Рішення про звернення до обласної ради з клопотанням про створення на території району природного заповіднику. Отримавши рішення райради, голова обласної ради звернувся до Президента України з проханням підтримати ініціативу щодо створення заповіднику

• Название: Рішення про звернення до обласної ради з клопотанням про створення на території району природного заповіднику. Отримавши рішення райради, голова обласної ради звернувся до Президента України з проханням підтримати ініціативу щодо створення заповіднику
• Дата: 03.12.2022
• Размер: 133.8 Kb.
• Имя файла: 951__eco5.docx
• Тип: Рішення; #826464
• страница: 3 из 6

Адміністрація Президента України

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 265/2010

Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України

З метою забезпечення ефективного здійснення Президентом України своїх конституційних повноважень, реалізації главою держави консолідуючої ролі з об'єднання усіх конструктивних сил в суспільстві, прискореного вирішення нагальних соціальних, економічних та інших проблем, скорочення видатків Державного бюджету, відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України постановляю:

1. Утворити Адміністрацію Президента України, ліквідувавши Секретаріат Президента України.

2. Покласти на Адміністрацію Президента України організаційне, правове, консультативне, матеріально-технічне та інше забезпечення здійснення главою держави конституційних повноважень.

Встановити, що Адміністрацію Президента України очолює Глава Адміністрації Президента України.

3. Призначити ЛЬОВОЧКІНА Сергія Володимировича Главою Адміністрації Президента України.

4. Главі Адміністрації Президента України внести:

у тижневий строк проект Положення про Адміністрацію Президента України, а також пропозиції щодо структури Адміністрації, граничної чисельності її працівників, передбачивши зменшення її не менше, ніж на 20 відсотків, а також щодо проведення відповідних заходів у зв'язку з ліквідацією Секретаріату Президента України;

у місячний строк пропозиції щодо впорядкування системи інших допоміжних органів і служб при Президентові України.

5. Працівникам Секретаріату Президента України продовжувати виконувати покладені на них посадові обов'язки до припинення в установленому порядку трудового договору з ними.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

Положення про Секретаріат Президента України

Увага! Інформація у цьому розділі є застарілою і потребує переробки!

Відповідно до Положення про Секретаріат Президента України прийнятого 4 листопада 2005, цей орган є постійно діючим і утворений Президентом для здійснення його повноважень. Загальне керівництво Секретаріатом здійснює Глава Секретаріату, який призначається та звільняється з посади Президентом України. Основними завданнями Секретаріату є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, протокольне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України.

До виконання окремих завдань Секретаріату можуть залучатися вчені й фахівці (у тому числі на договірній основі), працівники центральних та місцевих органів виконавчої влади. Секретаріат має право порушувати перед керівниками різних рівнів питання про усунення виявлених недоліків та упущень, а про факти порушення Конституції та законів України, указів і розпоряджень Президента України інформувати правоохоронні органи. Секретаріат має право запитувати і одержувати інформацію від державних органів та органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ, організацій, посадових осіб.

У процесі виконання покладених завдань Секретаріат відстоює позиції Президента України у взаємодії з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями.

Секретаріат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Секретаріат Президента України ліквідовано та утворено Адміністрацію Президента України відповідно до Указу Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010.

-------------------

СТВОРЕННЯ ОБ’ЄКТІВ І ТЕРИТОРІЙ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ.

Jun 2nd, 2009 by stepan

(Підготовлено Парнікоза І.Ю., Василюк О.В.)

Одним з найдієвіших методів охорони популяцій рідкісних видів флори є встановлення на територіях їхнього зростання заповідного режиму. Аналогічно, заповідання є найдієвішим методом охорони місць мешкання (наприклад гніздування) рідкісниїх тварин. Найчастіше і найпростіше створюються заповідні об’єкти місцевого значення, такі як пам’ятки природи, заповідні урочища, заказники і регіональні ландшафтні парки. Порядок створення цих об’єктів визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд». Зауважимо, що створення заповідного об’єкту місцевого значення може суттєво вплинути на ситуацію лише тоді, коли інтересами додержання на його території заповідного режиму опікується місцева екологічна організація, члени якої, добре розуміючи реалії сучасного законодавства та місцевий владний клімат, регулярно вживають заходів з моніторингу та попередження порушень на території створених заповідних об’єктів. Створення об’єктів Природно-заповідного фонду є просто необхідним для захисту останніх куточків дикої природи в межах міст. Так, розгалужена сітка заповідних об’єктів м. Києва завдяки зусиллям місцевих екологістів все-таки сильно стримує апетити забудовників. На даному етапі, біля 12% Києва є аповідними. Проте і ці території інколи зазнають атаки забудовників.

Для успішного створення заповідного об’єкту необхідно увійти у контакт з представниками місцевих органів влади. Документи на заповідання надсилаються (а краще приносяться та реєструються за номером листа-клопотання в канцелярії) до регіонального органу Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Остаточне рішення про створення заповідного об’єкту місцевого значення приймає облрада, Рада Автономної республіки Крим чи міські ради Києва та Севастополя. Регіональні управління охорони навколишнього природного середовища готують проект створення за-повідного об’єкту та проект рішення місцевої ради, який та затверджує. Але до того представникам екологічної організації доведеться самим підготувати увесь пакет матеріалів, який вимагається вищезгаданим Законом. До них відносяться:

-  Клопотання про створення заповідного об’єкту, до якого додається наукове обґрунтування створення заповідного об’єкту (Клопотання про оголошення заповідного об’єкту краще подавати від екологічної організації);

-   Погодження клопотань з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання;

-    Планово-картографічний матеріал території чи об’єкту, що заповідається, в масштабі 1:25000 з позначеними межами об’єкту та печаткою місцевого управління земельних ресурсів чи землеко-ристувача (якщо це юридична особа), написом «З оригіналом вірно» та підписом уповноваже-ної особи.

-   Наукове обґрунтування очевидно готується переважно вашими ж силами. В ньому обов’язково вказуються:

Назва об’єкту. Доцільно давати об’єкту назву, під якою він відомий у лісових та земельних кадастрах, серед місцевих жителів, по назві головного об’єкту охорони, навколишньої місцевості;

Площа об’єкту. Найкраще з’ясувати її можна в регіональному управлінні земельних ресурсів, коли отримуєте карту території, чи у землекористувача;

Місцезнаходження об’єкту (область, район, найближчий населений пункт).

Точний опис меж об’єкту з прив’язкою до системи доріг, населених пунктів та інших довгочасних орієнтирів. Запам’ятаймо: чим більш точно прописані межі об’єкту, тим складніше потім обґрунтувати незаконне втручання на його територію;

Землекористувач (якщо землекористувачів кілька то необхідно вказати, яка частина території припадає на кожного землекористувача);

Загальна фізико-географічна характеристика об’єкту. Тут зазвичай вказують положення території за фізико-географічним та геоботанічним районуваннями України. Дізнатися про те, в якому регіоні знаходиться об’єкт, можна з спеціальних довідників, зокрема Білик Г.І. Геоботанічне районування УРСР. – К.: Наукова думка, 1977 – 301с.

Історичний нарис з характеристикою значних історичних подій, пов’язаних з об’єктом, а також історії його використання. Тут радимо особливу увагу приділити подіям війн за незалежність України, подіям Великої Вітчизняної війни;

Загальна характеристика рослинності об’єкту (співвідношення типів рослинності, розподіл їх в рельєфі). Характеристика ценозів основних типів рослинності та рідкісних угруповань; Особливості флори: кількість видів які виявлені, характеристика флористичного ядра (тобто основного набору видів);

Рідкісні види флори, виявлені на об’єкті, їх коротка характеристика (загальний ареал, екологічні особливості, характеристика популяцій на даному об’єкті);

Загальна характеристика фауни та її особливості (обов’язково зоогеографічні – тобто приналежність груп видів до певної зони, наприклад тайгової чи лісостепу), фауністичне ядро та походження видів, що його складають (короткі відомості);

Фауністичні комплекси або поселення окремих видів тварин, виявлені на об’єкті (склад та розподіл по окремим природним комплексам тощо);

Характеристика рідкісних видів фауни (загальний ареал, особливості біології та екології видів, чисельність популяції на даному об’єкті тощо);

Наукове значення даного об’єкту (в ландшафтному, ботанічному, зоологічному, гідрологічному, історико-культурному планах). Тут також вказується екологічне значення (водоохоронне, ґрунтозахисне або господарське, має генофонд лікарських, їстівних рослин, грибів, інших ресурсів, мисливську фауну тощо). Це вказується і у висновку про можливе використання даної території;

Якщо об’єкт згадується або характеризується в науковій літературі, наводяться дані про ці наукові джерела;

Пропонована категорія охорони та основні пропозиції до режиму. Тут єдине побажання: краще вибирати статус ландшафтного заказника чи комплексної пам’ятки природи, оскільки вказані категорії забезпечують охорону усього комплексу біоти та ландшафтів і фактично є універсальними. В рекомендаціях до режиму треба викласти, що дозволяється робити на території об’єкту і що категорично забороняється. Дію певних факторів можна обмежити, наприклад випас – кількістю голів худоби. Такі рекомендації мають бути погоджені з землекористувачем;

Обґрунтування має бути підписано вченими, координатором по створенню заповідних об’єктів вашої організації та головою вашої організації. Підписи науковців мають бути завірені канцелярією наукових установ, де вони працюють, з мокрою печаткою установи.

Звертаємо вашу увагу на те, що не в усіх наукових обґрунтуваннях строго додержуються викладеної послідовності пунктів та наводять усі зазначені характеристики, проте чим більш детально обґрунтування підготоване, тим більш воно авторитетно виглядає.

Нижче наводимо приклад наукового обґрунтування.

***ПРИКЛАД

Обґрунтування створення ландшафтного заказника місцевого значення  «Урочище Кільнище»

Об’єкт являє собою північну частину великого Дніпровського острову Муромець, що на півночі виходить до гирла річки Десна. Зі сходу його територію обмежено рукавом Десни-Чорторию, із заходу – головним річищем Дніпра. Південна межа проходить по північному горизонтальному відгалуженню протоки Бобровня. Загальна площа об’єкту біля 17 тис га. Вказана територія віднесена до земель держрезерву і призначена під заповідання.

Острів Муромець за фізико-географічним районуванням належить до Дніпровсько-Деснянського району Чернігівського Полісся. Це заплавний район, що має висоту над рівнем Дніпра 2-4 метри. Острів сформовано алювіальними відкладеннями: замуленими пісками та заторфованими ґрунтами. Товща муляних ґрунтів коливається від одного до двох метрів. Абсолютні позначення поверхні у межах 92,0 – 95,7 метра. Рельєф плоский, слабко хвилястий, з окремими невеликими підвищеннями до 5 метрів та місцевим заболочуванням. Ландшафт заплавний, лучно-болотяний.

Рослинність вказаної території представлено такими основними групами:
піщаними луками,
справжніми луками,
болотистими луками та болотами,
заплавними лісами,
прибережно-водною та водною рослинністю.

Піщані луки займають найбільшу площу і найвищі елементи рельєфу. Вони сформовані в основному з вівсяниці Беккера, куничника наземного та келерії сизої. Флористичне ядро формують щавель горобиний, миколайчики плоскі, гвоздика Борбаша, енотера дворічна, полин дніпровський та Маршала, очитки звичайний та їдкий. В складі таких угруповань зустрічаються козельці українські, занесені до Європейського Червоного списку, а також такі малопоширені рослини, як очиток пурпурний та очиток шестирядний. Останній знаходиться тут на східній межі свого ареалу.

Піщані луки формують комплекси із справжніми та болотистими луками. Справжні луки сформувалися на нижчих вологіших супіщаних, а подекуди з шаром намулу ґрунтах. В них переважають угруповання вівсяниці лучної, тонконогу лучного та пирію повзучого. На бідніших ґрунтах поширені угруповання лисохвосту та тимофіївки лучних. Флористичне ядро таких лук найбагатше. Тут зустрічаються типово лучні види: волошка лучна, суховершки звичайні, коронарія зозуляча, цибуля гранчаста, конюшина гірська та ін. В травостої також присутні такі малочисельні види, як суниці зелені, фіалка висока та самосил часниковий. У комплексі зі справжніми луками на Муромці по знижених зволожених ділянках, прилеглих до великої кількості внутрішніх водойм острова, сформувалися болотисті луки. Вони представлені угрупованнями осоки гострої, рідше лепешняку великого. Флористичне ядро в них утворюють такі гідрофільні види, як гадючник в’язолистий, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, вербозілля звичайне та ін. З регіонально-рідкісних видів, що охороняються в межах Києва постановою Київради 2000р., тут зустрічаються фіалка багняна, півники сибірські та тирлич звичайний. Півники сибірські представлено великою повночленною популяцією. На вологіших ділянках зростають також малопоширені види: валеріана лікарська, осока Гартмана та міт-лиця велетенська. Особливу наукову цінність являє собою виявлена у 2002 році популяція пальчастокорінника травневого. Цю орхідею занесено до Червоної книги України. Популяція повночленна та багаточисельна і потребує охорони.

В північній частині об’єкту розташовані ділянки заплавного лісу. Їх сформовано головним чином з тополі чорної, верб ламкої та білої. Значною є також участь клену американського та аморфи кущової. В таких деревостанах зустрічається також рідкісна верба розмаринолиста. В трав’янистому ярусі таких лісів зустрічаються кропива дводомна, суниці лісові, дзвоники персиколисті, хвилівник звичайний та конвалія травнева, що охороняється вищезгаданою постановою Київради. У відкритих ландшафтах острова збереглося багато великих поодиноких екземплярів верби білої, які мають значний вік і мають бути збережені.

Суто болотяна рослинність представлена такими видами, як півники болотяні, вербозілля звичайне, плакун верболистий. В її складі трапляється рідкісна осока Баксбаума, занесена до Червоної книги України. Добре розвиненою є прибережна водна рослинність, флористичне ядро якої утворюють рогіз вузьколистий, очерет звичайний, куга озерна, стрілолист, сусак зонтичний, частуха подорожникова.

Акваторію численних водойм острова та прилеглих водотоків займає водна рослинність. Основу водних угруповань формують рдесники пронизанолистий, гребінчастий, блискучий та плаваючий, елодея канадська, ряски мала та трироздільна, а також спіродела багатокоренева. Особливої цінності зазначеним водоймам надає присутність тут рідкісних угруповань водних рослин, занесених до Зеленої книги України. Тут відмічено угруповання глечиків жовтих, латаття білого та сніжнобілого, а також сальвінії плаваючої. В наш час площа поширення цих реліктових угруповань неухильно скорочується. Обидва види латаття охороняються постановою Київради, а реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча, занесена до Червоної книги України. У водоймах острова знайдено надзвичайно рідкісну комахоїдну рослину альдрованду пухирчасту, яку також занесено до Червоної книги України. Враховуючи це, водні угруповання потребують дбайливої охорони.

Відповідно до різноманіття типів рослинності дуже багатим є тваринний світ вказаної території. Великим і маловивченим є світ безхребетних. Але саме вказана територія є середовищем існування комах, занесених до Червоної книги України: дозорця-імператора, кордулегастера кільчастого, стрічкарок червоної та блакитної, джмеля яскравого, махаона, поліксени, молочайного бражника, подалірія, вусача мускусного та ін. Їх збереження нерозривно пов’язано з існуванням острівних ландшафтів. Прилеглі водотоки та внутрішні водойми острова населяють такі види риб: щипавка, чеський йорж, синець, чехоня, білизна, сом, що охороняються згідно положень Бернської конвенції. В гирлі Десни все ще зустрічається єдина в Україні суто прісноводна осетрова риба – стерлядь. Вона охороняється міжнародною та українською Червоними книгами, Бернською та Вашингтонською конвенціями.

Територію об’єкту заселює 10 видів амфібій. З них деревна жаба, тритон гребінчастий та джерелянка охороняються міжнародною Червоною книгою, а часничниця, зелена ропуха та гостроморда жаба – Бернською конвенцією. З поширених на острові плазунів прудка ящірка та болотяна черепаха охороняються Бернською конвенцією, а рідкісна неотруйна змія мідянка – Червоною книгою України.

Найбільш численною групою тварин на вказаній території є птахи, багато видів яких є рідкісними або зникаючими. Окрім розмаїття горобиних, тут на гніздуванні відмічені сиворакша, підсоколик великий, боривітер звичайний, шуліка чорний, а також сови вухата та сіра. Взимку можна зустріти також сову болотяну. На думку орнітологів, саме ця територія становить виключне значення для збереження і відтворення цінного мисливського птаха – куріпки сірої. Багатство дрібних птахів приваблює на полювання великих хижаків: великого та малого яструбів, канюка звичайного та зимняка. Усі вище перелічені птахи охороняються Бернською конвенцією. Саме тут нерідко можна побачити і найбільшого України орла – орлана білохвоста, якого занесено до Європейського Червоного списку, міжнародної та української Червоних книг.

Восени вказані острови та прилегла до них акваторія Дніпра стають місцем відпочинку птахів, що летять на південь. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь та червонокнижні гоголь та кулик-сорока. Зустрічаються також чорновола та значно рідше червоновола гагари, мартин сизий, великий, середній крохалі та луток, що інколи залишаються тут зимувати.

Старі дуплисті дерева дають прихисток декільком видам кажанів. Серед них вечірниця дозорна, вухань звичайний та нічниця водяна, що охороняються Бернською конвенцією, а також нічниця став-кова, занесена до Європейського Червоного списку та Червоної книги України. Тут також все ще зустрічаються горностай, занесений до Червоної книги України, видра, що крім Червоної книги занесена до Європейського Червоного списку та Бернської конвенції. Поширені на теренах острова бобер, куна кам’яна та тхір чорний охороняються Бернською конвенцією.

Територія об’єкту входить до складу Дніпровського екологічного коридору. Згідно законів України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.», та «Про екомережу», долина Дніпра (Дніпровський екологічний коридор) включена до елементів загальнодержавного значення. Крім того, Дніпровський коридор має високе міжнародне значення, в першу чергу як шлях міграції великих мас перелітних птахів та частина Всеєвропейської екологічної мережі. Охороняти мігруючі види птахів Україна зобов`язалася, прийнявши «Закон України про приєднання до Боннської конвенції» 19.03.99 р.

Зобов`язання з охорони водно-болотяних угідь (до числа яких належить і вказана територія) Укра-їна взяла на себе, приєднавшись до Рамсарської конвенції (Постанова Верховної Ради від 29.10.96 р.). Охороняти екосистеми Дніпровського коридору Україна зобов`язалася також згідно «Заяві міністрів охорони навколишнього середовища про співробітництво в галузі екологічного оздоровлення басейну Дніпра» від 22.05.2003р. Згідно цьому міжнародному договору заявлено: «Нашу загальну політичну волю домогтися екологічного оздоровлення, збалансованого й екологічно обґрунтованого використання природних ресурсів басейну Дніпра в інтересах створення сприятливих умов для життєдіяльності сучасного й майбутніх поколінь його жителів, збереження і стійкого функціонування екосистем».

Зазначимо також, що оголошення режиму заказника на території об’єкту забезпечить чітке виконання особливого режиму в межах ІІ-го поясу санітарної охорони Дніпровського водозабору.

Виходячи з вищезазначеного, пропонується створити комплексний заказник місцевого значення «урочище Кільнище» з дотриманням на його території наступних умов:

Заборона розчищення лісу, вивезення старих трухлявих колод, вітровалу, так званих «санітарних» рубок дерев та заходів з «окультурення» на вказаних ділянках. Збереження старих, засихаючих, дуплистих та загиблих дерев, що дають притулок різним видам комах, птахів та ссавців, зокрема, рідкісних та зникаючих.

Збереження перезволожених, зарослих низинок і боліт, що є визначальними для існування цілого комплексу коловодних видів тварин.

Заборона будь-яких заходів з регулювання водотоків, меліорації та інших, що можуть призвести до змін водного режиму водойм острова.

Доцент кафедри зоології біологічного фа культету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, канд. біол. наук
Прізвище та ініціали    Підпис
Підпис (прізвище та ініціали) засвідчую декан біологічного факультету КНУ
Прізвище та ініціали    Підпис
Координатор робіт зі створення об`єктів ПЗФ НУО
Прізвище та ініціали    Підпис
Голова НУО Прізвище та ініціали     Підпис