувала на наявності чіткої межі між психікою людини і тварин. І. П. Павлов, провівши власні дослідження з означеної проблеми на основі генетичного, онтогенетичного, приматологічного (порівняльно-фізіологічного), математичного і кінематографічного методів, дійшов висновку про наявність у шимпанзе зачатків конкретного мислення, яким оперує людина, не ототожнюючи це з умовними рефлексами і називаючи "мисленням в дії". Багатопланові дослідження приматолога Л. О. Фірсова продемонстрували високий рівень розвитку психіки та поведінки в шимпанзе, їх здатність до одномоментного утворення множини умовних реакцій різного рівня складності, що дало можли-397 вість вченому зробити висновок про наявність в антропоїдів такого рівня здатності до формування довербальних понять, який можна розглядати як проміжний між першою та другою сигнальними системами. К. Лоренц визначав інтелект тварин як здатність до раціональних дій і вказував, що зниження ролі інстинктів, зникнення жорстких рамок, якими визначається поведінка більшості тварин, було необхідною передумовою для появи особливої, суто людської, свободи дій. Результати унікальних регулярних спостережень за поведінкою шимпанзе у звичному для них середовищі, здійснені видатним етологом Джейн Валері Морріс Гудолл (народ. у 1934 р.), дозволили стверджувати, що для людиноподібних мавп характерною с розумова поведінка, яка вміщує уміння планувати, передбачати, виділяти проміжні цілі та шукати шляхи їх досягнення, виділяти суттєві моменти означеної проблеми. Еволюція психіки та антропогенез. У психології не існує єдиного розуміння поняття психіки, яка визначається переважно через її функції (відображення реальності, регуляція діяльності тощо) або фізіологічні механізми, що ї забезпечують (психіка і функції мозку чи нервової системи), феноменологічні (психічні явища), а також через об'єкт дослідження (поведінка, людина як суб'єкт психіки). Усі ці визначення з взаємодоповнюючими, однак погляди на виникнення та еволюційний розвиток психіки та свідомості людини різняться, іноді докорінним чином. Центральною 12 в погляді на виникнення та розвиток психіки с філософська проблема співвідношення біологічного та соціального в психіці людини, питання про співвідношення того, що закладено в людині еволюційно, і того, що виникає появою людської свідомості як над біологічного утворення, що відрізняє людину від усіх інших живих істот і пов'язане з соціально-культурною сутністю людини. Найактуальніші проблеми зоопсихології ,порівняльної психології локалізуються саме в області зіставлення розвитку психіки в еволюції і онтогенезі людини, а при вивченні виникнення людської свідомості з генетично більш ранніх форм психіки у психології виділяються дві основні проблеми: виникнення свідомості у філогенезі та виникнення свідомості в онтогенезі. До онтогенетичного рівня психологія найчастіше підходить з погляду актуалізму, що розглядає особистість як мету і результат процесу понтогенетичного розвитку. Філогенетичний план обмежений конкретним суспільно-культурним змістом, однак і тут з позицій філогенетичного актуалізму, або прямого антропоцентризму, передбачається, що є метою еволюційного процесу з "виробництво людини". Однак такий погляд виявляється не зовсім коректним щодо еволюційної біології, оскільки еволюційна теорія як біологічна наука, визначаючи місце людини в еволюції, зовсім не свідчить про закінчення цього процесу. Свідомість і психіка людини як біологічного виду з позицій чистого антропоцентризму розглядається без порівняння з попередніми стадіями ї розвитку. Еволюційний антропоцентризм, навпаки, розглядає всю історію розвитку психіки від виникнення у тваринному світі до появи людини позицій орієнтації еволюції психіки на розвиток свідомості, що визнається вищою формою психічного відбивання, до якого прагнуть і всі інші форми відображення. Третій, більш загальний підхід, розглядає психіку як форму відображення в ряді інших форм. Окремі вчені також розуміють психіку людини як один із варіантів і ступенів розвитку тваринної психіки, при цьому передбачається подальший розвиток процесу, однак у психології такий підхід майже не присутній. 3 точки зору генетичного методу дослідження процес розвитку не може бути кінцевим, а справжнє розуміння того, що відбувається на даній стадії, можливе тільки при знанні всієї перспективи і закономірностей цього розвитку. Тобто генетична теорія розвитку психіки повинна не тільки описувати наявну онтологічну картину, а й пояснювати закономірності цього розвитку, що передбачає прогноз наступних стадій. У розвитку психіки в онтогенезі (від виникнення свідомості до смерті, що Л. С. Виготський визначав як психологію нормальної дорослої людини) виділяють наступні межі ї аналізу: запліднення, виникнення суб'єктивності (в його елементарній формі-відчутті), народження, виникнення свідомості (як форми відображення, заснованої на використанні штучних знакових засобів) і смерть. Звернення до онтогенезу засноване на методі актуалізму й акцентується на виникненні та розвитку свідомих змістів суб'єктивного досвіду. Аналіз розвитку психіки людини показав, що відправним т пунктом с народження, яке включає досвідому стадію розвитку, проблему 13 соціалізації, взаємини досвідомих і свідомих змістів суб'єктивного досвіду та їх долі у структурі потребовомотиваційної сфери суб'єкта та особистості. Інші способи аналізу розвитку психіки включають не тільки суб'єктивний досвід до народження, а й позасуб'єктний зміст людського досвіду, що с джерелом побудови індивідуальних суб'єктивних змістів, а в дещо ширшому сенсові фактори середовища, необхідні для виникнення і розвитку суб' єктивного досвіду. За точку "смерть" можна вийти, тільки перейшовши в іншу площину аналізу, помінявши предмет дослідження (психіку) на одну з форм т продукту зміст суб'єктивного досвіду, опредмечений у предметах культури та продовжуючи існування після смерті суб'єкта, але при цьому не розглядається існування психіки після смерті першого носія (суб'єкта). Проблеми філогенезу і онтогенезу психіки тісно пов'язані між собою і складають загальну сферу психолог розвитку, в якій зоопсихологія і порівняльна психологія покликані відповісти на фундаментальні питання: визначення психіки, її виникнення в еволюції і походження психіки людини. Ці проблеми перекриваються у точках виникнення психіки, що вимагає ї визначення та виявлення закономірностей розвитку на основі застосування порівняльно-психологічного методу дослідження. Відповідь на питання про момент виникнення психіки залежить від уявлення про психіку загалом, визначення поняття психіки, окреслення і критеріїв та пояснення виникнення. 5.Експериментальне вивчення когнітивних здібностей приматів Початок цьому напрямку у вивченні поведінки поклали спостереження В. Келера. Досліди, проведені ним на початку XX ст. над групою молодих шимпанзе, звернули на себе загальну увагу наукового світу. Ці експерименти були цікаві тим, що вони у великій мірі проводилися в умовах вільної поведінки мавп. Станція знаходилася на острові Тенерифе, в субтропічному кліматі, де тварини почували себе чудово. Шимпанзе не наражалися на спеціальному вихованню або дресування; B було встановлено звичайне спостереження за їх поведінкою в різної експериментальної обстановки, а доступність для засвоєння мавпами застосованих методів забезпечила дослідження цілком природних реакцій тварин. [5]. Результати спостережень в знечній мірі дозволили дати досить точну характеристику психіки шимпанзе. Завдання В. Келера досить вдало створювали тварині проблемні ситуації, для виходу з яких у нього не було готового рішення, і вирішити які можна було як шляхом "інсайту", так і методом попередніх проб і помилок. Методики, розроблені В. Келером, стали універсальними і надалі широко використовувалися серед дослідників як людиноподібних, так і нижчих мавп.Всі методики так чи інакше вимагали використання знарядь. Завдання, які були розроблені іншими дослідниками і застосовувалися для вивчення 14 когнітивних здібностей мавп різних видів, також були засновані на їх гарматної діяльності. Розглянемо кілька типових дослідів, проведених різними дослідниками використанням різних методик. Їх можна розташувати в порядку зростання складності і різної ймовірності використання попереднього досвіду. обхідні шляхи В цьому експерименті тварина повинна зрозуміти, що для отримання приманки йому спочатку слід зробити рух, яке, на перший погляд здасться віддаляє його від мети, але насправді тільки воно і може привести до доцільного рішення. Наприклад, експериментатор на очах у шимпанзе відкривав віконниці у розташованого високо від підлоги вікна і викидав назовні привабливий для мавпи плід, і знову ворухнув віконниці. Шимпанзе моментально бігли до дверей кімнати, відкривали їх, вибігали на подвір'я і знаходили плід на землі під вікном. При цьому значна частина траєкторії руху тваринного йшла в напрямку, протилежному положенню приманки, але поведінка мавп вказувало на розуміння ситуації і передбачення результату. 3 подібними ситуаціями тварини зустрічаються і в природних умовах. Це завдання безпомилково вирішували і нижчі мавпи, помітно поступаються, шимпанзе щодо розумових здібностей, і навіть собаки. В. Келлер ставив і більш складний варіант експерименту, який вимагав використання знаряддя у вигляді палиці. У його дослідах приманка у вигляді банана містилася в невеликому низькому ящику, що стояв за ґратами клітки. Найбільш віддалена від решітки стінка ящика була висунута. Для того, щоб дістати банан, мавпа повинна була виштовхнути його палицею з ящика, а це значить - відштовхнути банан від себе, і тільки потім, провівши його повз ящика, притягнути до себе. Шимпанзе в експериментах поводитися дещо по-різному. Однак після низки проб і помилок все вони успішно справлялися із завданням. Притягання приманки за нитку У першому варіанті завдання лежить за ґратами приманку можна було отримати, підтягуючи за прив'язані до неї нитки. При цьому тварини повинні були диференціювати нитки, прикріплені і не прикріплені до приманки. У дослідах Г. З Огінських мавп виявили досить хороші топографічні здатності, точно визначаючи нитки, пов'язані з приманкою, Тільки в деяких складних випадках вони не зуміли вирішити завдання. [4]. Це завдання, як з'ясувалося згодом, виявилася доступною не тільки шимпанзе, але також нижчим мавпам і деяким птахам. Однак варіант цього завдання, коли приманку було необхідно підтягувати за два кінця тасьми одночасно, виявився складним навіть для шимпанзе. У той же час шимпанзе успішно справлялися зі складним варіантом завдання, коли за ґратами стояв важкий ящик, від якого до клітки навскіс був протягнутий шнур, а до шнура прикріплений плід. Мавпи без праці знаходили рішення: підтягували до себе кінець шнура, перекидаючи його з руки в руку через жердини решітки, поки шнур не натягався перпендикулярно до ґрат і плід не наближався настільки, що його можна було дістати рукою. кінець шнура шимпанзе перекидає через прути клітки з руки в руку Успішне вирішення ускладненого варіанту завдання на притягання приманки було відзначено і у нижчих мавп. Так, вельми цікаво спостереження за поведінкою макака резусу, описане Н. Ю. Войтові. Макак Пат мав звичку грати з піском, насипаним в ящик, зроблений на зразок високого колодязя. Тварина швидко навчилася діставати пісок, опускаючи в колодязь відро, закріплене на металевому пруті. Одного разу Пату дали відро на ланцюжку. Під час опускання відра в колодязь ланцюжок зачепилася за його кут. Мавпа зіскочила з колодязя, послабила натяг ланцюжка, знов схопилася на колодязь і захопила пісок. Досвід з кошиком У цьому завданню приманка у вигляді банана лежала в кошику, яку підвішували під дахом вольєра і розгойдували за допомогою мотузки. У певний момент кошик пролітав біля одного з країв даху. Для того, щоб дістати банан, мавпа повинна була в певному місці піднятися на крокви і зловити хитну кошик. Шимпанзе легко справлялися з цим завданням. Вони спостерігали за польотом кошика і при наближенні кошика до країв миттєво кидалися до них 1 очікували кошик з простягнутими руками. Трактуючи результати вирішення цього завдання, деякі вчені стверджували, що мавпи могли раніше стикатися зі схожою завданням. Наприклад, тварина сидить на гілці дерева, а сусідня гілка з плодами гойдається на вітрі, то наближаючись, то віддаляючись. Дістаючи плоди, що висять на верхівках дерев, шимпанзе могли самі розгойдуватися на ліанах або спостерігати за тим, як це роблять мавпи інших видів. Тому розв'язання задачі з кошиком можна з повною впевненістю розцінювати як екстрено виникло нове розумне рішення. Діставання приманки, розташованої за межами клітини, за допомогою палиці У цих дослідах мавпа повинна була за допомогою що знаходиться в клітці палиці наблизити до себе приманку, що лежить перед кліткою, і потім дістати цією рукою. Ця методика також була вперше запропонована В. Келером. Ціла серія подібних дослідів була проведена в зоопсихологічній лабораторії Дарвінівського музею на нижчих мавпах. Ці досліди проводилися наступним чином. Перед мавпою за ґратами клітки на аркуші паперу, покривав дошку, клали приманку, а палицю мали в приміщенні, де знаходилася мавпа, паралельно решітці клітини; мавпі слід взяти палицю, сунути її за ґрати й наблизити до себе приманку. Більшість досліджених нижчих мавп намагалися дістати приманку руками, намагаючись притягнути папір з приманкою, схопивши її за край, але палицю не використали. Після цього завдання було полегшено: палиця була покладена перпендикулярно рештці, поруч з приманкою, щоб мавпа могла легше наблизити пажу до приманки й наблизити її до себе. Більшість нижчих мавп не впоралося з рішенням завдання і в цьому випадку, хоча вони брали палицю в руки, обнюхували, оглядали і, пробуючи мовою кінець палиці, що знаходиться близько приманки. Всі мавпи виявилися здатні вирішити це завдання лише при подальшому й полегшення, коли експериментатор сам накладав приманку на палицю. В цьому випадку всі мавпи вирішували завдання, притягаючи до себе палицю з покладеної на неї принадою, яку вони фіксували очима в процесі підтягування палиці. Н. Н. Ладигіна-Котс вважає, що в цій ситуації палиця, строго кажучи, не вживалася як знаряддя і акт притягнення ні використанням предмета як знаряддя, а відтворював аналогічний прийом, який застосовується в природі: притягання до себе гілки, з'єднаної з плодом. У дослідах Н. Ю. Войтоніс макаки навчився виделкою з довгою ручкою діставати приманку з дна експериментального колодязя, сидячи нагорі 1 встромляючи вилку й знаходити внизу ласий плід. Але коли той же колодязь поклали в горизонтальне положення, мавпа знову намагалася встромляти вилку зверху, потрапляючи в бічні стінки колодязя, хоча на цей раз така дія не приводила до позитивного результату. Таким чином, досліджені в дослідах нижчі мавпи без спеціального навчання не могли самостійно встановити найпростіший зв'язок і використовувати палицю для підтягування до себе приманки. При цьому можна відзначити, що нижчі мавпи здатні вживати палицю як знаряддя при контакті з іншими мавпами або для почісування. Шимпанзе успішно вирішували це завдання. Якщо палиця знаходилася поруч, вони бралися за неї практично відразу, якщо в стороні-рішення вимагало деякого часу на роздуми. Поряд з палицями шимпанзе могли використовувати для досягнення мети й інші предмети. Одна з мавп В. Келера, Чого, взагалі не звертала уваги на палицю. Вона приносила з, недалеко розташованої спальні ковдру, накидала його на банан і підтягувала плід до тих пір, поки не могла дістати його рукою. Цікаво відзначити, що в процесі мавпа змінювала тактику своєї поведінки. Спочатку її рухи бували досить різкими, проте як тільки банан потрапляв на кінець ковдри, Чого починала тягнути ковдру повільно і обережно, щоб банан не зійшов з ковдри. Інша мавпа, Коко, використовувала для притягнення плода шматок фанери, гілку, дріт і навіть поля старої капелюхи. Всі дослідники відзначають різноманітні способи звернення мавп з предметами в умовах експерименту, так і в повсякденному житті. Мавпи, наприклад, могли використовувати палицю як жердини при стрибку за бананом, як важіль дах відкривання кришок, як лопату при обороні й нападі; для очищення вовни від бруду; для вивудження термітів з термітника. Використання мавпами палиць в якості знарядь розглядається вченими не як результат випадкових маніпуляцій, а як усвідомлений і цілеспрямований акт. |